Теоретико-методичне обґрунтування створення нових спеціальностей вищої освіти в контексті сталого розвитку територій

В умовах переходу суспільства до сталого розвитку відбуваються суттєві зміни в меті, завданнях діяльності і підходах до вибору шляхів і напрямів розвитку. Досягнутий держслужбовцями рівень компетенцій потребує постійного розширення знань, опанування нових навичок та їх реалізації у сферах здійснюваної діяльності. Особливо актуальним це питання стало для територіальних громад під 96 час вирішення проблем управління процесами сталого розвитку. Це об'єктивує потребу підготовки фахівців нової генерації, які будуть мати високий рівень професійної компетенції з питань управління розвитком, уміти гнучко реагувати на виклики внутрішнього і зовнішнього середовища, будуть здатними до формування нової системи орієнтирів та моделей поведінки територіальних спільнот, влади і бізнесу. Зазначене актуалізує питання найшвидшого забезпечення органів влади фахівцями з управління сталістю процесів розвитку на рівні територіальних громад.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання професійної освіти майбутніх фахівців були предметом вивчення багатьох науковців. Філософією освіти займалися: В. Андрущенко, Г. Васянович, І. Зязюн, В. Кремень; напрямами застосування інформаційно комунікативних технологій - В. Гуревич, М. Кадемія, А. Литвин, О. Романішена, М. Шерман; проблемами навчання професійно орієнтованих дисциплін - В. Демченко, Г. Дутко, О. Коваленко, Л. Руденко та ін. [2; 4;

5] . Формуванню освітньої політики для сталого розвитку суспільства присвячені праці В. Боголюбова, Т Білявського, О. Бондаря, Л. Загвойська, М. Касимова, О. Красівсько го, М. Моісеєва, С. Серьогіна, Н. Липовсь - кої, Л. Мельника, Т Шакірова, В. Шатохи, В. Шевчука, А. Урсул та ін. [2; 3; 5; 27]. При цьому в працях багатьох науковців підкреслюється недостатній рівень обґрунтованості як змісту, так і форми й методів формування освітньої політики в Україні [4; 7; 14]. Для вирішення проблем сталого розвитку територій значний внесок зробили вчені Б. Буркинський, І. Бистряков, Т. Галушкіна, З. Герасимчук, С. Дорогунцов, Б. Данили шин, М. Долішній, М. Згуровський, Б. Патон, В. Степанов та ін. [1]. Однак практична методологія виконання завдань управління процесами сталого розвитку і підготовки фахівців публічного управління та адміністрування (ПУА) в місцевому самоврядуванні ще й досі потребує подальших досліджень.

Мета статті - розкрити теоретичний і методичний підходи до визначення і синтезу різних систем теоретичних і практичних знань для імплементації їх в освітні і робочі програми підготовки фахівців з вищою освітою з нової спеціальності (спеціалізації) в напрямі сталого розвитку територій.

Виклад основного матеріалу. Сьогоднішній стан управління сталим розвитком в ПУА на місцевому рівні поки не можна вважати задовільним. У змісті діяльності ОМС територій чітко не визначені завдання і функції щодо управління сталим розвитком, а в посадових інструкціях відсутні вимоги до володіння фахівцями знань з управління сталим розвитком. Отже, рішення, які приймаються, недостатньо обґрунтовуються аналітичними розрахунками.

Незважаючи на надання достатніх загальнонаукових компетенцій у галузі ПУА, випускники вузів не мають обізнаності з методології управління і вирішення практичних проблем сталого розвитку на місцевому рівні, а тому не готові до виконання управлінських та виробничих функцій щодо його забезпечення і підтримки.

У рекомендаціях ЄЕК ООН стосовно освіти для сталого розвитку підкреслюється, що до проблем належать: "нестача задовільних навчально методичних матеріалів, не довикористання можливостей вищої освіти і науково дослідних інститутів, нестача кваліфікованих педагогів і недостатня інформованість, а також недостатній розвиток між відомчого і багатостороннього співробітництва з питань освіти сталого розвитку" [25].

