Андрей Шептицький – вихователь та опікун української молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Андрей Шептицький - вихователь та опікун української молоді

Надія Заячківська

Серед імен визначних діячів української культури, які залишили непроминальний слід в історії рідного народу, беззаперечно одне з чільних місць займає багатогранна особистість Андрея Шептицького. Митрополит Андрей Шептицький - видатна постать, яка назавжди залишиться у пам'яті вдячних нащадків як людина, що до останньої краплини свої крові віддала всього себе служінню Церкві та спасінню душ мільйонів українців. Спектр діяльності великого Українця вражає, адже будучи релігійним діячем, він торкався всіх сторін людського життя - турбувався про його матеріальний стан, захищав народ від денаціоналізації та асиміляції, піклувався про розвиток українського мистецтва, виступав у якості мецената та благодійника. Для українського народу Митрополит Шептицький був і пастирем, і богословом, і проповідником, і будівничим, і великим вихователем. "Характерною особливістю богословського мислення Митрополита був зв'язок із життям українського народу" [3,с. 37].

Окрему сторінку життєвих інтересів великого Митрополита становить його опіка і турбота про молодь як рушійну силу і велику надію українського суспільства. У пастирському посланні Митрополита Андрея до духовенства та народу "Наша державність" він пише: "Ідеалом нашого національного життя є наша рідна всенаціональна Хата-Батьківщина. ...Положення виглядає таке, що Боже Провидіння дасть українському народові виконати його природне право - вибрати собі й установити форму управи своєї Рідної Хати, тому треба нам над ним так працювати, щоб того свого права ужив він мудро і по-християнськи" [7, с. 42]. Велику роль у цій благословенній праці Митрополит відводить українській молоді. Все своє сповнене любові та турботи життя він спонукав молодь до кропіткої натхненної роботи на шляху побудови української державності, вчив та наставляв молодих людей не боятися труднощів на цьому шляху, закликав шляхетно діяти за Божими законами, бути терплячими і наполегливими: "...легше часами кров пролляти в хвилині ентузіазму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов'язки і, спекоту дня, і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довіри і нестачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконати своє завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди заслугою!" [4, с. 472]. молодь шептицький митрополит

Усе своє життя Митрополита хвилювали проблеми виховання молоді. Він роздумував над тим, яким має бути справжнє виховання, звертався до людей з цими роздумами, сумнівами, твердими переконаннями та порадами. "Метою кожного виховання є такий розвій дитини, щоби з неї стався дорослий чоловік з розвиненими і старанно плеканими усіма спосібностями ума, волі й серця... Виховання має зробити з чоловіка святого громадянина небес, товариша ангелів і усіх святих у небі" [1, с. 474]. Проте, підкреслює А. Шептицький, саме виховання не може цього зробити. Велике значення має воля людини, її праця над собою самою. І власне завданням виховання є зацікавити людину до праці, прищепити в її серце любов до цієї праці та збагатити розум знанням усього, що для цієї творчої праці потрібне. На його думку, до виховання належить не тільки фізичне, але й моральне та інтелектуальне, яке мають спільно здійснювати сім'я та школа.

Митрополит наголошує на важливості саме християнського виховання всієї української молоді. Звертаючись до вірних єпархії, він закликає батьків у процесі виховання своїх дітей оберігати їх від гріха та неправильного навчання, наче від смерті, нагадує, що християнське виховання є більшим добром, ніж усі добра світу, закликає організовувати по селах читальні та захоронки (садки) для дітей і дбати, щоб діти ходили до школи.

Великого значення Андрей Шептицький надавав вихованню у сім'ї, чудово розуміючи, що родина - це головна ланка на шляху соціалізації людини. "Тільки ті народи могутні і здорові, в яких здорова християнська родина. Бо родина - це клітина, з яких складаться цілий організм, що його називаємо народом. Коли інфекція недуги затроїть цю клітину, цілий організм наражений на недугу. Святе, чисте, здорове і щасливе родинне життя - це наймогутніша сила кожної держави, але це й найбільше, а може і єдине, дочасне щастя людини" [9, с.175].

Митрополит підкреслював, що сім'я є тією першою школою, в якій дитина отримує уроки добра, милосердя, любові, працелюбності. Батьки та родичі, які зуміли створити комфортну атмосферу для розвитку дитини, прищепили їй християнські засади життя, навчили жити в мирі та злагоді, зробили головний внесок у виховання дитини. Він уважав, що святим обов'язком батьків перед Господом є праця над добрим вихованням своїх дітей, навчання їх у школі.

