Нестандартні уроки з математики в початковій школі як засіб до стимулювання пізнавальних інтересів школярів

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти
факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, старший викладач Демченко Ю.М.

У статті розкрито ефективність застосування та особливості нестандартних уроків математики як засобу формування пізнавального інтересу молодших школярів.

Ключові слова: математика, нестандартний урок, пізнавальний інтерес, учень

нестандартний урок математика початкова школа

У сучасному суспільстві спостерігається поступовий відхід від традиційної моделі викладання, в якій вчитель є ретранслятором знань, а учень його пасивним реципієнтом. Педагоги наголошують, що у молодшому шкільному віці можна сформувати новий тип ставлення до навчання, наприклад, інтерес до способу набуття знань (В. Давидов, В. Рєпкін, Н. Бібік), зорієнтувати учнів на спосіб пізнання, що має безпосереднє відношення до оволодіння навичками XXI століття, зокрема до готовності навчатися впродовж життя. Незважаючи на наявність багатьох наукових праць, у яких аналізуються особливості розумового розвитку учнів, деякі питання в означеному напрямку й досі залишаються відкритими.

Проблема організації навчально-пізнавальної діяльності є однією з пріоритетних у педагогіці. Законодавчі документи визначають початкову школу як самостійну ланку в системі загальної середньої освіти, зорієнтовану на реалізацію навчально-розвивальної функції навчання, здатну забезпечити становлення особистості учня молодшого шкільного віку, розвиток його індивідуальних здібностей.

Проблема забезпечення пізнавальної активності учнів у навчально-виховному процесі сьогодні є однією з найактуальніших, оскільки з переходом до основної школи в учнів помітно зменшується інтерес до навчання, невпинно скорочується обсяг та знижується якість засвоєного навчального матеріалу, вчителю все важче вдається залучити дітей до повноцінної інтелектуальної діяльності. У зв'язку з цим простежується протиріччя між необхідністю здійснювати учнями навчальну діяльність у повному обсязі та відсутністю в них внутрішньої потреби до навчання.

Підвищення якості математичної освіти - актуальна проблема не тільки для України, а й для всієї світової спільноти. Одним із ефективних шляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій, узгодження їх із сучасними потребами, інтегрування у світовий освітній простір є орієнтація освіти на створення ефективних механізмів реалізації функцій.

В той же час реформування початкової математичної освіти в Україні є частиною процесу модернізації освітньої системи загалом. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення і перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, створення сучасних засобів навчання.

Аналіз практичного досвіду переконує нас у недостатній ефективності традиційного уроку, тому науковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методів навчання. Нестандартні уроки як складова розвивального, проблемного та випереджального навчання виступають альтернативною формою організації навчання молодших школярів.

Теоретичні аспекти проблеми розвитку пізнавальної діяльності учнів висвітлено у науковому доробку Л. Аристової, Н. Бібік, П. Підкасистого, І. Харламова, Г. Щукіної та ін. У дослідженнях В. Давидова, П. Гальперіна, Л. Занкова, Д. Ельконіна містяться конструктивні ідеї щодо шляхів і засобів підвищення активності саме молодших школярів у навчально-пізнавальній діяльності. Проблема управління навчально- пізнавальною діяльністю стала предметом дослідження П. Атаманчука, Б. Коротяєва, В. Лозової,

В. Онищука, Т. Шамової та інших. Основні положення сучасної теорії розвитку пізнавального інтересу як вагомого мотиву учіння відображено в працях В. Вергасова, Г. Щукіної, О. Савченко.

Молодший шкільний вік характеризується значним потенціалом для розумового розвитку дитини. За перші три-чотири роки навчання в школі інтелектуальний прогрес у розумовому розвитку дітей досить помітний. Від недостатнього рівня логічних міркувань школяр підіймається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять. Цей період життя дитини відомий швейцарський психолог Ж. Піаже назвав віком становлення «конкретних операцій» [12, с. 110].

Діти цього віку починають мислити логічно, класифікувати об'єкти за декількома ознаками та оперувати математичними поняттями. Вони здатні встановлювати причинно-наслідкові зв'язки за умови безпосереднього спостереження за зміною об'єкту. Досягнення рівня конкретних операцій відкриває можливості для учнів 2-4 класів теоретично міркувати про світ, у якому вони живуть, що створює основу для досягнення стадії формальних операцій, яка розпочинається вже в 11-12-річних дітей.