У стратегіях сталого розвитку зарубіжних країн визначаються принципи політики освіти, пріоритетні напрями діяльності, наголошується необхідність використання гнучкого, міждисциплінарного підходу до узагальнення знань з вивчення проблеми сталого розвитку та інші елементи системної методології підготовки інженерів. На жаль, у системі підготовки фахівців з ПУА в місцевому самоврядування цей позитивний досвід поки використовується недостатньо.

Стає очевидним, що наразі у ВНЗ, які готують фахівців з ПУА, украй необхідним є започаткування нових освітніх програм для вирішення питань з управління сталим розвитком територій. Ці програми здатні надати вичерпні знання про методи, технології і механізми управління процесами розвитку з охопленням економічного, екологічного і соціального складників, "меж" допустимого втручання в природу і сприяти набуттю належних навичок управління процесами розвитку на низовому рівні.

Суттєва увага до організації системи освіти зі сталого розвитку приділена в Україні лише в галузі інженерної освіти для промисловості. В її організації використаний європейський досвід підготовки інженерів для конструю ання і реалізації технічних засобів, технологій і процесів, що інтегрують і збалансовують інноваційні можливості подальшого розвитку суспільного виробництва в гармонії з природою [4; 11]. Використовується досвід Бельгії, Великобританії, Іспанії і Швеції, де освіта проголошена фундаментом моделі успішної реалізації сталого розвитку [6].

У стандарті вищої освіти МОН України (Київ 2016) другого рівня вищої освіти "магістр" у галузі знань "Управління та адміністрування" спеціальності "Публічне управління та адміністрування" із 15 спеціальних (фахових, предметних) компетентностей тільки одна спрямована на розвиток, а саме: здатність визначати показники сталого розвитку на загальнодержавному, регіональному, місцевому та організаційному рівнях [30, с. 5]. Однак тільки їх опанування навіть частково не забезпечить вирішення проблеми управління формуванням і реалізацією процесів розвитку. Необхідним стає потужне кадрове забезпечення практичної реалізації стратегічних і поточ них цілей діяльності.

Упровадження ідеї сталого розвитку і необхідність управління цими процесами у всіх сферах життєдіяльності територіальних громад має ґрунтуватися на розширенні функцій, завдань і повноважень органів місцевої влади відповідно до матеріально сировинного, людського, екологічного, інфраструктурного і фінансового потенціалу, а також нової організаційно територіальної основи їх діяльності. Розвивати і просувати ідеї сталості і збалансованості розвитку повинна система освіти, надаючи вичерпні знання про це надзвичайно складне явище, визначаючи потреби суспільства в структурі знань, їх змісті, методах і способах опанування знань і набуття компетенцій щодо їх реалізації. Однак підготовку таких фахівців, як ми зазначали вище, не можна вважати налагодженою.

Провідним вищим навчальним закладам України з підготовки і перепідготовки фахівців з ПУА є Національна академія державного управління при Президентові України та її регіональні інститути - ДРІДУ НАДУ, Хар - РІДУ НАДУ, ОРІДУ НАДУ, ЛРІДУ НАДУ За спеціальністю "ПУА" освіта майбутнім фахівцям у Національній академії держав ного управління при Президентові України надається відповідно до освітньої програми, у тому числі за обов'язковими компонентами: "Публічна політика", "Глобалізація та політика національної безпеки", "Управління змінами", "Економічне врядування та публічні фінанси", "Регіональне управління та місцеве самоврядування", "Право в публічному управлінні", "Інституціональне забезпечення публічної влади", "Стратегічне управління", "Соціальна та гуманітарна політика", "Інформаційна політика та цифрові технології", "Парламентаризм". Має місце і широкий вибірковий компонент навчання за такими напрямами: "Управління проектами і програмами в публічній сфері", "Управління персоналом в органах публічної влади", "Публічне управління в економічній сфері", "Управління економічним розвитком організацій публічного сектору", "Політичні інститути та процеси", "Публічна політика у сфері соціального і гуманітарного розвитку", "Публічне управління у сфері освіти", "Управління у сфері охорони здоров'я", "Нормопроектувальна та правореалізаційна діяльність у публічному управлінні", "Публічно управлінська діяльність в правовій державі", "Управління регіональним розвитком", "Управління містом", "Місцеве самоврядування", "Публічне управління у сфері національної безпеки", "Європейська інтеграція", "Інформаційно комунікативна діяльність у публічному управлінні", "Цифрове врядування", "Публічна політика та публічне управління", "Взаємодія держави, бізнесу та громадянського суспільства", "Парламентаризм у публічному управлінні", "Політичний менеджмент", "Мовно-комунікативна діяльність у публічному управлінні", "Багаторівневе врядування" [31].

