Естетичне виховання учнів молодших класів засобами музичного мистецтва

(студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти мистецького факультету)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Куркіна С.В.

Актуальність досліджуваної теми Зміни, що відбуваються у політичній, соціально-економічній та культурній сферах життя сучасного українського суспільства, як ніколи актуалізують проблему всебічного й гармонійного розвитку дитячої особистості. Одним із актуальних завдань, яке повинні вирішувати дошкільні і шкільні навчально-виховні заклади є пошук ефективних умов формування й розвитку музично- естетичної культури і виховання. Роль музичного мистецтва в житті людини важко перебільшити, оскільки воно має не лише виховну, естетичну і пізнавальну функції, але й закладає необхідний фундамент для подальшого культурного самовдосконалення особистості. Саме тому урокам музичного мистецтва, що є обов'язковими у початкових класах, відводиться така увага з боку учених, методистів, учителів-практиків.

Процеси, пов'язані із відродженням духовності і культури українського народу є неможливими без докорінних реформ освітньої галузі на усіх її ланках. Це передбачає і організацію належних умов для виховання гармонійної і всебічно розвиненої особистості, яке повинно починатися із родини та дошкільних дитячих установ. Подальше формування позитивних моральних цінностей, здорових естетичних смаків має здійснюватись у початковій школі. Закордонні й вітчизняні педагоги, психологи неодноразово наголошують натому, що перші роки шкільного навчання є вкрай важливими, оскільки закладають фундамент на весь подальший період навчання. Окрім того, це найбільш оптимальний період для ознайомлення дитини з усіма видами мистецтва, залучення її до світу прекрасного.

Музично-естетичне виховання, яке повинно здійснюватися з малечку, є одним з дієвих засобів формування культури, духовності, що зрештою сприяє процвітанню суспільства в цілому. Саме тому вважаємо питання, пов'язані із розкриттям ролі уроків музичного мистецтва у навчально-виховному процесі школи, з вивченням окремих аспектів музично-естетичного виховання учнів, розробкою нових і оновленням старих методик викладання мистецьких дисциплін цікавими і актуальними на сучасному етапі реформування шкільної освіти.

Аналіз досліджень і публікацій. Формування музично-естетичної культури школярів на уроках музики досліджували Е. Абдуллін, Ю. Алієва, О. Апраксіна, Л. Горюнова, Д. Кабалевський, Н. Терентьєва, Л. Масол, В. Матоніс, Г. Падалка, О. Ростовський, В. Розумний, О. Рудницька, В. Яворський та інші науковці, які експериментально обгрунтували методику виховання зазначеної якості на уроках музики. Усі вищевказані учені сходилися на тому, що саме музична діяльність має великі потенційні можливості для виховання духовної культури молодого покоління. Також в процесі практичної музичної діяльності музично-естетичний розвиток дітей здійснюється найбільш швидко і ефективно. Так, виявляючи схильність і здатність дітей до того чи іншого виду музикування, вчитель музичного мистецтва заохочує учнів до співу в хорі, вокальних ансамблях, грі у шумових оркестрах, участі у театралізованих постановках тощо. Ученими і методистами обґрунтовано і розроблено достатню кількість методик організації музикування дітей, що не мають спеціальної музичної підготовки.

Водночас, нами з'ясовано, що незважаючи на достатню кількість наукових праць і розробок присвячених проблемам естетичного, музично-естетичного, духовного виховання школярів на уроках музики у загальноосвітній школі, залишаються недостатньо вивченими окремі питання. Вважаємо, що необхідність подальшого вивчення особливостей музично-естетичного виховання молодших школярів засобами музичного мистецтва, пошук шляхів модернізації змісту й методики проведення дисциплін мистецького й культурологічного циклу, всебічного і гармонійного розвитку особистості дитини, визначення та розуміння сутності музично-естетичної культури й виховання тощо робить дослідження у цій галузі вкрай актуальними. Зважаючи на це метою статті є дослідження педагогічних умов за яких відбувається ефективне музично-естетичне виховання учнів молодших класів на уроках музичного мистецтва.

