Рівень готовності сучасного педагога до впровадження інноваційної діяльності

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Мукачівський державний університет

Магістратура, спеціальність «Освітні педагогічні науки»

Анотація

Ключові слова: педагог, інновації, готовність педагога,дошкільна освіта, вихователі

Key words: teacher, innovations, teacher readiness, preschool education, educators.

Розвиток української держави на сучасному етапі вимагає оновлення завдань і змісту освіти. Модернізація системи професійної освіти України проходить на засадах національної ідеї, сучасних освітніх парадигм, нових цілей і змісту навчання, виховання, розвитку нового покоління, починаючи з дошкільного дитинства. Від вищої школи потребується підготовка фахівця, здатного до дослідження можливих перетворень, до самовдосконалення, фахівця, який би творчо застосовувати у педагогічній діяльності набуті знання і вміння. У цьому контексті особливе місце займає підготовка майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до прогностичної діяльності.

Підготовка педагога дошкільного фаху, в першу чергу, повинна відповідати вимогам сучасності, адже це перша освітня ланка, від якої залежить рівень освіченості і вихованості майбутнього покоління.

На цьому акцентують увагу, розглядаючи проблеми удосконалення змісту підготовки фахівців дошкільної освіти в умовах неперервної освіти, різних аспектів фахового становлення майбутнього вихователя, Л.В. Артемова, Г.В. Бєлєнькая, А.М. Богуш, З.Н. Борисова, Е.С. Вільчковський, Н.В. Гавриш, Н.М. Голота, Л.П. Завгородня, Н.Ф. Денисенко, Є.Є. Капрова, О.Г. Кучерявий, І.О. Луценко, Н.В. Лисенко, М.А. Машовець, Г.О. Підкурганна, Т.І. Поніманська, Г.В. Сухорукова та ін.[1, с. 43].

Отже, в теорії та практиці вищої педагогічної освіти є значні напрацювання, які висвітлюють нові тенденції та потреби її розвитку в умовах суспільної модернізації та дають підстави визначити значущі для дослідження напрями: стратегія розвитку педагогічної освіти, інноваційні процеси й реформи у вищій школі; теоретичні та методологічні засади професійної підготовки майбутнього педагога у закладі вищої освіти. Сучасні дослідження, що розкривають окремі сторони підготовки фахівців дошкільного профілю висвітлено в роботах Г. Бєлєнької (формування фахової компетентності); Н. Лисенко, З. Плохій (підготовка вихователів до організації еколого-дослідницької діяльності дітей в природі); Н. Грама (теоретико-методичні засади фахової підготовки педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей) та ін. У дисертаційних дослідженнях (Т. Жаровцева, О. Пєхота, Т. Танько, Г. Троцко та ін.) визначено зміст, етапи, компонентний склад професійно-педагогічної підготовки та запропоновано різні моделі її реалізації [2, с. 118].

Успіх інноваційної діяльності дошкільного закладу залежить від рівня фахової компетентності, професійної майстерності педагогічного колективу дошкільного навчального закладу. Особистісно-орієнтована модель освіти ставить перед вихователем високі вимоги до його особистісного, професійного розвитку, комунікативних умінь і навичок, особливо до уміння запроваджувати нове, прогресивне. Тепер, як ніколи необхідний фахівець, здатний до самостійного, активного і нестандартного вирішення професійних і дослідницьких завдань. Для того, щоб досягти високі результати у навчальній і виховній роботі дошкільного закладу вихователь повинен володіти необхідним багажем знань, механізмом самостійного їх набуття та володіти наступними особистісними якостями:

— здатність до контролю результатів педагогічної діяльності, розвитку дитини як особистості;

— здатність виявляти і враховувати в своїй роботі інтереси дітей, сприяти їх особистісному розвитку;

— розширення знань, вдосконалення педагогічної майстерності;

— здатність запроваджувати нове, ефективне.

Сучасна вища освіта орієнтується на фахівця інноваційного типу, на професійно-творчу особистість, яка здатна реалізувати освітні стандарти, впроваджувати нові освітні технології. А це, в свою чергу, вимагає ефективної організації цілісної професійної підготовки в умовах закладів вищої освіти, оновлення змісту фахової підготовки педагогів, знаходження доцільних засобів, методів та форм його реалізації [2].

Професійна готовність є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти й самоосвіти, виховання й самовиховання. Це психічний, активно-дієвий стан особистості, складна ЇЇ якість, система інтегрованих властивостей. Така готовність регулює діяльність, забезпечує її ефективність. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності.

Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов'язані з необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. На заваді цим нововведенням стають невідповідність нових типів освітніх закладів вимогам батьків, які здебільшого орієнтуються на традиційні стандарти навчання і виховання [3].

Нововведення в будь-якій професійній діяльності людини є предметом вивчення, аналізу і впровадження. Вони самі по собі не виникають, а є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих вихователів і цілих колективів. Цей процес потребує управління, не може бути стихійним. Успішність нововведення полягає в усвідомленні педагогом практичної значущості інновацій у системі освіти не лише на професійному рівні а й на особистісному. Часто включення педагога в інноваційний процес відбувається спонтанно, без урахування його готовності до інноваційної діяльності.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності - особливий стан педагога, який передбачає наявність у нього мотиваційно-цілісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними засобами і способами досягнення педагогічних цілей, здатності педагога до творчості.

«Інноватика» - наука про нововведення, в рамках якої вивчаються закономірності технічних нововведень у сфері матеріального виробництва.

Поняття «інновація» стали використовувати в освітній галузі з середини ХХ століття. Більшість дослідників та практиків дають визначення терміну згідно із тлумачними словниками: інновація - нововведення, цілеспрямована зміна, яка викликає перехід із одного стану до іншого.

Готовність до інноваційної діяльності педагога є показником його здатності нетрадиційно вирішувати освітні проблеми.

Розвиток суспільства потребує від педагогічної науки нових, інноваційних підходів та методів навчання. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності [4]. інноваційний професійний дошкільний педагог

Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Головною рушійною силою інноваційної діяльності є вихователь, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час впровадження і поширення нововведень.

Педагог-новатор має широкі можливості і необмежене поле діяльності, є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводить дослідження навчально-виховного процесу, створює нові методики. Основна умова такої діяльності - інноваційний потенціал педагога.

Інноваційний потенціал педагога - сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Педагогічні інновації потребують нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні.

Однак включення педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності. Отже, у структурі професійно спрямованої особистості педагога готовність до інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно вирішувати актуальні для особистісно-орієнтованої освіти проблеми.

Часто провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальний інтерес, який орієнтований на застосування інноваційних освітніх технологій, концентрується навколо потреби у науковому розумінні різноманітних аспектів особистісної орієнтації освіти; на осмисленні власного досвіду, ступеня ефективності педагогічної діяльності, формування своєї позиції щодо змін у системі освіти; використанні нових знань у власній практичній діяльності [5].

Основними критеріями готовності вихователя до інноваційної діяльності є:

- усвідомлення необхідності запровадження інноваційної діяльності;

- готовність до творчої діяльності щодо нововведень у дошкільному закладі;

- впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення, принесуть результат;

- узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;

- готовність до подолання творчих невдач;

- органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури;

- володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових;

- позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність;

- здатність до фахової рефлексії.

- Компонентами інноваційної компетентності вихователя є:

- поінформованість про інноваційні педагогічні технології;

- знання новаторських методик;

- особиста переконаність у необхідності та ефективності застосування інноваційних педагогічних технологій.

Ці показники виявляють себе не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях і взаємозв'язках. Зокрема, потреба у нововведеннях активізує інтерес до найсвіжіших знань у конкретній галузі, а успішність власної педагогічної інноваційної діяльності допомагає долати труднощі, шукати нові способи діяльності, відстоювати новаторські підходи у взаємодії з тими, хто їх не сприймає [6].

Рівень готовності сучасного педагога до впровадження інноваційної діяльності значною мірою сприяє підвищенню освітнього процесу в закладі дошкільної освіти, впливає на вибір засобів, методів і прийомів розвитку дитини, які відповідають вимогам сучасності і забезпечують виховання всебічно розвиненої, гармонійної, творчої особистості.

Список використаних джерел

1. Добош О.М. Проблема підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти в сучасній педагогічній науці та практиці/ О.М. Добош, В.І. Саварин// Актуальні проблеми наукового й освітнього простору в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів: збірник тез доповідей, 14-15 травня 2015 р. - Т.1 - С. 118.

2. Готовність до інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога.

3. Інноваційна діяльність як особливий вид творчого розвитку педагога.

4. Дубасенюк О.А. Концептуальні підходи до професійно-педагогічної підготовки сучасного педагога/ О.А. Дубасенюк, О.В. Вознюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. - 114с.

5. Готовність до інноваційної діяльності як особливий вид творчого розвитку педагога.

6. Паламарук В.Ф. Інноваційні процеси в педагогіці. Першооснови педагогічної інноватики. - Т.2. - К.: Освіта України, 2005. - С.9.

Размещено на allbest.ru