Освітнє середовище та виховний простір закладу вищої освіти у формуванні особистості майбутнього фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Освітнє середовище та виховний простір закладу вищої освіти у формуванні особистості майбутнього фахівця

Маргітич Агнета

У статті висвітлено питання освітнього середовища та виховного простору коледжу і вплив їх на формування особистості фахівця. Наголошено, що у формуванні особистості визначальним стає організаційна культура освітнього закладу, тобто набір прийомів і правил вирішення проблем зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції працівників, правил, що виправдали себе в минулому і підтвердили свою актуальність, система відносин, цінностей, правил, норм, традицій, знаків, установок, що визначають стратегію розвитку поведінки в різних умовах та обставинах. Здійснено аналіз виховної роботи Коледжу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ (м. Берегово Закарпатської області), що спрямована на орієнтацію майбутніх фахівців, зокрема студентів спеціальності «Соціальна робота», на засвоєння моральних гуманістичних цінностей та управління ними у своєму житті й майбутній професійній діяльності. Зроблено висновок, що освітнє середовище закладу вищої освіти як духовна спільність постає в міжсуб'єктній взаємодії і сприяє професійно-особистісному становленню майбутнього фахівця, стрижнем якого є ціннісна спільність і традиції ЗВО.

Ключові слова: організаційна культура, освітнє середовище, виховний простір, середовищний підхід, майбутній фахівець, педагог, заклад вищої освіти. виховний гуманістична цінність професійний

В статье освещены вопросы образовательной среды и воспитательного пространства колледжа и влияние их на формирование личности специалиста. Отмечено, что в формировании личности определяющим становится организационная культура образовательного учреждения, то есть набор приемов и правил решения проблем внешней адаптации и внутренней интеграции работников, правил, оправдавших себя в прошлом и подтвердивших свою актуальность, система отношений, ценностей, правил, норм, традиций, знаков, установок, определяющих стратегию развития поведения в различных условиях и обстоятельствах. Осуществлен анализ воспитательной работы колледжа Закарпатского венгерского института им. Ференца Ракоци II. Сделан вывод, что образовательная среда учреждения высшего образования как духовная общность возникает в межсубъектных взаимодействия и способствует профессионально-личностному становлению будущего специалиста, стержнем которого является ценностная общность и традиции ЗВО.

Постановка проблеми. Ключовим завданням сучасного суспільства є створення оптимальних умов для молодого покоління, адже саме молодь має бути спрямована на формування освіченої, творчої особистості, яка в майбутньому визначатиме перспективи та шлях розвитку держави. Період навчання студентів у навчальних закладах є складовою їх соціалізації як особистості, основою професійної майстерності, базисом усвідомлення життєвих перспектив, культури взаємин та засвоєння моральних цінностей, у якому освітнє середовище закладу вищої освіти має важливе значення. Студентський період є важливим етапом формування організаційної культури особистості, саме в цей період важливо розкрити їх потенційні можливості, інтелект, ціннісні орієнтації, розвинути професійні здібності, вдосконалити фахові навики. В сучасному суспільстві функція освітньої установи полягає у виконанні соціального замовлення, забезпеченні цілеспрямованої дії на інноваційні перетворення. Поняття освітнього середовища є важливою характеристикою освітнього процесу, який тісно пов'язаний не тільки з розвитком педагогічної науки, а й з іншими більш фундаментальними процесами, що відбуваються в суспільстві, зокрема з формування особистості майбутнього фахівця.

Аналіз актуальних досліджень та публікацій. Проблеми розвитку освітнього середовища і його ролі у формуванні особистості та виховного простору закладу вищої освіти була предметом наукових розвідок і вітчизняних, і зарубіжних дослідників. Зокрема, актуальною в сучасних умова є тема навчальної співпраці як педагогічна умова розвитку творчих здібностей, формування особистості майбутнього спеціаліста, його професійної компетентності, громадської і громадянської активності. Умови сучасного ЗВО формують співробітництво студентів як педагогічну взаємодію всіх учасників освітньо- виховного процесу у освітньо-виховному середовищі сучасного навчального закладу, про що відмічають у наукових дослідженнях Е.Скоблева, В. Новиков, Г. Товканець, Х. Штейнбах,

О.Ярошинська, М. Харченко та інші.