Виклад основного матеріалу Естетична оцінка має свої особливості в кожному віковому періоді, специфічно виявляється в залежності від рівня естетичної вихованості учнів і формується за умови цілеспрямованого педагогічного керування цим процесом Г2, с. 911. Незрілість естетичного ставлення до мистецтва як відображення краси навколишньої дійсності позбавляє учнів можливості оволодіння оціночним методом формування самих ціннісних орієнтацій у галузі мистецтва.

Одним із чинників всебічного гармонійного розвитку особистості є її естетичне виховання.

Естетика - наука про становлення й розвиток чуттєвої культури людини. Таке загальне визначення випливає з органічної єдності двох своєрідних частин цієї науки, якими є: специфіка естетичного як ціннісного ставлення людини до дійсності; художня діяльність людини. Обидві частини, хоча і є тісно взаємопов'язаними, проте є водночас і відносно самостійними.

Першою частиною передбачено дослідження природи, естетичного почуття, смаку, ідеалу, специфіки і творчого потенціалу естетичного, категорій естетики - прекрасного, трагічного, комічного тощо. Предметом розгляду другої частини є художня діяльність людини, її структурна і функціональна своєрідність, природа художнього таланту, видова, жанрова та стильова самобутність мистецтва [3, с. 4].

Естетичне виховання дитини - процес, який створюється під впливом різних життєвих факторів і дій, які стають засобами естетичного виховання. Доведено, що діти навіть у молодшому дошкільному віці, вже висловлюють свої естетичні судження про та чи інші речі і явища і переживають у зв`язку з цим естетичні почуття.

Неправильно було б уявити справу у такий спосіб, що естетичне виховання починається і реалізується тільки тоді, коли вчитель проводить з дітьми бесіди про музичне мистецтво, або розучує з ними пісні і вірші. Це хибне уявлення, яке часто зустрічається серед учителів і вихователів. Естетичне виховання, виховання у дітей міри прекрасного і потворного відбувається в процесі життя і приклади, які ми подаємо дітям є для них більш значущими, ніж розповіді на уроках.

Вступаючи в різні життєві взаємовідносини з людьми, речами і природою, зустрічаючись з явищами суспільного життя, стикаючись із явищами мистецтва, дитина молодшого шкільного віку, під рішучим впливом дорослих розвиває вибрані естетичні погляди. Окремі безсистемні бесіди, уроки часто не дають особливого ефекту і не стають вагомим фактором впливу на загальний процес формування естетичних поглядів дитини. До того ж вплив засобів масової інформації, доступність Інтернету, навіть для найменших дітей, стає все більш агресивним і загрозливим, оскільки несмак і жорстокість, хибні судження про моральні й естетичні категорії дуже швидко входять в дитячі душі. У подальшому із цим надзвичайно важко боротися, оскільки у дитячій свідомості формуються два паралельні світи: перший, той, що силоміць нав'язується у школі і другий - цікавий, той, що сприймається легко і без зусиль.

Обмежуючи свою діяльність в галузі естетичного виховання тільки організацією оригінальних бесід з музичного мистецтва, не підкріплюючи їх прослуховуванням творів, власною грою на музичному інструменті, організацією дитячого музикування, учитель може допустити елементи стихійних неконтрольованих впливів, проникнення яких в свідомість дитини не буде допомагати формуванню естетичних уявлень і понять. Педагогічно організований процес естетичного впливу на молодших школярів повинен являти собою не тільки ознайомлення дітей з різними видами і творами мистецтва, а й систему освоєння прекрасного в мистецтві і дійсності, процес естетично правильної організації всього дитячого життя. Естетичний розвиток молодшого школяра, який щойно увійшов у нове для нього шкільне життя, почав призвичаюватися до нових норм і правил, може проходити, звичайно, за умов правильної організації, особливо інтенсивно. Напружене життя шкільного колективу, необхідність засвоєння нової інформації, сприяють цьому. Саме молодший школяр є повністю відкритий до всього нового і цікавого, діти у цьому віці є відвертими і щирими, чого не можна сказати про підлітків, які вже научилися приховувати свої почуття й емоції, а дорослих часто сприймають відверто вороже.

