Проектування результатів підготовки майбутніх вчителів біології та здоров'я людини з урахуванням компетентнісного підходу в освіті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проектування результатів підготовки майбутніх вчителів біології та здоров'я людини з урахуванням компетентнісного підходу в освіті

Г. Білецька, Н. Міронова, Хмельницький

Анотація

вчитель біології компетентність

У статті висвітлені результати дослідницької роботи проведеної з метою проектування результатів підготовки майбутніх вчителів біології та здоров'я людини у закладах вищої освіти. З урахуванням компетентнісного підходу в освіті результати підготовки спроектовано як пререлік програмних результатів навчання і компетентностей, що визначають кваліфікацію випускника. Під час їх визначення враховувалися вимоги роботодавців до професійних якостей вчителя та особистісні потреби сучасного фахівця. Відповідно, виокремлено загальну (соціально-особистісну) і фахові компетентності здобувачів вищої освіти за спеціальністю 014 Середня освіта (біологія та здоров'я людини). Обґрунтовано, що фаховими компетентностями є дослідницька, проектувальна, організаційна, управлінська і контрольна. Визначено перелік результатів навчання, що відображають очікувані навчальні досягнення студента і характеризують сформованості програмних компетентностей майбутнього вчителя біології та здоров'я людини. Формування спроектованих результатів навчання і компетентностей буде забезпечувати становлення особистості вчителя, що здатний вирішувати професійні завдання з організації і здійснення навчально-виховного процесу з біології та основ здоров'я людини у загальноосвітній школі і володіє професійно значимими особистісними якостями.

Ключові слова: студентоцентроване навчання, компетентність, результат навчання.

Annotation

H. Biletska, N. Mironova, Khmelnytskyi, Ukraine

Постанова проблеми

З набуттям чинності нового Закону України «Про вищу освіту» почався новий етап реформування вітчизняної освітньої системи. Закон містить багато норм, апробованих в європейських університетах, але нових для українських закладів освіти. Однією з них є автономія закладів вищої освіти, що передбачає право самостійно розробляти та реалізовувати освітні програми в межах ліцензованих спеціальностей, тобто виявляти незалежність і відповідальність у формуванні змісту освіти та забезпеченні її якості. Якщо дотепер галузеві стандарти освіти визначали переліки нормативних навчальних дисциплін та обсяги їх вивчення, а також вимоги до рівня підготовки фахівця, то новий Закон України «Про вищу освіту» передбачає, що нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти формулюватиметься як очікувані результати навчання і компетентності випускника, а переліки навчальних дисциплін визначатимуться самими закладами освіти під час розроблення освітніх програм і навчальних планів. З огляду на це, актуалізується проблема визначення очікуваних результатів навчання і компетентностей випускників, які є складниками освітніх програм.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розроблення освітніх програм базується на компетентнісному підході, що дозволяє запровадити студентоцентроване навчання, основними категоріями якого є результати навчання і компетентності. Ці два терміни нині є ключовими у Європейському просторі вищої освіти, їх аналізу та проектуванню присвячено велику кількість наукових публікацій, вони були і є предметом обговорення на багатьох конференціях, а також предметом багатьох дискусій та причиною непорозумінь.

Різні підходи до визначення сутності цих понять висвітлені у низці нормативних документів і наукових праць. Зокрема, Проект Tuning визначає результати навчання як формулювання того, що повинен знати, розуміти, бути здатним продемонструвати студент після завершення навчання [7].

У вітчизняних документах наведені дещо інші визначення результатів навчання. Наприклад, у Законі України «Про вищу освіту» результати навчання потрактовано як «сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою у процесі навчання за певною освітньо - професійною, освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти» [1]. У наукових працях і спеціалізованій літературі зустрічаються й інші трактування результатів навчання, але у всіх них акцент робиться на тому, що результати навчання сфокусовані на очікуваних навчальних досягненнях студента й тому, що він може продемонструвати після завершення навчання.

Методологія Tuning передбачає, що результати навчання формулюються в термінах компетентностей, тому важливим є визначення цього терміну. Експерти Міжнародної комісії Ради Європи визначають компетентність як здатність успішно задовольняти індивідуальні і соціальні потреби, виконувати поставлені завдання [5] й наголошують, що до її структури входять знання, пізнавальні та практичні вміння і навички, ставлення, емоції, цінності, етичні нормі, мотивація [6].

У законі України «Про вищу освіту» компетентність трактується як «динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти» [1].

Дослідженню різних підходів до сутності і структури поняття компетентність присвячені наукові праці Н. Бібік, С. Гончаренка, Р. Гуревича, В. Лозової, О. Локшиної, Н. Ничкало, О. Овчарук,

О.Пометун, В. Ягупова та ін. У результаті аналізу різних визначень компетентністності можна зробити висновок, що більшість дослідників характеризує її як складну, інтегровану, багатофакторну, багатоаспектну якість особистості. Зміст поняття «компетентність» автори науково -педагогічних досліджень розкривають через знання, вміння, навички, одержаний досвід, здібності, набуті і розвинені в процесі навчання. Однак, слід відзначити, що ґрунтуючись на знаннях, уміннях і навичках, компетентність не зводиться до них. Вона є якістю особистості, що формується на основі знань, умінь і навичок як здатність реалізувати їх в конкретній ситуації, в практичній діяльності. Також спільним у всіх підходах до визначення компетентності є уявлення про те, що вона формується і проявляється в практичній діяльності.

