Закономірності та принципи управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів

Размещено на http://allbest.ru

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Закономірності та принципи управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів

Мартинець Лілія Асхатівна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Україна

Анотація

Розкрито закономірності й принципи управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів. Під закономірностями управлінської діяльності розглянуто стійку залежність, зв'язок між процесом управління і зовнішніми щодо нього суспільними системами й умовами, а також стійкі залежності зв'язку між компонентами процесу управління. Ланкою, що поєднує закономірності й діяльність, визначено принципи управління - фундаментальні положення, вихідні вимоги щодо його здійснення. Принципи управління відображено як похідні від закономірностей управління. Акцентовано увагу на тому, що реалізація принципів дає змогу здійснювати управління відповідно до його закономірностей.

Ключові слова: управління; професійний розвиток; освітнє середовище; закономірність; принцип; система освіти; учителі; управління навчальним закладом.

Постановка проблеми

Нині перед сучасною школою стоїть одне з нелегких завдань: підготувати нову генерацію педагогічних кадрів для роботи в нових умовах. Сучасні зміни в освіті ведуть за собою реформування всієї педагогічної системи, відповідно мобілізуються інші професійні компетенції вихователя, актуалізуються інші цінності й нове бачення себе у професії. Педагог має вміти приймати рішення і відповідати за них. Поза сумнівом, це зумовлює необхідність пошуку нових підходів до підготовки фахівців, найголовнішими рисами яких є освіченість, комунікативна компетентність, самостійність, професійна мобільність, педагогічна майстерність, професійна зрілість, професійний розвиток, здатність до творчості, самоорганізації, саморозвитку, освіти впродовж життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Українські науковці у своїх працях розкривають різні аспекти професійної підготовки вчителів: філософія освіти (В. Андрущенко, Р. Войтович, І. Зязюн, М. Конох,), неперервна професійна освіта (Я. Бельмаз, Т. Десятов), освіта дорослих (Л. Лук'янова, О. Огієнко), професійна освіта (С. Гончаренко, Р. Гуревич, Н. Ничкало), професійно-педагогічна підготовка вчителя (М. Євтух, О. Семеног, М. Солдатенко), технології підготовки вчителя (С. Клепко, В. Крижко, О. Пєхота). Історію питання про закономірності управління на рівні методологічного знання розглядають такі вчені, як В. Бондарь, Ю. Конаржевський, Б. Коротяєв, А. Орлов, В. Пікельна.

Мета статті - розкрити закономірності й принципи управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів.

Виклад основного матеріалу

Розуміючи під закономірностями управління об'єктивні, стійкі зв'язки між управлінськими процесами та явищами, які являють собою логічні форми відображення реальної практики управління, нами поставлено завдання виявити не тільки їх наявність, але й розвивальну функцію, що допускає коригування діяльності.

Теорія управління навчальним закладом є порівняно молодою галуззю наукового знання, тому вона досягає рівня узагальнення й систематизації теоретичних та емпіричних положень і фактів тільки в середині 80-х років XX ст. Нашу увагу привертає дослідження Є. Хрикова, який розглядає закономірності й принципи управління в навчальному посібнику «Управління навчальним закладом» [1, с. 69].

Одним із перших учених, які намагаються виявити закономірності процесу управління школою, вважається Ю. Конаржевський [2]. Під час свого дослідження він формулює і розкриває такі закономірності: наукове управління школою може бути забезпечене за умови його високого аналітичного рівня; чим вищий рівень доцільності управлінської діяльності, тим ефективніші її результати; чим вищий рівень неперервності управлінських впливів, тим вища ефективність результатів управління; безупинний характер управління можна реалізувати не інакше, як через відносно замкнуті процеси, що названі управлінськими циклами; чим стабільніший ритм управління, тим вища організованість управлінської системи й ефективніша її діяльність; узаємозалежне й узгоджене функціонування системи в цілому забезпечується дотриманням найважливіших пропорцій у діяльності й структурі керуючої та керованої підсистем; управління може бути ефективним тільки в тому разі, якщо керуюча підсистема здатна виконувати всі види діяльності, що необхідні для управління такою системою. Аналіз названих закономірностей показує, що вони характеризують процесуально-технологічні зв'язки, що є в управлінській діяльності. Дещо з більш широких позицій розглядає закономірності управління навчально-виховною роботою А. Орлов [3]. Ним сформульовані такі закономірності: чим вищий рівень соціально-економічного розвитку суспільства, тим більші вимоги до підготовки учнів у навчальному закладі, тим більша потреба в ефективному управлінні цілісним педагогічним процесом; чим вищий рівень структурно-функціональних зв'язків і залежностей між суб'єктом і об'єктом управління, тим ефективніше функціонування системи управління; ефективність управління навчально-виховною роботою визначається впливом зовнішніх і внутрішніх умов, у яких відбувається процес управління; висока ефективність управління й розвитку учнів досягається, якщо суб'єкти управління спираються на систему постійно повторюваних замкнутих циклів; чим вищий рівень забезпечення суб'єкта управління інформацією, тим вища ефективність управління й функціонування навчально-виховної роботи; якщо структура суб'єкта управління детермінована цілями функціонування, змістом, структурою об'єкта, то підвищується якість управлінського процесу; зміст і методи управління навчально- виховною роботою обумовлені змістом і методами соціального управління й змістом і методами організації педагогічного процесу в навчальному закладі; чим вищий рівень фахової компетентності керівників навчального закладу, тим ефективніше управління.