Окремі аспекти культурного розвитку студентської молоді в процесі професійної освіти проаналізовано в роботах Б.Бриліна, В. Дряпіки, Л. Коваль, О. Олексюк, Г. Падалки, О. Ростовського, О. Рудницької, О.Щолокової, в яких здійснено ґрунтовне дослідження проблеми формування духовного потенціалу студентів, формування естетичного сприймання, естетичних ідеалів і смаків майбутніх фахівців. Водночас вважаємо актуальним у педагогічній науці дослідження проблеми впливу освітнього середовища та виховного простору на формування особистості майбутнього фахівця, що і зумовило предмет нашого дослідження.

Мета статті: висвітлення проблеми освітнього середовища та його ролі у формуванні особистості майбутнього фахівця.

Результати дослідження. У сучасному освітньому просторі в умовах гуманізації навчання, людинознавчої та людиноцентристської орієнтації в усіх колах освіти виявляється спрямування на допомогу особистості пізнати себе й суспільство, визначити своє місце в цьому суспільстві та визначення ставлення до світу, формування творчої особистості, що нерозривно пов'язано із відродженням нації, з багатими історичними та народними традиціями України.

Зосередимо увагу на парадигмі «освітнє середовище». Сутність освітнього середовища закладу вищої освіти виявляється в тому, що воно відображає ідеї та цінності сучасної постіндустріальної парадигми освіти, включає в себе процеси розвитку і саморозвитку базової культури особистості, педагогічної культури викладача, відображає особливості їх взаємодії. Аналіз наукової та педагогічної літератури дає підстави визначити освітнє середовище навчального закладу як сукупність норм і правил, що регламентують та обмежують взаємини керівництва, педагогів і студентів, а також усіх груп зацікавлених осіб (вищих інстанцій, батьків, роботодавців, соціальних партнерів та ін.) [2, с. 6]. Створення освітнього середовища з урахуванням усіх визначених його компонентів є потужним чинником у формуванні особистості сучасного фахівця, особистості зі сформованими гуманістичними цінностями [1]. Освітнє середовище стає чинником забезпечення формування культури професійної діяльності, моральних та духовних цінностей, розвитку здібностей, використання знань, умінь та навичок в суспільстві. Отже, за умови дотримання всіх вище згаданих факторів і відбувається процес формування цілеспрямованої особистості студента. Згідно з ідеями В.А. Ясвіна, освітнє середовище (або середовище освіти) є «системою впливів та умов формування особистості за заданим зразком, а також можливостей для її розвитку, які має соціаль- не та просторово- предметне оточення» [10, с. 14].

Більшість науковців поділяють думку, що середовище детермінує поведінку людини і ця детермінація може бути 7 видів: однонаправлена причинно-наслідкова детермінація, коли середовище впливає на людину; однонаправлена причинно- наслідкова детермінація, коли людина формує середовище; коли обидва способи існують одночасно; коли відбувається взаємодія між середовищем і людиною у якості інтерференції нестійкої рівноваги; коли взаємодія між середовищем і людиною відбувається у якості боротьби; коли людина і середовище складають єдину систему; випадкова детермінація, у випадку якої загальний результат взаємодії не може бути передбачений [2, с. 16; 3].

Середовищний підхід є теорією і технологією опосередкованого управління (через середовище) освітнім процесом особистості, оскільки для педагогічної науки є актуальним не тільки вивчення реального соціокультурного середовища, в якому людина знаходиться і підпадає під його вплив, але й вивчення середовища, яке певним чином змодельоване і яке здійснює прямий та опосередкований вплив на освіту особистості, тобто сприйняття середовища як умови змінюється на розуміння його як чинника, засобу, ресурсу навчання, виховання і розвитку особистості. Зрозуміло, що «середовищний підхід передбачає опосередковане управління процесом формування педагогічної культури і є системою дій суб'єкта (студента) управління з інноваційним освітнім середовищем, спрямованим на перетворення її на засіб проектування і продукування результату. Освітні дії з врахуванням середовищного підходу орієнтовані на приведення характеристик інноваційного освітнього середовища у відповідності до цілей формування педагогічної культури у студентів - майбутніх вчителів» [3,с.53].

