Формування загальнолюдських цінностей майбутнього фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Формування загальнолюдських цінностей майбутнього фахівця

Проблема професійного становлення майбутнього спеціаліста знаходиться в центрі аналізу багатьох дослідників. Відповідно до суспільних умов сьогодення по-новому здійснюється акцентування професійно - предметного та технологічного простору знань та умінь, що необхідні майбутньому фахівцеві.

Мета: розглянути особливості загальнолюдських цінностей які сприяють формуванню особистості майбутнього фахівця.

Цінності розглядають як певний рівень свідомості, як моральне спонукання особистості, яка проходить через дихотомію добра і зла, егоїзму й альтруїзму, совісті й безчестя, співчуття та індиферентності толерантності й нетерпіння, внутрішнього й зовнішнього. В аксіологічних процесах розвитку особистості виявляються її преференції, коли вона виправдовує й захищає свій вибір у процесі моральної діяльності, морального самовизначення, цінності перетворюються на поведінкові акти особистості, формують її особистісні якості в цілісну структуру, тому ціннісні орієнтації є конкретним виявом ставлення суб'єкта до світу та інших у формі фіксованих настанов. Розвиток особистості прямо залежить від індивідуальної здатності сприймати, відбирати, трансформувати пріоритети, створювати власну ієрархію вибірково особистісно значущих цінностей. Так виробляється система позицій особистості, її ставлення до соціальної дійсності.

Цінності - це системоутворююче ядро особистості її діяльності й внутрішнього духовного життя. Стимули людської діяльності перетворюються на цінності.

Формування особистості та її ціннісної системи - тісно пов'язані процеси. Усвідомлення особистістю своїх духовних цінностей вимагає від неї складної внутрішньої роботи, узагальнення й аналізу смислопороджувальної дійсності. Нові особистісно орієнтовані підходи в педагогічній діяльності мають бути" спрямовані на формування особистості, здатної до саморозвитку, самовизначення,самореалізації й само актуалізації.

Наприкінці XIX - напочатку XX ст. проблему цінностей розглядали такі філософи, як М. Бердяєв, С. Булгаков, В. Соловйов, С. Франк та ін. Спробу справжньої систематичної розробки аксіологічної категоріальності зробив В. П. Тугаринов. Аксіологічну проблематику досліджували С. Анісимов, Л. Архангельський, О. Дробницький, А. Здравомислов, М. Мамардашвілі, Л. Столовий, Н. Чавчавадзе та ін. Незважаючи на те, що власне ціннісний аспект є окремою галуззю наукового дослідження, розгляд будь-якої проблематики, особливо педагогічної, завжди спрямований на визначення своїх ціннісних основ.

Необхідно детальніше розглянути категорію «загальнолюдські цінності» та їх формування у майбутнього фахівця.

З погляду філософії загальнолюдськими цінностями є все прогресивне, що виробило людство і що відповідає його інтересам загалом. Вони уособлюють усі цінності й досягнення світової цивілізації та передбачають збереження можливостей повноцінного існування кожної окремої особистості. Загальнолюдські цінності,заломлюючись крізь призму індивідуальної життєдіяльності, крізь внутрішній світ індивіда, входять до психічної структури особистості у формі особистісних цінностей, будучи одним із джерел мотивації її поведінки. Загальнолюдські цінності, відбиваючись у людській свідомості, мають суб'єктивний, особистісно зумовлений характер. Кожному індивідові притаманна його специфічна ієрархія особистісних цінностей, які сполучають духовну культуру суспільства й духовний світ особистості, суспільне та індивідуальне буття.

Отже, категорія загальнолюдських цінностей охоплює все те, що є нетлінним, до якого намагалися й намагаються наблизитися всі люди в усі епохи з різними соціальними системами, тому загальнолюдські цінності називають все людськими, чи абсолютними, вічними.

О. Вишневський до кодексу цінностей сучасного українського виховання зараховує: віру, надію, любов, сумління, правду, доброту, чесність, справедливість, щирість, гідність, милосердя, прощення, досконалість, красу, свободу, нетерпимість до зла, великодушність, оберігання життя, мудрість, благородство. Перелічені цінності можна поділити на етичні (благородство, справедливість, чесність та ін.), естетичні (краса, досконалість), екзистенційні, тобто пов'язані з існуванням людини, пошуками смислу життя (життя, свобода), хоча свободу можна зарахувати і до політичних цінностей тощо. Цей внутрішній поділ не має суттєвого значення для розгляду даного питання, але ми навели його для того, щоб показати широту загальнолюдських цінностей, які охоплюють життя людини, її моральне становлення, нескінченні пошуки смислу життя.