Вивчення психологічних особливостей молодших школярів, спостереження за їхньою діяльністю показують, що естетичні уявлення дітей у цьому віці зосереджують ся у галузі образотворчого й музичного мистецтв. При цьому спів, малювання, ліплення, виготовлення нескладних поробок власноруч діти сприймають як єдиний, синтетичний процес, не відокремлюючи види мистецтва на окремі галузі.

Тому вчитель музичного мистецтва повинен розуміти свої пріоритетні завдання, серед яких основними є:

- виховування любові та інтересу до музики. Це завдання вирішується шляхом розвитку музичного сприймання, музичного слуху, які допомагають дитині гостріше відчувати й осмислювати зміст почутих творів. Якщо у дитини сформована потреба у слуханні музики, якщо дитина сама прагне до вираження власних настроїв і емоції в звуках, тоді здійснюється справжнє виховання шляхом музичного мистецтва ;

- збагачення музичних вражень школярів, ознайомлення їх з музичними творами різних видів, жанрів, стилів;

- ознайомлення учнів з найпростішими музичними поняттями, розвиток навичок слухання музики, співу, музично-ритмічного руху, гри на дитячих інструментах. Звичайно, матеріал, що пропонуються дітям, повинен бути ретельно відібраним, відповідним щодо вікових особливостей сприймання, уваги, пам'яті тощо;

- розвиток емоційної чутливості, сенсорних здібностей і ладо-висотного слуху, відчуття ритму. Формування співочого голосу, виразності рухів. Прищеплення елементарних співацьких, пластичних навичок, уміння виразити настрій через відповідні рухи. Вчитель повинен пояснювати дітям що будь-яке виконання, у будь-якому з видів мистецтв, має бути простим, природним і виразним;

- сприяння виникненню і початковими виявам музичного смаку на основі отриманих вражень і уявлень про музику, формування спершу вибірного, а потім і оцінного ставлення до музичних творів;

- розвиток творчої активності в усіх доступних дітям видах музичної діяльності: відтворенні характерних образів в іграх і хороводах; використанні вивчених танцювальних рухів у нових, самостійно знайдених поєднаннях; імпровізації маленьких пісень, співаночок. В процесі такої музично-творчої діяльності формується самостійність, ініціатива і прагнення застосовувати в повсякденному житті вивчений репертуар, коли дитина не з ініціативи дорослих грає, співає і танцює, а робить це за власним бажанням.

Класик вітчизняної педагогічної науки, талановитий учитель-практик В. Сухомлинський писав, що пізнання світу почуттів неможливе без розуміння і переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати її й діставати насолоду від неї. Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури. Тому основною формою організації музичного виховання у школі є урок музики. Серед предметів естетичного циклу саме цей урок стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно- мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, а також позитивних якостей характеру. Музично-естетичне виховання в музичній діяльності надає можливості молодшим школярам виявити свої індивідуальні здібності за допомогою інтеграції сприйняття музичних творів, візуалізації, створення художніх образів.

Неодноразово В. Сухомлинський наголошував на тому, що музика є унікальним і незамінним виховним засобом «...який має надати емоційного та естетичного забарвлення всьому духовному життю людини. Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати її й діставати від неї насолоду. Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури» [7].

