Мотивація як провідний чинник формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мотивація як провідний чинник формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій

Пришляк Оксана Юріївна, кандидат педагогічних наук, доцент, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

Ключові слова: мотивація, формування професійної компетентності, міжкультурна компетентність, фахівці соціономічних професій.

Аннотация

В статье осуществлен теоретический анализ мотивационной составляющей в формировании межкультурной компетентности будущих специалистов социономических профессий. Определена сущность профессиональной деятельности представителей социономических профессий, которая заключается в активной работе с людьми с целью оказания им помощи и решения их проблем, что требует не только профессиональных знаний, умений и навыков, психологической устойчивости, но и мотивации к осуществлению указанной деятельности, культуры поведения, профессиональной компетентности. Акцентировано внимание на выделении функциональных признаков понятий «поликультурная (межкультурная) компетенция» и «поликультурная (межкультурная) компетентность» в тесной связи с категорией «мотивация». Раскрыто подходы различных ученых к трактовке поликультурной компетентности как важной составляющей профессиональной компетентности.

Ключевые слова: мотивация, формирование профессиональной компетентности, межкультурная компетентность, специалисты социономических профессий.

Key words: motivation, formation ofprofessional competence, intercultural competence, specialists ofsocionomic professions.

Постановка проблеми. Наростаючий вплив процесу глобалізації на розвиток суспільства в Україні все більш активно на перший план висуває завдання підвищення ефективності підготовки фахівців до роботи в полікультурному середовищі. Особливо актуальною ця проблема є для представників соціономічних професій, які безпосередньо працюють з людьми. В основу концепції виділення соціономічних професій в окрему групу покладена ідея допомагаючої співпраці, тобто суть фахової діяльності фахівців соціономічних професій полягає у різних формах роботи з людьми, у наданні їм різноманітних видів допомоги (соціальної, соціально-педагогічної, психологічної юридичної тощо). У сучасних умовах до фахівців соціономічних професій ставиться вимога бути конкурентоздатними, уміти продукувати інноваційні ідеї, що характеризуються нестандартністю мислення, креативністю, бути мобільними, здатними працювати у полікультурному середовищі. Важливим чинником у реалізації цих вимог є мотивація. Саме тому у контексті нашого дослідження ми робимо спробу схарактеризувати мотиваційний аспект формування міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. В останні роки проблему підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій досліджували О. Біла, Т. Браніцька, Л. Буркова, Г. Дубчак, Р. Каверіна, В. Корнещук, Н. Рабецька та інші. Міжкультурна компетентність фахівців різного профілю стала предметом наукових розвідок І. Васютенкової, Т. Гур'янової, Л. Данилової, Р. Кравця, М. Симоненко, Л. Чередниченко. Психолого-педагогічні аспекти мотивації знайшли висвітлення у працях Н. Бакшеєвої, В. Валюнаса, Ж. Вірної, І. Джидар'ян, С. Канюка, В. Леонтьєва, А. Маслоу.

Таким чином, попри частково напрацьований науковий доробок, як ніколи раніше важливою постає проблема формування у майбутніх фахівців соціономічних професій світоглядних позицій, позитивного ставлення до полікультурного плюралізму, підготовленості до міжкультурної комунікації, врахування в майбутній професійній діяльності різноманітності культур, статевих, конфесійних, соціальних та інших відмінностей майбутніх клієнтів, а також мотивації до формування міжкультурної компетентності.

Мета статті: здійснити теоретичний аналіз мотиваційної складової у формуванні міжкультурної компетентності майбутніх фахівців соціономічних професій.

Результати дослідження. У сучасних дослідженнях зазначається, що сутністю фахової діяльності представників соціономічних професій є «активна робота з людьми з метою надання їм допомоги і вирішення їхніх проблем. Це вимагає не лише фахових знань, умінь і навичок, психологічної стійкості, але й, що вкрай важливо, мотивації до здійснення зазначеної діяльності, культури поведінки, професійної компетентності» [10, с. 157].

Вагомим аспектом розкриття означеної теми наукового дослідження є визначення функціональних ознак понять «полікультурна (міжкультурна) компетенція» і «полікультурна (міжкультурна) компетентність» у тісному зв'язку з категорією «мотивація».

Більшість дослідників (О. Гуренко, Т. Гур'янова, Р. Кравець, М. Симоненко, Л. Чередниченко та інші) визначають полікультурну компетентність як важливу складову професійної компетентності. Зокрема, Т. Гур'янова визначає її як інтегративну складову професійної готовності майбутнього фахівця до роботи в полікультурному середовищі, як результат ціленаправленої реалізації різних компетенцій полікультурного характеру, здатність до самовизначення, самовдосконалення і саморозвитку особистості.