Нині спостерігається тенденція до виділення вищих цінностей у розуміння загальнолюдського. На думку А. А.Бодальова, коли люди вибирають між остаточними вартостями, вони вибирають саме так, бо вважають, що їхнє життя визначається фундаментальними, моральними категоріями та поняттями, які принаймні на великих проміжках часу і простору є частиною їхнього буття, мислення та змістом їхньої власної сутності, частиною того, що робить їх людьми» .

У цьому контексті можна виділити такі субстанції, як життя, свобода, цінність індивідуальності, творчість. Отже, розглянемо:

1) життя - в його індивідуальному, родовому, планетарно-космічному вимірі. Ця цінність іманентно охоплює цінності самозбереження особистості (здоров'я, захищеність) і суспільства (мир, безпека з її складовими -- екологією, політикою, економікою);

2) свободу як узагальнений образ цінностей, соціального ладу, політичних, правових цінностей (справедливість, стабільність, толерантність, незалежність, правова захищеність особистості й духовних цінностей - повага свободи іншої людини, її внутрішнього світу тощо);

3) цінність індивідуальності -- цінності самоствердження й самореалізації особистості (соціальний статус, можливості, бажаний образ Я, честь гідність, доброта та ін.), спілкування (дружба, любов, довіра, вірність) і моральні цінності обов'язок, совість);

4) творчість - цінності діяльності (праця, творення, знання, істина, споглядання, уявлення, мрії, інтелект, гра та естетичні цінності (краса, велич).

Таким чином, до вищих цінностей зараховуємо ті, які в концентрованому вигляді містять найбільш значущі уявлення людей про життя, діяльність, призначення людини, стійкі, загальноприйняті культурні смисли, зразки, норми життя особистості і всього людства. У цьому смислі вони належать до загальнолюдських, хоча можуть виявлятися і на особистісному рівні.

Акцент саме на зазначених цінностях пояснюємо такими параметрами:

- вони виражають смисложиттєві орієнтири буття, його духовно творчу природу;

- всі інші цінності особистого життя індивід розуміє й засвоює залежно від їхньої належності до найвищих; вони інтегративно регулюють діяльність, спрацьовують на рівні фундаментального вибору, коли індивід визначає себе як особистість.

Подібне конституювання смислу буття відбувається завдяки тому, що вони допомагають індивідові визначити його місце й призначення у світі, через прилучення до сім'ї народу, людства, земної, природи, космосу. Ці цінності прилучають індивіда до того, що є вищим від нього самого, що визначає його життя, з чим нерозривно пов'язана його доля. Вони мають принципово не інструментальним і не утилітарним характер: є цінними не тому, що служать чомусь інакшому, ніж є самі, а навпаки, всі вони набувають смислу й значущості лише в світлі вищих цінностей. Найвищі цінності - це не просто потрібна й належна, але й бажана мета, вони стають ідеалом, і саме так вони зворотно нормативно-регулююче впливають на міжсуб'єктні, міжособистісні стосунки, а через них - уже на соціальну практику, як, скажімо, життя людини - це не просто цінність-мета, воно самоцінне, тобто є цінністю саме по собі.

Слід зазначити, що як і вжитті конкретного індивіда, так і в житті суспільства, переважає не завжди одна й та сама вища цінність, а їхній своєрідний набір. Іноді вони становлять певну ієрархію, а найчастіше виступають як однорівневі, або однорядові. Не можна назвати якусь певну цінність, яка завжди займала б перше місце. Вищі цінності існують потенційно в особистісній системі, цінностей. Вони актуалізуються в: граничній ситуації, коли людина опиняється перед вибором, тоді ціннісна система може перебудуватися і абсолютно найвищою стати якась одна цінність.

Отже, загальнолюдськими цінностями є не абстрактні субстанції, а суб'єктно-людські, невіддільні від особистого, адже носієм загальнолюдського є кожна людина, але є в тій мірі, в якій вона усвідомлює свою самостійність і самоцінність, свій суб'єктивний зв'язок з іншими людьми та світом. Процес формування загальнолюдських цінностей, творчого потенціалу потребує такої організації навчально-виховного процесу, коли спрямованість на творчу діяльність входить до системи переважаючих мотивів, стає якістю особистості. Умовою розвитку творчої мотивації є виявлення способів діяльності, що сприяють самореалізації особистості.

Використання проблемних ситуацій сприяє не тільки максимальному застосуванню власного досвіду, але й формуванню вмінь, творчої діяльності та самостійного прийняття тих чи інших рішень. Тільки тоді культура, яку майбутній фахівець має транслювати, наповнюється особистісним сенсом, що фактично стає змістом усієї його діяльності, одночасно залишаючись сферою внутрішнього духовного життя.

Література

1. Андронов В. П. Психологические характеристики рефлексивного познания / В. П. Андронов. - М.: Просвещение, 2001.

2. Ананьев, Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. - Питер, 2001. - 288 с.

3. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. / С.Л. Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1989. - Т.1. - С. 100-167.

Размещено на Allbest.ru