Наведені закономірності свідчать про те, що автор визначає закономірні зв'язки між педагогічним процесом і управлінням, між пов'язаними зі школою системами й управлінням, а також зв'язки всередині процесу управління.

Натомість Б. Коротяєв [4] виділяє чотири закономірності управління школою: чим повніше забезпечує керівник школи взаємодію змістової, процесуальної й організаційної сторін діяльності педагогічного колективу, тим ефективніше керівництво і вищі результати діяльності колективу; якщо в діяльності керівника школи взаємодіють єдиноначальність і колегіальність, то результати керівництва збігаються з очікуваними; керівництво школою буде ефективним, якщо в діяльності керівника школи взаємодіють прямий і зворотний зв'язок; чим повніше забезпечує керівник школи взаємодію школи, сім'ї, громадськості, тим ефективніше його управління загальним процесом виховання і навчання учнів. Перша з наведених закономірностей установлює зв'язок педагогічного й управлінського процесів, а інші характеризують процесуальні особливості управління.

Цікавим є підхід до визначення закономірностей управління В. Пікельної [5], яка виділяє такі закономірності управління школою: єдності управління школою; сполучення централізму і децентралізму; співвідношення керуючої і керованої систем; впливу загальних функцій управління на кінцевий результат. Своєрідність такого підходу полягає в тому, що вчена намагається об'єднати в єдиних закономірностях стійкі зв'язки, які є в загальнодержавних і внутрішкільних механізмах управління. Такі закономірності дійсно існують, але подібний погляд на цю проблему швидше соціологічний, ніж педагогічний.

Аналіз наведених поглядів щодо сутності закономірностей управління дає змогу зазначити, що, як правило, системою, у якій виявляються закономірності, називається процес управління школою. Не випадково в А. Орлова - це управління навчально- виховною роботою. Зрозуміло, що управління школою, внутрішкільне управління, управління навчально-виховною роботою - це різні системи. Як зазначено вище, управління школою здійснюється за допомогою державних і внутрішкільних механізмів, а внутрішкільне управління набагато ширше за управління навчально-виховною роботою. Запропоновані закономірності управління і керівництва школою по суті є закономірностями управління навчальним закладом.

Другий висновок стосується структури цих закономірностей. Поки що вона становить номенклатуру, а не класифікацію системи закономірностей. Досягнутий рівень розвитку школознавства не дає змогу розробити цілісну систему закономірностей, що охоплює всі сторони управління навчальним закладом. Третій висновок стосується змісту запропонованих закономірностей. З 23 наведених закономірностей тільки одна повторюється в усіх науковців. Вона характеризує особливості взаємозв'язку керуючою і керованою підсистем. Проте в названих авторів немає єдності в розгляді сутності цієї закономірності.

Одна закономірність повторюється у трьох авторів, хоча дещо відрізняється за формулюванням. Ця закономірність установлює зв'язок між ефективністю управління і реалізацією постійно повторюваних замкнутих управлінських циклів.

Певним ступенем близькості вирізняються ще дві закономірності, що повторюються у двох авторів. Перша з них пов'язана з вимогами до компетентності керівників, а друга - зі забезпеченістю управління інформацією.

Викладене дає можливість зазначити великий ступінь розбіжності думок учених у визначенні закономірностей і навіть предметної області їх виявлення. У зв'язку з цим можна погодитися з думкою О. Орлова про те, що ці закономірності даються в першому наближенні, і з думкою В. Пікельної [5], яка вважає, що на початковій стадії розвитку теорії можуть бути сформульовані закономірності, а не закони.

З проблемою закономірностей найтісніше пов'язана проблема принципів управління навчальним закладом, оскільки соціальні закони реалізуються через свідому діяльність людей. Ланкою, що поєднує закономірності й діяльність, є принципи управління - фундаментальні положення, вихідні вимоги до його здійснення. Принципи управління відображають закономірності управління навчальним закладом, а їх реалізація дає змогу здійснювати управління відповідно до закономірностей.

