Цифрові компетентності у системі ключових компетентностей людини для навчання протягом життя: тенденції розвитку в Європі та в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цифрові компетентності у системі ключових компетентностей людини для навчання протягом життя: тенденції розвитку в Європі та в Україні

Надія Новіченко

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Анотації

Метою дослідження є визначення відповідностей та різниць у сфері бачення цифрових компетентностей у системі навчання протягом життя в країнах ЄС та в Україні на основі аналізу стратегічних правових документів. Технологічний прогрес, дійшовши цифрового ступеня свого розвитку, поставив перед суспільством завдання цифрової трансформації усього укладу соціального та економічного життя. Зокрема, це стосується і необхідності для кожної людини оволодіння цифровими навичками та здібностями, тобто того, що можна визначити цифровими компетентностями людини. Робиться висновок про суттєві розбіжності у баченні цифрових компетентностей в ЄС та Україні. У зв'язку з необхідністю перегляду стратегічних документів щодо цифрового розвитку і в ЄС, і в Україні потребується синхронізація цифрових стандартів в економічній та технологічній сферах та підходів до цифрових компетентностей людей. цифровий навчання стратегічний

Ключові слова: цифрові технології, цифровізація, цифрова трансформація, компетентність, цифровий розвиток України

Digital competences in the system of key human competences for lifelong learning: development trends in Europe and Ukraine

The aim of the study is to determine the correspondences and differences in the field of vision of digital competencies in the system of lifelong learning in the EU and in Ukraine based on the analysis of strategic legal documents. Technological progress, having reached the digital stage of its development, has set society the task of digital transformation of the whole way of social and economic life. In particular, this applies to the need for each person to master digital skills and abilities, ie what can be determined by digital human competencies. It is concluded that there are significant differences in the vision of digital competencies in the EU and Ukraine. Due to the need to revise strategic documents on digital development in both the EU and Ukraine, it is necessary to synchronize digital standards in the economic and technological spheres and approaches to people's digital competencies.

Keywords: digital technologies, digitalization, digital transformation, competence, digital development of Ukraine

Вступ

Технологічний прогрес, дійшовши цифрового ступеня свого розвитку, поставив перед суспільством завдання цифрової трансформації всього укладу соціального та економічного життя. Зокрема, це стосується і необхідності для кожної людини оволодіння цифровими навичками та здібностями, тобто того, що можна визначити цифровими компетентностями людини. Такі зміни навичок і здібностей людей відбувались і раніше з появою у повсякденному житті новітніх на той час технологій - парових двигунів, електрики, автомобілів, комп'ютерів тощо. З початком переходу до цифрової ери перед сучасною людиною постають нові вимоги щодо знань та навичок, потрібних у новому цифровому середовищі.

Метою цього дослідження є визначення відповідностей та різниць у сфері бачення цифрових компетентностей у системі навчання протягом життя в країнах ЄС та в Україні, на основі аналізу стратегічних правових доку ментів, щодо цифрового розвитку.

Цифрові компетентності в ЄС

Перший підхід до визначення ключових компетентностей людини для навчання протягом життя у XXI столітті був зроблений в ЄС в 2006 році і був сповнений передчуття нових можливостей і нових вимог до людини, викликаних бурхливим розвитком новітніх технолгій. Але тоді ще не відбувся якісний перехід до цифрової трансформації усього суспільства. Такі зміни в той час ще накопичувались. Переломним моментом стала економічна криза 2008-2009 років. Після неї вже накопичений потенціал цифрової економіки і цифрового способу життя став головним вектором суспільного прогресу.

Цей факт був відображений у "Цифровому порядку денному для Європи", який Європейська комісія запропонувала всім інституціям ЄС та державам, що входять до нього, у трав - ні 2010 року (Digital Agenda for Europe, 2010) як складової частини Стратегії "Європа 2020" (Europe 2020). У цих документах визначена нагальна потреба кооперації усіх країн та усіх стейкхолдерів у сфері освіти та навчання.

Процес активної цифрової трансформації, який активізувався після кризи 2008 року, спонукав переглянути ставлення до компетентностей людини і у 2018 році ЄС схвалив Рамкову програму оновлених ключових компетентностей для навчання протягом життя (ANNEX to the Proposal, 2018).

Зокрема було визначено, що у новому цифровому світі кожна людина потребує широкого спектра навичок і компетенцій, які вона має постійно розвивати протягом усього життя. Основні компетентності, які визначені в Рамковій програмі, спрямовані на створення засад для гармонічного розвитку людини і суспільства у світі, що швидко змінюється.

