Екологічне просвітництво в умовах неформальної освіти у Словацькій Республіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічне просвітництво в умовах неформальної освіти у Словацькій Республіці

Турок Оксана Степанівна,

аспірант,

У статті на основі аналізу документів та наукових досліджень представлено дослідницький матеріал щодо екологічного просвітництва в умовах неформальної освіти у Словацькій Республіці. Проаналізовано основні нормативні документи, що визначають тенденції в сфері екологічної освіти Словаччини, зокрема "Стратегія екологічної політики Словаччини до 2030 року", "Концепція екологічної освіти до 2025року", "Закон про охорону навколишнього середовища Словацької Республіки". Виявлено словацькі установи та організації, які здійснюють екологічне просвітництво в неформальній освіті. просвітництво екологічний дослідницький

Ключові слова: екологічна освіта, неформальна освіта, позашкільна освіта, екологічні організації, Словацька Республіка.

В статье на основе анализа документов и научных исследований представлено исследовательский материал по экологическому просвещению в условиях неформального образования в Словацкой Республике. Проанализированы основные нормативные документами, которые определяют тенденции в сфере экологического образования Словакии, в частности "Стратегия экологической политики Словакии до 2030 года", "Концепция экологического образования до 2025 года", "Закон об охране окружающей среды Словацкой Республики". Виявлено словацкие учреждения и организации, осуществляющие экологическое просвещение в неформальном образовании..

Ключевые слова: экологическое образование, неформальное образование, внешкольное образование, экологические организации, Словацкая Республика.

Key words: environmental education, non-formal education, extracurricular education, environmental organizations, Slovak Republic.

Постановка проблеми. Формування культури взаємодії людини з природою сьогодні є особливо актуальним. Ніякі загальні правила не спроможні забезпечити гармонію індивіда з оточуючим середовищем, якщо внутрішня мораль не стане джерелом відповідальності та орієнтиром вибору цінностей, попереджаючи непродуманість впливу на природу. Надзвичайно велика кількість людей в сучасному світі часто не замислюється над наслідками своїх щоденних вчинків та їхнього пролонгованого впливу на довкілля. Вперше критично оцінити ситуацію та донести до широкого загалу небезпеку вичерпності ресурсів Землі вдалося у першому звіті Римського клубу під назвою "Межі зростання" в 1972 р. Екологічна ситуація на планеті відтоді не набагато покращилася, а, навіть, в деяких місцях погіршилася та має не тільки локальні, але й глобальні прояви (наслідки змін клімату, забруднення гідросфери, ґрунтів, зменшення біорізноманіття). Екологічна криза є викликом для сучасного суспільства і водночас вимагає нових підходів в подоланні розриву між існуючими знаннями, що дає традиційна (формальна) освіта та життєвими навичками і цінностями, які надає неформальна освіта.

Необхідність формування у підростаючого покоління екологічного світогляду зумовлена конкретними змінами в сучасному суспільстві: загостренням конфліктів у відносинах між людиною і природою, переходом до постіндустріальної стадії розвитку суспільства та глобалізаційними процесами.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. На розв'язання невирішених проблем екологічної освіти спрямовані дослідження таких вітчизняних і зарубіжних науковців М. Алексієвець, Ю. Берестень, В. Борейко, В. Вербицький, О. Гнатів, Л. Ковпак, Л. Маєвська, Л. Манорик, Т. Манула, А. Мехеда, Л. Пата, В. Титаренко та ін. Діяльності загальноосвітніх навчальних закладів у сфері екологічної освіти і виховання та особливостям їх взаємодії з громадськими екологічними організаціями присвячені праці: С. Вітер, А. Захлєбного, К. Кушакова, Н. Пустовіт, Т. Саєнко, О. Сорочинської, Т. Юркової, Г. Ярчук та ін.

Питання формування світогляду підростаючого покоління та вплив на цей процес громадського екологічного руху досліджували О. Варго, О. Дідков, Д. Іванова, Н. Кардашук, О. Пащенко, Н. Чиренко, К. Чорна, О. Якименко та ін., у яких відмічається, що громадські екологічні організації є інститутами соціального виховання, які мають соціально-педагогічний потенціал впливу на молоде покоління і є важливим чинником соціалізації особистості та безпосередньо впливають на формування екологічного світогляду [4].

