Формування базових професійних компетенцій бакалаврів -завдання сучасної освіти у ВНЗ аграрного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ БАКАЛАВРІВ -ЗАВДАННЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ У ВНЗ АГРАРНОГО ПРОФІЛЮ

С.М. Лутковська, м. Вінниця, Україна / S.M. Lutkovska, Vinnitsa, Ukraine

Анотація

В статті розглядаються основні засади формування професійних компетенцій бакалаврів ВНЗ аграрного профілю. Проведено аналіз проблеми дослідження, висвітлено точки зору провідних науковців сучасності з визначення поняття «компетенції.» і «професійної компетенції». Визначено, що професійні компетенції є не лише професійними базовими (науковими) знаннями та вміннями, а й ціннісними орієнтаціями, мотивами діяльності бакалавра, стилем взаємин з людьми, з якими він працює, його загальною культурою, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу. Компетентність поєднує знання та здатність безпосередньо застосовувати їх в професійній діяльності. Вона є специфічною здатністю особистості, що дає змогу ефективно розв'язувати проблеми, котрі виникають у реальних життєвих ситуаціях. Студент-бакалавр повинен мати певні знання - інструменти, особливі способи мислення й життєві навички. Вищі рівні компетентності передбачають ініціативу, організаторські здібності, здатність оцінювати наслідки своїх дій. Однак природа компетентності така, що оптимальні результати в розв'язанні проблем можливі лише за умови глибокої особистої зацікавленості майбутнього фахівця. Тому основним завданням освіти є професійна підготовка бакалаврів, що спрямована на потреби сьогодення.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, професійна діяльність, бакалавр.

Annotation

FORMATION OF BASIC PROFESSIONAL COMPETENCES OF BACHELORS - THE TASK OF MODERN EDUCATIONIN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF AGRARIAN PROFILE

The article deals with the basic principles of formation of professional competences of bachelors of higher educational institutions of agricultural profile. An analysis of the study highlighted the perspective of leading scientists from the present definition of "competence" and "professional competence”. It was determined that professional competence is not only professional bazovymy (scientific) knowledge and skills, but also values, motivation activities bachelor style relationships with people with whom he works, his general culture, the ability to develop their creative potential. Competence combines knowledge and the ability to directly apply them in professional activities. It is a specific ability of the individual, which enables them to effectively solve problems that arise in real life situations. The student-bachelor must have certain knowledge - tools, special ways of thinking and life skills. Higher levels of competence include initiative, organizational ability, ability to assess the consequences of their actions. However, the nature of compentence is such that optimal results in solving problems are possible only with the deep personal interest of a future specialist. Therefore, the main task of education is the professional training of bachelors aimed at the needs of today.

Key words: competence, professional competence, professional activity, bachelor.

Постановка проблеми. Протягом останнього десятиліття розвинені країни Європи та світу, серед яких Австрія, Велика Британія, Канада, Нова Зеландія, Німеччина, Франція, деякі країни Східної Європи: Угорщина, Румунія, Молдова, Литва, Латвія та ін. - розпочали ґрунтовну дискусію, котра й досі триває на міжнародному рівні, навколо того, як дати людині належні знання, вміння та компетентності для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається. Знані міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти, останніми десятиліттями вивчають проблеми, пов'язані з появою компетентнісно орієнтованої освіти; серед них - ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів тощо [9]. На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти. Компетентнісно орієнтований підхід до формування змісту освіти став концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя і породжує безліч дискусій як на міжнародному, так і на національному рівнях різних країн. Саме тому важливим є усвідомлення самого поняття компетентності, розуміння, які саме компетентності і як необхідно формувати, що має бути результатом навчання [5].

Аналіз попередніх досліджень. Категоріальна база компетентністного підходу безпосередньо пов'язана з ідеєю цілеспрямованості освітнього процесу, за яким компетенції задають вищий, узагальнений рівень умінь і навичок студентів, а зміст освіти визначається чотирьохкомпонентною моделлю змісту освіти (знання, вміння, досвід творчої діяльності та досвід ціннісного відношення).

