Теоретичне обґрунтування технології драмогерменевтики у професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичне обґрунтування технології драмогерменевтики у професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва

Лілія Шпильова

(студентка I курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти факультету музичного мистецтва

Київського університету імені Бориса Гоінченка)

Науковий керівник - доктор педагогічних наук,

професор Олексюк О.М.

У статті проаналізовано шляхи досягнення ефективних результатів педагогічної діяльності вчителя музичного мистецтва; обґрунтовано технологію формування професійної готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва з використанням драмогерменевтики, як результат - здатність застосовувати педагогічний потенціал зв'язку мистецтва з життєвими реаліями в художньо-освітніх процесах.

Ключові слова: герменевтика, драмогерменевтика, інноваційні технології, професійна підготовка, вчитель музичного мистецтва.

Постановка проблеми

У сучасному середовищі спостерігається тенденція введення інноваційних технологій в освітній процес школи і закладів вищої освіти, що зумовлено новими вимогами. Принципи Нової української школи узагальнюють перебудову системи відносин «Вчитель - Учень». На сьогоднішній день сучасному вчителю музичного мистецтва потрібні такі якості, як комунікативність, розкутість, творчий підхід та ін.

Спостереження за реальним освітнім процесом, а також аналіз науково-теоретичної літератури дозволив виявити ряд суперечностей, серед яких найважливішими є між:

- новими ціннісно-цільовими орієнтирами в освіті, спрямованими на партнерство (діалог), та існуючим монологічним типом взаємодії «Вчитель - Учень» у шкільній системі освіти;

- підвищенням внутрішньої свободи студента, необхідної для творчої реалізації потенціалу, та психологічним, професійним самопочуттям викладача, його рольовою негнучкістю;

- темпами змін соціальних умов сучасного життя і відсутністю нових навчальних технологій, які сприяють адаптації студентів в швидкоплинному світі, формуванню в них необхідних особистісних якостей.

Значний потенціал для усунення вищеозначених суперечностей має драмогерменевтичний підхід. Цей підхід в освітньому процесі заснований на принципах театральної педагогіки і герменевтики, при якому має місце комплексна взаємодія вербальної та сенсорної сфер, що є умовою розвитку вищеозначених якостей, в тому числі комунікативно-творчої спрямованості особистості. У той же час ставиться завдання побудови словесних, ситуативних, світоглядних, зорових інтерпретацій як учня, так і вчителя музичного мистецтва.

Аналіз досліджень і публікацій

За останні роки увагу педагогів-дослідників дедалі більше привертають ідеї використання досягнень театральної педагогіки в освітньому процесі закладів вищої освіти в цілях розвитку творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя. Інтерес дослідників до даної проблеми закономірний і своєчасний, якщо врахувати той аргумент, що діяльність педагога і актора мають спільну концептуальну основу. Більшість теоретиків і практиків підкреслюють спільність «педагогічної техніки» з «технікою акторського мистецтва та режисури» (В. Букатов [1], О. Булатова [2]). Спільними характеристиками є:

- опора на спільні принципи діяльності (естетика-етика-техніка);

- побудова драматургії уроку (експозиція, зав'язка, кульмінація, інтрига; якщо одного із складових немає, то потенціал напруги на уроці знижується, а з ним і інтерес до уроку та предмету);

- використання адаптованих до навчальної діяльності вправ із театральної педагогіки для розвитку властивості сприйняття і вияву особливостей людської поведінки та варіативності у спілкуванні.

В. Букатов у своїх працях характеризує драмогерменевтику як взаємозв'язок соціоігрових технологій навчання з педагогічною майстерністю вчителя та з практичною герменевтикою [1, с. 128]. Він бачить освітній процес як такий, де вчитель, працюючи за методичними розробками та конспектами, прагне максимально передати учням зміст тієї чи іншої теми. І, як результат, втрачається специфіка педагогічної праці вчителя, на задній план відходять особливості взаємодії між вчителем та учнем. Проте, є також вчителі, які, використовуючи ті ж конспекти, зберігають індивідуальність та оригінальність манери викладання. Вони застосовують драмогерменевтичний підхід, орієнтований на невловиме «щось інше», що дозволяє дидактиці функціонувати як реально практичному мистецтву та допомагає досягати природної різноманітності живих педагогічних результатів [1, с. 130]. Драмогерменевтичний підхід до навчання є варіантом колективного проживання уроку всіма його учасниками, включно з вчителем [1, с. 131].