Феноменом екологічної освіти в Україні та країнах Європейського Союзу займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як А. Гончарук, Н. Терьохіна, І. Литовченко, О. Огієнко, О. Биковська, М. Кічула, А. Хамадаче (A. Hamadache), екологічною освітою та вихованням у галузі неформальної освіти -європейські вчені: P. Аііатйт, П. Репка (P. Repka), Е. Гутманова (E. Huttmanova), М. Швецова (M Svecova), J. Ruzickova, M. Nevrelova, B. Lehotska, J. Terek.

Дослідники наголошують, що один з способів подолати виклики сьогодення - це підвищити поінформованість населення, підвищити не тільки рівень освіченості, але й розвинути необхідні життєві навички. Необхідність формування у підростаючого покоління екологічного світогляду зумовлена конкретними змінами в сучасному суспільстві: загостренням конфліктів у відносинах між людиною і природою, переходом до постіндустріальної стадії розвитку суспільства та глобалізаційними процесами. В цьому плані, вважаємо, є корисним досвід Словацької Республіки, де завдання екологічної освіти та умови їх вирішення і реалізації мають соціально-економічну і культурологічну освітню значущість, зокрема в контексті неформальної освіти.

Мета статті: виявити роль позашкільних організацій у розвитку екологічної освіти в Словацькій Республіці.

Результати дослідження. Розрив між знаннями і необхідними життєвими навичками, що дає формальна освіта та викликами сьогодення дав поштовх розвитку неформальної та інформальної освіти.

Насамперед визначимо розуміння неформальної освіти в сучасному освітньому середовищі. Вперше поняття неформальної освіти прозвучало в 1967 році на конференції у Вільямсбурзі, де обговорювалася криза в освіті та її невідповідність соціально- економічному розвитку; висновки і рекомендації цієї конференції послужили створенню термінологічно-понятійного апарату неформальної освіти. Більш детально було описано в книзі американського педагога та економіста Ф. Кумбса (P. Coombs) "Світова освітня криза: системний підхід", що вийшла друком в 1968 році. Одна з перших європейських країн, що запровадила неформальну освіту у знайомому нам вигляді, була Швеція. Логічним наслідком стало декларування теми неформальної освіти як "освіти впродовж всього життя" на рівні Організації Безпеки і Співпраці в Європі (ОБСЄ) у 1996 році [4, с.8].

За визначенням глосарію у Міжнародному стандарті класифікації освіти (МСКО) (англ. - The International Standard Classification of Education (ISCED) ЮНЕСКО (UNESGO) в Інституті статистики: "визначальною характеристикою неформальної освіти є те, що вона є доповненням, альтернативою та/або доповненням до формальної освіти в процесі навчання протягом усього життя людей. Часто надається для гарантування права доступу до освіти для всіх. Вона обслуговує людей будь-якого віку, але не обов'язково застосовує суцільну структуру шляху; вона може бути короткою за тривалістю та/або низькою інтенсивністю, і, зазвичай, вона надається у вигляді коротких курсів, тренінгів чи семінарів. Неформальна освіта в основному призводить до кваліфікації, яка не визнається відповідною національною освітянською владою як формальна кваліфікація, або взагалі відсутня кваліфікація". З іншого боку, результати термінологічного аналізу О. Биковської свідчать про те, що сьогодні у європейському освітньому середовищі паралельно з поняттям "неформальна освіта" (англ. - non-formal education) вживають також "заклади позашкільного виховання" (польськ. - placowki wychowania poza szkolnego), "додаткова освіта" (рус. - дополнительное образование), центри вільного часу (словацьк. - centrum vol'neho casu) тощо [1, с.15].

Окремо варто відзначити важливувікову спрямованість екологічної неформальної освіти. Протягом трьох останніх століть умови для освіти майже не змінювалися, і суб'єктом освіти були діти та молодь. Нове століття, розвиток науки і технічний прогрес кардинально не лише змінюють стару систему економіки, а й вимагають нових методів навчання. Особливо актуальним це питання є для дорослих людей, що ризикують залишитися безробітними, адже зникають і старі робочі місця, і змінюється сама система ведення господарства. Одними з ефективних методів навчання, що задовільнить вимоги нового часу, стає неформальна та інформальна освіта. Заслуговує на увагу неформальна освіта дорослих людей, яка забезпечує більш ефективне навчання та відповідає їхнім потребам, є мобільною, динамічною та варіативною, реагує на соціокультурні зміни суспільства.

