Формування комунікативної компетенції студентів природничої спеціальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ПРИРОДНИЧОЇ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

Рожак Наталія Володимирівна,

асистент кафедри іноземних мов природничих факультетів

Львівського національного університету ім, Івана Франка

У статті аналізуються проблеми формування комунікативної компетенції студентів природничої спеціальності у процесі вивчення іноземної мови. Автор порівнює підходи різних науковців до цієї проблеми. Безперечно, що сучасні спеціалісти повинні вміти не тільки прочитати і зрозуміти іноземну літературу за спеціальністю, але й володіти достатніми навичками та уміннями вести дискусії на актуальні теми, брати участь у конференціях, шукати потрібну інформацію в іншомовних друкованих та електронних джерелах. Формування іншомовної комунікативної компетенції - це систематизований, логічно побудований процес навчання, в ході якого студент повинен оволодіти усіма видами мовленнєвої діяльності - говорінням, читанням, письмом, аудіюванням. Комунікативні навички студентів природничої спеціальності формуються у комунікативно орієнтованих, фахово створених викладачем ситуаціях.

Ключові слова: компетенція, комунікативна компетенція, іншомовна комунікативна компетенція, лінгвістична компетенція, соціокультурна компетенція.

іноземна мова комунікативна компетенція студент

Постановка проблеми. В наш час людство увіходить в нову, інформаційну, еру, що означена глобалізмом, змішуванням культур, інформаційним вибухом, усвідомленням екологічних загроз для цивілізації. Українське студентство, майбутні фахівці природничого спрямування, не мають стояти осторонь цих проблем і загроз. Тому актуалізується питання обміну інформацією щодо пошуку ефективних рішень у сфері мінімізації екологічних ризиків і донесення до підростаючого покоління їх важливості для майбутнього людства.

Ці питання вимагають від студентів природничої спеціальності оволодіння іноземними мовами, в першу чергу англійською, в обсягах, необхідних для ефективної комунікації.

Відповідно до Загальноєвропейських рекомендацій мовної освіти, метою навчання іноземних мов є розвиток у студентів іншомовної комунікативної компетенції [1, с. 25]. У Навчальній програмі з іноземних мов формування іншомовної комунікативної компетенції розуміється як здатність до міжкультурного іншомовного спілкування [2, с. 4]. Сучасний студент природничої спеціальності повинен володіти іноземною мовою як засобом міжкультурного діалогу і засобом саморозвитку. А це передбачає формування у нього належного рівня іншомовної комунікативної компетенції.

У Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти визначено основні напрями професійної підготовки фахівців, що передбачають досягнення студентами немовного факультету достатнього рівня іншомовної комунікативної компетенції у професійній сфері спілкування [1, с. 27]. Проте, дослідники [3; 4] стверджують, що випускники немовних факультетів вузів мають невисокий рівень її сформованості. Тому актуальною метою статті буде процес формування іншомовної комунікативної компетенції студентів природничої спеціальності вищих навчальних закладів.

Аналіз останніх публікацій. Поняття, зміст, структуру, чинники формування комунікативної компетенції у педагогіці і методиці навчання іноземних мов досліджувалися як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Серед них варто назвати зарубіжних авторів, таких як: Н. Хомські, Г. Менг і Б. Крафт, І. Зимня, М. Воятюнев, Г. Китайгородська. Сучасні вітчизняні науковці, що займаються проблемами формування іншомовної комунікативної компетенції: В. Бондар, Н. Бориско, М. Галицька, О. Данилюк, с. Козак, Н. Костенко, Є. Костик, Н. Микитенко, О. Тарнопольский та ін.

Виклад основного матеріалу. У руслі нашого дослідження, перш за все, варто розмежувати поняття «компетентність» і «компетенція». У «Сучасному тлумачному словнику української мови» «компетентний» трактується таким чином: «1. Який має грунтовні знання в певній галузі; тямущий; 2. Який має певні повноваження; повновладний. «Компетенція» - 1. Гарна обізнаність із чимось; 2. Коло повноважень певної організації, установи або особи» [5, с. 346].

У лінгвістику й методику викладання іноземних мов термін «компетенція» був уведений у 1965 році М. Хомські і трактувався як здатність, яка необхідна для виконання переважно мовної діяльності в рідній мові [6, с. 32].

