Соціально-педагогічна робота з подолання стереотипів серед підлітків

Науковий керівник: к.п.н.,

професор Омельяненко С.В.

Ми всі живемо в світі стереотипів. Саме стереотипи в значній мірі визначають моральні норми, формують політичні, релігійні і світоглядні концепції. Поведінкові стереотипи теж дуже різноманітні й багато в чому визначають нашу поведінку, наші думки і ставлення до навколишнього. Завдяки цим стереотипам, ми чітко знаємо, як себе вести в тому чи іншому випадку; знаємо, що погано і що добре; знаємо, хто правий, а хто не правий. Знаємо, але це не означає, що так і є насправді, тому що стереотипи, на яких засновані наші судження, можуть бути сформовані на помилкових передумовах або певних, не завжди обґрунтованих умовностях.

Люди зазвичай думають, що їх сприйняття і уявлення про речі збігаються, і якщо дві людини сприймають один і той же предмет по-різному, то один з них точно помиляється. Власні уявлення людині здаються правильними і не підлягають зміні. Стереотипи - невід'ємний елемент повсякденної свідомості. Жодна людина не в змозі самостійно, творчо реагувати на всі життєві ситуації. Стереотип, що акумулює якийсь стандартизований колективний досвід і викладений індивіду в процесі навчання і спілкування з іншими, допомагає йому орієнтуватися в житті і певним чином спрямовує її поведінку. Однак стереотип може бути як істинним, так і помилковим. Він може викликати і позитивні емоції і негативні. Його суть у тому, що він висловлює ставлення, установку даної соціальної групи до певного явища.

Формування стереотипів є обов'язковим елементом нашої культури, але разом з тим формування стереотипів породжує і певний консерватизм у нашій діяльності, у тому числі і в процесі мислення. Найчастіше люди не віддають собі звіту в тому, які саме причини вплинули на формування ставлення до інших людей і різних соціальних процесів, і не здогадуються про те, що в першу чергу це - стереотипи. Стереотипи мають досить сильний вплив на свідомість людей і дуже широке поширення, межі якого важко навіть оцінити.

Поняття «стереотип» уведене в наукову термінологію У. Ліпманом у 1922 році у книзі «Громадська думка». Стереотип тут розуміється як сукупність спрощених узагальнень про групу індивідуумів, що дає можливість розподілити членів групи за певними категоріями і сприймати їх шаблонно. У. Ліпман розрізняє такі види стереотипів:тендерні стереотипи; автостереотипи; індивідуальні стереотипи; соціальні стереотипи. Автостереотип - це уявлення людини про саму себе, а гетеростереотип - думка про велику групу людей, про національність або раси. Гетеростереотипи можуть змінюватися в різних соціальних групах. Деякі народи можуть вважати надмірну економію ощадливістю, а для інших це стане проявом жадібності. Індивідуальні стереотипи відносяться тільки до однієї людини. Вони можуть бути отримані внаслідок негативного чи позитивного досвіду. Соціальні стереотипи - це досить велика категорія, сюди входять і політичні, і етнічні, і гендерні стереотипи, які супроводжують суспільство в цілому [4].

О. Безпалько розділяє стереотипи на стереотипи поведінки і стереотипи свідомості. Стереотипи поведінки - це стійка, регулярно повторювана поведінка соціокультурної групи та індивідів, що належать до неї, яка залежить від функціонуючої в цій групі ціннісно-нормативної системи. Вони знаходяться в тісному зв'язку зі стереотипами свідомості. Стереотипи свідомості, які фіксують ідеальні уявлення ціннісно-нормативної системи, виступають основою для формування стереотипів поведінки. Стереотипи свідомості створюють моделі поведінки, стереотипи поведінки впроваджують ці моделі в життя [1].

У нашому дослідженні ми аналізуємо вплив гендерних стереотипів на соціалізацію підлітків, особливості їх спілкування. Ґендерну соціалізацію вчені (С. Гришак, І. Кон, І. Кирилова, Л. Харченко, С. Харченко, Н. Шабаєва та ін.) розуміють як процес організованого впливу на адаптацію особистості до мінливих трансформацій соціально-культурного оточення для подолання асиметричних умов для її ґендерного розвитку і становлення ґендерної ідентичності за рахунок розширення рольового репертуару, набуття досвіду егалітарних ґендерних відносин у міжстатевій взаємодії, формування адекватної ґендерної поведінки, забезпечення самовираження і вільного самовизначення [3]. Соціально керована та позитивно спрямована частина соціалізації позначається як соціальне виховання.

Соціальному вихованню дітей та молоді сприяє соціально-педагогічна діяльність як різновид професійної діяльності, що визначається О. Безпалько як спеціально організована та регламентована діяльність фахівців, спрямована на досягнення суспільно важливого результату й має на меті формування в особистості певного рівня соціальних якостей, самосвідомості, самовизначення та самоствердження як складників суспільного буття відповідно до її можливостей та особливостей соціального середовища [5].

