Особливості міжкультурної комунікації у практиці соціальної роботи в умовах поліетнічного регіону

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості міжкультурної комунікації у практиці соціальної роботи в умовах поліетнічного регіону

Ребуха Лілія Зіновіївна, Рудакевич Оксана Мирославівна

У статті розкрито особливості міжкультурної комунікації у професійній діяльності соціальних працівників в умовах поліетнічного регіону. Схарактеризовано поняття «міжкультурна комунікація», окреслено соціально-педагогічні аспекти міжкультурної комунікації, зазначено проблеми, які мають місце у практиці соціальної роботи в умовах поліетнічного середовища, акцентовано увагу на формуванні сукупності культурологічних знань, умінь, навичок та особистіших якостей, якими повинен володіти фахівець для успішного зреалізування міжкультурної комунікації з клієнтами. Методи дослідження: аналіз наукової літератури, узагальнення, систематизація, групування (для концептуалізації засадничих положень дослідження).

Ключові слова: культура, міжкультурна комунікація, соціальна робота, соціальний працівник, поліетнічне середовище, міжкультурні відмінності.

Ключевые слова: культура, межкультурная коммуникация, социальная работа, социальный работник, полиэтническая среда, межкультурные различия.

The article describes the peculiarities of intercultural communication in the professional activity of social workers in the conditions of multiethnic region. The analysis of domestic and foreign scientific researches on the problems of the ethno-national structure of the population of Ukraine was conducted, which facilitated consideration of the most common definitions of the concept "intercultural communication " and characterization of its socio-pedagogical aspects. The process of intercultural communication is revealed and methodological principles of intercultural communication are stated. The difficulties that occur in the practice of social work in the conditions of ethno-cultural diversity are described. Emphasis is placed on the totality of psycho - pedagogical conditions that ensure the formation of cultural knowledge, skills, abilities and personal qualities in institutions of higher education that a social worker must possess in his or her own activity for successful realization of intercultural communication. The article defines the criteria for the future social workers' readiness for professional activity in a multi-ethnic environment (cognitive, substantive-procedural, motivational, personality-adaptive). Some disadvantages ofprofessional training of specialists of social sphere are noted: lack of clear orientation on the issues of ethno-cultural traditions of the peoples of Ukraine, insufficient awareness of the importance offeatures of multi-ethnic environment for effective intercultural communication with representatives of ethnic minorities, imperfection of educational-professional programs in the field of training of social workers taking into account the peculiarities of intercultural communication in the multi-ethnic region. According to the formulated conclusions, the prospects of exploring certain aspects of social work with representatives of ethnic groups in places of their compact residence in Ukraine are outlined.

Key words: culture, intercultural communication, social work, social worker, poliethnic environment, intercultural differences.

Постановка проблеми. Одним із пріоритетних напрямів державної політики України в сфері освіти є формування в майбутніх фахівців соціальної роботи демократичного світогляду, дотримання ними громадянських прав і свобод, поваги до історії, традицій, культури, віросповідання та мови як до корінного народу, так і до народів, котрі є представниками національних меншин [7, с. 690; 11]. Особливістю національного складу населення України є його поліетнічність. Розселення етносів має яскраву регіональну визначеність, що спонукає кожного фахівця до конструктивної комунікації, власного позитивного ставлення до представників інших націй і народностей, до розвитку знань про їхню етнокультурну та звичаї.

В Україні, як і в інших країнах, де проживають етнічні меншини, за результатами досліджень науковців О. Агаркова [1], В. Гордузенко [2], Л. Міхненка [6] та ін. до проблем етнічних груп на соціальному рівні відносяться більш високі рівні показників безробіття і бідності, ніж у середньому по країні. Тоді ж як для індивідуального рівня характерний особливий психологічний настрій (відчуття неповноцінності, меншовартості) та неадекватність соціального статусу, обумовленого етнічною приналежністю. Водночас залишаються невирішеними питання ефективності етнонаціональної політики України щодо розвитку практико-зорієнтованої соціальної роботи з представниками етнічних меншин та віднаходження найоптимальніших напрямів, форм і методів роботи соціальних служб в умовах поліетнічного регіону.

