Особливості організації учнівського колективу у початковій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості організації учнівського колективу у початковій школі

Діана Мельник

факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - викладач Андросова Н.М.

У статті висвітлено актуальність та проблематика організації учнівського колективу, етапи створення, формування міжучнівських відносин, мікроклімат колективу, форми, методи та прийоми роботи з дітьми, УМОВИ успішного розвитку дитячого колективу, діяльність учнівського колективу. На основі аналізу праць педагогів та психологів виокремлено оптимальні варіанти роботи з утворення учнівського колективу у початковій школі. учнівський колектив школа

Аналіз досліджень і публікацій. На основі аналізу досліджень праць педагогів та психологів А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Шацького, Л. Новікової, що займались дослідженням організації та умов формування учнівського колективу, з'ясували зміст поняття "учнівський колектив", його вплив на особистість, методи та форми, які є ефективними для колективної діяльності учнів.

Мета статті. Обґрунтування та визначення умов формування колективу школярів початкових класів як необхідного компоненту для здійснення освітньої діяльності у початковій школі засобами різних видів колективної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасна педагогіка визначає поняття колективу як певну кількість людей, що заснована на підґрунті спільної цілі, задачі; групу, яка здатна поєднати інтереси кожного індивідуально та всіх учасників одночасно.

Класичним є звернення до надбань педагогів А. Макаренка, В. Сухомлинського та С. Шацького для з'ясування поняття та особливостей формування колективу. Так, В. Сухомлинський довів, що саме у колективі створюється неподільність індивіда та суспільства, до того ж найбільшого виховного значення набуває поняття учнівського колективу, у якому усі учасники освітнього процесу об'єднанні спільною значущою метою. Він зазначав, що "мудра влада колективу" допомагає побороти прояви егоїзму, байдужості, знайти власну роль у суспільстві, виявляти творчість, гуманність. [6, с. 240]

А. Макаренко, розкриваючи поняття колективу, наголошував на його змінюваності й розвитку, що проходить у декілька стадій: для першої притаманні вимога педагога, вивчення ним учнів, організація колективно-творчої діяльності; для наступної - вимоги висуває не лише педагог, але й актив, учитель проводить роботу з активом та стимулює розвиток його ініціативності, творчості, креативності, індивідуального підходу до справи; для завершальної стадії характерним є той факт, що вимоги висуває сам колектив до кожної особи і є ініціатором організації колективної діяльності різного виду. Також, саме А. Макаренко виокремив чинники, що сприяють формуванню дисципліни і порядку, пробудженню у свідомості учня самокритичності та моральності поведінки з оточуючими. Узагальнюючи думки видатних педагогів про згуртування дитячого колективу й сучасні дослідження, спираємося на твердження про етапність (стадійність) його розвитку, а саме:

I етап. Становлення колективу та прийняття його членами одне одного. Об'єднання дітей перетворюються на групу зі спільною метою та завданнями. На цьому етапі між членами групи здійснюються безпосередні контакти, які ґрунтуються на емоційному прийнятті чи неприйнятті одне одного. Важливу роль не першому етапі згуртування дитячої групи відіграє спілкування й педагог.

II етап. Формування колективної солідарності. На цьому етапі відносини між членами групи скеровуються характером спільної діяльності; спілкування стає відкритим, зростає довіра одне до одного; члени групи здатні до прийняття спільних рішень. Група дітей зі спільною метою і завданнями поступово стає колективом. На етапі формування колективної солідарності відносини між членами колективу складаються частіше неформально, що сприяє поліпшенню якості їх роботи. Найголовнішим завданням педагога на даному етапі є формування дружньої атмосфери у колективі та створення оптимального соціально-психологічного мікроклімату у ньому. Цьому сприяють прояви доброзичливості, оптимістичне світосприймання, відкрите спілкування з членами колективу.

