Діловий імідж сучасного педагога

Звєкова В.К.

Анотація

педагог імідж освіта творчий

Стаття присвячена актуальному питанню щодо формування та розвитку іміджу педагогів, виховання творчості молодших школярів у навчально - виховних закладах освіти на сучасному етапі. Розглянути основні питання творчого виховання особистості в історії педагогіки, необхідність провести теоретичний аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури з вивчення творчого розвитку у людини в ранньому віці

Ключові слова: проблема, виховання дитини, професійна діяльність, імідж, творча особистість.

Abstract

The article is devoted to the urgent issue of the formation and development of the image of teachers, the upbringing of the creativity of primary schoolchildren in educational institutions of education at the present stage.

Consider the basics of the issue of creative personality education in the history of pedagogy, the need to conduct a theoretical analysis of psychological, pedagogical and methodological literature on the study of creative development in humans at an early age.

Keywords: problem, raising a child, professional activity, image, creative personality.

Основна частина

Постановка проблеми. Актуальність проблеми розвитку іміджу педагога, творчих здібностей в педагогічному процесі обумовлена новими вимогами державного освітнього стандарту, в основі якого лежить особистісно-орієнтоване навчання, даний підхід направлений на глибоку різнобічну підготовку особистості до подальшої професійної діяльності, яка обов'язково включає в себе творчу складову, де мінливі вимоги тягнуть за собою і створення нових концепцій навчального процесу. Проблема раннього розвитку творчої особистості викликає гострий інтерес у вчених усього світу. Наразі необхідно з перших років життя людини закладати основи розуміння світу як такого, що динамічно змінюється, в якому особистість перебуває в стані постійного творення цього світу і самої себе.

Дослідження творчої активності - проблема складна і суперечлива, вона полягає в тому, що передбачає рішення важливих методичних питань: природи і джерел розвитку творчої активності, складність проблеми полягає також в тому, що предметом тут виступає явище, внутрішня сутність якого недоступна для прямого, безпосереднього дослідження. Тому, маючи щодо довге історію вивчення, творча активність особистості, імідж педагога сьогодні, залишається недостатньо дослідженою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про необхідність надання дітям можливості творити писали ще філософи Стародавньої Греції. Знамениті педагоги, такі як Я.А. Коменський, І. Г Пес - талоці, Ф. Фребель та ін. надавали цьому велике виховне значення.

У наш час у світі психолого-педагогічній науки були здійснені фундаментальні дослідження з вивчення механізмів розвитку творчості дітей різного віку. Методологічні положення, розроблені Л.С. Виготським, С.Л. Рубінштейном, Г Д. Бебіх [14; 35; 3], склали основу досліджень у цій галузі. Цілісний підхід до розвитку творчо обдарованої особистості в різних видах дитячої діяльності реалізовано у дослідженнях А.В. Брушлінського, В.Т. Кудрявцева, О.М. Матюшкіна, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьова [14; 23].

Такі дослідники як Г А. Бакуліна, Д.Б. Бого - явленська, А. Маслоу та інші відносять в якості основних рис творчої особистості когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність в невизначених і складних ситуаціях.

Авторами доведено, що процес розвитку творчих здібностей у цьому віці є досить специфічним, він відбувається стрімко, спонукається внутрішніми передумовами, потребою дитини у пізнанні, відкриттях, творенні, діях, а також залежить від впливів соціального середовища.

Формулювання цілей і завдань. Проаналізувати та дослідити теоретичні та методичні проблеми психолого-педагогічного супроводу педагогом розвитку творчих здібностей особистості, виявити педагогічний потенціал культурно-освітнього середовища, яке сприяє формуванню професійного іміджу майбутнього фахівця - майбутнього вчителя початкового рівня.

Виклад основного матеріалу та отриманих результатів дослідження. Актуальною проблемою стає розвиток творчого потенціалу учнів, розуміння і пізнання ними сенсу людського існування в умовах радикального ускладнення соціальних, екологічних, економічних, культурологічних та інших факторів.

