Розвиток творчої уяви молодших школярів на уроках музичного мистецтва

Анотація

Ключові слова: уява, творча уява, молодші школярі, музичне мистецтво.

уява музичний мистецтво школяр

Постановка проблеми. Проблема творчої уяви є однією із важливих у психолого-педагогічних дослідженнях. Зміна освітньої парадигми зумовлює необхідність переосмислення сфери виховання творчої особистості засобами мистецтва та розробку ефективних умов, оптимальних методик і технологій, що відповідають сучасним методологічним та теоретичним засадам.

Ґрунтовних досліджень вимагає проблема формування творчої уяви в умовах суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу, що переорієнтовує викладання із авторитарного керування музичною діяльністю учнів на гнучке стимулювання процесу учіння з елементами творчої самостійності.

Таким чином, у процесі розв'язання проблеми формування творчої уяви молодших школярів виникає ряд суперечностей: між метою і завданнями інноваційної системи гуманітарної освіти та традиційним змістом і технологіями викладання предметів художньо-естетичного циклу в початковій школі; між значним творчим потенціалом музичного мистецтва і недостатньою його реалізацією в існуючій навчально-виховній практиці.

Тема статті є актуальною тому, що музичному мистецтву належить велика роль у становленні творчої уяви молодших школярів, а початкова школа є головним шляхом для формування та розвитку творчих здібностей. Проблема розкриття творчого потенціалу людини є вагомим пріоритетом сучасної освіти. Життя в епоху науково-технічного прогресу урізноманітнюється і ускладнюється. Воно потребує від вчителя не шаблонних, звичних дій, а рухливості, гнучкості мислення, швидкого орієнтування і адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення проблем.

Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить про те, що проблемою обґрунтування фізіологічного механізму уяви займалися В. Богословський, Є. Канацевич та ін. Також проблемами формування і розвитку уяви молодших школярів займалися такі вчені як Л. Виготський, Л. Мухіна, Р. Нємов, В. Петровський, О. Скрипченко, К. Ушинський та ін.

Мета статті: проаналізувати підходи до поняття уяви молодших школярів та апробувати методику стимулювання учнів на уроках музичного мистецтва під час слухання музики, яка ефективно впливає на формування творчої уяви молодших школярів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Посилаючись на роботу Н. Ястремської наведемо її визначення розглядаємого нами поняття: уява - це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала. Уява впливає на формування багатьох якостей особистості. Вона дає нам можливість сприйняти та зрозуміти певні зміни в оточуючому нас житті, передбачити ці зміни, і відповідно до них змінити нашу поведінку. Уява сприяє формуванню одухотвореності, можливості сприймати і цінити прекрасне, сприяє розвитку емоційної сфери особистості, дає можливість відчути стан іншої людини, поспівчувати їй тощо. Уява надає нам можливість мріяти, в думках задовольняти свої бажання, котрі неможливо виконати в житті, і отримувати задоволення від цих думок.

Уява допомагає учням пізнавати навколишній світ, отримувати нові знання. Адже молодшим школярам якимось чином необхідно зрозуміти якесь певне явище, якого вони ніколи не бачили. Уява - це необхідний учням пізнавальний процес, не маючи якого вони зіткнулися б з труднощами. Тому необхідно розширювати горизонти уявлень у школярів, вміння дивитися на речі та явища з різних сторін, бачити незвичайне в звичайному, працювати над самостійністю мислення, здатністю пропонувати щось нове, фантазувати, зв'язувати на перший погляд зовсім різні речі, тобто виховувати творчий підхід до життя. Акцентуючи увагу саме на дітях молодшого шкільного віку, можна зазначити їхню підвищену пізнавальну активність, емоційно-психологічну чутливість, майже повну відсутність у них жорстких стереотипів, що дає можливість вийти за межі умовних кордонів та правил. Неупередженість фантазії сприяє самовираженню молодших школярів в найрізноманітніших видах діяльності [1].

Проаналізувавши роботи [2; 3; 4; 5] можемо констатувати, що вчені розглядаючи уяву, або як ще називають - фантазія, доводять що вона є одним з пізнавальних процесів, притаманних лише людині, необхідним елементом творчої діяльності, будь-якого трудового процесу. Уява входить до складу пізнавальної діяльності як один з операційних та синтетичних компонентів. Психологічними дослідженнями доведено, що найбільш інтенсивний її розвиток припадає на дошкільний та молодший шкільний вік.