Гендерні стереотипи відіграють значну роль в оцінюванні людиною певної статі себе й навколишнього світу, дозволяючи досить просто та швидко спрощувати соціальне оточення, характеризуючи його за ознакою статевого розподілу.

Гендерний стереотип Л. Харченко визначає як сталий нормативний еталон у суспільній свідомості, що відображає на соціокультурному й когнітивному рівнях ті або інші поведінкові та психологічні особливості чоловіків і жінок як представників великих соціальних груп і характеризує їхню тендерну ідентичність [6].

Для діагностики стану проблеми подолання стереотипів суспільства у старших школярів у загальноосвітньому начальному закладі ми досліджували поширеність та зміст традиційних уявлень про маскулінне та фемінне у підлітковому середовищі, визначали спроможність особистості протидіяти стереотипам. Для дослідження нами використані такі методики: опитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина / Ідеальний юнак» (автори: М. Кун, Т. Макпартленд), що сприяє вивченню змістовних характеристик ідентичності особистості; опитувальник С. Бем для виявлення наявних маскулінних та фімінінних рис у досліджуваних; методика «Діагностика міжособистісних відносин», що дозволяє провести більш поглиблену діагностику тих характеристик особистості, які стосуються міжособистісних відносин.

Експериментальним дослідженням було охоплено 30 осіб у віці 15-16 років, серед них 15 хлопці та 15 дівчат. Дослідження впливу гендерних стереотипів на міжособистісне спілкування учнів розпочалося з методики «Я - дівчина/юнак», оцінка характеристики відповідного або невідповідного гендерного стереотипу носить суб'єктивний характер, тобто визначається самим досліджуваним. Однак, як правило, учні добре класифікують свої погляди як стереотипні/нестереотипні, орієнтуючись на традиційні уявлення про мужність - жіночність. У результаті проведеної методики ми одержали такі результати: 5 юнаків і 5 дівчат характеризують себе, як особистість, на яку не впливають відповідні гендерні стереотипи. За результатами ми виділили ще одну категорію учнів - це ті, які погано усвідомлюють або витісняють власні гендерні характеристики: 3 хлопчика і 2 дівчинки. Інша категорія учнів - це ті, які відповідають гендерному стереотипу: 7 хлопчиків і 8 дівчат. Аналізуючи дані, ми одержали, що дівчата частіше характеризують себе як підвладних гендерному стереотипу, ніж юнаки.

Далі ми використовували опитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина» («Ідеальний юнак»). У цілому в групі можна виділити стереотипний образ ідеального юнака із середніми показниками за такими факторами: оцінки (загальної привабливості), сили особистості, емоційності, соціального статусу, залежності, емпатійності, сучасності, фемінінності, маскулінності, андрогинності. На думку учнів, ідеальний хлопець на відміну від дівчини має загальну привабливість, силу особистості, більше важливий соціальний статус, сучасність, але різниця між фемінінними й маскулінними якостями незначна. Учні вважають, що ідеальна дівчина повинна бути емоційною, емпатійною, також має відрізнятися фемінінністью, та більш високою андрогинністю.

Отримані дані говорять про наявність психологічних статевих розходжень між хлопцями й дівчатами. 73% дівчат більше хочуть дотримуватись власних уявлень про жіночність, вони більш фемінінні, експресивні й менш інструментальні. Дівчата більш довірливі, натомість 87% хлопців більше схильні до прикрашання себе (що погоджується зі стереотипами про мужність-жіночність).

Цікаво те, що 53% дівчат приблизно рівною мірою із хлопцями (60%) хочуть бути схожими на ідеальних чоловіків. Це можна пояснити або високою цінністю для дівчат якостей, якими вони наділяють ідеального чоловіка, або деякою фемінізацією образа ідеального чоловіка дівчатами. Порівнявши результати методики С. Бем ми одержали: дівчата й хлопці з тенденцією до фемінінності уникають контактів з людьми й мають обмежене коло контактів, уникають брати на себе відповідальність за прийняття рішень, обережні при встановленні близьких інтимних відносин. У дівчат і хлопців з тенденцією до маскулінності велике коло контактів, вони легко вступають у взаємини, мають середній рівень контролю, беруть на себе відповідальність при прийнятті рішень, схильні встановлювати близький взаємини. соціальний педагогічний школяр гендерний стереотип

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості у підлітковому віці.

При зіставленні ступеня сформованості статево-ролевої ідентичності з рівнем спілкування виявилося, що хлопці й дівчата розрізняються за рівнем розвитку психологічних властивостей, які входять у загальнопоширені уявлення про маскулінність - фемінінність, а також інструментальності й експресивності. Причому відповідність статево-ролевим стереотипам у хлопців набагато важливіше для встановлення продуктивного спілкування й подальшого особистісного розвитку, ніж у дівчат. Дівчатам простіше будувати свою статево-ролеву ідентичність, тому що м'якість, розмитість стереотипу «справжньої жінки» залишає їм більшу свободу. Більше того, оволодіння дівчатами інструментальними якостями розширює діапазон їхньої поведінки й позитивно впливає на здатність до адаптації в суспільстві, яке динамічно змінюється.

