Філософія в системі вищої освіти: її місце та роль

На сьогодні освітній простір являє собою потужну, багатофункціональну систему установ. Система вищої освіти містить освітні і наукові установи, які є центрами культури та духовності, де відбувається формування високоосвічених, свідомих громадян нашої країни і сьогодні дуже важливо в процесі реорганізації нашого суспільства не загубити його суть, а саме особистість, для формування якої необхідна повноцінно функціонуюча система освіти з великою долею гуманітарної складової. Комплексна професійна підготовка майбутнього фахівця неможлива без виховання в ньому як громадянських, так і людських якостей. Саме тому проблема гуманізації та гуманітаризації вищої освіти все частіше стає предметом інтересу вітчизняних дослідників.

У вітчизняній науковій літературі можна зустріти різні оцінки значення системи вищої освіти. Деякі дослідники вважають, що значення вищої освіти для країни надзвичайно велике. Наприклад, О. Грішнова підкреслює зв'язок між розвитком вищої освіти і формуванням людського капіталу [1]. Д. Лук'яненко розглядає розвиток освіти як фактор конкурентоспроможності національної економіки [2]. На думку Б. Данилишина і В. Куценка, зростаюча освіченість є вимогою сучасної економіки та сприяє зростанню ВВП на душу населення [3]. В. Сафонова зазначає, що розвиток системи вищої освіти сприятиме досягненню високого рівня національного добробуту [4].

Проте є науковці, що не поділяють оптимістичного погляду своїх колег і оцінюють активний розвиток вищої освіти негативно. Наприклад, Б. Вульфсон наполягає на тому, що кількісне розширення освіти марне, а в деяких випадках навіть шкідливе, оскільки воно відволікає фінансові і людські ресурси [5]. О. Кириченко, С. Лаптєв і Ю. Неговська наголошують на тому, що зростаюча кількість випускників лише поповнює лави безробітних, а вони потребують соціальної підтримки [6]. Отже, єдиного погляду щодо оцінки значення системи вищої освіти немає, і з цього приводу між науковцями триває дискусія.

Ідеї класичної моделі університету втілюються за зразком формування і реформування вищої освіти в країнах Європи і США на протязі ХІХ та Хх ст. За цими зразками, кінцевою метою вищої освіти є формування у студентів не тільки здатності орієнтуватися у наукових теоріях у безкінечному прогресі наукового пізнання, а й морально-практичної компетентності в застосуванні такого знання [7]. Щоб досягти такого рівня, треба передусім вивчити чисту науку. А цьому мистецтву навчає філософія, а не наука як така (Й. Фіхте).

Система вищої освіти є невід'ємною складовою розвитку суспільства і відіграє головну роль у суспільному прогресі. Вона служить універсальним засобом розв'язання багатьох проблем людини і суспільства, а саме: впливає на відновлення наукового потенціалу суспільства, бере участь у суспільному відтворенні, у соціалізації індивідів, спонукає економічний і соціальний розвиток суспільства та сприяє соціальній мобільності. Розуміння цього надалі дозволить визначити вектори розвитку вітчизняної системи вищої освіти, адже майбутнє будь-якого суспільства визначається стратегією й тактикою освітньої політики, оскільки в тій мірі, у якій освіта формує людину, вона формує й суспільство [8].

Розвиток університетської освіти сьогодні, його зміст, стратегія та конкретні методики свідчать про те, що модель класичного університету все більше розмивається під тиском технократичного мислення. Соціальний запит на масову підготовку вузьких фахівців за умов жорсткої економії обертається втратою важливих традиційних функцій вищої освіти і насамперед функції культурологічної. Найвиразнішим виявом цієї тенденції є інститут бакалаврату в рамках Болонського процесу, який успішно розгортається на європейських теренах, уніфікуючи вищу освіту, шляхом позбавлення її останніх національних особливостей, широке використання тестових методик - досить ефективного засобу омертвлення живого, творчого мислення студентства. Тож маємо констатувати те, що філософія багато в чому втратила свій вплив на розвиток вищої освіти та свій авторитет не лише в університетському середовищі, а й у суспільстві загалом. Сьогодні важко уявити ситуацію із життя сучасного університету, коли б була доречною доповідь суто філософського, спеціально фахового змісту перед широким загалом нефілософської професури, що було звичною справою за часів, наприклад, П. Юркевича. Це зайвий раз лише вказує на те, наскільки є глибокою криза, в якій опинилась вища (університетська) освіта, від чого застерігав видатний український філософ.

