Проблеми сучасного батьківства: трансформації традиційних сімейних ролей в сучасній родині

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Проблеми сучасного батьківства: трансформації традиційних сімейних ролей в сучасній родині

О.В. Волошина

Анотація

У статті розкрита суть проблем сучасного батьківства, трансформації традиційних сімейних ролей в сучасній родині з позиції взаємодії школи та сім'ї. Визначено та охарактеризовано соціально-економічні проблеми сучасного батьківства: криза демографічної ситуації; пристосування сучасної сім'ї до погіршення свого матеріально-економічного становища; сирітство, напівсирітство; проблема біженців, яка пов'язана з війною на сході країни; зміна структури сім'ї; послаблення природного інституту материнства; зниження репродуктивної функції сім'ї; зміни у виконанні соціальних функцій сім'ї. Розглянуто психолого-педагогічні проблеми сучасної родини: сім'ї з недостатнім рівнем виховних ресурсів (однодітні сім'ї; неповні сім'ї); дисфункціональні сім'ї; конфліктні сім'ї (родини, в яких діти відчувають неузгоджені дії батьків; сім'ї, в яких пріоритет віддається матеріальним статкам; сім'ї, де батьки ставлять до дітей завищені вимоги). Охарактеризовано сім'ї з прихованою формою проблем. Як наслідок, визначено найбільш типові дефекти сімейного виховання, а саме: неприйняття дитини; «гіперопіка; непослідовність і суперечливість виховання; нерозуміння закономірностей і своєрідності особистісного розвитку дітей; афективність; авторитарність виховання; нав'язування власної думки і готових рішень; прагнення до суворої дисципліни; постійний контроль за дитиною; гіперсоціальність.

Ключові слова: батьківство, сімейна роль, трансформація традиційних сімейних ролей, взаємодія сім'ї і школи.

O.V. Voloshyna, O.V. Gaidibadi patenthood: the transformation of traditional family roles in the modern family

Summary. In article the essence of the problems of modern parenthood, the transformation of traditional family roles in the modern family for the interaction of school and family. The socio-economic problems of modern paternity have been identified and characterized: crisis of demographic situation; adaptation of the modern family to the deterioration of their material and economic status; orphanage, half-orphanage; the problem of refugees associated with the war in the east; change of family structure; weakening of the natural institute of motherhood; decreased reproductive function of the family; changes in the performance of social functions of the family. Psychological and pedagogical problems of the modern family are considered: families with insufficient level of educational resources (single-family families; single families); dysfunctional families; Conflict families (families where children experience parental misconduct; families in which priority is given to material gains; families where parents place excessive demands on children) Characterized by families with a hidden form of problems. As a result, the most common defects in family education have been identified, namely: rejection of the child; «Hyperopic; inconsistency and inconsistency of education; misunderstanding of patterns and peculiarities of personal development of children; efficiency; authoritarian education; imposing one's own thought and ready decisions; the pursuit of strict discipline; constant monitoring of the child; hypersociality.

Key words: parenting, family role, the transformation of traditional family roles and interaction of family and school.

Постановка проблеми

Необхідною умовою формування моральної вихованості молодших школярів є реалізація виховного потенціалу взаємодії тих соціальних інститутів, які здійснюють найбільш істотний вплив на особистість дитини. Такими виховними інститутами на даному віковому етапі є передусім сім'я, загальноосвітні заклади. Сім'я є середовищем первинної соціалізації дитини, в якому закладаються основи її особистості. Сім'я є головною ланкою в реалізації завдань морального виховання. Домінуючий вплив сімейного виховання пояснюється його стійкістю, постійністю, тривалістю, особливими умовами спілкування, які складаються в родинному середовищі.

Провідну роль сім'ї у вихованні підростаючого покоління визначено у державних документах. Зокрема, у Концепції "Сім'я й родинне виховання" зазначено, що виховна функція сім'ї полягає в здійсненні в сучасних умовах первинної соціалізації дітей і їхньому вихованні до соціальної зрілості. Звернено увагу на те, що сім'я забезпечує духовний і моральний розвиток особистості дитини, привчання до праці й вироблення ставлення до неї як основного джерела достатку й добробуту людини, формує світогляд і характер громадянина України [5].

