Сучасні прийоми формування навичок читання першокласників

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти

факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Кіндей Л. Г.

Останнім часом у навчальному середовищі початкової школи спостерігається негативна тенденція щодо зниження інтересу дітей до книги. Однією з причин цього явища є відсутність системи формування читацької грамотності учнів, навичок свідомого оптимального читання, тому урок читання слід розглядати як основний предмет у школі. Актуальність цієї проблеми визначається низкою факторів: по-перше, читання - це одне з джерел мислення і розвитку інтелекту, інструмент оволодіння знаннями й водночас джерело багатого духовного життя; по-друге, читання - це складний вид діяльності, що передбачає орієнтування в інформаційному просторі, сприймання та розуміння тексту, осмислення та засвоєння, а також використання прочитаного в повсякденному житті.

Тож метою цього дослідження є узагальнення й систематизація сучасних методів і прийомів, які б сприяли формуванню й розвитку навичок читання, а також спрямовували інтерес учнів читати не тільки програмовий матеріал, а й іншу літературу.

Проблему формування навику осмисленого читання представлено в контексті методологічних і теоретичних досліджень процесу читання та особливостей його розвитку в початковій школі (І.. Федоренко, Д. Ельконін, Л. Виготський, К. Ушинський, В. Сухомлинський, В. Зайцев); технології формування навички осмисленого читання в учнів (А. Кушнір, М. Оморокова, Л. Нагаєва) [1; 2].

Для того, щоб навчити першокласників добре читати, важливо створити для дитини сприятливі умови, забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання специфіки процесу читання, володіння ефективними методами й прийомами його застосування.

Загальновідомо, що існує два різновиди читання - голосне й мовчазне. У 1 класі традиційно спочатку вчать читати вголос, оскільки таке читання дає змогу вчителеві керувати діяльністю школяра і вчасно допомагати учневі читати склади різних типів та зливати їх у слова. Окрім того, читання вголос сприяє виробленню навички літературної вимови, формує вміння правильно інтонувати речення [4].

Важливою характеристикою читання вголос є його швидкість, тому школярів треба навчити читати вголос з такою швидкістю, яка б відповідала ситуації, комунікативному завданню. Першокласникам склад но набувати навіть елементарної техніки читання (правильність вимови, швидкість), тому для формування навичок голосного читання важливо розробити систему багаторазових тренувальних вправ, зокрема на швидкість читання. Їх застосовують як засіб вдосконалення артикуляційних навичок, чіткості й правильності вимови. Мета таких вправ - знайти способи відпрацювання навичок читання, які б діти виконували із задоволенням і цікавістю.

У методичній системі І. Коротун наведено низку вправ на вдосконалення техніки читання вголос [3]:

1. Вправи на постановку дихання та розвиток артикуляції або мовна розминка. (Проводиться на початку уроку 3-5 хвилин. Учні тренують органи мовлення, вчаться регулювати дихання). Мета мовної розминки - розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків.

Дихальні вправи (чергування швидкого вдиху через ніс із повільними видихами ротом): «Надути кульку»: імітація кульки; «Здути кульбабку»: імітація кульбабки; «Здути свічки на торті»: імітація торту.

«Танок сніжинок» (учні вирізають сніжинки з серветок, наклеюють їх на картон так, щоб сніжинки рухалися. Вдихають повітря носом, а видихають ротом, тримаючи картон на рівні очей).

«Літак» (учні кладуть на долоні маленький шматочок вати чи паперу, тримаючи долоньку на рівні рота, дують на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще був зроблений вдих і видих).

«Вітерець-вітер-буревій» (повільний видих ротом - сильніший видих - дуже сильний) тощо.

2. Вправи для язика:

«Човник» (язичок складається у вигляді човника).

«Маятник» (язичок рухається праворуч, ліворуч).

«Конячка» (клацання язичком).

«Голочка» (язичок, наче голочка, намагається проколоти то одну, то другу щічку).

«Смачне варення» (кругові рухи язичка по губах).

«Лопатка» (язичок складається у вигляді лопатки) тощо.

3. Мовна розминка. (Стати рівно, розправити плечі. Покласти ліву руку на лівий бік вище пояса (чотири пальці - наперед), а праву - на діафрагму (верхню частину живота). На рахунок «і» зробити невеликий видих, на «один - два - три» спокійний вдих через ніс (не піднімаючи плечей), а на рахунок «один» затримати повітря (пауза) і, голосно рахуючи «один - два - три», видихати повітря).

