Особливості об’єкта наукового дослідження в гуманітарних і природничих науках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості об' єкта наукового дослідження в гуманітарних і природничих науках

Вовканич Маргарита

Наукове дослідження має теоретичне і практичне значення, якщо воно грунтується на науковій методології та використовується зарубіжними і вітчизняними науковими школами. Природничі і гуманітарні науки мають різні погляди на світ. Фундаментальною відмінністю даних галузей є їх погляди на процес виокремлення об'єкту дослідження. Природничі науки вивчають об'єкт як фізичне тіло. Гуманітарні науки вимушені взяти до уваги, що їхнім об'єктом буде суб'єкт, що думає, діє і співвідноситься з іншими суб'єктами. Цей об'єкт гуманітарних наук можна назвати «humanbeing» і він має багато особливостей, що відрізняє його від об'єкту дослідження в природничих науках.

Ключові слова: методологія, об'єкт дослідження, природничі та гуманітарні науки, суб'єкт, людське буття, фізичне тіло, свідомість, матеріальний і ідеальний образ.

Научное исследование имеет теоретическое и практическое значение, если оно базируется на научной методологии, котороя используется зарубежными и отечественными учеными. Естественные и гуманетарные науки имеют разные взгляды на мир. Фундаментальным отличием названных областей знания являются их позиции на процес определения объекта исследования.

Естественные науки изучают объект как физическое тело. Гуманитарные науки вынуждены учитовать тот факт, что их объектом является субъект, который думает, действует и пребывает в определенных отношениях с другими субъектами. Этот объект гуманитарных наук можно назвать «humanbeing» и он имеет много особенностей, что отличает его от объекта исследования в естественных науках.

Ключевые слова: методология, объект исследования, естественные и гуманитарные науки, субъект, человеческое бытие, физическое тело, сознание, материальный и идеальный образ.

The aim of the article is to summarize and compare different approaches to defining the object and subject of research. The result of the study. Natural sciences and humanities have different object ofresearch. The study compares individual characteristics of the object identifyingprocessin relation toits scientific field. The core methodological issue of scientific research is the definition of object and object. The natural sciences and humanities have different views on this process. The natural sciences study the object as a physical body. The humanities are forced to take into account that their subject will be a subject who thinks they have relations with other subjects. The core methodological issue of scientific research is the definition of object and object. The natural sciences and humanities have different views on this process. The natural sciences study the object as a physical body. The humanities are forced to take into account that their subject will be a subject who thinks they have relations with other subjects. The presented scientific research has theoretical and practical importan ceasit is based on the scientific methodology used in foreign and national scientific traditions. Natural sciences and humanities have different pictures of world. The fundamental difference between these two fields is the process of identifying the study object. Natural sciences analyze the object from physical perspective while humanities take into consideration the object which thinks, interacts and is influenced byothers. The humanities object may be named a «humanbeing» and is different from the one investigated by natural sciences.

Keywords '.methodology, education, natural sciences and humanities, subject, people, physical and legal education, material and educational life style.

Постановки проблеми. Розвиток усіх галузей сучасного суспільства постійно потребує глибоких наукових досліджень - пошуків і експериментів, нових розробок. Дослідження у психології завжди ґрунтуються на науковій методології. Причому ця методологія є єдиною для всієї наукової спільноти, тобто вона використовується як зарубіжними так і вітчизняними науковими школами. Тобто, науковці розмовляють на одній методологічній мові. Стрижневим методологічним питанням є визначення об'єкта та предмета дослідження. Категорія понять «об'єкт» та «предмет» у методології є складною і багатогранною, як наслідок в українських наукових джерелах немає єдиного її трактування. Неоднозначність у підходах до визначення об'єкту та предмету наукових досліджень ускладнює науковий пошук та оцінювання його результатів.

Основою наукових досліджень є виокремлення об'єкту наукового пошуку. Дослідження у психології характеризуються суб'єктивністю. Адже об'єкт дослідження часто є і суб'єктом. Тому у визначенні змістових характеристик наукового пошуку у психології важливо визначити таку її ключову ознака як відношення суб'єкта і об'єкта. Сучасні дослідження свідчать, що сутність зазначеного відношення залишається не розкритим. Слід зазначити, що і психологічний аналіз і поняттєвий апарат, потребують уточнення та конкретизації. Питання про співвідношення об'єкту та предмету наукового дослідження у психології розроблено недостатньо.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Питання методології наукових досліджень ретельно проаналізовані в у працях зарубіжних та вітчизняних вчених (В. С Антонюк, Л. Г Полонський, В. І. Аверченков, Ю. А. Малахов [6], В. Г Андрійчук [4], М. Т. Білуха [1, 2], Ю. П. Сурмін [7], Г. С. Цехмістрова [3] та ін.). У більшості публікацій поняття методології розглядається за двома аспектами: 1) як вчення про структуру та способи діяльності; 2) як сукупність методів, що застосовуються в будь-якій сфері діяльності.

