Інтерактивні методи навчання української мови іноземних студентів-медиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»

Інтерактивні методи навчання української мови іноземних студентів-медиків

Цуркан Марія Валентинівна, кандидат філологічних наук, доцент

м. Чернівці

Анотація

У статті з 'ясовано зміст понять «метод навчання», «інтерактивне навчання». Зазначено, що метод навчання української мови як іноземної - це спосіб реалізації освітньої, розвивальної та виховної мети навчання, спрямований на організацію ефективного освітнього процесу, основним завданням якого є досягнення бажаного результату. Охарактеризовано основні інтерактивні методи навчання української мови як іноземної в медичному закладі вищої освіти, а саме: метод ділової гри, метод розумового штурму, метод навчальної дискусії, метод тренінгових вправ, метод змішаного навчання, кейс-метод, тезаурусний метод.

Ключові слова: українська мова як іноземна, інтерактивний метод навчання, іноземний студент-медик, професійно-комунікативна компетентність.

В статье выяснено содержание понятий «метод обучения», «интерактивное обучение» .. Отмечено, что метод обучения украинскому языку как иностранному - это способ реализации образовательной, развивающей и воспитательной цели обучения, направленный на организацию эффективного образовательного процесса, основной задачей которого является достижения желаемого результата. Охарактеризованы основные интерактивные методы обучения украинскому языку как иностранному в медицинском учреждении высшего образования, а именно: метод деловой игры, метод умственного штурма, метод учебной дискуссии, метод тренинговых упражнений, метод смешанного обучения, кейс-метод, тезаурусный метод.

Ключевые слова: украинский язык как иностранный, ынтерактивный метод обучения, иностранный студент-медик, профессионально-коммуникативная компетентность.

Within the article, the content of concepts «method of education», «interactive education» has been found out. Scientific investigations concerning appearance of one or another interactive method ofstudying have been analyzed in both domestic andforeign didactics, as well as the role of each method has been described in formation and establishment of lingual personality, including a foreign medical student. It has been noted, that method of studying of Ukrainian as foreign language - is a way of realization of educational, developing and disciplinary aim of education, directed into organization of effective educational process, which main task is to achievement of desired result. Main interactive methods of studying of Ukrainians as a foreign language have been characterized at medical institution of higher education, namely: method of business-like game, method of mental storm, method of educational discussion, method of training exercises, method ofmixed education, case-method, thesaurus- method. It has been noticed, that none of the listed methods is universal, that's why only the complex ofdistinguished methods will promote achievement ofaim and tasks of educational process, in particular, mastering of Ukrainian language by foreign medical students. It has been emphasized, that selection of methods of studying of Ukrainian as a foreign language by medical students depends on chosen approaches and principles ofstudying of the discipline, specificity of theoretical and practical material, which must be assimilated by foreign students during studying at institution of higher education, as well as on pedagogical mastery and experience of work of teachers, conditions of implementation of educational process, available informative-communicative means of studying, etc. The attention has been payed to that presented methods of studying are effective only on condition of their integrated introduction to educational process, as each definite method is directed into formation of one or another practical skills and habits of a subject of studying, which are key components ofprofessionally-communicative competency of a foreign student as a future highly-qualified and competitive specialist of medical branch.

Постановка проблеми. Одним із пріоритетних напрямів сучасної лінгводидактики є методика викладання української мови як іноземної. Українські заклади вищої освіти, у тому числі медичні, щороку приймають на навчання тисячі іноземних громадян, якісна професійна підготовка яких є основним завданням вітчизняних вишів. Незважаючи на те, що мовою навчання іноземці обирають англійську мову, спілкування інокомунікантів українською є для них важливим інструментом адаптації в чужомовному суспільстві, а для іноземних студентів-медиків - основним засобом проходження клінічної практики в медичних установах, адже пацієнт, із яким контактує інокумунікант, зазвичай, розмовляє українською мовою. Як бачимо, майбутній лікар-іноземець повинен вільно комунікувати з українськими пацієнтами та їх родичами, швидко долати мовно- психологічний бар'єр, аби досягти бажаного результату під час ведення професійного діалогу.

