Професійна орієнтація учнів у історико-педагогічному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна орієнтація учнів у історико-педагогічному дискурсі

Опачко Магдалина Василівна,

доктор педагогічних наук, доцент,

Ковач Атілло Іштванович,

аспірант

У статті розкриваються особливості еволюції професійної орієнтації молоді від давніших форм передачі знань про способи діяльності, засоби та методи праці, традиційні шляхи передачі майстерності, ремесла, професії до сучасних технологій ознайомлення із професією та її опанування. Аналіз динаміки профорієнтації як системи підготовки до вибору сфери майбутньої професійної діяльності уможливив виокремлення періодів розвитку: доіндустріального, індустріального, постіндустріального, інформаційного. Визначено характерні риси профорієнтації в той чи інший період розвитку.

Ключові слова: професійна орієнтація, періоди розвитку і становлення, підготовка до вибору професії, форми і методи профорієнтації.

професійна орієнтація ремесло

Yantsur, M.S. 2012. Profesiina oriientatsiia i metodyka proforiientatsiinoi roboty [Professional orientation and method of career guidance]. Kyiv : Vydavnychyi dim «Slovo», 2012. 463 s.

В статье раскрываются особенности эволюции профессиональной ориентации молодежи от древних форм передачи знаний о способах деятельности, средствах и методах труда, традиционных путях передачи мастерства, ремесла, профессии к современным технологиям ознакомления с профессией и ее освоения. Анализ динамики профориентации как системы подготовки к выбору сферы будущей профессиональной деятельности дал возможность выделить периоды развития: доиндустриальный, индустриальный, постиндустриальный, информационый. Определены характерные черты профориентации в тот или иной период развития.

Ключевые слова: профессиональная ориентация, периоды развития и становления, подготовка к выбору профессии, формы и методы профориентации.

The purpose of the research was to identify the characteristics ofprofessional orientation at one stage or another ofsocial development and to distinguish periods of the evolution ofprofessional orientation from chaotic and narrowly pragmatic goals ofpreparing young people for life and work to a scientifically sound system of training young people to choose theirfuture profession. The methodology of the research was based on the selection and analysis of the scientific-source base for determining the typical, characteristic traits of youth preparation for life and work at one stage or another of social development; use of the comparative analysis to track the dynamics of becoming a vocational orientation by a scientifically sound system of training young people to choose the sphere of future professional activity; systematization of the distinguished characteristicfeatures, and classification ofthem with the subsequent separation ofperiods in the evolution of the vocational guidance system; use of forecasting and modeling ofdevelopment of the modern system of vocational orientation for outlining prospects in the sphere of choice of professions with the management of modern social, cultural, educational, information challenges. The results of the research are reflected in the presented periodization of the development of vocational orientation as a system of training young people to choose theirfuture profession: pre-industrial, industrial, post-industrial, information; disclosure of the peculiarities of career guidance with youth in each of the selected periods; outlining the current trends and prospects for the development of forms and methods of career guidance. The practical significance of the results obtained is a convincing demonstration of the unity of goals and content, forms and methods of vocational guidance with youth in each of the isolated periods of its developmentfor the design of new, promising, adequate to contemporary challenges forms and methods of vocational guidance with youth.

Key words: professional orientation, periods of development and formation, preparation for the choice ofprofession, forms and methods of career guidance.

Постановка проблеми. Професійна орієнтація - це орієнтування на професію, на вибір сфери професійної діяльності. Орієнтація тут вживається у двох значеннях: напрям (направляти, вказувати, порадити тощо), і друге значення - бути обізнаним (бути в курсі справ, бути поінформованим). Професійна орієнтація - це словосполучення, сутність якого полягає у наданні допомоги у виборі професії.

Актуальність проблеми, що розкривається у статті випливає із суперечностей між: традиційним наповненням змісту

профорієнтаційної роботи та потребою у модернізації та адаптації профорієнтаційних складових до сучасних освітніх та соціальних викликів; застарілими формами і методами профорієнтаційної роботи та недостатньо залученими можливостями використання сучасних інформаційних технологій; традиційним орієнтуванням системи профорієнтації на колективні, групові форми роботи та необхідністю врахування індивідуальних запитів і можливостей сучасних школярів тощо.