У зв'язку з цим постає необхідність конкретизації категорій «об'єкт», «предмет» дослідження. Таким чином, вказаний контекст вимагає поглибленого дослідження цих складних, але важливих феноменів.

Мета статті: узагальнення та порівняння різних підходів до визначення об'єкту та предмету наукового дослідження .

Результати дослідження. Наука - це сфера діяльності людини, функцією якої є вироблення і використання теоретично систематизованих знань про дійсність [2]. Сьогодні виокремлюють наступні види наукової діяльності:дослідна, організаційна, інформаційна, педагогічна і т. п. Відповідно до нормативних положень виокремлюють наступні галузі науки: 01 Фізико- математичні науки, 02 Хімічні науки , 03 Біологічні науки, 04 Геологічні науки і т.д. [1]. За предметом і методами дослідження запропоновано розділити наукові дослідження у три великі групи: природничі (фізика, хімія, географія тощо); суспільні (економіка, філософія, філологія, психологія тощо); технічні (радіотехніка, машинобудування тощо) [2]. М. Т. Білуха наукові дослідження поділяє на фундаментальні, теоретичні і прикладні [1].

Незалежно від поділу наукових досліджень на види, галузі, типи, всі вони мають спільні етапи: підготовчий (постановка проблеми, формулювання гіпотези, виокремлення об'єкту та предмету дослідження, планування); основний (збір даних); заключний (обробка результатів, інтерпретація, висновки). Проблема визначення об'єкту та предмету дослідження є стрижневою для організатора та виконавця.

Об'єкт наукового дослідження - це те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явища, які породжують проблемну ситуацію і обираються для дослідження. Об'єкт психологічного дослідження - фрагмент реального світу, на який направляються дослідницькі дії та зусилля.

Предмет дослідження - визначає аспект вивчення обраного об'єкту та специфіку дослідження. Тобто, «об'єкт пізнання - форма об'єктивної реальності» пізнання, а «предмет наукового пізнання - форма досліджуваного об'єкта». Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове.

У психології, у найбільш загальному плані, об'єктом дослідження - є носії психіки: людина, соціальні групи, тварини та ін. Очевидно, що людина є головним об'єктом психологічної науки. Предметом психологічного дослідження виступає психіка (в цілому), або окремі сторони її прояву - психічні властивості, процеси, стани, конструкти та ін.

Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його відображення у людській свідомості. Відповідно об'єкт дослідження існує незалежно від нашої свідомості. В основному саме така думка, щодо об'єкту і предмету дослідження, склалася у вітчизняних наукових дослідженнях. Це відповідає і зарубіжним підходам.

Розглянемо специфіку виокремлення об'єкту та предмету наукового дослідження, відповідно до наукових галузей: природничих і гуманітарних [3].

Природничі науки визначають об'єкт дослідження - природу, реальний світ. Тобто об'єктом можуть феномени, які мають фізичну суть, не враховуючи поняття свідомості. Бо всі тіла можемо поділити на такі, що або наділені або не наділені свідомістю.

Гуманітарні науки вивчають об'єкт дослідження - «буття людини», або точніше англійською «humanbeing». Це свідома суть фізичних тіл. «Humanbeing» - це не тіло, не організм, а індивідуум здатний думати і діяти, який живе в суспільстві з іншими індивідуумами, з якими входить у зв'язок, який народжується разом з людиною і розвивається разом з нею.

Природні і гуманітарні науки мають дещо різні погляди на світ. Суттєвою відмінністю природничих і гуманітарних наук є виокремлення об'єкту дослідження. Природничі науки вивчають об'єкт як фізичне тіло. Гуманітарні науки вимушені взяти до уваги, що їхнім об'єктом буде суб'єкт, який думає, діє має відношення з іншими суб'єктами [3].

До гуманітарних наук відносять дисципліни, які мають за об'єкт дослідження людське буття - «humanbeing». Тобто об'єкт дослідження є не_матеріальний образ людини, а ідеальний. А метою дослідження є розуміння причин дій «humanbeing» і їх значень. Тобто ідеальний (не матеріальний) образ вчиняє реальні, матеріальні дії. Це і є основним каменем непорозумінь, що породжував виключно матеріалістичний підхід в наукових дослідженнях.

Таким чином, природничі і гуманітарні науки відрізняються за об'єктом свого дослідження. Тоді постає питання: «Чи можна вивчати реальність людини науковими методами? Чи можна вивчати « humanbeing» науковими методами?» «Людська природа є завжди константною або сталою», - відповідає англійська письменниця Агата Крісті.

