Методика розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності викладачів системи військової освіти у дистанційній формі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ СИСТЕМИ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ У ДИСТАНЦІЙНІЙ ФОРМІ НАВЧАННЯ

Кива В.Ю.

Анотація

компетентність викладач військовий освіта

У статті теоретично обґрунтовано методику розвитку інформаційно- комунікаційної компетентності (ІКК) викладачів системи військової освіти з використанням дистанційної форми навчання. Проведено аналіз наукових поглядів щодо понять «методика» та запропоноване авторське бачення «методики розвитку ІКК викладачів системи військової освіти». Зокрема визначено методологічні підходи щодо методики її розвитку, а також основні її етапи, мету, завдання, зміст, методи, види навчальних занять, засоби, організаційні форми навчання.

Ключові слова: викладач системи військової освіти; інформаційно-комунікаційна компетентність; розвиток; методика розвитку; дистанційне навчання; етапи; засоби дистанційного навчання.

Annotation

The paper theoretically substantiates the methodology of development of information and communication competence (ICC) in teachers of the military education system applying the distance form of learning. Scientific approaches to the concepts of «methodology» have been analyzed and the author 's vision of «the methodology of development of ICC in the military education teachers» has been suggested. In particular, they determine the methodological approaches to the methodology of its development, as well as its main stages, purpose, tasks, content, methods, types of training sessions, tools and organizational forms of learning.

Keywords: a teacher of the military education system, development, the methodology of development, distance learning, stages, tools of distance learning, information and communication competence.

Виклад основного матеріалу

Нині на всі сфери суспільного виробництва, у т.ч. і на систему вітчизняної професійної освіти суттєво впливають чинники інформаційного суспільства, насамперед інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), які створюють достатньо сприятливі умови для надання громадянам широкого спектру освітніх послуг. Можна позитивно стверджувати, що вони суттєво модернізували сучасну систему освіти на всіх рівнях, а також і безпосередньо систему військової освіти, яка забезпечує підготовку фахівців для Збройних сил України.

В інформаційному суспільстві суттєвому покращенню військово-професійної підготовленості фахівців, у т.ч. і викладачів можуть сприяти мережеві освітні дата-центри та сучасні ІКТ. Особливо важливим у цьому аспекті вбачається, по-перше, здатність викладачів комплексно їх використовувати відповідно до освітніх і військово-професійних потреб курсантів (слухачів). У зв'язку з цим слід підкреслювати, що їх інформаційно-комунікаційна підготовка має відповідати вимогам, з одного боку, інформаційного суспільства, а з іншого - військової сфери, яка широко використовує найсучасніші інформаційні технології.

По-друге, у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) розвиток і вдосконалення ІКК курсантів (слухачів) має бути динамічним і неперервним, оскільки інформаційні технології систематично та швидкими темпами оновлюються та вдосконалюються, особливо у військовій сфері. У зв'язку з цим, викладачам необхідно постійно вдосконалювати свою професійно-педагогічну компетентність відповідно до змін, які відбуваються в інформаційному суспільстві та в Збройних силах України [8].

Так, на основі вивчення педагогічної практики в системі військової освіти та узагальненні та систематизації наукових джерел щодо дослідження ІКК педагогів, з'ясування її структури та змісту впевнилися у необхідності розроблення методики її розвитку у викладачів системи військової освіти з використанням дистанційної форми навчання.

Аналіз наукових джерел і дисертацій щодо ІКК різних фахівців показує, що наукові дослідження ведуться за такими проблемними напрямами: трактування ІКК (В. Биков, В. Вембр, А. Гуржій, Н. Морзе, О. Овчарук, О. Спірін, A. Ferarri [9], I. Gutierrez [10], M. Gisbert, F. Esteve [11], V. Larraz [12], R. Krumsvik [13]) та її формування (І. Тимофєєва, Г. Федорук, D. Schneckenberg, J. Wildt [14]) і розвиток (П. Грабовський, Г. Дегтярьова, Кочарян, Н. Сороко, F. Esteve [11], F. Carrera, J. Coiduras [15]).

Однак, поза увагою науковців залишається проблема розроблення методики розвитку ІКК викладачів системи військової освіти.