В даний час найбільш важливим завданням освіти є його спрямованість на придбання кожним школярем свого власного повноцінного осо - бистісного досвіду. Основний шлях досягнення цього - творча діяльність учнів. Глобальні процеси неминуче призводять до інформатизації освіти, викликають потребу в пошуку нових підходів до організації навчально-виховного процесу, що сприяє самореалізації та саморозвитку особистості школяра. Це, в свою чергу, визначає перспективи створення глобальної інформаційної освітнього середовища, що забезпечує широкі можливості для освітньої діяльності, впливає на перерозподіл ролей між її учасниками. Стандарти нового покоління орієнтують педагога на розвиток в учнів мотивації до творчої праці, готовності до професійного вибору, вміння орієнтуватися в світі соціальних цінностей. На даному етапі становлення особистості на особливу увагу заслуговує дослідницька діяльність школярів, творчості особистості.

Відповідно до новим етапом розвитку освіти необхідні педагоги, які виступають носіями нової системи професійно-педагогічних цінностей, що володіють високим рівнем ділової культури і професійної компетентності, здатні органічно адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі і відповідати сучасним викликам.

Зміни в області соціально-економічних відносин, що відбуваються в останні роки в Україні, не могли не вплинути на розвиток загальної освіти.

Система освіти в даний час змушена функціонувати в конкурентному середовищі, наявність якої обумовлено, перш за все, демографічним спадом, зростаючими потребами в отриманні нових знань і все розширюється потоком пропозицій з боку різного типу установ (державних і комерційних) в області освітніх послуг.

Основну роль покликані зіграти загальноосвітні школи, позашкільні навчальні заклади, інші соціальні інститути, що займаються формуванням інтенсивних педагогічних і методичних систем навчання, виховання і розвитку учнів.

Образ керівника займає особливе місце в складових іміджу освітньої організації в цілому, особливо в плані комунікацій в професійному середовищі (конкуренти, партнери, органи управління освітою). Формування іміджу керівника - досить складний процес, оскільки він виконує функції адміністратора, організатора, спеціаліста, громадського діяча і т.д., при цьому демонструючи свої особистісні якості [1, с. 122].

Для іміджу майбутнього педагога велике значення має моральна оцінка його особистості. Тому майбутній педагог повинен підтримувати високі стандарти своєї поведінки для формування професійного іміджу. Ми виділяємо такі структурні блоки іміджу майбутнього педагога: візуальне сприйняття (ступінь фізичної привабливості, ступінь виваженості манер поведінки, одяг і аксесуари); інтелектуальне сприйняття (вражаючі особистісні характеристики, якості, що відображають професійний портрет спеціаліста); статусне сприйняття (оцінка стратифікаційного статусу (положення в суспільстві), посада); майбутній фон, що впливає на сприйняття конкретної людини (особистісні характеристики оточення: сім'я, друзі, знайомі, колеги; стратифікаційних характеристики оточення (до якої соціальної групи належить і ступінь престижу положення цієї групи); вплив інтер'єру на сприйняття людини (якість, стиль, колірне оформлення, просторові характеристики).

Таким чином, всі компоненти іміджу керівника можна звести до трьох груп: - персональні (тип особистості, риси характеру, якості особистості, фізичні особливості);

- соціальні (освіта, біографія, спосіб життя, система цінностей, суспільний статус);

- професійні (тип керівника та його статус в колективі, ступінь володіння професійними методами і технологіями управління колективом, наявність навичок стратегічного планування, організаторських умінь, здібностей до об'єктивної незалежної оцінки, прогресивного розвитку, самовдосконалення) [3, с. 64].

Велике значення для позитивного розвитку професійного іміджу майбутнього педагога в сфері спілкування набуває мовна культура фахівця соціальної сфери: знання норм мови, вміння правильно і вдало використовувати мовні форми, знання ораторського мистецтва, знання мови жестів глухих і т.д. Атрибутами вербальної поведінки є чіткість вербальної артикуляції, відповідність сили і тембру голосу, наявність імпровізаційних здібностей, виразність, ключові фрази, часто вживані слова.