Іншими словами, за своїм психологічним змістом цей вік є переломним в інтелектуальному розвитку особистості. Її мислення дедалі більше стає схожим на мислення дорослої людини. Цей віковий період завершує етап дитинства. Для того щоб цей процес став комфортним та менш драматичним потрібна допомога дорослих, особливо вчителя.

Міцні знання, уміння й навички учні набувають у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес. Щоб підтримати цей інтерес вчитель повинен використовувати різні форми зацікавленості: дидактичні і сюжетні ігри, задачі у віршах, задачі-жарти, ребуси, ігрові і цікаві ситуації. Широко використовуються нестандартні уроки, які найбільш повно враховують вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. В них поєднуються елементи традиційних уроків - сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення - але у незвичайних формах.

В останні десятиліття в українській педагогіці, лінгводидактиці та практиці шкільної освіти чітко проявляється тенденція відходу від традиційного уроку як класичної форми навчального заняття, зростає питома вага інноваційних (інтерактивних, індивідуальних) форм занять. На наш погляд, всі ці новітні віхи освіти не замінять основної ознаки класно-урочної системи - Вчителя - і не зменшувати його ролі, а класно- урочна система, що включає постійний склад молодших школярів, чітко визначений зміст навчання, синхронно розпочатий і закінчений процес набуття знань, вмінь і досвіду за розкладом, ще довгий час залишатиметься провідною у процесі навчання і виховання підростаючого покоління.

Багато вчених замислювалися над визначенням поняття «нестандартний урок». На думку О. Антіпової, В. Паламарчук, Д. Румянцевої, сутність нестандартного уроку полягає в такій структуризації змісту й форм навчання, яка б викликала, передусім, інтерес молодші школярів і сприяла їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1, с. 65-69].

Існує кілька поглядів на нестандартний урок. На думку С. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум'янцевої, суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес молодших школярів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1, с. 70].

Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, що не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, і на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи [6].

І. Підласий бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов'язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності [10, с. 184].

О. Митник і О. Антипова, Д. Румянцева і В. Паламарчук, аналізуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі, помітили, що нестандартні уроки виникали тоді, коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках минулого століття народжуються урок-суд, урок- диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок та інші; 60-і роки дали життя коментованим урокам.

Т. Сорочан наголошує, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, що відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів в педагогічній технології [14].

Отже, науковці наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології вихованню.

Дослідження І. Малафіїк дають змогу стверджувати, що нетрадиційний - це такий тип організації навчльної діяльності, в якого його традиційні елементи виконуються нетрадиційними способами і на цій основі структура цього уроку суттєво відрізняється від структури традиційного уроку. На цій підставі можна стверджувати, що нетрадиційний урок - це розвиток, рух структури традиційного уроку [8, с. 282].

Термін «нетрадиційний урок», на думку М. Вашуленка, поступається іншому, що точніше відображає сутність означуваного поняття, - «нестандартний». Це урок, позбавлений шаблону, трафарету в його організації, він ґрунтується на оригінальному, творчому підході у визначенні змісту, методів, засобів навчання. У переважній більшості методичних праць нестандартний урок розглядається як нова форма уроку. Аналізуючи істинність такого формулювання, нагадаємо, що урок сам є формою організації навчання. Тому одна форма (нетрадиційний урок) не може бути формою іншого (уроку в цілому) [2].

З огляду на це ми погоджуємось з думкою М. Вашуленка, який розглядає нестандартні уроки як новий тип або клас уроків, які мають гнучку структуру, характеризуються особливою довірчою атмосферою між учасниками навчального процесу, що створює максимально сприятливі умови для перетворення молодші школярів на активних суб'єктів цього процесу. Дослідник визначає мету нетрадиційних уроків, що полягає у формування в молодші школярів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі молодші школярів; виявлення здібностей молодших школярі та їх особливості: формування навичок самостійної роботи молодших школярів з додатковою літературою, таблицями міжпредметних зв'язків, опорними схемами; підвищення інтересу молодших школярів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально-виховної функції навчання [2].

Науковець називає такі істотні ознаки нестандартного уроку: 1) гнучкість структурної побудови: розпізнавальною ознакою нестандартного уроку є його гнучка структурна організація; 2) зміна усталених функцій учителя й молодших школярів: на нетрадиційних уроках молодші школярі є активними суб'єктами навчально-пізнавальної діяльності; 3) активне застосування групових форм роботи: уроки на зразок ділової чи рольової гри, уроки-змагання передбачають розподіл молодших школярів на невеликі групи, кожна з яких виконує окреме завдання; 4) максимальна реалізація міжпредметних зв'язків: інтегровані, міжпредметні уроки дають можливість формувати цілісне уявлення про проблему, що вивчається [2].

