Полікультурна підготовка педагогічних кадрів для шкіл і дошкільних навчальних закладів США

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

ПОЛІКУЛЬТУРНА ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ ДЛЯ ШКІЛ І ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В США

Козубовська Ірина Василівна,

доктор педагогічних наук, професор,

Сідун Лариса Юріївна, старший викладач,

Мигалина Зоряна Іванівна, аспірант

м. Ужгород

Анотація

У статті розглядається проблема організації полікультурної освіти в США. Розкрито сутність понять «полікультурність», «полікультурна освіта». Основна увага зосереджена на питаннях полікультурної підготовки педагогічних кадрів: учителів шкіл і вихователів дошкільних навчальних закладів. Проаналізовано програми і стандарти педагогічної підготовки, вимоги до акредитації стосовно наявності у програмах елементів полікультурної освіти. Виявлено особливості полікультурної підготовки вчителів і вихователів дошкільних навчальних закладів у контексті полікультурної освіти.

Ключові слова: США, полікультурна освіта, вчителі, вихователі дошкільних закладів, діти.

Аннотация

В статье рассматривается проблема организации поликультурного образования в США. Раскрыта сущность понятий «поликультурность», «поликультурное образование». Основное внимание сосредоточено на вопросах поликультурной подготовки педагогических кадров: учителей, воспитателей дошкольных учреждений. Проанализированы программы и стандарты педагогической подготовки, требования к аккредитации относительно наличия в программах элементов поликультурного образования. Выявлены особенности поликультурной подготовки учителей и воспитателей дошкольных учреждений в контексте поликультурного образования.

Ключевые слова: США, поликультурное образование, учителя, воспитатели дошкольных учреждений, дети.

Annotation

There are many multicultural countries, where people of different nationalities live and work. For effective cultural interaction, under the conditions of a multinational country, it is necessary to have knowledge about social structure of the society, mentality of the nation, behavior etiquette of ethnos, availability of intercultural competence. The most modern response to the cultural diversity at the beginning of the XXI century became the policy of multiculturalism. Great experience of multicultural policy has America, which differs from average multicultural countries in a range of peculiarities, one of which is the fact that cultural interaction was not within an individual ethnos, but within immigrants - descendants of different countries, representatives of various cultures. The aim of this study is to research the main peculiarities of multicultural education and training of teachers, preschool workers in the USA. The theoretical methods of research included: analysis ofscientific sources, systematisation and generalisation of data, definition of basic concepts, identification of the current state of the problem. Multicultural education in America has a status of the state educational policy and it is setforth at the legislative level. It is closely connected with bilingual education which may be interesting for Ukraine and needs further research. The following resultfeatures of multicultural education can be distinguished: psychological readiness to cooperation with the representatives of other cultures; openness to another culture; perception ofpsychological, social and intercultural distinctions; ability to differentiate between the collective and individual in communicative behavior; possession of a set of current communicative means; ability to change behavior modes of communication depending on a situation; observance of the etiquette norms; readiness to overcome social, ethnic and cultural stereotypes. Practical and theoretical value of the study determines the necessity and possibilities ofmulticultural education of teachers and preschool educators in the USA and proves the importance of the US experience for Ukraine. Multicultural education of teachers and preschool educators is a necessary condition for successful intercultural interaction in multiethnic society.

Key words: the USA, multicultural education, teachers, preschool staff, children.

Постановка проблеми

Сьогодні в Україні, яка є багатонаціональною державою, має місце загострення міжетнічних відносин, прояви ворожості, зневаги до менталітету, культури, мови окремих національностей. В цій ситуації актуалізуються питання вивчення зарубіжного досвіду подолання міжетнічних конфліктів, зокрема, США - країни яка відрізняється від звичайних багатонаціональних держав низкою особливостей, однією з яких є те, що Америка відома як країна мігрантів - представників різних культурних груп. Національно-етнічні стосунки між представниками культурних груп історично зв'язані з вирішенням проблем, що стосуються умов проживання і розвитку, питаннями території, мови, духовного життя, збереження культури тощо. Зростання етнокультурного різноманіття в США, виникнення пов'язаних з цим проблем, призвело до розуміння необхідності забезпечення полікультурної політики держави, в тому числі і в сфері освіти.