Правильний підхід у музичній діяльності спрямовує дітей на творче сприймання та виконання творів, виявлення своїх емоцій за допомогою різних музично-смислових інтонацій і музично-виразних засобів. Музика є результатом людської діяльності. Про її вплив на почуттєву сферу говорили учені, педагоги, письменники, діячі культури і мистецтва. Зокрема, німецький поет Л. Тік вважав, що «Без музики земля - порожній, недобудований будинок, в якому ніхто не живе» [4, с. 9].

І справді, музика утворює цілий світ людського життя, що народжується разом з людиною, росте, стає багатшим, змістовнішим, впливає на характер особистості, її вчинки і зовнішність. Музика, особливо д ля підростаючої людини, є дверима в якусь нову реальність, шлях у невідоме; вона буває веселою, жартівливою, а буває чарівною, таємничою. Музичне мистецтво ніби підіймає завісу над дивами життя, в які так хочеться вірити. Музика є одним із наймогутніших засобів виховання, що надає естетичного забарвлення всьому духовному життю людини. Уміння слухати й чути музику не є вродженою якістю. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються лише в активній музичній діяльності. У процес сприймання музики включається досвід безпосередніх переживань і роздумів дитини, який формується під впливом музичного мистецтва. Необхідно враховувати також і той художній досвід, що безпосередньо пов'язаний з практичним виконанням музики. Усе вищевказане дає можливість розглядати сприймання як основу для засвоєння школярами втіленого в музиці досвіду естетичного ставлення до дійсності. Тому головним завданням музично-естетичного виховання учнів є формування навичок активного сприймання музичних творів.

Російський філософ, енциклопедист, письменник М. Чернишевський у такий спосіб визначав особливості переживання краси: «Відчуття, яке викликає в дітях прекрасне,- світла радість. Діти безкорисливо люблять прекрасне, милуються, радіють з нього» [4]. Тому розвинений музичний смак - це здатність насолоджуватися цінною в художньому відношенні музикою. Формувати справжній естетичний смак на уроках музики можливо із зосередженням величезної уваги слухання, сприйняття музики. Починати становлення процесу музичного сприйняття в учнів слід з чуттєвого аспекту, з пробудження емоцій, формування емоційної чуйності як частини музично-естетичної культури. Учні повинні поступово знайомитися з різними жанрами, стилями, зображальними і виразними можливостіми музики, вивчати творчість композиторів, накопичувати знання про види виконавства і стилі народної, класичної музики тощо.

Учитель музики повинен дати і закріпити необхідні музично-естетичні уявлення, систематично поповнювати коло вже набутих знань, тим самим він має наметі виховання естетично розвиненого слухача музики, котрий володіє навичками слухання класичної музики, буде прагнути у дорослому житті відвідувати концерти, театральні вистави, музейні експозиції тощо. Тобто під час навчання учень повинен оволодіти знаннями й навичками у галузі музичного мистецтва, у нього повинен виробитися музично- естетичним смаком. Крім того, вчителям і вихователям слід пам'ятати, що в житті дитини є як би два плани, дві течії. «Один - видимий - складає зовнішні події; інший - непомітний сторонньому недосвідченому погляду - складає потаємні думки, глибинні переживання, духовні пошуки. Нерідко саме в ньому зосереджено головний зміст людського життя» [4, с. 120].

Отже, музично-естетичне виховання в сучасних умовах здійснюється за трьома рівнями: елементарному, який забезпечується загальноосвітніми навчальними закладами та позашкільними установами; середньому, що забезпечується позашкільними спеціальними навчальними закладами і вищому рівні музичного виховання, що забезпечується відповідно вищими закладами спеціальної музичної або музично-педагогічної освіти. Взаємодія цих закладів з інституціями створення, збереження та накопичення музично-естетичного досвіду, що забезпечує ефективне функціонування системи музично-естетичного виховання дітей та молоді.

Визначено, що предметом теорії музичної освіти та виховання (музичної педагогіки) слід вважати сукупність форм організації, методів, засобівта інших матеріальних і нематеріальних атрибутів музичного навчання й виховання.