До основних компонентів мовного іміджу сучасного фахівця більшість вчених відносить: дотримання культури мовлення (правильність, точність, логічність, багатство, різноманітність, чистота, доречність, виразність, емоційність і т.д.); дотримання етикету спілкування (кожна людина, незалежно від віку, статі, національності, освіти, посади, повинен дотримуватися основних норм мовного етикету); володіння основами ораторського мистецтва (здатність говорити в групі людей за допомогою структурованого, зваженого способу з наміром надати інформацію, вплинути або розважити слухачів); володіння культурою писемного мовлення (письмова мова для фахівців будь-якого напрямку є основною, так як саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти, описуються різноманітні ідеї та погляди).

Керівнику, який працює над позитивним особистим іміджем, важливо не перед батьками (законними представниками) та працівниками (людиною з кола), здатним зрозуміти їх проблеми, а не підносяться над ними. Ділове спілкування - складний процес, керівнику в кожному конкретному випадку треба вміти правильно вибрати модель поведінки, враховуючи ситуацію спілкування, зміст бесіди, характер і очікування співрозмовників. Сучасний керівник може ефективно вирішувати педагогічні завдання, якщо володіє достатнім рівнем наукових знань з управління, обгрунтовано планує, організовує, мотивує і контролює роботу педагогічного колективу.

У зв'язку з впровадженням нової освітньої парадигми в XXI столітті зростають вимоги до розвитку творчої особистості, яка для вирішення складних життєвих завдань повинна володіти активним розвиненою уявою і продуктивним гнучким мисленням. Сучасна школа орієнтована на різнобічний розвиток особистості і передбачає гармонійне поєднання навчальної діяльності (формування знань, умінь і навичок) і творчої діяльності, яка пов'язана з розвитком індивідуальних здібностей учнів.

Більшість вчених визначають творчість як діяльність, яка породжує «щось нове». Новизна, яка виникає в результаті творчої діяльності, може мати об'єктивний характер, тобто продукти творчості, в яких розкриваються невідомі закономірності навколишньої дійсності, і суб'єктивний, якщо продукт творчості новий не об'єктивно (сам по собі), а є новим для людини, яка його створила. Європейські вчені у своїх дослідженнях визначають творчість, як поєднання інтелектуальних та особистісних факторів [11, с. 28].

Таким чином, випливає, що творчість - це діяльність людини, в процесі якої створюється деякий продукт, що володіє новизною і суспільною значимістю, що охоплює зміну дійсності і самореалізації особистості в процесі створення матеріальних і духовних цінностей.

Серед основних видів творчої діяльності людини можна виділити наступні: соціальна творчість; наукова творчість; технічна творчість; художня творчість; педагогічна творчість [7, с. 56].

У процесі творчої діяльності формуються і розвиваються творчі здібності.

Існує творча здатність індивіда, яка характеризується як готовністю до створення і прийняття виключно нових ідей, що відхиляються від загальноприйнятих або традиційних схем мислення і які входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактору, а так само здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем - креативність.

Існує чотири фази творчого процесу.

1. Перша фаза, яка має на увазі свідому роботу (підготовка) - особливий діяльний стан, який є передумовою для інтуїтивного проблиску нової ідеї.

2. Друга фаза, несвідома робота - (дозрівання) - осмислення проблеми і інкубація направляючої ідеї.

3. Третя фаза має на увазі перехід несвідомого в свідоме - (натхнення) - в сферу свідомості надходить ідея рішення спочатку у вигляді гіпотези, принципу, задуму.

4. Четверта фаза, свідома робота - розвиток ідеї, її остаточне оформлення і реалізація [7, с. 67].

На думку Д. Андерсона творча особистість - це тип особистості, що характеризується стійкістю, високим рівнем спрямованості на творчість, мотиваційно-творчою активністю, що виявляється в органічному єднанні з високим рівнем творчих здібностей, які дозволяють досягти прогресивних, соціальних і особистісно значущих результатів в одній або декількох видах діяльності [1, с. 90].

А. Маслоу вважає, що найвищими потребами творчої особистості є симетрія, цікавість, порядок і простота, естетична потреба до краси і необхідність в осмисленні навколишнього світу [8, с. 377].