Зміни в соціально-економічному житті суспільства, що відбулися в останні десятиліття, призвели до істотних змін і в системі освіти, і в самому інституті сім'ї. Сьогодні відбувається трансформація цінностей батьківства, зміщення сімейних ролей, по-новому осмислюється ставлення суспільства і держави до дітей.

Мета статті полягає у визначенні соціально-економічних та психолого-педагогічних проблем сучасної родини, виокремленні типових дефектів сімейного виховання.

Спільна робота педагогів і батьків є важливим інструментом, який дозволяє окреслити для кожного учня свій освітній маршрут, підібрати оптимальний варіант індивідуальної роботи. Така спільна робота взаємно збагачує знаннями кожного з її учасників.

В. Сухомлинський, порівнюючи вчителя з лікарем, писав: «Як лікар досліджує безліч факторів, від яких залежить здоров'я людини, так і педагог повинен досліджувати духовний світ дитини. Наше спілкування з дитиною лише тоді є вихованням, коли в наших руках є наукові знання про її особливості; коли наші висновки ґрунтуються не на випадкових успіхах, а на науковому аналізі» [6, с. 45]. Подібний науковий аналіз можливий тільки при комплексному підході до питань взаємодії вчителя-вихователя з батьками, який передбачає діагностику, планування, організацію роботи і контроль.

Взаємодія вчителя і батьків важлива на всіх етапах шкільного життя, але особливої гостроти, особливого значення вона набуває в перші роки перебування дитини в школі. У ці роки дитина ще дуже тісно пов'язана з сім'єю, вона ще не набула навичок керування своїми почуттями, своєю поведінкою.

Початкова школа - важливий етап в житті дитини. Молодші школярі вимагають особливої уваги як з боку педагогів, так і з боку батьків. Зі вступом до школи у дитини відбувається перехід до навчальної діяльності, засвоєння нової соціальної позиції, ролі учня, розширюється сфера взаємодії з навколишнім світом, починає формуватися ставлення до освіти, школи, вчителів і однолітків, відбувається зміна самооцінки, яка набуває рис адекватності та рефлексивності. У результаті вивчення всіх предметів на ступені початкової загальної освіти у молодшого школяра повинні бути сформовані особистісні, регулятивні, пізнавальні та комунікативні універсальні навчальні дії як основа вміння вчитися.

З перших днів перебування дітей в школі у вчителя і батьків з'являється безліч проблем, від успішного вирішення яких залежить благополуччя учнів. Р. Болотіна звертає увагу на те, що «...дитина, яка переступила поріг школи, часто дуже складно адаптується до нових умов життя. У педагогіці таке явище називається шкільним шоком. Шок настає у дітей з різних причин: по-перше, можуть не складатися стосунки з новим дитячим колективом і педагогом; по-друге, це неузгодженість вимог, які ставлять до дитини вчителі і батьки» [2, с. 23].

Дослідження О. Богданової, В. Петрової свідчать, що цілісний процес виховання молодшого школяра включає органічно пов'язані між собою етапи: дошкільне виховання, виховання в початкових класах, виховання підлітків тощо. Кожний етап є частиною цілого, має відносну самостійність і специфічні особливості й можливості для формування особистості дитини. На кожному попередньому шаблі вирішуються завдання виховання, а також цілеспрямовано проводиться робота, пов'язана із загальною підготовкою до успішного оволодіння новими формами поведінки і відносин, до засвоєння більш складних норм і правил моралі, які будуть засвоюватися на наступному рівні [1, с. 26]. Отже, важливою є взаємодія вчителя і батьків як основа формування особистості школяра.

Якщо ще два-три десятиліття тому дитина розвивалася в умовах малого соціуму - сім'ї, класу, найближчого оточення, то сьогодні вона живе в принципово новій ситуації, коли вже з дошкільного, молодшого шкільного віку знаходиться у розгорнутому соціальному, в тому числі, новому психологічному просторі, де на свідомість дитини впливає хаотичний потік інформації з телепростору, Інтернету; часто ця інформація стає для дитини більш важливою, ніж та, яку отримує від батьків, вихователів, вчителів.

Одночасно відбулося істотне розшарування сімей за соціальними та економічними показниками. Змінилася загальна соціальна стратифікація населення. З'явилися такі верстви населення, які почали осмислювати специфіку власних освітніх потреб і формувати адекватні очікування щодо освіти і виховання власних дітей.

Для нашого дослідження важливо визначити проблеми сучасного батьківства.