4. Співи. (Таблицю прямих і непрямих складів, скоромовки, чистомовки, заклички, невеличкі віршики діти співають за мотивами відомих пісеньок).

5. Вправи на розвиток артикуляції:

Вимова складів: пошепки - голосно, повільно - швидко.

Вимова складів із чергуванням звуків з різною інтонацією [л]-[р], [ч]-[ц], [ж]-[з], [ж]-[ш], [б]-[п]: Ло - ра - ру - ле - рі - ро - ли - лу - ре - лі - ри - лі.

Вимова чистомовок.

Робота із скоромовкою (проговорювання в різному темпі за командою вчителя: П - повільно, Н - нормально, Ш - швидко).

Читання групи слів на одному диханні.

Гра «Хто більше». (Читання тексту або вірша на одному диханні з перевіркою, хто де зупинився).

Читання-гудіння. (Учні водночас читають півголосом один і той самий текст. Перевага такої роботи в тому, що всі діти мають можливість вправлятись у читанні. За такого прийому роботи на уроці збільшується час на читання, який припадає на одного учня. Таку вправу доцільно широко застосовувати під час букварного етапу роботи. На наступних етапах навчання слід обов'язково чітко ставити відповідну мету, що стосується читання вголос).

6. Вправи на подолання регресії.

Робота із важкими для читання і усвідомлення словами: тлумачення слів, добір синонімів, антонімів, правильне читання слів із дошки разом з учителем, знаходження цих слів у тексті, добір малюнків до слів, малювання, креслення тощо.

Читання крізь «віконце». («Віконце» - шаблон, в якому прорізується отвір, крізь який видно 3-5 рядків. Під час читання учень зсуває його донизу, закриваючи опановані рядки).

«Ритмічне» читання - читання і одночасне постукування олівцем чи ручкою.

Картки для читання, на яких розміщуються вирізки з дитячих журналів, газет, невеликі оповідання, невідомі дітям. Учні читають текст хвилину і помічають, де закінчили. Потім читають цей уривок 2 -3 рази з фіксуванням часу. Кількість прочитаних слів щодалі збільшується. Це стимулює дітей до читання.

Зразок-демонстрація швидкого, правильного, виразного читання вчителем, аудіозапис або читання сильніших школярів.

Римування віршованого тексту (аналіз закінчення рядків та їх позначення відповідними буквами.

7. Вправи, ігри на розширення кута зору та розвиток антиципації. (Антиципація - передбачення наступного слова). Добрий читач сприймає не лише той текст, що перебуває у зоні ясного бачення, а й забігає вперед.

Складові пірамідки. (Склади, слова записані у вигляді пірамідки, коли погляд фіксується на вертикальній лінії).

Текстові піраміди. (Читання сторінки, розрізаної вертикально на дві половини, які розсуваються на максимальну відстань і читаються вголос).

Прочитай і розгадай. (На картці - слова, вірші з пропущеними буквами і речення з пропущеними словами, на зворотному боці - ті самі слова, вірші, речення, записані повністю. Учень читає і себе перевіряє або перевірку виконує сусід по парті).

Таблиця Шульте. (Діти фіксують зір на віконце всередині таблиці і простукують олівцем числа від 1 до 25).

Гра у парах «Відгадай, запам'ятай». (Учні пишуть один одному кілька слів, пропускаючи голосні, обмінюються завданням і відновлюють задумані слова).

Гра «Хто більше». (Вчитель називає слово, учні добирають інші слова, які за змістом поєднуються із запропонованим). Наприклад: учень я к и й? Старанний, уважний, організований, охайний тощо.

Гра «Пеньок». На таблиці записані слова, але серед них є таке, яке відрізняється тільки однією буквою. Слова показуються дітям на декілька секунд. Завдання: знайти «пеньок».

8. Вправи на вдосконалення навички читання вголос мають стосуватись як техніки (правильність вимови, швидкість), так і розвитку вміння донести до слухача зміст твору. Розуміння прочитаного є основною характеристикою читання. Воно залежить від багатьох факторів: розуміння слова, речення, цілого тексту.

Наведемо кілька вправ на вдосконалення розуміння прочитаного:

1. Вправи та ігри на розуміння слів у тексті.

Робота із тлумачним словничком для кмітливих діточок. (Слова виписуються на дошці, читаються вголос, дається їх тлумачення. Або навпаки: треба знайти слово за його визначенням).