Однак незважаючи на широку розгалуженість професійного навчання і опанування знань із системи ПУА, багатоманіття напрямів і освітніх компонент, цільова підготовка фахівців з управління процесами сталого розвитку територій як самостійного напряму освіти майже не сформована, як у самій академії, так і в регіональних інститутах, хоча окремі дисципліни в цьому напрямі викладаються. Аналогічна картина спостерігається і у ВНЗ України, які нещодавно заснували спеціальність ПУА.

Концептуалізація перебудови вищої освіти в Україні здійснюється відповідно до європейських стандартів і за допомогою запровадження компетентнісного підходу.

До загальноприйнятих складників інтегрованого поняття "компетентність" належать загальнонаукові, спеціальні й інтегровані компетенції і вміння. Крім того, компетенції державних службовців повинні включати суспільно-політичні й соціально-культурні компоненти, показники розвинутості внутрішнього духовного світу, багатоманіття людських якостей і культури діяльності, особливі навички, спосіб мислення і розуміння великої відповідальності перед суспільством.

Перший крок ідентифікації і врахування вимог і потреб майбутньої діяльності до фахівців у сфері ПУА здійснюється у ВНЗ. Для цього інформація, як правило, систематизується за сферами і змістом предметної діяльності, переліком наукових знань і методологією організації навчальних процесів, що являє собою складне завдання. Його вирішення надає можливість сформувати й обґрунтувати освітні програми підготовки фахівців відповідного напряму, створюючи для них наукове, теоретико прикладне, інформацій но аналітичне підґрунтя розробки програми інноваційного і стратегічно цільового характеру. Урахування якомога більшої кількості складників дозволить узгодити знання і навички, набуті у ВНЗ, із сьогоднішніми вимогами об'єктів і сфер майбутньої діяльності. Науковці, досліджуючи складні явища, широко використовують моделювання, яке дозволяє визначити як найбільш загальні, так і специфічні властивості систем, їх структуру, технології побудови, механізми управління тощо. Тому цей метод доцільно використовувати і при проектуванні процесів навчання у ВНЗ.

Побудова моделі майбутньої діяльності фахівця повинна базуватися на вимогах до конкретних напрямів діяльності і спеціалізацій, а також на низці підходів, а саме: змістовно діяльнісному, компетентнісному, професіографічному, професійно-кваліфікаційному, кількісному та інших, за допомогою яких можливо найбільш широко описати майбутню діяльність з позиції її структурних компонентів, взаємозв'язків, рівнів ієрархії, співвіднести їх із змістом освіти і з'ясувати, чи зорієнтована підготовка фахівців не тільки на потреби сьогодення, а й на перспективи майбутнього. Для упорядкування і конкретизації дій можна також запропонувати модель змісту і структури майбутньої діяльності у сфері ПУА, яку слід використовувати для побудови стратегічно спрямованої знаннєвої моделі фахівця з метою визначення відповідності майбутніх компетенцій, яких набувають випускники ВНЗ за період їх навчання змісту діяльності у сферах їх реалізації з огляду на майбутні трансформації (рис. 1).

Рис. 1. Узагальнена структура моделі змісту діяльності фахівця ПУА з управління процесами сталого розвитку

До основних сфер діяльності в місцевому самоврядуванні як форми публічної влади територіальних громад, що здійснюється ними самостійно через міські ради та їх виконавчі органи, згідно з Конституцією України [28], Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" [29], в яких передбачаються повноваження випускників спеціальності ПУА з управління процесами розвитку, належать:

- у сфері соціально-економічного та культурного розвитку, планування та обліку відповідних територій; освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту; соціального захисту населення; регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища;

- у галузі бюджету, фінансів і цін; житлово комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку; будівництва; зовнішньоекономічної діяльності; оборонної роботи;

- щодо управління комунальною власністю та вирішення питань адміністративно територіального устрою; забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян та ін.

