Організація виховної роботи в умовах соціокультурного середовища закладу вищої освіти як умова формування соціокультурної компетентності студентів

Постановка проблеми

Перед нинішнім суспільством постає питання більш сучасної системи надання освітніх послуг, і як, результат якісної професійної підготовки студентів, в тому числі і медичної, зокрема, таких фахівців,які будуть здатними до взаємодії з представниками різних культур, толерантних, з високим рівнем соціокультурної компетентності,у сучасному полікультурному суспільстві. В умовах професійної підготовки студентів закладів вищої освіти соціокультурне середовище сприяє формуванню соціокультурної компетентності, оскільки саме в медичних закладах вищої освіти навчаються студенти-іноземці, які здобуває вищу освіту в умовах культури, що суттєво відрізняється від звичної, студенти-іноземці транслюють власну культуру, звичаї, традиції, релігійні погляди.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначимо, що питання формування соціокультурної компетентності досліджувалося такими зарубіжними науковцями М. Бірамом, Дж. Вальдесом, К. Роджерсом, Е. Боголюбовою, В. Зінченко, В. Ледньовим, Б. Ліхачовими, Н. Щурковою та ін. Вітчизняні дослідники І. Зязюн, Г. Бал, І. Бех, А. Глузман, А. Капська,С. Ніколаєва, О. Першукова також у своїх працях приділяли увагу питання формування соціокультурної компетентності фахівців різних галузей, проте дуже мало публікацій присвячені саме умовам формування даного утворення, тому, мета дослідження передбачає розкриття особливостей організації виховної роботи в умовах соціокультурного середовища закладу вищої освіти, як умови формування соціокультурної компетентності студентів.

У сучасній науковій літературі охарактеризовано зміст поняття соціокультурна компетентность, де М. Байрам, Ж. Зарат, О. Жорнова, І. Закирьян, Л. Вольнова соціокультурну компетентність досліджують з позіції формування здатності взаємодіяти з представниками інших культур, здатність самореалізовуватися в конкретних культурно-історичних умовах власної життєдіяльності. Так, соціокультурна компетентність, на думку М. Байрама, Ж. Зарата це здатність до взаємодії з іншими, пізнання їх пособу життя [12].

На інших позиціях стоїть дослідниця, О. Жорнова, яка характеризує соціокультурну компетентність як здатність особистості забезпечувати самозміну засобами звичної активності, що проявляється як ефективний вплив на життєдіяльність інших, громади, переосмислення, усвідомлення існування інших культурних значень раніше привласненого сенсу життєдіяльності [4, с. 93]. Л. Вольнова характеризує соціокультурну компетентність фахівця системи діяльності «людина-людина», як його інтеграційну особистісно- професійну якість, яка забезпечує ефективну взаємодію та спрямована на створення умов для їх успішного входження в динамічний, полікультурний соціум, самовизначення та самореалізацію в ньому [2].

Отже, на основі вищезазначених визначень можна зробити висновок, що важливим аспектом соціокультурної компетентності студентів медичних закладів вищої освіти є здатність до комунікації з представниками інших культур. У дослідженні погоджуємось із позицією О. Жорнової, й розглядаємо соціокультурну компетентність, як один з аспектів життєдіяльності, де життєдіяльність проявляється як, повсякденна діяльність, здатність організму особи здійснювати діяльність у спосіб і в межах, звичайних для людини [4]

М. Максимець вказує, що соціокультурну компетенцію доцільно розглядати як здатність особистості через адекватне розуміння та повагу до інших мов, культур і релігій виявляти активну і відповідальну життєдіяльність у соціумі на засадах демократичності, гуманізму, толерантності тощо [7, с. 215].

Т. Фоменко визначила своє трактування, де соціокультурна компетентність є якісна характеристика особистості що формується на основі сукупності соціокультурних знань, ціннісних орієнтацій і досвіду, передбачає здатність адекватно реагувати в проблемних, фахових, комунікативних, життєвих ситуаціях, ефективно вирішувати різноманітні завдання в професійній і соціальній сферах, готовність до міжкультурного спілкування з представниками інших мов і культур [11, с. 155].

Зазначимо, що майбутній медичний працівник у професійній діяльності може взаємодіяти з представниками різних соціокультурних груп, з різними відмінностями, які слід враховувати у процесі надання медичних послуг, до таких соціокультурних відмінностей ми можемо не тільки релігійну, національну та чи етнічну приналежність, а й професію, місця роботи, сімейний статус, статеві та вікові особливості, рівень освіти, фізичний та психічний стан тощо. Відтак, високий рівень соціокультурної компетентності студентів закладів вищої медичної освіти характеризується як здатність до ефективної та успішної взаємодії особистості як з членами власної соціокультурної групи, так і з представниками інших рас, релігій культур, які є в багатоманітному полікультурному світі.

