Стан сформованості життєвої компетентності студентів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки (Луцьк, Україна),

Стан сформованості життєвої компетентності студентів

Корпач Н.І., кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри соціальної роботи та педагогіки вищої школи,

Щеблюк С.Г., кандидат історичних наук,

Директор коледжу технологій, бізнесу та права,

Актуальність теми дослідження зумовлена модернізацією вищої школи України на компетентнісній основі, яка передбачає підготовку висококваліфікованих фахівців, які відповідатимуть сучасним вимогам соціально-економічної ситуації на ринку праці, де попитом користуються фахівці у різних сферах, яким притаманні такі якості як компетентність, ініціативність, комунікабельність, толерантність, працездатність, адаптивність тощо. Мета статті -- здійснити аналіз стану сформованості життєвої компетентності студентів. Для її реалізації використані такі методи дослідження як аналіз, порівняння, узагальнення, спостереження, бесіда, анкетування.

Проведене дослідження щодо реального стану сформованої життєвої компетентності студентів спеціальності «Соціальна робота» дозволило виявити ряд суперечностей: студенти ніби бачать своє власне життя у розвитку (сьогодні і в майбутньому), однак не можуть відповісти щодо їх місця у сучасному світі; третина опитаних пов'язує себе з територіальною громадою, однак жоден зі студентів не допомагає громаді у розв'язанні її соціальних проблем. Існує також потреба студентів у вдосконаленні організаторських та лідерських навичок, навичок прийняття рішень та відповідальності за них; проектному способі мислення; творчому та інноваційному підході до проблем.

Ключові слова: компетентність, життєва компетентність, ключові компетентності, студенти.

State of formation of life competence of students

Korpach N.,

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department social work and pedagogy of higher school Lesia Ukrainka East European National University (Lutsk, Ukraine),

ShchebUuk S.,

Candidate of Historical Sciences, Director of the College of Technology, of Business and Law, Lesia Ukrainka East European National University (Lutsk, Ukraine),

The relevance of the research topic is due to the modernization of higher education in Ukraine on a competency basis, which provides training of highly qualified professionals who will meet modern requirements of the socio-economic situation in the labour market, where there is a demand for specialists efficiency adaptability, etc. The purpose of the article is to analyze the state of formation of students' life competence. The following research methods were used for its implementation: analysis, comparison, generalization, observation, conversation, questionnaire.

The study of the real state of life competence of students majoring in “Social work,” revealed several contradictions: students seem to see their own lives in development (today and in the future) but can not answer about their place in the modern world; a third of respondents associate themselves with the local community, but none of the students helps the community to solve its social problems. There is also a need for students to improve organizationally and leadership skills, decision-making skills and responsibility for them; project way of thinking; creative and innovative approach to problems.

Key-words: competence, life competence, key competencies, students.

1. Постановка проблеми у загальному вигляді

В мінливих суспільно-економічних умовах українського суспільства, породжених глобалізаційними, інтеграційними, інформаційними, політичними, культурно-релігійними та іншими процесами третього тисячоліття, сучасна особистість має бути здатна і готова до конструктивного досягнення успішної життєдіяльності, самостійного і свідомого вирішення складних життєвих завдань.

Досвід освітніх систем багатьох європейських країн доводить, що одним із шляхів оновлення змісту освіти і навчальних технологій, узгодження їх із сучасними потребами є орієнтація навчальних програм на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження. Набуття життєво важливих компетентностей, на думку сучасних вітчизняних педагогів, дасть людині можливість орієнтуватися у сучасному інформаційному просторі, швидкозмінному ринку праці, подальшому здобутті освіти.

На державному рівні нормативно-правові основи та основні засади компетентністного підходу в освіті закладені у Конституції України, Законі України «Про освіту» (2017 р.), Законі України «Про вищу освіту» (2014 р.), Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки (2016), Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (2015 р.), Національній стратегії у сфері прав людини (2015), Концепції розвитку громадянської освіти в Україні (2018 р.) та ін.

Зокрема, в Законі України «Про вищу освіту» дається трактування компетентності як динамічної комбінації «знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти» [6].