До розгляду проблеми творчих здібностей існує три основні підходи.

1. Перший передбачає, що творчих здібностей як таких немає. В якості необхідної умови творчої активності особистості виступає інтелектуальна обдарованість. Головну роль в прояві творчої поведінки грають мотивації, цінності, особистісні риси.

Основою є концепція Д.Б. Богоявленської [3, с. 24] з точки зору якої творчість є ситуативно не стимульована активність, яка проявляється в прагненні вийти за межі поставленої проблеми. Так само Діана Борисівна вводить поняття креативної активності особистості, вважаючи, що вона обумовлена певною психічною структурою, властивою креативному типу особистості. Креативний тип особистості притаманний всім новаторам, незалежно від роду діяльності.

2. Другий підхід передбачає, що творча здатність або креативність це незалежний від інтелекту, самостійний фактор [5, с. 433].

Е.П. Торренс висунув концепцію «теорія інтелектуального розвитку», згідно з якою якщо ^ людини нижче 115-120, то інтелект і креативність утворюють єдиний фактор, а при ^ вище 120 - творча здатність стає незалежною величиною, тобто, немає креативів з низьким інтелектом, але є інтелектуали з низькою креативністю.

Дане припущення схоже з даними Д. Перкінса, згідно з якими люди з ^ нижче певного рівня не можуть оволодіти даною професією, але якщо ^ вище цього рівня, то прямого зв'язку між інтелектом і рівнем досягнень немає, тобто для кожної професії існує нижній допустимий рівень розвитку інтелекту. Головну роль у визначенні успішності роботи грають особистісні цінності і риси характеру.

3. Якщо рівень інтелекту розвинений високо, то це передбачає високий рівень творчих здібностей і навпаки. Творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає. Цю точку зору поділяли і поділяють практично всі фахівці в області інтелекту, а саме Д. Векслер, Р. Стернберг, Р. Вайсберг та інші.

«Креативність є компонент загальної розумової обдарованості» - такій думці прийшов Айзенк, спираючись на значущі кореляції між ^ і тестами Гілфорда на дивергентне мислення. Вайсберг стверджує, що творче мислення діагностується за якістю продукту, а не за способом його отримання, тобто пізнавальний процес спирається на минулі знання і тягне їх перетворення відповідно до вимог завдання [5, с. 448].

Будь-яка людина може «виражати себе у творчості життя», адже творчість це «виправдання власного існування», тобто воно виправдовує саме себе.

Я.А. Пономарьов вважає, що в основі дослідження психологічних механізмів творчого мислення лежить «факт неоднорідності дій людини» і виділяє шість основних підходів до розуміння проблеми розвитку творчого мислення [10, с. 65].

1. Інтуїтивізм (Платон).

Даний підхід містить в собі найбільш ранні уявлення про психологічні механізми вирішення творчих завдань. Інтуїція - раптове осяяння, властиве небагатьом, дар передчуття, передбачення. Відкриття нового настає саме по собі, мимовільно, «автохтонно».

2. Теорія несвідомої роботи (Гельмгольц, Пуанкаре).

У несвідомій сфері відбувається не тільки зберігання вражень, але і їх класифікація, переробка, в процесі чого в сферу свідомості потрапляють ідеї вирішення проблем. Дані ідеї є продукт несвідомої роботи думки (несвідома ідеація) або мозку (несвідома церебрація). Під інтуїцією в даному випадку розуміється несвідома робота.

Творчий процес, згідно з даним підходом, складається з ряду етапів:

- свідома робота - особливий діяльнісний стан, що є передумовою для інтуїтивного виникнення нової ідеї;

- несвідома робота - дозрівання, інкубація направляючої ідеї;

- перехід несвідомого в свідомість - натхнення; в результаті несвідомої роботи в сферу свідомості надходять ідеї винаходу, відкриття в гіпотетичному вигляді;

- свідома робота - розвиток ідеї, її остаточне оформлення і перевірка.

3. Концепція проб і помилок.