Неабиякий інтерес для нашої проблеми представляє дисертаційне дослідження Р. Чермокіної, в якому досліджено процес формування комунікативно-творчої спрямованості студентів-майбутніх педагогів на основі драмогерменевтичного підходу [6].

На відміну від актора, викладач проживає своє життя, але його завдання - впливати на студентів, занурювати їх у простір свого предмету при обмежених часових і матеріальних можливостях. Для цього необхідно оволодіти акторсько-режисерськими вміннями та навиками для втілення сценарію, і, відповідно, навичками сценариста.

Таким чином, досягнення театральної педагогіки можуть застосовуватись на благо майбутніх вчителів музичного мистецтва.

Мета статті: розкрити сутність технології формування готовності майбутніх вчителів музичного мистецтва до професійної діяльності на засадах драмогерменевтики.

Виклад основного матеріалу дослідження

драмогерменевтика підготовка вчитель музичний

Ефективність формування готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва до професійної діяльності значною мірою визначається рівнем дидактичної цілісності продуктів педагогічної інтеграції. З урахуванням цього необхідно вводити в структуру освітнього процесу процедури, які активізують взаємодію викладачів і формують дидактичний продукт педагогічної інтеграції (актуалізація навчальних елементів інших дисциплін, створення інтегрованих навчальних елементів тощо). Вирішення цих завдань у поєднанні з новими підходами, орієнтованими на систему гуманістичної педагогіки, визначає ефективність освітнього процесу. Особливе практичне значення у цьому процесі має педагогічна технологія та її основа - ігрова діяльність.

Використання сценічних елементів в освітньому процесі з ціллю соціалізації особистості стає все більш інтенсивним. Звернемося до зарубіжного досвіду. Наприклад, у школах Великобританії зміст і методика навчання настільки пронизані елементами рольової гри - «драматизації», що навчання і соціалізована гра в окремих аспектах стають нерозлучними.

Театралізована гра відноситься до активних методів навчання. Таким чином, ми виходимо на новий рівень визначення театралізованої гри: театралізована гра - це така форма діяльності студентів, що навчаються, коли за допомогою театральних засобів відбувається вивчення, закріплення чи узагальнення програмного матеріалу. Театралізована гра є практичною діяльністю, в якій студенти використовують знання, отримані не тільки на заняттях, але і в процесі вивчення інших навчальних дисциплін, а також із життєвого досвіду. За допомогою ігор знання синтезуються, стають більш життєвими, розвиваються крок за кроком визначені якості, необхідні для викладача (артистизм, комунікативність).

У сучасному світі варто розглядати педагогіку як сферу духовного, яка дозволяє зрозуміти серцем, що мова педагогіки - це мова живого спілкування, мова творчості та рефлексії, яка відкриває дорогу до пізнання і освіти у швидкоплинному світі. Підтвердженням того, що і сьогодні інтерес цієї теми педагогів і психологів, соціологів і представників інших професій, пов'язаних з міжособистісним спілкуванням, не послаблюється, є створенням нового поля художньої та загальної педагогіки - драмогерменевтики. Драмогерменевтична педагогіка, яка виникла та існує як інтеграція театральної, герменевтичної та педагогічної галузей, є варіантом навчального та виховного спільного проживання уроку всіма його учасниками, враховуючи вчителя [2].

Одним із шляхів вирішення проблеми формування готовності до професійної діяльності стає опора на драмогерменевтику. Зазначимо, що драмогерменевтика - дієве розуміння, яке складається у процесі активного підходу до життя учасників освітнього процесу.

У розробленій нами технології драмогерменевтики інтегруються прийоми організації колективно- групової роботи, драматургічних основ музичного мистецтва, що синтезує або супроводжує будь-яку художньо-творчу діяльність, елементи театральної педагогіки та практичної герменевтики.

Метою технології драмогерменевтики є формування готовності майбутніх вчителів музичного мистецтва до професійної діяльності. Досягненню мети сприяють такі підходи, як герменевтичний та компетентнісний, а також принципи:

- міждисциплінарної інтеграції;

- творчого розвитку та чуттєвого сприйняття;

- самодіяльності.