Автономія закладів вищої освіти у формуванні освітніх програм і визначенні програмних результатів навчання і компетентностей випускників, а також наявність різних підходів до визначення сутності цих понять актуалізує проблему формулювання результатів навчання, які характеризують компетентності майбутніх вчителів біології та здоров'я людини і є складниками освітньої програми їх підготовки у закладах вищої освіти.

Мета статті полягає у проектуванні результатів підготовки майбутніх вчителів біології та здоров'я людини у закладах вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для визначення результатів підготовки майбутніх вчителів біології потрібно чітко розмежувати поняття «результати навчання» і «компетентності». Методологія Tuning чітко розмежовує ці поняття і визначає низку відмінностей між ними. По-перше, результати навчання формулюються викладачами, а компетентності набуваються особами, які навчаються. По-друге, результати навчання, на відміну від компетентностей, повинні бути чітко вимірюваними. По-третє, компетентності набуваються поступово, формуються цілою низкою навчальних дисциплін або модулів на різних етапах освітньої програми. Вони можуть починати формуватися під час оволодіння програми одного рівня і закінчувати формуватися на іншому, вищому рівні, а результати навчання відносяться до окремого модуля чи періоду навчання (освітньої програми) [7].

Найважливіші результати навчання і компетентності, що включаються в освітню програму і визначають кваліфікацію випускника, називаються програмними. Програмні результати навчання визначають, що студент повинен знати, розуміти та бути здатним виконувати після успішного завершення освітньої програми. Сформованість програмних результатів навчання характеризує програмні компетентності фахівців. Ці компетентності в однакових освітніх програмах різних закладів вищої освіти повинні бути подібними чи порівнюваними між собою.

У Хмельницькому національному університеті з 2017 року започатковано підготовку бакалаврів за спеціальністю 014 Середня освіта (біологія). Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України № 506 від 12 травня 2016 року назву предметної спеціальності було замінено і нині спеціальність називається 014 Середня освіта (біологія та здоров'я людини) [2]. Метою освітньої програми підготовки бакалаврів за цією спеціальністю є формування особистості фахівця, що здатний вирішувати типові професійні завдання з організації і здійснення навчально-виховного процесу з біології та основ здоров'я людини в загально-освітній школі та володіє професійно значимими якостями особистості вчителя.

Розроблення освітньої програми підготовки бакалаврів за спеціальністю 014 Середня освіта (біологія та здоров'я людини) передбачає визначення переліку програмних компетентностей і результатів навчання. Під час визначення переліку програмних компетентностей враховувався їх загальноприйнятий є поділ на дві групи: загальні і предметно-спеціальні (фахові) компетентності. Фахові компетентності залежать від предметної галузі. Вони визначають профіль освітньої програми і кваліфікацію випускника, роблять кожну освітню програму індивідуальною. Загальні компетентності мають універсальний, не прив'язаний до предметної галузі характер. Наприклад, здатність до навчання, креативність, володіння українською та іноземними мовами, базовими інформаційними технологіями тощо. Ці компетентності здобуваються в процесі виконання освітньої програми і надають додаткові можливості для працевлаштування. Загальні компетентності не менш важливі, ніж фахові, і повинні бути збалансованими з ними [4, с. 10].

Виокремлення фахових і загальних компетентностей відповідає предметній та особистісній орієнтації освітніх цілей, що була визначена польським педагогом В. Оконем [3]. Предметний аспект цілей освіти пов'язаний із пізнанням світу й одержанням навичок, що дозволяють брати участь у його перетворенні, особистісний - з пізнанням самого себе, формуванням інтересів, саморозвитком [3, с. 314].

Фахові компетентності дозволяють майбутнім вчителям біології та здоров'я людини проектувати та організовувати розвивальне освітнє середовище для організації навчально-виховного процесу з біології та основ здоров'я людини, а також власну педагогічну діяльність; здійснювати управління і контроль навчальним процесом з біології та основ здоров'я людини у загальноосвітній школі; здійснювати дослідницьку діяльність. Загальні компетентності забезпечують формування у майбутніх вчителів біології та здоров'я людини індивідуально-психологічних якостей, що необхідні для успішної реалізації в професійній діяльності і суспільному житті.

Під час розроблення освітньої програми підготовки бакалаврів за спеціальністю 014 Середня освіта (біологія та здоров'я людини) визначено наступний перелік програмних компетентностей:

1) соціально-особистісна (загальна) - здатність і готовність здійснювати загальнокультурне, фізичне і професійне вдосконалення своєї особистості, адаптуватися до оточуючої соціальної реальності і самореалізуватися у суспільстві, володіння екологічною культурою;

2) дослідницька - здатність і готовність здійснювати дослідницьку діяльність під час навчально- виховного процесу у загальноосвітній школі, а також з метою отримання знань про біологічні та валеологічні процеси і явища;

3) проектувальна - здатність і готовність проектувати розвивальне освітнє середовище для організації навчально-виховного процесу з біології та основ здоров'я людини, а також власну педагогічну діяльність;

4) організаційна - здатність і готовність організовувати процес навчання з біології та основ здоров'я людини у загальноосвітній школі;

5) управлінська - здатність і готовність здійснювати управління навчальним процесом з біології та основ здоров'я людини у загальноосвітній школі;

6) контрольна - здатність і готовність здійснювати процедури контролю навчальних досягнень учнів з біології та основ здоров'я людини.

Під час розроблення освітньої програми підготовки майбутніх вчителів біології та здоров'я людини визначено перелік програмних компетентностей, що забезпечують сформованість вище зазначених компетентностей (табл. 1).

Таблиця 1.