На думку провідних науковців (В. Биков, Р. Гуревич, В. Сластьонін, А. Баранніков та ін.) саме перехід від «знання» до «діяльності» в педагогічній освіті лежить в основі сучасного компетентнісного підходу. В цьому контексті компетентнісний підхід до навчання фахівців є основним засобом фундаменталізації освіти та розуміння фундаментальних знань, саме засобом, що дозволяє формувати спільні види діяльності майбутнього фахівця [6, с. 315].

Виклад основного матеріалу. Поняття «компетентність» є дещо ширшим ніж сукупність знань, умінь і навичок, оскільки охоплює не лише когнітивні та операційно-технологічні складові, а й мотиваційні, етичні, соціальні та поведінкові. Воно вбирає результати навчання, систему ціннісних орієнтацій, звички, формується у процесі навчання, проте не лише в навчальному закладі, а й під впливом професійної діяльності, друзів, політики, релігії, культури.

Оскільки компетентність є основою діяльності, тому структуру поняття «компетентність» можна зіставити зі структурою діяльності, до складу якої входять компоненти: усвідомлення потреби, формування мотиву, вибір способу здійснення діяльності, планування діяльності, перелік дій, виконання дій. Усвідомлення потреби і формування мотиву вимагає від людини певної ерудиції для усвідомленого вибору того, що може задовольнити потребу. В процесі вибору способу задоволення потреби суб'єкт діяльності спирається на свої ціннісні установки, соціальні уявлення про те, що можна робити, а що робити не можна. Для планування діяльності людина має знати закономірності, яким підпорядковується вибраний нею спосіб здійснення діяльності, і процеси, котрі прийдеться використати під час цього. Виконання дій неможливе без сукупності знань, на основі яких здійснюється усвідомлений вибір операцій для досягнення мети конкретної дії і правильного виконання цієї дії. Для виконання операції суб'єкт повинен мати певні вміння і навички, а також докласти вольові та емоційні зусилля. Тому до внутрішньої структури компетентності входять знання, пізнавальні та практичні вміння і навички, мотивація, ставлення, цінності й етичні норми, емоції та вольові зусилля [1].

У межах компетентністного підходу під професійною компетентністю розуміється єдність знань, умінь, здібностей, а також готовності діяти в складній ситуації й розв'язувати професійні завдання з високим рівнем невизначеності, здатність і готовність до досягнення більш якісного результату праці, відношення до професії як до однієї з ключових особистісних цінностей [7, с. 3].

Український науковець В. Заболотний зазначає «Компетентність ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов'язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, в якій вона зможе їх застосувати» [3, с. 27].

Структурно-компонентний та функціонально-діяльнісний аспекти компетентності фахівця на сучасному етапі розвитку вищої школи пов'язані з принципами Болонської Декларації - спільної заяви міністрів освіти Європи - до якої Україна приєдналися в 2005 році. Безпосередній інтерес до вивчення категорії «компетентність» продиктований необхідністю «приміряти» до сучасної вітчизняної педагогічної дійсності нові базові одиниці професійної сфери, під якими у світовій освітній практиці розуміють ключові компетенції - як спочатку задані вимоги (норми) до освітньої підготовки, а компетентність розцінюється як сукупність якостей і мінімальний досвід щодо відношення до діяльності в заданій сфері, котра вже відбулася. Розглядаючи сучасні проблеми компетентності бакалаврів ВНЗ аграрного профілю називають високу компетентність українського фахівця запорукою його конкуретоспроможності як на внутрішньому ринку послуг, так і на міжнародному рівні. З точки зору наближення результатів теоретичного дослідження до ситуації в освітній практиці актуалізується необхідність нівелювання стратифікаційних розбіжностей у процесі визнання за кордоном дипломів про вищу професійну освіту, одержуваних випускниками українських ВНЗ.

Професійна компетентність майбутнього фахівця формується на засадах теоретичних знань, практичних умінь, значущих особистісних якостей та життєвого досвіду, що забезпечує готовність фахівця до виконання професійних обов'язків і забезпечує високий рівень його самоорганізації. Зміст цього поняття зумовлюється багатьма чинниками, вивчення яких є одним з основних завдань сучасної освіти.