Сьогодні полікультурна освіта у США має статус освітньої державної політики, який закріплений на законодавчому рівні, а досвід полікультурної підготовки фахівців у США, зокрема педагогічних кадрів, безперечно, заслуговує уваги.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій

Предметом аналізу українських дослідників обирався широкий спектр теоретичних і практичних проблем американської педагогіки. Проблемі вивчення зарубіжної освіти та освіти США присвятили свої наукові роботи Н. Абашкіна, Н. Авшенюк, Л. Пуховська, О. Сухомлинська та ін. Важливі питання освіти США (історії, теорії, основ педагогічної підготовки фахівців, структури загальної та професійної освіти, реформування освітньої галузі, тенденції розвитку) висвітлено у працях І. Бахова, Н. Бідюк, О. Заболотної, Н. Кічук, Н. Ничкало, Є. Тищенко та ін. Окремі аспекти розвитку американської дошкільної освіти розглядаються в працях НМельник, Л. Парамонової, Е. Протасової. Водночас проблема підготовки педагогів для шкіл і дошкільних закладів в контексті полікультурної освіти вітчизняними дослідниками вивчена недостатньо.

Мета статті: проаналізувати американський досвід полікультурної освіти, виявити особливості полікультурної підготовки вчителів і працівників дошкільних навчальних закладів.

Результати дослідження

Формування наукової теорії полікультурності в США розпочалося у 1980-і рр., а її засновником вважається Дж. Бенкс, який першим досліджував освітні заклади як соціальні системи у багатокультурному контексті. Концептуальною ідеєю багатокультурної освіти, на думку Дж. Бенкса, стала «освітня рівність», тобто рівність в отриманні достойної освіти для всіх членів американського суспільства, незалежно від кольору шкіри, релігії, мови [1, с.3-30]. Досягнення даної мети виявилося неможливе без повної реорганізації системи освіти США, основними об'єктами якої стали: освітня політика, зміст освіти, методи оцінювання і контролю, методика і технологія навчання, підготовка педагогічних кадрів.

Зміни, які відбуваються в суспільстві, змусили вищі навчальні заклади змінити свої навчальні програми та освітню стратегію таким чином, щоб задовольнити потреби студентів, які відрізняються багатьма характеристиками, і випускати грамотних спеціалістів, що вміють ефективно діяти в суспільстві, важливою особливістю якого стало різноманіття.

Сьогодні полікультурна освіта визнається однією з головних складових цілісної вищої освіти і розглядається як джерело прогресу вищої школи. Полікультурність знаходить своє відображення в програмах і стандартах вищої освіти США. Так, Американська Рада зі стандартів вищої освіти (GAS) ще у 90-х роках розробила документи, відповідно до яких освітні програми повинні виховувати у студентів здатність ефективно вирішувати міжнаціональні конфлікти. GAS пропонує знижувати гостроту розбіжностей в університетах, зміцнювати дух поваги до етнічного плюралізму. Життєво важливим є те, щоб нинішні студенти - завтрашні фахівці вчилися адекватно сприймати різні ідеї, цінності, культури, вміли запобігати міжнаціональній ворожнечі, проявам агресивності, конфліктам. Автори стандартів закликають керівництво вищих навчальних закладів усвідомлювати зростаюче різноманіття суспільства і важливість виховання толерантного ставлення до подібного плюралізму в ім'я суспільного блага. Стандарти National Council for Accreditation of Teacher Education визнають полікультурне навчання як інтегральну частину підготовки фахівців будь-якого профілю і, безперечно, в першу чергу, вчителів шкіл, працівників дошкільних закладів, які покликані виховувати дітей на засадах полікультурності.