Наразі поняття «компетенція» С.В. Козак визначає як єдність знань, навичок і відносин у процесі професійної діяльності, які зумовлені вимогами посади, конкретною ситуацією і цілями організації [7, с. 32]. В. А. Семіченко вважає, що «компетенція» - коло тих питань, котрі повинна і реально може розв'язувати людина, яка виконує професійну чи соціальну роль [8, с. 44].

Поняття «комунікація» (з лат. communication - повідомлення [5, с. 347]) означає обмін інформацією, спілкування, зв'язок. З психологічної точки зору, спілкування - складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що породжується потребою спільної діяльності і який містить у собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприймання і розуміння іншої людини [9, с. 152]. Педагогічний підхід визначає комунікацію як процес спілкування в усній чи писемній формі, когнітивна сутність якої полягає в обміні інформацією та її оцінюванні [10, с. 11].

Комунікативну компетенцію варто розглядати як набуту особливу якість мовленнєвої особистості. Різні підходи до сутності і значення комунікативної компетенції вказують на багатоаспектність цього поняття (табл. 1).

Таблиця 1

Сутність і значення комунікативної компетенції

Узагальнюючи, можна констатувати, що зміст іншомовної комунікативної компетенції складають певні умови. Зокрема, ефективна іншомовна комунікація залежить від уміння реалізувати комунікативні наміри; щоб їх реалізувати - необхідно володіти іншомовним матеріалом й набути умінь вживати його в конкретних ситуаціях.

Навчання іноземної мови, спираючись на загальнодидактичні принципи, відрізняється тим, що головною метою тут є не накопичення знань, як це має місце в навчанні інших дисциплін, а «оволодіння студентами діяльністю іншомовного спілкування» [1, с. 28].

Вважаємо, що процес формування іншомовної комунікативної компетенції студентів природничої спеціальності можна зобразити як систему, що включає: умови навчання, принципи і мотивацію навчання, структуру власне комунікативної компетенції (компоненти і види компетенції); підходи та методи навчання (рис. 1).

іноземна мова комунікативна компетенція студент

Рис. 1. Система формування комунікативної компетенції студентів природничої спеціальності*

складено автором за Є.В. Костик [3].

Аналіз наукових розвідок [4; 7; 17; 16; 18] з проблем викладання іноземних мов у вузах показав, що вчені мають різні погляди щодо складових комунікативної компетенції.

О.Л. Канюк вважає, що інваріантними компонентами іншомовної комунікативної компетенції є лінгвістична компетенція (мовні знання), дискурсивна компетенція (володіння способами поведінки у проблемних комунікативних ситуаціях), діяльнісна компетенція (використання мови в реальних умовах продуктивної діяльності) [17, с. 80].

С.В. Козак у лінгвістичній компетенції виокремлює такі складові: лексичну(скла дається з лексичних та граматичних елементів); граматичну (знання та вміння користуватися граматичними ресурсами мови); семантичну (здатність студента усвідомлювати й контролювати організацію змісту, відношення слова до його загального контексту, внутрішньолексичні зв'язки, значення граматичних елементів, категорій, структур); фонологічну, орфографічну та орфоепічну [7, с. 167].

М.М. Галицька виділяє такі компоненти в структурі іншомовної комунікативної компетенції [16, с. 42]:

- мовний компонент. Передбачає удосконалення знань з лексики, граматики, семантики, фонології.

- мовленнєвий компонент (вміння використовувати мовний матеріал для досягнення комунікативних, інформативних, когнітивних, сугестивних та інших цілей). Передбачає удосконалення умінь та навичок говоріння, аудіювання, письма, читання; володіння мовцем багатством мовних засобів, нормами мовлення, стильовим і жанровим розмаїттям, формами мовлення: усною та письмовою.

- соціокультурний компонент. Сприяє більш усвідомленому оволодінню іноземною мовою як засобом спілкування, оскільки основними мотивами вивчення іноземної мови є прагнення розширення світогляду, інтерес до культури народу, мова якого вивчається.

- інтеркультурний компонент. Передбачає ефективність комунікації через взаєморозуміння, пошану до культури іншомовного партнера.

Соціокультурний й інтерекультурний компоненти комунікативної компетенції тісно пов'язані. На думку Т.М. Колодько, соціокультурна компетенція включає: країнознавчу компетенцію (здатність застосовувати знання про народ - носія мови, його національний характер, особливості побуту, звичаї, традиції, здобутки у галузі освіти, науки, культури); лінгвокраїнознавчу компетенцію (вміння застосовувати знання мовних одиниць, у т.ч. з національно-культурним компонентом семантики, відповідно до соціально-мовленнєвих ситуацій); соціолінгвістичну компетенцію (здатність застосовувати знання особливостей національного мовленнєвого етикету і невербальної поведінки, здатність організовувати мовленнєве спілкування відповідно до комунікативної ситуації, соціальних норм поведінки [18, с. 13].