У Законі України «Про освіту» зазначено, що метою вищої освіти, на сучасному етапі суспільного розвитку, є не тільки здобуття особою високого рівня наукових та творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань, а й «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства» [8].

В Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти» сказано, що «компетентність здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей» [7].

Ключовими компетентностями, з точки зору Ради Європи є: грамотність; мовна компетентність; математика, науки, технології, інженерія (STEM); цифрова компетентність; особиста, соціальна, навчальна; громадянська; підприємницька; культурна обізнаність та самовираження [13].

Здійснивши аналіз сутності ключових компетентностей особистості, прослідковується те, що вони наповненні ціннісними та діяльнісними рисами, які притаманні життєвій компетентності, яка є основою для соціалізації та самореалізації особистості і в суспільстві і в особистому житті. Тому, на сучасному етапі розвитку українського суспільства, постає потреба у формуванні та розвитку життєвої компетентності особистості, яка виступає умовою і її успішної, гармонійної життєдіяльності, і конструктивного перетворення та гармонійного розвитку суспільства.

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливість орієнтуватися у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, ринку праці, що швидко змінюється, подальшому здобутті освіти тощо. Разом з тим, враховуючи те, що для молодих людей навчання в закладах вищої освіти є дуже важливим періодом у їх житті (це період, коли вони в певній мірі визначаються з подальшим життєвим шляхом, корегують життєві цілі, більш свідомо орієнтуються на трудову діяльність, закріплюються духовні та моральні цінності, самостійно шукають вихід із різноманітних життєвих ситуацій) у вищезазначених закладах важливо значну увагу приділяти формуванню саме життєвої компетентності студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання компетентності з-поміж європейської спільноти постало давно, його вивченню та розробці присвятили свої праці Ф. Вейнерт, Дж. Гуді, Ж. Делор, Дж. Карсон, Р Кеган, Дж. Консант, Дж. Куллахан, У Мозер, Т. Оатс, Ж. Перре, Дж. Равен, Д. Райхен, Л. Салганік, Г. Халлаш та ін.

Оновлення системи освіти, яка зорієнтована на входження в єдиний світовий освітній і інформаційний простір на основі компетентнісного підходу зумовило появу низки наукових досліджень і у вітчизняній педагогічній науці. Зокрема, підготовку майбутніх фахівців на засадах компетентнісного підходу розкривають у наукових дослідженнях В. Болотов, Н. Борбич, Г. Ващенко, П. Гусак, Л. Гусак, О. Глузман, М. Докторович, А. Мудрик, О. Пометун, О. Савченко, В. Сєріков, І. Сидорук та ін.; поняттєвим апаратом, окресленої нами проблеми, займалися такі вітчизняні учені як І. Єрмаков, Л. Несен, Д. Пузіков, Н. Пустовіт, Л. Сохань, В. Циба та ін.

Для нашого дослідження є цінною думка В. Болотова та В. Сєрікова, про те, що компетентнісний підхід представляє такий зміст освіти, який не зводиться до знаннєво-орієнтаційного компоненту, а передбачає опанування досвідом розв'язання життєвих проблем, виконання ключових функцій та соціальних ролей [1, с. 32-33].

Варто зауважити, що І. Єрмакова, Н. Пустовіт, Л. Сохань, М. Степаненко, Т. Титаренко, В. Циба, І.Ящук, досліджуючи поняття «компетентність», схиляються до думки, що це здатність і готовність особистості до дії, що ґрунтується на знаннях і життєвому досвіді та виділяють життєву компетентність особистості.

Акцентуючи свої дослідження саме на життєвій компетентності Л. Сохань розробила структуру науково-педагогічного бачення життєвої компетентності, М. Степаненко, Л. Сохань, В. Нищета, Л. Щербакова виділили компоненти життєвої компетентності, Р Безлюдний, В. Нищета, Д. Пузіков, О. Сас, І. Ящук проаналізували та визначили критерії та показники сформованості життєвої компетентності особистості.

