Вплив розвитку координаційних здібностей учнів 15-16-річного віку на рівень засвоєння прямого нападаючого удару у волейболі

Key words: volleyball, attack hit, physical training, technical training, coordination ability.

Вступ. Аналіз спеціальної літератури та узагальнення практичного досвіду свідчать, що волейбол є доволі популярним засобом фізичного виховання серед учнів середнього й старшого шкільного віку. Це пояснюється значним інтересом дітей до ігрових видів спорту та волейболу зокрема, оскільки участь у них дає можливість не лише реалізувати свою потребу в русі, але й проявити себе через емоційно - чуттєву сферу. Практика свідчить, що рівень техніко-тактичної підготовленості школярів у волейболі є низьким. На нашу думку, це є результатом того, що вчителі не приділяють увагу детальному вивченню техніки цього технічного елементу, тобто не дають учням чітких рекомендацій щодо вдосконалення їхнього рівня розвитку координаційних здібностей та інших, не менш вагомих для виконання обговорюваної рухової дії фізичних якостей. Усі елементи техніки виконуються учнями з грубими порушен - нями, тому сама гра перетворюється на елементарне утримування м'яча в повітрі. Тому можна дійти висновку, що існує потреба у вдосконаленні рівня виконання всіх технічних елементів у волейболі та прямого нападаючого удару зокрема [3; 5; 8].

Прямий нападаючий удар є чи не найскладнішим елементом техніки гри у волейбол. Правильне його виконання забезпечує видовищність волейболу та викликає захоплення в школярів. Утім, учні не володіють технікою цього складнокоординаційного елементу. Однією з причин такого явища є недостатній розвиток координаційних здібностей школярів, що визначають якість засвоєння техніки прямо - го нападаючого удару. Також оскільки учні не здатні повною мірою досягнути високого рівня володіння технікою прямого нападаючого удару, знижується їхній інтерес до цієї захопливої гри [2; 3;4; !2].

Мета дослідження - проаналізувати стан проблеми розвитку координаційних здібностей школярів 15-16-річного віку для покращення засвоєння ними прямого нападаючого удару.

Матеріал та методи дослідження. Дослідження проводили на базі ЗОШ № 10 м. Луцька. Задіяно 60 школярів 15-16-річного віку (n=60). Дітей та їхніх батьків проінформовано про всі особливості дослідження, вони дали згоду на участь в експерименті.

У контрольній (КГ) та експериментальній (ЕГ) групах було по тридцять учнів десятих класів. У контрольній групі уроки проводили без акценту на розвиток координаційних здібностей. В ЕГ застосовували авторську програму для розвитку загальних, спеціальних і специфічних координаційних здібностей. Під час визначення переліку координаційних здібностей ми керувалися класифікацією, запропонованою В. М. Платоновим та М. М. Булатовою [11].

Для визначення рівня розвитку координаційних здібностей використовувалася батарея тестів: диференціація просторових і часових характеристик - учасник тестування пробігає 30 м із максимальною швидкістю, час фіксується з точністю до 0,1 с. Потім повторює вправу з розміщеними на дистанції 11 гімнастичними обручами. По три на старті й на фініші, п'ять - на середині дистанції. Оцінка: різниця часу між 1 і 2 забігами; відтворення динамічних характеристик - виконується стрибок у довжину з місця з оптимальним зусиллям. Потім відтворити результат тричі з тим самим показником довжини. Експериментатор розраховує 25 %, 50 %, 75 % від першого результату, а обстежуваний від - творює в стрибках розраховані величини. Оцінка: розраховують середній показник довжини похибки; оцінка просторових характеристик - обстежуваний стоїть спиною до набивного м'яча (з умовною назвою «Мітка»), за яким на відстані 3 м і 1,5 м один від одного лежать у колах п'ять набивних м'ячів з номерами (нумерація довільна). Експериментатор називає цифру, учень повертається на 180°, біжить до названого номера м'яча, торкається його рукою й повертається до лінії старту, де розміщена «Мітка», торкається її, у цей час експериментатор називає наступну цифру - і вправа продовжується ще двічі. Оцінка: визначається час виконання з точністю до 0,1 с. Для кожного учня розстановка м'ячів змінюється; здатність узгоджувати рухи в руховій дії - виконується задана вправа. Оцінка: порушення узгодженості й послідовності виконання вправи (кількість помилок; здатність утримувати динамічну рівновагу - стоячи на вузькій поверхні гімнастичної лави, учасник тестування виконує чотири повороти (праворуч і ліворуч). Вправа закінчується, коли обстежуваний повертається у вихідне положення. Оцінка: визначається час виконання чотирьох поворотів. Вони дали змогу установити, на якому рівні перебуває розвиток координаційних здібностей на відповідному етапі педагогічного експерименту.