У державних стандартах підготовки педагогічних кадрів, розроблених Національною радою з акредитації вчителів, однією з цілей педагогічної освіти названа підготовка полікультурного вчителя, здатного ефективно працювати в умовах, що характеризуються культурним, етнічним різноманіттям. В стандарті вводиться термін «культуровідповідна освіта», основними характеристиками якої є: дає знання про кілька культур, особливо тих, які важливі в місцях майбутньої роботи; знайомить з дослідженнями даних культур, методологією цих досліджень, застосуванням її на практиці; готує вчителів, які схильні працювати в полі, а не монокультурному освітньому середовищі; пропонує полікультурний зміст освіти і методики навчання, що стосуються різних культурно-обумовлених навчальних стилів; розвиває розуміння того, що формування полікультурного вчителя - постійний тривалий процес.

Полікультурна освіта потребує змін як у змісті, так і процесі набуття знань. Внесення в навчальні плани і програми інформації про дискримінацію у суспільстві певних груп, зміна методів навчання (зростання участі студентів у навчальному процесі і визнання різних способів мислення та інтелекту) можуть підвищити ступінь полікультурності навчального курсу. Для того, щоб викладання навчального курсу відображало істинно полікультурний характер, необхідно удосконалювати та інтегрувати обидва показники.

Акредитаційні агенції обов'язково передбачають у сертифікованих програмах наявність елементів полікультурної освіти [4, с.184-202]. Аналіз навчальних планів професійної освіти здійснюється за наступними напрямками, які визначають полікультурну орієнтацію програм, що розглядаються: 1) полікультуралізм найбільш ефективний, якщо його ідеї інтегровані у всі навчальні курси і програми. Огляди програм педагогічної освіти підтверджують, що відповідність даній вимозі є найбільш слабкою ланкою багатьох програм; 2) ідеї полікультуралізму повинні бути включені у зміст усіх предметів так, щоб навчити майбутніх учителів і працівників дошкільних закладів бачити ці ідеї у змісті своїх предметів і виховної діяльності; 3) сфера практики повинна бути організована таким чином, щоб майбутні спеціалісти мали досвід роботи у полікультурному середовищі. Багато програм підкреслюють важливість дослідження занурення в полікультурне середовище для того, щоб протистояти підсвідомому расизму, що властиво для студентів з монокультурного середовища; вчені та викладачі-практики підкреслюють важливість культурно-релевантної педагогіки, яка повинна бути адекватною расі, соціальному становищу, статі; 4) перевага надається моделям навчання, в яких успішно використовується стратегія полікультурної освіти.

Зазначені аспекти передбачають зміни змісту навчальних програм із включенням розділів з етнолінгвістики, етнопсихології, що розширить і поглибить знання кожного майбутнього вчителя про представників різних культур, буде сприяти формуванню етнокультурної толерантності і готовності до продуктивного міжнаціонального і міжкультурного співробітництва.

Американські науковці пропонують різноманітні моделі полікультурної підготовки педагогічних кадрів. На сьогоднішній день до основних типів програм підготовки відносять: загальноосвітні програми з полікультурним нахилом; програми спеціальної підготовки для роботи у полікультурному класі (групі дошкільного закладу); лінгвістичні програми, білінгвальні (бікультурні) програми; полікультурні (полілінгвальні) програми.

Дослідниками (К.Грант, К.Сліттер та ін.) обгрунтовано чотири основні підходи до інтеграції багатокультурного компонента в освітні програми [3, с.59-81]:

Підхід вкладів (The Contributions Approach), який зосереджує увагу на вивченні видатних особистостей, культурних і національних свят та інших фрагментарних культурних елементів. При цьому в основному змісті освіти не змінюються структура і мета. Основний недолік цього підходу в тому, що він не сприяє нейтралізації існуючої точку зору про те, що етнічні меншини не є невід'ємною частиною американського суспільства, і що їх історичний і культурний розвиток стоїть окремо від історії і культури США.