Результати та ефективність навчання української мови іноземних студентів-медиків, що здобувають вищу освіту в українському ЗВО, значною мірою залежить від методів навчання, їх правильного комбінування та використання з метою реалізації попередньо окреслених цілей і завдань.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Метод як дидактичну категорію описали у своїх дослідженнях педагоги (А. Алексюк, О. Біляєв, А. Вербицький, З. Курлянд, М. Фіцула, П. Щербань та ін.), лінгводидакти (З. Бакум, А. Богуш, Н. Голуб, О. Горошкіна, М. Греб, В. Загороднова, С. Караман, О. Караман, О. Копусь, О. Кучерук, І. Нагрибельна, А. Нікітіна, М. Пентилюк, А. Попович, О. Семеног та ін.).

Студіювання різних наукових розвідок засвідчує, що сьогодні немає єдиної класифікації методів навчання в лінгводидактиці, оскільки метод, як зазначає В. Текучов, явище вельми складне, яке має різні ознаки, кожен із методів за кожною із окремих ознак може бути віднесений у різні класи [14, с. 67].

Мета статті: з'ясувати зміст понять «метод навчання», «інтерактивне навчання»; охарактеризувати основні інтерактивні методи навчання української мови як іноземної в медичному закладі вищої освіти.

Результати дослідження. Дослідження методів української мови як іноземної було предметом наукових студій Ж. Рагріної (інтерактивні методи: ділові ігри, тренінгові вправи, мозковий штурм, бесіди, навчальні дискусії), С. Костюк (свідомо-зіставний метод, свідомо-практичний метод, аудіолінгвальний метод, метод рольової гри), О. Федорової (інформаційно-рецептивний метод, комунікативний метод, інтегральний метод, метод занурення слухачів в активну адитивну діяльність, метод рольової гри, аудіолінгвальний метод та ін.), С. Пальчикової (прямий метод, аудіолінгвальний метод, метод читання, свідомо-зіставний метод, свідомо-практичний метод), Л. Суботи (комунікативний метод, ігровий інтерактивний метод, сугестивний метод, свідомо- практичний метод), Н. Авраменко (метод перевернуте навчання, метод гра-квест, метод сторителінг («storytelling»), метод «прес», мозковий штурм, технологія «вибери позицію», метод ділової й рольової ігор, метод створення дискусій, метод проектів, метод «мереживна пилка», метод «майндмепінг»), А. Щербакової (метод дискусії, метод «мозкової атаки», метод «круглого столу», метод «ділової гри», «кейс-метод») та інших. Аналіз вищезазначених наукових і науково-методичних праць дозволяє зробити висновок про те, що методика навчання української мови як іноземної ґрунтується на системі методів, які застосовують у процесі навчання іноземної мови.

Поняття «метод» у лінгводидактиці розглядають як 1) «систему методичних прийомів, побудова яких визначається цілями навчання, загальнодидактичними принципами, характером навчального матеріалу й особливостями джерел навчальної інформації» [4]; 2) спосіб досягнення навчальної мети, що передбачає єдність навчальної діяльності вчителя / викладача й діяльності учіння школярів / студентів [5, с. 87]. У методиці викладання іноземної мови метод тлумачать як «систему моделей методичних прийомів, які зумовлюють діяльність учителя і учнів, спрямовану на здійснення навчальних і виховних завдань предмета» [3, с.19]; «узагальнену модель реалізації основних компонентів процесу навчання іноземної мови, в основу якого покладена конкретна ідея розв'язання головного методичного завдання (...), науково обґрунтована система принципів, що віддзеркалює певну лінгвістичну й психологічну концепцію» [6, с. 71].

У нашому дослідженні метод навчання української мови як іноземної трактуємо як спосіб реалізації освітньої, розвивальної та виховної мети навчання, спрямований на організацію ефективного освітнього процесу, основним завданням якого є досягнення бажаного результату.

Інтерактивні методи навчання спрямовані на забезпечення таких педагогічних умов, які сприятимуть ефективній підготовці студентів до професійно орієнтованого спілкування. Поняття «інтеракція» (від англ. interaction - взаємодія) уперше застосовано в соціології та соціальній психології. В основі теорії символічного інтеракціонізму, засновником якої є американський філософ Дж. Мід, є розгляд розвитку й життєдіяльності особистості, творення людиною свого «Я» у ситуаціях спілкування та взаємодії з іншими людьми.