Для визначення компетенцій володіння учнями технікою прямого нападаючого удару на шостому році навчання варіативного модуля «Волейбол» розроблено технологію оцінювання з урахуванням критеріїв, запропонованих МОН молоді та спорту України [10], що передбачає комплексний підхід до оцінювання досягнень учнів: знань, володіння технікою контрольної вправи та кількісного показника під час складання контрольного нормативу. Уроки в контрольній та експериментальній групах проводилися за однакових умов.

Експеримент тривав протягом 2018-2019 рр. й охоплював два етапи науково-педагогічного пошуку. На першому проводився констатувальний експеримент, під час якого проведено тестування КЗ школярів та експертна оцінка рівня володіння прямим нападаючим ударом. На другому етапі відбувалося проведення педагогічного експерименту з упровадженням програми розвитку КЗ, перевірялася її ефективність, уносилися корективи. Експериментальна методика передбачала випереджувальний розвиток загальних координаційних здібностей. На вивчення варіативного модуля «Волейбол» відведено 10 годин, цьому модулю передували такі: «Легка атлетика», «Баскетбол». Ураховуючи це, в експериментальній методиці розвиток загальних КЗ відбувався засобами легкої атлетики, спортивних ігор, естафет та рухливих ігор, аби забезпечити випереджувальний розвиток координаційних здібностей, що є вагомим під час вивчення прямого нападаючого удару. На всіх уроках із варіативних модулів, що передували волейболу, відбувалося вдосконалення саме таких здібностей, що необхідні для вивчення прямого нападаючого удару. На кожному уроці розвиток загальних координаційних здібностей відбувався в підготовчій та завершальній частинах. Виконувалися такі вправи, що збагачували фонд життєво важливих умінь і навичок, збільшували руховий досвід. Але й в основній частині уроку ми також пропонували відповідні засоби. Утім, це відбувалося в умовах дефіциту часу, оскільки в цій частині уроку розв'язувались основні завдання конкретного заняття. У методиці розвитку КЗшколярів головним методичним прийомом була новизна вправ, неочікуваність наступних дій.

Статистичний аналіз результатів експериментального дослідження здійснено за допомогою програми STATISTICA V.6.0 (StatSoft, USA). Результати подано як середнє значення ± стандартне відхилення (M±o). При нормальному розподілі кількісних перемінних для порівняння 2 -х груп застосовували t-тест Стьюдента для незалежних категорій.

Результати дослідження. Біомеханічний аналіз прямого нападаючого удару виявив, що учень повинен володіти комплексом координаційних здібностей, серед них - оцінювати просторово-часові характеристики, просторові характеристики; диференціювати просторово-часові характеристики; диференціювати просторові, динамічні характеристики, координацію рухів, здатність до довільного розслаблення м'язів, спроможність утримувати рівновагу [1; 8; 9; 11; 14].

Аналіз результатів дослідження тестувань рівня розвитку координаційних здібностей десяти - класників на початку експерименту не виявив достовірних розбіжностей (p>0,05) між показниками рівня розвитку КЗ учнів експерементальної та контрольної груп (табл.1).