Соціально-економічні проблеми сучасного батьківства

Криза демографічної ситуації. Соціально-економічна криза позначилася на зменшенні кількості дітей в сім'ї, що пояснюється не стільки життєвими проблемами, скільки почуттям страху і невпевненості в тому, що діти отримають належне виховання й освіту.

Пристосування сучасної сім'ї до погіршення свого матеріально-економічного становища. Зниження рівня життя, викликане різким зменшенням доходів, зростанням рівня безробіття, відсутністю постійних доходів навіть в умовах повної зайнятості, призвело до обмеження інших потреб: господарсько-побутових, фізіологічних, соціокультурних, духовних тощо.

Сирітство, напівсирітство; проблема біженців. Ситуація, пов'язана з війною на сході країни. Багато дітей втратили батьків під час військових подій. Багато сімей змінили місце постійного проживання, а як наслідок, учні змінили місце навчання, звичні умови проживання.

Зміна структури сім'ї. Відмова від шлюбу взагалі або його припинення - це неефективні стратегії для вирішення сімейних проблем. Соціальною нормою стали неповні сім'ї; сім'ї, де виховуються позашлюбні діти; партнерські сім'ї [7, с.84].

Послаблення природного інституту материнства. Родинні зв'язки часто стають бездуховними, зростає кількість дітей, від яких відмовились, збільшується дитяча безпритульність, сирітство при живих батьках. З'явилося так зване «соціальне сирітство».

Зниження репродуктивної функції сім'ї як реакція на соціально-економічну нестабільність торкнулося, перш за все, сімей з високим культурним рівнем і високим рівнем відповідальності, батьківського обов'язку щодо дітей. Це є своєрідною реакцією на економічну і політичну нестабільність.

Зміни у виконанні соціальних функцій сім'ї. Виховну функцію батьки виконують пасивно. Недостатня кількість подружніх пар приділяють вихованню дітей достатньо часу; деякі батьки займаються дітьми час від часу. Причини дуже прагматичні: матеріальні труднощі, навантаження на роботі, великий обсяг роботи по господарству, відсутність необхідних знань і досвіду. соціальний демографічний дефект сімейний виховання

Незважаючи на всі інституціональні зміни, сім'я залишається для людини однією з найважливіших цінностей. Чоловіки і жінки в рівній мірі сьогодні відчувають потребу в близькості, душевності, співчутті, яка реалізується в шлюбно-сімейних відносинах.

Значущість сім'ї для людини підтверджує і той факт, що саме в сім'ї люди з більшою впевненістю планують народження дітей, займаються їх вихованням, а психологічне задоволення від життя підвищується зі збільшенням кількості дітей в сім'ї. Тільки міцна сім'я створює сприятливі та необхідні умови для виховання і соціалізації дітей.

У сучасному суспільстві відбулася трансформація сімейних ролей батьків. У радянський період працюючі матері та батьки приділяли дітям небагато часу, часто за дітьми доглядали бабусі. В радянських сім'ях інтелігенції в 1980-х роках батьки значно більше приділяли увагу освіті дітей і були обізнані про їхні інтереси. У цьому «прошарку» формувалися партнерські, а не авторитарні стосунки з дітьми. Освічені батьки вивчали спеціальну літературу, прищеплювали дітям «неконформістські» цінності.

У 1990-і роки в нових соціальних умовах намітився перехід від переважно державного виховання до сімейного, що теоретично підвищило відповідальність батьків за дітей. Проте сім'я далеко не завжди виконувала життєво важливі функції для розвитку і соціального становлення дитини. Такі сім'ї об'єднуються поняттям «проблемна сім'я». Це сім'я, в якій дитина відчуває дискомфорт, стрес, зневагу з боку дорослих, піддається насильству або жорстокому поводженню. Поняття «проблемна сім'я» може виникнути лише щодо конкретної дитини. Тільки система відносин «сім'я-дитина» має право розглядатися як вразлива категорії населення. До цієї категорії відносять сім'ї, проблеми в яких виникають через педагогічну некомпетентність батьків. У педагогічно некомпетентних сім'ях загальна низька культура поєднується з відсутністю культури педагогічної, а головне, з небажанням будь-що змінювати і виправляти в собі. Отже, у цьому аспекті розглянемо сучасні педагогічні проблеми сім'ї.

