Особливості теоретичної підготовки школярів-орієнтувальників 11-13 років

Размещено на http://www.allbest.ru

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Особливості теоретичної підготовки школярів-орієнтувальників 11-13 років

Ірина Войтович, Василь Войтович,

ОленаДем'янчук, Олександр Сологуб

Анотації

Аналіз літературних джерел засвідчив, що загалом питання різних видів спортивної підготовки орієнту- вальників-початківців піднімається науковцями, разом із тим питання методики теоретичної підготовки є малодослідженим. Завдання наукової роботи передбачали визначення науково-методичних основ спортивної підготовки, зокрема теоретичної, школярів-орієнтувальників 11-13 років; формування методики теоретичної підготовки дітей 11-13 років зі спортивного орієнтування в процесі гурткової роботи 1-го року навчання та оцінка її впливу.

У статті представлено найбільш затребувані зміст і методику навчання спортивного орієнтування учнів у процесі гурткової роботи 1-го року навчання, які передбачали поєднання під час тренувального процесу фізичних та розумових навантажень одночасно за допомогою ігрового й змагального методів.

Викладено результати експериментальної перевірки, вплив адаптованої методики теоретичної підготовки школярів-орієнтувальників 11-13 років початкового етапу навчання, які дали змогу виявити приріст знань гуртківців на рівні 12,2 %. Апробація підтвердила ефективність указаних напрацювань.

Ключові слова: спортивне орієнтування, школярі, теоретична підготовка, методика навчання.

Ирина Войтович, Василий Войтович, Елена Демьянчук, Александр Сологуб. Особенности теоретической подготовки школьников-оуиентиуовщиков 11-13 лет. Анализ литературных источников показал, что в целом вопрос различных видов спортивной подготовки начинающих ориентировщиков поднимается учеными, вместе с тем вопрос методики теоретической подготовки является малоисследованным. Задачи научной работы предусматривали определение научно-методических основ спортивной подготовки, в частности теоретической, школьников-ориентировщиков 11-13 лет; формирование методики теоретической подготовки детей 11-13 лет по спортивному ориентированию в процессе секционной работы 1-го года обучения и оценка ее воздействия.

В статье представлены наиболее востребованные содержание и методика обучения спортивному ориентированию учащихся в процессе секционной работы 1-го года обучения, предусматривающие сочетание во время тренировочного процесса физических и умственных нагрузок одновременно при помощи игрового и соревновательного методов.

Излагаются результаты экспериментальной проверки влияния адаптированной методики теоретической подготовки школьников-ориентировщиков 11-13 лет начального этапа обучения, которые позволили выявить прирост знаний учеников на уровне 12,2 %. Апробация подтвердила эффективность указанных наработок.

Ключевые слова: спортивное ориентирование, школьники, теоретическая подготовка, методика обучения.

Iryna Voitovych, Vasyl Voitovych, Olena Demianchuk, Oleksandr Solohub. Peculiarities of Theoretical

Training of 11-13 Years Old Schoolchildren-Orienteers. An analysis of literary sources has shown that, in general, the issue of various types of sports training for orienteers-beginners is being raised by scientists, but at the same time, questions of the methodology of theoretical training are little studied. The task of the scientific work included: determining the scientific and methodological foundations of the sports training, in particular theoretical, of schoolchildren orienteers of 11-13 years old; forming of the methodology for theoretical training of 11-13 year old children in orienteering during the 1st year of studying of group work and assessing its impact. The article presents the most requested content and methods of teaching orienteering to students in the process of group work of the 1st year of study which combine physical and mental loads during the training process simultaneously using playing and competitive methods. The results of the experimental verification, the influence of the adapted methodology of theoretical training of schoolchildren-orienteers of the age of 11-13 years of the initial stage of education are presented, which revealed the increase in knowledge of the group work students at the level of 12,2 %. Approbation allowed to confirm the effectiveness of these developments.

Key words: orienteering, schoolchildren, theoretical training, teaching methods.

Постановка наукової проблеми та її значення

Спортивне орієнтування є одним із наймолодших неолімпійських видів спорту в нашій країні, який за останні роки завойовує все більшу популярність. Він складний та багатокомпонентний. Для досягнення високого результату в ньому потрібно рівною мірою володіти всіма видами підготовленості - теоретичною, фізичною, технічною, тактичною та психічною.

Завдання, які виникають на дистанції перед спортсменами, вимагають від них одночасної фізичної й розумової діяльності, точного та швидкого мислення, здатності вміло долати природні перешкоди, самостійно приймати правильні рішення в будь -яких несприятливих умовах і з обмеженням у часі [3, 8]. Однак, як зазначають дослідники та практики (Я. Галан [2], Е. С. Приймак [7], Я. В. Сираковська [9]), провідну роль у спортивній підготовці орієнтувальника, особливо на початкових етапах навчання, займає технічна підготовка, яка, зі свого боку, повинна опиратися на базові теоретичні знання (знаки спортивних карт, основи користування компасом, правила вибору шляху руху й т. ін.).

