Соціально-педагогічна робота з адаптації молодших відлітків до навчання в основній школі

професор Омельяненко С. В.

Достатньо складний та відповідальний період в житті кожного школяра - перехід з початкової школи в основну. Причиною цього є зміна структури у навчанні, що висуває перед учнем нові завдання. Важливо, щоб у цей період дитина успішно адаптувалась, адже в майбутньому це посприяє її особистісному розвитку. В 5-му класі на процес адаптації впливає зміна форм організації та умов навчання, а саме: поява нових вчителів, у великій кількості, які відрізняються поведінкою, манерою викладання, особливостями характеру, рівнем вимог; не менш важливим чинником є кабінетна система навчання, яка в свою чергу дисциплінує і організовує школярів, але забирає час на відпочинок. Діти таким чином більше втомлюються і це відображається на їхній продуктивності; знайомство з новими дисциплінами, збільшення навчального навантаження та інформативності уроків, домашнє завдання у більшому обсязі, самостійні види роботи; не виключено перехід до іншого класу, або навіть школи, у зв'язку з нахилом та спеціалізацією навчального закладу, відповідно це буде впливати на п'ятикласника, змінюється колектив, до якого він звик, може змінитися навіть режим дня в залежності з відстанню від дому до школи. Тиск від батьків, вчителів, страх не виправдати їх очікування, і при необхідність швидко пристосуватися до всіх нових умов вже є стресом і викликає ризик виникнення дезадаптації. До того ж таку ситуацію ще ускладнює той фактор, що перехід в основну школу співпадає у часі з початком вікової кризи - переходом до підліткового віку з його фізіологічними та психологічними особливостями.

У нашому дослідженні ми ставимо за мету проаналізувати різні підходи до визначення сутності адаптації та дезадаптації, і також реалізувати технологію соціально-педагогічної діяльності щодо адаптації учнів п'ятого класу.

Проблема адаптації широко представлена у дослідженнях багатьох учених, зокрема: Г. Балла, Б. Вульфова, Д Кона, М. Лещенко, А. Мудрика, В. Мушинського, О. Чоботько та ін. Це обумовлюється, перш за все, актуальністю даної проблеми. У дослідженнях Ю. Александровського, Ф. Березіна, Г. Балла, Л. Казначеєва, О. Кокуна, Б. Кочубея, О. Новікової, А. Маклакова, С. Максименко та інших проблема адаптації розглядається як постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища. Проблема шкільної дезадаптації представлена в роботах вчених С. Бєлічевої, М. Вострокнутова, Н. Коновалова, Г. Кумаріної, О. Новікової, Р. Овчарової, Е. Ракульцевої та ін. Цілісний підхід до проблеми шкільної дезадаптації представлено у дослідженнях Б. Головко, В. Кагана, І. Крук, О. Осадько та ін. Сучасні дослідження із соціальної педагогіки присвячені проблемам специфіки роботи соціального педагога в загальноосвітніх закладах та з певними категоріями населення, а також технологізацією соціально-педагогічної діяльності представлено у О. Безпалько, В. Бочарова, Т. Веретенко, Г. Вороніна, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, Л. Міщик, Р. Овчарова, С. Хлебік, П. Шептенко та ін.

Психологічний словник визначає адаптацію, як процес пристосування організму, особистості до зміни оточуючих умов життя, діяльності за допомогою фізіологічних, психічних і соціальних реакцій, спрямованих на створення передумов нормального функціонування у незвичних умовах індивіда до нових умов середовища чи виду діяльності; це складний багатофакторний процес взаємодії між актуальним рівнем розвитку особистості, її можливостями і новими вимогами середовища до неї, а також результат цього процесу [12, с.11].