Джерелом пізнання є досвід. Творча сила розуму - здатність духу шляхом асоціацій утворювати випливають з досвіду нові оригінальні поєднання. Принцип проб і помилок - основа даного підходу. Цей принцип по-різному розкривається вченими.

Таким чином, відповідно до даного підходу основою творчості є: задоволення, природжений нервовий шлях, частота повторення дій.

4. Теорія пресервації (Мюллер).

Творчість виникає завдяки порушенню нормальної діяльності мозку, коли в ньому утворюються вогнища застійного збудження. Ці вогнища надовго утримують у свідомості пов'язані з ними уявлення, які, групуючись, поєднуючись, утворюють щось нове.

5. Концепція розуміння.

Рішення задачі настає раптово внаслідок розуміння. Розуміння - осягнення завдання за допомогою інтелектуального процесу, що розгортається поза діяльністю.

6. Об'єднання концепції проб і помилок з концепцією розуміння.

Основою даного підходу є перенесення наявних в досвіді знань на проблемну ситуацію.

Розуміння - це «реальність, відповідна результату взаємодії», а проба - «реальність, яка відповідає процесу взаємодії вирішального з компонентами завдання».

На кожному віковому етапі розвитку людини мислення має свої особливості. Від цього відбувається складність в його розумінні.

Творче мислення має неоднозначне тлумачення, тобто з одного боку це психічний процес, який ґрунтується на вирішенні протиріч і проблем, що виникають в процесі діяльності людини, а, з іншого боку, поняття «мислення» і творче мислення є синонімами, так як мислення засноване на вирішенні труднощів.

Існує шість основних підходів до розуміння проблеми розвитку творчого мислення у дітей: інтуїтивізм, теорія несвідомої роботи, концепція проб і помилок, концепція розуміння і синтез концепції проб і помилок і теорії розуміння.

Проведений теоретичний аналіз дозволяє зробити наступні висновки:

1. Творча активність - це форма самовираження і пізнання навколишнього світу, коли особистість освоює творчий досвід, що стає потім основою саморозвитку, також творча активність є способом засвоєння соціального досвіду, який дозволяє вибудовувати взаємозв'язку з навколишнім світом, відносини з людьми, розвивати самопізнання, са - моактуалізацію і творче самовираження.

2. Розвиток творчих здібностей є процесом формування внутрішніх потенціалів до самостійного вивчення та пошуку в обраній діяльності. розвиток творчої активності ґрунтується на визнання безумовної цінності процесів самореалізації і самовираження, що передбачає підтримку будь-яких творчих починань особистості.

3. Творча активність стає більше ефективною, коли є можливість вибору і свобода діяльності, поєднуючись з внутрішніми потребами особистості. інтенсивне розвиток творчої активності в педагогічному процесі є повноцінним джерелом саморозвитку особистості в подальшій діяльності, як рушійна сила індивіда.

Можна, можливо говорити про те, що психоло - го-педагогічні основи розвитку творчих здібностей особистості включають наступне:

1) передумови, які характеризують успішність процесу освоєння нового (розвиток пізнавального інтересу, формування умінь співпрацювати, заохочення прагнень до самостійності);

2) умови, які сприяють розвитку творчої активності (розвиток емпатійних взаєморозуміння, створення сприяють активному діалогу ситуацій, активізація творчого взаємодії педагогів і учнів, використання наявного позитивного досвіду в конкретному напрямку діяльності; застосування інноваційних психолого-педагогічних технологій);

3) Критерії, які дозволяють говорити про ефективності роботи по психолого-педагогічному забезпечення розвитку творчої активності (позитивне самооцінювання учнів, розвиток творчого потенціалу, здатність до рефлексії);

4) Закономірності, які обумовлюють цю роботу (ефективність розвитку творчої активності залежить від орієнтованості на внутрішню роботу по саморозвитку, інтенсивність творчої самореаліза - ції ґрунтується на суб'єктній позиції того, хто навчається в процесі включення в творчу діяльність, продуктивність творчої активності підвищується при спрямованості вихователя на допомагає спілкування);

5) принципи керівництва, які спрямовані на розвиток творчої активності (підтримка творчих починань, спрямованість на розвиток творчої активності і самостійності, орієнтація на особистість того, хто навчається).