Кожна із перерахованих сфер і видів діяльності передбачає виконання державними службовцями низки виробничих функцій і завдань відповідно до посади та посадових інструкцій та потребує відповідного рівня і якості компетенцій їх виконавців.

Велику увагу слід приділити змісту майбутньої діяльності, задля якої визначаються посади, категорії і потрібна кваліфікація працівників у системі ПУА, а також ресурсному забезпеченню цієї діяльності. У складі суб'єктів управління слід розглядати керівників вищого управління і адміністрування, керівників департаментів і управлінь, керівників структурних підрозділів, фахівців різних категорій і спеціальностей (аналітиків, фахівців з інформаційних технологій, економістів, фінансистів, дослідників, менеджерів проектів та ін.).

Знаннєву модель фахівця з управління процесами розвитку в органах ПУА територіальних громад, ідентифіковану до моделі змісту, видів і структури діяльності (див. рис. 1), слід подати як відображення сукупності не - обхідної інформації стосовно змісту, завдань 100 і функцій управління, видів, обсягів і структури загальнонаукових базових, професійно спрямованих знань і практичних діяльнісних навичок, якими повинні оволодіти органі затори, керівники і учасники спільної діяльності, спрямованої на розвиток громад.

Ураховуючи, що дисципліни освітніх і робочих програм у навчальному процесі підготовки фахівців безпосередньо пов'язані між собою освітніми технологіями, для кожного рівня управління і категорії фахівців при розробці навчальних планів доцільно будувати окремі знаннєві моделі.

Компетенції, які слід набути після вивчення кожної дисципліни, згодом будуть об'єднані в інтегровані загальні і спеціальні компетенції. Для аналізу їх слід спочатку систематизувати за групами: навчальні, базові, професійні, цільові, що дозволить ви користовувати спрощений метод розробки навчальних планів, зокрема послідовність викладання дисциплін, яка повинна спиратися на зв'язок між ними. Назва і вступ до кожної дисципліни повинні продовжувати розвивати ідеї і методи попередньої дисципліни і готувати основу для вивчення і сприйняття наступних. Методичне забезпечення дисциплін повинно складатись із цілісної сукупності способів і форм надання знань, які динамічно розвиваються і спрямовуються на розширення професійної культури і громадянської зрілості тих, хто навчається.

Досліджуючи проблеми підготовки фахівців для виконання функцій державно го управління в електронному уряді, вчені запропонували застосовувати математичну модель фахівця (Мф):

Мф = f (Зк * Пк * Дк)

Вона побудована на основі апарату множин і теорії графів, з використанням графу Кеніга - графу, вершина якого відповідає компетенціям, яким навчають молодих фахівців з ПУА, а його дуги відображають відносини, які з'єднують знаннєві (Зк), практичні (Пк) і діяльнісні (Дк) компетенції [2].

Параметри моделі можуть включати коефіцієнти важливості тої чи іншої групи компетенцій, які можуть встановлювати досвідчені фахівці в галузі державного управління і місцевого самоврядування. Для кожної групи компетенцій запропоновано розробляти "па-спорт", в якому буде наведена вичерпна інформація про їх склад. Але незважаючи на достатньо високу якість і обґрунтованість моделі, для її використання відсутня належна формалізована кількісна і якісна інформація, що не сприяє створенню можливостей їх використання.

Будуючи власні знаннєві моделі майбутніх фахівців, ВНЗ повинні враховувати знання з управління сталістю і збалансованістю процесів розвитку територій у навчальних і робочих програмах і планах підготовки, здійснювати в змісті навчальних дисциплін спеціальності імплементацію комплексу компонент (модулів, елементів) з управління розвитком у зміст професійно орієнтованих фахових дисциплін, які розкриватимуть ідеологію і зміст завдань, технології, способи і механізми опанування управлінням процесами цього суспільного явища (рис. 2). Модель дозволяє створити уявлення:

- про зміст і напрями функціональної діяльності з управління розвитком у сфері публічного управління та адміністрування;

- склад і розподіл споріднених завдань стосовно її виконання між посадами фахівців;

- повноваження і відповідальність державних службовців за виконання функцій та іншу інформацію, яка дозволяє встановити і обґрунтувати комплекс засвоюваних знань професійних компонентів програми і компетенцій майбутніх фахівців;

- системне коло навчальних дисциплін і навчальної літератури для включення в освітні програми підготовки майбутніх фахівців, що в сукупності забезпечать проектування освітніх програм, які спрямовуються на реалізацію поставлених цілей і завдань розвитку, формують компетенції фахівців спеціальності ПУА і способи їх набуття.