Л. Сохань, І. Єрмакова, Г. Несен розглядають життєву компетентність як складне утворення, яке містить знання, уміння та навички, життєвий досвід та життєві досягнення особистості [5]. Науковці також наголошують на тому, що сформованість життєвої компетентності дозволить особистості не лише вміло орієнтуватися у соціальних ситуаціях, розв'язувати життєві проблеми, а й розуміти себе, свої якості, уміти бачити свої кращі сторони та недоліки; мати здатність до самовдосконалення; розуміти та адекватно оцінювати інших людей, встановлювати з ними стосунки на основі толерантності; уміти керувати собою в різних життєвих ситуаціях [5]. В. Циба, в свою чергу, указав на роль життєвої компетентності у визначенні і здійсненні особистістю власного життєвого шляху [11].

Дослідження означеного предмета [3] дозволяють нам стверджувати, що життєва компетентність є системною властивістю особистості, яка містить цілісну, ієрархічну, динамічну систему здатностей (або окремих компетенцій), яка дозволяє їй свідомо і творчо визначати і будувати особисте життя, розвивати свою індивідуальність, досягти успішної, оптимальної життєдіяльності в умовах змінного середовища.

Таким чином, життєва компетентність особистості це система здатностей особистості, яка, дозволяє уміло розв'язувати життєві проблеми, своєчасно визначати і вирішувати складні життєві завдання, які постають у процесі життєдіяльності на основі ефективної організації життєвого шляху. Враховуючи те, що проблема формування життєвої компетентності особистості сьогодні є актуальною, саме розвиток життєвих компетентностей студентів має стати одним з основних завдань сучасних закладів вищої освіти. Студентство це особливий віковий період (місток між дитинством і дорослим життям), коли особистісне формування молодої людини відбувається досить складно, має свої протиріччя і труднощі.

Мета статті здійснити аналіз сформованості життєвої компетентності студентів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для реалізації нашої мети цінними є дослідження щодо структури життєвої компетентності. Зокрема, аналізуючи наукові доробки М. Нищети, ми з'ясували, що науковець указує на такі складники життєвої компетенції як «Я-концепція», ціннісні орієнтації, якості емоційно-вольової сфери відносно взаємодії з іншими людьми, комунікативність, полікультурність, конфліктну компетентність [9].

Заслуговує також на увагу думка Л. Щербакової, про те, що життєва компетентність містить соціальну, освітню, комунікативну, аутопсихологічну складові [12, с. 53 60]. Зокрема, соціальна складова, на думку дослідниці, передбачає: наявність знань про загальні принципи розвитку буття, наявну соціально-політичну та економічну ситуації в країні; суспільні норми і цінності; уміння долати протиріччя зовнішнього світу; ставити цілі, адекватні до соціальних умов; визначати своє місце в суспільстві і поєднувати свою індивідуальність із наявними життєвими умовами; реалізовувати право на самостійне влаштування особистого життя [12, с. 53 60].

Освітня складова передбачає: уміння засвоювати інноваційні форми навчання; проявляти активну позицію в навчальному процесі; планувати та ефективно використовувати час; мати свою точку зору на події, що відбуваються; знаходити нестандартні шляхи у реалізації своїх цілей; вирішувати завдання, спрямовані на професійну зрілість; досягати високих результатів, затребуваних суспільством [12, с. 53 60].

Комунікативна складова передбачає: наявність знань про значення спілкування в реалізації стратегії життєвого успіху, засоби і методи ефективного спілкування, ділову і професійну етику; уміння проявляти гнучкість, толерантність, доброзичливість і відкритість, налагоджувати і підтримувати контакти, розширювати коло спілкування та будувати довгострокові відносини на основі співпраці і взаємної поваги [12, с. 53 60].

Аутопсихологічна складова передбачає: наявність знань про власні здібності й індивідуальні особливості; уміння здійснювати внутрішній самоконтроль, керувати своїми емоціями і станами у будь-яких ситуаціях, нести відповідальність за події, що відбуваються в особистому житті, власні вчинки та поведінку; використовувати сучасні методи самопізнання і саморозвитку, здійснювати пошук індивідуальної життєвої стратегії тощо [12, с. 53 60].