У такий спосіб зміст поняття «музично-естетичне виховання» учені й музикознавці розглядають у таких аспектах:

- музично-естетичне виховання як складова частина духовного розвитку людини, її художньо-емоційної сфери, естетичного ставлення до навколишньої дійсності у процесі формування особистості;

- музично-естетичне виховання як засіб розвитку музичних здібностей людини, що забезпечують свідоме сприймання творів музичного мистецтва, здатність критичного ставлення до музичних явищ, поширення впливу музики на процеси спілкування людей, покращання їхнього побуту, збереження та примноження національних музичних традицій;

- музично-естетичне виховання як спеціально організований цілеспрямований процес формування професійних музичних якостей і музично-естетичної свідомості майбутнього музиканта.

Доведено, що абсолютно нездібних до музичної творчості дітей немає, різниця тільки в ступені роз витку їхніх природних музичних обдарувань. Важливість здійснення зв'язку музичного виховання в дитячому садку і в школі потребує особливої уваги в роботі з першокласниками. Важливо не порушувати єдиний процес музично-естетичного виховання дітей, а отже, і процес формування і розвитку їхніх творчих здібностей.

Висновки Естетичне виховання дітей здійснює не лише вчитель музичного мистецтва, або вчитель початкових класів, а педагогічний колектив загалом. Весь устрій шкільного життя, організація навчально- виховного процесу в цілому, здатні сформувати позитивні моральні, духовні, естетичні установки. Але саме вчитель музики закладає фундамент всебічного розвитку особистості, навчає своїх вихованців бачити прекрасне у навколишньому житті, у вчинках людей. На уроках музичного мистецтва вчитель особливі важелі і доступ до внутрішнього світу дітей. Робота з музично-естетичного виховання в школі є тісно пов'язаною з усіма сторонами навчально-виховного процесу, тим більше, що майже усі дисципліни у початковій школі є інтегрованими. Форми такої роботи є дуже різноманітні, а її результати проявляються в різних видах діяльності. Виховання естетичного ставлення до навколишнього впливає у подальшому на формування багатьох якостей особистості дитини. Це складний і тривалий процес. Для того щоб навчитися розуміти прекрасне в мистецтві і в житті, необхідно пройти довгий шлях нагромадження елементарних естетичних вражень, зорових і слухових відчуттів. Процеси розвитку інтелектуальної і емоційної сфери дитини є тривалими, тому й музично-естетичне виховання учнівзаймає весь період дошкільного й шкільного навчання. Водночас, саме в молодшому шкільному віці діти тягнуться до всього яскравого, нового, красивого. Тому дуже важливо не упустити цей період, використати його найбільш ефективно, захопити дитину красою музики, увести її в світ гармонії музичних звуків. Зробити це зможе лише кваліфікований, небайдужий до своєї справи вчитель музичного мистецтва, для якого музика і діти є сенсом педагогічної діяльності.

урок музичне мистецтво естетична культура

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Асаф'єв Б. А. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. - 2-е изд. - Л.: Музыка, 1973. - 144 с.

2. Коваль Л.Г. Виховання почуття прекрасного / Л.Г. Коваль - К. :Радянська школа, 1983. - 120 с.

3. Левчук Л.Т. та ін. Естетика: Підручник / Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюк, В.І. Панченко; за заг. ред. Л.Т. Левчук. - К.: Вища школа, 1997.

- 399 с.

4. Масол Л. Мистецтво / Л. Масол. - К.: Генеза, 2006. - 144 с.

5. Науменко Т.М., Алєєв В.В. Музика. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. 6 клас - М., 2001. - 160 с.

6. Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 256 с.

7. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей // Избранные труды в двух томах. Москва, 1985. - Т. 1. - 328 с.

8. Чудак В. Музично-естетичне виховання молодших школярів // Початкове навчання та виховання. 2007. - №16-18. - С. 15-20.

Размещено на Allbest.ru