С. Сисоєва зазначає, що «на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії поняття «інтерактивне навчання» здебільшого розглядається як навчання, побудоване на взаємодії учня / студента з навчальним оточенням, навчальним середовищем; навчання, що ґрунтується на психології людських взаємин і взаємодій; навчання, сутність якого полягає в організації спільного процесу пізнання, коли знання здобуваються в спільній діяльності через діалог, полілог учнів / студентів між собою і викладачем» [10, с. 37]. Також дослідниця наголошує, що при інтерактивному навчанні діє такий психологічний феномен, як зараження (не імітація, а саме зараження), і будь-яка висловлена сусідом думка здатна мимоволі викликати власну, аналогічну або близьку до висловленого чи, навпаки, зовсім протилежну, що в свою чергу стимулює та активізує всіх учасників навчального процесу, оскільки породжує дух змагання, суперництва, бажання знайти істину [10, с. 38].

У представленому дослідженні інтерактивне навчання іноземних студентів-медиків трактуємо як спосіб організації та здійснення навчальної, пізнавальної та дослідницької діяльності, метою якої є формування комунікативних умінь і навичок ведення професійної діяльності майбутніми іноземними медиками шляхом моделювання ситуації, занурення в реальну атмосферу ділової комунікації, спрямованої на розв'язання фахових проблем.

Застосування інтерактивних методів навчання забезпечує інтенсифікацію процесу розуміння, засвоєння і творчого застосування знань під час вирішення практичних завдань, максимальну активність студентів у навчальному процесі, оптимальний час навчання та його результативність.

Найбільш ефективними інтерактивними методами навчання української мови як іноземної в медичному закладі вищої освіти вважаємо такі, як метод ділової гри, метод розумового штурму, метод навчальної дискусії, метод тренінгових вправ, метод змішаного навчання, кейс-метод, тезаурусний метод. Жоден із перелічених методів не є універсальним, тому лише сукупність виокремлених методів сприятиме досягненню мети та завдань навчального процесу, зокрема оволодінню іноземними студентами- медиками українською мовою.

Метод ділової гри - один із найважливіших інтерактивних методів навчання української мови як іноземної студентами- медиками, оскільки передбачає моделювання різних професійно- комунікативних ситуацій, що уможливлює «всебічне вивчення проблеми, прогнозування способів її вирішення; підсилює рефлексію студентів; зменшує кількість поширених помилок у реальних життєвих ситуаціях; підвищує пізнавальний інтерес майбутніх медиків до профільних навчальних дисциплін» [8, с. 99].

О. Кучерук виокремила такі етапи впровадження методу ділової гри, як «1) організаційний етап, що передбачає ознайомлення учнів /студентів зі змістом ділової гри, ситуацією, сценарієм, функціями учасників гри, критеріями оцінювання; розподіл ролей; усвідомлення ігрового завдання та інструкції до нього; 2) ігровий етап - розігрування плану-сценарію (ліміт часу обговорюється), при цьому учні / студенти можуть оформлювати різні види ділових паперів відповідно до ігрової ситуації, працювати з термінологічними словниками, спеціалізованими довідниками; 3) аналіз, обговорення результатів навчально-ігрової діяльності кожного учасника і всіх разом; 4) рефлексія» [5, с. 359].

Застосування вищезазначеного методу в авторській моделі методичної системи навчання вважаємо доцільним за умови врахування типових, найбільш частотних ситуацій, що є характерними для ведення майбутньої професійної діяльності іноземних студентів-медиків. До таких ситуацій відносимо «первинний огляд пацієнта», «госпіталізація», «встановлення діагнозу», «призначення лікування / надання рекомендацій», «здійснення процесу лікування», «виписка пацієнта» тощо.

Варто зазначити, що моделюванню професійно- орієнтованих ділових ігор передували змодельовані комунікативні ситуації побутового змісту, метою яких, насамперед, була соціокультурна адаптація іноземних громадян в україномовному середовищі. Отже, студенти вже брали участь у створених іграх- ситуаціях, які передбачали відтворення процесу знайомства, спілкування в магазині, аптеці, бібліотеці, транспорті та ін. Зважаючи на описане вище, ділова гра професійного спрямування, заздалегідь спланована викладачем, повинна розвиватися за чітко розробленим планом-сценарієм у межах однієї конкретної ситуації, що сприятиме не тільки формуванню, а й постійному удосконаленню професійно-комунікативних умінь і навичок іноземних студентів.