З огляду на актуальність проблеми, недостатню розробленість її теоретичних і практичних аспектів, незабезпеченість в достатній мірі держави кваліфікованими соціальними працівниками, здатними до ефективної міжкультурної комунікації та низьким рівнем змістового і методичного забезпечення у підготовці фахівців зумовили вибір теми дослідження.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. Нині у працях науковців (Ю. Арутюнян, В. Конецька, О. Садохін та ін.) активно досліджуються соціальні, етнічні та ін. чинники міжкультурної комунікації; питання підготовки фахівців до роботи в полікультурному середовищі (Р. Агадулін, Я. Гулецька, О. Гуренко, О. Нечаєва, Ю. Рябова та ін.); психологічні та емоційні складові міжкультурної комунікації, проблеми ціннісних орієнтацій і мотивації у процесі спілкування (Н. Захарчук, Н. Кобзар, Л. Моісеєнко, Т. Устименко та ін.); окремі аспекти формування міжкультурної компетентності фахівців (Т. Андрощенко, Л. Вовк, І. Ключковська, Н. Микитенко, Ю. Яценко та ін.). Феномен міжкультурної комунікації вивчали зарубіжні вчені, зокрема, Р. Вайсмен, Ф. Джант, Д Клоф, Р. Портер, Р. Сколлон, Е. Холл та ін. У низці досліджень з цієї проблематики варто відзначити концепцію етнічного плюралізму, розроблену вченими США П. Брасом, П. Ван ден Бергом, М. Хохтером та ін., що стосується питань дотримання толерантної культури на основі співіснування різних етнонаціональних товариств у межах єдиного соціокультурного середовища.

Здійснений аналіз наукових досліджень з даної проблематики засвідчує малодослідженість міжкультурної комунікації в практиці соціальної роботи. Тому на сьогоднішній день особливої уваги суспільства потребує підготовка компетентнісних працівників соціальної сфери до діяльності за фахом в умовах поліетнічного регіону.

Мета статті: розкриття особливостей міжкультурної комунікації у практиці соціальної роботи в умовах поліетнічного регіону. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: розкрити сутність понять «міжкультурна комунікація», визначити методологічні принципи міжкультурної комунікації, схарактеризувати недоліки професійної підготовки фахівців соціальної сфери щодо набуття умінь і навичок міжкультурної комунікації, окреслити критерії готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності в умовах іннокультурного середовища.

Результати дослідження. Міжкультурна комунікація є багатоплановим поняттям, оскільки охоплює дві головні складові - культуру і комунікацію. Культура не тільки впливає на комунікацію, але й сама зазнає її впливу, коли людина в тій чи тій формі комунікації засвоює норми та цінності іннокультури. На думку Т. Колбіної, міжкультурна комунікація виступає важливою формою соціальної взаємодії представників різних культур й здійснюється з метою розв'зання проблем професійного та особистішого характеру [3, с. 28]. Науковець Н. Ларіна вважає, що міжкультурна комунікація слугує «соціальним феноменом, сутність якого полягає в конструктивній чи деструктивній взаємодії між представниками різних культур (національних та етнічних) чи субкультур в межах чітко визначеного просторово-часового обсягу» [4, с. 96]. Найбільш точно змістова сутність зазначеного поняття передається тлумаченням такого змісту:«Міжкультурна комунікація - комунікація між представниками окремих культур, коли один учасник виявляє культурну відмінність іншого. Це обмін інформацією, почуттями, думками представників різних культур» [5]. До методологічних принципів міжкультурної комунікації віднесено:

1. Міжкультурне спілкування і взаємодія базуються на розумінні культурних відмінностей.

2. Міжкультурна комунікація не є успішною за умови неприйняття системи цінностей і національних почуттів, притаманних особі з іншою культурою та коли принижується її національна гідність.

3. Міжкультурна комунікація орієнтується на майбутнє, а не на минуле. Проте унеобхіднюються знання з історії, культури, мистецтва, літератури та ін. як свого, так й народів з якими приходиться комунікувати.

4. Пріоритетною основою міжкультурної комунікації є дотримування інтересів партнера в його культурі [8, с. 103-104; 10, с. 55].

Відповідно вияв поваги, цікавості до культури будь якого народу, позитивні оцінки перспектив їх розвитку слугує дієвим підґрунтям ефективної комунікації соціального працівника з представниками інших національностей та етнічних груп. Набуття культурологічних знань як невід'ємної складової професійної етики соціального працівника уможливлює вирішення складних питань, що відносяться до національно-культурних аспектів.

З метою досягнення взаєморозуміння у процесі міжкультурної комунікації, соціальний працівник, оволодівши низкою культурних моделей спілкування, повинен їх результативно використовувати у повсякденній діяльності за фахом. Робота з клієнтами вимагає від соціального працівника необхідних умінь і навичок щодо надання їм допомоги у налагодженні ефективних контактів з представниками інших культур у випадку їхнього переїзду чи зміни місця роботи.