Особливо важливою стає проблема розвитку уяви (фантазії) на сучасному етапі, коли однією з основних задач навчання і виховання є формування творчої особистості.

Корифей психології Л. Виготський, досліджуючи творчу діяльність дітей, довів значення уяви учнів для формування творчої особистості спрямованої в майбутнє. Він вивів закон, згідно якому творчість уяви знаходиться в прямій залежності від багатства та різноманітності минулого досвіду людини. Виходячи з цього закону, всякий витвір уяви будується з елементів оточуючого середовища під впливом навчання і виховання [2].

Уява є важливим явищем в обох своїх проявах - як репродуктивна, так і творча. Учбова, ігрова та трудова діяльність вимагають розвитку як одного, так і іншого виду імажинативних дій. Наприклад, коли дитина малює, вона зображує: а) те, що вона сприймала; б) те, що існує, але вона ніколи не сприймала; в) те, що існує тільки в дитячій фантазії. Але, безумовно, творча уява - більш важлива для навчальної діяльності, оскільки вона є основою всякої творчої діяльності. За даними психологічних досліджень, незначний досвід і знання учнів перших і других класів обмежують їх уяву, можливості фантазії учнів третього класу відповідно зростають. З віком збільшується кількість образів уяви, відбуваються їх якісні та кількісні зміни в напрямку від загальних структур.

О. Скрипченко наголошує, що у молодшому шкільному віці відбувається перехід переважно репродуктивних, тобто відтворюючих форм уяви, до більш складної творчої переробки уявлень, від простого довільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Зростає вимогливість дитини до витворів її уяви. Якщо дошкільник задовольняється для зображення літака двома перехрещеними лініями, то першокласник домагається, щоб зображений ним літак був “таким, як справжній” [6].

Відомо, що у молодших школярів яскраво проявляється творче начало, вони надзвичайно винахідливі в передаванні інтонацій, наслідуванні, легко сприймають образний зміст казок, розповідей, пісень, музичних п'єс, їм притаманна природна активність, віра у свої творчі можливості, вони легко фантазують, під час слухання музики уявляють себе в різних образах.

На думку Дмитра Шостаковича, любителями і знавцями музики не народжуються, а стають. Тому перед викладачем музичного мистецтва постає дуже важливе завдання: навчити дитину розпізнавати та цінувати якісну музику, сприймати музичні твори, аналізувати їх та знаходити у своїй душі відгук. Для реалізації цих завдань учителеві необхідна велика кількість навчальних посібників: методичні розробки уроків, робочі зошити, збірники аудіозаписів музичних творів. Робочі зошити на друкованій основі вже традиційно використовуються у навчальному процесі і стають добрими помічниками вчителя.

Урок музичного мистецтва - основна форма музично-естетичного виховання молодших школярів. Найелементарніший імпульс до творчості - це зацікавити учнів винаходом власної інтерпретації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву, власного варіанту інсценізації пісні, власного елементарного інструментального супроводу, власної вправи на розспівування, навчити учнів слухати музику.

Проходячи практику в КЗ «ФМГ № 17 Вінницької Міської Ради на уроках музичного мистецтва у 1 класі, у зв'язку з темою уроку (“Марш”), учням ставилось для слухання два твори: «Запорізький марш» Є.Адамцевич, «Ляльковий марш» І.Парфенов. Слухання проводилось у три етапи: спочатку діти слухали з закритими очима, щоб не відволікатися, а побачити музику у своїй уяві. Художній опис який передував надав учням можливість уявити собі картину, змальовану автором, перенестись у зображувану ним обстановку, “бачити” і “чути” героїв твору, переживати найрізноманітніші їх почуття.

Другий етап був побудований на діалозі. Учні відповідали на запитання: у чому різниця між маршами? що вони уявили під час слухання музики? Діти жваво відповідали на запитання, висловлювали і пояснювали свою думку.

Третій етап: учні класу весело крокували під музику маршів, уявляючи себе головними героями музичного твору.