Для підтвердження особливої ролі освітнього середовища у формуванні особистості майбутнього фахівця важливим є розуміння організаційної культури, з чим пов'язують «філософські та ідеологічні уявлення, цінності, переконання, вірування, очікування, аттітюди і норми, які обєднують організацію в єдине ціле і розділяються її членами» [11]. Дослідники підкреслюють, що організаційна культура - це система відносин, цінностей, правил, норм, традицій, знаків, установок, що визначають стратегію розвитку поведінки у різних умовах та обставинах.

У формуванні особистості визначальним стає організаційна культура освітнього закладу, тобто набір прийомів і правил вирішення проблем зовнішньої адаптації і внутрішньої інтеграції працівників, правил, що виправдали себе в минулому і підтвердили свою актуальність», яку трактують як сукупність і складну взаємодію різноманітних психологічних конструктів, таких як професійні цінності, переконання, норми членів педагогічного колективу, які формують мотиви й моделі організаційної трудової поведінки, що відображуються та передаються традиціями школи» [4, с 8], як систему уявлень цінностей, символів та зразків поведінки [6; 7], як сукупність символів, ритуалів, міфів та поведінки, які відповідають цінностям організації [12, с. 78]. Дослідник проблем культурного середовища Т. Парсонс підкреслює три основні моменти культури загалом та організаційної культури зокрема: «По-перше, культура передається, вона становить спадщину або соціальну традицію; по-друге, це те, чого навчаються; по-третє, вона є загальноприйнятою. тобто, з одного боку, є продуктом, а з іншого - детермінантою систем людської взаємодії» [13, с. 68].

У нашому дослідженні ми виходимо з того, що мета освітнього середовища та організаційної культури - створення в навчальному закладі здорового психологічного клімату для об'єднання студентів, працівників в колектив, що пропагує певні етичні, моральні та культурні цінності. З цього погляду завдання виховної діяльності в освітньому середовищі закладу вищої освіти полягають у вивченні особливостей соціально-психологічного і фізичного розвитку студентів; почерговому залученні членів активу до виконання керівних функцій, навчання їх педагогічно грамотно виконувати доручення; сприянні формуванню в колективі органів самоврядування, забезпеченню зв'язків первинного колективу з іншими колективами (курсу, факультету, ВНЗ); забезпеченні наступності та єдності дій педагогів у роботі з колективом; створенні соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу; створенні системи традицій у життєдіяльності колективу тощо.

Досвід вивчення виховного простору Коледжу Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ (м. Берегово, Закарпатської області) засвідчує, що система виховної роботи спрямована на орієнтацію майбутніх фахівців, зокрема студентів спеціальності «Соціальна робота», на засвоєння моральних гуманістичних цінностей та управління ними у своєму житті й майбутній професійній діяльності. Цикл виховних годин орієнтований на формування особистісних рис і професійної підготовки, у зв'язку з чим тематика їх є різноманітною: «Людина для професії чи професія для людини?», «Мотивація студентів до обраної професії», «Держава починається з кожного», «Народ мій є, народ мій завжди буде!», «Навчися планувати свій день», «Культура поведінки в громадських місцях» «Твоє покликання» тощо; інформаційні години «Державна символіка», «Ми пам'ятаємо», «Закон і совість», «Чи можуть бути права без обов'язків?», «Що таке громадянська зрілість?».

