Професійна підготовка управлінців на засадах рефлексивного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Професійна підготовка управлінців на засадах рефлексивного підходу

Аліна Петрова

Ефективному вирішенню проблем гуманізації і демократизації українського суспільства, безумовно, сприятиме модернізація системи освіти в контексті європейських вимог, її структурне та змістове оновлення. Важливе місце у цьому процесі займає професійна підготовка магістрів - майбутніх управлінців навчальних закладів, що вирішальним чином впливає на результативність модернізації українського освітнього простору, оскільки вивести навчальний заклад на новий якісний рівень зможуть лише компетентні керівники з високорозвиненою управлінською рефлексією, здатні сприймати нові знання, схильні до педагогічних пошуків, до прояву власної активності в теоретичному і методичному забезпеченні впроваджених в освітянську практику інновацій.

Теоретичні засади рефлексивного управління розкриті у наукових роботах: А.В. Авілова, зокрема, теоретичні основи рефлексивного управління школою розглядає Т.М. Давиденко; варіативно-рефлексивний підхід до навчального процесу в педагогічному університеті Т.В. Бурлакова; рефлексивно-інноваційний підхід до підготовки управлінських кадрів Є.П. Варламова, С.Ю. Степанов; навчання студентів застосування засобів рефлексії в процесі професійної підготовки І.Г. Бессонова, А.А. Бехоєва, І.А. Стеценко; розвиток рефлексивного мислення у студентів В.В. Агєєв, О.І. Лаптєва; у роботах Н.А. Алюшина висвітлені рефлексивно-професійні особливості управлінців з мотивацією на успішну самореалізацію.

Водночас у вітчизняній педагогіці недостатньо наукових праць, присвячених теорії і практиці професійної підготовки магістрів управління навчальним закладом на засадах рефлексивного підходу.

Мета статті - здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури щодо визначення особливостей професійної підготовки управлінців на засадах рефлексивного підходу.

Аналіз наукової та методичної літератури з проблем управління школою дає можливість визначити тенденції щодо переходу до нового управління школою - рефлексивного. Дослідник А.В. Авілов зазначає, що під рефлексивним управлінням (практикою рефлексивного управління) розуміє: 1) актуалізацію соціальної необхідності; 2) побудову безлічі унікальних управлінських понять (абстракцій) і відносин на цій множині - так званого, концептуального підприємства; 3) здійснення діяльності концептуального підприємства - управлінської діяльності, зокрема, за рахунок залучення до інтерпретації понять концептуального підприємства професійних фахівців [1, с. 60]. Термін «рефлексивне управління» розглядається як невід'ємна характеристика міжособистісного спілкування. Системна рефлексія - переосмислення і перебудова школою свого старого індивідуального досвіду самокерованого розвитку, можливостей свого внутрішнього та зовнішнього середовища. В.В. Крижко у своїй праці наводить рівні рефлексивного управління школою: рівень «зовнішнє середовище - школа»; рівень «школа - компонент школи»; рівень «компонент школи - компонент школи»; рівень «школа - особистість» [6, с. 104].

Важливим, на нашу думку, є аналіз «алгоритму рефлексивного управління школою»: 1) припинення: відбувається рефлексивне припинення само керованого розвитку школи і рефлексивний напрямок її діяльності на себе; 2) фіксація: зміна концепції бачення індивідуального досвіду школи; 3) відсторонення: школа вивчає себе. Проводиться реконструкція умов та чинників, що вели до проблем; 4) об'єктивізація: здійснюється проекція напрямів майбутньої діяльності, переконструювання образу самокерованого розвитку школи; 5) обертання: початок діяльності в новому самокерованому напрямі [6, с. 104]. Ми погоджуємося з думкою В.В. Крижка, який зазначає, що «рефлексивне управління школою є найважливішою умовою переходу школи зі стану екстенсивного самокерованого розвитку у стан інтенсивного самокерованого розвитку та створює умови для рефлексії школою старого індивідуального досвіду з метою перебудови стереотипів своєї життєдіяльності і реалізації власної траєкторії самокерованого розвитку» [6, с. 104-105]. Т.М. Давиденко стверджує, що рефлексивне управління школою - це полісуб'єктна діалогічна взаємодія, в якій зворотні зв'язки відбуваються переважно у вигляді рефлексивних процесів і які забезпечують ціле направленість саморозвитку суб'єкта на основі власних тенденцій завдяки «передачі» її суб'єктам «основи», що дозволяє перевести з позиції «реагування» у позицію «інтенсивного самоуправління. Рефлексивне управління переважно здійснюється через аналіз інформації про процеси і результати діяльності. Найзагальніші характеристики діяльності керівника, що наслідують методику концепції рефлексивного управління (за А.В. Авіловим), - це: багате й адекватне змістове наповнення діяльності керівника; постійна готовність керівника до ухвалення рішення; підтримка постійної актуальності змістової установки керівника; безперервне згадування керівником досвіду зі своєї діяльності [1, с. 164]. За Інтернетним джерелом рефлексивне управління визначається як технологія, що дозволяє управлінцю одночасно і діяти в любій ситуації, і знаходитись в аналізуючій, рефлексивній позиції, і коректувати свої дії [4].