Концептуальні питання Проекту «Нова українська школа» надають змогу учителю початкових класів поєднувати фундаментальність професійних базових знань із інноваційністю мислення й практико- орієнтованим, дослідницьким підходом до коректування реалізованої роботи методичних служб, розробці стратегії професійного вдосконалювання вчителя з використанням засобів науково-методичного супроводу як одного з пріоритетних напрямків сучасної освіти [9, с. 11].

Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання - оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб молодші школярі в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними дидактичними матеріалами.

Порівняно із звичайним, нормативним заняттям, нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу молодших школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь [11, с. 74].

При цьому такі уроки мають на меті інформаційне й емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів молодших школярів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань. Нестандартні уроки орієнтовані на формування в молодших школярів цілісної картини культурного простору, виховання особистості, яка усвідомлює соціальну й індивідуальну необхідність праці; забезпечення єдності у сприйманні довкілля емоційною, інтелектуальною і сенсорною сферами духовного життя молодші школярів; розвиток творчої активності молодших школярів на основі взаємодоповнюваності думок, почуттів, практичних дій [5].

Кожен тип нестандартного уроку має внутрішній зміст - методику вирішення окремих дидактичних задач на кожному етапі уроку. Нестандартні уроки в початковій школі дають можливість підводити молодші школярів до усвідомленої та емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки на запропоновану тему. Молодші школярі мають можливість застосовувати при цьому арсенал своїх знань, життєвий досвід, зробити власні, нехай незначні, але дуже необхідні кожній дитині, умовиводи та пошукові відкриття [4, с. 25].

Такі уроки більше подобаються учням, тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням.

Отже, можна виділити два основних підходи до розуміння нетрадиційних (нестандартних) уроків. Перший підхід характеризує такий урок як відступ від чіткої структури комбінованого уроку і поєднання різноманітних методичних прийомів. Тобто основною формою навчального процесу все ж залишається традиційний урок, але в який обов'язково вносяться елементи сучасних технологій розвитку пізнавальних здібностей молодші школярів. А це, перш за все, шестирівневий розвиток пізнавальних здібностей: знання; розуміння, застосування, аналіз; синтез, оцінка.

Другий підхід трактує нестандартний урок як інноваційну, сучасну форму уроку, що з'явилася останнім часом і поширилася в сучасній школі. Г. Селевка запропонував власну структуру порівняння традиційних і нетрадиційних форм уроку. Основними елементами цієї структури є: концептуальна основа, змістовна частина навчання, процесуальна частина [12, с. 117].

Як зазначають дослідники, на нетрадиційних уроках активізуються психічні процеси молодші школярів:увага, запам'ятовування, інтерес, сприйняття, мислення. Учені з'ясували різницю

функціонального призначення правої і лівої півкуль головного мозку. Права - на просторово-синтетичних. При дослідженні творчого процесу можна виділити два різних типи: аналітичний, раціональний - лівопівкульний; інтуїтивний, з домінуванням інтуїції - правопівкульний. На думку І. Макарьєва, школа переоцінює лівопівкульне мовне мислення на шкоду правопівкульному [7, с. 36].

Нетрадиційні ж форми уроків емоційні за своєю природою і тому здатні навіть найсухішу інформацію оживити й зробити яскравою, що запам'ятовується. На таких уроках можливо залучення кожного в активну роботу, ці уроки протистоять пасивному слуханню або читанню. В процесі нетрадиційного уроку інтелектуально-пасивна молодший школяр здатна виконувати такий обсяг роботи, що їй зовсім недоступний у звичайній навчальній ситуації.

Нетрадиційний урок - це умовне поняття, яке свідчить про зміну типової методичної структури уроку завдяки застосуванню нових методів або їх модифікацій, організації навчальної діяльності молодші школярів за незвичною схемою (колективна, групова, індивідуальна), застосуванню нових технічних засобів. Нетрадиційність, нестандартність уроку пов'язана також зі зміною позиції вчителя в навчальному процесі. Він виступає, в першу чергу, як організатор навчально-пізнавальної діяльності молодші школярів, а не як джерело знань.

Нетрадиційний урок складає певну організовану модель навчальної діяльності, яку вчитель може використовувати з певною дидактичною метою лише в цілісному вигляді. Передусім, це пов'язано з часовими межами методів навчання, покладеними в основу нестандартного уроку.