Метод «розумовий штурм» передбачає навчання в групах і спрямований на розвиток усного мовлення студентів, зокрема вміння висловлювати власну думку та аргументувати її.

У кожній створеній на початку заняття навчальній групі потрібно 1) розподілити ролі між її членами, наприклад, лікар, пацієнт, родич пацієнта, медична сестра, лаборант та ін., а також обов'язково обрати лідера групи, який стимулюватиме розумову діяльність членів групи шляхом постановки усталених запитань: «У кого є пропозиції?», «Хто думає по-іншому?», «Які додаткові аргументи?», «Які докази щодо висловленої ідеї?»; 2) ознайомити групу з проблемним завданням; 3) визначити час для його виконання під керівництвом викладача; 4) здійснити групове обговорення запропонованого завдання (один із членів групи занотовує всі виступи); 5) презентувати результати обговорення в усній формі та, залежно від ситуації, унаочнити доповідь. освітній розвивальний гра тренінговий

На занятті з української мови як іноземної цей метод варто застосовувати під час навчання студентів-медиків здійснювати анамнез захворювання (відомості, що їх дає хворий або його близькі про умови життя, які передували захворюванню, і про історію розвитку хвороби [11, с. 42]), який передбачає вміння майбутнього лікаря правильно та коректно сформулювати запитання з метою структурування основних скарг пацієнта, симптомів захворювання та встановлення діагнозу. Відповідно інші члени групи повинні запропонувати ймовірні відповіді пацієнта, його родичів і в такий спосіб відтворити діалог-розпитування, обґрунтовуючи репліки лікаря, пацієнта, інших учасників діалогу й дотримуючись регламенту щодо обдумування власних ідей та їх висловлення.

Інформація, отримана під час описаного діалогу, стане підставою для заповнення історії хвороби пацієнта, що є наступним обов'язковим етапом у практичній діяльності лікаря.

Упровадження означеного методу спонукає студентів до активної професійної комунікації, підвищує інтерес іноземців до майбутньої професії.

Метод навчальної дискусії (від лат. discursion - розгляд) - 1) широке публічне обговорення якогось спірного питання; 2) в переносному значенні - спір, суперечка окремих осіб, співбесідників [15, с. 91] спрямований на створення ситуації конкурування в процесі спілкування студентів із метою з'ясування істини.

Ю. Полікарпова зазначає, що дискусія «забезпечує комунікативну спрямованість навчання (зокрема іноземних мов), сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні. Цінним є те, що завдяки дискусії студенти отримують практичний досвід використання засобів іноземної мови для досягнення комунікативних цілей. Результатом навчальних дискусій є розвинене критичне мислення студента, соціальна мобільність, навички співробітництва. Інтеракція відбувається завдяки осмисленню і поєднанню позицій інших із власним досвідом» [7, с. 285].

Під час навчальної дискусії студенти публічно аналізують, обговорюють та аргументують як власні, так і чужі думки; критично оцінюють запропоновані судження, посилаючись на опрацьовані наукові джерела та висловлюючи свою точку зору; удосконалюють мовленнєві навички; зіставляють здобутки в будь-якій галузі (у нашому випадку медичній) різних країн світу з метою розв'язання нагальних проблем суспільства; апелюють до різних культур і субкультур для узагальнення інформації щодо вирішення необхідного завдання.

У дослідженні О. Кучерук описано такі види дискусії, як групова дискусія, оцінювальна дискусія, петельна дискусія, письмова дискусія, дискусія у стилі ток-шоу [5, с. 361], Ю. Полікарпової - подіумна дискусія, панельна дискусія, дискусія в міні-групах, дискусія з розподілом ролей [7, с. 287], спільним компонентом яких є обговорення проблемного питання.