III етап. Етап прагнення до групового успіху. Розвитку кожного члена колективу сприяє розвиток усього колективу, його дієздатність. Залежно від характеру колективу його вплив на кожного з членів може бути як позитивним, так і негативним. [2]

На сьогодні актуальними залишаються твердження А. Макаренка про важливість для формування колективу правильно підібраного стилю і тону життєдіяльності, активності учнів, адже стиль - є внутрішньою духовною силою колективу, що сприяє формуванню почуття гідності та уявлень про цінності свого колективу, гордості за нього; активність - це готовність учасника до впорядкованої діяльності; стриманості в рухах, словах, прояві емоцій, а тон - духовне й емоційне забарвлення діяльності учасників колективу (упевненість у діяльності, оптимістичний настрій, бадьорий ритм). [4]

Вагомими чинниками формування учнівського колективу є залучення дітей до різних видів діяльності. Зокрема, про значення трудового виховання думки збігаються у А. Макаренка, В. Сухомлинського й С. Шацького. У педагогів проводяться паралелі між "духом праці й активною творчою інтелектуальною діяльністю" ([7, с. 436]), між працею, що стає глибокою звичкою, є усвідомленою, приносить радість та способом виявлення особистості й її таланту ([5]). С. Шацький стояв на позиції, що виховання дітей здійснюється у процесі їх діяльності. Дитяча життєдіяльність, на його думку, складається з наступних елементів: фізична праця; ділове самоврядування (соціальна діяльність); мистецтво (живить естетичні почуття); гра; розумова діяльність; охорона здоров'я (самозбереження). Вважав, що поєднання усіх видів діяльності визначає повноту дитячого життя, забезпечує всебічний розвиток дітей.

Цікавими для нас є погляди С. Шацького на проблему раціоналізації процесу навчання, розумного використання кожної хвилини уроку. Він вимагав так будувати уроки, щоб всі діти були активними, працювали, привчались до самостійної роботи. Самостійну роботу учнів на уроці за завданнями вчителя називав одним із важливих засобів раціоналізації учбових занять.

Дуже сучасною є думка С. Шацького про те, що набуття знань повинно поєднуватись із оволодінням умінням працювати, що сьогодні виділено як одне із головних завдань нової української школи. У зв'язку з цим педагог вивчав проблему розвитку дослідницьких навичок у дітей. [8]

Актуальними для усвідомлення умов формування учнівського колективу є погляди А. Макаренка і С. Шацького на ряд закономірностей формування дитячого колективу, а саме: наявність самоврядування та чіткий розподіл обов'язків; організація корисної діяльності в умовах взаємної допомоги і контролю; шефство старших над молодшими, громадська думка, формування звичаїв, рух колективу вперед або система перспективних ліній. Засобом згуртування дитячого колективу є й формування в ньому традицій. Особливо важливі сьогодні так звані "традиції щоденного вжитку" - дотримання певних правил поведінки, законів існування у повсякденному житті (наприклад, "у нашому класі не запізнюються", "в нашій групі допомагають одне одному"). Традиції колективу виховують у дітей почуття обов'язку, честі, гордості за колектив, його успіхи в навчанні та праці.

Міжособистісні стосунки в межах класу формуються завдяки впливу вчителя. Саме вчитель звертає увагу на недоліки в поведінці окремого учня, може виділити кількох учнів класу для наслідування іншими в поведінковій та навчальній діяльності,. Стиль взаємостосунків, які склалися між учнями та вчителем, може залежати від прояву активності та власних почуттів дитини. Спілкування з учителем неодмінно буде впливати на сформованість не лише провідної діяльності, але і морального аспекту.

Група психологів досліджувала формування колективу протягом перебування учнів у 1-4 класах початкової школи. [1] Спираючись на їх результати, нам є цікавим те, що у першому та третьому класах між учнями виникає короткочасне об'єднання, що інколи переростає у форму стійкого мікроколективу в межах школи та поза її межами. Таке об'єднання є відносно неформальним з певною кількістю визначених правил. Структура таких груп може бути гнучкою та змінюватися в прискореному темпі. Вже у віці дітей 10-12 років такі групи отримують риси колективу й займають провідну роль для учня.

