Мотиваційна детермінація професійної самоефективності особистості

Размещено на http://allbest.ru

Мотиваційна детермінація професійної самоефективності особистості

О.О. Кревська

Анотація

У статті досліджено емпіричне обґрунтування мотиваційних чинників професійної самоефективності особистості. Підкреслено, що дослідницькі стратегії прикладного вивчення професійної самоефективності особистості є малодосліджу ваними для фахівців політичної сфери діяльності. Розроблено програму емпіричного вивчення заявленої проблеми на вибірці фахівців політичної сфери, які перебувають на етапі професійного навчання й етапі власне професійної реалізації. Запропонований комплекс використаних психодіагностичних методик і методів математичної обробки результатів дослідження дав змогу конкретизувати психологічні характеристики досліджуваних у вигляді емпіричних психологічних фактів: мотиваційна детермінація професійної самоефективності для фахівців із різним досвідом реалізації відрізняється психологічним змістом наповнення. Для майбутніх фахівців-політологів мотиваційними чинниками їхньої самоефективності є показники орієнтації на гру, конструктивної мотивації комунікації та перцептивної компетентності, а для працюючих фахівців політичної сфери мотиваційними чинниками професійної самоефективності виступають конструктивна комунікативність, соціальна адаптованість та прагнення до соціального порядку. На основі емпірично зафіксованих відмінностей можна обґрунтовувати варіанти психокорекційних технологій підтримки потенціалу самовдосконалення й блокування ознак професійної стагнації фахівців політичної сфери реалізації.

Ключові слова: професійна самоефективність, мотиваційні чинники, особистість, фахівці політичної сфери діяльності.

Abstract

Motivational Determination of Professional Self-efficiency of Personality

Krevska O. O.

The article is devoted to the empirical substantiation of the motivational factors of professional self-efficacy of personality. It is emphasized that research strategies for the applied study of professional self-efficacy of personality are poorly researched for the specialists of the political sphere of activity. The program of empirical study of the stated problem on the sample of specialists of the political sphere, which are at the stage of professional training and the stage of actual professional implementation is developed. The proposed set of used psychodiagnostic methods and methods of mathematical processing of the results of the study allowed to specify the psychological characteristics of the subjects studied in the form of empirical psychological facts: a motivational determination of professional self-efficacy for specialists with different experience of implementation differs in psychological content of the content. For future specialists, political scientists motivational factors of their self-efficacy are indicators of orientation to the game, constructive motivation of communication and perceptual competence, and for the experts of the political sphere motivational factors of professional self-efficacy are constructive communicative, social adaptation and aspiration to social order. Based on empirically recorded differences, one can justify variants of psychocorrection technologies to support the self-improvement potential and block the signs of professional stagnation of specialists in the political sphere of implementation.

Key words: professional self-efficacy, motivational factors, personality, specialists of the political sphere of activity.

Аннотация

Мотивационная детерминация профессиональной самоэффективности личности

Кревская О.А.

В статье исследуется эмпирическое обоснование мотивационных факторов профессиональной самоэффективности личности. Подчеркивается, что исследовательские стратегии прикладного изучения профессиональной самоэффективности личности являются малоисследованными для специалистов политической сферы деятельности.

Разработана программа эмпирического исследования заявленной проблемы на выборке специалистов политической сферы, находящихся на этапе профессионального обучения и этапе собственно профессиональной реализации.

Предложенный комплекс использованных психодиагностических методик и методов математической обработки результатов исследования позволил конкретизировать психологические характеристики исследуемых в виде эмпирических психологических фактов: мотивационная детерминация профессиональной самоэффективности для специалистов с разным опытом реализации отличается психологическим содержанием наполнения.

Для будущих специалистов-политологов мотивационными факторами их самоэффективности являются показатели ориентации на игру, конструктивной мотивации коммуникации и перцептивной компетентности, а для работающих специалистов политической сферы мотивационными факторами профессиональной самоэффективности выступают конструктивная коммуникативность, социальная адаптация и стремление к социальному порядку.