Підхід додавань (The Additive Approach) - характеризується додаванням концепцій, тем і проблем багатокультурності до змісту освіти. Часто реалізується шляхом додавання окремого курсу. Він дозволяє вводити багатокультурний зміст без зміни всього навчального плану, при цьому багатокультурний компонент розглядається з позицій домінуючої соціальної групи і не дозволяє усвідомити, що представники різних культурних, етнічних і соціальних груп часто виявляють протилежні точки зору на одну проблему, і всі вони мають право на існування. Даний підхід не передбачає радикального перегляду традиційних навчальних планів, освітніх концепцій.

Трансформаційний підхід (The Transformation Approach) - змінює вихідні принципи традиційної освітньої системи, структуру навчальних планів і дозволяє розглядати навчальні завдання з кількох точок зору. При цьому точка зору, яка домінує в даному суспільстві є тільки однією з багатьох інших. Цей підхід дозволяє досягти кращого розуміння природи розвитку і головних проблем американського суспільства. Основна увага приділяється вивченню суспільства як складної системи, що виникла через взаємодію різних культурних елементів. Наголошується на спільності культурної спадщини та традицій країни, на ідеї суспільства, яке визнає і поважає культури народів, які його утворюють і об'єднаних спільними демократичними цінностями.

Підхід соціальних дій (The Social Action Approach) - включає елементи трансформаційного підходу, але додає компонент, стимулюючий студентів до виконання дій і прийняття рішень на основі вивчених концепцій. Мета цього підходу - навчити студентів соціальній критичності, сформувати почуття відповідальності, громадянської зрілості, активності. Саме цей підхід сприяє підготовці активних зрілих громадян; становленню культурного плюралізму, поваги до альтернативних стилів життя; надає гарантію рівних можливостей в отриманні освіти.

Таким чином, полікультурна підготовка педагогічних кадрів включає в себе вивчення природи стереотипів, їх ролі у формуванні упереджень, расизму, дискримінації, конфліктів, вміння зрозуміти причини їх виникнення, вміння протистояти їм і не дати розвинутися в упередження. Звідси природно виникає необхідність розвитку толерантності, яка передбачає усвідомлення того, що світ є багатомірним, погляди на світ є різні і мають право на існування, терпимості до культурних розбіжностей, вміння розуміти і сприймати їх, формування готовності допускати відхилення від загальноприйнятих стандартів [2, с.21-29].

Аналіз праць американських учених [2; 6] дає можливість визначити наступні характеристики полікультурної освіти вчителів і вихователів:

- зміст освіти не гомогенізує культури, раси, цінності і способи життя особистості й суспільства в єдиній домінуючій культурі, а відображає плюралістичний характер американського суспільства;

- визнається мовний плюралізм, обов'язковість для вчителів вивчення другої мови, що сприяє розвитку культурної та мовної грамотності;

- звільнення змісту освіти від негативних стереотипів, упереджень і проявлення дискримінації;

- наявність інтеграції, а не простого додавання полікультурного компонента до існуючих програм;

- гнучкий навчальний план.