А. Шептицький уболівав над тим, щоб змалку дитині прищеплювати чесність. У цьому він вбачав велике значення батька, як це було в його рідній сім'ї, вважав, що долучатися до цієї справи мають брати і сестри. Як мудра людина і зразковий християнин Мирополит звертався до одвічної проблеми "батьків і дітей". Він закликав молодь поважати думку старших, не вважати себе мудрішими за них, не зневажати, а прислухатися до їхньої думки [6, с. 13].

Митрополит постійно хвилювався за долю української молоді, бажав їй християнського духу та мужності, бо "...мужества треба, щоб терпеливо зносити злидні життя, мужества треба, щоб опертися спокусам, мужества - християнської відваги - треба, щоб побороти затії ворогів. Нехай же Бог Всевишній дасть для цієї молоді духа цього мужества. А попри духа мужества нехай їм дасть духа розваги й мудрости, щоб вони бодай у важніших справах радилися зі старшими і слухали авторитету в народі й у Церкві" [8, с. 179].

А. Шептицький наголошує також на величезній відповідальності педагогів у вихованні молоді. Він закликає дбати не тільки над просвіченням розуму молоді, але не в меншій мірі - над ублагородненням її сердець. На його думку, необхідно подавати молоді таку освіту, яка навчила би не тільки теорії, але також і практики. Треба навчати вже малих дітей любити свою землю, свою Батьківщину, працювати для неї. У молоді слід формувати самостійність, індивідуальність, ініціативність, вміння сумлінно працювати на користь і славу свого народу. У справі навчання та виховання Митрополит наголошує на тому, що вчителі мають власним прикладом показувати зразки християнської поведінки: "...давайте добрий примір молодіжі своїм власним поступованнєм. Примір... се також научаннє ... без порівняння вимовніше, чим слова" [6, с. 13].

Особливого значення Андрей Шептицький надавав освіті. Він наголошував на одній з найкращих рис українського народу - любові до знань, освіти: " Всі українці високо цінять науку й освіту. Як діти, що з такою ревністю горнуться до школи й бажають учитися, так і їх родичі та старші у народі вважають науку, освіту, знання за першу й найважливішу потребу народу" [4, с. 472]. Можливо, причиною цього є те, що український народ століттями знаходився у поневоленні та інстинктивно відчував потребу в освіті. Можливо на рівні свідомості українці завжди розуміли велике значення науки та освіти в житті народу. І українська молодь так само горнеться до знань.

У центрі уваги Митрополита перебували всі ланки національної освітньо-виховної системи, починаючи від дошкілля і закінчуючи закладами вищої освіти [5, с. 103]. Особливу увагу Митрополит приділяв тим, хто був найбільше скривджений - бідним і сиротам. Він надавав їм матеріальну допомогу, засновував сиротинці, допомагав різним школам, товариствам "Просвіта" і "Рідна школа", організовував притулки, дитячі садки для дітей батьків, які працювали, підтримував дитячу патріотичну організацію "Пласт". Він також організував у Львові українську Народну школу імені Грінченка для бідних дітей та на власні кошти збудував середню школу на вул. Замкненій (сьогодні СШ №34 імені Маркіяна Шашкевича). Учні отримували у цих школах національно-патріотичне та релігійне виховання.

Андрей Шептицький на власні кошти щороку утримував 20 бідних юнаків та 20 дівчат, завдяки чому вони мали можливість отримати освіту. Багато з них опановували ремісничий фах. З цією метою він заснував у Львові ремісничу школу на вулиці Городоцькій, хлоп'ячу ремісничу бурсу, дівочу кравецьку школу "Труд". Він також був фундатором першої української сільськогосподарської школи товариства "Просвіта" в Миловані біля Галича та першої сільськогосподарської школи для сільських господинь у Коршеві Коломийського повіту. Таким чином Митрополит намагався сприяти розвитку ремісничої, сільськогосподарської та технічної освіти.

Для українських дівчат, які працювали служницями в багатих поляків і євреїв, А. Шептицький придбав у Львові будинок для товариства "Будучність", яке опікувалось ними. Він давав ремісничим школам маєтки, щоб вони працювали на засадах самоуправління.

Митрополит також був причетний до створення першої в Галичині української гімназії сестер Василіянок. Він подарував для цього навчального закладу великий будинок, фінансував спочатку гімназію, а пізніше вчительську семінарію [2, с. 62].

Дбаючи про розвиток усіх щаблів освіти в умовах бездержавності українського народу, Шептицький заснував Львівську Богословську Академію. 1928 р. це був єдиний український вищий навчальний заклад в період панування Польщі. А. Шептицький також поклопотав перед чеським урядом про господарську академію в Подєбрадах, по суті цим рятуючи її.