Оскільки, студент медичного закладу вищої освіти потрапляє нове освітнє, полікультурне середовище, де відбувається міжкультурна взаємодія та спілкування. Виховна функція соціокультурного середовища передбачає створення умов для успішного опанування уміннями міжкультурної взаємодії та спілкування, професійними та особистісними якостями, усвідомити цінності загальнолюдської та професійної культури, що, у свою чергу, матиме позитивний вплив на підвищення ефективності та якості їхньої професійної підготовки. Отже медичний вищий навчальний заклад є не тільки часткою суспільства, а особливим соціокультурним середовищем, що трансформує знання й культурні цінності, під впливом якого формуються ключові компетентності, мотиви, цінності, професійні якості особистості.

У філософському словнику соціальне середовище виступає сукупністю суспільних матеріальних та духовних умов, які є основою існування, формування й діяльності людини; справляє вирішальний вплив на розвиток особистості. Водночас, під впливом творчої активної діяльності людини соціальне середовище зазнає змін і перетворень, у процесі яких змінюється й сама людина [10, с. 620].

У соціолого-педагогічному словнику В. Радул розглядає зміст поняття середовище, як сукупність явищ та умов, що здійснюють вплив на досліджуваний об'єкт, а середовище соціальне трактується як сукупність об'єктивних факторів, що впливають на формування і поведінку особистості, де соціальне середовище з його численними сферами є об'єктивною підставою соціалізації і, в той же час, основним системоутворювальним елементом цього процесу [9, с. 231]. Ми враховуємо думку В. Радула, що соціальне середовище має вплив на особистість людини, де вона активно взаємодіє з середовищем, формує та змінює його, за допомоги чого змінюється і сама. Отже середовище створює сприятливі чи несприятливі умови для діяльності та особистісного розвитку людини, тобто надає, забезпечує можливість, яка реалізується лише завдяки людській діяльності.

Т. Кравцова інтерпретує соціокультурне середовище як соціальне середовище, яке існує у сфері освіти, наповнене певним культурним змістом, до складу якого насамперед входять норми та цінності. Соціокультурне середовище, в якому існує освіта, може сприяти її розвитку і обумовлювати становлення змісту підготовки студентської молоді [5, с. 153].

На думку Т. Кравцової заклад вищої освіти і його середовище виступають важливою умовою формування особистості студента, оскільки саме соціокультурне середовище покликане допомогти молодій людині увійти в нове, постіндустріальне суспільство, опанувати культуру, її цінності й успішно діяти в реальному житті [5, с.154].

Цінною є думка Я. Довгополої, що ВНЗ здатний стати для молодих людей закладом ненасильства, свободи, толерантних відносин, оскільки, навчальний заклад, створюючи соціальне, природне, культурне середовище, використовуючи його виховні можливості, покликаний і може стати центром широкого виховного простору. Сучасний ВНЗ має навчити студентів умінню відстоювати свої права й водночас поважати права інших, користуватися знанням основних правових норм і умінням використовувати можливості правової системи держави. Необхідність діяти з урахуванням позиції інших людей, правових норм стає умовою для розвитку „Я” студента відносно „Я” інших людей [3, с. 65-66].

Зазначимо, що питанням організації виховання студентів у вищих навчальних закладах присвячено наукові дослідження І. Беха, С. Гончаренко, А. Галєєва Ю. Бабанського, В. Жука, С. Карпенчук, І. Краснощок, О. Кондратюк, , В. Федорченко, Н. Яремчук та ін. Виховання спрямоване на формування соціокультурної компетентності, передбачає цілеспрямоване залучення студентів медиків до економїчних, політичних, соціальних, культурологічних та інших цінностей, формування поваги до міжнародного соціального та культурного досвіду, формуванню здатності допомагати представникам інших національностей, етносів, релігій, традицій та звичаїв у розв'язанні професійних та побутових питань і проблем. Важливо під час освітнього процесу постійно наголошувати на глобальному та міжкультурному характері медичної допомоги, звертати увагу на співпрацю народів і держав у розв'язанні медичних проблем глобального характеру.

Так, М. Боритко розглядає структуру педагогічно доцільного середовища через передачу соціокультурних цінностей (традицій, подій, свят тощо). Вказуючи на характерні ознаки простору: протяжність, структурність, взаємозв'язок та взаємозалежність елементів, його виокремленість із середовища, обов'язкову суб'єктивність сприйняття вихованцем, акцентуючи на такій суттєвій особливості простору, як „суб'єктивність сприйняття”. Те, що сприймається однією людиною як простір, є цінністю, має певні межі, для іншого є чимось безформним, незначним, а отже, не є простором [1, с. 12].