Якщо суб'єктами професійної орієнтації є учні загальноосвітніх закладів, то професійна орієнтація передбачає спрямування учнів на майбутню професію, підготовку їх до вибору сфери майбутньої професійної діяльності. У значенні підготовки молоді до професійного подальшого шляху профорієнтація як термін використовується порівняно недавно. Раніше це семантичне навантаження виконували поняття: передача знань і досвіду наступним поколінням про виконання різних видів трудової діяльності, навчання ремеслу, підготовка до життя і праці. Тобто поняття професійна орієнтація витворилось у процесі еволюційного розвитку під впливом низки об'єктивних і суб'єктивних чинників. Об'єктивні чинники пов'язані з розвитком виробничих сил, які впливають на суспільний прогрес вцілому, та на розробку засобів виробництва, технологій, ресурсів, поділ сфер виробництва і виникнення нових видів професійної діяльності, зокрема.

Пошук шляхів оновлення і модернізації системи профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю передбачає здійснення аналізу впливу різних факторів на розвиток системи профорієнтації, форми і методи реалізації її завдань, а також окреслення подальших перспектив з огляду на сучасні суспільні виклики.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Проблеми теорії та історії професійної орієнтації молоді знайшли своє відображення у численних публікаціях та наукових розробках. До авторів досліджень належать: Д Закатнов (зміст і форми профорієнтаційної роботи зі школярами у 20-30-х роках XX ст.), Т. Колісник (основні етапи розвитку систем профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю (20 рр. XX ст. - початок XXI ст.), В. Копетчук (проблема професійної спрямованості навчання в історії розвитку вітчизняної педагогічної думки), Н. Михайленко (формування готовності старшокласників до професійного самовибору як педагогічна проблема: історико-педагогічний аналіз діяльності сільської школи в Україні (1958-1991) щодо формування готовності старшокласників до професійного самовибору), О. Олеярник (розвиток ідеї професійної спрямованості навчання старшокласників у вітчизняній педагогічній думці (50-80 рр. ХХ ст.), В. Панченко (професійне самовизначення в історії розвитку психологічної думки на Україні: XI - поч. XXI ст.), М. Піддячий. (історичні передумови і теоретичні засади профорієнтації школярів: історичні тенденції психолого-педагогічної теорії профорієнтації та сучасні напрями профорієнтаційної роботи), Б. Федоришин (система професійної орієнтації як фактор формування особистості: історично-психологічний аспект: профорієнтаційна робота в

Україні та зарубіжних країнах), М. Янцур (теоретичні засади розвитку системи професійної орієнтації учнівської молоді в сучасних умовах) тощо.

Слід зазначити, що останнім часом активізувались дослідження, в яких розкриваються різні можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній орієнтації учнівської молоді. Наприклад, використання мультимедійних засобів на уроках трудового навчання (В. Беребец), створення інформаційного середовища профорієнтаційного змісту (К. Іванушкін), використання оп-line технологій (В. Камишин), педагогічні засоби професійного консультування молоді засобами Інтернет-технологій (В. Осадчий, С. Сисоєва), використання дидактичного комп'ютерного середовища (Г. Парховнюк, Д. Сингаївський). У наших попередніх дослідженнях розкривались проблеми професійної орієнтації учнів в освітньому середовищі загальноосвітньої школи [3], можливості використання засобів музейної педагогіки для професійної орієнтації учнів [1].

Мета статті: визначення характерних ознак професійної орієнтації на тому чи іншому етапі суспільного розвитку та виокремлення періодів еволюції професійної орієнтації від хаотичних і вузькопрагматичних цілей підготовки молоді до життя й праці до науково обгрунтованої системи підготовки молоді до вибору майбутньої сфери професійної діяльності.

Результати дослідження. Аналіз еволюції поняття «професійна орієнтація» дозволяють виокремити кілька етапів у його розвитку: доіндустріальний, індустріальний, постіндустріальний, інформаційний.

У доіндустріальний етап розвитку термін «професійна орієнтація» не вживається у звичному для нас сенсі, взагалі не вживається. Але відбір людей для здійснення тих чи інших видів діяльності вже здійснювався. Загальновідома істина, що перші професії появилися паралельно із появою перших примітивних людських колоній. Перші професії (полювання, збір ягід, їстівних плодів рослин) необхідні були для початкового розвитку та подальшої життєдіяльності первісних людей. В той же час професійна придатність ще з часів первісної людини залежала від наступних чинників: а) стать, б) вік, в) здатність.