О. Проценко, досліджуючи формування життєвої компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі професійної підготовки, у структурі життєвої компетентності виділяє мотиваційний та особистісний компоненти (моральні принципи та національні цінності); когнітивний та функціональний (професійний аспект спрямований на кар'єрне зростання); соціальний компонент (соціальна, громадянська та родиннопобутова компетентність). На думку науковця, саме ці компоненти дозволять забезпечити всебічний розвиток особистості, реалізацію майбутнього кваліфікованого фахівця в актуальних для нього сферах життєдіяльності [11].

Інший дослідник А. Хуторський, указує на те, що базовим, у формуванні життєвої компетентності особистості є орієнтація на національні й загальнолюдські цінності.

Отже, враховуючи вищезазначене ми визначили такі складники життєвої компетентності: загальнолюдські та моральні цінності; ставлення до світу і самих себе; прояв активної життєвої позиції; професійна зорієнтованість.

Для визначення сучасного стану сформованості життєвої компетентності студентів ми провели анкетування за визначеними нами складниками серед студентів IV курсу освітнього ступеня «Бакалавр» спеціальності «Соціальна робота» Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Зокрема, досліджуючи якості особистості, які найбільш цінуються студентською молоддю, ми отримала наступні результати: 90% студентів надають перевагу відповідальності за свої слова та вчинки, доброті; 80% чесності, справедливості, толерантності; 70% щирості й відкритості; 60% студентів цінують уміння відстоювати свою позицію; 50% уміння прийти на допомогу, а 10% опитаних наголосили на хитрості в окремих випадках.

Варто також зазначити, що 90% опитаних дуже часто замислюються над наслідками власних дій і тільки 10% інколи. Підсилює даний аспект те, що 100% опитаних відчувають сором за свої неправильні дії та вчинки. Разом з тим, 60% відчувають сором за вчинки своїх близьких і по 20% за державних і світових лідерів.

Отож, ми бачимо, що попри кризу у моральному вихованні молодого покоління, студенти надають перевагу саме загальнолюдським цінностям, що дуже важливі у характеристиці справжнього громадянина і майбутнього фахівця, який буде працювати у сфері «людина»-«людина».

З приводу ставлення до світу і самих себе, наше дослідження показало, що переважна більшість студентів є оптимістами, оскільки 60% опитаних вважає, що у ХХІ ст. людство має жити краще. Однак, нас не може не хвилювати той факт, що 10% студентів бояться майбутнього та не вірять у краще майбутнє, 20% вважають, що світ жорстокий. 70% опитаних переконані, що людина може бути господарем свого життя, 20% сказали «ні», а 10% не впевнені у цьому.

Варто зазначити, що студенти реально оцінюють наявність і конструктивної і деструктивної інформації та потребу в умінні критично оцінювати її. Вони зазначили, що дуже важливо уміти сприймати, аналізувати та критично оцінювати інформацію з різних джерел (телебачення, преса, радіо, інтернет), користуватися комп'ютерною технікою і програмами, іншими сучасними технологіями, знаходити та використовувати інформацію з різних носіїв: комп'ютерів, мікрофільмів, каталогів та підвищувати свою медіаграмотність.

Враховуючи те, що ідентичність людини формується як сукупність ідентифікацій, в результаті яких вона усвідомлює свої особистісні якості, індивідуальні особливості, риси, характеру, способи поведінки, створює свій цілісний унікальний образ, себе як результат історії власного життя, ми запитали студентів про те, як вони ідентифікують себе і в реальному часі і в майбутньому. Зокрема, на даний момент 100% опитаних ототожнюють себе із студентською групою, разом з тим 30% з територіальною громадою, 10% з групою однодумців («патріот своєї Батьківщини), 30% з громадянином світу (космополітична ідентичність). У майбутньому студенти ідентифікують себе наступним чином: 10% із групою однодумців (патріот своєї Батьківщини), 30% з територіальною громадою, 30% з громадянином світу (космополітична ідентичність), 60% ідентифікують себе з родиною (любляча дружина і мама), 50% як майбутні фахівці соціальної сфери. Отже, можна стверджувати, що кожен студент певною мірою бачить перспективи свого життя, має самоусвідомлення того, якою людиною він є і хоче бути. Людина з розвиненою ідентичністю, яка точно знає, хто вона є, чим відрізняється від інших і тим пишається, зазвичай залишається сама собою в різноманітних життєвих ситуаціях, здатна впевнено робити вибір і усвідомлювати відповідальність за нього. Однак, ми бачимо, що є суперечність у відповідях: студенти ніби на 100% бачать своє власне життя у розвитку, однак 90% студентів не змогли відповісти щодо їх місця (місії) у ХХІ столітті.

