Упровадження інноваційних технологій управління навчальним закладом в систему освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ В СИСТЕМУ ОСВІТИ

Наталія Галаган

(студентка другого курсу рівня «магістр» факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, доцент О. В. Філоненко

Якісна освіта є пріоритетом будь-якої держави. Сучасне інформаційне суспільство потребує: фахівців, здатних до ефективного застосування інноваційних технологій у власній професійній діяльності; розвитку кожної особистості у площині формування власної життєвої траєкторії; відстеження та керування динамікою прогресу у сфері навчання, професійної чи соціальної самореалізації; соціально активних громадян, які об'єднуються у спільноти, впливають на власне життя та життя держави.

Процеси глобальних змін, що відбуваються на сучасному етапі розвитку всього українського суспільства і освіти зокрема, вимагають нових підходів до управління навчальними закладами. Пріоритетними серед них є впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що мають забезпечити доступність та ефективність освіти, удосконалення навчально-виховного процесу, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Професіоналізація керівників вимагає особливої уваги за нових умов управління освітнім процесом у сучасних навчальних закладах, де вони відіграють найважливішу роль у впровадженні інновацій.

Менеджмент освіти - це вид управлінської діяльності, який складається із сукупності засобів, методів та форм впливу на особистості та колектив з метою ефективного функціонування освітньої галузі. А людина, яка володіє цими знаннями та вміннями, - це менеджер. У наукових роботах Г. Дмитренка, Ю. Конаржевського, В. Коростельова, Є. Павлютенкова розкривається сутність освітнього менеджменту та зміст діяльності менеджера освіти [2; 4; 6]. Ґрунтовні дослідження, присвячені проблемі інноваційних підходів до педагогічного менеджменту, належать Г. Єльниковій, Л. Даниленко, Г. Дмитренкота ін. [7].

Мета статті - обґрунтувати упровадження інноваційних технологій управління навчальним закладом в освітню систему та визначено проблеми, які постають у зв'язку з цим.

Під терміном «інновація» - розуміємо «нововведення, цілеспрямовану зміну, яка викликає перехід системи з одного стану до іншого. Інноваційна освітня діяльність відповідає процесам внесення якісно нових елементів в освіту» [9, с. 43].

Як вважають учені, до управлінських інновацій слід віднести сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології, які дають змогу створити відповідні умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення. У сукупності управлінських інновацій, що впроваджуються в навчальних закладах, виділяються: модернізовані зміст, форми й методи управлінської діяльності керівника, громадсько-державні, регіональні, модульні, проектні моделі управління.

Практика педагогічної діяльності свідчить, що колектив на чолі з керівником має визначитися, які це будуть зміни за інноваційним потенціалом: удосконалення, раціоналізація, модернізація, оптимізація; принципово нові, радикального характеру технології навчання, виховання, розвитку молоді, організації педагогічного процесу, управління закладом освіти.

Поняття «технології» в педагогічних дослідженнях має різні визначення. Виходячи з етимології слова (з грец. techne - мистецтво, майстерність, уміння і logos - слово, учіння), поняття «навчальна технологія» або «технологія навчання» визначається як «цілісний педагогічний процес засвоєння керівниками знань» [9, с. 331]. Педагогічні технології досліджували Н. Кузьміна, Н. Тализіна, В. Монахов, М. Кларін, І. Прокопенко, В. Євдокимов.

ЮНЕСКО відзначає, що, технологія навчання -,,...це в загальному розумінні системний метод створення, застосування і визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти'' [9, с. 331].

Серед основних ознак поняття технологічності в дидактиці виділені:

1) постановка та виконання конкретних цілей;

2) використання системи раціональних способів у досягненні поставлених цілей навчання;

3) система науково обґрунтованих дій активних учасників процесу навчання;

4) взаємодія і цілісність трьох компонентів: організаційної форми, дидактичного процесу та кваліфікації педагога;

5) проектування навчального процесу й гарантований кінцевий результат;

6) педагогічна система, яка підвищує ефективність навчання через використання відповідних засобів;

7) системний метод організації процесу навчання й засвоєння знань через взаємодію технічних і людських ресурсів.

Таким чином, можна вважати, що навчальна технологія - це цілісний алгоритм організації ефективного засвоєння знань, умінь і навичок, яка характеризується оптимальною комбінацією основних навчальних компонентів (зміст, прийоми й методи, форми й засоби), із урахуванням вимог наукової організації праці, збереження і зміцнення здоров'я суб'єктів навчання, що забезпечує досягнення запланованих навчально-виховних результатів.

Слід підкреслити, що спільними рисами інноваційних технологій є діяльність педагогів на діагностичній основі, психологізація педагогічного процесу, диференціація та індивідуалізація навчання й виховання, розвивально-творчий характер діяльності тих, хто навчається, атмосфера співробітництва та психологічного комфорту, моніторинг навчального процесу, підвищена увага до потреб та запитів учнів.

Основними принципами відбору інноваційних технологій є перспективність, демократичність, гуманістичність, інтегративність, реалістичність, цілісність, керованість, економічність, актуальність. Оцінювати новації доцільно за трьома основними критеріями: актуальність, корисність, реалістичність.

Актуальність новацій пов'язана з можливістю й необхідністю розв'язати певну проблему саме зараз. Проблема означає невідповідність між реальним станом справ і бажаним, між об'єктивно існуючими проблемами й можливостями їх вирішити. Проблема стає актуальною, коли постає необхідність розв'язати протиріччя для досягнення певної мети діяльності й конкретних результатів. Корисність новацій зумовлюється такими показниками:

а)інноваційний потенціал;

б)надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в)перспективність та подальший попит на інновацію.