На думку дослідниці, полікультурна компетентність майбутніх фахівців складається із набутих у процесі професійної підготовки полікультурного світогляду і ціннісних орієнтацій, знань полікультурного характеру, умінь і навичок працювати в полікультурному середовищі, технологій спільної роботи з представниками різних етнокультурних груп. У якості структурних компонентів полікультурної компетентності майбутніх фахівців Т. Гур'янова виокремлює мотиваційно-ціннісний, когнітивний і діяльнісний. Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає наявність мотивів і цінностей полікультурного характеру; саме вони є ініціаторами виникнення механізму реалізації професійної діяльності фахівця в полікультурному середовищі. Когнітивний компонент передбачає набуття знань різноманітного полікультурного характеру. Діяльнісний компонент забезпечує застосування набутих знань та сформованих полікультурних умінь і навичок в процесі професійної діяльності; порядність, щирість, толерантність у стосунках з представниками різних етнокультурних груп [5, с.107].

Л. Чередниченко розглядає полікультурну компетентність як результат упровадження в навчальний процес полікультурної освіти, наслідком якої є професійно-культурологічна підготовка майбутніх фахівців, сформований у них полікультурний світогляд, набуті уміння і навички роботи в полікультурному середовищі, обов'язковий компонент професійної готовності майбутнього фахівця, засвоєна технологія побудови ефективної взаємодії з представниками різних етнокультурних меншин [17, с. 32-36]. М. Симоненко трактує полікультурну компетентність як цілісне, інтегративне, багаторівневе, особистісне новоутворення, що є результатом професійної підготовки особи у закладі вищої освіти та в процесі неперервної освіти, успішність якої зумовлена сукупністю сформованих у фахівця компетенцій, котрі сприяють соціалізації особистості, формуванню в неї світоглядних та науково- професійних поглядів... здатності до самоорганізації, саморозвитку та самовдосконалення впродовж життя» [Симоненко, 16].

Зацікавлення викликають і наукові погляди І. Васютенкової, яка стверджує, що полікультурна компетентність є соціально-психологічним утворенням професійно спрямованого характеру, системою набутих особистісних якостей, інструментом для орієнтації в міжнаціональних стосунках, формування особистості в дусі гуманізму і людяності [3, с. 19]. На думку Р. Кравця полікультурна компетентність - це «інтегративна якість особистості, до складу якої входять полікультурні знання, уміння, навички, професійно-особистісні мотиви, ціннісні орієнтації, досвід, правила поведінки, соціальні норми» [11, с.136].

Заслуговує на увагу наукова позиція Л. Данилової, яка стверджує, що структура полікультурної компетентності складається з таких провідних компонентів: когнітивного, що представляє собою симбіоз знань полікультурного характеру, здатність майбутнього фахівця до систематизації та узагальнень зазначених знань; мотиваційно-ціннісного, що характеризує мотиваційну складову професійної зацікавленості, сформовану систему ціннісних установок, схильність до самоаналізу власних дій і відповідних коректив у своїй діяльності; діяльнісного, що відображає засвоєну технологію роботи з представниками різних етнокультурних груп із врахуванням набутих знань і установок полікультурологічного характеру; емоційного, що характеризує спроможність до сприйняття культурно-духовних цінностей інших етнічних груп та позитивне, толерантне ставлення до них [6, с.13].

Як бачимо, у підходах різних учених щодо трактування поняття «полікультурна компетентність» важливе місце займає мотиваційна складова. У Енциклопедії освіти мотивація визначається як «система детермінант, причин, стимулів, мотивів, що спонукає людину до трудової діяльності. Під мотивацією праці розуміють систему уявлень і переконань, почуттів і переживань, в яких виражаються матеріальні та духовні, природні та культурні потреби людини. Водночас, на основі мотивації праці визначається інформаційне поле, в якому здійснюється цілепокладання, формування цілей, завдань, плану і програми трудової діяльності [8, с. 528].

На думку В. Валюнаса, мотивацію можна розглядати як певну ієрархічну структуру, яка складається з таких рівнів: потреби тіла (фізіологічна мотивація); потреби у прив'язаності, любові (почуттєва мотивація); потреби у належності до певної соціально- професійної групи (соціально-професійна мотивація); потреби у визнанні та необхідності (особистісна мотивація); потреби у саморозвитку, самовизначенні, самоактуалізації (психологічна мотивація) [2, с. 93].

