Особливості групової взаємодії студентів-аграріїв у майбутній професійній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості групової взаємодії студентів-аграріїв у майбутній професійній діяльності

Молоченко В.В., викладач, Вінницький національний аграрний університет

Анотація

Стаття присвячена проблемі особливостей групової взаємодії студентів аграрного профілю. Розглянуто та проаналізовано різні трактування поняття ”групова взаємодія”, підходи та теорії групової взаємодії, класифікація груп.

Ключові слова: групова взаємодія, групова сумісність, особливості взаємодії, структура взаємодії.

Аннотация

Статья посвящена проблеме особенностей группового взаимодействия студентов аграрного профиля. Рассмотрено и проанализировано различные трактовки понятия ”взаимодействие”, подходы и теории группового взаимодействия, классификации групп.

Ключевые слова: групповое взаимодействие, групповая совместимость, особенности взаимодействия, структура взаимодействия.

This article is devoted to the problem of peculiarities of group interaction by the agrarian students. Various of interpreting concept ”interaction'', points of view and theories of group interaction, classifications of group were examined and analyzed.

Key words: group interaction, group's compatibility, peculiarities of interaction, structure of interaction.

Постановка проблеми

груповий взаємодія студент аграрний

В умовах жорсткої ринкової конкуренції, динамічної зміни технологій від сучасних фахівців очікується готовність до постійного самовдосконалення, підвищення рівня фахової культури, оволодіння новими методами професійної діяльності. Це мають бути підприємливі конкурентноспроможні робітники з високим рівнем професійної компетентності, мобільності, готовності до впровадження нових технологій у сільськогосподарське виробництво.

Підготовка фахівців аграрного профілю характеризується специфічними особливостями, зумовленими якісною своєрідністю майбутньої професійної діяльності, яка потребує ініціативності, підприємливості, гнучкості, аналітичних умінь, здатності комплексно оцінювати ситуацію та оперативно приймати рішення, уміння працювати в команді, вирішувати завдання командою фахівців, налагоджувати конструктивну взаємодію з діловими партнерами. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває формування у студентів вищих аграрних навчальних закладів готовності до групової взаємодії. Тому необхідно систематизувати, класифікувати особливості групової взаємодії в професійній діяльності, визначити вміння та знання, які б не лише забезпечували високий рівень пізнавальної активності, розвиток професійних інтересів, завдяки яким здійснюється групова взаємодія з врахуванням специфіки майбутньої професії.

Аналіз попередніх досліджень. У численних дослідженнях аналізуються питання групової взаємодії. О. Савченко та В. Рєпкін досліджували вплив групової взаємодії на активізацію пізнавальної діяльності студентів; О. Бодальов розглядав спілкування як один із основних факторів формування особистості; М. Обозов значну увагу приділяв вивченню психології роботи з людьми; І. Каганець вивчав формування та створення продуктивних команд за психосоціоністичним типуванням; А. Петровський та Б. Паригін займались визначенням специфіки впливу на особистість конкретної соціальної групи, а також питаннями групових взаємин; Л. Авраменко приділяла увагу вивченню формування готовності до групової взаємодії дорослих; Т. Круковська вивчала питання групової взаємодії студентів в процесі вирішення загальнотехнічних задач; М. Ярошевський розглядав групову взаємодію як загальне ускладнення суспільного життя, яке викликане зміцнюючою диференціацією видів людської діяльності. У той же час мало досліджувались реальні соціально-психологічні та педагогічні умови, що впливають на ефективність формування готовності до групової взаємодії.

У статті ми ставимо за мету розкрити сутність особливостей групової взаємодії студентів-аграріїв.

Виклад основного матеріалу

Поняття ”взаємодія” багатозначне. Його вивченням займаються такі науки, як філософія, педагогіка, психологія та соціологія. Тому існує кілька підходів до трактування взаємодії та її структури. З погляду філософії ця категорія являє собою одну із загальних форм взаємозв'язку між явищами. Її суть полягає у зворотному впливу об'єктів один на одного, їх взаємну зумовленість і породження одним об'єктом іншого. Компонентами взаємодії визначають: людей, їхній зв'язок, вплив один на одного, їх зміни. Основне завдання полягає в пошуку домінантних чинників мотивації дій [6]. Ми погоджуємося з даним твердженням, адже згідно з теорією Т. Парсона в основі діяльності лежить взаємодія, на якій будується людська діяльність. Іншими словами, широкий контекст людської діяльності - це результат одиничних дій, тобто елементарних актів, якими є одиничні дії, складаються системи дій [4].