Ключовими компетентностями є ті, які необхідні всім людям для підвищення особистого потенціалу і розвитку, розширення можливостей працевлаштування, соціальної інтеграції та активного громадянства. Такі компетентності розвиваються в процесі навчання протягом усього життя, починаючи з раннього дитинства (включаючи післяпенсійний період) шляхом формального, неформального та інформального навчання.

Усі ключові компетентності вважаються однаково важливими: кожна з них сприяє успішному життю в суспільстві. Компетенції можуть застосовуватися у багатьох контекстах і в різних комбінаціях. Вони переплітаються та поєднуються: розвиваючи компетентності, важливі для однієї життєвої сфери, одночасно розвиваються й пріоритетні компетентності для іншої.

Такі навички, як критичне мислення, аналітичне мислення, вирішення проблем, творчість, робота в команді, уміння спілкуватись та проводити переговори, ухвалення рішень, саморегуляція, стійкість, емпатія, участь, повага до різноманітності, враховують ся у всіх ключових компетентностях (ANNEX to the Proposal, 2018).

Як можна побачити з наведеного нижче порівняльного переліку ключових компетентностей ЄС (табл. 1) (Нова парадигма освіти, 2019) усі вони зазнали певних змін.

Таблиця 1

Порівняльний перелік ключових компетентностей ЄС

Оскільки темою нашого дослідження є цифрові компетентності, маємо провести порівняльний аналіз підходів до них в ЄС у 2о 0б та у 2018 році (табл. 2).

Таблиця 2 Порівняльний перелік визначень щодо цифрової компетенції у 2006 та 2018 роках.

У поясненні робочої групи, яка готувала програму 2018 року, було наведено обґрунтування необхідності внесення змін у попереднє визначення цифрової компетентності. Зокрема було відзначено, що розуміння та актуальність цифрових компетентностей зазнали суттєвого зростання з 2006 року.

Термінологія, яка використовувалась у визначенні компетентності, також потребувала оновлення. Замість "IST" (технології інформаційного суспільства) та "ICT" (інформаційно-комунікаційні технології), які використовувались у визначенні 2006 року, "цифрові технології" вважаються зараз найбільш відповідним терміном для називання повного набору пристроїв, програмного забезпечення чи інфраструктури. З поширенням, різноманітністю та інтегрованістю використання мобільних пристроїв та про грам, видалені посилання на "комп'ютери" та "Інтернет", які класифікуються під широким поняттям "цифрові технології".

Концепція цифрового розвитку України

В Україні також у 2018 році з'явився перший стратегічний нормативно правовий доку мент, який визначає напрямки цифрового розвитку країни і в якому чільне місце зайняли питання цифрових компетентностей людини. Йдеться про Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки (далі - Концепція) (Про схвалення Концепції, 2018). Окремого документу щодо цифрових компетентностей в Україні немає, тому порівняння скоріше стосується загального бачення розвитку у цьому напрямку.

Концепція, серед інших завдань цифровізації, передбачає здійснення заходів щодо впровадження відповідних стимулів для цифровізації економіки, суспільної та соціальної сфер, усвідомлення наявних викликів та інструментів розвитку цифрових інфраструктур, набуття громадянами цифрових компетенцій.

Цифровізація визначається авторами документу як насичення фізичного світу електронно цифровими пристроями, засобами, системами та налагодження електронно комунікаційного обміну між ними, що фактично уможливлює інтегральну взаємодію віртуального та фізичного, тобто створює кіберфізичний простір.

До основних положень документу, що стосуються цифрових компетентностей громадян України можна віднести:

- доступність для громадян переваг та можливостей цифрового світу;

- створення попиту та формування потреб серед громадян до цифровізації, насамперед через впровадження державою масштабних проектів цифрових трансформацій, зокрема, на базі сучасних моделей державно приватно го партнерства;

- розвиток та поглиблення цифрових компетенцій громадян для забезпечення їх готовності до використання цифрових можливостей, а також подолання супутніх ризиків.

Мета впровадження стимулів та мотивацій цифрового розвитку вбачається в тому, щоб заохотити бізнес та громадян споживати та використовувати інформаційно-комунікаційні та цифрові технології, тобто зробити так, щоб технології в Україні були доступні, цифрові інфраструктури викликали бажання та мотивацію до них підключатися та ними користуватися, а бажання модернізувати, оптимізувати, масштабувати, прискорити та розвинути власний бізнес та життєдіяльність змогли реалізуватися та стати основою цифрової економіки.

Створення попиту та формування потреб передбачає реалізацію цілеспрямованої та інноваційної політики створення в різних сферах життєдіяльності таких умов (технологічного середовища, цифрових інфраструктур тощо), які спонукали б громадян та бізнес замість звичних аналогових (традиційних) засобів та інструментів використовувати саме цифрові як більш ефективніші, швидші, дешевші та якісніші.