Гра «Знайди пару» (Дається два стовпчики слів, які певним чином співвідносяться між собою: синонімічні чи антонімічні пари. Учневі треба прочитати, знайти пару слів і з'єднати їх рискою).

Гра «Дослідник» (На аркуші паперу в довільному порядку розміщені малюнки, що зображують предмети, дібрані за певною ознакою. Кожний малюнок має свій номер. Наприклад: овочі, фрукти, засоби пересування, знаряддя праці тощо. Окремо на цьому самому аркуші написані в стовпчик слова - назви цих предметів з порожніми кружечками. Завдання: за можливості швидко прочитати слова, знайти відповідні малюнки і вписати номер малюнка у порожній кружечок).

2. Вправи на розуміння речень у тексті. (Коли частина речення складається з добре знайомих груп, що сприймаються вже автоматично, тоді легше впоратись і з рештою).

Гра «Розвідник» з різних типів завдань: знайди коротке або найдовше речення. Знайди речення до малюнка або за даною схемою. Знайди, чим відрізняються речення? (Змінюється порядок слів або відрізняється лише прийменниками чи сполучниками) тощо.

Розшир речення або доповни за змістом. (Вибирається одне коротке речення із тексту і добираються до нього головні чи другорядні члени речення).

Склади речення. (Кілька речень діляться навпіл і подаються у довільному порядку. Учні читають і з'єднують ці частини. Завдання такого типу дуже потрібні, бо вони привчають дітей розмірковувати над змістом того, що читають, розуміють логічні зв'язки між частинами речення).

3. Вправи на розуміння цілого тексту.

Прочитай і намалюй. (Використовуються тексти, в яких яскраво описані предмети чи картини природи, які легко відтворити на малюнку).

Прочитай і виконай завдання. (Для індивідуальної роботи готується текст на картці, а також конверт з тим чи іншим додатковим матеріалом. Учень самостійно читає текст і виконує вказане на ньому завдання. Наприклад: «Візьми той конверт, на якому в кутку намальовано три хрестики й кружечок. Відкрий його. Там ти побачиш частини кількох малюнків. Знайди серед них чотири частини, з яких можна скласти малюнок... «Учень виконує завдання, а потім читає текст уголос так, щоб однокласники зрозуміли зміст виконаної роботи. Такі інструкції можуть складати самі учні.

Інсценізація уривка. (Використовуються тексти з діалогом).

Склади текст. (Текст розділено на речення, кожне з яких дається на окремій картці. Учні читають, визначають порядок, нумерують картки, читають класу вголос увесь текст).

Дай назву: прочитай і вибери потрібний заголовок. (Пропонуються варіанти заголовків, серед яких учень вибирає потрібний).

Знайди відповідь. (На запитання вчителя діти дають відповідь реченнями з тексту).

Аудіювання. (Після одноразового читання тексту вчителем пропонується запитання з двома, трьома відповідями. Учень знаходить правильну відповідь).

Здогадайся, що далі. (Текст, що складається з двох абзаців, записаний на двох картках. Учні одержують ту, на якій початок тексту. Вони читають і думають, про що йдеться в наступній частині, розказують п ро свої припущення. Вчитель дає їм картку з другою половиною тексту. Діти порівнюють, роблять висновки).

Постав запитання. (Після читання учні ставлять запитання до тексту).

Робота в парах: «Заповни пропуски». (У тексті пропускаються чи закреслюються деякі слова так, щоб ціле можна було зрозуміти без зайвих зусиль. Учень читає вголос текст з пропусками, додаючи пропущені слова. Інший учень одержує повний текст, слухає і стежить очима за текстом, щоб відмітити розбіжності. Після цього діти обговорюють, чи правильно за змістом перший учень доповнив текст.

Можна й по-іншому опрацювати текст: пронумерувати пропуски і дати в кінці пропущені слова за цими ж номерами.

Отже, проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що темп читання повинен співвідноситися з розумінням прочитаного; у виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, який наближається до темпу мовлення; швидке, свідоме читання сприяє успішному навчанню з інших предметів; лише комплексне і систематичне використання вправ для формування виразності, свідомості, правильності та швидкості читання дають змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших школярів. Для розвитку навику читання потрібні такі умови: мотиваційні (впливають на стійкий позитивний інтерес учнів до читання); організаційні (використання передового досвіду в системі); науково-методичні (забезпечення вчителів, вихователів, батьків методичними знаннями з формування цього навику в системі).

навик читання програмний матеріал першокласник

БІБЛІОГРАФІЯ