Мета статті - обґрунтувати авторську методику розвитку ІКК викладачів системи військової освіти у дистанційній формі навчання.

Нині в умовах розбудови сучасної системи військової освіти в Україні особливого значення набувають результати досліджень педагогічної науки, яка має обґрунтовувати освітній процес у ВВНЗ в інформаційному суспільстві, розробляти інноваційні технології та методики професійної підготовки військових фахівців, у т.ч. із застосуванням ІКТ. Одним із актуальних і перспективних напрямів педагогічних досліджень як у теоретичному, так і практичному аспектах є розроблення комплексної авторської методики розвитку ІКК у викладачів системи військової освіти у дистанційній формі навчання, яка має не відставати від вимог сьогодення, а навпаки враховувати всі сучасні тенденції розвитку військової науки та практики, у т.ч. й безпосередньо інформаційної.

Зокрема, наказом Міністерства оборони України від 21.12.2015 року № 744 “Про затвердження Концепції дистанційного навчання у Збройних силах України” визначено основні напрями розвитку у ЗС України одного з основних організаційних форм навчання - дистанційного, що підкреслює важливість та актуальність нашого наукового завдання щодо розроблення методики розвитку ІКК викладачів у дистанційній формі навчання.

Так у Великому тлумачному словнику української мови поняття «методика» трактується як «вчення про методи викладання певної науки, предмета» [3, с. 664], а на думку Ягупова, методика - це «конкретні форми та засоби використання методів, за допомогою яких здійснюється все більш глибоке пізнання різноманітних педагогічних проблем та їх розв'язання» [6, с. 357].

Ми підтримуємо думку С. Гончаренка, який трактує поняття «методика навчального предмета» як «галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета. До змісту методики як часткової дидактики входить: установлення пізнавального й виховного значення даного навчального предмета і його місця в системі освіти; визначення завдань вивчення даного предмета і його змісту; вироблення, відповідно до завдань і змісту навчання, методів, методичних засобів і організаційних форм навчання» [5, с. 206].

Отже, методика у педагогіці - це цілеспрямовано обґрунтована методична система щодо методів навчання і виховання, видів навчальних занять, методичних способів і прийомів, засобів навчання і виховання, форм організації навчальних занять і виховних заходів, спрямована на вирішення конкретних педагогічних завдань формувального, розвивального на іншого характеру, вдосконалення певних особистісних, суб'єктних, психічних, професійних та інших якостей, утворень і проявів тих, хто вчиться.

Враховуючи результати аналізу щодо трактувань поняття «методика» в педагогіці можемо зробити висновок, що методика розвитку ІКК викладачів системи військової освіти представляє собою сукупність мети, ієрархії цілей і завдань, змісту, форм організації навчання, методів навчання, видів навчальних занять і засобів навчання, що методично, системно та послідовно застосовуються та реалізуються на основних етапах її розвитку. Вона має спиратися на провідні методологічні підходи - системний, компетентнісний, інформаційний, суб'єктно-діяльнісний і контекстний [8, с. 10-16].

Вона спирається на сучасні методологічні підходи, які являються концептуальною підвалиною для визначення мети, завдань, принципів, змісту, методів навчання, видів навчальних занять, засобів і організаційних форм навчання щодо розвитку їх компетентності, тобто основних складових методики та які творчо застосовуються на трьох етапах розвитку ІКК викладачів системи військової освіти.

Мета методики полягає у розвитку ІКК викладачів системи військової освіти, яка досягається шляхом досягнення головної і часткових цілей її розвитку.

Відповідно до визначеної мети визначено основні завдання щодо розвитку ІКК викладачів згідно з провідними положеннями сучасних методологічних підходів, зокрема такі:

- розвиток ціннісно-мотиваційного компонента (цінності педагогічної діяльності із використанням ІКТ; мотивація до розвитку ІКК);

- розвиток інтелектуального компонента (це такі знання: теорії ІКТ; теоретичні основи аналізу та прийняття рішень у військовій сфері; технології моделювання процесів (явищ) у викладанні загальновійськових і військово-спеціальних дисциплін; теоретичні положення кібербезпеки у процесі використання ІКТ їх викладанні; сучасні апаратно- програмні засоби; технології розроблення програмних засобів згідно з методикою викладання конкретної навчальної дисципліни);