Аналіз результатів тестування на початок експерименту засвідчив, що рівень розвитку здібності до диференціації просторових і часових характеристик руху в учасників ЕГ у середньому становив 1,2±0,02 с, а в учнів КГ цей показник виявився дещо кращим і дорівнював 1,1±0,03 с. У КГ здібність до відтворення динамічних характеристик становила 23±0,26 см, натомість в ЕГ рівень розвитку цієї здібності певною мірою нижчий - 24±0,26 см .

Показники досконалості здібності до оцінки просторових характеристик руху виявився на рівні 10±0,03 с у КГ та 10±0,2 с в ЕГ, перебуваючи фактично на одному рівні. Визначивши стан розвитку здібності до узгодження рухів у рухові дії, у КГ ми виявили, що учні під час виконання контрольної вправи допустили в середньому 6±0,21 помилки; в ЕГ цей самий показник дещо гірший -

7±0,22 помилки. Здібність до утримання рівноваги в учасників КГ виявилася на рівні 7,2±0,03 с, а в ЕГ ця величина становила 7,3±0,03 с.

Таблиця 1

Рівень розвитку координаційних здібностей учнів 15-16-річного віку на початку експерименту

Примітка. і граничне = 2,01 при р<0,05.

Рівень розвитку координаційних здібностей учнів 15-16-річного віку в кінці експерименту результату - 17 %.

Школярі контрольної групи в кінці експерименту відповідно покращили свої результати: рівень здібності до диференціації просторових і часових параметрів становив - 1,0±0,02 с, приріст результату - лише на 9 %; під час виконання нормативу на виявлення ступеня розвитку здібності до відтворення динамічних характеристик руху становив -22±0,3 см, приріст результату відбувся на 4,5 %; рівень розвитку здібності до оцінки просторових характеристик становив - 9,9±0,05 с, а приріст результату - 1 %; тестування здібності до узгодження рухів у руховій дії - 5,6±0,15 помилки, приріст результату - 7 %; здатність утримувати динамічну рівновагу - 7,1±0,02 с, приріст результату - 1,5 %.

Дискусія. Численними дослідженнями встановлено, що розвивати КЗ школярів можна в будь -якій частині уроку. Завдання уроку щодо розвитку спеціальних КЗвиконувалися на початку або в середині основної частини уроку за винятком здібності до довільного розслаблення м'язів [8; 9;15]. Результати дослідження значно розширюють дані про розвиток КЗ як частини фізичної підготовки школярів, які потрібні для засвоєння прямого нападаючого удару у волейболі. На жаль, у науково -методичній літературі цьому питанню приділяється недостатньо уваги. Відтак можемо стверджувати, що в нинішній ситуації у сфері фізичної культури запропонована методика розвитку КЗ є актуальною, адже нове покоління дітей бажає чогось нового. Школярі потребують як зовнішніх, так і внутрішніх стимулів щодо занять фізичною культурою й спортом, зокрема волейболом. координаційна здібність нападаючий удар

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, результати наших досліджень свідчать, що спеціально підібрана методика використання програми розвитку КЗ найкраще вплинула як на рівень розвитку координаційних здібностей, так і на рівень засвоєння прямого нападаючого удару школярами 15-16 років. Після проведення експерименту виявлено, що як у КГ, так і в ЕГ відбулися зміни в показниках розвитку КЗшколярів. Так, в ЕГ вони зросли в межах від 12 до 58 %, тоді як у КГ - лише в межах від 1 до 9 %. Результати експертної оцінки володіння учнями прямим нападаючим ударом виявили, що теоретична підготовленість членів ЕГ підвищилася на 14,5 проти 6 % у КГ; рівень техніки виконання прямого нападаючого удару зріс на 65 % в ЕГ і лише на 6,5 % у КГ; показник контрольного нормативу мав приріст 55 % в ЕГ проти 15 % у КГ.

Подальші дослідження вбачаємо у вивченні індивідуалізації й творчого підходу до кожного учня при застосуванні спеціальних вправ, необхідних для розвитку координаційних здібностей для засвоєння та виконання ними прямого нападаючого удару у волейболі.