У сучасному освітньому просторі філософія повинна виконувати не тільки функцію реконструкції догматичних пізнавальних схем, але і пояснювати, розшифровувати зміни і виклики суспільства з метою надання людині духовної стійкості в бурхливо-неспокійному світі. Перспектива людства в кінцевому сенсі - в його високій духовності. Саме від духовності людини залежить подолання сучасної кризи цінностей, і в цьому полягає соціальний аспект значення філософії.

Концептуальне ядро освіти становить філософія освіти. У цьому сенсі філософію слід розглядати не як одну в ряду інших систем знань, а як людиноцентричне вчення про мудре ставлення до світу взагалі, соціального світу зокрема, одним із інститутів якого є освіта. Особливість філософського підходу до осягнення сутності освіти полягає не лише в абстрактно-теоретичному і методологічному куті зору. Філософія завжди переймається смисловим зрізом будь-якого явища, що потрапляє в поле її зору, осягненням його світоглядного значення. Поміж філософією і освітою існує безпосередній зв'язок. Навіть можна сказати, що освіта становить умову існування філософії. Філософія, як відомо, спрямована на пізнання загального. За різноманіттям речей і явищ вона намагається відшукати насамперед їх всезагальний принцип існування, первоначало.

Філософські дисципліни в робочих планах повинні складати не менше половини часу, адже без філософії, як методологічної бази, не зможе відбутися жоден фахівець, а без філософії, як світоглядної основи, не відбудеться сучасна повноцінна особистість.

Починаючи вивчати філософію, студенти нашого технічного ВНЗ часто запитують: "Для чого нам потрібна ця філософія?". Такі запитання нерідко можна почути й з вуст дорослих, солідних людей, коли вони обговорюють проблеми, пов'язані з навчальними програмами та навантаженнями учнів і студентів. Прагматично налаштовані співгромадяни вважають, що філософія - це дурниця, марна витрата часу, який можна було б використати з більшою користю, тобто отримуючи матеріальні дивіденди, а не вдаючись до "пустопорожніх балачок". І на жаль, подібна точка зору домінує в сучасному суспільстві. Багато говорячи про здобуття незалежності і свободи, ми насправді втрачаємо поступово не тільки свободу, а й своє власне "Я". Адже, що таке "людина"? Це - біо- соціальна істота, скажуть одні, це - творіння Боже, скажуть інші. Але ж чи може людина стати особистістю, не замислюючись над "проклятими" вічними питаннями: "бути чи мати?"; "заради чого живе людина?"; "що добре, а що погано?" тощо, а саме ці питання були головними для філософів усіх часів і народів. І саме намагаючись знайти відповіді на ці питання, любомудри задавали тон новим пошукам ідей і новим відкриттям, надихали одноплемінників на досягнення певних ідеалів, творячи при цьому цілі системи для їх досягнення. Вивчаючи історію філософії, зіівставляючи досягнення тих чи інших філософських систем із суспільно- політичними реаліями того періоду, коли створювалась та чи інша теорія, ми можемо вибудувати логіку духовного зростання людства, його розвитку від первинного стану до сучасності. А тому й не дивно, що передові, високорозвинені держави прагнуть включити вивчення курсів філософії не тільки до вищих, але й до середніх та загальних шкіл. Бо ж тільки вивчення філософії дає молодій людині можливість усебічного розвитку, збагачення себе культурними надбаннями людства і вчить мислити всеосяжно, глибоко аналізуючи кожне явище від початків, через сучасність, до перспектив розвитку, у розмаїтті його зв'язків. Така універсальність розвитку позначається якнайкраще на вмінні уже конкретного оволодіння певною справою: чим глибший рівень філософського розуміння, тим вище фаховий рівень спеціаліста. І навпаки - чим лютіша нелюбов до філософії, тим більш примітивна людина і гірший фахівець, точніше, навіть не фахівець, а просто людина-робот.

Парадоксально, але в незалежній Україні, де Конституцією проголошується, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, насправді робиться все, щоб обмежити свободи, позбавивши права на навчання, і таким чином принижується гідність і честь кожного громадянина, який стає на шлях оволодіння знаннями. Ми тут не будемо говорити про об'єктивні причини, які спонукають робити платними навчання і користування літературою, а хочемо взяти інший бік справи, а саме - обмеження, а то й спроба повного вилучення філософії та філософських дисциплін з програми вишів та зі шкільної програми під шляхетними лозунгами інтенсифікації навчальних програм і буцімто розширення прав і свобод юних громадян у виборі предметів, які вони хотіли б вивчати. І скільки б наші чиновники від освіти не виправдовувалися, але те, що вони пропонують - є: або ж свідченням їх фахової некомпетентності, або ж просто їх підривною діяльністю проти майбутнього нашої держави і народу. Адже нормальний фахівець просто не може не знати про пряму залежність рівня розвитку культури від рівня філософської освіти. Єдиний період у розвитку людства - античність - засвідчує, що шанобливе ставлення до філософії сприяло буянню того суспільства і саме завдяки гармонії в житті античного суспільства - стародавні греки дали людству все, що могли, і що лягло в основу розвитку культури всієї людської спільноти.