- розвиток праксеологічного компонента (це такі здатності: ефективно використовувати ІКТ у педагогічній діяльності; системно розробляти та використовувати сучасні апаратно-програмні засоби у процесі викладання загальновійськових і військово- спеціальних дисциплін та з'ясувати їх кібернетичну вразливість);

- розвиток інформаційно-технологічного компонента (це такі здатності: системно та контекстно використовувати ІКТ у педагогічній діяльності; синтезувати різні програмні засоби для підвищення ефективності викладання конкретних навчальних дисциплін; розробляти інформаційні програмні засоби для використання в їх викладанні);

- розвиток суб'єктного компонента (педагогічна суб'єктність викладача в інформаційному суспільстві; здатність до об'єктивного самооцінювання як суб'єкта педагогічної діяльності в межах реалізації посадових функцій викладача конкретних загальновійськових і військово-спеціальних дисциплін).

Для їх розвитку доцільно дотримуватися педагогічних вимог принципів навчання у вищій військовій школі [4, с. 230] з творчим урахуванням принципів дистанційного навчання. Зокрема, таких принципів навчання у вищій військовій школі:

- науковості навчання передбачає, що всі факти, знання, положення і закони, які викладаються, мають бути науково обґрунтованими та відповідати сучасним досягненням науки та техніки взагалі та у військовій сфері, зокрема;

- системності і послідовності навчання - системне і послідовне викладення навчального матеріалу та систематичну роботу курсантів (слухачів) з ним; залежно від змісту теми та конкретної навчальної дисципліни, специфіки її цілей викладач застосовує певну систему видів навчальних занять, проводячи курсантів (слухачів) від простого відтворення до самостійних творчих дій з вивченим начальним матеріалом, у т.ч. і безпосередньо моделювання конкретних військово-професійних ситуацій за допомогою засобів ІКТ;

- доступності навчання - передбачає дотримання таких правил: від простого - до складного, від відомого - до невідомого, від близького - до далекого, а також урахування рівня розвиненості викладачів, курсантів (слухачів), їх індивідуальних особливостей; вимагає визначення норм витрат часу і праці, рівня напруженості розумової та фізичної праці тих, хто вчиться;

- зв'язку навчання із сучасною військовою практикою - ґрунтується на об'єктивних зв'язках науки і військової справи, сучасної воєнної теорії і практики;

- свідомості й активності у навчанні - визначає суб'єктну роль і позицію як викладів, так і курсантів (слухачів) у освітньому процесі, для цього необхідно усвідомлення та самостимулювання ними своєї педагогічної та навчальної діяльності та цілеспрямоване управління нею; формування в курсантів (слухачів) позитивного ставлення до набуття військового фаху, наявність інтересу до навчального матеріалу, тісний зв'язок навчання з військовою практикою та його використання на практиці, проблемність навчання, диференційований підхід, використання сучасних інформаційних технологій і засобів навчання;

- наочності у навчанні - сприяє свідомому та цілісному наочному сприйманню навчальної інформації викладачами, курсантами (слухачами), його осмисленню і засвоєнню, виховує спостережливість, уважність і розвиває практичне мислення;

- міцності засвоєння знань і формування практичних умінь і здатностей - передбачає повторення навчального матеріалу тими, хто вчиться, за розділами і структурними частинами, його запам'ятовування у поєднанні з вивченим, виділення під час повторення головних ідей, використання різноманітних методик, організаційних форм навчання і видів навчальних занять;

- індивідуалізації навчання - дає змогу в умовах спільної навчальної діяльності кожному курсантові (слухачеві) творчо та в індивідуальному темпі оволодівати навчальним матеріалом, зважаючи на рівень власної інтелектуальної та військово-професійної розвиненості, індивідуальні пізнавальні та практичні потреби, інтереси, мотивацію, цінності військово-професійної діяльності, волю та працездатність;

- емоційності навчання - передбачає вплив викладача на формування у курсантів (слухачів) емоційно-вольової сфери як військового професіонала, що безпосередньо активізує їх навчально-пізнавальну діяльність, і запобігає появі тих, які негативно позначаються на ній, шляхом логічного, жвавого викладання дисципліни, наведення цікавих прикладів, використання різноманітних засобів наочності тощо.