Відтак, в умовах соціокультурного освітнього середовища постає потреба у цілеспрямовані передачі соціокультурного досвіду та цінностей через реалізацію завдань виховної роботи. В контексті формування соціокультурної компетентності студентів ми враховуємо думку Г. Палаткина, що виховна робота у вищому навчальному закладі покликана вирішити ряд конкретних соціально-педагогічних завдань, а саме:

• глибоке й усебічне опанування історії та культури свого народу;

• формування уявлення про розмаїття культур в Україні та світі, розуміння і внутрішнього прийняття рівноправності народів, і рівноцінності їхніх культур, виховання позитивного ставлення до культурних відмінностей як чинника поступального розвитку світової цивілізації й самореалізації особистості;

• виховання позитивного ставлення до культурних розходжень, що забезпечують прогрес усього людства й сприяють самореалізації окремої особистості;

• створення умов для інтеграції студентів у культури інших народів;

• розвиток умінь і навичок продуктивної взаємодії з носіями різних культур;

• виховання в дусі миру, розвиток етнотолерантності;

• формування усвідомлених позитивних ціннісних орієнтацій особистості щодо культурної спадщини України;

• виховання поваги до історії та культури інших народів: створення полікультурного середовища як основи для взаємодії особистості з елементами інших культур;

• формування здатності студента до особистісного культурного самовизначення [8, с. 41].

Оскільки, основною складовою соціокультурної компетентності студентів є загальнолюдські цінності, ціннісні відносини, цінність особистості, цінність свободи, які визначають соціальну поведінку і діяльність. Відтак, у процесі виховної роботи необхідно сприяти студенту в його особистісному зростанні, формуванні вмінь взаємодіяти з іншими людьми, ґрунтуватися на найважливіших цінностях.

Разом з тим буде доречно активізувати виховну роботу у закладах вищої освіти на становлення позиції активного громадянина країни, що цінує її історію і традиції, розвивати у студентів норми толерантної поведінки, навички міжкультурної взаємодії між представниками різних рас, національностей і культурних традицій; розкривати творчий потенціал студентів, його самовдосконалення в обраній спеціальності, через залучення до традицій і цінностей професійної спільноти; розвивати лідерські якості, організаційні здібності, забезпечити засвоєння норм і моделей поведінки, сприяти набуттю навичок використання форм захисту прав особистості, її моральних якостей і установок, які узгоджуються з нормами і традиціями соціального життя суспільства.

Отже формування соціокультурної компетентності студентів реалізується через участь у різноманітних видах діяльності, де виховна діяльність умовою педагогічного впливу, що пояснюється різноманітність напрямів, форм, методів виховної роботи у закладах вищої освіти .

І. Краснощок зазначає, що такими можуть вважатися лише ті її різновиди, в яких відбувається виховна взаємодія, внаслідок якої студенти засвоюють ті чи ті елементи соціального та професійного досвіду, культуру. Діяльність студентів повинна бути організована так, щоб її виконання особистістю розкривало для неї ті чи інші сторони суспільних відносин, залучало її до цих відносин, забезпечувало б розвиток життя особистості у системі суспільних відносин і відбиття їх в її свідомості. Якщо діяльність студента організована так, що, здійснюючи її, він отримує можливість більш повно залучитися до системи суспільних відносин, зробити «новий крок» на шляху свого руху в ній, можна розраховувати на формування у нього й певних суспільно значущих властивостей. Тобто, діяльність повинна бути організована так, щоб її виконання розкривало перед кожним студентом перспективу його розвитку в системі суспільних відносин [6. с. 86].

В умовах медичних закладів вищої освіти процес виховання має бути організований таким чином, щоб під час формування соціокультурної компетентності майбутніх медиків, одночасно впливати на свідомість вихованців, розвивати їхні почуття й виробляти в них навички і звички соціокультурної поведінки, сприяти формуванню загальнолюдських та професійних цінностей, якими майбутні фахівці будуть керуватися в професійній діяльності. У сучасному ВНЗ виховна робота передбачає об'єднання багатьох видів діяльності, представлених у вигляді організаційних, політичних, культурно-естетичних, трудових та інших видів діяльності. Так це може бути система різних заходів пов'язаний із долученням студентів до нової для них культури, з формуванням їхньої соціокультурної компетенції, соціальною адаптацією та інтеграцією в міжкультурне чи полікультурне середовище на всіх рівнях міжособистісної взаємодії.