З метою визначення теоретичних засад професійної підготовки управлінців навчальних закладів розкриємо сутність рефлексивного підходу, основними характеристиками якого є: комплектування методичних процедур (пояснення, осмислення, проектування, рефлексія тощо); індивідуалізація та інтелектуалізація прийомів і способів навчання; надання їм відповідного соціального виміру - співвіднесення з інтересами та ідеалами особистості і суспільства; творче сприйняття і репродукція навчального матеріалу; діалогічність, комунікативність та активність дидактичних засобів; формування високого рівня пізнавальних здібностей (оволодіння навичками пізнання).

Розглянемо різні точки зору на визначення поняття «рефлексивний підхід». Так, І.Г. Ліпатникова під рефлексивним підходом до процесу навчання розуміє системоутворюючий чинник і універсальний механізм управління навчальним процесом на основі суспільнорозподіленої діяльності; дослідження, осмислення і переосмислення інформації студентами, перетворення її шляхом самостійного вибору студентом мікроцілей з урахуванням його індивідуальних можливостей, здібностей, потреб і визначення траєкторії розвитку особистісних якостей [7, с. 62]. Науковець А. Шипякова розглядає особистісно-рефлексивний підхід, який поєднує принципи особистісно-діяльнісного підходу з практикою розвитку рефлексії. «Реалізація даного підходу направлена на розвиток здібностей суб'єктів до педагогічної взаємодії, входження в активну дослідницьку позицію до здійснюваної діяльності і до себе з метою критичного аналізу, осмислення, оцінки і, при необхідності, перепроектування діяльності і себе, вдосконалення характеру міжособових відносин на гуманістичних принципах» [5, с. 47].

Узагальнення та аналіз наукової літератури дало змогу обґрунтувати визначення поняття «рефлексивний підхід до навчання» як комплекс спеціально підібраних форм і методів професійної підготовки, спрямованих на розвиток у студентів здатності компетентно діяти відповідно до факторів зовнішнього та внутрішнього впливу.

Аналізу потребують різні підходи до визначення терміну «магістр». У словнику іншомовних слів та у соціолого-педагогічному словнику знаходимо кілька визначень терміну «магістр» - (у перекладі з латинської - «майстер», «керівник») - 1) це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства; 2) відповідає середньовічному статусу майстра, досвідченого спеціаліста, знавця у свої галузі.

Науковці, які вивчали проблему професійної підготовки магістрів, розглядають цей термін як науковий академічний ступінь, який дається тим, хто захистив магістерську дисертацію. Магістр готовий до професійно-управлінської, планово-економічної, проектно-аналітичної, дослідницької, викладацької діяльності у сфері управління [9, с. 98]. Магістр управління навчальним закладом - фахівець, здатний ефективно управляти закладом освіти [9, с. 98]. Проаналізувавши термін «магістр» у науковій літературі ми визначаємо, що «магістр управління навчальним закладом - це фахівець, який здобув освітньо-кваліфікаційний рівень магістр зі спеціальності «Управління навчальним закладом». Отримавши освітній ступінь магістра особа обов'язково повинна володіти професійно-рефлексивною компетентністю, оскільки може посідати керівні посади і вирішувати важливі управлінські завдання.

Вивчення стану професійної підготовки управлінців навчальних закладів зумовило необхідність з'ясувати сутність терміну «професійна підготовка». Він має кілька визначень, а саме: 1) спеціальна форма освіти, спрямована на здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня, професії; 2) здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю. В українському тлумачному словнику термін підготовка визначається як дія, що означає підготувати, тобто, це запас знань, навичок, досвід і т. ін., набутий у процесі навчання, практичної діяльності.

У психолого-педагогічній літературі цей термін широко представлений ученими та практиками. Так, В.Д. Федоров дає таке визначення поняття «підготовка менеджерів»: поетапний процес розвитку свідомості і професійної компетенції, корекції, компенсації психологічних ресурсів для успішного формування конкретних професійних функцій [9, с. 153].