На жаль, ніде у подальшій історії розвитку людства ми більш не побачимо такої гармонії у взаємодії філософії і життя, бо ж далі людство йшло шляхом все більшого розмежування цих сфер життя: філософія ставала засобом для "умоглядних занять для вибраних", яких абсолютно не цікавила результативність їхніх теоретичних побудов; відповідно, і суспільне життя ставало все більш прагматичним і все більше вимагало від філософів лише якихось практичних (соціологічно-прикладних) розробок. А все це разом призводило до все більшого загострення суперечностей і все частіше звучало: "...а для чого вона взагалі потрібна, ця філософія?".

І відповідь тут одна: "Ні для чого" - якщо й далі хочете так жити, точніше, існувати. Але ж, якщо насправді хочете жити й творити своє буття за законами високої людяності, то тоді й відповідь інша: філософія не тільки потрібна, але й необхідна. Її треба ввести в якомога більшому обсязі не тільки у вищих і середніх спеціальних, але й у середніх школах, щоб кожний громадянин нашої держави зміг отримати не тільки повноцінну освіту, але й усебічний розвиток і міг повноцінно включитися у непросте суспільне життя, щоб там реалізовуватися як особистість і приносити користь своїй державі та своєму народові. Тільки за цієї умови ми зможемо впевнено дивитися у майбутнє, бо з такими людьми - бути і нашій державі, і нашому народові.

То що ж конкретно ми можемо запропонувати навчальним закладам зараз? Не так багато, але дещо можемо. Передусім кожен викладач у школі, коледжі чи ВНЗ повинен пам'ятати, що вся сукупність характеристик і рис, притаманних людині, детермінована суспільними умовами її життя, характером дії на неї безпосереднього оточення, а також специфікою діяльності самої особи. Висхідним пунктом соціально-політичної та морально-духовної зрілості особи є глибоке усвідомлення нею внутрішнього зв'язку своїх індивідуальних можливостей зі всією сукупністю соціальних можливостей. У процесі формування особистісних якостей у студентів та учнів слід враховувати взаємозв'язок суспільних та індивідуальних форм свідомості в ході їх розвитку. Дуже важливо, щоб у процесі викладання тих чи інших дисциплін викладач не випускав з уваги жодного з елементів цілісної системи виховання особистості і, використовуючи всі можливості свого предмету, наповнював цей процес повноцінним тематичним матеріалом. Під час вивчення будь-якого предмета необхідно, щоб кожну тему дисципліни визначали і викладали перед учнями чи студентами як проблемну ситуацію, яка виникла в ході історичного розвитку людства. Слід відтворювати логіку, а не докладну історію виникнення та розвитку цієї проблеми, тобто показувати не готовий результат, а весь шлях становлення того чи іншого теоретичного положення, яке пізніше дістало закріплення у практиці суспільного розвитку. Інакше, не зрозумівши, як і чому людство прийшло до тих чи інших результатів, які їм викладаються під час занять, чи зафіксовані в підручниках, учень чи студент не зможе сформувати в себе певних переконань, а автоматично перетвориться на своєрідний об'єкт для запам'ятовування певної кількості знань, якою "наповнюють" учня чи студента у школі чи ВНЗ. А разом із слухняним засвоєнням необхідної кількості готового знання "хороший" учень чи студент автоматично засвоює і стиль мислення, для якого стає звичним повторювати чужі думки і поклонятися тому, чому прийнято поклонятися, а завчені закони науки перетворяться у абсолютні догми. Тобто ми ніколи не зможемо розраховувати на те, що із учня чи студента ми отримаємо не готового "болванчика", а творчу особистість.

Ще однією, не менш важливою, є проблема відсутності взаємодії предметів і курсів у процесі навчання як у школі, так і у ВНЗ. І саме філософії під силу розв'язати цю проблему завдяки її плюралістичному характеру та направленості на повну свободу самореалізації особистості. Ми повністю погоджуємося з думкою С. Ф. Клепка про те, що філософія може знайти своє місце у школі лише в разі перебудови принципів укладання змісту освіти. Сьогодні ж зміст освіти будується як лінійна, дедуктивна модель, причому майже не враховуються зв'язки по горизонталі. Філософія у лінійній моделі знань не може знайти себе, лише так звана "деревоподібна" модель змісту освіти зможе локалізувати філософію у вигляді навчальних дисциплін, курсів чи їх розділів [9]. З філософського погляду ми можемо обґрунтувати необхідність і незамінність будь-якого навчального предмета, бо ж будь-який предмет, який вивчають у школі чи ВНЗ, походить із філософії.