Водночас необхідно творчо дотримуватися педагогічних вимог і правил специфічних принципів дистанційної освіти (В. Биков) [2]. Зокрема, таких:

- інтерактивності (передбачає діалог викладача з користувачем);

- адаптивності (забезпечує індивідуальний темп навчальної діяльності курсантів (слухачів), передбачає самостійний вибір ними курсу, часу на його вивчення, терміну консультацій і складання іспитів і заліків, періодичність та інтенсивність своєї навчальної діяльності);

- гуманності (полягає в спрямованості освітнього процесу до людини, створенні максимально сприятливих і комфортних умов навчання; опануванні військовою професією шляхом прояву творчої індивідуальності, громадянських, моральних та інтелектуальних якостей та їх цілеспрямованого творчого системного розвитку, що забезпечував би курсанту (слухачеві) захищеність, безпечні та комфортні умови набуття професійної освіти);

- пріоритетності педагогічного підходу (під час моделювання освітнього процесу передбачається цілеспрямоване проектування дистанційного навчання з урахуванням контингенту тих, хто набуває освіту, обґрунтування конкретних концепцій формування, розвитку та вдосконалення певних явищ, створення дидактичних моделей тих явищ, які планують реалізовувати);

- педагогічної доцільності застосування сучасних інформаційних технологій (вимагає педагогічного оцінювання ефективності кожного етапу проектування дистанційного навчання; на перший план необхідно винести не само впровадження ІКТ, а відповідне змістове наповнення навчальних курсів і освітніх послуг за їх допомогою);

- вибору змісту освіти (зміст освіти має відповідати, з одного боку, нормативним вимогам Державного освітнього стандарту й ринку праці, а з іншого - конкретним вимогам здобувача освіти, а в нашому випадку - викладачів та курсантів (слухачів) системи військової освіти);

- забезпечення захисту інформації, що циркулює в технологічній системі дистанційного навчання (передбачає впровадження організаційних і технічних засобів безпечного та конфіденційного зберігання, передавання й використання різних відомостей та інформації в освітньому процесі);

- дотримання стартового рівня освіти (вимагає певної кількості знань, умінь, навичок як у педагогів, так і курсантів (слухачів);

- відповідності інформаційних технологій до цілей, змісту та методик навчання (адекватність інформаційних технологій навчання моделям дистанційного навчання в системі військової освіти);

- гнучкості та мобільності (створення інформаційних мереж, баз і банків знань і даних для дистанційного навчання в системі військової освіти, що дозволяє коригувати, доповнювати та вдосконалювати освітню програму; збереження інформаційної інваріантної освіти);

- відповідності дистанційного навчання наявним організаційним формам освіти (проектоване дистанційне навчання зможе дати необхідний соціальний, економічний і освітній ефект за умови, якщо створені та впроваджені інформаційні технології не стануть чужорідним елементом у традиційній системі освіти, а будуть природно інтегровані до неї);

- економічності (передбачає раціональне використання фінансових і матеріальних ресурсів, фінансово-технологічний розрахунок ефективності підвищення кваліфікації в системі військової освіти за дистанційною формою навчання).

Методи навчання та види навчальних занять, які використовуються у методиці. У дистанційній освіті, як і в очній, застосовуються й традиційні, й активні методи навчання [7]. Наприклад, такі традиційні методи навчання:

1. Усне викладання навчального матеріалу, яке поділяється на словесно- інформаційне, словесно-евристичне, словесно-проблемне та словесно-дослідницьке. Воно включає різні види розповідей, пояснень, оповідань, лекцій.

2. Обговорення матеріалу, який вивчається, поділяється на словесно-інформаційне, словесно-евристичне, словесно-проблемне та словесно-дослідницьке. Воно включає різні види бесід, семінарських занять, дискусій, мозкову атаку, інтелектуальну розминку, аналіз конкретної ситуації тощо.

3. Показ поділяється на наочно-інформаційний, наочно-практичний, наочно- евристичний, наочно-проблемний і наочно-дослідницький. Він включає демонстрацію, ілюстрацію, спостереження у формі особистого показу підлеглим цих або інших прийомів і дій, показ дій окремих воїнів, розрахунків і підрозділів, показ натуральних і образних засобів наочності, демонстрацію фільмів та ін.