У процесі навчання української мови як іноземної студентів-медиків вважаємо за доцільне застосовувати метод навчальної дискусії під час вивчення професійних тем, пов'язаних із захворюваннями органів різних систем людського організму, зокрема при визначенні діагнозів шляхом аналізу скарг пацієнта, обговорення симптомів хвороби, результатів отриманих аналізів та ін. (викладач формулює тематичне проблемне питання, а студенти опрацьовують доступні матеріали та показники, відбирають факти щодо його вирішення, підбивають підсумки). Також у ході навчальної дискусії студенти, обговоривши в групах здобуту інформацію, пропонують найбільш ефективні, на їхню думку, шляхи лікування та профілактики кожного окремого захворювання, обов'язково аргументуючи представлені групою рекомендації.

Метод тренінгових вправ спрямований на свідоме опанування теоретичного матеріалу, розвиток мовних і мовленнєвих умінь студентів, відпрацювання та закріплення попередньо сформованих комунікативних навичок, уникнення помилок під час спілкування.

В. Ягупов визначив такі загальні умови, які сприяють успішному застосуванню вправ, як 1) якісна підготовленість педагога, його уміння враховувати індивідуально-психічні особливості учнів / студентів; 2) розуміння учнями / студентами мети вправи, змісту і послідовності її виконання; 3) підтримання в учнів / студентів постійного інтересу до вправи, усвідомленого ставлення до багаторазових повторень одноманітних дій; 4) дотримання доступного ритму, методично правильного чергування дій, що вимагають від учнів / студентів посиленого розумового і фізичного напруження; 5) послідовність і систематичність у виконанні вправ, поступове підвищення самостійності учнів / студентів під час їх відпрацювання; 6) поступове ускладнення і зміна умов виконання вправ; 7) систематичний контроль за ходом вправ і відповідна постійна допомога учням / студентам у подоланні труднощів і помилок; 8) формування в учнів / студентів навичок самоконтролю і самооцінки виконаних дій тощо [16].

Використання методу тренінгових вправ у процесі навчання української мови іноземних студентів-медиків є необхідним і доречним, оскільки вивчення будь-якої мови передбачає повне або часткове відтворення сприйнятого особистістю матеріалу та автоматизоване оперування ним відповідно до визначеної теми, мети та умов спілкування.

Означений метод є ефективним під час опанування іноземними студентами фонетичних, лексичних і граматичних явищ, адже саме метод тренувальних вправ спрямований на «формування мовленнєвих, вимовних, граматичних та лексичних автоматизмів із подальшим їх мимовільним розвитком у процесі мовленнєвої практики в цілісні мовленнєві вимовні, граматичні та лексичні навички, що входять як складові компоненти до мовленнєвих умінь говоріння, слухання, читання й письма» [13, с. 254].

Вважаємо, що описаний вище метод є важливим компонентом кожного заняття з української мови як іноземної в медичному закладі вищої освіти, адже систематичне виконання вправ забезпечує формування практичних навичок інокомунікантів застосовувати отримані лінгвістичні знання в реальних життєвих ситуаціях, у тому числі професійно спрямованих.

Метод змішаного навчання, або blended learning, або, hybrid learning, передбачає поєднання традиційних форм аудиторного навчання з елементами дистанційного (онлайн) навчання та відбувається шляхом використання спеціальних інформаційно- комунікаційних технологій.

К. Бугайчук трактує змішане навчання як «цілеспрямований процес здобування знань, умінь і навичок, що здійснюється освітніми установами різного типу в рамках формальної освіти, частина якого реалізується у віддаленому режимі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і технічних засобів навчання, які використовуються для зберігання і доставки навчального матеріалу, реалізації контрольних заходів, організації взаємодії між суб'єктами навчального процесу (консультації, обговорення) та під час якого має місце самоконтроль учня (студента) за часом, місцем, маршрутами і темпом навчання» [2, с. 5].

Упровадження методу blended learning у процес навчання української мови як іноземної сприяє результативності вивчення зазначеної навчальної дисципліни і створює можливості для залучення суб'єктів навчання до організації занять, що в свою чергу мотивує іноземних студентів до свідомого оволодіння мовою.

Прикладом застосування означеного методу в освітньому процесі Буковинського державного медичного університету, зокрема з метою навчання української мови іноземних студентів, є вивчення цієї навчальної дисципліни як під час аудиторного заняття, так через здійснення онлайн-навчання шляхом використання сервісу відеоконференцій Google Hangouts Meet.