На наступний урок учням було запропоновано під час слухання відомих маршів розфарбовувати ілюстрацію до уроку, це завдання сприяло розвитку асоціативного мислення, умінню уявити, «побачити колір» музики. Спостерігаючи за учнями, можемо констатувати, що “музичні картинки” учні слухають із задоволенням, уява, як правило, яскрава, жива. Слухаючи музику, дитина завжди чує не тільки те, що в ній самій міститься, що закладено в ній композитором (і, звичайно, виконавцем), але і те, що під її впливом народжується в його душі, у його свідомості, тобто те, що створює вже його власну творчу уяву. До творчості композитора і до творчості виконавця приєднується творчість слухача. Хочемо навести приклад розбудженої музикою творчої уяви: продовжуючи тему уроку, довелося зіграти перші такти жалобного маршу Шопена, майже всі учні класу відразу ж сказали, що це “похоронний марш” і що музику цю вони раніш уже чули.

Потім один хлопчик став розповідати, як під цю музику в селі ховали його дідуся. Для цього хлопчика шопенівська музика була змістовніша, багатша, ніж для тих, для кого вона була просто “похоронним маршем”. Для нього це була не тільки музика, але і частка його власного життя, тому хвилювала більше й у свідомість входила глибше. Багатократне повторення музичного твору на уроці і цілісне його вивчення виховують звичку прослуховувати музику, прибігаючи до різних асоціацій, при цьому сприяє розвитку і розширенню меж сприйняття і уяви. Оскільки розвиток уяви неоднаковий у всіх учнів, що пов'язано з індивідуальними психічними особливостями, намагалася знайти індивідуальний підхід до кожного учня.

Творча уява - є актуальною потребою дитинства. Для збільшення її впливу на навчання учнів початкової школи на уроках використовувались пошукові, проблемні методи, образна термінологія.

Можемо констатувати, що на уроках музичного мистецтва особливе значення має творча діяльність учнів, яка сприяє формуванню уяви, мислення, винахідливості, творчих здібностей. Важливими об'єднуючими факторами творчої діяльності є самостійність і оригінальність створеного. Цінною в творчій діяльності є саме процес, а не продукт діяльності, тільки у процесі творчості учень може розвиватися найбільш природно і органічно.

Особливо важливим періодом для розвитку музично-творчих здібностей видається період початкового навчання. Таким чином, для того, щоб навчальна діяльність була ефективним засобом розвитку уяви учнів, вона має відповідати принципам розвиваючого навчання, яке передбачає, що навчання має на меті розвиток тих здібностей дитини, які ще не сформовані, але мають сформуватися у ході такого навчання. Музика стимулює до творчої діяльності, зокрема формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, розвиває творче мислення й комунікативність, а також позитивні якості характеру: систематичність, працьовитість, наполегливість у досягненні мети, все це сприяє розвитку уяви у молодших школярів на уроках музичного мистецтва.

Отже, на уроці музичного мистецтва поле застосування творчих завдань є дуже широким: співи, хороводи, ігри, слухання музики, розфарбовування, малюнки, цікаві запитання та спостереження, творчі завдання - усе це сприяє якісному засвоєнню навчального матеріалу та розвиненню творчої уяви учнів молодшого шкільного віку. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо в експериментальному апробуванні педагогічних умов в початковій школі на уроках музичного мистецтва.

Бібліографія

1. Ястремська Н.В. Розвиток уяви в учнів перших і других класів.

2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психол. очерк. / Л.С. Выготский. - М.: Просвещение, 1967. - С. 93.

3. Дудецький О.Я. Теоретичні основи уяви / О.Я. Дудецький. - Смоленськ, 2004.

4. Кирилова Р.О. Реалістичні тенденції уяви дітей / Р.О. Кирилова // Д. вих. - 2001. - № 12.

5. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 р. / І.А. Барташнікова, О.О. Барташніков. - Тернопіль: “Богдан”, 1998. - 88 с.

6. Скрипченко О.В. Деякі тенденції у розвитку фантазії учнів / О.В. Скрипченко // Початкова школа. - 1975. - № 7. - С. 7-11.

Размещено на Allbest.ru