Для природничих наук термін «пояснити феномен» означає сформулювати новий закон, або використати для пояснення уже відомий, але більш загальний, більш ширший закон, в якому цей феномен існує безаперечно або завжди. Тобто, якщо будуть умови протилежними, то цього феномену не буде. Наприклад. Вода закипає при температурі 100 гр С. При іншій температурі, при інших параметрах середовища, вода кипіти не буде. Тобто, є певна температура кипіння води при певних параметрах середовища, як наприклад, тиск атмосфери. Тобто існує певний фізичний закон.

Чи можна досліджувати і на основі цих досліджень сформулювати щось аналогічне з обєктом « humanbeing»? А саме, з поведінковими реакціями «humanbeing»? Чи можливо взагалі виокремити та створити закони у гуманітарних науках? Відповідь є неоднозначною. Адже, сама «природа поведінки», «поведінка людини» відповідає певним визначеним принципам. Завданням науковця є розкрити суть цих принципів і знайти закономірності. Наприклад, одним із таких принципів є залежність навчання від винагороди за результат. Тобто, «humanbeing» (як і тварина) намагається вчитися краще, тоді коли знає, що отримає нагороду за результат. Такою нагородою у суспільстві є оцінка. В усіх школах світу оцінка і похвала є свідченням для дитини, що вона працює правильно. Але чи можна цей принцип ототожнити у закон, як це робить фізика чи хімія? Певно, що «ні», бо не завжди цей процес відбувається за однозначно однаковими зовнішніми умовами. Не всі учні в класі однаково старанно намагаються отримати як найвищі оцінки шляхом наполегливого навчання. Так само, як і не всі дорослі намагаються мати хорошу заробітну плату шляхом старанної праці. Бо люди не є просто фізичні тіла, і вони також не є ідентичними одиницями, еквівалентними або подібними. У природничих науках є еталони одиниць, в гуманітарних - зробити таке порівняння не можливо. Кожен індивід реагує по-різному навіть тоді, коли зовнішні умови подібні (ідентичні). Фізичні тіла в однакових умовах реагують подібно. Поведінка особистостей - різна!

Проілюструємо ще один важливий феномен на наступному прикладі. Таня, учениця 6-го класу, дуже неохоче вчить математику і відповідно отримує низькі оцінки. Як можна пояснити, що її коефіцієнт корисної дії або рентабільність її навчання є такою низькою? Адже вона ходить до школи, витрачає час на навчанням, на читання підручників. Можливо Таня має такий тип мислення, який є мало адаптований до сприйняття та вивчення математичних дисциплін, але є більш ефективним у вивченні інших дисциплін? Тобто, в учениці не сформований математичний тип інтелекту, а, на приклад, краще розвинутий лінгвістичний інтелект. Слідуючи таким міркуванням, Таня не має шансів покращити свою успішність з математики. Про те, дані роздуми не враховують взаємозв'язки, взаємовідношення («report»), які склалися міжТанею і вчителем математики. Широко відомий факт, що якщо вчитель хвалить маленьку ученицю і підбадьорює її, то вона краще вчиться і краще розв'язує задачі, ніж у випадку, якщо педагог сидить мовчки і байдуже спостерігає за роботою учениці. Тому у наведеному прикладі, не можна оцінювати тільки Таню, а потрібно порівняти її з іншими учнями в класі і зрозуміти, чому інші учні сприймають і розуміють предмет краще і швидше за Таню. Можливим результатом буде рекомендація перевести Таню до іншої школи, де математичні дисципліни не будуть основними, або Таню переведуть до приватної школи, де вчитель буде в змозі забезпечити їй індивідуальний підхід у навчанні.

Узагальнюючи відмітимо, важливість чіткого розуміння відмінностей наукових досліджень у природничих та гуманітарних галузях науки. Причому слід вказати на вагомість історичного, соціального часу саме для гуманітарних наук. Закон падіння каменю, або Закон гравітації описується приблизно так само, якби цей камінь падав вчора або тисячу років тому назад. Тобто історичний час суттєво не впливає на об'єктивність падіння каменю. Це є важливо.

У гуманітарних науках таких закономірних явищ не спостерігається. Нема закону, який би міг пояснити феномени, який спостерігається , не знайдено абсолютних чи достатніх факторів, які б могли точно визначити і представити цю закономірність. Камінь, як фізичне тіло, залишається незмінним і в історичному ракурсі часу також. Підліток 1945 року, 1990 року і 2019 року - це різні особистості. Тому, закономірності, особливості формування особистості підлітка двадцять років тому і сьогодні не є однаковими, а іноді навіть суперечливими. Отже, коли ми говоримо про «humanbeing» історичний час тотально змінює умови, в яких людина знаходиться і діє, а умови прямо впливають на формування її особистості.