Сукупність таких характеристик студентів, як мотивація вибору професії, орієнтація в професійному середовищі, уявлення про професію і соціальні установки на продовження освіти дозволили виявити типи студентів стосовно рівня професійної спрямованості.

Перший тип - студенти з позитивною професійною спрямованістю, яку вони зберігають до кінця навчання (= 73 %). Орієнтація в професійному середовищі пов'язана з привабливістю змісту професії, значною громадською значимістю. Для них характерний високий рівень активності.

Інший рівень - студенти, для яких вибір професії немає чітко вираженої професійної мотивації, в яких немає достатньо повної інформації про професію і ставлення до неї до кінця не визначалося (= 16 %). Активність характеризується непостійністю, чергуванням підйомів і спадів.

Третій тип - студенти з негативним ставленням до професії. Мотивація їхнього вибору зумовлена загальною престижністю вищої освіти, вибором на вимогу батьків і рівень уявлення про професію низький (= 11 %). Показники активності студентів цього типу невисокі та нестійкі. (Результати одержані за допомогою анкетування студентів).

На основі викладених міркувань, внутрішню структуру компетентності можна подати у вигляді сукупності компонент: мотиваційного, когнітивного, діяльністного, ціннісно-рефлексивного, емоційно-вольового. Виділені компоненти існують не ізольовано один від іншого, вони тісно взаємопов'язані між собою. Така точка зору на суть компетентності переважає як в роботах українських, так і російських дослідників.

Поняття компетентності найчастіше розглядається як загальні або ключові вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, ключові уявлення, опори або опорні знання [5, с. 19]. Європейські експерти визначають поняття «компетентність» як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти та виконувати поставленні завдання. Кожна компетентність побудована на комбінації взаємовідповідних пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активізації дії. Науковець С. Бондар наголошує, що «... компетентність - це здатність особистості діяти. Адже кожна людина не діятиме, якщо вона особисто не зацікавлена в цьому. Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистісної зацікавленості в даному виді діяльності. Отже, цінності є основою будь-яких компетенцій».

Українські науковці [5, 6, 7, 8] по-різному тлумачать поняття компетентності. Найбільшого поширення набуло визначення компетентності як "сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію". Дослідниця І. Родигіна підкреслює головну особливість компетентності як педагогічного явища, а саме, "компетентність - це не специфічні предметні вміння та навички, навіть не абстрактні загальнопредметні мисленнєві дії чи логічні операції (хоча, звісно, ґрунтується на останніх), а конкретні життєві, необхідні людині будь-якої професії, віку, сімейного стану - взагалі будь-якій людині".

На думку Л. Василенко та І. Гришина компетентність означає стійку здатність до діяльності зі знанням справи, що включає: глибоке розуміння суті виконуваних завдань і проблем, що розв'язуються; знання досвіду, що наявний у даній галузі, активне володіння його кращими досягненнями; уміння вибирати засоби і способи дії, адекватні конкретним обставинам; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність навчатися на помилках і вносити корективи в процесі досягнення цілей.

Бути компетентним - значить уміти мобілізувати в цій ситуації набуті знання і досвід. Під час обговорення компетентності увага звертається на конкретні ситуації, в яких вони проявляються. Є смисл говорити про компетентність лише тоді, коли вона проявляється в будь-якій ситуації; нереалізована компетентність, будучи потенцією, не є компетентністю (М. Рижаков). Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона органічно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки, спрямовані на умови конкретної діяльності.

Отже, компетентність - це специфічна здатність особистості, що дає змогу ефективно розв'язувати проблеми, котрі виникають у реальних життєвих ситуаціях. Людина повинна мати певні знання - інструменти, особливі способи мислення й життєві навички. Вищі рівні компетентності передбачають ініціативу, організаторські здібності, здатність оцінювати наслідки своїх дій. Однак природа компетентності така, що оптимальні результати в розв'язанні проблем можливі лише за умови глибокої особистої зацікавленості людини [2, с. 143].