Однією з перепон щодо ефективності та залучення широких верств населення до неформальної освіти є факт, що вона спрямована на навчання певної групи людей, часто не є системною або довготривалою.

До позитивних моментів неформальної освіти можна віднести такі:

1. Визначення мети є індивідуальним і може змінюватися відповідно до поточних потреб суспільства (тобто, здатна підлаштовуватися).

2. Розвиток життєвих навичок.

3. Свідома організація навчально-виховного впливу.

4. Особиста відповідальність учасників.

5. Добровільність і зацікавленість предметом.

6. Сприяння розвитку учасників.

Всі названі особливості та характеристики неформальної освіти повністю застосовуються до поняття неформальної екологічної освіти як складової екологічного навчання та виховання.

Здійснений нами аналіз різноманітних джерел свідчить, що неформальна екологічна освіта у Словаччині є спрямованою, цілісною, регулюється державою за допомогою спеціальних програм та стратегій, законодавчих актів, реалізується для різних вікових груп та різноманітними установами.

Основними нормативними документами, що визначають тенденції в сфері екологічної освіти Словаччини як країни Європейського Союзу є такі міжнародні документи:

- стратегія соціально-економічного розвитку

Європейського Союзу на період до 2020 року "Європа - 2020" (A European strategy for smart, sustainable and inclusive growth, "Europe - 2020", 2010).

- освітня стратегія Співтовариства, що отримала назву "Освіта та навчання - 2020" ("Strategic Framework for European Cooperationin Education and Training", ET 2020).

- концепція "Освіта впродовж життя", що була закріплена Меморандумом неперервної освіти Європейської Комісії (A Memorandum on Lifelong Learning, 2000). Меморандумом визначено рівноправність формальної і неформальної освіти у реалізації концепції "Освіти впродовж життя". [3, с.39]

Водночас неформальна екологічна освіта Словацької республіки регулюється також програмами Міністерства освіти, науки, досліджень і спорту Словацької Республіки (Ministerstvo skolstva, vedy, vяskumu a sportu Slovenskej republiky) та Міністерства навколишнього середовища (Ми^і^го zivotnйho prostredia SR), такими як:

- Відомча (галузева) концепція екологічної освіти до 2025 року [ 10].

- Стратегія екологічної політики до 2030 року Envirostratйgia 2030.

- Закон про освіту та виховання.

- Національна освітня програма.

- Законодавчі акти Міністерства охорони природи.

- План дій 2030 (Agendy 2030).

Зазначимо, що згідно п. 16 Закону про охорону навколишнього середовища Словацької Республіки "виховання, освіта та навчання в Словацькій Республіці проводяться таким чином, що призводять до мислення та дії відповідно до принципу сталого розвитку, до усвідомлення відповідальності за підтримку якості довкілля та окремих його компонентів та до поваги до життя у всіх його формах" [12, § 16]. Також цікавими є пункти 17.1 та 18.1 цього закону, що регламентують використання природніх ресурсів та відповідальність кожного щодо наслідків їх використання. Отже, важливість екологічного мислення кожного громадянина закладено в законодавчих актах цієї країни. Екологічна освіта визначається як процес навчання протягом усього життя, що забезпечує прийняття екологічних принципів, щоб позитивно впливати на поведінку в усьому суспільстві та орієнтована на кожну соціальну та вікову групу (шкільну, позашкільну, професійну, широку громадськість)" [6].

Цікавою і водночас актуальною для освітнього середовища є концепція екологічної освіти в Словацькій Республіці до 2025 р., згідно якої чітко визначаються установи та організації, які здійснюють екологічну освіту в неформальному аспекті:

- Словацька екологічна агенція (Slovenskej agentury zivotneho prostredia).

- Державна охорона природи Словацької Республіки (Statnej ochrany prirody SR).