Як відмічає М. Янцур, первіснообщинні люди були дуже обмежені у виборі професій. Вони підтримували своє життя тим, що полювали, виготовляли найпростіші знаряддя праці, шукали їстівні корені та ягоди. Внаслідок цього з'являлись такі перші професії - мисливці, гончарі, зброярі тощо [5, с.8].

Існують різні теорії щодо виникнення професійної орієнтації як окремої галузі знань. Так до прикладу С. Комарова стверджує, що поява професійної орієнтації бере свій початок з Ш століття до н.е. у Стародавньому Вавилоні. Центральною особою цього періоду був переписувач, котрий умів вимірювати ділянки землі, ділити майно, та грати на різних музичних інструментах. Крім цього - на думку науковця - «під час випробувань перевіряли його вміння розбиратися в тканинах, металах, рослинах, а також знання всіх чотирьох арифметичних дій» [4, с.5]. Отже в цей період уже зверталася увага на придатність людини до виконання відповідної роботи, наявність або відсутність знань про мету, засоби, очікувані результати. Згодом починають виникати і розвиватися навчальні майстерні, ремісничі школи, вдосконалюються засоби виробництва.

Узагальнення тенденцій, пов'язаних із професійним вибором у доіндустріальний період дозволяє виокремити передумови становлення професійної орієнтації системою підготовки молоді до вибору професійного життєвого шляху. Серед них наступні: передача ремесла, майстерності в умовах ведення фермерських господарств, родинних традиційних господарств, вирощування сільськогосподарських культур; необхідність навчати ремеслу з виникненням мануфактурного виробництва; виникнення ринку праці, формування попиту на окремі професії; розробка основ профпридатності, звернення уваги на підготовленість претендентів, їх навченість і вихованість; виникнення нових професій, обумовлених розвитком сфер виробництва: транспорту, зв'язку, теплоенергетики, машинобудування, розвитком засобів виробництва; зміни вимог до представників військових і будівельних професій; необхідність у забезпеченні робочою силою тогочасного виробництва; виникнення профконсультаційних бюро для вирішення проблеми співвідношення попиту роботодавців і бажаннями та можливостями людини працювати в тій чи іншій сфері; організація і проведення прикладних досліджень на предмет удосконалення знарядь праці та вироблення обгрунтованих вимог професії до людини та діагностування профпридатності.

Індустріальний період характеризується виокремленням профорієнтаційної діяльності у самостійну галузь, що сприяло змістовому наповненню поняття, виділенню в ньому самостійних інформаційних блоків. Розвиток професійної орієнтації як діяльності сприяв його теоретичній розробці і дозволив оформити його у систему з підготовки молоді до трудової діяльності.

Варто зазначити, що першу класичну теорію професійної орієнтації у цей період розробив Ф. Парсонс (F. Parsons), який у 1908 р. в США створив перше консультативне бюро з питань вибору професії. Подальший розвиток професійної орієнтації індустріального (капіталістичного) світу пов'язаний з іменами таких відомих американських науковців, як: К. Гінзберг (KGinzberg), Голланд (Holland), Д Маккеланд (D. McClelland), , Д Сюпер (D. Super).

Аналізуючи праці науковців західних країн у контексті розробки проблем професійної орієнтації можемо відмітити, що їх методологія ґрунтувалася на гуманістичних, особистісно розвивальних засадах, які розвивалися в рамках гуманістичної, особистісної, диференціальної, когнітивної психології. Тобто на засадах, основою яких є особистість: її цілісність, її індивідуальні властивості та особистіші яості. Її інтереси, здібності, можливості, її життєві цілі та прагнення. Система професійної орієнтації «західного» типу розвивається незалежно і самостійно від, власне, навчально-пізнавальної діяльності учнів.

У цей же період паралельно із заходом, у країнах СРСР та в країнах соціалістичного табору відбувається інтенсивний розвиток системи професійної орієнтації. На відміну від «капіталістичного типу професійної орієнтації» у Радянському Союзі, і в Україні, зокрема, професійна орієнтація була спрямована на учнівську молодь.