Також дослідники виділяють і соціальну адаптацію. Як уважає О.Безпалько, соціальна адаптація - процес пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи стосунків із соціальними об'єктами, інтеграція особистості в соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища. Психологічна та соціальна адаптація знаходиться у взаємозалежності. На характері розвитку соціальної адаптації позначаються індивідуальні психічні ознаки особистості (мислення, увага, пам'ять, почуття); характеристики темпераменту (інтенсивність, темп реакцій, ригідність, пластичність); риси характеру особистості (цікавість, відповідальність, комунікабельність, працелюбність чи ледарство). Проте не можна переоцінювати вплив психіки на соціальну адаптацію людини, оскільки причини, що породжують соціальну адаптацію та визначають її суть, лежать у соціальній сфері [2]. І. Звєрєва вважає, що соціальна адаптація - це процес активного пристосування індивіда до середовища за допомогою різних засобів [5]. Н. Заверико розглядає соціальну адаптацію як процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища та вид взаємодії особистості (соціальної групи) із соціальним середовищем [4]. За С. Архіповою та Г. Майбородою, соціальна адаптація - процес пристосування індивіда до змін соціального середовища [1]. І. Кулагіна вважає, що адаптація - це не тільки пристосування до успішного функціонування у певному середовищі, а й здатність до подальшого психологічного, особистісного і соціального розвитку. Н. Свірідов вважає, що соціальна адаптація - це активне засвоєння особистістю нового для неї соціального середовища. Адаптаційні процеси є систематичними, тому що зміни у соціальних умовах нашого існування і в нас самих відбуваються постійно [11].

Вчені розрізняють активну та пасивну адаптацію. У процесі активної адаптації індивід прагне енергійно взаємодіяти з середовищем, впливати на його розвиток та зміни, долати труднощі й перешкоди, вдосконалювати суспільні процеси. При пасивній адаптації індивід не прагне до змін оточуючої дійсності, пасивно реагує на існуючі норми, оцінки, способи діяльності, слабо мобілізує біологічні та психологічні ресурси для пристосування в соціальному середовищі. Через це при зустрічі індивіда з певними об'єктивними труднощами, хворобами, екстремальними ситуаціями як результат низької адаптації може формуватися соціальна дезадаптація, що виявляється в різних формах девіантної поведінки.

На думку О. Безпалько соціальна адаптація проходить чотири основних стадії: врівноваження - встановлення рівноваги між групою та особистістю, які проявляють взаємну терпимість до системи вподобань і стереотипів поведінки один одного; псевдоадаптація - поєднання зовнішньої пристосованості до соціальної групи з негативним ставленням до її норм і вимог; пристосування - визнання і прийняття систем вподобань нової соціальної спільноти, взаємні поступки; уподібнення - психологічна переорієнтація особистості, трансформація колишніх поглядів, орієнтацій, установок відповідно до нової ситуації.

Соціальна адаптація містить сукупність усіх видів діяльності, що відбуваються одночасно. З одного боку, це зумовлене орієнтувальними потребами пізнання змін у предметній діяльності, встановлення з цією метою необхідних емоційних контактів і відносин, а також оцінювання на підставі цього особистої та суспільної значущості змін, що відбулися. З іншого боку, це здійснювана в діалектичній єдності з оцінювальною діяльністю (та на її основі) корекція поведінки особистості [2].

В контексті нашого дослідження нас також цікавить шкільна дезадаптація та причини її виникнення. На думку К. Лазаренко соціальна адаптованість особистості залежить від наявного адаптаційного потенціалу та обумовлюється його особливостями. Якщо дитина, що переходить до основної школи, не в змозі його проявити, виникає протилежне соціальній адаптації явище - дезадаптації.

Проблема шкільної дезадаптації була представлена в роботах вчених С. Бєлічевої, М. Вострокнутова, Н. Коновалова, Г. Кумаріної, О. Новікової, Р. Овчарової, Е. Ракульцевої та ін. Цілісний підхід до проблеми шкільної дезадаптації представлено у дослідженнях Б. Головко, В. Кагана, І. Крук, О. Осадько та ін.

За психологічним словником, дезадаптація - відносно короткочасний ситуативний стан, який є наслідком дії нових, незвичних подразників середовища, що змінилося і сигналізує про порушення рівноваги між психічною діяльністю і вимогами середовища, а також спонукає до переадаптації. Може бути досить стійким, складним психічним станом, що виражається в неадекватному реагуванні й поведінці особистості, обумовленими функціонуванням психіки на межі її регуляторних і компенсаторних можливостей або в позамежному режимі [12, с.70].