- Національний зоопарк Бойніца (Narodnej zoo Bojnice).

- Словацький музей охорони природи та спелеології (Slovenskeho muzea ochrany prirody a jaskyniarstva).

- Словацький гірничий музей (Slovenskeho banskeho muzea).

- Словацька компанія з управління водними ресурсами (Slovenskeho vodohospodarskeho podniku).

- Центр екологічної освіти.

- Школа охорони природи у Варіні та інш.

Питаннями екологічної освіти в Словацькій Республіці займається і Державна охорона природи Словацької Республіки (SOP SR), Департамент екологічної освіти, виховання та просвітництва (Statna ochrana prirody SR, [11] odbor environmentalnej vychovy, vzdelavania a osvety) як підрозділ Міністерства охорони навколишнього середовища, які визначили завдання просвітницької екологічної діяльності національних парків, музеїв та екологічних центрів у відповідності до шкільної програми екологічної освіти "Захист природи" (Skolsky program "Ochrany prirody") окремо для початкової та шкіл І-П ступеня навчання.

Міністерство охорони природи співпрацює з державними та неурядовими організаціями Словаччини. Результатом такої роботи, до прикладу, є створення порталу екологічної освіти EWOBOX, де висвітлюються поточні проекти, заходи з екологічної освіти для різних цільових груп, зокрема, середніх шкіл, а також найближчі та віддалені плани [9].

Аналіз нормативних документів та наукових досліджень дає підстави визначити роль освітніх програм з охорони природи, які полягають у наступному:

1. Сприяння чіткому формуванню знань та розумінню функціонування принципів природних систем, природи та екологічних питань.

2. Розвиток навичок критичного мислення, екологічної ідентичності, екологічної етики та естетичних відчуттів особистості, готовності вирішувати екологічні проблеми.

3. Активне залучення учнів до процесу через розповіді та ігрові заходи, зміст яких змінюються відповідно до сезону.

Неформальне екологічне просвітництво, що здійснюється на базі природних парків та центрів, ботанічних садів, музеїв та зоопарків Словацької Республіки характеризується зростанням активності, взаємодією зі школами, відповідністю регіональним та територіальним шкільним навчальним програмам, орієнтацією на розв'язання місцевих та глобальних екологічних проблем, тісним співробітництвом з вітчизняними та міжнародними природоохоронними організаціями та врахуванням рішень міжнародних конференцій, конгресів та нарад із упровадження та розвитку екологічної освіти.

Підкреслимо, що неформальна екологічна освіта в Словацькій Республіці відповідає сучасним потребам та новим викликам у галузі охорони навколишнього середовища. Основна її мета - створити функціонуючу інтегровану систему екологічної освіти в екологічному секторі відповідно до міжнародних документів, що зосереджуються на проблемах екології та екологічної освіти. Школярі словацьких освітніх закладів беруть участь у різноманітних екологічних освітніх та інформаційних заходах, де часто використовуються інтерактивні методики, а також у міжнародних проектах та учнівських конференціях. Роль словацької екологічної освіти полягає у підвищенні екологічної обізнаності населення за допомогою всебічного спектру неформальних програм з питань екологічної освіти на національному та регіональному рівнях. Цільовими групами неформальної екологічної освіти є школи (дитячі садки, початкові школи, середні школи), координатори та спеціалісти з питань екологічної освіти, працівники державної охорони навколишнього середовища та широкої громадськості[6].

Неформальна екологічна освіта в Словацькій Республіці в розвивається як логічний наслідок поставленим викликам суспільства.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Екологічне просвітництво у Словацькій Республіці є невід'ємною складовою навчально-виховної роботи та практично єдиним способом впливу на екологічну свідомість людей, і повинно реалізовуватися в комплексі із завданнями соціально-економічного розвитку держави. Неформальне освітнє середовище Словацької Республіки має унікальний потенціал і досвід втілення ідей охорони навколишнього середовища, пропонуючи шляхи впровадження останніх в життя та виконуючи освітню функцію, що неодмінно призведе до зміни системи ціннісних орієнтацій, ставлень і зразків поведінки, необхідних для вирішення проблем навколишнього середовища та для сталого розвитку країни.

Список використаних джерел