Проведення безкоштовної відеоконференції за допомогою пропонованого сервісу є можливим лише за умови використання облікового запису (поштової адреси) викладача, створеного в домені bsmu.edu.ua. Варто відзначити й те, що для навчального заняття з кожною групою студентів створюється унікальна конференція (веб-посилання). У процесі проведення заняття викладач має можливість провести дискусію, опитати студентів (інтернів), використати текстові повідомлення (чат), а також продемонструвати медіаконтент, наприклад, презентації PowerPoint, графічні та відеофайли.

Кейс-метод (від англ. сase - випадок, ситуація), або метод конкретних ситуацій, уперше був застосований на початку ХХ ст. у Гарвардській школі бізнесу (Harvard Business School), а згодом запроваджений у навчальній діяльності більшості країн ЄС.

В основі кейс-методу - ситуація, реальна чи змодельована, у якій ураховано особливості певної професійної діяльності та представлено конкретну практичну проблему, яку необхідно розв'язати через застосування теоретичного матеріалу; обговорення та окреслення можливих варіантів і шляхів її вирішення. Мета цього методу - занурення студентів в професійно орієнтовану проблемну ситуацію, яка потребує прийняття правильного рішення, причому студенти повинні висловити власну думку щодо аналізованого випадку, запропонувати свій алгоритм досягнення бажаного результату.

Ю. Сурмін зазначає, що використання означеного методу в системі вищої освіти забезпечує значний педагогічний ефект, «оскільки розвиває такі кваліфікаційні характеристики особистості, як здатність до аналізу і діагностики проблем, вміння чітко формулювати і висловлювати свою позицію, спілкуватися, дискутувати, сприймати й оцінювати інформацію, яка надходить у вербальній і невербальній формах» [12, с. 20].

Упровадження кейс-методу в навчання української мови як іноземної студентів-медиків є необхідним під час вивчення таких комунікативних тем, як «Спілкування лікаря і пацієнта з ознаками захворювань органів травної системи / дихальної системи та ЛОР органів / серцево-судинної системи / ендокринної/імунної системи», а також «Спілкування травматолога-ортопеда/ хірурга і пацієнта з ознаками захворювань опорно-рухової системи/травми (розмова з доопереційним / післяопераційним пацієнтом). Скарги пацієнта», «Спілкування психіатра і невропатолога з хворими. Спілкування лікарів-спеціалістів з медичним персоналом. Об'єктивне обстеження. Об'єктивний стан хворого», «Спілкування інфекціоніста з пацієнтом. Скарги пацієнта. Об'єктивне обстеження. Об'єктивний стан хворого. Попередній діагноз» та ін. Засвоєння навчального матеріалу із вищезазначених тем передбачає добір кейсів-ситуацій, кейсів-випадків, кейсів-вправ і відповідної літератури, на основі аналізу яких іноземні студенти зможуть не лише вільно комунікувати з пацієнтами, а й надавати їм якісну медичну допомогу.

Метод тезаурусний (гр. thesaurus - запас, скарб) - один із важливих методів навчання української мови іноземних студентів- медиків, що передбачає формування професійно-орінтованого лексичного запасу слів інокомунікантів.

Застосування цього методу вважаємо доцільним на початку вивчення кожної лексичної теми, оскільки засвоєння лексичного мінімуму шляхом з'ясування значення запропонованих лексем, обговорення особливостей їх вживання в певній комунікативній ситуації, уведення до відповідного контексту та коментування стилістичних відтінків сприяє формуванню практичних мовленнєвих умінь і навичок студентів.

Особливо актуальним означений метод є під час опрацювання медичної термінології, спеціальної лексики, адже саме ці мовні одиниці формують професійний тезаурус майбутнього фахівця, тобто загальний словниковий запас людини, яким вона активно послуговується в певній галузі її професійної діяльності. Загалом, галузевий тезаурус - це словник, у якому слова згруповано за тематичним принципом, причому в ієрархічному підпорядкуванні: від загального до окремого [1, с. 17]. Отже, на відміну від словників, енциклопедій, глосаріїв, де слова розміщені за абеткою, у галузевих тезаурусах слова згруповано за тематичними рубриками.