Імплементувати функції з управління процесами сталого розвитку до органів влади пропонується шляхом розширення змісту закріплених за ОМС функцій самоврядного управління. До функцій управління процесами сталого розвитку (УПСР), які пропонуються для імплементації у відповідні управлінські функції фахівців зі спеціальності ПУА, належать такі:

- управління соціальними процесами сталого розвитку (УСПСР);

- управління економічними процесами сталого розвитку (УЕПСР);

- управління екологічними процесами сталого розвитку (УЕкПСР);

- управління процесами розвитку інфраструктури територіальних громад (УПРІ);

- управління процесами сталого розвитку, пов'язаними зі споживанням і відновленням природних ресурсів (УПСР СВПР);

- управління технологічними процесами розвитку діяльності територіальних громад (УТПРТГ);

- управління процесами сталого розвитку технічного забезпечення (УПСРТЗ);

- управління процесами розробки і реалізації стратегій сталого розвитку (УПРРСР);

- аналіз і оцінювання процесів сталого розвитку (АОПСР);

- контроль плину і проектування процесів сталого розвитку (КПППСР).

Систематизація виконання перелічених заходів, їх розгляд і аналіз у системі організації публічної влади на місцевому рівні і в організації підготовки фахівців у вищих навчальних закладах дозволять суттєво підвищити якість управління розвитком територій.

Для повного вирішення проблеми підготовки фахівців з управління сталим розвитком територій у ВНЗ України необхідним є розроблення і запровадження таких нормативних і організаційних документів: концепції і стратегії цієї освіти, галузевих і професійних стандартів освіти та інших організаційних документів. Їх поява дозволить обґрунтовувати модулі навчання і зміст цільових навчальних дисциплін, які нададуть можливість інноваційної організації освітньої діяльності з питань визначення і вирішення проблем розвитку.

Концепція вищої освіти з управління процесами сталого розвитком для фахівців ПУА повинна вміщувати систему поглядів на цілі і зміст управління сталим розвитком територій, об'єкти і процеси, принципи і способи його реалізації, суб'єкти розвитку, систему ціннісних орієнтирів суспільства стосовно системи цих знань, що дозволить їх зрозуміти широкому колу населення, створити умови їх дотримання і розвитку, унормувати зміст показників, функції і ключові завдання управління ними.

Стає необхідним розширити гаму освітніх стандартів, які вміщуватимуть перелік професійних компетенцій, розробити каталог компетенцій за посадами, розробити зміст вимог до результатів навчання - що конкретно вони можуть робити після завершення навчання.

Висновки

Усезагальною умовою існування людства є багатофункціональна і багатоаспектна взаємодія суспільства і природи. Сучасні масштаби економічних трансформацій у суспільстві призводять до глобальних некерованих і не завжди очікуваних змін, що обумовило безпрецедентність появи стратегічно небажаних викликів у розвитку суспільства. Це зобов'язує врахувати в управлінні розвитком екологічні, соціальні й економічні імперативи в усіх сферах людської діяльності. Особливо актуалізуються питання предметного вирішення проблем сталого і збалансованого розвитку базових ланок суспільства - територіальних громад. У них процеси змін безпосередньо пов'язані з масштабами експлуатації ресурсів, капіталовкладеннями в технічний і технологічний розвиток та інституціалізацію змін, які можуть призводити до зниження здатності території до самовідтворення і саморозвитку, оскільки сучасний стан суспільного розвитку характеризується швидкою змінюваністю змісту і технологій кожного виду діяльності. Ці зміни стосуються насамперед діяльності у сферах державної і місцевої влади територій.

Зазначене актуалізує питання найскорішого забезпечення територіальної і місцевої влади фахівцями з управління процесами сталого розвитку на цьому рівні.