Потреба розвивати соціокультурну компетенцію студентів випливає з тісних зв'язків між мовою і культурою. Щоб вільно володіти іноземною мовою, недостатньо механічно заучити традиційні компоненти системи мови, студент повинен знати, розуміти і дотримуватись правил етикету лінгвокультури носіїв мови та норм їх мовленнєвої поведінки, тобто володіти соціокультурною компетенцією [4, с. 17].

Формування міжкультурної (у М.М. Галицької - інтеркультурної) компетенції студентів природничої спеціальності у процесі навчання іноземних мов сприятиме виробленню практичних навичок спілкування з представниками інших культур, надаватиме змогу мінімізувати можливість образи почуттів представників інших культур, максимізувати співробітництво та взаєморозуміння [2, с. 22], а також здатність до ефективної особистісної і професійної взаємодії в багатомовному середовищі.

Таким чином, іншомовна комунікаційна компетенція, яку необхідно сформувати у студентів, включає цілий комплекс складових.

Ефективними методами формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів природничої спеціальності можуть стати інтерактивні методи навчання іноземної мови. Інтерактивними є такі методи, коли студент є діяльним учасником навчального процесу, тобто щось здійснює: говорить, управляє, моделює, пише, рисує тощо.

Використання інтерактивних методів дозволяє студентові бути не лише слухачем, спостерігачем, а й брати активну участь у процесі [19].

Методи інтерактивного навчання «Асоціативний кущ» і «Мозаїка» спрямовані на розвиток лексичних навичок у продуктивних видах мовленнєвої діяльності - говорінні та писемному мовленні - і є підготовчим етапом до розвитку умінь у цих видах мовленнєвої діяльності [19, с. 98]. Метод «Асоціативний кущ» передбачає нагромадження студентами групи асоціацій до запропонованого викладачем слова.

Метод роботи у парах допомагає у підготовці до публічного виступу та дискусії. Робота у парах дозволяє студентам подумати, обмінятись ідеями з партнером, а потім озвучувати свої думки перед аудиторією. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вмінь висловлюватись, критично мислити, вести дискусію й переконувати співрозмовників.

Інтерактивний метод «Мікрофон» дозволяє кожному студенту продукувати короткі висловлювання по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію. Цей метод є ефективним для формування у студентів навичок та вмінь монологічного мовлення.

Метод проектів - комплексний навчальний метод, який дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, дає можливість студентові проявляти самостійність у виборі джерел інформації, способі її викладу і презентації, а також вести індивідуальну роботу над темою, яка викликає найбільший інтерес [20, с. 10]. Це зумовлює високу мотиваційну активність студента.

Стосовно занять з іноземної мови, проект - це спеціально організований викладачем комплекс дій, що передбачає самостійну творчу іншомовну діяльність учнів з розв'язання певної проблеми і завершується створенням творчого продукту. Головним завданням проекту має стати пошук реального вирішення вузькоспеціалізованого питання, а не обговорення загальних тенденцій [20, с. 12]. Метод проектів формує у студентів комунікативні навички, культуру спілкування, уміння коротко і доступно формулювати думки, толерантно відноситися до думки партнерів по спілкуванню, аргументувати власну точку зору і переконувати партнерів в її правильності.

Висновки. В наш час вивчення іноземних мов студентами природничого профілю є не лише обов'язковою умовою успішної навчальної і професійної діяльності, а й дієвою формою розвитку особистості. Мета навчання - формування комунікативної компетенції в аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. Комунікативна компетенція проявляється в різних видах мовленнєвої діяльності. Формування іншомовної комунікативної компетенції - процес складний і багатоаспектний. Процес підготовки студентів природничої спеціальності до іншомовного спілкування повинен бути спрямований на формування у них знань, вмінь та навичок здійснювати комунікацію через зовнішнє мовлення, усне і писемне (попередньо має бути реалізоване внутрішнє мовлення).