Отже, орієнтувальник-початківець не може відразу брати участь у змаганнях із цього виду спорту, оскільки не володіє базовими знаннями та навичками, як -от у футболі чи легкій атлетиці (біг). Для цього на початковому етапі підготовки йому потрібно опанувати певний об'єм теоретичних знань, що може призвести до зниження рухової особливості заняття й загального об'єму добової рухової активності школярів.

Зі свого боку, означена проблема вимагає адекватного підбору таких методів і засобів, які б, не знижуючи моторну щільність заняття, давали змогу підвищити теоретичну підготовленість орієнту - вальників.

Аналіз літературних джерел щодо організації спортивної підготовки засвідчив, що розробки з окреслених питань більше стосуються техніко-тактичної [2, 7, 8, 9], фізичної підготовки [5] загального змісту навчального матеріалу [1]. Водночас питання методики навчання спортивного орієнтування дітей середнього шкільного віку загалом та організації процесу теоретичної підготовки зокрема досі залишається невирішеним.

Актуальність проблеми й недостатнє її розв'язання зумовили вибір теми дослідження

Аналіз досліджень цієї проблеми. Опрацювання наукової та навчально-методичної літератури дало змогу виявити низку програм і методичних напрацювань, які стосуються початкової підготовки спортсменів-орієнтувальників, та допомагало з'ясувати, що більшість авторів пропонує здійснювати процес фізичної й теоретико-технічної підготовки окремо [6]. Зокрема, у напрацюваннях В. В. Ме- лимуки [6] представлено низку вправ, які можна використовувати в процесі теоретичної й технічної підготовки юних орієнтувальників, однак їх виконання передбачається статично, що може знизити моторну щільність заняття.

Цікавим напрацюванням є методичні рекомендації «Спортивний лабіринт» А. В. Єрка [4], де розглянуто поняття спортивного лабіринту, методика його застосування в освітньому просторі, що дасть змогу ознайомити школярів із поняттями «напряму руху» та «вибору шляху руху».

Водночас нині існує необхідність постійного пошуку нових ефективних і раціональних підходів до початкового етапу спортивної підготовки в спортивному орієнтуванні, які мали позитивний гармонійний вплив на новачка та не знизили б його зацікавленості до цього виду спорту.

Мета роботи - сформувати й визначити ефективність адаптованої методики теоретичної підготовки дітей 11-13 років зі спортивного орієнтування в процесі гурткової роботи.

Завдання дослідження:

виділити та описати науково-методичні основи спортивної підготовки, зокрема теоретичної, школярів-орієнтувальників 11-13 років;

сформувати й охарактеризувати методику теоретичної підготовки дітей 11 -13 років зі спортивного орієнтування в процесі гурткової роботи 1 -го року навчання.

оцінити вплив адаптованої методики на розвиток теоретичної підготовленості школярів - орієнтувальників 11-13 років.

Методи та організація досліджень. У процесі виконання роботи використано такі методи: теоретичне моделювання, аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, метод математичної статистики. Дослідження проводили на базі Міського центру туризму, спорту та краєзнавства Луцької міської ради з вересня 2017 по травень 2018 р. Його учасниками було двадцять гуртківців 11-13 років (10 хлопців і 10 дівчат).

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Отже, основною ідеєю розробленої нами методики було поєднання під час тренувального процесу фізичного та розумового навантаження одночасно за допомогою ігрового й змагального методів. Підбір вправ передбачав роботу зі знаками спортивного орієнтування, із картами, спеціальні вправи та завдання на фоні фізичних навантажень або відразу після них. Ця методика давала змогу зберегти засвоєння відповідного об'єму теоретичних і практичних знань, умінь і навичок, разом із тим підвищила моторну щільність занять, що сприяло розвитку фізичних якостей, зростанню рухової активності школярів, створювало сприятливий емоційний фон.

Одним з ефективних та раціональних підходів початкової спортивної підготовки орієнтуваль - ників є вправи на ознайомлення, вивчення й запам'ятовування знаків спортивного орієнтування, у русі із застосуванням ігрового та змагального методів; також розвиток коротко- й довготривалої пам'яті, удосконалення уваги, техніки орієнтування карти, вибору шляху руху з обмеженням у часі.

Прикладом таких спеціальних вправ може слугувати «Орієнтування в спортивному залі» (рис. 1).

Мета цієї вправи - навчання та вдосконалення навичок орієнтування в просторі, покращення навички читання карти. Карта являє собою схему спортивного залу. Для ускладнення завдання на місцевості в довільному порядку можна розставляти різноманітні перешкоди (лави, конуси, маркування й будь-який спортивний інвентар), які обов'язково повинні бути позначені на карті відповідними знаками.