С. Канюк вважає, що існують такі типи мотивацій: мотивація творчості, мотивація допомоги, мотивація дослідження, мотивація утвердження, негативна мотивація, процесуальна мотивація, мотивація дослідження, мотивація професійної діяльності, мотивація самоактуалізації. На думку, дослідника основним методологічним принципом, на якому, власне, і базується дослідження мотивації професійної діяльності, є положення про єдність діяльнісно-поведінкового і змістовно-смислового підходів. Активна розробка цього принципу пов'язана із дослідженням феномену самоактуалізації [9, с. 79]. Базуючись на теорії самоактуалізації А. Маслоу [15], можна стверджувати, що самоактуалізація - це процес реалізації мотивації щодо прагнення досягнути успіху. Зокрема, А. Маслоу вважає, що механізм самоактуалізації реалізує потребу у діяльності, творчості, досягненні особистісно значущих результатів. Самоактуалізація - це рух до мети, процес особистішого і професійного самовизначення [15, с. 182].

На його ж думку, мотиваційна структура людини є симбіозом мотиваційних констант. Структура мотивації включає в себе різноманітні установки, спонукання, прагнення. Саме мотиваційна структура включає механізм самоактуалізації, надаючи особистості смислову перспективу подальшої діяльності [15, с. 191].

Все це, з одного боку, дозволяє схарактеризувати мотивацію праці фахівців соціономічних професій як складну, ієрархічно вибудувану систему установок і спонукань, що включає в себе інтереси, прагнення, потреби, емоції, ціннісні орієнтації. Мотивацію праці також слід розглядати як систему мотивів до професійної діяльності. Зокрема у контексті розгляду проблем розвитку психіки В. Леонтьєв зазначає, що поняття «мотив» має вживатися не для «позначення переживання потреби, але для окреслення того об'єктивного, у чому ця потреба конкретизується в даних умовах і на що спрямована діяльність, що спонукає її» [13, с. 113]. Зазначимо, що наше розуміння мотиву праці фахівців соціономічної сфери визначає його як складову частину структури як професійної, так і полікультурної компетентностей.

Більш конкретним є визначення мотиву праці в наукових розмірковуваннях В. Валюнаса, згідно яких у якості мотивів можуть виступати матеріальні цінності, матеріальна вигода, становище в суспільстві, почуття самоповаги і значущості власної професійної діяльності тощо [2, с. 117]. Таке твердження дослідника ґрунтується на його концепції, що об' єднує динамічну, змістовну і синергетичну складові пояснення суті мотивації праці. В. Валюнас вважає мотив підґрунтям формування поняття «мотивація праці». Співзвучне бачення знаходимо в праці І. Джидар'ян, яка стверджує, що мотивація праці «виступає тим складним механізмом співвіднесення особистістю зовнішніх і внутрішніх чинників поведінки, який визначає виникнення, напрямки, а також способи реалізації конкретних форм професійної діяльності» [7, с. 158].

У контексті розгляду проблеми мотивації студентів до формування міжкультурних компетенцій нашу увагу привертають розмірковування Н. Бакшеєвої і О. Вербицького, які вважають, що мотивація студентів до освоєння нових знань, набуття професійно спрямованих умінь і навичок у контексті формування полікультурної компетентності являє собою складне поєднання різних мотивів, які вибудовують мотивацію як механізм реалізації потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій нового полікультурного суспільства, що в кінцевому підсумку детермінують їхню пізнавальну діяльність [1, с. 97]. Отже, можна узагальнити наукову позицію психологів щодо мотивації праці, яка розглядається більшістю з них як симбіоз, система ієрархічно упорядкованих різнорідних чинників, що детермінують професійну діяльність.

Цінним в осмисленні сутності поняття «мотивація праці фахівців соціономічних професій» є уявлення про зазначену форму мотивації як про ієрархічно побудовану структуру. При цьому В. Леонтьєв розглядає її як відносно стійке поєднання різнорідних елементів, інваріант системи, поєднаної в єдине ціле, на підставі принципів синергетики. Аналіз структури мотивації праці дозволив досліднику розглядати зазначену систему як поєднання дискретних і процесуальних характеристик, що перебувають у нестійкому взаємозв'язку і взаємодії [13, с. 187]. У працях окремих дослідників (Н. Бакшеєва, О. Бреусенко, О. Вербицький, Т. Вілюжаніна, Ж. Вірна, О. Леонтьєв, А. Сірий та інших) чітко простежується взаємозв'язок між поняттями «мотивація» і «смислоутворення». Розглядаючи смислоутворення як важливу складову мотивації особистості О. Леонтьєв оперує категорією «особистіший смисл». На його думку саме особистіший смисл постає основним джерелом мотивації, що відображає загальну спрямованість діяльності особистості. Особистіші смисли формують мотиваційну складову свідомості та забезпечують побудову мотивації як певним чином упорядковану ієрархічну структуру. Отже, О. Леонтьєв розглядає особистіший смисл як рушійний механізм, джерело упорядкування різнорідних мотивів в мету діяльності особистості [12].