За результатами дослідження цієї проблеми В.В. Крижко розглядає «професійний розвиток» як придбання педагогічними працівниками нового рівня компетенції, знань, умінь і навичок, які вони використовують у своїй професійній діяльності; процес формування у педагогічних працівників нових професійних навичок і знань. Основні етапи професійного та педагогічного розвитку: професійне навчання, спеціальна освіта, кар'єрний ріст [6, с. 244].

На професійну підготовку управлінців навчальних закладів впливають суперечності, що виникають між запитами суспільства та наявними засобами їх реалізації. На думку вчених, виникнення суперечностей в управлінні освітньою галуззю значною мірою спричинені недосконалістю системи підготовки і перепідготовки управлінських кадрів, механізму відбору майбутніх управлінців до школи резерву. У зв'язку з цим на фоні широкомасштабних і локальних змін, що відбуваються у системі освіти, практика управлінської діяльності керівників шкіл потребує вивчення і теоретичного обґрунтування.

Проаналізувавши визначення термінів, пов'язаних з професійною підготовкою магістрів управління навчальними закладами, ми дійшли такого висновку: професійна підготовка на засадах рефлексивного підходу - це спеціально організований навчально-виховний процес, що сприяє розвитку професійної рефлексії (продуктивного мислення й оптимальних дій в умовах професійної діяльності). Рефлексивний підхід до професійної підготовки спрямований на розвиток у студентів управлінської рефлексії.

Проаналізуємо поняття «професійна компетентність управлінця навчального закладу». В словнику іншомовних слів «професійна компетентність» визначається як інтегративна характеристика професійних і ділових якостей фахівця, що відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети з певного виду професійної діяльності, а також моральну позицію фахівця.

Дослідники Л.В. Васильченко, І.В. Гришина формулюють істотні ознаки поняття «професійна компетентність» керівника школи: здатність до управлінської діяльності; готовність до виконання різноманітних управлінських функцій; професійно значущі вміння; професійно значущі якості особистості, що забезпечують управлінську діяльність [3, с. 33-34]. І дають визначення поняттю професійна компетентність директора школи - інтегральна професійно-особистісна якість, що має складну структуру і включає в себе функціонально позв'язані між собою компоненти: мотиваційний - сукупність мотивів, адекватних цілям і задачам управління; когнітивний - сукупність знань, необхідних для управління; операційний - сукупність умінь і навичок практичного вирішення задач; особистісний - сукупність важливих для управління особистісних якостей; рефлексивний - сукупність здібностей передбачати, оцінювати власну діяльність, вибирати стратегію поводження [3, с. 100].Також визначають поняття «професійна компетентність керівника школи» як «...інтегральна професійно-особистісна якість, що характеризує здатність керівника вирішувати професійні проблеми і типові професійні задачі, які виникають у реальних ситуаціях професійної управлінської діяльності, з використанням знань, професійного і життєвого досвіду, цінностей і здібностей» [3, с. 101]. У навчальному посібнику з освітнього менеджменту за редакцією Л.І. Даниленко та Л.М. Карамушки [8, с. 20] зазначено, що «професійна компетентність управлінця навчального закладу» визначається сукупністю таких компонентів, як: знання, необхідні для конкретної педагогічної спеціальності або посади; уміння і навички, необхідні для успішного виконання функціонально-посадових обов'язків; професійні, ділові та особистісно значущі якості, що сприяють якнайповнішій реалізації власних сил, здібностей і можливостей у процесі виконання функціонально-посадових обов'язків; загальна культура, необхідна для формування гуманістичного світогляду, визначення духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості; мотивація до професійної діяльності. «Професійна компетентність - це інтегрована характеристика особистості фахівця, під якою ми розуміємо наявність необхідного для успішного виконання професійної діяльності комплексу ставлень, цінностей, знань умінь і навичок, що проявляються у здатності сприймати індивідуальні професійні та соціальні потреби; у забезпеченні соціальної і професійної самореалізації в умовах ринкових відносин; у прагненні до професійного самовдосконалення протягом усього життя» [2, с. 56]. В.Є. Берека визначає, професійно-педагогічну компетентність магістра освіти як інтегральну професійно-особистісну характеристику із сукупністю компетенцій, рівень сформованості яких свідчить про здатність особи реалізовувати фахові функції, вирішувати фахові завдання відповідно до визначених державою освітніх стандартів, виявляючи індивідуальний стиль управління і демонструючи особистісні якості [2, с. 52].

Особливо важливою у професії керівника школи є його професійна компетентність, що забезпечує змістову і технологічну сторони професійно-особистісного росту керівника. Професійна компетентність передбачає сформованість «Я-концепції» керівника та її регулюючу роль у неперервній професійній освіті, готовність до неперервного професійно-особистісного саморозвитку, освітню продуктивність. Прогнозування розвитку професійно-рефлексивної компетентності керівника може спрямовуватися за допомогою освітнього самовизначення (прийняття себе як об'єкта неперервної професійної освіти) і професійно-особистісного саморозвитку засобами освітньої діяльності.