Вплив на дитину зі сторони ровесника набуває вагомої сили. Часто в колективі виділяють дитину із гарною пристосованістю, якій притаманний ентузіазм, що добре контактує, а також з високим інтелектуальним показником, яка виділяється в успішності навчального процесу. Саме тут варто згадати стадії розвитку колективу за А. Макаренком і пригадати принцип паралельної дії, коли вчитель сприяє формуванню активу й стимулює таких дітей до організованої колективної ініціативи. Помилкою буде, коли діти, які мають протилежні якості, ігноруються, стають непомітними в групі, або можуть стати об'єктом для висміювання, нав'язування думки, знущань. Як наслідок, діти, що не мають змоги користуватися популярністю серед інших, стають агресивними й сором'язливими, відчувають найбільші труднощі серед однолітків та у спілкуванні з ними, їм складно контактувати з рештою колективу. Саме тут вчителеві варто застосовувати традиційні прийоми формування демократичних стосунків, вводити традиції у колективі, практикувати зміну складу учнів в органах самоврядування.

На думку дослідників, у третьому та четвертому класах колектив впливає на емоційний стан школяра. Виникнення почуття соціальної самотності у сформованому колективі може призвести до негативізму зі сторони однолітків, погіршенню ставлення до процесу навчання й до себе. В учнів перших та других класів поняття дружби набуває егоцентричного характеру. У третьому та четвертому починає встановлюватись тісніший взаємозв'язок з друзями. Така дружба досить міцна, але все ж є недовготривалою. Саме учням початкової школи властива зміна змісту та якості скарг учнів один на одного. Учень першого класу, на адресу якого поступає скарга, частіше не тримає образи, через те, що скарги таких учнів мають форму особливого змісту. Учні намагаються відповідати правилам і нормам моральної поведінки, а тому, помітивши значне порушення чи відхилення, неодмінно повідомляють про це вчителя. Під кінець другого та третього класів змінюється манера спілкування між учнями і, як наслідок, відбувається зміна формулювання скарг та їх якість. Учні третього класу сприйматимуть скаргу на однокласника у негативній формі, а того, хто скаржиться, непомітно чекає осуд зі сторони колективу класу. [1] Це є сучасною проблемою, адже відбувається порушення у системі цінностей родини, школи, рекламованих у засобах інформації ідеалів. Вчителеві важливо стримувати такі реакції шляхом проведення загально-класних зборів, дискусій, де дане явище можна розглядати з різних сторін, стимулювати до аргументування поведінки, аналізу емоції, що виникають в обох учасників ситуації чи конфлікту. Для цього сучасною педагогікою та психологією пропонуються інтерактивні вправи, антибулінгові тренінги та ідеї тимбілдингу.

Підвищенню згуртованості колективу підпорядкована й організація колективної діяльності. Різноманітна спільна діяльність робить життя дитячого колективу цікавим, сприяє налагодженню стосунків між учнями. Продумана організація дозвілля дітей: колективні відвідування кінотеатру, драматичного театру, організація екскурсій, турпоходів, підготовка та проведення свят і вечорів відпочинку, участь в художній самодіяльності й інших заходах, допомагає об'єднати дітей у повноцінний колектив. Ефективність колективної творчої діяльності, організація колективних творчих справ як засобу згуртування учнів, прояву їх індивідуальності, формування моральних рис особистості доведена багатьма науковцями та практиками. [5]

Відповідає ідеям формування колективу й покладена в основу нової української школи педагогіка партнерства - система, побудована на гуманістичних і творчих підходах до розвитку особистості, методах та прийомах навчання й виховання, в центрі яких є дитина. [3] Такий підхід у педагогіці під час навчання сприяє спонуканню до обміну думками, враженнями; відчуттю життєвості ситуацій; веденню внутрішнього діалогу; переживанню ситуації "успіху"; формує здатність до самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Саме за існування відкритих та демократичних стосунків у колективі учнів можливі вільність у спілкуванні та висловленні власних думок, виявлення поваги до думки інших, активність усіх школярів, повага та взаємодія з вчителем й однолітками, яка стимулює, налагоджує, створює комфортну атмосферу в колективі.

Висновки та перспективи подальших пошуків. Отже, колектив становить собою певну групу людей, створену на основі спільних цілей, задач; поєднаних інтересами як кожної людини, так і суспільства загалом. Така група керується принципами співробітництва, що є для неї ціннісними орієнтирами та нормами поведінки, має три етапи розвитку.