Усі ці методи належать до групи методів активізації пізнавальної діяльності, оскільки передбачають залучення молодші школярів до активної навчальної діяльності й постійну її активізацію протягом уроку. Учитель організовує діяльність молодші школярів, причому дуже ретельно готує дітей до нових умов роботи на уроці: з'ясовує правила змагання, гри, обговорює штрафні санкції за порушення умов діяльності. Зрештою, всі ці види діяльності мають сенс лише з погляду їх кінцевого результату - одержаних учнями знань і вмінь, досвіду, сформованих мотивів навчання й взаємостосунків між учнями.

Можна стверджувати, що нетрадиційні уроки найбільшою мірою втілюють сучасні технологічні підходи до навчання, оскільки при їх плануванні вчитель повинен передбачити власну діяльність і діяльність молодші школярів на всіх етапах уроку, визначити тривалість кожного з етапів, продумати його методичне забезпечення. Недосконалість підготовки вчителя до уроку може зруйнувати саму ідею.

Методично правильна побудова та проведення нестандартних уроків впливають на розвиток творчого мислення молодших молодших школярів та результативність процесу навчання: знання набувають якості системності, уміння стають узагальненими, комплексними, посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів молодші школярів, ефективніше формуються їхні переконання і досягається всебічний розвиток особистості.

У творчому досвіді вчителів України існує близько п'ятдесяти нестандартних форм організації навчально-виховного процесу. Однак єдина класифікація нестандартних уроків ще не склалася, хоча добірка їх уже досить різноманітна. Уперше спроба класифікувати нетрадиційні форми навчання, залежно від способу спілкування суб'єктів навчання була зроблена у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Н. Стяглик у 1994 році. Залежно від історії їх розвитку, науковець визначає дві групи: «пульсуючі», тобто форми навчання, що відомі в педагогіці давно, однак в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна; «нестандартні форми» - це форми, які раніше не застосовувались і відрізняються оригінальністю їх організації [14, с. 83].

М. Вашуленко вказує про доцільність групування нестандартних уроків на такі: бінарні уроки, інтегровані уроки, віршовані (римовані) уроки, уроки-ігри. Найчисленнішою із запропонованих є група уроків-ігор, яка водночас передбачає шість основних форм організації навчання: уроки-дискусії; уроки- дослідження; уроки-звіти; уроки-змагання; уроки-мандрівки; уроки-сюжетні замальовки [5].

Іншу, більш розгалужену класифікацію пропонує І. Малафіїк. Вона є досить масштабною і чітко не сформованою, але також автор наголошує «єдиного підходу до класифікації таких уроків немає і, на наш погляд, запровадити одну яку-небудь класифікаційну схему - означало б знищити саму ідею нетрадиційності» [8, с. 283].

Н. Волкова теж запропонувала класифікацію нестандартних уроків, але вже більш упорядковану. До нестандартних уроків Н. Волкова відносить: уроки змістовної спрямованості, уроки на інтегративній основі, уроки міжпредметні, уроки-змагання, уроки суспільного огляду знань, уроки комунікативної спрямованості, уроки театралізовані, уроки-подорожування, уроки-дослідження, уроки з різновіковим складом молодші школярів, уроки-ділові, рольові ігри, уроки драматизації, уроки-психотренінги [3, с. 374].

Вкраплення таких уроків у канву звичної для молодших школярів урочної діяльності підсилює мотивацію навчання, активізує різні форми сприйняття й мислення, співпраця вчителя з учнями й молодші школярів між собою. Важливою передумовою успіху цих уроків є загальна попередня підготовка до них.

Якщо проаналізувати структуру навчальної діяльності молодших школярів на таких уроках, то вона відображає відому психологічну й дидактичну сутність процесу пізнання: молодші школярі сприймають, аналізують, усвідомлюють, застосовують інформацію. Нові назви таких уроків лише відображають нові форми навчальної взаємодії, а дидактична сутність уроку полягає або в засвоєнні нового, або в розширенні, збагаченні, узагальненні, застосуванні відомого.

Таким чином, за нашими спостереженнями, застосування нетрадиційних форм навчання в навчальному процесі знімає низку негативних моментів традиційного навчання. Навчання стає комфортним, суб'єкт- суб'єктним, інтерактивним, дає можливість учням молодших класів оволомолодші школярі вміннями та навичками з рефлексії власної діяльності, навчає знаходити вихід із самих скрутних положень, розв'язувати найскладніші навчальні та життєві завдання, адаптуватися до швидко мінливих умов навколишньої дійсності, що об'єктивно складаються навколо студентів, підвищує стійкість до стресів людини.