На основе эмпирически зафиксированных различий можно обосновывать варианты психокоррекционных технологий поддержки потенциала самосовершенствования и блокировки признаков профессиональной стагнации специалистов политической сферы реализации.

Ключевые слова: профессиональная самоэффективность, мотивационные факторы, личность, специалисты политической сферы деятельности.

Постановка наукової проблеми та її значення

Економічний розвиток та престиж держави визначаються здатністю до швидкого та ефективного реагування на технологічні зміни за допомогою активізації розробки, упровадження й поширення нововведень, що тісно пов'язане з особистісними якостями їхніх виконавців, із-поміж яких особливо виокремлюється самоефективність особистості. Психологічний феномен самоефективності особистості, який являє собою важливу особистісну характеристику, що переважно проявляється як прийняття відповідальності за соціальні наслідки своєї поведінки, а також у вірі у власні можливості справитись із поставленими перед людиною завданнями та труднощами, ґрунтується на ідеях позитивної природи людини і її моральних ідеалів, що є вкрай необхідним для сучасного українського суспільства.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Розробка проблеми самоефективності вперше запропонована в кінці ХХ ст. Починаючи з робіт засновника концепції самоефективності А. Бандури, у подальшому психологи конкретизували зміст і специфіку його прояву крізь призму таких категорій, як самоконтроль, самовизначення, компетентність, здібності (Л. Анциферова, А. Брушлинський, Ж. Вірна, Ю. Козелецький, Т. Титаренко та ін.), деталізуючи його структуру, механізми й здатності (М. Гайдар, Є. Головіна, Ю. Забродін, О. Карпов, І. Скотнікова та ін.) і розробляючи систему психодіагностичних засобів (К. Бік, М. Єрусалем, Дж. Маддукс, В. Ромек, Р. Шварцер, М. Шеєр та ін.).

Зважаючи на опрацювання численних вітчизняних і зарубіжних джерел, зазначимо, що саме самоефективність є важливим показником успішності особистості, що тісно взаємопов'язано з реалізацією в професійній сфері. Водночас реалії розвитку сучасної психології все частіше заявляють про відсутність логічно структурованого та цілісного розуміння самоефективності особистості внаслідок того, що особливості суспільного розвитку зумовлюють функціонування таких проявів у людських стосунках, як авторитарність, маніпулятивність, відчуженість тощо, а їхня специфіка відображається й на професійній діяльності в контексті стилю управління, спрямованості спілкування та міжособистісних стосунків (Т. Адорно, Б. Альтмейер, В. Баязітов,

С.Братченко, Дж. Даккіт, Є. Климов, Л. Уманський). Особливо це стосується фахівців, котрі належать до системи професійних відносин «людина-людина», де проблематика самоефективності вимагає більш ретельного її вивчення як характеристики особистості і як успішного професіонала (В. Андреєв, М. Вудкок, Д. Френсіс, Л. Зайверт, М. Лукашевич, Б. Швальбе, Х. Швальбе та ін.).

Із-поміж численних наукових доробок у вивченні структури й компонентів професійної самоефективності особливе місце відведено вивченню мотиваційних чинників як базових щодо визначення конструктивних, а в деяких випадках і конструктивних компенсаторних характеристик фахівця. Загалом питання, що розкривають мотиваційні особливості професійної самоефективності, залишаються недостатньо вивченими, незважаючи на те, що сучасне суспільство потребує фахівців, здатних до адекватної оцінки власних здібностей і дій та впевнених у постановці й реалізації цілей професійної діяльності. Останнім часом дослідницькі стратегії прикладного вивчення професійної самоефективності все частіше стосуються фахівців політичної сфери діяльності, що логічно доповнює психологічний арсенал сприяння демократизації суспільства на рівні вивчення індивідуальної активності суб'єктів політичної взаємодії на етапах їхнього професійного навчання й власне професійної реалізації.

Отже, мета пропонованого матеріалу - це презентація емпіричного обґрунтування мотиваційних чинників професійної самоефективності особистості.