Ефективність міжкультурної комунікації в системі підготовки майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти забезпечується низкою психолого-педагогічних умов:

- застосування культурологічного підходу до професійної підготовки фахівців соціальної сфери;

- здійснення міжпредметної координації із включенням елементів етнокультури до вивчення дисциплін професійного спрямування;

- формування в студентів ціннісного ставлення до міжкультурних відмінностей у представників різних культур в умовах поліетнічного середовища;

- розвиток позитивної мотивації до міжкультурної комунікації з представниками інших культур.

В освітньому процесі майбутніх фахівців соціальних служб слід готувати до психологічних труднощів, яких вони можуть зазнавати у міжкультурній комунікації під час спілкування з людьми, що належать до різних соціокультурних середовищ. Тому часто виникають занепокоєння, тривога, невпевненість, розчарування, страх тощо, зумовлені, на думку Т. Колбіної, відмінностями у світогляді, ціннісних орієнтаціях, особистісних характеристиках, власних нормах комунікативної поведінки та ін. [3, с. 14]. У ситуації взаємодії з представниками іншої культури у соціальних працівників часто відбувається розходження або неспівпадання наявних культурних явищ, які незвичні для своєї культури, що викликає комплекс внутрішніх переживань. Це явище у науковій літературі означується категорією «чужинність» [3, с. 18]. Соціальний працівник зможе успішно налагодити процес міжкультурної комунікації із клієнтами, якщо він має ґрунтовні фундаментальні знання, уміння і навички у цьому напрямі професійної діяльності.

Нині у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників до міжкультурної комунікації в умовах поліетнічного регіону має місце низка недоліків, а саме:

- відсутність чіткої орієнтації у питаннях етнокультурних традицій народів України;

- недостатність сформованих відповідних знань, умінь та особистісних якостей для ведення належної професійної діяльності з представниками етнічних меншин;

- неусвідомленість значимості особливостей поліетнічного середовища для ефективної міжкультурної комунікації в процесі надання соціальної допомоги представникам етнічних меншин;

- недосконалість освітньо-професійних програм з підготовки соціальних працівників щодо урахування особливостей міжкультурної комунікації в умовах поліетнічного регіону (застосування інтерактивних методів, проведення тренінгових занять, навчальних ігор, кейсів та ін.).

Важливими умовами забезпечення ефективності міжкультурної комунікації уважаємо обов'язкове врахування базових соціально-педагогічних критеріїв, що визначають готовність майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності в поліетнічному середовищі:

1. Когнітивний критерій. Зорієнтовує соціального працівника на оптимальний стиль спілкування з клієнтами відповідної етнокультурної приналежності.

2. Змістово-процесуальний критерій. Акумулює спеціально-професійні та теоретичні знання (здатність побачити взаємостосунки між особами з різними культурами, бути посередником між ними, інтерпретувати одну культуру у взаємозв'язку з іншими, уміння бути критичним і володіти аналітичним розумінням особистої та іншої культури).

3. Мотиваційний критерій. Передбачає стимулювання в навчальній діяльності майбутніх соціальних працівників інтересу до професійних знань та усвідомлення необхідності набуття професійних умінь та навичок, а також бажання до здійснення міжкультурного спілкування в іноетнічному середовищі.

4. Особистісно-адаптивний критерій. Характеризує адаптацію соціальних працівників до нових ситуацій, сучасного соціокультурного середовища; установлює толерантне ставлення до осіб іншої культури, що дозволяє керувати своїми емоціями, почуттями та психологічними реакціями щодо її представників; визначає готовність сприймати та інтерпретувати прояви культурних розбіжностей, емпатійно ставитися до них, розв'язувати у процесі комунікації значиму проблему клієнта відповідно до загальнолюдських цінностей.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отож, важливою складовою професійної діяльності соціального працівника в умовах етнокультурного простору українського суспільства слугує належна взаємодія з представниками іннокультур.

Проведений аналіз особливостей міжкультурної комунікації дозволяє окреслити сукупність культурологічних знань, умінь, навичок та особистісних якостей, якими повинен володіти соціальний працівник для успішного налагодження комунікування з клієнтами в умовах поліетнічного регіону.

У контексті вивчення зазначеної проблеми подальшого закладів вищої освіти щодо конструктивного міжкультурного дослідження потребують питання, що пов'язані з практико-спілкування та підвищення в майбутніх фахівців освітнього рівня зорієнтованою соціальною роботою в межах окремих етнічних міжкультурної комунікативної компетентності. груп, що заселяють Україну; особливостями підготовки студентів

Література

педагогічний соціальний фахівець міжкультурний

1. Агарков О. А. Організація соціальної роботи з національними меншинами: регіональний аспект. Грані. Соціологія, 2014. - 4 (108). - С. 81-85.