Нестандартний урок як педагогічна інновація - це результат модифікації й удосконалення традиційного уроку через внесення змін у його структурну побудову, методичне орієнтування, форму взаємодії учителя й молодші школярів, що сприяє підвищенню пізнавальної активності та самостійності молодших молодших школярів, посиленню їхньої суб'єктної позиції в навчальному процесі.

Нестандартні уроки характеризуються тим, що молодші школярі оволодівають новими знаннями, здійснюють пошук нових даних, заглиблюються в проблему шляхом диспуту чи змагання. На таких уроках вчитель може організувати діяльність молодші школярів таким чином, щоб молодші школярі самостійно вирішували поставлені завдання, при цьому вчитель спрямовує їх діяльність попередньо забезпечивши їх всім необхідним дидактичним матеріалом. Насамперед нестандартні уроки краще сприймаються школярами порівняно з класичним уроком зі стандартною структурою, адже навчальний процес сам по собі не має нічого спільного з ігровою діяльністю дітей.

Головний, на нашу думку, позитивний ефект уроків з нетрадиційною структурою - потужна активність молодших школярів. Однак потрібно мати на увазі, якщо нестандартні уроки проводити повсякденно, то цікавість до навчання у дітей пропадає. При цьому, важливо вчителеві скерувати нестандартний урок так, щоб клас вільно себе відчував і при цьому досягав успіхів в навчанні, потрібно навчитись правильно підбирати форму роботи та якісно проводити урок.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Антипова О. Й. У пошуках нестандартного уроку / О. Й. Антипова, Д. І. Рум'янцева, В. Ф. Паламарчук // Радянська школа. - 1991. - № 1. - С. 65 - 69.

2. Вашуленко М. С. Нестандартні уроки мовлення та мислення молодших молодших школярів / М. С. Вашуленко, Л. І. Дмитренко // Початкова школа. - 1993. - № 11. - С. 6 - 8.

3. Волкова Н. П. Педагогіка. Київ : Видавничий центр «Академія», 2-е видання 2007. - 618 с.

4. Довга Т. Я. Загально-навчальні уміння і навички: теорія та практика формування в учнів початкової школи [Текст] : метод. Посіб. / Тетяна Довга, Олена Нікітіна ; Н.-д. лаб. «Центр технологій і методик реалізації дослідн. Підходу в освіті». - Київ : СІТІПРІНТ, 2013. 95 с.

5. Єльникова О. В. Інтерактивні методи навчання, їх місце у класифікації педагогічних інновацій / О. В. Єльнікова // Імідж сучасного педагога. - 2001. - № 3 - 4 (14 - 15). - С. 71-74.

6. Лухтай Л. К. Нестандартний урок / Л. К. Лухтай // Початкова Школа. - 2002. - № 3. - С. 31-35.

7. Макарьев И. И. Если ваш ребенок - левша / И. И. Макарьев. - СПб. : Лань МИК, 1995. - 121 с.

8. Малафіїк І. В. Дидактика: навч. посіб. / Іван Васильович Малафіїк. - К.: Кондор, 2005. - 398 с.

9. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. Концепція нової української школи: ухвалено Рішенням колегії МОН 27.10.2016 / заг. ред. М. Грищенка ; упоряд. Л. Гриневич, О. Елькін, С. Колашнікова та ін. ; МОН України. - К., 2016. - 34 с.

10. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: В 2 кн. Учеб. / И. П. Подласый. - М. : Гуманит. Издат. Центр ВЛАДОС, 2000. - 574 с.

11. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка : навчальний посібник / А. А. Сбруєва. - 2-ге вид., стер. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 320 с.

12. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии : учебное пособие / Г. К. Селевко. - М. : Народное образование, 1998. - 256 с.

13. Сластенин В. А. Педагогика: инновационная деятельность / В. А. Сластенин, Л. С. Подымова. - М. : ИИП. Изд-во «Магистр», 1997. 224 с.

14. Сорочан Т. М. Нові категорії педагогіки: науково-методичний супровід / Т. М. Сорочан // Шлях освіти. - 2002. - №3. - С. 15-19.

15. Сучасний урок: прогнозування, реалізація, аналіз : науково- допоміжний бібліографічний покажчик / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Наукова бібліотека; укладачі: І. О. Железняк, В. В. Косенко ; редактор В. В. Косенко ; передмова В. В. Косенко. - Суми : СумДПУ.. А. С. Макаренка, 2015. - 206 с.

Размещено на Allbest.ru