Уже на ранніх етапах розвитку і становленя професійної орієнтації системою підготовки молоді до свідомого вибору професії відмічається розробка ідеологічної складової трудового виховання і підготовки молоді до вибору професії. Дуже великий акцент робився на робітничих професіях, в яких мали потребу соціалістичні країни. Від молодої людини очікувалась свідома жертовність власними інтересами заради вищих суспільних цінностей. Ґрунтуючись на методологічних засадах діяльнішого підходу, професійна орієнтація учнів на практиці реалізовувалась втіленням у навчання і виховання молоді принципів політехнізму, зв'язку навчання з життям та працею, з трудовим вихованням молоді. Професійна орієнтація стає невід'ємною частиною навчальних планів та програм середніх закладів освіти.

На початку 70-х р. ХХ ст. остаточно була сформувалась психологічна концепція «теорії діяльності», що стало новим поштовхом у розвитку теоретичних основ системи профорієнтації. Починаючи з середини 70-х років ХХ століття з нарощуванням потужностей індустріального суспільства відбувається інтенсивне збагачення змісту професійної орієнтації молоді, оприлюднюються результати досліджень науковців: П. Атутова, О. Голомштока, ЛЙовайші, Є. Павлютенкова, С. Чистякової, Б. Федоришина. Зміст профорієнтації учнів у діяльнісному підході представлений у всій повноті функцій: провести, організувати, виступити, демонструвати, ознайомити, виконати і тощо, тобто представляє профорієнтацію, як вид діяльності. При цьому, інтереси особистості, її бажання і потреби, виступали в якості задекларованих понять. На практиці профорієнтаційна робота часто зводилась до міроприємств та заходів профорієнтаційного характеру.

Ідеологізація профорієнтаційної діяльності стала ще однією причиною її формалізації, а подекуди і повного знецінення профорієнтаційної ідеї. Разом з тим, в цей період активно розвиваються різні аспекти і напрями профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю: профорієнтаційна робота у змісті викладання окремих дисциплін; профорієнтація робота у змісті виховної роботи; профорієнтаційна робота у змісті політехнічної освіти; профконсультація у змісті профорієнтаційної роботи. Здійснення профорієнтації у змісті загальної освіти пропонувалось вирішувати у тісному зв'язку з питаннями трудової підготовки та політехнічного навчання.

Слід зазначити, що в цей період професійна орієнтація була складовою частиною народної освіти як у Радянському Союзі, так і в європейських країнах соціалістичної співдружності. Школі як важливій складовій профорієнтації молоді, відводилась особлива роль. Поряд з утворенням регіональних центрів профорієнтації, школи також мали мати профорієнтаційний куток; вихователі (учителі, класні керівники) повинні були передбачати у планах виховної роботи профорієнтаційні години тощо. Індустріальний період збагатив профорієнтацію методами, формами, засобами роботи, які поступово знецінилися, перестали відповідати потребам часу.

Головні тенденції індустріального періоду (50-ті роки ХХ століття), які впливали і стимулювали розвиток професійної орієнтації, можна схарактеризувати наступними рисами: розвиток енергетичних потужностей, розробка термоядерного синтезу, освоєння комосу; зміна змісту окремих професій, механізація та автоматизація виробництв; обладнання робочого місця, поява професії оператора; зростання потреби у інженерно-технічних та робітничих професіях; розвиток складових професійної орієнтації в залежності від методології наукових досліджень; у західному варіанті це - розробка психологічних, психоаналітичних технологій профорієнтаційної роботи, гуманістичних, особистісних, когнітивних засад вибору професії, професійного самовизначення, врахування активності особистості, її мотивів, інтересів; у вітчизняному просторі це - розробка діяльнісних основ профорієнтації, спрямованість на потреби суспільства у масових професіях, переважно робітничих; політехнізація освіти у вітчизняному освітньому просторі, зв'язок принципу політехнічного навчання з професійним; ідеологізація професійної орієнтації у Радянському Союзі та європейських країнах

соціалістичної співдружності: людина як об'єкт профорієнтаційного впливу; розвиток методів і форм профінформації, з переважанням словесних, заідеологізованих методів: пропаганди, агітації,

педагогічного впливу; детермінізм у кар'єрному зростанні: з робітника - до інженера, керівника; відкриття регіональних центрів профорієнтації, кабінетів та куточків профорієнтації в кожній школі, навчально-методичних кабінетів, координуючих центрів (у межах району - профцентри, у школі - шкільна рада тощо) та методистів з професійної орієнтації учнів.