Сім'ї з недостатнім рівнем виховних ресурсів

Однодітна сім'я - найбільш поширений тип сучасної родини. У дітей виникають складнощі у спілкуванні, отриманні досвіду колективної діяльності. В такій сім'ї у дитини немає наставників, старших братів і сестер, звужується досвід колективних відносин. Дитина, з одного боку, стає центром сім'ї, що віддає їй любов, увагу, турботу. З іншого боку, у неї з ранніх років проявляється егоїзм, нерозвинене почуття колективізму, черствість, які в шкільному віці можуть прийняти стійкі риси. Поки діти з однодітних сімей були рідким явищем, вони легко пристосовувалися у школі, колективі, колі однолітків. Вони бачили сім'ї своїх товаришів, мали наочні приклади стосунків в багатодітній родині. Коли ж сім'ї з однією дитиною стали масовим явищем, відчуження між дітьми набуло сталого характеру.

Неповні сім'ї, де дитину виховує одинока мати або батько. У дітей з неповних сімей часто виникають труднощі психологічного характеру. На думку І. Кона діти, які виросли без батька, мають занижений рівень прагнень; хлопчики мають проблеми у спілкуванні з однолітками, гірше виконують суто чоловічі ролі або мають гіпертрофовані деякі чоловічі риси: грубість, войовничість. З іншого боку, прагнучи якомога довше утримати хлопчика біля себе, мати переконує себе і дитину в тому, що дитина не може бути самостійною. Ситуація ускладнюється, коли в неповних сім'ях матері частіше, ніж в повних, проживають зі своїми батьками.

Дисфункціональні сім'ї. До цієї категорії соціальні педагоги відносять багатодітні сім'ї, сім'ї біженців, непрацюючих батьків, неповнолітніх батьків. У дітей в таких сім'ях спостерігається занижена самооцінка, неадекватне уявлення про свою особистість, а це негативно позначається на подальшому житті. Батькам в таких сім'ях часто властиве культурне обмеження, бідність почуттів, відсутність духовних зв'язків з дітьми.

Конфліктні сім'ї. До цієї категорії відносяться:

- Сім'ї, в яких діти відчувають неузгоджені дії батьків. Суперечливе виховання проявляється у взаємовиключних вимогах матері і батька. Неузгодженість у взаєминах з дитиною стає джерелом виникнення конфлікту в сім'ї в цілому. Батьки або об'єднують зусилля проти дитини, або звинувачують один одного. Відбувається це у вигляді сімейних скандалів, грубості, взаємних погроз і образ. Руйнується почуття любові, поваги, обов'язку, відповідальності один за одного. Конфлікт руйнує сім'ю і створює бажання звільнитися від сімейних відносин. Діти з таких сімей частіше за інших порушують норми поведінки в школі і в громадських місцях.

- Сім'ї, в яких пріоритет віддається матеріальним статками. Діти в таких сім'ях ростуть егоїстами, надмірно практичними споживачами. Ці якості заохочуються батьками.

- Сім'ї, в яких батьки ставлять до дітей завищені вимоги, що межують з жорстокістю. Поширені випадки, коли батьки взагалі не володіють гуманними методами спілкування. Невиправдана суворість до дітей, покарання і погрози, емоційна холодність або гіперопіка можуть зробити життя дитини нестерпним, в результаті вона росте озлобленою і жорстокою.

- Сім'ї з прихованою формою проблем. Часто це зовні респектабельні сім'ї: довіра до батьків незаперечна, прагнення наслідувати виникає рано, тому діти потрапляють під вплив батьків - їх установок, поглядів на події, людей. Цей вплив ускладнюється тоді, коли спостерігається розбіжність між «правильним» словесним вихованням і реальними справами, коли батьки при дітях демонструють свою зневагу до загальнолюдських моральних норм, ігнорують правилами і нормами гуманної поведінки. Проблема таких сімей полягає в тому, що приклад, здавалося б, хороших батьків формує бездуховних і цинічних людей. Негаразди в родині завжди призводить до проблем психічного розвитку дитини.

Сучасна сім'я пов'язана з проблемами педагогічно неспроможного, некомпетентного батьківства. Воно проявляється в незнанні методів педагогічного впливу, в недооцінці значення сімейного виховання, у відсутності у батьків потреби в педагогічних знаннях. У дітей з таких сімей спостерігається порушення в сфері спілкування, в емоційній реакції, порушення розвитку вольової сфери. Дитина незадоволена своєю життєвою позицією як в дитячому колективі, так і в сім'ї.