Нами також було з'ясовано, що 100% опитаних намагаються зробити своє життя активним і змістовним. Зокрема, для досягнення цієї мети 50% відмітили, що знаходять нестандартні шляхи у реалізації своїх цілей, 30% вирішують завдання, спрямовані на професійну зрілість, 20% беруть активну участь у житті факультету, 10% займаються волонтерською діяльністю. Однак у позиції анкети щодо деталізації заходів їх активної діяльності, тільки 10% студентів указали на конкретні види діяльності. На жаль, жоден студент не зазначив, що він допомагає громаді у розв'язанні її соціальних проблем.

Для нашого дослідження було також важливо з'ясувати, які основні навички, на їх думку, потрібно формувати у студентів для досягнення успіху в сучасному світі і отримали такі результати: гнучкість та адаптивність людини, готовність постійно вчитися (90%); практична спрямованість, продуктивність та ефективність рішень (70%); соціальний інтелект, уміння працювати в команді (70%); міжкультурна компетентність уміння співпрацювати з представниками усіх народів і культур, ураховувати культурні відмінності (70)%; нестандартне мислення, здатність визначати глибинну і приховану сутність (60%); проектний спосіб мислення уміння розробляти проекти, формулювати цілі, утілювати інновації на практиці, досягати бажаного результату (60%); творчий, інноваційний підхід до проблем (50%); організаторські та лідерські навички, прийняття рішень, відповідальність за них (50%); вільне користування новими інформаційними технологіями, віртуальна співпраця (40%); самостійність суджень, критичність, здатність протистояти авторитетам (30%); здатність працювати в умовах невизначеності, непередбачуваності й ризику (30%).

Разом з тим, студенти відмітили, що їм варто вдосконалювати такі навички: здатність працювати в умовах невизначеності, непередбачуваності й ризику; організаторські та лідерські навички, прийняття рішень, відповідальність за них (30% опитаних); проектний спосіб мислення (20% респондентів); практичну спрямованість, творчий та інноваційний підхід до проблем; нестандартне мислення (10% досліджуваних). Разом з тим, 30% студентів зазначили, що вони хотіли б вдосконалити свої навички за всіма позиціями.

Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Ураховуючи позиції дослідників та власні міркування, ми прийшли до висновку, що життєва компетентність студентів містить такі складники: загальнолюдські та моральні цінності; ставлення до світу і самих себе; прояв активної життєвої позиції; професійну зорієнтованість. Проведене дослідження щодо життєвої компетентності студентів спеціальності «Соціальна робота» дозволило виявити ряд суперечностей: студенти ніби бачать своє власне життя у розвитку (сьогодні і в майбутньому), однак не можуть відповісти щодо їх місця у сучасному світі; третина опитаних пов'язує себе з територіальною громадою, однак жоден із студентів не допомагає громаді у розв'язанні її соціальних проблем. Існує також потреба студентів у вдосконаленні організаторських та лідерських навичок, навичок прийняття рішень та відповідальності за них; проектного способу мислення; творчого та інноваційного підходу до проблем.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вдосконаленні формування життєвої компетентності студентів на основі залучення студентів до громадсько-корисної роботи, до участі в студентському самоврядуванні, забезпеченні кожному студенту статусу суб`єкта навчально-пізнавальної та громадської діяльності.

висококваліфікований компетентність лідерський школа

Список використаних джерел

1. Болотов В., Сериков В. Компетентностная модель: от идеи к образовательной програме. Педагогика. 2003. № 10.С. 32-33.