Л. Русалкіна зазначає, що «однією з особливостей медичної термінології є розподіл її на групи: І - група - анатомічні терміни - назви частин людського тіла та їх складових органів; П група - клінічні терміни - слова чи словосполучення, що вказують на назви захворювання та методи обстеження, діагностику, лікування тощо; Ш група - фармацевтичні терміни - назви хімічних речовин, лікарських препаратів, їх функції та дія на людський організм тощо» [9, с. 45]. Тому завдання викладача української мови як іноземної в медичному закладі вищої освіти - формувати фаховий тезаурус майбутнього фахівця шляхом поступового введення нових терміноодиниць, які доповнюють одна одну, тісно пов'язані між собою, однак відрізняються не лише за стилістичними відтінками, а й вужчою конотацією. Вивчення та засвоєння означеної лексики варто здійснювати відповідно до описаних вище груп, оскільки таке подання та структурування лексем уможливить чітке усвідомлення та оволодіння інокомунікантами фаховою термінологією.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, запропоновані вище інтерактивні методи навчання (добір яких здійснено відповідно до попередньо окреслених мети, завдань, підходів, принципів навчання української мови як іноземної) вважаємо ефективними лише за умови їх інтегрованого впровадження в освітній процес, оскільки кожен означений метод спрямований на формування тих чи інших умінь і навичок суб'єкта навчання, які є складниками професійно-комунікативної компетентності іноземного студента-медика.

Перспективи подальших досліджень спрямовані на розроблення системи вправ і завдань, добір і впровадження яких забезпечить формування практичних умінь і навичок іноземних студентів-медиків щодо ведення професійно-орієнтованого діалогу.

Список використаних джерел

1. Браславский П. Тезаурус как средство описания систем знаний. Научно-техническая информация. Сер. 2. 1997. № 11. С. 16-22.

2. Бугайчук К. Змішане навчання: теоретичний аналіз та стратегія впровадження в освітній процес вищих навчальних закладів. Інформаційні технології і засоби навчання. 2016, Том 54. N»4. С. 1-18.

3. Ітельсон Є. Методика навчання англійської мови в середній школі : [практичний посібник для вчителів]. К. : Рад. школа, 1969. 211 с.

4. Караман С. Зміст і технологія навчання української мови в гімназії : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.02. К., 2000. - 425 с.

5. Кучерук О. Система методів навчання української мови в основній школі: теорія і практика : Монографія.Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2011. 420 с.

6. Ляховицкий М. Методика преподавания иностранных языков : [учеб. пособ. для филол. спец. высш. учеб. завед.]. Москва, 1981. 159 с.

7. Полікарпова Ю. Дискусія як різновид інтерактивних технологій навчання іноземних мов в аграрному виші. Інноваційні агротехнології за умов зміни клімату: матеріали тез міжнародної науково-практичної конференції (Мелітополь-Кирилівка, 7-9 червня 2013 р.). Вип. 2. С. 285-287

8. Рагріна Ж. Підготовка майбутніх іноземних спеціалістів-медиків до професійного спілкування: дис. .. .канд. пед. наук. Запоріжжя. 2017. 298 с.

9. Русалкіна Л. Формування умінь англомовного ділового спілкування у майбутніх лікарів: дис. канд. пемарценькд. наук. Одеса. 2014. 303 с.

10. Сисоєва С. Інтерактивні технології навчання дорослих: навчально-методичний посібник. Київ, 2011. 324 с.

11. Словник української мови : в 11-ти т. К. : Наук. думка, 1970-1980. Т. 1-11.

12. Сурмін Ю. Кейс-метод: становлення та розвиток в Україні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2015. № 2. С. 19-28.

13. Тарнопольський О. Методика викладання іноземних мов та їх аспектів у вищій школі: підручник. Дніпро: Університет імені Альфреда Нобеля, 2019. 256 с.

14. Текучев А. Методика русского языка в средней школе: учебник для студентов пед. ин-тов по специальности № 2101 «Рус. яз. и литература». М.: Просвещение, 1980. 44 с.

15. Український педагогічний словник / за ред.. С. Гончаренка. К. : «Либідь», 1997. 374 с.

References

1. Braslavskyi P. 1997. Tezaurus kak sredstvo opysanyia system znanyi [Thesaurus as means of description of the system of knowledge]. Nauchno-tekhnycheskaia ynfoimatsyia. Ser. 2. № 11. S. 16-22.