Професійну компетентність розглядають як рівень володіння знаннями, вміннями та нормативами, необхідними для виконання професійних обов'язків, а також як реальну професійну діяльність відповідно до еталонів і норм суспільства. Тобто, її виявлення відбувається через систему знань, умінь, особистісних якостей, що є адекватними структурі та змісту діяльності особистості. Так С. Сисоєва і Н. Баловсяк професійну компетентність визначають як найвищий рівень професійної майстерності - знань, умінь, розвитку здібностей, результатів і способів діяльності людини, норм поведінки, внутрішніх мотивів, що дозволяють досягти високих результатів професійної діяльності.

Професійна компетентність сучасного фахівця є складним багатокомпонентним поняттям, що в сучасній науковій літературі характеризується з точки зору кількох наукових підходів: соціокультурного, діяльністного, комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного та психологічного [3].

У межах компетентнісного підходу під професійною компетенцією розуміється єдність знань, умінь, здібностей, а також готовності діяти в складній ситуації і вирішувати професійні завдання з високим рівнем невизначеності; здатність та готовність до досягнення більш якісного результату праці, ставлення до професії як до однієї з ключових особистісних цінностей [4].

Поняття саме професійної компетентності визначається через низку вимог, які вносяться до обов'язкового розв'язання професійних питань і завдань, що спираються на базову кваліфікацію фахівця, котра може бути розширена або ускладнена залежно від когнітивного, системно-діяльнісного й особистісно орієнтованого підходу (цілей, завдань, структури, способів та інших елементів професійної діяльності персоніфікованої особистості).

Аналіз наукової психологічної і педагогічної літератури показав, що нині є різні підходи і до визначення професійної компетентності: в одному випадку вона розглядається як система знань, умінь і навичок без урахування мотиваційно-потребної сфери особистості (А. Вербицький, М. Кабардов), у іншому - через призму особистості фахівця (І. Бех, І. Богданова, Т. Браже, О. Заболотська, Л. Петухова, О. Пєхота), в третьому випадку визначається через наявність цілісної системи професійно важливих якостей і виступає основним моментом професійного становлення особистості (І. Зязюн, Л. Тархан) тощо.

Низка дослідників (А. Вербицький, М. Кабардов, Н. Кузьміна) визначає професійну компетентність лише через систему знань, умінь і навичок без урахування мотиваційно-потребної сфери особистості.

Разом з тим, як показав аналіз, поняття компетентності є набагато ширшим і не розглядається як проста сума «знань - умінь - навичок», а має дещо інший смисл. Воно містить не лише когнітивну й операційно- технологічну, а й індивідуально-значиму, креативну й інші складові особистості [8].

Компетентність поєднує знання та здатність безпосередньо застосовувати їх в професійній діяльності. На думку Т. Браже, професійна компетентність визначається не лише професійними базовими (науковими) знаннями та вміннями, а й ціннісними орієнтаціями, мотивами його (бакалавра) діяльності, розумінням себе і навколишнього світу, стилем взаємин з людьми, з якими він працює, його загальною культурою, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу.

На думку О. Гури, основними компонентами професійної компетентності фахівця є наступні: 1) знання - в більшості - логічна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості; 2) уміння - психічні утворення, які полягають у засвоєнні людиною способів і навичок діяльності; 3) навички - дії, сформовані в процесі повторення і доведені до автоматизму; 4) професійна позиція - система сформованих установок і орієнтацій, відношення й оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності та перспектив, а також домагань, які визначають характер дій, поведінки. Процес формування професійної позиції базується на спрямованості особистості (психологічна властивість, яка поєднує цінності, прагнення, потреби особистості); 5) індивідуально-психологічні особливості людини - поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль діяльності, поведінки та виявляються в якостях особистості; 6) акмеологічні варіанти - внутрішні збудники, що зумовлюють потребу в саморозвитку, творчості та самовдосконалення.