Особливості даного типу мислення полягає в тому, що для вирішення будь - якої задачі, людина не концентрує всі зусилля на знаходження одного можливого рішення, а шукає рішення, перебираючи всі варіанти, для того щоб проаналізувати якомога більше можливих результатів.

Висновки. В рамках вирішення поставлених завдань дослідження ми проаналізували літературу вітчизняних і зарубіжних авторів і можемо зробити висновок про те, що творчі здібності - певні індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, які не зводяться до готівкового, наявного вже у людини запасу навичок і знань, а обумовлюють легкість і швидкість їх придбання.

Імідж керівника освітньої організації характеризує ціннісні установки керівника і рівень реалізації функцій управління освітньою організацією. Імідж керівника відіграє велику роль у формуванні іміджу освітньої організації. Його поведінка, зовнішній вигляд, мова, звички відображаються на співробітниках. Тому керівник повинен володіти не тільки професійними якостями, але й організаційними. Персональний імідж керівника має прямий вплив на імідж співробітників освітньої організації.

Список використаних джерел

1. Андерсон Д. 2010. Думай, намагайся, розвивайся. Київ: Азбука, с. 92

2. Барна Н.В. 2007. Іміджелогія: навч. посібник для дистанційного навчання: навч. інструмент, для дистанційного навчання. 131 с.

3. Богоявленська Д.Б. 2009. Суб'єкт діяльності в проблематиці творчості. Питання психології, 40 с.

4. Борзова В.А. 2012, Розвиток творчих здібностей у дітей. Львів: Будинок друку, с. 316.

5. Виготський Л.С. 2012. Питання дитячої (вікової) психології. Криза 7років. Київ: Педагогіка, с. 216.

6. Гілфорд Дж. 2015. Три сторони інтелекту. Психологія мислення. Львів, с. 433-456.

7. Гузій Н. 1997. Педагогічний імідж та професійна культура. Вчитель творчої особистості] / Н. Гузій - К., с. 31.

8. Деревлева М., Ульянова М. Формирование имиджа руководителя. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.advlab.ru/arxiv/2000/frem_derevleva.htm

9. Друганов Р.В. 2010. Природа творчості. Київ. 352 с.

10. Ельконін Б. 2014. Дитяча психологія. Київ: Педагогіка, с. 376-385.

11. Кедров Б.М. 2017. Про творчість в науці і техніці. Київ: Молода гвардія, с. 192.

References

1. Anderson D. 2010. Dumay, namahaysya, rozvyvay - sya. Kyyiv: Azbuka, s. 92

2. Barna N. V 2007. Imidzhelohiya: navch. posibnyk dlya distantsiynoho navchannya: navch. instrument. dlya dystantsiynoho navchannya.131 s.

3. Bohoyavlens'ka D.B. 2009. Sub'yekt diyal'nosti v problematytsi tvorchosti. Pytannya psykholohiyi, 40 s.

4. Borzova V A. 2012, Rozvytok tvorchykh zdibnostey u ditey. L'viv: Budynok druku, 316 s.

5. Vyhot-s'kyy L.S. 2012. Pytannya dytyachoyi (vikovoyi) psykholohiyi. Kryza 7 rokiv. Kyyiv: Pedahohika, 216 s.

6. Hilford Dzh. 2015. Try storony intelektu. Psykholo - hiya myslennya. L'viv, 433-456 s.

7. Huziy N. 1997. Pedahohichnyy imidzh ta profesiyna kul'tura. Vchytel' tvorchoyi osobystosti] / N. Huziy - K., 31 s.

8. Derevleva M., Ul'yanova M. Formyrovanye ymydzha rukovodytelya. [Elektronnyy resurs] Rezhym dostupa: http:// www.advlab.ru/arxiv/2000/frem_derevleva.htm

9. Druhanov R.V. 2010. Pryroda tvorchosti. Kyyiv. 352 s.

10. El'konin B., 2014. Dytyacha psykholohiya. Kyyiv: Pedahohika, 376-385 s.

Размещено на Allbest.ru