На сьогодні ряд учених вивчають особливості взаємодії, здійснюють їх класифікацію. Так, у працях американських дослідників Д. Тібо і Г. Келлі представлено моделі так званої діадичної взаємодії (взаємодія в діаді). Сутність запропонованого підходу полягає в тому, що:

- будь-які міжособистісні стосунки є взаємодією;

- ця взаємодія з більшою вірогідністю продовжуватиметься й позитивно оцінюватиметься учасниками, якщо вони отримують користь з неї;

- взаємодія продовжуватиметься, якщо для кожного партнера винагороди перевищуватимуть втрати [8].

Слід зазначити, що дана теорія не розглядає взаємодію між трьома і більше членами групи, що лише частково розкриває сутність поняття ”взаємодія”.

Вивчати структуру взаємодії згідно з описом ступенів її розвитку, запропонував польський соціолог Я. Щепанський. Він аналізував взаємодію не у плані виокремлення її елементарних актів, а поділяв її на стадії, які вона проходить і в яких відбувається. При цьому зв'язок може бути представлений як послідовне здійснення просторового контакту, психічного контакту (взаємна зацікавленість), соціального контакту (спільна діяльність), взаємодії (систематична, постійна реалізація дій, які мають на меті викликати відповідну реакцію партнера), соціального відношення (взаємно погоджених дій) [5].

Соціально-психологічний аналіз взаємодії здійснив Г. Мід, згідно з цією концепцією в становленні людського ”Я” вирішальну роль відіграє взаємодія, тому що за ситуацій взаємодії формується особистість, яка усвідомлює себе, діючи спільно з іншими [4]. На нашу думку дана теорія має певні недоліки: сукупність стосунків зводиться до символів, взаємодія відривається від змісту діяльності.

Російський вчений М. Каган вивчав взаємодію з погляду цілей спілкування, які співвідносяться із засобами (способами дії учасників). Він розрізняв чотири ситуації спілкування (поза взаємодією; у взаємодії; у прилученні партнерів до досвіду й цінностей ініціатора спілкування; у прилученні ініціатора спілкування до цінностей партнера) [5]. На нашу думку, згідно з даною концепцією кожна ситуація передбачає й диктує свій стиль поведінки та дій. У кожній ситуації індивід по-різному себе презентує, і якщо дана ”презентація” є неадекватною, взаємодія може бути ускладнена.

З погляду соціології взаємодія - система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших [4]. У процесі її реалізується соціальна дія партнерів, відбувається взаємне пристосування дій кожного з них, одностайність у розумінні ситуації, усвідомлення її смислу дій, певний ступінь солідарності між ними. Існують декілька видів взаємодії, які класифікують:

- за кількістю суб'єктів взаємодії: між двома людьми, між індивідом і групою, між групами;

- за характером взаємовідносин суб'єктів взаємодії: односторонні та двосторонні, солідарні (узгоджені) та антагоністичні (ворожі);

- за терміном: короткочасні та довгочасні;

У педагогічному значенні [6, c. 51] під взаємодією розуміється обов'язкова соціальна природа всієї навчально-пізнавальної діяльності. Вона розглядається як засіб, який забезпечує успішне спілкування тих, хто навчається. Це передбачає участь самих студентів в управлінні процесом навчання, а значить, їх глибше залучення до даного процесу, високий ступінь самоповаги і довіри всіх учасників взаємодії. Для цього потрібні комунікативні установки щодо інших людей. Без таких установок відповідної мотивації взаємодії у спілкуванні може і не відбутися. Існує багато класифікацій взаємодії [1, 5, 7, 8]. Одна з найвідоміших - поділ на кооперацію (співробітництво) та конкуренцію (суперництво), основна відмінність кооперації - наявність взаєморозуміння між її учасниками. Взаєморозуміння, в свою чергу, залежить від розуміння самого себе і партнерів по спілкуванню, адекватної самооцінки, оцінки навколишніх, саморегулювання психічного стану і самоорганізації діяльності, яка налагоджує відносини з іншими людьми. Особистість студента-аграрія розвивається в процесі спілкування з членами певної групи в ході спільної взаємодії. Саме тому, взаєморозуміння - сфера людських взаємин, де тісно переплітаються пізнавальні процеси та емоції, соціально-психологічні правила та етичні норми. Іншими словами, це не тільки розуміння інформації, її передавання, приймання, а й розуміння іншого як особистості з її потребами, інтересами, установками. Якщо суб'єктів багато, то вони можуть взаємодіяти у групі (групова взаємодія), між групами (міжгрупова взаємодія), або суб'єкт може діяти з групою (суб'єктно-групова взаємодія). Цим суб'єктом може бути лідер, або будь-який член групи. Спільна діяльність між суб'єктами у групі є тим важливим фактором, який нерідко визначає ефективність взаємодії, а отже, й культуру спілкування. Отже, спільна діяльність - це організована система активності індивідів, що цілеспрямовано взаємодіють з метою створення об'єктів матеріальної та духовної культури; сукупність цілей, завдань та операцій, які сприяють задоволенню основних мотивів цієї діяльності, потреб та соціальних цінностей членів групи. Така діяльність можлива через контакти з людьми, обмін інформацією, думками, її важливою рисою є спільна мета та передбачення результату, що відповідав би загальним інтересам і сприяв реалізації потреб кожного з індивідів, які починають взаємодіяти. Спільна активність членів групи може бути спрямована на реалізацію основної її мети і на підтримку внутрішньої групової цілісності [6, с. 32]. У даному процесі реалізуються два види діяльності:

- зорієнтована на досягнення основної соціальної мети, заради якої створена група (інструментальна діяльність);

- спрямована всередину групи задля її згуртування, розв'язання конфлікту, розвитку емоційних контактів (експресивна діяльність).

На сьогодні ряд вчених (Г. Виштеюнас, В. Турбан, Дж. Хоманс, Д. Мід) зазначають, що групу характеризують такі завдання, як посередництво між суспільством і конкретною людиною, статус самостійного суб'єкта життєдіяльності та розвитку. Ми погоджуємось з даним твердженням, адже групою можна назвати будь-яке об'єднання людей незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між її членами [2]. Група характеризується рядом параметрів:

- складом групи, який залежить від чисельності та характеристики її членів. Відповідно до цього, групи поділяють за кількісним аспектом на малі (мікросоціальні спільноти), середні (локальні спільноти) і великі (макросоціальні спільноти);

- структурою групи, яка має кілька формальних ознак: структура комунікацій, керівництва та підлеглості, емоційна структура, структура міжособистісних відносин. При розгляді групи як суб'єкта діяльності аналіз структури групової діяльності має включати аналіз функцій кожного члена групи. Співвідношення цих двох структур є співвідношенням ”неформальних” та ”формальних'' взаємин у групі;

- груповими процесами, що організують діяльність групи. Насамперед процесами групової динаміки, що відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: утворення, функціонування, розвиток і розпад. Процесами групової динаміки вважають керівництво та лідерство, прийняття групових рішень, утворення групових норм, формування структури групи, згуртованість, конфлікти, тобто всі ті процеси, які фіксують і забезпечують зміни, що відбуваються в групі під час її існування. Важливий аспект групової динаміки - це розвиток групи, його якісно специфічні рівні, особливості різних параметрів групової діяльності на кожному з цих рівнів;

- груповими нормами та цінностями - певні правила, що встановлені, відпрацьовані та прийняті групою. Поведінка членів групи здійснюється відповідно до групових норм, які виконують регулятивну функцію щодо діяльності групи. Норми тісно пов'язані з цінностями, бо всякі правила формулюються тільки на підставі відпрацювання певного ставлення до соціальних явищ, що зумовлене місцем групи в соціальному середовищі, її досвідом в організації певної діяльності;

- груповими санкціями - сукупність механізмів та засобів, за допомогою яких група впливає на своїх членів з метою дотримання ними існуючих норм та цінностей [7].

Ми вважаємо, що ряд інших, не менш важливих структурних компонентів, такі як: психологічний клімат, групова сумісність, групова нормалізація, групова поляризація, групова ізоляція, висунення на перший план соціальної природи навчання, з чим пов'язана орієнтація не на індивідуальні, а на групові форми навчання, спільну діяльність, багатогранність форм взаємодії також характеризують групу як спільність людей [1].

У педагогічній літературі [8] групу поділяють за безпосередністю взаємозв'язків на умовні, реальні; за соціальним статусом, офіційною регламентацією і способом організації взаємодії на офіційні та неофіційні; за значущістю для особистості на референтні та групи членства; за тривалістю існування на тимчасові та постійні; за силою впливу на особистість на первинні та вторинні; за мірою відкритості, доступності для широкого загалу на закриті та відкриті; за рівнем розвитку на дифузні, асоціативні, корпоративні, колективні. Слід підкреслити, що групова навчальна діяльність відбувається у невеликих за складом групах, у яких індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування. Дискусійним залишається питання стосовно кількісних характеристик малої групи. Одні психологи найменшою її кількістю вважають дві особи (діада), аргументуючи це тим, що більшість досліджень особливостей малої групи проведена саме на діадах. Інші доводять, що найменшою малою групою є тріада, оскільки:

- під час конфлікту група з двох членів може розпастися, а третя особа може підтримати чиюсь позицію, зберегти групу.

- в основі спілкування діади - емоційний контакт, оскільки в ній неможливо виокремити спілкування.

- у діаді більшість процесів розгортається не в повному обсязі.