І тому дуже дивним є небажання, як з боку шкільної адміністрації, так і з боку різного рангу чиновництва, ввести філософські курси до шкільної програми та розширити вивчення філософії у ВНЗ. Хоча чому ж тут дивуватися, адже кому потрібні розумні, свідомі, здатні самостійно мислити фахівці та повноцінні особистості, які зможуть в усьому самі розібратися і не дозволять більше маніпулювати собою будь-кому. Очевидно, це і є основною причиною нелюбові до філософії у нашій державі й витіснення її як зі шкільних, так і з вузівських програм.

У процесі державотворення роль "людського чинника" - незаперечна. Неможливо навіть мріяти про нове суспільство, якщо в цей процес не залучити самих громадян. При цьому дуже важливо, щоб справа побудови нового суспільства стала метою та засобом існування усіх громадян. А тому, відповідно, треба здійснювати цілеспрямовану політику з формування розуміння і переконаного вибору індивідом саме такої лінії поведінки, яка гарантувала би нам свідомого, усебічно освіченого громадянина, патріота своєї країни, творчу особистість. Філософія - це саме та духовна скарбниця, без освоєння якої така особистість може просто не відбутися. І центральне місце в структурі соціально- гуманітарних дисциплін має посісти філософське знання, адже філософське осмислення вічних проблем є внутрішньою потребою людської свідомості. Філософії не може не бути, поки живуть люди [10].

На нашу думку, у системі наукового знання, а значить, і університету, провідне місце має части філософія. Головне завдання філософії Кант убачав у публічному викладі та захисті істини від спотворення її в угоду будь-яким прагматичним інтересам панування, інтенції якого виходять з боку урядів [11].

Провідна роль і визначне місце філософії у системі вищої освіти сьогодні має тільки зростати. Позаяк освітня і професійна підготовка фахівця без відповідного духовного озброєння за умов ринково-орієнтованого суспільства здатна виявляти не так доброчинності, як пороки. Усе це ще більше актуалізує місію університету в класичному її розумінні: самовіддано служити істині, прирощуючи наукове знання як таке; утверджувати дух свободи і вільного мислення; здійснювати комплексний (інтелектуальний і духовний) розвиток людини.

Отже, процес гуманізації суспільства, у тому числі і гуманітарна підготовка студентів у ВНЗ, має базуватися на вивченні філософії майбутніми фахівцями, яка сприятиме розкриттю духовного потенціалу особистості і формуванню прагнення до вищих ідеалів, які знаходимо в духовних традиціях філософської думки.

Список використаних джерел

1. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. - К. : Знання, 2001.

2. Лук'яненко Д. Г. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку : у 2 т. / Д. Г Лук'яненко., А. М. Поручник, Л. Л. Антонюк - К. : КНЕУ, 2006. - Т. 2.

3. Данилишин Б. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої освіти / Б. Дани- лишин, В. Куценко // Вісн. НАН України. - 2005. - № 9. - С. 26-35.

4. Сафонова В. Інноваційний підхід до методології прогнозування розвитку вищої освіти / В. Сафонова // Вища освіта України. - 2004. - № 1. - С. 106-110.

5. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге 21 века / Б. Л. Вульфсон. - М. : УРАО, 1999.

6. Кириченко О. Ефективне фінансування вищої освіти - шлях до конкурентної економіки і відкритого суспільства / О. Кириченко, С. Лаптєв, Ю. Неговська // Вища школа. - 2007. - № 4. - С. 23-34.

7. Подольська Є. Освіта в контексті глобалізації: напрями та механізми реалізації реформ в Україні / Є. Подольська // Вища школа. - 2007. - № 1. - С. 48-55.

8. Сафонова В. Вказ. тв.

9. Клепко С. Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм знання / С. Ф. Клепко. - К. ; Полтава ; Харків : ПОІПОПП, 1998. - С. 325-326.

10. Друкер П.Ф. Энциклопедия менеджмента: Весь Питер Друкер в одной книге: лучшие работы по менеджменту, написанные за 60 лет / П. Ф.Друкер ; пер. с англ. О. Л. Пелявского. - СПб. : Изд. дом "Вильямс", 2004.

11. Вульфсон Б.Л. Вказ. тв.

Размещено на Allbest.ru