2. Гордузенко В. Етнонаціональна група як компонент етнонаціональної структури українського суспільства. Соціальна психологія. 2006. - № 3 (17). - С. 173-180.

3. Колбіна Т. В. Теоретико-методологічні засади формування міжкультурної комунікації студентів вищих навчальних закладів економічного профілю: автореф. дис. докт. пед. наук: 13.00.04. Запоріжжя, 2010. - 36 с.

4. Ларіна Н. Б. Міжкультурна комунікація як феномен впливу на відносини суб'єктів владних повноважень державно-адміністративної та політичної діяльності. Право та державне управління. 2013. - № 2 (11). - С. 93-97.

5. Міжкультурна комунікація. Вікіпедія. Режим доступу:https://uk.wikipedia.org/wiki/

6. Міхненко Л. В. Сутність, принципи та завдання соціальної роботи з етнічними групами в Україні. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2011/Psihologia/78565.doc.htm

7. Національна доктрина розвитку освіти. Історія української школи і педагогіки. Хрестоматія. За ред. В. Г. Кременя. Київ, 2003. - С. 688-704.

8. Огульчанський Ю. А. Етнічна структура українського суспільства: уявні та дійсні проблеми. Популярний нарис. Київ, 2006. - 68 с.

9. Почебут Л. Г. Взаимопонимание культур и методы этнической и кросс-культурной психологии. Психология межэтнической толерантности: учебн. пособ. Санкт-Петербург, 2005. - 281 с.

10. Ребуха Л. З. Поліфункціональна діяльність соціального працівника як складова сутності соціальної роботи відносин. Молодь і ринок. Щомісячний науково-педагогічний журнал.Дрогобич. 2017. - N»1 (144). - С. 55-59.

11. Ребуха Л. З. Сучасні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Педагогіка.: електрон. наук. фах. вид. Хмельницький. 2017. - Вип. 5. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadped_2017_5_16

References

1. Agarkov O.A. 2014. Organization of Social Work with National Minorities: Regional Aspect. The faces. Sociology, 4(108). - рр. 81-85. [in Ukrainian].

2. Gorduzenko V. 2006. Ethno-national group as a component of ethno-national structure of Ukrainian society. Social Psychology. 3 (17). - рр. 173-180. [in Ukrainian].

3. KolbinaT. V. 2010. Teoretyko-metodolohichni zasadu formuvannia mizhkulturnoi komunikazii studentiv vyshchuch navchalnuch zakladiv ekonomichnoho profile: autoref. dus. dokt. ped. nayk: 13.00.04. Zaporizhzha. 36 s. [in Ukrainian].

4. Larina N. B. 2013. Mizhkultuma komunikaziya yak fenomen vpluvu na vidnosynu subiektiv yladnych povnovazhen derzhavno-administratyvnui ta politychnoyi dialnosti. Pravo ta derzhavne upravlinnia. 2 (11).pp. 93-97. [in Ukrainian].

5. Mizhkultuma komunikaziya. Vikipediia. [Elektronnyi resurs] Rezhym dostupu: https: //uk.wikipedia.orgwiki. [in Ukrainian].

6. Mikhnenko L.V. The essence, principles and tasks of social work with ethnic groups in Ukraine. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2011/Psihologia/78565.doc.htm

7. Nazionalna doktryna rozvytku osvitu. Istoriia ukrainskoi shkoly I pedagogiki 2003. Chrestomatia. Za red. V. H. Kremenia. Kiev, pp. 688704. [in Ukrainian].

8. Ogylchanskii Yu. A. 2006. Etnichna stryktyra ukrainskoho syspilstva: yiavni ta diisni problem. Popularnyi narus. Kiev, 68 s. [in Ukrainian].

9. Pochebut L. H. 2005. Vzaimoponumanii kultur i metodu etnicheskoi i ross-kulturnoi psukhologii. Psukhologia mezhetnicheskoi tolerantnosti: uchebn. posob. Sankt-Peterbyrg. 281 s. [in Ukrainian].

10. Rebukha L. Z. 2017. Polyfunctional activity of a social worker as a component of the essence of social work. Molod i rynok. Drohobych. 1 (144), pp. 55-59. [in Ukrainian].

11. Rebukha L. Z. 2017. Modern Problems of Professional Training of Specialists of Social Work. Bulletin of the National Academy of State Border Guard Service of Ukraine. Series: Pedagogy.: electron. of scient. prof. est. Khmelnytskyi. Vip. 5. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadped_2017_5_16.

Размещено на Allbest.ru