У дослідженні використано систему методів: емпіричні (спостереження, бесіди, тестування з використанням стандартизованих мето - дик для діагностування мотиваційних чинників професійної само - ефективності особистості); методи математичної статистики (критерій нормальності Колмогорова-Смирнова; непараметричний критерій Манна-Уітні; факторний аналіз, множинний регресійний аналіз). Ста - тистична обробка даних здійснювалася за допомогою комп'ютерного забезпечення SPSS (версія 13.0).

Вибірку дослідження склали студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки віком від 18 до 22 років (n=82) та фахівці політичної сфери діяльності, а саме працівники апарату Верховної Ради України, народні депутати, помічники-консультанти віком від 25 до 52 років (n=107).

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Для емпіричного обґрунтування мотиваційних чинників професійної самоефективності особистості та визначення правомірності використання запропонованих нами діагностичних методів і методик (шкала самоефективності, методика діагностики мотиваційних орієнтації в міжособистісних комунікаціях (І. Д. Ладанов, В. А. Уразаєва), опитувальник із вимірювання соціальних і політичних позицій Г. Айзенка, методика вимірювання рівня макіавеллізму особистості (МАК-шкала), опитувальник «Як ви ставитеся до змін» (К. Фрайлінгер), методика діагностики перцептивно-інтерактивної компетентності (Н. П. Фетискіна), методика «Ієрархія потреб» (модифікація І. А. Акіндінова), форма з вивчення особистості (PRF) Д. Джексона, методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса) проведено діагностичний зріз на двох незалежних вибірках. мотиваційний політичний соціальний самоефективність

Для визначення типу розподілу отриманих емпіричних даних застосовано Z-критерій нормальності Колмогорова-Смирнова, використання якого дало змогу зафіксувати відповідність нормального розподілу для майже всіх діагностичних показників (р<0,05). Такі результати вказують на те, що в подальшій обробці емпіричних матеріалів можемо застосовувати непараметричні методи математичної статистики, а саме U-критерій Манна-Уітні, значення якого й складуть основу щодо фіксації наявних відмінностей у діагностованих групах.

Отримані результати свідчать, що діагностичні показники відрізняються між собою (рівень достовірності - від р < 0,05 до р < 0,001), за винятком таких показників, як схильність до соціалізму, схильність до традиціоналізму, потреба в безпеці, витримка, імпульсивність, загальна зацікавленість, спрямованість на себе, спрямованість на спілкування, на справу, які не будуть ураховуватися в подальшому аналізі.

Наступний крок у вивченні мотиваційних чинників професійної самоефективності особистості - процес мінімізації кількості змінних та концентрації інформації у вигляді невеликого масиву характеристик. Для цього нами використано метод факторного аналізу. Факторизація матриці психологічних шкал (змінних) у розрізі мотиваційних детермінант професійної самоефективності, визначених із застосуванням критерію U-Манна-Уітні, відбувалася за допомогою методу головних компонент (Principal Components) із наступним варімакс-обертанням (Varimax). Для визначення кількості факторів використано критерій кам'янистого насипу Р. Кетелла (scree-test). Правомірність застосування методу факторного налізу до вибірки перевіряли за критерієм Кайзера-Мейєра-Олкіна: значення кореляції між фактором і змінними, що входять у його структуру, менше 0,5 не брали до уваги в аналізі за критерієм сферичності Барлетта (р <0,001).

Правомірність застосування факторного аналізу до визначених показників у вибірці студентів перевірено за допомогою критерію адекватності вибірки Кайзера-Мейєра-Олкіна (критерій КМО = 0,623), а також критерію сферичності Барлетта (приблизне значення Х²=1280,047; df = 630; p = 0,00). У результаті отримано однозначно інтерпретовану факторну модель мотиваційних характеристик самоефективності досліджуваних студентів. Після варімакс-обертання матриця факторних навантажень виявилася доволі структурованою, із чітко вираженими десятьма факторами, що описують близько 60 % дисперсії масиву емпіричних даних. Виділення найбільш значущих факторів підтверджено відповідними високими показниками коефіцієнтів факторних навантажень (табл. 1).