Рис. 1. Вправа «Орієнтування в спортивному залі»

школяр орієнтування вправа

Заздалегідь тренеру потрібно спланувати маршрут із певною кількістю КП і варіантами проходження. Спортсмен повинен подолати всю дистанцію за найкоротший відтинок часу згідно з Правилами змагань. Складність можна варіювати кількістю КП, видом змагань (у заданому напрямі або за вибором; особисті або командні естафети; із роздільним чи масовим стартом).

Також довели свою ефективність і такі спеціальні вправи, як «Знаки спортивних карт» та «Зорієнтуй фрагмент». Їх мета - вивчення знаків спортивного орієнтування, формування навички орієнтуватись на карту під впливом фізичного навантаження (бігу), навчитися швидко приймати рішення та діяти в команді.

Гра відбувається у формі естафети. Діти поділяються на декілька команд по 3-5 учасників у кожній, розміщуються на стартовій лінії. Для першої гри діти отримують картки з назвами знаків, а на відстані 15-25 м розміщують картки із зображенням знаків. За сигналом тренера, по одному учаснику команди стартують, беручи із собою зі старту одну картку з назвою будь -якого знака, прибігають до картки зі знаками, кладуть назву до відповідного знака й передають естафету іншим учасникам. Якщо знак названий правильно, картка там і залишається й учасники іншої команди вже не можуть зайняти клітинку, якщо ж неправильно - то тренер забирає її. Гра триває, допоки всі клітинки не будуть правильно заповнені, після чого перераховується кількість правильних відповідей кожної команди. Перемагає команда, яка дала найбільше правильних відповідей.

Рис. 2. Фрагмент роздаткового матеріалу для вправи «Зорієнтуй фрагмент»

У грі «Зорієнтуй фрагмент» на відстані 15-25 м розміщують фрагменти спортивних карт (510 для кожного) (рис. 2). За сигналом тренера, учасник біжить та бере одну карту, рухається назад, орієнтуючи її, та кладе зорієнтованою у відведеному місці, після чого повертається по наступну. По закінченню оцінюють швидкість і правильність виконання завдання.

Для перевірки рівня теоретичної підготовки нами розроблено та проведено анкетування, яке включало 10 питань: п'ять із них - із загальної й п'ять - зі спеціальної теоретичної підготовки з вибором правильних варіантів відповідей.

Тестування на початковому етапі проводили після двох ознайомлювальних занять зі спортивного орієнтування. На виконання завдання виділено 10 хв. Друге тестування проводили наприкінці експерименту в ідентичних умовах.

На першому тестуванні юних орієнтувальників середній показник загальної теоретичної підготовки становив 2,25±1,37 (45,0 %) правильних відповідей (табл. 1, рис. 3). Зазначимо, що здебільшого правильні варіанти відповідей діти давали на питання, які стосувалися змісту базової шкільної програми з географії.

Середній показник спеціальної теоретичної підготовки був на рівні 2,25±1,32 правильних відповідей (45,0 %) (табл. 1, рис. 3).

Таблиця 1

Показники рівня теоретичної підготовленості зі спортивного орієнтування школярів 11-13 років

Загалом на початку експерименту узагальнений середній показник правильних відповідей із теоретичної підготовки становив 4,5± 1,93 правильних відповідей (45,0 %). Результати цього тестування вказують, що рівень загальної й спеціальної теоретичної підготовки на початковому етапі був однаковим - середнім.

Повторне тестування загальної теоретичної підготовки досліджуваних школярів дало змогу відзначити приріст результатів на рівні р<0,05. Порівняно з початковими показниками, результати покращилися на 17,2 %, що відображено на рис. 3.

Рис. 3. Динаміка рівня теоретичної підготовленості зі спортивного орієнтування школярів 11-13 років

Показники спеціальної теоретичної підготовки також значно зросли - 72,2 % правильних відповідей. У відсотковому співвідношенні приріст становить 27,2 %.

Загальний показник теоретичної підготовки школярів-орієнтувальників після тренувань із використанням запропонованої методики збільшився до 6,72±2,17 правильних відповідей, що на 22,2 % більше від початкового результату. Тобто повторний показник зріс до достатнього рівня. Однак результати не в діапазоні високого рівня, що можна пояснити недостатнім засвоєнням теоретичного матеріалу досліджуваними за рахунок декількох пропусків тренувальних занять і незначним змагальним досвідом.

Висновки

Отже, оскільки змагальна діяльність у спортивному орієнтуванні передбачає поєднання фізичної та розумової праці, то наша методика передбачала застосування таких вправ, які б поєднували в собі ці види підготовки у вигляді гри й змагань. Відповідно до результатів досліджень, ця методика показала свою ефективність у теоретичній підготовленості юних орієнту - вальників на рівні 12,2 % і може застосовуватися під час проведення занять гурткової роботи зі спортивного орієнтування з дітьми 11-13 років.