Починаючи з 90-х років ХХ століття з настанням періоду «перебудови», рухнула адміністративно-командна система управління виробництвом, людським ресурсом. У країні визнається приватна власність, починають виникати приватні підприємства, господарства. Постіндустріальний період характеризується подальшим розвитком форм і методів профорієнтаційної роботи, оновленням її цільового призначення. Підготовка учнівської молоді до професійного самовизначення та активізація розвитку їх професійних інтересів - одне із завдань професійної орієнтації постіндустріального періоду. Вибір професії має бути адекватним до здібностей (особливо спеціальних, якщо мова йде про відповідні професії) особистості, її професійної придатності Постіндустріальний період характеризується посиленою увагою до розробки проблем особистості у просторі професійного самовизначення.

У цей період, паралельно з переосмисленням методології освіти, педагогіки, формується гуманістичний підхід як науковий у дослідженнях про людину: людина розглядається не як об'єкт педагогічного впливу, а як активний суб'єкт самотворення, саморозвитку, в тому числі і професійного. Появляються піонерські роботи К. Абульханової-Славської, Б. Ананьєва, І. Беха, А. Бодальова, Б. Ломова, Є. Климова, В. Мясищева, С. Фукуями.

Постіндустріальний період у розвитку профорієнтації пов'язаний із оформленням нових підходів. Один із них - активізуючий (формуючий, розвиваючий). Активність розглядається як функціонально-динамічна якість особистості, яка інтегрує і регулює всю її особистісну структуру (потреби, здібності, волю, свідомість). Ще один із підходів у профорієнтації постіндустріального періоду визначають як особистісно орієнтований. У рамках цього підходу досліджувалась проблема саморегуляція особистості та її роль у підготовці до вибору професії. Саморегуляція особистості тісно пов'язана з розвитком самосвідомості, а значить, із самопізнанням. В свою чергу, самопізнання виступає одним з центральних питань у проблемі професійного самовизначення особистості.

Головні тенденції, які впливали і обумовлювали розвиток профорієнтації постіндустріального періоду (90-роки ХХ століття- початок ХХІ) відображають наступні положення: створення науковомістких засобів виробництва, які потребують величезних капіталовкладень у науку і технології; розвиток мегаполісів, стрімке зникнення багатьох професій і поява нових; суттєві зміни зміст і особливостей трудової діяльності людини в умовах світового розподілу праці, посилення конкуретноспроможності виробництва; інтелектуалізація усіх сфер виробництва, використання якісно іншого професійного потенціалу особистості - здатності до генерування нових знань та інформації; людина - активний суб'єкт власного професійного самовизначення та саморозвитку; розробка гуманістичних засад розвитку професіоналізму, формування складових майстерності, дослідження проблеми готовності до професійного самовизначення, здійснення тієї чи іншої діяльності; трансформація професійної орієнтації із системи заходів впливу на створення умов (організаційних, інформаційних, методичних, психолого-педагогічних тощо) для допомоги особистості в активному й свідомому професійному самовизначенні та кар'єрному просуванні; Болонський процес як передумова освоєння європейського ринку праці, формування зони європейської вищої освіти тощо.

Як відмічає В. Кремень, «головною рисою сучаного суспільства є не те, що воно є індустріальне чи постіндустріальне, демократичне, або авторитарне. Сутністю сучасного суспільства стає його глобальність...» [2, с.147]. Глобальність у розумінні «всепланетарності», яка вказує на неможливість існування локального соціуму, який міг би визначитися поза світовою спільнотою.

З огляду на те , що інформаційні технології розвиватимуться й надалі, то фахівці прогнозують необхідність їх освоєння і надалі. Оскільки у сучасному світі на вагу золота фахівці, які володіють знаннями відразу в декількох галузях, тому цінується крос- функціональність, а крім того ще й мобільність - здатність освоювати швидко різні професії, вчитися. Зросте потреба в «універсальних солдатах»: цінуватися будуть фахівці, які володіють кількома іноземними мовами, знають основи менеджменту, маркетингу та фінансів. Не виключено, що найперспективніші фахівці різних галузей змушені будуть вивчати програмування, щоб спілкуватися з IT-шниками однією мовою. Варто відмітити, що ще одна характеристика інформаційного суспільства полягає у зникненні і видозміненні багатьох професій. Освоєння професій майбутнього передбачає: опанування кількох базових галузей (напрямів), тобто йдеться про крос-спеціалізацію.