Причину посилення уваги до групової взаємодії М. Ярошевський характеризує так: ”Це загальне ускладнення суспільного життя, яке викликане диференціацією видів людської діяльності, яка посилюється, ускладненням суспільного організму. Роль малих груп об'єктивно збільшується в житті людини, тому, що збільшується необхідність прийняття групових рішень на виробництві” [8]. Саме тому існує кілька теорій та підходів щодо визначення групової взаємодії. Згідно з реалістичною теорією групового конфлікту (Д. Саммнер, М. Шермер), значення мають справжні реальні конфлікти. Теорія виходить із потреб групи, які мають несумісні ланцюги, які пов'язані з оволодінням ресурсами [9]. Прихильниками біхевіоріального підходу були Д. Хоманс, Д. Гібо. Даний підхід заснований на теорії дидактичної взаємодії. Суспільна поведінка розглядається як обмін ”соціальних товарів” на основі справедливого розподілу. Дослідженням інтергрупового контакту займались Г. Оллпорт, Д. Кук. Досліджувались специфічні умови взаємодії, які збільшували або зменшували ефективність між групового кооперування в основному без урахування соціального контексту. Міжгрупові відносини в сфері управління організацією розглядали Д. Левитт, Р. Лайкерт, Д. Браун. Вирішення проблеми підвищують ефективність взаємодії груп в організаціях. В. Дуаз, У. Тернер створили теорію соціальної ідентичності, згідно з якою індивід відносять до певної групи за ознакою формування почуття ідентичності з групою.

Аналіз наукових джерел свідчить, що важливість і необхідність групової взаємодії студентів аграрного профілю залежить від збільшення кількості сучасних задач, які для свого рішення потребують об'єднання зусиль декількох людей, тому студентам необхідно працювати в мікросуспільствах. Важливим компонентом групової взаємодії є висування на перший план соціальної природи навчання, з чим пов'язана орієнтація не на індивідуальні, а на групові форми навчання, спільну діяльність, велику кількість форм взаємодії, міжособистісні стосунки і спілкування, на природне вирощування індивідуальності із колективного суб'єкта. Основою для взаємодії людей в спільній діяльності є схожість їх цільових орієнтирів і особистісних можливостей - у кожного з партнерів є інтелектуально-особистісні та психологічні ресурси, які є дефіцитарними для інших учасників взаємної діяльності, що є причиною їх об'єднання. Дане визначення, на нашу думку, застерігає від одностороннього розуміння групової взаємодії як форми спільної навчально-пізнавальної діяльності студентів і переконує нас в необхідності визнання особливої ролі міжособистісної взаємодії студентів у процесі спільної діяльності.

Організація групової взаємодії студентів аграрного профілю потребує врахування ряду факторів: соціально-педагогічних умов, за яких відбувається навчання; обставини і характер праці тих, хто навчається, їх спосіб життя, специфіка попереднього досвіду, в тому числі навчальному [1].

Висновки

Отже, проведене дослідження підтверджує, що групова взаємодія - система взаємозумовлених соціальних дій будь-яким об'єднанням людей незалежно від того, якого характеру зв'язки виявляються між його членами, за яких дії одного суб'єкта є одночасно причиною і наслідком відповідних дій інших.

Особливостями групової взаємодії студентів-аграріїв є цілісність та внутрішня єдність, здатність її учасників включатися в узгоджені дії з вирішення спільної задачі, взаємозалежність членів групи, яка проявляється у формі взаємодії в процесі реалізації групової цілі, яка приносить індивідуальне задоволення.

Література

1. Авраменко Л. К. Групповое взаимодействие как фактор повышения эффективного образования взрослых: автореферат дисс. на соискание науч. степени канд. пед. наук спец. ”Общая педагогика, история педагогики и образования”/ Л.К. Авраменко. - Л., 1988. - 18 с.

2. Виштеюнас Г. В. Соціальні групи/ Г. В. Виштеюнас// Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №2. - С.37-38.

3. Галузяк В. М. Педагогіка: навч. посіб./ Галузяк В. М., Сметанський М. І., Шахов В. І. - Вінниця, 2007. - 400 с.

4. Городяненко В. Г. Соціологія: підручник/ Віктор Георгійович Городяненко. - К., 2003. - 560 с.

5. Групи та їх класифікація. [Інтернет ресурс] / Режим доступу: http://www.referat.repetitor.ua/

6. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение. / Емельянов Юрий Николаевич. - Л., 1985. - 166 с.

7. Круковская Т. Ю. Формирование готовности студентов к груповому взаимодействию в процессе решения учебных общетехнических задач: дис. канд. пед. наук: 13.00.08 / Круковская Татьяна Юрьевна.- Омск., 2006 - 197 с.

8. Коханов Е. Социально-психологические аспекты взаимодействия групповых субъектов. [Інтернет ресурс] / Режим доступу: http://www.relga.ru/Environ/E

9. Соціальні групи. Психологічна характеристика груп. [Інтернет ресурс] / Режим доступу: http://www.referat.repetitor.ua/

Размещено на Allbest.ru