Аналізуючи професійну компетентність бакалавра, можна виявити три різні точки погляду на неї. Згідно першої точки зору, професійна компетентність - це інтегративне поняття, що включає три складових - мобільність знань, варіативність методу, критичність мислення. Інша точка зору полягає в тому, що професійна компетентність розглядається як система трьох компонентів: соціальна компетентність (здатність до групової діяльності та співпраці з іншими робітниками, готовність до прийняття відповідальності за результат своєї праці, володіння прийомами професійного навчання); спеціальна компетентність (підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності, вміння вирішувати типові професійні завдання, вміння оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно набувати нові знання й уміння з фаху); індивідуальна компетентність (готовність до постійного підвищення кваліфікації і реалізації себе в професійній праці, здатність до професійної рефлексії, подолання професійних криз, деформацій). Третя точка зору полягає у визначенні професійної компетенції як сукупності двох компонентів: професійно-технологічної підготовки і ключових компетенцій, що мають надпрофесійний характер і необхідні кожному фахівцю [6].

Отже, освіта сьогодні, перш за все, має відповідати інтересам та запитам суспільства, а отже одним з основних її завдань є професійна підготовка бакалаврів, що спрямована на потреби сьогодення.

Сучасна освіта, будучи каналом трансляції соціокультурних цінностей, не є засобом формування людини загалом. Вона формує фахівця в конкретному суспільстві, згідно з потребами цього суспільства, що усвідомлює цілі розвитку особистості фахівця і виконавця їх реалізації. Тому саме суспільство в особі роботодавців та інших зацікавлених осіб має визначати основні соціально значущі вимоги до якості підготовки фахівця, його професійної компетентності й готовності до майбутньої професійної діяльності.

фахівець педагогічний освіта навчання

Список використаної літератури

1. Кадемія М. Ю. Інноваційні технології навчання: словник глосарій: навчальний посібник для студентів, викладачів / М. Ю. Кадемія, Л. С. Євсюкова, Т. В. Ткаченко. - Львів: Вид-во «СПОЛОМ», 2011. - 196 с.

2. Козяр М. М. Професійна компетентність викладача ВНЗ / М. М. Козяр // Сучасні інформаційні технології та інформаційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми // зб. наук. пр. - Вип. 36 / Редкол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. - Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. - С. 314-319.

3. Комп'ютерно орієнтовані засоби та мультимедійні технології навчання: навч. посіб. / Р. С. Гуревич, О. В. Шестопалюк, Л. Л. Коношевський, О. Л. Коношевський; за редакцією проф. О. В. Шестопалюка. - Вінниця: ТОВ Фірма «Планер», 2012. - 619 с.

4. Лукьянова М. И. Психолого-педагогическая компетентность учителя: диагностика и развитие: монография. - Ульяновск: УИПКПРО, 2002. - 184 с.

5. Овчарук О. О. Компетентісний підхід в освіті: загальноєвропейські підходи / О. О. Овчарук // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2009. - № 5 (13).

6. Освітнє середовище для підготовки майбутніх педагогів засобами ІКТ: [монографія] / Р. С. Гуревич, Г. Б. Гордійчук, Л. Л. Коношевський, О. Л. Коношевський, О. В. Шестопал; за ред. проф. Р. С. Гуревича. - Вінниця: ФОП Рогальська І.О., 2011. - 348 с.

7. Пєтухова Л. Є. Інформаційна компетентність майбутнього фахівця як педагогічна проблема / Л. Є. Пєтухова // Комп'ютер у школі і сім'ї. - 2008. - № 1. - С. 3-5.

8. Трофименко В. І. Деякі складові формування професійної компетентності майбутніх фахівців авіаційної галузі у навчанні математики / В. І. Трофименко // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: зб. наук. пр. - Вип. 26. / Редкол.: І. А. Зязюн (голова) та ін. - Київ-Вінниця: ТОВ фірма „Планер", 2010. - С. 524-529.

9. Key Competencies. A developing concept in general compulsory education. Eurydice. The information network on education in Europe., 2002. - 28 p.

Размещено на Allbest.ru