2. Гусак П. М., Гусак Л. Є. Компетенції і компетентності у підготовці фахівця. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Педагогіка і психологія. 2015. Вип. 43. С. 7-10.

3. Єрмаков І. Г., Пузіков Д. О. Життєвий проект особистості: від теорії до практики: практико зорієнтований посібник. К.: Освіта України, 2007. 212 с.

4. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: [науково-методичний посібник] / наук. ред. І. Г Єрмаков. Запоріжжя: Центріон, 2005. 640 с.

5. Життєва компетентність особистості: науково-методичний посібник / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова, Г. М. Несен. К.: Богдана, 2003. 520 с.

6. Закон України «Про вищу освіту».

7. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти».

8. Закон України «Про освіту».

9. Нищета В. А. Життєва компетентність особистості: до питання створення функціональної моделі. Шкільний світ. 2011. № 37. С. 5-13.

10. Проценко О. С. Формування життєвої компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі професійної підготовки: атореф. дис. ... канд. пед. наук 13.00.04. Харків, 2015. 21 с.

11. Циба В. Життєва компетентність у соціальній психології: до визначення поняття. Кроки до творчості. К, 2011.209 с.

12. Щербакова Л. Н. Компетентность студентов в разработке стратегии жизненного успеха. Вестник РУДН. Серия: Психология и педагогика. 2008. №3. С. 53 60.

13. ANNEX to the Proposal for a Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning [Electronic resource].

References

1. Bolotov V, Serykov V Kompetentnostnaya model': ot idei k obrazovatel'noy programe. Pedagogika. 2003. № 10. S. 32-33.

2. Husak P. M., Husak L. Ye. Kompetentsiyi i kompetentnosti u pidhotovtsi fakhivtsya. Naukovi zapysky Vinnyts'koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhayla Kotsyubyns'koho. Seriya : Pedahohika i psykholohiya. 2015. Vyp. 43. S. 7-10.

3. Yermakov I. H., Puzikov D. O. Zhyttyevyy proekt osobystosti: vid teoriyi do praktyky: praktyko zoriyentovanyy posibnyk. K.: Osvita Ukrayiny, 2007. 212

4. Zhyttyeva kompetentnist' osobystosti: vid teoriyi do praktyky: [naukovo-metodychnyy posibnyk] / nauk. red. I. H Yermakov. Zaporizhzhya: Tsentrion, 2005. 640 s.

5. Zhyttyeva kompetentnist' osobystosti: naukovometodychnyy posibnyk / Za red. L. V Sokhan', I. H. Yermakova, H. M. Nesen. K.: Bohdana, 2003. 520 s.

6. Zakon Ukrayiny «Pro vyshchu osvitu»

7. Zakon Ukrayiny «Pro vnesennya zmin do deyakykh zakoniv Ukrayiny shchodo vdoskonalennya osvitn'oyi diyal'nosti u sferi vyshchoyi osvity»

8. Zakon Ukrayiny «Pro osvitu»

9. Nyshcheta V A. Zhyttyeva kompetentnist' osobystosti: do pytannya stvorennya funktsional'noyi modeli. Shkil'nyy svit. 2011. # 37. S. 5-13.

10. Protsenko O. S. Formuvannya zhyttyevoyi kompetentnosti uchniv profesiyno-tekhnichnykh navchal'nykh zakladiv u protsesi profesiynoyi pidhotovky : atoref. dys. ... kand. ped. nauk 13.00.04. Kharkiv, 2015. 21 s.

11. Tsyba V. Zhyttyeva kompetentnist' u sotsial'niy psykholohiyi: do vyznachennya ponyattya. Kroky do tvorchosti. K, 2011. 209 s.

12. Shcherbakova L. N. Kompetentnost' studentov v razrabotke strategii zhiznennogo uspekha. Vestnik RUDN. Seriya: Psikhologiya i pedagogika. 2008. №3. S. 53 60.

13. Annex to the Proposal for a Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning

Размещено на Allbest.ru