Термін «шкільна дезадаптація» більшість дослідників (Б. Алмазов, С. Бєличева, А. Мудрик, Л. Нікітіна ін.) виокремлюють у «самостійний феномен». Так, у загальному вигляді під шкільною дезадаптацією розуміється певна сукупність ознак, що свідчать про невідповідність соціопсихологічного чи психофізіологічного статусу дитини вимогам ситуації шкільного навчання, оволодіння якою за певних причин викликає ускладнення або взагалі неможливість до пристосування. Ми погоджуємося з думкою O. Кононко, яка визначає шкільну дезадаптацію як втрату дитиною навчальної мотивації, що виникає через непідготовленість її до школи, педагогічну некомпетентність учителів і батьків та виявляється в емоційному напруженні, неуспішності (або низькій успішності), конфліктності в спілкуванні з учителями й однолітками, заниженій самооцінці [6, с.5].

З поняттям «шкільна дезадаптація» пов'язують певні відхилення у навчальній діяльності школярів. Шкільна дезадаптація, згідно з визначенням К. Лазаренко та Є. Кучеренко, - це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які проявляються у вигляді порушень навчальної діяльності, поведінки, конфліктних відносин з однокласниками і дорослими, підвищеного рівня тривожності, порушень особистісного розвитку [7, с.77].

За твердженням Л. Дзюбко рання шкільна дезадаптація - це негативне явище, що заважає своєчасній повноцінній соціалізації дитини, гармонійному розвитку особистості, перешкоджає подальшій успішності в навчанні, загальній соціально-психологічній адаптації [3, с.37-40].

О. Головко, Б. Головко виділяють такі варіанти шкільної дезадаптації: дезадаптація як невміння дітей довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги. Такі учні виконують завдання не за власною ініціативою, а внаслідок зовнішньої стимуляції (коли їх лають, змушують). Подібне виявляється в емоційних дітей, що відзначаються високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій. Вони зосереджуються на своїх внутрішніх переживаннях, а отже, виконуючи завдання. роблять безліч помилок, неуважні, загальмовані. Звичайно, це - наслідок сімейного виховання: «вседозволеності», тобто діти прийшли до школи з дуже низьким рівнем вольової готовності. Отже, з перших днів вони відчувають значні труднощі. Також дезадаптація розглядається як невміння дітей увійти в темп шкільного життя. Ці учні, як правило, соматично ослаблені, часто хворіють, втомлюються, невитримані. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості [9].

На базі гімназії №9 Кіроворадської міської ради Кіровоградської області з метою профілактики та подалання дезадаптації в учнів 5-а класу при переході з початкової в основну школу, проведено дослідження за методикою О. Попової «Я-п'ятикласник».

У процесі діагностики нами були вивчені соціальний стан учнів, рівень сімейної адаптації, рівень шкільної адаптації учнів 5-го класу до умов навчання в основній школі, рівень психологічного клімату в колективі.

Для розуміння соціального статусу учнів була використана методика «Соціальний паспорт класу», метою якої був збір та аналіз інформації про соціальний склад учнів класу і школи. Класний керівник заповнив бланк, де відповів на всі питання стосовно учнів. Результат проведення даної методики показав соціальний статус учнів. Аналіз виявлених категорій сімей учнів дозволив отримати початкові уявлення про рівень сімейної адаптації даного класу.

Нами було проведено анкетування шкільної мотивації Н. Лусканової. За отриманими результатами, можна зробити висновок, що рівень мотивації до навчання при переході з початкової школи залишається тим же. У 16 учнів рівень мотивації не змінився, у 5 учнів він взагалі знизився, і лише у 4 спостерігалося підвищення рівня мотивації при переході в основну школу.

Щоб визначити особистісну адаптацію підлітків, нами була впроваджена методика А. Фурмана, яка показала, що в 5-му класі спостерігається зниження рівня адаптації. Таким чином, в учнів проявляється індивідуальність і особливості характеру. Класному керівнику та батькам обов'язково треба звернути увагу на дітей, які виявились не зовсім готовими до таких змін у навчанні. Зниження рівня адаптації при переході з початкової школи в основну школу спостерігається у 9 учнів, підвищення рівня адаптації всього у 4 учнів, на тому ж рівні лишились 12 учнів.