4. Практичні методи поділяються на практично-репродуктивні, практично- евристичні та практично-дослідницькі (проблемні). Вони включають практичні заняття, групові вправи, лабораторні роботи, вправи, обслуговування бойової техніки та озброєння, командно-штабні навчання, стрільби, водіння бойової техніки тощо. Наприклад, основними різновидами занять у ВВНЗ, в яких відбувається підготовка офіцерів для підрозділів і частин зв'язку є тактико-стройові заняття, часткові та комплексні тренування, тактико-спеціальні заняття і навчання, командно-штабні навчання, навчання військ. Відповідно, методи розвитку ІКК викладачів мають бути адаптовані до специфіки конкретних військово-спеціальних і загальновійськових дисциплін.

5. Самостійна робота, яка поділяється на всі види навчальних занять, які були в попередніх методах - словесно-наочно-практично-інформаційні. Вона включає: роботу з друкованими джерелами; самостійне вивчення техніки; самостійне тренування; самостійний перегляд кінофільмів, телепередач; робота інформаційними джерелами і Інтернеті та ін.

6. Методи контролю та самоконтролю в навчанні включають: індивідуальну контрольну співбесіду; опитування; письмові роботи; тестування; контрольні роботи; машинний контроль; самоконтроль; іспит; залік тощо.

Поєднання різноманітних методів навчання і видів навчальних занять у процесі розвитку ІКК викладачів системи військової освіти сприяє освоєнню ними предметних дій, розвитку способів дій, притаманних їхній педагогічній діяльності за допомогою засобів ІКТ. Розвиток їх ІКК неможливе без педагогічно виваженого використання різноманітних видів навчальних занять. Усі традиційні види навчальних занять також доцільно використовувати в процесі їх дистанційного навчання. Обов'язковою методичною вимогою є їх адаптація до системи ІКТ і застосування зі врахуванням освітніх потреб і можливостей викладачів системи військової освіти.

Засоби. У методиці доцільно застосовувати всі засобі, які використовуються в освітньому процесі, у т.ч. насамперед ІКТ: комп'ютеризовані системи навчального призначення в звичайному і мультимедійному варіантах; лабораторні дистанційні практикуми; тренажери; електронні бібліотеки з віддаленим доступом; дидактичні матеріали на основі експертних систем навчального призначення; дидактичні матеріали на основі геоінформаційних систем та ін.

Кардинальних змін набуває також матеріальна база розвитку ІКК викладачів. Це важлива складова матеріального забезпечення освітнього процесу за умов дистанційного навчання, яка нерозривно пов'язана зі змістом і методичними системами навчання різних навчальних дисциплін на дистанційних курсах підвищення кваліфікації викладачами системи військової освіти.

Форми організації навчання - це форми організації і реалізації освітнього процесу на дистанційних курсах підвищення кваліфікації викладачів, за якою його учасники здійснюють навчальну взаємодію принципово й переважно екстериторіально (на відстані, яка не передбачає безпосередню навчальну взаємодію учасників віч-на-віч, коли учасники територіально перебувають за межами можливої безпосередньої навчальної взаємодії і коли у процесі навчання їх особиста присутність у певних навчальних приміщеннях навчального закладу не є обов'язковою) [1].

Процес взаємодії учасників дистанційного навчання перебігає, як правило у синхронному (дистанційний контакт з викладачем, у режимі реального часу) та асинхронному (неконтактний режим взаємодії з викладачем) режимі.

Таким чином, у педагогічній практиці підвищення кваліфікації викладачами за дистанційною формою можна творчо адаптувати та використовувати такі відомі види навчальних занять: лекції; семінари; лабораторні заняття; контрольні роботи; заліки; іспити; консультації; самостійна робота та ін. Але вони мають бути адаптовані до дистанційного навчання як в контактний, так і в неконтактний фази навчання. Найбільш доцільно використовувати методи активного навчання, які можна реалізовувати шляхом застосування комп'ютерних мереж, аудіо - відео - та інших телекомунікаційних засобів, у т.ч. безпосередньо та обов'язково мережі Інтернет (табл. 1).

Таблиця 1

Методи навчання та види навчальних занять для розвитку ІКК викладачів у дистанційній формі навчання