Традиційно навчання іноземної мови студентів природничої спеціальності було орієнтоване на читання, розуміння й переклад спеціальних текстів, а також на вивчення синтаксису наукового стилю. Сучасний погляд на методику викладання іноземної мови спонукає звернути більшу увагу на розвиток навичок іншомовного спілкування на професійні теми і ведення наукових дискусій. В наш час якісна підготовка студента можлива лише завдяки поєднанню традиційних та інноваційних методів навчання.

Список використаної літератури

1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / наук. ред. укр. вид. ; д-р пед. наук, проф. с. Ю. Ніколаєва. - Київ : Ленвіт, 2003. - 273 с.

2. Жовнірук З. Навчальна програма рівневого вивчення англійської та німецької мов для студентів природничих факультетів університету / З. Жовнірук, Г. Ісаєва, Н. Микитенко. - Львів, видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка. 2010. - 46 с.

3. Костик Є.В. Формування іншомовної мовленнєвої компетенції студентів нефілологічних факультетів у ВНЗ / Є.В. Костик // Іноземні мови у вищій освіті: лінгвістичні, психолого-педагогічні та методичні перспективи : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків : НУ «ЮАУ ім. Ярослава Мудрого», 2012. - с. 141-142.

4. Микитенко Н.О. Технологія формування іншомовної професійної компетентності майбутніх фахівців природничого профілю : автореф. дис. ... д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Н.О. Микитенко. - Тернопіль, 2011. - 43 с.

5. Сучасний тлумачний словник української мови: 60 000 слів / За ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. - Харків : ШКОЛА, 2009. - 832 с.

6. Chomsky N. Knowledge of Language. Its Nature, Origin, and Use / N. Chomsky. - Westport : Praeger Publishers, 1986. - XXIX + 314 p. - (Convergence).

7. Козак С.В. Формирование иноязычной коммуникативной компетенции будущих специалистов морского флота : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / с. В. Козак. - Одеса, 2001. - 224 с.

8. Семиченко В.А. Концепция целостности и ее реализация в профессиональной подготовке будущих учителей (психолого-педагогический аспект): дис. ... д-ра психол. наук / В.А. Семиченко - К., 1992. - 432 с.

9. Винославська О.В. Психологія : навч. посіб. / О.В. Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л. Зливков та ін.; за наук. ред. О.В. Винославської. - К.: Фірма «ІНКОС», 2005. - 352 с.

10. Бориско Н. Ф. Общеевропейские компетенции владения иностранным языком: изучение, обучение, оценка. Анализ некоторых аспектов / Н. Ф. Бориско / Іноземні мови. - 2005. - № 1. - с. 8-14.

11. Гез Н.И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований / Н. И. Гез // Иностранные языки в школе. - 1985. - № 2. - с. 17-24.

12. Китайгородская Г.А. Принцип интенсивного обучения иностранным языкам / Г.А. Китайгородская // Иностранные языки в школе. - 1988. - № 6. - с. 3-8.

13. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании / И.А. Зимняя. - М. : Московский исследовательский центр подготовки специалистов, 2004. - 116 с.

14. Богданович Т.Г. Розвиток професійно-комунікативної компетенції при викладанні іноземних мов / Т.Г. Богданович // Наукові записки. Серія «Філологічна». - Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». - 2008. - Вип. 9. - с. 508-512.

15. Тарнопольський О.Б. Методика навчання студентів вищих навчальних закладів письма англійською мовою / О. Б. Тарнопольський, с. П. Кожушко. - Вінниця : Нова книга, 2008. - 288 с.

16. Галицька М. М. Складові комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів / М.М. Галицька // Освітологічний дискурс. - 2015. - № 2 (10). - с. 39-48.

17. Канюк О.Л. Формування вмінь іншомовного ділового спілкування майбутніх соціальних працівників в процесі професійної підготовки : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / О.Л. Канюк ; Ужгород. нац. ун-т. - Ужгород, 2009. - 225 с.

18. Колодько Т.М. Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Т.М. Колодько; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. - К., 2005. - 20 с.

19. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології / І. М. Дичківська - Київ : Академвидав, 2004. - 218 с.

20. Олексюк О.Є. Теоретичні основи методу проектів як педагогічної технології / О.Є. Олексюк // Наукові праці : наук.-метод. журн. - Миколаїв, 2004. - Вип. 23. - с. 10-13.

Lecturer of Foreign Languages of Science Faculties Department Ivan Franko Lviv National University

FORMATION OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF STUDENTS OF NATURAL SPECIALITY