При успішному використанні ідей видатних педагогів ХХ століття, вивченні сучасних досліджень особливостей формування колективу можна реалізувати державні вимоги Концепції нової української школи, сприяти всебічному, гармонійному розвитку дитини, покращити взаємостосунки в колективі учнів, налагодити демократичні засади спілкування між вчителем та учнями, між однолітками та оточуючими.

Колектив, у якому панують повага до праці, рівність, творчий запал, сприяє розвитку інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, формує уміння правильно підходити до планування, раціонально розподіляти власний час з його оптимальним використанням, привчає до відповідальності, самостійності, вчить критичного мислення, роботі у команді, взаємній підтримці.

Формування і розвиток спілкування молодших школярів може здійснюватися шляхом розвитку у них здатності до комунікації в процесі спеціальних організованих занять, включаючи прийоми і методи активної психологічної дії; залученню до виконання самостійної роботи; відповідальності за доручення; участі у колективних творчих справах, органах самоврядування.

Умовами формування учнівського колективу у початковій школі є організація спільної діяльності, організація життя колективу на демократичних засадах; конструювання гуманістичних і взаємовідповідальних відносин між дітьми, дотримання традицій та норм поведінки; спрямування та корекція впливу дитячої спільності на особистість; уміле педагогічне регулювання місця кожного учня в системі відносин у колективі; збереження та розширення реальних прав дитини у шкільному колективі; забезпечення свободи вибору дитиною світоглядних, політичних, релігійних поглядів, її незалежності від офіційних шкільних орієнтирів у цій сфері; бережливе та вибіркове ставлення до обговорення в колективі негативних вчинків учнів; розвиток активності у процесі діяльності і спілкування; забезпечення умілого керівництва розвитком та формуванням колективу учнів молодшого шкільного віку; створення сприятливого психологічного клімату в класі; функціонування органів самоврядування; зв'язок дитячого колективу з іншими колективами; використання сучасних інноваційних технологій в освітньому процесі.

Цілеспрямоване формування здібності школярів до спілкування у колективі зумовлюється забезпеченням певних психологічних умов і спеціального керівництва процесом з боку дорослих. Подальшого вивчення потребує проблема різноманітності та розбіжності інформаційних та соціальних впливів на особистість дитини молодшого шкільного віку, що скеровує її ставлення до колективу, її бажання або відмова дотримуватися норм і правил у колективі.

Бібліографія

1. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: монография, цикл статей / Л.И. Божович. - Санкт-Петербург: Питер, 2009. - 400 с. - ISBN 978-5-91180-846-4.

2. Довідник з педагогіки і психології : Навч. посіб. для викл., аспірантів та студ. пед. навч. закл. / О.В. Скрипченко, Т.М. Лисянська, Л.О. Скрипченко. - К.: Нац.пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2001. - 216с. - ISBN966-7584-99-2.

3. Концепція Нової української школи [Електронний ресурс] - Режим доступу: https:// www.kmu.gov.ua /.../ukrainska-shkola- compressed.pd...

4. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: в 8 томах. / А.С. Макаренко. / Редкол. М.И. Кондаков (гл. ред.); АПН СССР - Москва: Педагогика, 1983-1986. - Т. 4./ Сост. М.Д. Виноградова, А.А. Фролов. - 1984. - 396 с. - 153 - 207 с.

5. Новикова Л.И. Педагогика воспитания: избранные педагогические труды / Л.И. Новикова. - Москва: Пер Сэ., 2010. - 336 с. - ISBN 978-5-9292-0191-2.

6. Сухомлинский В.А. Мудрая власть коллектива (Методика воспитания колллектива) / В.А. Сухомлинский - М.: Молодая гвардия, 1975. - 240 с.

7. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу / А. ІКузьмінський, В. Л Омеляненко. Педагогіка: Хрестоматія. - К.: Знання- Прес - 2003. --. 700 с.

8. Шацкий С.Т.. Работа для будущего: документальное повествование: книга для учителя / Сост. В.И. Малинин, В.А. Фрадкин. - М.: "Просвещение". - 1989. - 223 с. - ISBN 5-09-001078-1.

Размещено на Allbest.ru