Головна мета розвитку цифрових інфраструктур полягає в тому, щоб усі громадяни України без обмежень та труднощів технічного, організаційного та фінансового характеру (зокрема соціально незахищені верстви населення) могли скористатися цифровими можливостями незалежно від свого місцезнаходження чи проживання та не перебували в сегменті "цифрового розриву".

Висновки

Проведений аналіз документів ЄС та України показує їх суттєву відмінність. Якщо ЄС спрямований на те, щоб уніфікувати підходи до цифрових компетентностей і взагалі до проблем цифрової трансформації. Відповідно передбачається, що розробка національних програм робиться з їх урахуванням. Ці підходи мали б бути відображені і в національній програмі цифрового розвитку і в Україні. Але можна побачити, що спільного дуже мало.

У Концепції не відображено ключовий момент необхідності освіти та навчання цифровим компетентностям, тим більше протягом всього життя.

Більшою мірою цифрові навички та здібності жителів України розглядаються як додаток до цифрового розвитку економіки у якості споживачів цифрових послуг та сервісів. Між тим європейський підхід спрямований на створення умов для того, щоб громадяни користувались цифровими технологіями для особистого росту, працевлаштування, навчання та участі у житті суспільства.

Значне місце у європейському підході відводиться питання кіберзахисту суспільств і персональному захисту кожної особи. У Концепції про це майже не йдеться.

Отримання інформації у цифровому середовищі теж має значні відмінності від ситуації десятирічної давності. В ЄС наголошується на необхідності для людини мати спеціальні компетентності та навички використовувати, доступатись, фільтрувати, оцінювати, створювати, програмувати та поширювати цифро вий контент. Особи повинні вміти керувати та захищати інформацію, вміст, дані та цифрові ідентичності, а також визнавати та ефективно працювати з програмами, пристроями, штучним інтелектом та роботами.

Цими зауваженнями не вичерпується перелік розбіжностей у підходах до розвитку цифрових компетентностей людини в ЄС та Україні. Існують проблеми і стандартів вищої освіти, які негативно відображаються на рейтингу закладів вищої освіти України у цифровому вимірі (Куіїка. et аі., 2019).

Між тим, у 2020 році закінчується термін дії документів ЄС, зокрема і Стратегії "Європа 2020", де напрямок цифрової трансформації визначено як один з основних для подолання падіння економіки у європейській співдружності. Варто очікувати прийняття нового плану дій ЄС на наступні 10 років.

Ця обставина, на нашу думку, є важливою і для прийняття оновленої Концепції в Україні. Відповідність стандартам ЄС, і технологічним, і освітнім, має стати основою визначення наступних кроків цифрової трансформації в Україні. Оскільки ЄС з самого початку враховував зміни у цифровізації, що відбуваються у Північній Америці та Південно Східній Азії, для України цей шлях буде означати відповідність світовим нормам і стандартам цифрової ери.

Звісно, перенесення світових стандартів на національний ґрунт, буде опосередковане місцевими особливостями, але самі намагання в цьому напрямку будуть сприяти цифровій трансформацій України і розвитку цифрових компетентностей її громадян. Подальші розробки та дослідження у цій сфері ми вважаємо перспективними у всіх без винятку сферах економічного та суспільного життя, зокрема дослідження та визначення цифрових компетентностей публічних службовців.

Бібліографічні посилання

1. Нова парадигма освіти у глобальному світі. (2019). Відновлено з http://dlse.multycourse.com.ua/ua/ page/15/53.

2. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації. № 67-р. (2018). Відновлено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/67-2018-р#Техі

3. ANNEX to the Proposal for a Council Recommendation on Key Competences for Lifelong Learning. (2018). Retrieved from https://ec.europa.eu/education/sites/education/files/annex-recommendation-key -competences -lifelong-learning.pdf.

4. Digital Agenda for Europe. (2010). Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions - Brussels, 19.5.2010, COM(2010)245 final. Retrieved from http://eurlex.eu- ropa.eu/legalcontent/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52010DC0 245R(01)&from.

5. Europe 2020. A European strategy for smart, sustainable and inclusive growth. Retrieved from https://ec.europa. eu/eu2020/pdf/raMPLET%20EN%20BARROSO%20%20%20007%20 -%20Europe%202020%20-%20EN%20 version.pdf

6. Kvitka, S., Starushenko, G., Koval, V, Deforzh, H., & Prokopenko, O. (2019). Marketing of Ukrainian higher educational institutions representation based on modeling of Webometrics Ranking. Marketing and Management of Innovations, 3, 60-72. doi: 10.21272/mmi.2019.3-05.

Размещено на Allbest.ru