Не втрачає своєї актуальності і психологічний підхід у розробці сучасних проблем професійної орієнтації. Використання рекомендацій психологічної науки стає дедалі популярним у різних сферах людської діяльності. Отже, можемо виокремити провідні тенденції розвитку інформаційного суспільства (початок ХХІ ст.), які впливають на розробку і розвиток сучасної моделі професійної орієнтаціїї: інформатизація всіх сфер життя, виробництва, економіки, промисловості; формування суспільного запиту на освіченого, культурного, творчого, інтелектуального фахівця, здатного до вирішення нестандіртних професійних завдань; глобалізація як перспектива розвитку суспільств у сучасному цивілізованому світі; методологія синергетики в освіті, у професійному розвитку, зокрема; зосередження уваги у дослідженнях на якостях і властивостях особистості фахівця, на противагу вивченню специфіки професійної діяльності на основі її зовнішніх атрибутів; підписання угоди з європейськими асоціаціями праці, розвиток трудового законодавства; розвиток ІК технологій, компетентнісно орієнтований підхід у навчанні, онлайн-освіта, розробка нових технологій профорієнтаційної роботи, використання ком'ютерного дизайну для інформування про професії, доступність у самодіагностиці; потреба у переосмисленні досвіду минулого та проектуванні професійного майбутнього тощо.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Таким чином, професійна орієнтація молоді розгорнута у столітньому періоді розвитку, може бути представлена як динамічний процес, пов'язаний із суспільним, науково-технічним, виробничо- промисловим прогресом, що відбувався впродовж наступних періодів: доіндустріального, індустріального, постіндустріального, інформаційного. Схарактеризовано провідні тенденції та головні чинники розвитку системи професійної орієнтації у змісті кожного етапу.

У подальших дослідженнях конкретизуватимуться сучасні форми і методи професійної орієнтації учнів із використанням інформаційних технологій.

Список використаних джерел

Ковач А.І., Опачко М.В.: Використання засобів музейної педагогіки у профорієнтаційній роботі для дітей дошкільного віку /Аттіла Іштванович Ковач, Магдалина Василівна Опачко // Koia gyermekkoii nevelйs „A szakmai megыjMs щtjai, lehetosйgei”, Hajdщbфszфimйny 2017. 52-62. o.

Кремінь В. Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору. Київ : «Педагогічна думка», 2008. 213 с.

Опачко М. В. Професійна орієнтація учнів в процесі розв'язування задач фізико-технічного змісту : автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Магдалина Василівна Опачко; Національний педагогічний університет імені М П. Драгоманова. Київ, 2001. 18 с.

Профессиональная ориентация обучающихся учреждений общего среднего образования: Методические рекомендации /С.М. Комарова, Е.А. Смирнова. - Гомель: ГУО «Гомельский областной институт развития образования», 2014.80 с.

Янцур М.С. Професійна орієнтація і методика профорієнтаційної роботи/ М.С.Янцур. Киів : Видавничий дім «Слово», 2012. 463 с.

References

Kovach, A.I., Opachko, M.V. 2017. Vykorystannia zasobiv muzeinoi pedahohiky u proforiientatsiimi roboti dlia ditei doshkilnoho viku [The use of the museum pedagogy in career guidance for preschool children] // Materialy mizhnarodnoi konferentsii «Vykhovannia ditei doshkilnoho viku. Shliakhy ta mozhlyvosti profesiinoho onovlennia. Hajdыbфszфrmйny. 52-62. o.

Kremin, V. H.2008. Filosofiia liudynotsentryzmu v stratehiiakh osvitnoho prostoru. [Philosophy of human-centrism in the strategies of educational space], Kyiv : «Pedahohichna dumka». 213 s.

Opachko, M. V. 2001. Profesiina oriientatsiia uchniv v protsesi rozviazuvannia zadach fizyko-tekhnichnoho zmistu : avtoref. dys. ... kand. ped. nauk: [Professional orientation ofstudents in the process ofsolving problems ofphysical and technical contents] Kyiv. 18 s.

Komarova, S.M., Smyrnova, E.A. 2014. Professyonalnaia oryentatsyia obuchaiushchykhsia uchrezhdenyi obshcheho sredneho obrazovanyia: Metodycheskye rekomendatsyy [Professional orientation of students in general secondary education]. Homel: HUO «Homelskyi oblastnoi ynstytut razvytyia obrazovanyia». 80 s.

Размещено на Allbest.ru