Створення етнокультурного середовища у закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Створення етнокультурного середовища у закладах вищої освіти

Наталія Рудкевич аспірант кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи

Зростання інтересу до дослідження ролі середовища в житті людини не може оминути проблему його впливу на розвиток і формування особистості. В теорії соціальної педагогіки та соціальної роботи феномен середовища розглядається в основному у соціальному аспекті; загальна педагогіка досліджує виховну та освітню сферу середовища; недостатньо наукових робіт присвячено проблемі впливу етнокультурного середовища вищого навчального закладу на розвиток особистості майбутнього фахівця. Тому актуальною стає проблема вивчення стану розвитку етнокультурного середовища у закладах вищої освіти та його впливу на стиль і спосіб життя студентів. толерантний дружній етнічний самобутність

Теоретичні аспекти культури і культурного розвитку людини описано в роботах Ю. Афанасьєв, І. Зязюна, Н. Крилової, В. Кудіна, В. Суханцевої, Р. Тельчарової, А. Щерба. Окремі аспекти культурного розвитку студентської молоді в процесі професійної освіти проаналізовано в роботах Б. Бриліна, В. Дряпіки, Л. Коваль, О. Олексюк, Г. Падалки, О. Ростовського, О. Рудницької, О. Щолокової, де ґрунтовне опрацювання дістали проблеми формування духовного потенціалу студентів, формування естетичного сприймання, естетичних ідеалів і смаків майбутніх фахівців [5, с.280]. Таким чином, основне завдання вищого навчального закладу - оптимально допомогти студентам у становленні і розвитку їх етнокультурної діяльності.

Слід зважити на те, що сьогодні надзвичайно важливим є необхідність урахування середовища, в якому виховується особистість. Оскільки виховання толерантного ставлення до людей різних національностей найчастіше здійснюється у поліетнічному середовищі, то важливо виявити, чим це поняття відрізняється від близьких суміжних, таких як: «полікультурне середовище», «етнокультурне середовище» та «мультикультурне середовище». Ґрунтуючись на аналізі наукових праць [4, с.32] зрозуміли, що «полікультурне середовище» характеризується не тільки багатонаціональністю (етнічним аспектом), але й класовими, статевими, релігійними, політичними, віковими та іншими ознаками. Згідно із цим, полікультурне середовище можна представити як систему, де поліетнічне середовище є лише одним з її компонентів. Поняття «етнокультурне середовище» описує таке середовище, домінантою в якому є національна культура та традиції певного народу [7, с.16], а «мультикультурне середовище» враховує інтереси не тільки етносу [6, с.25], але й також інтереси усієї держави та світової спільноти в цілому.

У своєму дослідженні ми спираємося на підходи О. Міхальової [4], Л. Редькіної [7], В. Хотинець [8, с.60] та визначаємо «поліетнічне середовище» як середовище, де перетинаються культура та традиції різноманітних етнічних груп, що створює сприятливі передумови задля позитивного сприймання етнічних відмінностей та вирішення виникаючих життєвих проблем шляхом діалогу й співпраці.