Патрісія Дж. Ларк обґрунтувала найбільш важливі, на її думку, професійні ознаки полікультурного педагога: академічні, культурні знання, навички міжособистісного спілкування, неупереджене ставлення до всіх учнів, незалежно від культурної приналежності і соціально-економічного стану вчителя та учня [7, с.5-11]. На думку дослідниці, полікультурний педагог, вихователь: усвідомлює свою етнічну приналежність, соціально-економічний статус та інші культурні аспекти свого життя та життя вихованців; приймає, поважає та цінує культурне різноманіття та інтегрує його в навчальний процес, розцінює культурне різноманіття не як перешкоду, а як позитивний момент, здатний інтелектуально та емоційно збагатити учнів, розширити їх кругозір, допомогти набути новий життєвий досвід; чуйний до потреб вихованців і розуміє, що культурна відповідність між педагогом та вихованцем необхідна для успіху останнього; розглядає розбіжності між вихованцями з точки зору рівності, а не зверхності одних над іншими; зацікавлений в історичному і культурному походженні дітей, ретельно вивчає культурне середовище, в якому живуть вихованці; володіє різноманітними стилями роботи і методиками, пристосовує стратегію навчального процесу до індивідуальних навчальних стилів дітей; ставиться до всіх вихованців з оптимізмом: усвідомлює необхідність налагодження зв'язків з батьками дітей; володіє кількома іноземними мовами; ознайомлений з природою стереотипів, їх роллю у формуванні упереджень, расизму, дискримінації, конфліктів, вміє протистояти їм і не дати розвинутися в упередження; володіє навичками міжособистісного спілкування, що включають в себе знання особливостей вербальної та невербальної поведінки, вміння обирати ситуативно-обумовлену модель поведінки, вміння керувати процесом комунікації, здатність демонструвати позитивний настрій.

Полікультурна освіта акцентує увагу на новій освітній парадигмі, яка потребує не лише відображення питання полікультуралізму у змісті дисципліни, але й полікультурних методів викладання. У навчанні широко використовуються дискусії у великих та малих групах, ігри, фільми, рольові ігри, запрошення гостей, опитування та тестування, участь у діяльності дослідних лабораторій. Усі ці методи і форми роботи використовуються для того, щоб зрозуміти абстрактні теорії та концепції, представлені на лекціях та в процесі самостійного вивчення.

Подібні види діяльності також дозволяють студентам сформувати власні уявлення про явища соціального життя і в подальшому опиратися на них. Робота в діалогових групах представляє собою зустріч однієї чи декількох груп, для того щоб у процесі дискусії виявити загальні риси чи відмінності в думках та поглядах. Учасниками дискусії є представники груп суспільства, які мають історичний конфлікт. Склад групи може визначатися за расою, статтю, класом і т. д. Рекомендують проводити діалог у складі 14 індивідів (7 у кожній групі). Типові діалогові групи можуть складатися із світлошкірих студентів та представників етнічних меншин, жінок та чоловіків, афроамериканців та євреїв, світлошкірих жінок та чоловіків - представників інших субкультур. Студенти зустрічаються п'ять сесій, дві години кожна, процес діалогу зазвичай регулюється спеціально підготовленим викладачем. Діалогова діяльність дозволяє студентам навчатися один в одного, бачити супутні проблеми, розглядати різні питання, вирішувати міжгрупові конфлікти. Подібні групи є важливим елементом у створенні полікультурного середовища у процесі навчання. Особисті думки заохочуються для того, щоб зв'язати їх особистий психологічний світ з більш широким соціальним контекстом. Така форма роботи існує для того, щоб ознайомити студента з різними формами конфлікту між соціальними групами та розробити альтернативні способи вирішення конфлікту з метою досягнення взаєморозуміння. Це також дозволяє зв'язати академічні знання студентів з особистим та соціальним досвідом, що виходить за рамки заняття.

Американськими вченими виявлено, що ефективність полікультурної підготовки майбутніх вчителів, працівників дошкільних закладів залежить від складу педагогічного колективу вищого навчального закладу. Тому завдання полікультурної освіти - створювати у вищих навчальних закладах багатокультурні колективи, всі члени яких будуть продуктивно співпрацювати між собою. Для створення такого колективу використовуються спеціальні методи найму: особливі техніки подачі оголошень та співбесіди. Зауважимо, що в більшості вищих навчальних закладів, які функціонують в тих штатах, де переважає населення домінуючої групи, існує практика надання переваги при працевлаштуванні викладачам - представникам етнічних меншин. Для участі в навчальному процесі часто запрошуються студенти старших курсів, для того щоб стати лідерами в групах ведення діалогів, проводити групові вправи, допомагати асистентам викладача. Також часто на заняття запрошуються гості - представники різних культурних груп.