Поняття «комунікативна компетентність» є полісемантичним. Його розглядають як певний рівень знань та вмінь взаємодії між людьми в суспільстві, як особистісну якість і поведінку, що виявляються у взаємовідносинах між людьми; як сукупність сформованих знань з комунікативно-орієнтованих дисциплін; наявність здібностей до самоконтролю поведінки та емпатії, комунікативних і організаторських умінь, вміло забезпечують успішність процесу вербальної та невербальної взаємодії з учасниками навчально-виховного процесу; рівень розвитку соціальної сенситивності, соціальної обсервації, пам'яті та мислення, які найбільше виявляються в рефлексивності та емпатії; здатність людини організувати діяльність як синтез теоретичних і практичних знань з реалізації управлінської, інформативної, емотивної, фактичної функцій у процесі спільної діяльності [2, с. 53-54].

Професійна компетентність директора школи (за Л.В. Васильченко, І.В. Гришиною) «... має структуру, що включає функціонально позв'язані між собою компоненти: потребнісно-мотиваційний - сукупність мотивів, адекватних цілям і задачам управління; операційно-технічний - сукупність знань, умінь і навичок практичного вирішення управлінських задач; рефлексивно-оцінювальний - сукупність здібностей передбачати власну діяльність, вибирати стратегію поводження, виходячи з адекватної оцінки себе і конкретної ситуації» [3, с. 102]. Дослідник В.Д. Федоров також зазначає, що «.самооцінювання, рефлексія - найнеобхідніший психологічний механізм керівника. Його необхідно не тільки постійно застосовувати, але й удосконалювати» [9, с. 106].

Проаналізувавши визначення поняття «професійна компетентність управлінця навчального закладу», робимо висновок: саме рефлексивність позицій управлінця та мотиваційні засади його самоосвіти головним чином впливають на формування професійної компетентності фахівця; компетентність передбачає наявність професійних умінь і здатності до творчого вирішення проблем. На рівні професіоналізму значною мірою виявляється індивідуальність керівника; високий рівень розвитку професійної компетентності характеризується проявом творчих здібностей особистості і її індивідуальності, що визначається інтелектуально-творчою ініціативою, схильністю до рефлексії, творчою потребою, почуттям новизни, прагненням до здобуття нових знань, самовираженням особистості в професії.

Аналіз базових понять професійної підготовки управлінців навчальних закладів на засадах рефлексивного підходу, дав можливість зробити висновок, що професійна підготовка магістрів управління навчальними закладами на засадах рефлексивного підходу повинна будуватися таким чином, щоб сприяти розвиткові у студентів професійних та особистісних якостей, відповідно до сучасної освітньої парадигми.

Література

1. Авилов А. В. Рефлексивное управление. Методологические основания: монография / А. В. Авилов. - М.: ГУУ, 2003. - 174 с.

2. Берека В. Є. Теоретичні і методичні основи фахової підготовки магістрів з менеджменту освіти: дис. ... д. пед. н.: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В. Є.Берека - Київ, 2008. - 450 с.

3. Васильченко Л. В. Професійна компетентність керівника школи / Л. В. Васильченко, І. В. Гришина. - X.: Вид.група «Основа», 2006. - 208 с.

4. Електронна бібліотека [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://buklib.net/component/option,comjbook/task,view/Itemid,36- Заголовок з екрану.

5. Ковшов Е. М. Рефлексия в управленческой деятельности / Е. М. Ковшов // Рефлексивные процессы и управление; сб. материалов VI Международного симпозиума [10-12 октября 2007г.]; под ред. В.Е. Лепского - М.: «Когито-Центр», 2007. - С. 45-46.

6. Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті: навч. посібник / Крижко В. В. - [2-ге вид.] доп. - К.: Освіта України, 2005. - 256 с.

7. Липатникова И. Г. Технология рефлексивного подхода к процессу обучения студентов в педагогическом университете / Липатникова И. Г. // Рефлексивные процессы и управление ; сб. материал. VI междунар. симпозиума [10-12 октября 2007г.] / под ред. В.Е. Лепского - М.: «Когито-Центр», 2007. - С. 61-62.

8. Освітній менеджмент: навч. посіб. / за ред. Л. Даниленко, Л. Карамушки. - К.: Шкільний світ, 2003. - 400 с.

9. Федоров В. Д. Менеджмент закладів освіти, менеджер закладу освіти: психологічні засади / В. Д. Федоров - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2004. - 223 с.

Размещено на Allbest.ru