Акцент у практичній виховній роботі здійснюється на діяльність гуртків, клубів, участь у конкурсах, що сприяє успішній реалізації особистісно-орієнтованої моделі виховання та навчання. Індивідуальне психологічне консультування студентів та викладачів, розвивальний потенціал якого реалізується через діалогічні стратегії у психотерапевтичному спілкуванні студента і психолога, атмосферу суб'єкт-суб'єктного партнерства, емпатії, сприяння активності студента, ціннісного прийняття ним своєї унікальності і права не бути схожим на інших, визнання своїх творчих можливостей і необмеженого потенціалу до саморозвитку. Окремою формою психологічного консультування є спілкування зі студентами через електронну пошту з питань і проблем, які їх хвилюють. Організаційна культура в коледжі повинна розвивати, навчати, виховувати майбутніх спеціалістів, зокрема, акцентувати на комунікабельність, емоційність, креативність, проективність, творчість в освітньому середовищі, розвиток професійних навичок, соціальну активність, тобто, брати активну участь у соціальному житті суспільства. Таким чином, застосування низки характеристик в освітньо-виховному процесі дасть змогу виховати всебічно розвинуту особистість, яка крім професійних знань, умінь та навичок зможе відстоювати та висловлювати свою громадянську точку зору, життєву позицію.

Розглядаючи освітнє середовище Коледжу як певну організаційну структуру, педагоги можуть глибше і краще зрозуміти студента, адекватно допомогти йому у вирішенні його проблем, створити умови для прояву його індивідуальності. У цьому випадку успішний розвиток студентів у колективі забезпечує становлення культурного середовища, яке сприяє створенню атмосфери саморозвитку студентів і повідомленню їм змісту самовизначення. Тому особлива увага звертається на формування патріотизму, національної ідентичності, громадянської позиції та державності, оскільки розуміння сутності національної культури та етнічної приналежності є запорукою активної участі особистості в суспільно-економічних процесах країни, джерелом самореалізації особистості та становлення повноцінної людини у суспільстві.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Новій Україні потрібна нова школа, а новій школі - новий педагог, який поєднує в собі високу духовність і педагогічну майстерність, що формується й удосконалюється впродовж теоретичної та практичної підготовки в освітньому закладі. Освітнє середовище закладу вищої освіти як духовна спільність постає в міжсуб'єктній взаємодії і сприяє професійно-особистісному становленню майбутнього фахівця, стрижнем якого є ціннісна спільність і традиції ЗВО. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні проблеми формування особистісних якостей, зокрема толерантності, ключових і професійних компетентностей, особливо професійно-орієнтованої міжкультурної комунікативної компетентності.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

2. Новиков В.Н. Образовательная среда вуза как профессионально и личностно стимулирующий фактор. Электронный журнал «Психологическая наука и образование». 2012. N° 1. URL:www.psyedu.ru

3. Сенашенко В. С. Социально-воспитательная среда ВУЗа как основа воспитания и социализации студенчества. Высшее образование России. 2011. № 6. С. 103-113.

4. Серкіс Ж. В. Про організаційну культуру закладу освіти. Практична психологія та соціальнаробота.2002. № 9 - 10.С. 4-9.

5. Скоблева Э.И. Высшее профессиональное образование как институциональная система. Вестник Астраханского государственного технического университета. Серия: Экономика. 2010. № 2. С. 28-35., 6

6. Товканець Г.В. Формування педагогічної культури майбутнього педагога в умовах модернізації: методологічний та методичний аспекти [монографія]. Мукачево: Видавничий центр МДУ, 2017. 233 с.

7. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: Теорія і практика [Монографія]. Луганськ: Альма-Матер, 2006. 320 с.

8. Штейнбах Х., Еленский В. Психология жизненного пространства. Х. Штейнбах. Санкт- Петербург, 2004. 240 с.

9. Ярошинська О. О. Освітній простір вищого навчального закладу як континуум проектування освітнього середовища професійної підготовки майбутніх фахівців Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2014. Вип. 35. С. 558 -567.

10. Ясвин В.А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию / В.А. Ясвин. М.: Смысл, 2001. 365 с

11. Kilmann R., Saxlon M. J. & Serpa R. Issues in Understanding and Changing Culture // California Management Review, Winter, 1986. Р. 89.

12. Michon C. La dynamisation sociale / Christian Michon, Patrice Stem. Paris: Йditions d'Organisation, 1985. 115 p.

13. Parsons T. A sociological approach to the theory of organizations / T. Parsons // Administrative science quarterly. 1956. 1 (1). Pp. 63-85.

Размещено на Allbest.ru