Можливість реалізувати новацію передбачає аналіз ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та інших видів забезпечення [5].

Комплексна діяльність щодо створення, засвоєння, використання та розповсюдження новацій називається інноваційним процесом, який становить собою певну систему, що в основі своїй поліструктурна. Інноваційний процес відображає перебіг, послідовність змін компонентів педагогічного процесу, життєвий цикл інновацій. Діяльнісна структура включає в себе сукупність компонентів: мотиви - цілі - задачі - зміст - форми - методи - результати. До структурної ієрархії у навчальному закладі належать суб'єкти інноваційного процесу: керівник, заступники, педагоги, учні. Управління інноваційним процесом передбачає реалізацію керівником управлінського циклу: аналіз - планування - організацію - контроль - регулювання - аналіз.

Інноваційні підходи утворюють нові моделі управлінської діяльності:

1) системний підхід;

2) ситуаційний підхід;

3) програмне управління;

4) цільове управління;

5) програмно-цільове управління;

6) управління за кінцевим результатом;

7) кібернетичне управління;

8) діалогічне, колегіальне управління;

9) управління розвитком закладу освіти;

10) управління якістю освіти;

11) адаптивне управління;

12) фасилітативне управління;

13) рефлексивне управління;

14) особистісно орієнтоване управління;

15) оптимізаційне управління;

16) демократичне управління;

17) управління інноваційними процесами.

Слід мати на увазі, що на впровадження нововведень як основи поліпшення роботи навчального закладу впливають такі чинники:

1. Зовнішні чинники інноваційної політики: замовлення суспільства на освітні результати; демографічні показники; фінансування освіти.

2. Характерні риси інноваційної практики на місцевому рівні: традиції інноваційних спроб; навчання керівників закладів освіти управляти інноваційними процесами.

3. Характерні риси інноваційної діяльності на рівні навчального закладу: дії менеджера закладу щодо поширення новацій.

4. Характерні ознаки нововведення: потреба змін; зрозумілість і комплексність сфери змін; якість і наявність умов для змін; характер рішень про зміни [3].

Управління впровадженням нових технологій передбачає врахування таких особливостей:

а)цілеспрямованість управління процесом упровадження технологій: розробку політики керівництва на період упровадження технологій;

б)утвердження серед педагогів переконання в необхідності використання нової технології та її ефективності;

в)організацію технологічного моніторингу інновації, зокрема: узагальнення та розповсюдження інформації про нову технологію; оцінку наявної технології, прогнозування подальших реальних можливостей її використання; прогнозування розвитку навчального закладу за умов впровадження нової технології; розробку програм упровадження нової технології; створення умов щодо впровадження нової технології; уточнення та внесення необхідних змін у засоби роботи, режим, структури тощо; увагу до позитивних наслідків застосування нової технології та труднощів, які виникли; залучення «користувачів» - тих, хто вже працює за даною технологією.

Основними напрямами інновації управлінської діяльності керівника- менеджера навчального закладу можна вважати:

1) концептуальність в управлінні закладом;

2) цільовий підхід до управління;

3) психологізація управління;

4) моделювання структури управління, створення швидкодіючих

технологій та механізмів управлінської діяльності;

5) побудова рухливої структури горизонтальних зв'язків;

6) приведення функцій управління у відповідність до завдань освітнього закладу;

7) рефлексивність діяльності керівника;

8) управління якістю освіти і вироблення нових підходів до визначення ефективності педагогічного процесу;

9) комп'ютеризація, технологізація управління;

10) адаптація досягнень науки менеджменту в соціальній та виробничій сферах до управління закладом освіти.

Отже, використання інноваційних технологій сприятиме покращенню ефективності управління навчальним закладом. Сучасні освітні технології повинні гарантувати досягнення певного рівня навчання, бути ефективними за результатами та оптимальними в часі, витратах сил і засобів. Водночас вони мають також сприяти розвитку соціальної і професійної мобільності керівників, їх конкурентоспроможності на ринку праці та швидкій адаптації до сучасних освітніх потреб.

технологія освіта навчальний педагогічний

Бібліографія

1. Баханов К. О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: монографія / К. О. Баханов. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД», 2005. - 384 с.

2. Внутришкольное управление: теория и опыт педагогических и управленческих инноваций / под ред. Н. В. Горбуновой. - М.: Новая школа, 1995. - 180 с.

3. Ельбрехт О. М. Адаптивне управління навчальним процесом / О. М. Ельбрехт. - Х.: Вид. група «Основа», 2005. - 128 с.

4. Калініна Л. М. Моделі управлінської діяльності керівника школи / Л. М. Калініна // Педагогічні інновації: ідеї, реалізації, перспективи: зб. наук. праць / Редкол. Л. І. Даниленко та ін. - К.: Логос, 2000. - 308 с.

5. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом / - Х.: Видав. гр. «Освіта», 2004. - 204 с.

6. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті. - К.: Вид-во «Шкільний світ», 2004. - 36 с.

7. Освітній менеджмент: навч. посіб. / за ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки. - К.: Шкільний світ, 2003. - 400 с.

8. Оцінювання та вибір педагогічних інновацій: теоретико-практичний аспект / За ред. Л. І. Даниленко. - К.: Логос, 2001. - 185 с.

9. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

Размещено на Allbest.ru