Ще одна частина процесу діагностики була присвячена вивченню міжособистісних відносин колективу класу. Для визначення психологічного клімату класу була використана соціометричне дослідження P. Немова, яке виявило із 25 учнів у 4-х учнів відсутність належності до шкільного колективу. педагогічний адаптація підліток дезадаптація

Після проведення діагностики учнів 5-го класу, нами було виявлена необхідність у реалізації соціально- педагогічної технології з профілактики, що сприяє подоланню дезадаптованості, оскільки значна кількість учнів класу відчула дискомфорт та труднощі при переході з початковою школи в основну. Для реалізації ми використали методику О.Попової «Я - п'ятикласник». Метою цієї методики є формування умінь і навичок для успішного переходу й полегшення адаптації учнів 5-х класів на новому ступені навчання.

Нами були використані такі методи і форми роботи: ігри на знайомство, створення сприятливої, доброзичливої атмосфери, ігри на довіру, спілкування: ігри на позитивне утвердження особистості, рухливі та рольові ігри; обговорення, враження від занять, самовираження в малюнках, релаксаційні вправи. Також був проведений тренінг, бесіда та розроблені рекомендації батькам учнів 5 -го класу.

Аналіз отриманих результатів у ході реалізації розробленої програми соціально-педагогічної профілактики дезадаптації, показав, що майже у 30% учнів відбулися позитивні зміни у взаєминах з колективом однокласників. Спостерігається підвищення мотивації у 50% учнів, це доводить, що процес адаптації проходить успішно. Можемо зробити висновок, що розроблена програма є дієвою та ефективною, завдяки їй ми отримали бажаний результат.

Період переходу молодших школярів до основної школи, завжди супроводжується певними проблемами та ускладненням. Від одного до трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно відображається на дитині та її результативності. У початковій школі молодші школярі лише ознайомлювались з навчальною діяльністю, а в основній - опановують основи самостійних форм роботи, набувають самостійності, активніше розвивають пізнавальну сферу. Протягом багатьох років вчителі, шкільні психологи та соціальні педагоги стежили за подібними ситуаціями і прийшли до висновку, що це й етап дуже впливає на успішність учнів не в найкращому сенсі, у багатьох відмінників знижуються оцінки, майже, по всіх предметах при переході до 5-го класу. Тому учням, які звикли до правил і вимог початкової школи, потрібен час, щоб адаптуватися до нового темпу і форми роботи. А в цьому віці зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це, безперечно, відбивається на успішності.

Бібліографія

1. Архипова С. П. Соціальна педагогіка: навчально-методичний посібник / С. П. Архипова, Г. Я. Майборода. Черкаси-Ужгород, 2002. 154 с.

2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка / О.В. Безпалько. К.: Центр учбової літератури, 2009. 208 с.

3. Дзюбко Л. В. Феномен ранней школьной дезадаптации глазами учителя и родителя / Л. В. Дзюбко // Вісник Харківського державного університету. 1999. № 439. С. 37-40.

4. Заверико Н. В. Соціальна педагогіка: навчальний посібник / Н. В. Заверико. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. 260 с.

5. Звєрєва І. Д. Соціальна педагогіка: теорія та технологія/ І. Д. Звєрєва. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 316 с.

6. Кононко О. Шкільна дезадаптація та психологічний вік/ О. Кононко // Початкова школа. 2002. №1. С. 5-10.

7. Лазаренко К. П. Діагностика шкільної адаптації учнів першого класу спеціалізованого навчального закладу/ К. П. Лазаренко, Є. О.Кучеренко// Медичний форум: науково-періодичне видання. Львів: Львівська медична спільнота, 2016. №8. С. 77-79.

8. Лекции по технологии социальной работы. В 3-х частях / Под ред. Е. И. Холостовой. М.: Социально-технологический институт, 1998.

9. Овчарова Р. В. Практическая психология в начальной школе / Р. В. Овчарова - М.: Сфера, 1996.

10. Попова О. «Я-п'ятикласник»/ О. Попова // Психолог: всеукраїнська газета для психологів, учителів. 2013. №13/14. С.4-24.

11. Свиридов Н. А. Социальная адаптация личности в коллективе/ Н. А. Свиридов // Социологические исследования. 1980. № 3. С.51-59.

12. Синявський В. В. Психологічний словник / В. В. Синявський, О. П. Сергєєнкова. К.: 2007. 11с.

Размещено на Allbest.ru