Багатонаціональна команда викладачів - це джерело нових ідей, досвіду, стилю навчання, що дуже потрібно у викладанні. Викладачі різного походження дають різні приклади моделей поведінки для студентів такого ж походження. У полікультурній команді формується полікультурний стиль поведінки. Відмічають, що для світлошкірих студентів дуже корисно бачити представників меншин в адміністрації, серед викладачів, що допомагає протистояти негативним стереотипам. Багатонаціональна команда дозволить здійснити справжню міжкультурну комунікацію.

Прихильники полікультурної освіти в США розглядають навчання як співпрацю та взаємодію усіх учасників навчального процесу. Вони стверджують, що не лише викладачі і студенти є активними учасниками навчального процесу, але й багато інших осіб, які безпосередньо або опосередковано здійснюють на нього певний вплив (керівництво, допоміжний персонал, спеціально запрошені для зустрічі зі студентами представники науки, мистецтва, громадськості. Спілкування з ними також може слугувати джерелом для здобуття полікультурного досвіду, формування полікультурної компетентності [5].

Слід підкреслити, що полікультурна освіта тісно пов'язана з освітою білінгвальною, оскільки навчання мові є не що інше як навчання культурі. Нерозривний зв'язок мови та культури має низку причин: процес становлення повноправним членом суспільства проходить за допомогою мовного обміну у певній соціальній ситуації; кожне суспільство визначає рамки участі особи в окремо взятій ситуації, а це, в свою чергу, впливає на форму і зміст їх висловлювань; при вихованні дітей головний акцент робиться не на набутті граматичних навичок, а на передачу соціокультурних знань; мовні коди не можна вивчити в ізоляції, оскільки завжди при цьому можна спостерігати процес передачі соціокультурної інформації, наприклад, у змісті лінгвістичних завдань, в культурно-заснованому дискурсі підручників, у ставленні вчителя, вихователя до культури мови, що вивчається.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Сьогодні програми вищої педагогічної освіти США передбачають не тільки ґрунтовну фахову підготовку, але й розвиток здібностей студентів до прийняття адекватних рішень з етнічних питань, формування вмінь, необхідних для активної участі в житті багатокультурного суспільства, тобто, полікультурну підготовку. Полікультурна освіта тісно зв'язана з білінгвальною, окремі ідеї якої вимагають подальшого вивчення і виявлення шляхів їх використання у вітчизняному освітньому просторі в процесі професійної підготовки вчителів, працівників дошкільних закладів.

Список використаних джерел

1. Banks, J.A. Multicultural education: Characteristics and goals // Multicultural education: Issues and perspectives. Boston: Allyn & Bacon, 2001. P. 3-30.

2. Bennet, C.I. Enhancing ethnic diversity at a big ten university through Project TEAM: A case study in teacher education // Educational Re- searcher.2002. 31 (2). P. 21-29.

3. Grant, C.A. & Sleeter, C.E. Race, class, gender and disability in the classroom // Multicultural education: Issues and perspectives. New York: Wiley, 2001.P. 59-81.

4. Gordon, B. Knowledge construction, competing critical theories, and education // Handbook of research on multicultural education. San Francisco: Jossey-Bass, 2006.P. 184-202.

5. Irvine, J. Educating teachers for diversity: seeing with a cultural eye. New York: Teachers College Press, 2003. 369p.

6. King, S. & Castenell, L. Racism and racial inequality: Implications for teacher education. Washington, DC: American Association of Colleges for Teacher Education. 2001. 375 p.

7. Larke, P., Wiseman, D. & Bradley, C. The minority mentorship project: Changing attitudes of preservice teachers for diverse classrooms // Action in Teacher Education. l992. 12(3). P.5-l 1.

Размещено на Allbest.ru