Загальновідома опіка та підтримка Митрополитом обдарованої молоді, якій він сприяв у навчанні та професійному становленні. Священик фінансував їм стипендії за кордоном у найкращих навчальних закладах Європи, закуповував приміщення для молодих талановитих митців, оплачував їхні твори та авторські права. На його кошти придбано будинок, в якому розмістилася художня школаОлекси Новаківського, також він надав допомогу Модестові Сосенку, Осипові Куриласу.

Піклувався Митрополит і про здоров'я молоді, всіляко сприяв організації здорового відпочинку на лоні природи. З цією метою він передав товариству"Просвіта" маєток у Миловані, де бідних дітей приймали на літній відпочинок, а частину своїх маєтків у Карпатах подарував на пластові табори. 1905 р. було засновано "Вакаційну оселю", в якій відпочивали сотні дітей. Після заборони польською владою "Пласту" А. Шептицький ініціював Католицьку асоціацію української молоді "Орли", яка проводила літні табори у Крилосі біля Галича, на Соколі, у Страдчі та в Михайлівцях поблизу Рогатина. Дозвілля серед чудової природи було корисним та сповненим релігійно-патріотичного виховання. За ініціативою Митрополита також відбувся багатотисячний здвиг "Українська молодь Христові". Програма цієї події охоплювала польову Службу Божу з присягою на вірність Христові та маніфестаційний похід на Святоюрську гору та інші заходи.

Великого значення Андрей Шептицький надавав друкованому українському слову для молоді. За його сприяння виходили з друку журнали "Наш приятель" для дітей, "Поступ" (для молоді середнього шкільного віку) і "Українське юнацтво", серія книжечок "Бібліотека "Нашого приятеля", "Цікаві оповідання".

Багаторічна і жертовна праця Митрополита Андрія Шептицького була повсякчас спрямована на підтримку, опіку, прищеплення молоді християнських чеснот та палких патріотичних почуттів до України.

Митрополит Андрей Шептицький прекрасно усвідомлював, що українська молодь - це майбутнє народу, і це майбутнє залежатиме від того, які моральні цінності будуть сповідувати її молоді громадяни, які шляхетні цілі ставитимуть перед собою. Саме тому видатний діяч докладав величезних зусиль до того, щоб виховати, сформувати цю молодь, створити їй максимальні умови для розвитку її творчого потенціалу.

Література

1. Декрет Митрополита Андрея "Про виховання" (1942 р.) // Митрополит Андрей Шептицький. Вибране: 365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень / Вид. трет. - Жовква: Місіонер, 2015.

2. Лаба В. Митрополит Андрей Шептицький: його життя і заслуги / В. Лаба. - Люблін: Свічадо, 1990. - 62 с Митрополит Шептицький Андрей. - Твори. Т. 2. - Торонто, 1965.

3. Нестор Мизак. Митрополит Андрей Шептицький про антропологічний аспект Божої і земної мудрості // Релігія та соціум №1 (7) 2012, Чернівці.

4. Митрополит Андрей Шептицький. Божа мудрість // Митрополит Андрей Шептицький. Вибране: 365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень / Вид. трет. - Жовква: Місіонер, 2015.

5. Ірина Мищишин. Внесок митрополита Андрея Шептицького у розвиток української освіти та культури // RozwуjpolskiejiukraiсskiejmyњlipedagogicznejnaprzestrzeniXIX-XXwieku : zb. prac; [podred. Anny Haratyk]. - Wrocіaw : Oficyna Wydawnicza ATUT - Wrocіawskie Wydawnictwo Oњwiatowe, 2011.

6. Пастирське послання Єпископа Андрея... Перше слово Пастиря // Шептицький Андрей. Документи і матеріали 1899?1944 рр. В 3 т. ? Львів, 2007. ? Т. І.

7. Пастирське послання Митрополита Андрея до духовенства та народу "Наша державність" (1941) // Митрополит Андрей Шептицький. Вибране: 365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень / Вид. трет. - Жовква: Місіонер, 2015.

8. Пастирське послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних на Великдень (1936) // Митрополит Андрей Шептицький. Вибране: 365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень / Вид. трет. - Жовква: Місіонер, 2015.

9. Пастирське послання Митрополита Андрея на Великдень (1943) // Митрополит Андрей Шептицький. Вибране: 365 днів з Великим Митрополитом. Роздуми на щодень / Вид. трет. - Жовква: Місіонер, 2015.

Размещено на Allbest.ru