Іншим суттєвим фактом щодо відмінності між природничими і гуманітарними дослідженням є те, що «humanbeing» є результатом соціальних традицій, звичок, установок, які передаються від покоління до покоління. Тобто «соціальна історія» впливає на формування «індивідуальної історії». Закон Ньютона, або падіння каменю, описаний в підручнику трактується однаково дитині вчителями і батьками. Що стосується соціального досвіду, то кожна дитина отримує індивідуальну інтерпретацію від своїх батьків. Тобто в сучасному світі, як і сто років тому, певні знання (соціально-гуманітарні) передаються від батьків до дітей, від дорослих молодим в окремих соціальних структурах (сім'я, школа, церква і т.д., соціальний інститут).

Тобто історичний і соціальний вимір - особливим чином впливає на гуманітарні науки. Як же враховувати це при виокремленні об'єктів у гуманітарних дослідженнях? Поведінка і дії людини, індивідуальні чи групові, можуть бути адекватно зрозумілі, якщо дослідник сприймає подвійну перспективу: з одного боку об'єкт дослідження можна розбити на елементи (тобто, як до прикладу, хіміки вивчають речовину в через різні складники і т.п.), з іншого боку необхідно враховувати час, який «проходить», «стікає», виокремлюючи елементи цілого, які змінюються з часом і які залишаються більш-менш незмінними. Тобто об'єкт дослідження є об'єктом часових мутацій. А процес і результат мутації є дуже індивідуальними. наука гуманітарний природничий

Слід підкреслити ще одну обставину. У психологічних дослідженнях чітке визначення об'єкту та предмету - процедура не завжди очевидна. З підвищенням рівня узагальненості обраного фрагменту реальності об'єкт може виступати в ролі предмету, а з підвищенням рівня конкретності об'єкт може дробитися на частини, і тоді бувший предмет може виступати в ролі актуального об'єкту. Очевидно з динамічністю цих категорій і пов'язані відмінності у поглядах на них у психологічній літературі (найчастіше питання про чітке їх розмежування обходиться. Наприклад, у підручниках з психології дається наступне визначення: «Психологія - це наука про закономірності виникнення, розвитку та прояву психіки взагалі і свідомості людини як конкретно-історичної особистості зокрема». Незрозуміло, що є об'єктом - «закономірності», «психіка», «свідомість», «особистість». О. В. Петровський зазначає. Психологія, як наука вивчає факти, закономірності та механізми психіки.

Природничі і гуманітарні науки відрізняються за об'єктом свого дослідження. У дослідженні здійснено порівняння окремих властивостей процесу виокремлення об'єкту наукового пошуку відповідно до галузі науки.

Стрижневим методологічним питанням наукового дослідження є визначення об'єкту та предмету. Природні і гуманітарні науки мають різні погляди на цей процес. Природничі науки вивчають об'єкт як фізичне тіло. Гуманітарні науки вимушені взяти до уваги, що їхнім об'єктом буде суб'єкт, який думає, діє має відношення з іншими суб'єктами.

Для природничих наук термін «пояснити феномен» означає сформулювати новий закон, або використати для пояснення уже відомий, але більш загальний, більш ширший закон, в якому цей феномен існує беззаперечно або завжди. У гуманітарних наукахвсе набагато складніше. Адже, особистості не є ідентичними одиницями, еквівалентними або подібними. У природничих науках є еталони одиниць, в гуманітарних - зробити таке порівняння не можливо. Кожен індивід реагує по-різному навіть тоді, коли зовнішні умови подібні (ідентичні). Фізичні тіла в однакових умовах реагують подібно. Поведінка особистостей - різна!

Суттєвою відмінністю досліджень у гуманітарній галузі є врахування соціальних традицій, звичок, установок, які передаються від покоління до покоління. Тобто «соціальна історія» впливає на формування «індивідуальної історії». Тобто історичний і соціальний вимір - особливим чином впливає на гуманітарні науки. Тобто об'єкт дослідження є об'єктом часових мутацій. А процес і результат мутації є дуже індивідуальними.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Список використаних джерел

1. Білуха М.Т Основи наукових досліджень: підруч/ М.Т. Білуха.- К,: Вища шк, 1997 - 272 ст.

2. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: підруч/ М.Т. Білуха--К.: АБУ, 2002. -- 480 с.

3. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: навч посіб для студ вищ навч закл / Г.С.Цехмістрова Київ ун-т туризму, економіки і права.- Київ: Слово, 2004 - 240 ст.

4. Elisabetta Clemente Rossella Danielli La mente e il metodo. Corso di psicologia e metodologia della licerca . Pearson Italia. Milano - Torino 2018.-p390