Перший фактор «перцептивна компетентність» у комплексі оформлений показниками взаємопізнання (0,880), взаємовплиу (0,869), соціальної адаптивності (0,788), взаєморозуміння (0,783), соціальної автономності (0,770) та соціальної активності (0,595). Другий фактор «конструктивна мотивація комунікацій» містить такі показники застосованих діагностичних методик, як гармонійність (0,964), орієнтація на розуміння партнера (0,811), орієнтація на прийняття партнера (0,807), орієнтація на досягнення компромісу (0,571). Третій фактор містить такі компоненти, як потреба в повазі (-0,702), самореалізації (-0,652) і расизм (0,538), які в комплексній характеристиці згруповані у фактор «деструктивність потреб». Фактор «нонлібералізм» визначають такі показники, як лібералізм (-0,613), потреба в задоволенні матеріального стану (0,544), реаліст (0,509). До п'ятого фактора «зважений ризик» із найбільшою факторною вагою увійшли показники уникнення ризику (0,661), вільнодумець (0,630). Фактор, що однозначно інтерпретується як «потреба у порядку», містить показники дозволеності (-0,659) та потреби в порядку (0,582). Сьомий фактор «орієнтація на гру» продемонстрував найсильніший зв'язок, який він має із такими показниками, як орієнтація на гру (0,628) і релігійність (0,614). Фактор «прагнення до самоефективності» найбільшою мірою визначає однойменний показник самоефективності (0,702) та показник потреби в досягненні (0,535), а фактор, що отримав назву «комунікативна зверхність», містить такі складники, як комунікабельність (0,590) і домінантність (0,530). До десятого фактора «потреба в соціальному визнанні» увійшли показники потреби в соціальному схваленні (0,804) та потреби в підтримці (0,568).

Таблиця 1

Власні значення виокремлених факторів на групі досліджуваних студентів

Наступним етапом статистичного аналізу отриманих даних стало використання методу множинного регресійного аналізу за зворотним покроковим методом (Backward), у результаті чого отримано остаточну модель множинної регресії, яка пояснює близько 72 % дисперсії залежної змінної («самоефективності»).

Основними детермінантами прояву самоефективності як залежної змінної в групі досліджуваних студентів стали «орієнтація на гру» (р=0,447), «конструктивна мотивація комунікацій» (р=0,366) і «перцептивна компетентність» (р=0,345), що загалом дає змогу визначити такі основні психологічні характеристики мотиваційного спрямування цих досліджуваних, як виражена демонстративність, сповнена артистизму й безпечності; їхні розвинені комунікативні здібності дають змогу швидко та ефективно встановлювати контакти з іншими людьми, виконувати продуктивні завдання в процесі спілкування й міжособистісної взаємодії; виражена екстравертованість знаходить прояв у перцептивних здібностях взаємодії з представниками різних груп і категорій людей.

Наступним етапом факторизації масиву емпіричних даних став пошук факторної структури мотиваційних чинників професійної самоефективності працівників політичної сфери. Правомірність застосування факторного аналізу до визначених показників у цій вибірці перевірено за допомогою критерію адекватності вибірки Кайзера-Мейєра-Олкіна (критерій КМО = 0,594), а також критерію сферичності Барлетта (приблизне значення %²=1385,571; df = 630; p = 0,00), що засвідчило доцільність і можливість використання заданого типу аналізу для обраних даних.

Після варімакс-обертання матриця факторних навантажень виявилася доволі структурованою, із чітко вираженими десятьма факторами, що описують 60 % дисперсії масиву емпіричних даних. Виділення найбільш значущих факторів підтверджено відповідними високими показниками коефіцієнтів факторних навантажень (табл. 2).

Таблиця 2

Власні значення виокремлених факторів для досліджуваних працівників політичної сфери

Отже, перейдемо до детального змістового аналізу кожного з виділених факторів. Серед компонентів першого фактора «гармонійне світобачення» виокремлюються гармонійність (0,833), реакційність (0,755), досягнення компромісу (0,746), ознаки лібералізму (-0,730), орієнтація на прийняття партнера (0,619), орієнтація на розуміння партнера (0,608), ознаки реаліста (-0,597), релігійність ( 0,593).