2. Buhaichuk K. 2016. Zmishane navchannia: teoretychnyi analiz ta stratehiia vprovadzhennia v osvitnii protses vyshchykh navchalnykh zakladiv [Mixed studying: theoretical analysis and strategy of introduction into educational process of higher educational institutions]. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia. Tom 54. N»4. S. 1-18.

3. Itelson Ye. 1969. Metodyka navchannia anhliiskoi movy v serednii shkoli : [praktychnyi posibnyk dlia vchyteliv] [Methodology of studying of English language at secondary school: practical manual for teachers]. K. : Rad. shkola, 211 s.

4. Karaman S. 2000. Zmist i tekhnolohiia navchannia ukrainskoi movy v himnazii [Content and technology of studying of Ukrainian language at gymnasium]: dys. ... doktora ped. nauk : 13.00.02. K., 425 s.

5. Kucheruk O. 2011. Systema metodiv navchannia ukrainskoi movy v osnovnii shkoli: teoriia i praktyka : Monohrafiia. [The system of methods of studying of Ukrainian language at higher school: theory and practice: Monography] Zhytomyr : Vyd-vo ZhDU imeni I. Franka. 420 s.

6. Liakhovytskyi M. 1981. Metodyka prepodavanyia ynostrannbikh yaztrkov [Methodology of teaching of foreign languages] : [ucheb. posob. dlia fylol. spets. vtissh. ucheb. zaved.]. Moskva, 159 s.

7. Polikarpova Yu. 2013. Dyskusiia yak riznovyd interaktyvnykh tekhnolohii navchannia inozemnykh mov v ahrarnomu vyshi. Innovatsiini ahrotekhnolohii za umov zminy klimatu: materialy tez mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Discussion as a variety of interactive technologies of studying of foreign languages at agrarian higher institution. Innovative agrarian-technologies on condition of climate change: material of thesis of international scientifically-practical conference](Melitopol-Kyrylivka, 7-9 chervnia 2013 r.). Vyp. 2. S. 285-287

8. Rahrina Zh. 2017. Pidhotovka maibutnikh inozemnykh spetsialistiv-medykiv do profesiinoho spilkuvannia [Preparation of future foreign medical students to professional communication]: dys. .. .kand. ped. nauk. Zapoiizhzhia. 298 s.

9. Rusalkina L. 2014. Foimuvannia umin anhlomovnoho dilovoho spilkuvannia u maibutnikh likariv [Formation of skills of English speaking professional communication in future doctors]: dys. kand. ped. nauk. Odesa. 303 s.

10. Sysoieva S. 2011. Interaktyvni tekhnolohii navchannia doroslykh: navchalno-metodychnyi posibnyk [Interactive technologies of studying of adults: educationally-methodological manual]. Kyiv. 324 s.

11. Slovnyk ukrainskoi movy : v 11-ty t [Dictionary of Ukrainian language: in 11 vol.]. K. : Nauk. dumka, 1970-1980. T. 1-11.

12. Surmin Yu. 2015. Keis-metod: stanovlennia ta rozvytok v Ukraini [Case-method: formation and development in Ukraine]. Visnyk

13. Natsionalnoi akademii derzhavnoho upiavlinnia pry Prezydentovi Ukrainy. № 2. S. 19-28. Rezhym dostupu:

14. Tarnopolskyi O. 2019. Metodyka vykladannia inozemnykh mov ta yikh aspektiv u vyshchii shkoli: pidruchnyk [Methodology of teaching of foreign languages and their aspects at higher school: manual]. Dnipro: Universytet imeni Alfreda Nobelia, 256 s.

15. Tekuchev A. 1980. Metodyka russkoho yazbika v srednei shkole: uchebnyk dlia studentov ped. yn-tov po spetsyalnosty [Methodology of Russian language at secondary school: manual for students of pedagogical universities by specialty] № 2101 «Rus. yaz. y lyteratura». M.: Prosveshchenye. 44 s.

16. Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian pedagogical dictionary] 1997. / za red.. S. Honcharenka. K. : «Lybid». 374 s.

17. Yahupov V. 2002. Pedahohika: Navch. posibnyk [Pedagogy: educational manual]. K.: Lybid. 560 s.

Размещено на Allbest.ru