Перспективи подальших досліджень проблеми пов'язані з удосконаленням представленої методики та її перевіркою на розвиток пам'яті, технічної й фізичної підготовленості спортсменів - орієнтувальників початкового етапу підготовки.

Джерела та література

Березовський В. А. Методика навчання спортивного орієнтування учнів старшої школи в процесі фізичного виховання: автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: спец. 13.00.02. Київ, 2017. 20 с.

Галан Я. Сучасна система оцінки загальної і спеціальної підготовленості спортсменів-орієнтувальників. Вісник Прикарпатського університету. Фізична культура. Івано-Франківськ, 2010. Вип. 11. С. 102-109.

Дьяков А. С., Яговкин А. Ю. Спортивное ориентирование: учеб.-метод. пособие. Екатеринбург: [б. и.], 2004. 20 с.

Єрко А. В. Спортивний лабіринт: метод. рек. Луцьк, 2017. 36 с.

Линець М., Хіменес Х., Войтович І. Диференціація фізичної підготовки юних спортсменів-орієнтувальників на етапі попередньої базової підготовки. Фізична активність, здоров'я і спорт. 2010. № 1. С. 3140. URL: http://repository.ldufk.edu.ua/handle/34606048/6869

Мелимука В. В. Туристична ігротека: зб. завдань, вправ, ігор, конкурсів. Луцьк, 2008. 72 с.

Приймак Е. С., Приймак О. К., Мулахметов Б. И. Анализ методов развития некоторых навыков работы с картой у спортсменов ориентировщиков. Теория и практика физической культуры. 1976. № 2. С. 45-47.

Пронтишева Л. П. Истоки мастерства. Вестник спортивного ориентирования. Винница,1990. С. 8-18.

Сираковская Я. В. Технико-тактическая подготовка спортсменов-ориентировщиков на начальном этапе обучения: дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.04. Малаховка: МГАФК, 2011. 178 с.

Referens

Berezovskyi, V. (2017). Metodyka navchannya sportyvnoho oriyentuvannya uchniv starshoyi shkoly v protsesi fizychnoho vykhovannya [Methods of teaching sports orientation of high school students in the process of physical education]. (Dissertation of the candidate of sciences). Kyiv, Ukraine (in Ukrainian).

Halan, Y. (2010). Suchasna systema otsinky zahalnoyi i spetsialnoyi pidhotovlenosti sporfsmeniv- oriyentuvalnykiv [Modern system of evaluation of general and special preparedness of the orienteering athletes]. Visnyk Prykarpatskoho universytetu. Fizychna kultura [Bulletin of the Precarpathian University. Physical Education], 11, 102-109 (in Ukrainian).

Dyakov, A., & Yagovkin (2004). Sportivnoye oriyentirovaniye [Sports orienteering]. Ekaterinburg, Russia (in Russian).

Yerko, A. (2017). Sportyvnyi labirynt [Sports maze]. Lutsk, Ukraine (in Ukrainian).

Lynets, M., Himenez, Kh., & Voytovych, I. (2010). Dyferentsiatsiya fizychnoyi pidhotovky yunykh sportsmeniv-oriyentuvalnykiv na etapi poperednioyi bazovoyi pidhotovky [Differentiation of physical training of young orienteering athletes at the stage of preliminary basic training]. Fizychna aktyvnist, zdorovya i sport [Physical activity, health and sports], 1, 31-40. URL: http://repository.ldufk.edu.ua/handle/34606048/6869 (in Ukrainian.

Melymuka, V. (2008). Turystychna ihroteka: zbirnyk zavdan, vprav, ihor, konkursiv [Tourist game library: a collection of tasks, exercises, games, competitions]. Lutsk, Ukraine (in Ukrainian).

Pryimak, E., Pryimak, O., & Mulakhmetov, B. (1976). Analiz metodov razvitiya nekotorykh navykov raboty s kartoy u sportsmenov oriyentirovshchikov [Analysis of the development methods of some map skills among orienteering athletes]. Teoriya i praktika fizicheskoy kultury [Theory and practice of physical education], 2, 4547 (in Russian).

Prontisheva, L. (1990). Istoki masterstva [The origins of excellence]. Vestnik sportivnogo oriyentirovaniya [Herald of sports orienteering], 8-18 (in Russian).

Sirakovskaya, Y. (2011). Tekhniko-takticheskaya podgotovka sportsmenov-oriyentirovshchikov na nachalnom etape obucheniya [Technical and tactical training of orienteering athletes at the initial stage of training]. (Dissertation of the candidate of sciences). Malakhovka, Russia (in Russian).

Размещено на Allbest.ru