Знання, вимірюване ступенем диференційованості уявлень про чоловічу й жіночу поведінку, і засвоєння статевих стереотипів, вимірюване ступенем ідентифікації себе із представниками своєї статі, позитивно впливають на процес спілкування й розвиток особистості в цілому.

З метою подолання гендерних стереотипів школярів ми застосували у процесі соціально-педагогічної роботи ділові та рольові ігри «Конференція спеціалістів з ґендерних питань» та «Суд над ґендерними стереотипами», метод «Акваріум», метод кейсів, фотоконкурс «Ґендерні окуляри», інтерактив «Конкурс майбутніх татусів», дискусію «Жінка: сім'я чи кар'єра», які були розроблені на основі матеріалів, представлених у дисертаційному дослідженні С. Вихор [2] .

Для інформування учасників про проблему існування ґендерних стереотипів суспільства та формування у підлітків необхідності дотримуватися ґендерної рівності у власній поведінці доцільно застосовувати ділову гру «Суд над ґендерними стереотипами». У ході проведення гри відбувається збагачення знань старшокласників про ґендерну рівність, ґендерні стереотипи, негативні наслідки реалізації ґендерних стереотипів у поведінці сучасної людини, виокремлення позитивних і негативних функцій ґендерних стереотипів суспільства, розвиваються вміння імпровізувати, відстоювати точку зору, творчість, логічне мислення та комунікативні навички.

Відзначимо, що для ефективного використання ділових ігор у соціально-педагогічній діяльності з подолання ґендерних стереотипів суспільства необхідно дотримуватись етапності ділової гри. Першим етапом є підготовка до гри. Педагог повинен ретельно стежити за розподілом часу. На пояснення умов має припадати приблизно 10-15% усього часу, виділеного на проведення гри. Подальший етап - підготовка та тренування учнів. Під час цього етапу педагогові треба дати учням час на обдумування ситуацій та ролей. Не варто чекати відшліфованої гри із самого початку й дати учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. На роботу в малих групах має припадати приблизно 15-25% усього часу, відведеного на проведення гри, а на презентацію й обговорення - 40-50%. Останній етап - аналіз. Його проводять після закінчення гри серед учасників і спостерігачів. На підбиття підсумків має припадати приблизно 10-15% усього часу, розрахованого для проведення гри.

Ми використали також адаптовану форму «Акваріум» для розвитку розуміння доцільності та необхідності дотримання принципів ґендерної рівності, виховання в учнів толерантності, орієнтації на загальнолюдські цінності, егалітарні ґендерні ролі, формування особистісної позиції, що ґрунтується на мінімізації дії ґендерних стереотипів суспільства у поведінці учнів. Спостереження за старшокласниками у ході гри дає змогу побачити їхню поведінку під час спілкування, реакцію на протилежну думку, формує навички аргументованого виступу, розв'язання комунікативного конфлікту. «Акваріум» є ефективним для розвитку в учнів навичок спілкування, удосконалення вмінь дискутувати й аргументувати свою думку.

Метод кейсів полягає у використанні конкретних випадків реалізації у житті підлітків ґендерних стереотипів для спільного аналізу та обговорення наслідків і шляхів подолання проблем. Перевага методу кейсів полягає у тому, що в ході спільного обговорення підлітки набувають навички вирішення реальних ґендерних проблем, роботи в команді, презентації власної думки, формулювання питань, аргументування відповідей.

Для застосування методу кейсів та методу «Акваріум» педагог має ознайомитися з етапами їх проведення: вивчення ситуаційної проблеми; виявлення причин її виникнення; об'єднання учнів у групи; узагальнення й аналіз ситуації кожним учасником, відстоювання власних ідей та рішень; вибір рішення з опорою на аналіз наслідків рішень ситуації; презентація колективної альтернативи кожної групи; загальна дискусія; підсумки роботи над кейсом, оцінювання їх якості роботи викладачем.

Педагог повинен ознайомити учнів із правилами поводження під час ділової гри. Учні мають дотримуватися ролей, слухати партнерів та педагога, не коментувати дії інших безпосередньо під час гри, вийти з ролі після гри. Для учнів, залучених до участі у запропонованих формах соціально-педагогічної діяльності, доцільними будуть такі правила: кожна думка важлива; не бійся висловитися; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; говори чітко, наводити лише обґрунтовані докази; вміти погодитись і не погодитися; для кінцевого результату важлива кожна роль.

У цілому запропоновані форми та методи роботи можуть сприяти засвоєнню учнями знань про ґендерну рівність жінок і чоловіків, усвідомленню доцільності та необхідності дотримання принципів ґендерної рівності у власному житті, вихованню в учнів толерантності, орієнтації на загальнолюдські цінності, егалітарні ґендерні ролі, формуванню спроможності особистості протидіяти ґендерним стереотипам суспільства.