Важливим є положення, яке висунула Ж. Вірна про те, що мотиваційна система не може бути стабільною і статичною, вона перебуває в процесі постійних змін, одні мотиваційні складові зникають, натомість з'являються інші [4]. Аналізуючи взаємозв'язок між мотивацією і смислоутворенням Д. Леонтьєв зауважує існування трьох механізмів формування особистішого смислу діяльності індивіда: мотиваційний, диспозиційний і атрибутивний. «Якщо з боку мотиваційної складової діяльності особистості смислоутворення виступає як фіксація інваріантного смислу діяльності, то з боку предметного змісту той же процес виступає як осмислення нових конкретних об'єктів, явищ та дій у контексті вихідних більш загальних смислів» [14, с. 256].

Усе зазначене вище дозволяє стверджувати про наростаючий взаємозв'язок процесу формування полікультурного суспільства в Україні і необхідністю підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій до роботи в полікультурному середовищі, тобто потреби формування у студентів не лише професійної, але й міжкультурної компетентності.

Таким чином, необхідність упровадження полікультурної освіти студентів - майбутніх фахівців соціономічних професій у закладах вищої освіти в умовах сьогодення є незаперечною вимогою часу. При цьому саме мотивація у вигляді мотиваційно-ціннісного компонента процесу формування міжультурної компетентності відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутніх фахівців соціономічних професій до роботи у полікультурному середовищі. Мотиваційна сфера майбутнього фахівця, цінності та смисли професійної діяльності виступають потужним фактором, що визначає професійний розвиток, його зміст, спрямованість, інтенсивність і тенденції використання особистішого ресурсу.

Перспективним напрямком наукових та прикладних досліджень в контексті окресленої у нашій статті проблематики може стати: розробка діагностичного інструментарію, спрямованого на виявлення розвивальних можливостей системи підвищення кваліфікації та актуалізації мотивації професійного зростання майбутніх фахівців соціономічних професій, у виявленні, описі та систематизації змісту і напрямків впливу мотивації фахівців соціономічних професій на ефективність професійного зростання і успішність професійної діяльності; в розробці рекомендацій з розвитку мотивації професійного зростання і вдосконалення компетентності фахівців соціономічних професій в умовах полікультурного суспільства.

міжкультурний компетентність соціономічний

Список використаних джерел

1. Бакшеева Н.А. Психология мотивации студентов / Н.А. Бакшеева, А.А. Вербицкий. - М.: Прогресс-Традиция, 2006. - 183 с.

2. Валюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека / В.К. Васюнас. - М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1990. - 285 с.

3. Васютенкова И.В. Развитие поликультурной компетентности учителя в условиях последипломного педагогического образования : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.08. - Санкт-Петербург, 2006. - 160 с.

4. Вірна Ж. Мотиваційно-смислова регуляція професіоналізації психолога: автореф. дис. .. .д-ра психол. наук: 19.00.01. - К., 2004. - 36 с.

5. Гурьянова Т. Формирование поликультурной компетентности студентов вузов (на материале обучения иностранному языку): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. - Чебоксары, 2008. - 221 с.

6. Данилова Л.Ю. Формирование поликультурной компетентности студентов. Учитель / Л.Ю. Данилова. - 2007. - № 3. - С.12-15.

7. Джидарьян И.А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности. Теоретические проблемы психологии личности: монография / под ред. Е.В. Шороховой. - М.: Наука, 1974. - С. 145-169.

8. Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України; гол. ред. В. Г. Кремень. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

9. Канюк С.С. Психологія мотивації. - К.: ЗАТ «Нічлава», 2002. - 235 с.

10. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. Учебн. пособие / Е.А. Климов. - М.: Издательский центр «Академия», 2005. - 304 с.

11. Кравець Р.А. Теоретичні і методичні основи полікультурної освіти майбутніх фахівців аграрної галузі: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. - Хмельницький, 2018. - 577 с.

12. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Леонтьев. - 2-е изд.- М.: Политиздат, 1977. - 304 с.

13. Леонтьев В.Г. Психологические механизмы мотивации / В.Г. Леонтьев. - Новосибирск: Изд-во Новосибирского педагогического института, 1992. - 216 с.

14. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальності / ДА. Леонтьев. - М.: Смысл, 1999. - 487 с.

15. Маслоу А. Мотивация и деятельность / А. Маслоу. - СПб.: Питер, 2003. - 352 с.

16. Симоненко М.В. Полікультурна компетентність майбутніх вчителів-філологів у контексті парадигми освіти.

17. Чередниченко Л.А. Формування полікультурної компетентності майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. - Харків, 2012. - 266 с.

Размещено на Allbest.ru