Висновки

Отже, найбільш типовими дефектами сімейного виховання є: неприйняття дитини, її відкрите або приховане емоційне відторгнення батьками; «гіперопіка», коли дитині не дають можливість проявити самостійність, ізолюють від навколишнього життя; непослідовність і суперечливість виховання, яка характеризується розривом між вимогами до дитини і її контролем, неузгодженістю педагогічних дій батьків, що дезорієнтує дитину; нерозуміння закономірностей і своєрідності особистісного розвитку дітей і невідповідність вимог і очікувань батьків можливостям і потребам дітей; негнучкість батьків у відносинах з дітьми, що проявляється в недостатньому врахуванні ситуації, в запрограмованості вимог, у відсутності альтернативи у рішеннях, у нав'язуванні дитині власної думки, в зміні ставлення до дитини в різні періоди її життя (брак турботи змінюється її надлишком або навпаки); афективність - роздратування, невдоволення, занепокоєння, тривога щодо дітей; тривожність і страх за дітей, які набувають нав'язливого характеру і позбавляють батьків життєрадісності і оптимізму, змушують їх вдаватися до постійних заборон і застережень, як наслідок - діти стають занепокоєними;авторитарність виховання - прагнення підпорядкувати собі дитину; категоричність суджень, наказовий тон; нав'язування власної думки і готових рішень; прагнення до суворої дисципліни і обмеження самостійності дітей; використання примусу і репресивних заходів, включаючи фізичні покарання; постійний контроль за дитиною; гіперсоціальність, коли батьки намагаються виховувати за певною (навіть і позитивною) заданою схемою, не враховуючи особливості дитини, ставлять до неї завищені вимоги; виховання відбувається без належного емоційного контакту, чуйності.

Вважаємо, що успішне моральне виховання школярів можливе на основі узгодження виховних впливів на дитину у процесі взаємодії загальноосвітніх навчальних закладів і сім'ї. Реалізація виховного потенціалу взаємодії загальноосвітніх навчальних закладів і сім'ї полягає у створенні спільного виховного поля, визначенні спільних цінностей, спільної мети, виробленні та дотриманні єдиних вимог до дітей, єдиної лінії в моральному вихованні, спільному визначенні виховних завдань та організації спільної діяльності батьків і педагогів з метою їхнього ефективного розв'язання, спільному виборі тактик виховної взаємодії зі школярами, обговоренні питань про застосування різних засобів впливу. Об'єднання виховних зусиль зазначених суспільних інститутів у вихованні школярів сприяє засвоєнню останніми системи моральних знань з опорою на наукове пізнання навколишньої дійсності, формуванню життєвої позиції, набуттю досвіду колективних дій та переживань, моральних стосунків, формуванню особистісних якостей, збагаченню досвіду моральної поведінки, зростанню самооцінки.

Список використаних джерел

1. Богданова О.С., Петрова В.И. Методика воспитательной работы в начальных классах. - М.: Просвещение, 1975. - 192 с.

2. Болотина Р.Л. Классный руководитель в современной начальной школе // Начальная школа. - 1995. - №1 - С. 23-25.

3. Борисенко Ю.В. Психология отцовства. / Ю.В. Борисенко. М.: «ИГ - СОЦИН», 2007. - 220 с.

4. Волошина О.В. Деонтологічна культура як складова професійної готовності вчителя. / О.В. Волошина, В.І Андрєєва // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Зб. наук. пр. - Випуск 52 / редкол. - Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2018. - С. 12-29.

5. Концепція національного виховання // Початкова школа. - 1994. - №7. - С. 48-52.

6. Сухомлинский В.А. О воспитании: Золотой фонд педагогики / сост. Д.И. Латышева. - М.: Школьная пресса, 2003. - 192с.

7. Voloshyna О.. Preparation of Future Teachers for Establishing Pedagogical Interaction between School and Family as a Necessary Condition for Organizing Effective Inclusive Education / О. Voloshyna // Family Pedagogy. Pedagogika Rodziny. Kwartalnik. - 7(4)/2017. - Lodz, 2017. Spoteczna Akademia Nauk. - Р. 79-91.

Размещено на allbest.ru