Формування готовності до професійної діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва на засадах драмогерменевтики відбувається за певних умов, а саме:

- посилення міждисциплінарної функції змісту професійної підготовки на основі реалізації ціннісних смислів музичного мистецтва;

- набуття студентами драмогерменевтичного досвіду у процесі інтерпретації творів мистецтва;

- стимулювання творчої самореалізації майбутніх вчителів музичного мистецтва в театралізованій ігровій діяльності.

Важливими структурними елементами технології є також методи (комунікативні, евристичні, театралізації, моделювання педагогічних ситуацій, емоційної драматургії) та форми (сценічні етюди, театралізовані ігри, тренінг акторської майстерності, сторітелінг).

Результатом реалізації цієї технології є сформованість готовності до професійної діяльності майбутніх вчителів музичного мистецтва. Поняття «технологія» означає здійснення виробничого процесу завдяки його поділу на послідовні взаємопов'язані операції і процедури для отримання конкурентного продукту. Застосування технології передбачає обізнаність людини щодо способів і методів її реалізації, оптимального для певного процесу використання матеріалів, інструментів, а також засобів управління і діагностики ефективності цього процесу.

Таким чином, на підставі інтеграції драми, практичної герменевтики та художньої творчості виникає феномен драмогерменевтики, який в педагогічній проекції може бути застосований як інноваційна технологія. Застосування драмогерменевтичної технології у мистецько-освітньому процесі потребує сформованості драмогерменевтичної готовності до професійної діяльності майбутніх вчителів мистецьких дисциплін, що розглядається як здатність застосовувати педагогічний потенціал феномену драми в її поєднанні з практичною герменевтикою під час виконавської, постановочно-композиційної діяльності і створювати на цій основі ефективні технологічні ресурси впливу мистецтва різних часово-просторових діапазонів на сучасну особистість.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Підводячи аналіз застосування драмогерменевтики як інноваційної технології у професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва наголосимо на актуальності драмогерменевтичної готовності, яка характеризується здатністю майбутніх вчителів різноманітних мистецьких дисциплін застосовувати педагогічний потенціал феномену драми в її поєднанні з практичною герменевтикою під час виконавської, постановочно- композиційної, художньо-презентативної діяльності. Для цього майбутньому вчителю мистецьких дисциплін, зокрема музичного мистецтва потрібні знання закономірностей інтерпретації художніх творів, здатність відчувати та відтворювати драму як конфлікт життєвих реалій в мистецьких презентаціях, уміння художнього спілкування на засадах толерантності, емпатії, співчуття, а також здатності зрушувати існуючі стереотипи у сприйнятті та уявленні художніх творів для їх альтернативного тлумачення та розуміння в контексті сучасності.

Розроблена технологія формування готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва до професійної діяльності вимагає експериментальної перевірки та аналізу впливу засобів драмогерменевтики на студентів-майбутніх педагогів.

Бібліографія

1. Букатов В. М. Драмогерменевтика как инновационное звено в современном развитии отечественной дидактики // Вестник Тверского государственного университета. Серия: Педагогика и психология. - 2015, № 3. - С. 128-139.

2. Булатова О. С. Педагогический артистизм: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 240 с. ISBN 5-7695-0805-1, с. 13

3. Гадамер Г. -Г. Естетика і герменевтика / Г. -Г. Гадамер. Герменевтика і поетика: вибрані твори; пер. з нім. - К.: Юніверс, 2001. - 288 с.

4. Козир А. В. Теорія та практика формування професійної майстерності вчителів музики в системі багаторівневої освіти: автореф. дис. д-ра пед. наук: спец 13. 00. 02 Київ, 2009. - 48 с.

5. Олексюк, О. М., Ткач, М. М., Лісун, Д. В. (2013). Гермемевтичний підхід у вищій мистецькій освіті: Колективна монографія. Київ: Київськ. ун-т ім. Б. Грінченка, 164 с.

6. Чермокина Р. Ш. Формирование коммуникативно-творческой направленности студентов - будущих педагогов на основе драмогерменевтического подхода // автореф. на соискание уч. степени канд. пед. наук, специальносіть 13. 00. 01 - общая педагогика, история педагогики и образования. - Ижевск, 2006. - 21 с.

7. Шлейермахер Ф. Герменевтика. Москва: Европейский дом, 2004. 242 с.

Размещено на Allbest.ru