Культурне середовище може розглядатись на мікрорівні - як середовище освітнього закладу, так і на макрорівні - як простір формування і удосконалення педагогічної культури у цілому, педагогічного впливу на процеси розвитку особистості в цілому. Культурне середовище - це складна взаємодія різних культур та цінностей, яка через соціально-груповий синтез веде до збагачення близького духовного світу майбутньої інтелігенції. Культурне середовище закладу вищої освіти залежить багато у чому від усталеного культурного середовища регіону (району або населеного пункту) - тієї конкретної атмосфери та умов, які або сприяють, або перешкоджають розвитку культурних середовищ освітніх систем. Поліфункціональність вищого навчального закладу зумовлює різноманітність його культурного середовища, сприяючи як виходу за територіальні межі, так і перерозподілу людських контактів, складанню культурних інновацій, можливостей вибору форм дозвілля, поведінки. Сутність культурного середовища закладу вищої освіти виявляється у тому, що вона відображає ідеї та цінності сучасної постіндустріальної парадигми освіти, включає в себе процеси розвитку і саморозвитку базової культури особистості, педагогічної культури викладача, відображає особливості їх взаємодії. У зв'язку з цим, розробка науково-педагогічної концепції розвитку культурного середовища і його проектування відповідає суттєвим потребам сучасної освіти, яка розвивається на основі ідей демократії та гуманізму [1, с.111]. Етнокультурне середовище визначає цінності, якість, унікальність освітнього і виховного середовища вищого навчального закладу. Якщо освіта є здобутком культури і чинником її розвитку, то освітньо-виховне середовище визначається культурним середовищем і впливає на процес розвитку нових культурних утворень [9, с.322]. У той же час, у перехідні історичні періоди, коли освіта продовжує транслювати старі педагогічні принципи і методи, а суспільні процеси розвитку виходять на принципово новий рівень, виникає протиріччя між новими тенденціями розвитку культури і традиційною системою освіти. У такі періоди освітнє середовище можна назвати некультуроякісним, так як воно гальмує процес розвитку особистості у нових умовах життя. Розглядаючи культурне середовище у проекції, викладач може глибоко і краще зрозуміти студента, адекватно допомогти йому у вирішенні його проблем, створити умови для прояву його індивідуальності. У цьому випадку успішний розвиток студентів у колективі забезпечує становлення етнокультурного середовища, яке сприяє створенню атмосфери саморозвитку студентів і повідомленню їм змісту самовизначення та самореалізації. Студенти, які сприймають заклад вищої освіти як дбайливе і підтримуюче співтовариство, у житті якого вони приймають активну участь, багато у чому приходять до прийняття норм і цінностей даного колективу. Цьому сприяє створення психологічно комфортної атмосфери, підтримка ініціатив по розвитку символіки, впровадження демократичних засобів управління, модернізацію матеріальної сфери у зв'язку з потребами сучасної культуроякісної вищої школи. Чинником розвитку культурного середовища закладу вищої освіти виступає становлення і удосконалення педагогічної культури її носіїв (викладачів, студентів)[2, с.83]. Педагогічна культура включає в себе наступні компоненти: аксіологічний (гуманістичні цінності, відображені у педагогічній позиції), методичний (сучасні методики, технології навчання і виховання), особистісно-творчий (особистісні якості і здібності, відображені у педагогічній професії). Одним із засобів розвитку культурного середовища є створення і функціонування внутрішньо університетської системи підвищення кваліфікації викладачів. Програма навчання повинна бути побудована таким чином, щоб викладачі, підвищуючи свою кваліфікацію під час навчальних сесій, змогли ефективно використовувати знання у практичній діяльності, проводити дослідницьку діяльність [3, с.142].

Таким чином, здійснений теоретичний аналіз змісту понять «середовище», «культурне середовище», «поліетнічне середовище» та «етнокультурне середовище» дає підставу визначити толерантне ставлення до людей різних національностей як емоційно-позитивне ставлення до представників різних етнічних груп, що виявляється у розумінні й прийнятті студентською молоддю їх етнічної самобутності, стійкому інтересі до життя, побуту та культури, а також підтриманні з ними дружніх відносин у різноманітних видах діяльності (спілкуванні, праці, навчанні). Зазначимо, що толерантне ставлення до людей різних національностей не передається генетично, а формується у процесі соціалізації молодої людини під впливом багатьох соціальних інститутів, передусім у процесі навчання у закладах вищої освіти.

Список використаних джерел

1. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества: Книга для учителя. - К.: Освіта, 1991. - 111 с.

2. Ільїн В.В. Культура і творчість // Деякі аспекти формування національної культури студентської молоді. Збірник наук.статей. - К.: ІЗМН, 1997. - С.83-99.

3. Крылова Н.Б. Формирование культуры будущего специалиста. - М.: Высшая школа, 1990. - 142 с.

4. Михалева О.И. Педагогические условия формирования этнической идентичности детей старшего дошкольного возраста [Текст] : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / О.И. Михалева; Удмуртский государственный университет. - Ижевск, 2006. - 32 с.

5. Пономарев Я. Психология творчества и педагогика. - М.: Педагогика, 1976. - 280 с.

6. Печерская А.А. Психолого-аксиологический компонент поликультурного образования / А.А. Печерская // Педагогическая жизнь Крыма. - 2008. - № 9. - С.25-32.

7. Хотинец В. Ю. Психологические характеристики этнокуль- турного развития человека [Текст] / В.Ю. Хотинец // Вопросы психологи. - 2001. - № 5. - с. 60 -73.

8. Філіпчук Т.Т. Українська етнокультура в змісті національної загальної та педагогічної освіти. - Чернівці: Прут, 1996. - 322 с.

Размещено на Allbest.ru