До другого фактора «задоволеність потреб» увійшли такі показники, як потреба в задоволенні матеріального стану (0,719), дозволеність (0,649) і потреба в приверненні уваги (0,608).

Третій фактор узагальнив такі компоненти, як расизм (0,602), прояви вільнодумства (0,597) та соціальна автономність (0,536), що дають змогу інтерпретувати його як «соціальну відчуженість».

Четвертий фактор «соціальний порядок» містить такі діагностичні показники, як соціальна активність (0,684) і потреба в порядку (0,535).

До п'ятого фактора увійшли два компоненти, а саме комунікабельність (0,748) й агресія (-0,566), що дало змогу інтерпретувати його як «конструктивну комунікативність».

Наступний фактор - «готовність до допомоги» - оформлений однойменним показником «готовність допомогти» (0,777) і показником домінантності (0,534).

Сьомий фактор «взаємоповага» складається з показників взаємовпливу (0,754) й потреби в повазі (0,524). Фактор «потреба в досягненні» визначено вираженими потребою в досягненні (0,705) та потребою в підтримці (0,600,).

Дев'ятий фактор «взаєморозуміння» містить однойменний показник взаєморозуміння (0,680) та показник орієнтації на гру (0,644).

Останній фактор об'єднав ще два діагностичні критерії (соціальної адаптивності (0,755) і взаємопізнання (0,655)), інтерпретовані нами як «соціальна адаптивність».

У результаті застосування множинного регресійного аналізу на вибірці фахівців політичної сфери нами отримано остаточну модель множинної регресії, яка пояснює 64 % дисперсії залежної змінної («самоефективність»). Основними детермінантами прояву самоефективності як залежної змінної в групі досліджуваних фахівців політичної сфери стали «конструктивна комунікативність» (Я=0,472), «соціальна адаптивність» (Я=0,385) та «соціальний порядок» (Я=0,208).

Зважаючи на перелік психологічних характеристик мотиваційного спрямування цих досліджуваних, можна стверджувати, що ці фахівці є носіями вираженої здатності впливу на оточуючих за допомогою різноманітних словесних форм: від прохання, побажання, переконання, поради до заклику, навіювання, вимоги, розпорядження, наказу тощо. Їхня здатність здійснювати вплив на людей своїм ставленням до них, а також умінням реалізувати логічну послідовність у мовленнєвій і практично-діяльнісній формах підкріплюється впевненістю у власних силах, вірою в здійсненність справи, оптимізмом, бадьорістю духу, чим і підкріплюється їхня соціальна адаптивність.

Отже, проведене емпіричне дослідження є специфічним підтвердженням щодо наявності відмінностей у показниках мотиваційної детермінації професійної самоефективності особистості.

Так, на етапі професійного становлення фахівців-політологів мотиваційними чинниками їхньої самоефективності є показники орієнтації на гру, конструктивної мотивації комунікацій та їхня перцептивна компетентність, на відміну від фахівців політичної сфери, професійна самоефективність яких детермінована показниками конструктивної комунікативності, соціальної адаптивності та прагненням до соціального порядку.

Висновки й перспективи подальших досліджень

Презентовані емпіричні результати потребують подальшого їх використання в практиці забезпечення ефективного розвитку мотивації професійної самоефективності фахівців політичної сфери, що дасть змогу підтримувати їхній потенціал самовдосконалення й блокувати ознаки про - фесійної стагнації.

Перспективним напрямом дослідження уважаємо подальшу верифікацію когнітивних та емоційних чинників професійної самоефективності особистості й розробку корекційно-розвивальних технологій ефективної самоефективності та компетентності особистості.

Література

1. Бююль А. SPSS: Искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей : пер. с нем. / А. Бююль. - Санкт-Петербург : «ДиаСофтЮП», 2005. - 608 с.

Buhl, A. SPSS: Iskusstvo obrabotki informatsii. Analiz statisticheskikh dannykh i vosstanovleniye skrytykh zakonomernostei [Art of information processing. Statistical data analysis and hidden regularities restoration.]. - SPb : DiaSoftYuP Publ., 2005. - 608 p.

Размещено на Allbest.ru