Використання в освітньому процесі форм і методів роботи, спрямованих на соціальну взаємодію суб'єктів навчального процесу з урахуванням національних соціокультурних особливостей студентів та соціокультурного професійного середовища, зокрема це можуть бути заходи організації культурного відпочинку, діяльність неформальних молодіжних об'єднань та клубів, студентського самоврядування. Ці способи організації діяльності в першу чергу покликані стимулювати інтерес студентів до навчання, професійної, благодійної діяльності. До таких заходів можна віднести посвята у студенти «Посвята в студенти», де майбутні медики приймають клятву Гіппократа, сприймаючи й усвідомлюючи загальнолюдські цінності, на засвоєння яких спрямована медична діяльність, проведення святкових заходів конкурсу, присвяченого Міжнародному дню студента, до якого залучаються студенти різних національностей, та представник різних культур, . участь у проведенні «Ліги гумору» між студентами медичного та міжнародного факультетів, змагань КВК, проведення «Брейн-рингів», «Інтелект-шоу», тощо; проведення студентських акцій «Подаруй бібліотеці книгу», участь студентів в бібліокафе, заходи присвячені Міжнародному дню миру, захід Quador weekend, проведення дня самоврядування, дні факультету, святкування національних свят, проведення студентських наукових конференцій; робота з талановитою молоддю; проведення круглих столів з участю провідних викладачів та активу академічних груп; екскурсії визначними історичними місцями України, відвідування музеїв, театру, виставок; вечори відпочинку викладачів та студентів; проведення виховних заходів під час лекційно-практичних занять.

Можна зробити висновок, що активне залучення студентів до системи виховної роботи буде сприяти підвищенню рівня соціокультурної компетентності в умовах соціокультурного середовища закладу вищої освіти, оскільки середовище максимально відображає полікультурний простір сучасного суспільства, а майбутній фахівець у процесі спілкування та міжкультурної взаємодії розвиватиме здатність ефективної та успішної взаємодії з членами власної соціокультурної групи, так і з представниками інших рас, релігій культур, які є в сучасному багатоманітному полікультурному світі.

Бібліографія

1. Борытко Н. М. В пространстве воспитательной деятельности :монография /

Н. М. Борытко; науч. ред. Н. К. Сергеев. - Волгоград : Перемена, 2001. - 181 с.

2. Вольнова Л. М. Соціокультурна компетентність як складова підготовки студентів - майбутніх фахівців системи діяльності «людина-людина» / Л. М. Вольнова // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова: [зб. наук. праць]. - Випуск 28 (52). - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. С. 137 - 145.

3. Довгополова Я. В. Формування толерантних відносин студентів у полікультурному

середовищі вищого навчального закладу:Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 /Я. В. Довгополова. - Харків, 2007. - 206 с.

4. Жорнова О. І. Соціокультурна компетентність студентів в контексті оминання "слабких ланок" сучасного освітнього процесу / О. І. Жорнова // Вища освіта України. Тематичний випуск "Вища освіта у контексті інтеграції до європейського простору". - 2006. - Додаток 3. - (Т. 3). - С. 93-100.

5. Краснощок І. П. Особливості системи виховної роботи у вищому навчальному закладі / І. П. Краснощок // Наукові записки КДПУ. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград : КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. - Вип. 93. - C. 83 - 88.

6. Максимець М. Формування соціокультурної компетенції у процесі вивчення іноземної мови / М. Максимець // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. - 2006. - Випуск 21. - С. 211 - 218.

7. Палаткина Г. В. Мультикультурное образование: современный подход к воспитанию на народных традициях // Педагогика. - № 5. - 2002. - С. 41 - 47

8. Кравцова Т. О. Соціально-педагогічна діяльність із студентською молоддю в умовах соціокультурного середовища ВНЗ / Т. О. Кравцова // Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград: КДПУ ім. В.Винниченка, 2012. - Вип. 97 - С. 150 - 155.

9. Соціолого-педагогічний словник / уклад. : С.У. Гончаренко, В.В. Радул,М.М. Дубінка ; за ред. В. В. Радула. - К. : «ЕксОб», 2004. - 304 с.

10. Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. - 2-ге вид., переробл. і доп. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. - 800 с.

11. Фоменко Т. М. Визначення поняття «соціокультурна компетентність» у сучасній парадигмі вищої освіти / Т. М. Фоменко // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. праць / за заг. ред. проф. В. І. Євдокимова і проф. О. М. Микитюка. - Вип. 42. - Харків : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2014. - С. 149-156.

12. Byram M. The Sociocultural and Intercultural Dimension of Language Learning and Teaching / M. Byram, G. Zarate. - Strasbourg : Council of Europe Press, 1997. - 120 p.

Размещено на Allbest.ru