Проектування компонентів формування змісту освітньої програми з управління процесами розвитку територій доцільно здійснювати по кроково. У їх складі слід виділити:

- узагальнення знань з теорії сталого розвитку і формування розуміння взаємозв'язку і взаємовпливу економічних, соціальних і екологічних систем на його рівень;

- аналіз існуючих концепцій сталого розвитку;

- визначення тенденцій розвитку територій і проблем негативного характеру, що потребують найскорішого вирішення чи упередження;

- здійснення змістовного аналізу завдань ПУА в місцевому самоврядуванні в умовах децентралізації влади і ступеня відображення в них завдань з управління сталим розвитком власної території;

- визначення об'єктивних потреб су спільної праці до ПУА під час вирішення питань переходу громад на шлях сталого розвитку й управління формуванням і плином його процесів задля збільшення можливостей територій у цьому напрямі;

- формулювання вимог і обґрунтування переліку професійних і кваліфікаційних компетенцій фахівців з управління процесами сталості та посилення наукового складника навчання із запровадженням до нього сучасних інформаційних комп'ютерних технологій.

Невід'ємним складником методологічно - го забезпечення навчальних процесів професійної освіти повинні стати моделі змісту і структури діяльності, а також знаннєві моделі освіти фахівців ПУА за напрямом "управління процесами сталого розвитку територій", які дозволять визначати зміст навчання майбутніх спеціалістів відповідно до завдань і функцій майбутньої діяльності.

Аналізуючи зазначене, можна стверджу вати, що швидкі зміни в суспільному жит ті зумовлюють те, що за період підготовки бакалаврів і магістрів теоретико методичне забезпечення і практичні завдання органів влади суттєво змінюються. Ця обставина вимагає від вищої освіти врахування очікуваних змін у змісті і структурі їх майбутньої діяльності і стратегічне передбачення й обґрунтування появи нових спеціальностей і спеціалізацій, пропонованих до опанування майбутніми фахівцями.

Нині до таких стратегічно спрямованих спеціалізацій у сфері ПУА належить управління процесами сталого розвитку й виокремлення цього напряму як самостійного в підготовці фахівців у цій сфері з визначенням їх професійно-кваліфікаційного статусу і його забезпечення.

Перелік навчально методичного забезпечення для організації навчального процесу з удосконалення наявних і впровадження нових спеціальностей і спеціалізацій повинен готуватися відповідно до здійснюваних в Україні заходів у системі вищої освіти щодо підвищення її якості і конкурентоспроможності. Цьому сприяє реформа вищої освіти країни, що набирає швидких обертів і супроводжується появою значної кількості нормативно законодавчої і методичної літератури, організаційно-регулюючої інформації та інструментів [8 -13; 15-20; 22-24; 26].

Ураховуючи, що основним елементом навчального процесу є робочі програми навчальних дисциплін, вимоги до змісту яких встановлені тільки в пп. 38, 58 Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності [8] з подальшим контролем і перевіркою якості її виконання при ліцензуванні й акредитації, удосконаленню робочих програм повинна приділятися постійна увага, включаючи щорічний їх перегляд з метою уточнення змісту і нових сфер майбутньої діяльності.

Головним недоліком більшості існуючих програм навчальних дисциплін залишається їх переважно теоретична спрямованість і від сутність тісного прямого зв'язку із майбутньою діяльністю фахівців, недостатній роз гляд прикладних питань, відсутність зв'язків із функціями і посадовими обов'язками майбутньої діяльності. Стає очевидним, що робочі програми навчання слід узгоджувати з представниками майбутніх работодавців, з фахівцями управлінь персоналом, відображаючи в них питання діяльнісного змісту робо ти на провідних посадах.

Як первісний і надійний інструмент організації навчального стратегічно орієнтованого процесу підготовки фахівців зі спеціальності управління процесами розвитку слід розглядати моделювання процесів їх підготовки. Запропоновані моделі ілюструють приклад визначення змісту і послідовності етапів побудови процесу формування компетенцій фахівців, їх змістовної сутності, переліку не обхідних знань та практичного застосування. Використання моделей дозволить уявляти і використовувати інноваційні способи організації навчального процесу і трансформувати їх з урахуванням тенденцій змін у суспільстві та необхідності їх відображення в програмах підготовки фахівців на довгострокову перспективу.