У процесі виявлення системи закономірностей і принципів управління навчальним закладом можна використати низку положень: 1) обґрунтувати систему закономірностей і принципів можна тільки на основі детального дослідження сутності управління навчальним закладом, створення його концепції; 2) управління є цілісною системою, і тому можуть бути розроблені закономірні зв'язки і принципи, що зумовлюють внутрішню технологічну сторону цього процесу; 3) управління є однією з підсистем навчального закладу, і тому можуть бути виділені закономірні зв'язки і принципи управління з іншими підсистемами навчального закладу; 4) одним із найважливіших завдань управління навчальним закладом є забезпечення його взаємозв'язку з зовнішнім середовищем, а тому можуть бути виділені закономірності, принципи та особливості цих взаємозв'язків; 5) система закономірностей і принципів управління навчальним закладом буде більш цілісною, повною, якщо аналізувати наявні в управлінні суперечності та недоліки, оскільки вони частіше за все зумовлені тим, що не враховувалися ті чи ті закономірні зв'язки.

На підставі дослідження вищезазначених науковців ми визначаємо інші закономірності й принципи управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів. При цьому ми спираємося на думку В. Бондаря [6], який під закономірностями управлінської діяльності розуміє стійку залежність, зв'язок між процесом управління і зовнішніми щодо нього суспільними системами й умовами, а також зв'язок і залежність між компонентами процесу управління і процесами викладання та навчання. До цих положень ми додамо також те, що є стійкі залежності зв'язку між компонентами процесу управління.

1. Навчальний заклад є відкритою системою, яка відчуває на собі різнопланові впливи мікро- і макросередовища. Характер цих впливів залежить від інтенсивності й спрямованості соціально-економічних, політичних процесів, що відбуваються в суспільстві, а також від розробленості в навчальному закладі засобів взаємодії з середовищем, зміни цілей і змісту своєї діяльності залежно від змін середовища.

У разі пасивної позиції керуючої підсистеми в навчальному закладі може утвердитися сценарій стихійної взаємодії з середовищем. Для нього характерно те, що особливості впливу на навчальний заклад зовнішнього середовища не вивчаються, зміни в діяльності навчального закладу, що назріли відповідно до змін середовища, не вносяться. За такого становища навчальний заклад за своїми управлінськими реакціями починає набувати рис замкнутої системи, хоча за своєю природою залишається відкритою системою. Це звичайно приводить до посилення дестабілізуючих впливів середовища на навчальний заклад, не дає змоги враховувати і посилювати позитивні чинники.

У цьому контексті ефективність управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів залежить від того, наскільки в його діяльності враховуються особливості впливу середовища. Такій закономірності відповідає принцип прогностичності управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів.

2. Для забезпечення функціонування навчального закладу держава використовує численні механізми: розробляє закони, постанови, нормативні вимоги; установлює стандарти, що включають навчальні плани, програми, вимоги до рівня освіченості; забезпечує розвиток педагогіки, психології та інших наук, що орієнтовані на навчальні заклади; здійснює матеріально-фінансове забезпечення навчального закладу; забезпечує підготовку і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; організовує медичне обслуговування учнів і педагогів, систему харчування учнів.

Проте від управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів вирішальною мірою залежить, наскільки повно використовуються умови, у яких працює навчальний заклад. Якщо управління не в повному обсязі виконує свої функції, то в навчальному закладі може скластися ситуація, коли сучасні досягнення психолого-педагогічної науки не використовуються в навчально-виховному процесі; навчальні програми не виконуються й учні не одержують можливого в цих умовах рівня освіти; матеріальна база навчального закладу швидко руйнується; відсутність об'єктивного оцінювання результатів праці вчителів не стимулює активності педагогів у саморозвитку, у підвищенні своєї кваліфікації тощо.

Як результат, управління ефективне, якщо воно забезпечує максимально можливий рівень реалізації умов, які задовольняються державою для функціонування навчального закладу. Цій закономірності відповідає принцип єдності державних і внутрішніх механізмів управління.

3. Особливістю взаємодії керуючої й керованої підсистем у навчальному закладі є те, що перша з них конкретизує інституціональні цілі навчального закладу, формулює мету роботи керованої підсистеми в рамках різноманітних управлінських циклів, визначає зміст і засоби реалізації навчально-виховного процесу. Проте водночас особливості керованої підсистеми обумовлюють діяльність керуючої підсистеми. Це виявляється в тому, що цілі навчального закладу, зміст навчально-виховного процесу визначають цілі, зміст управління, структуру органів управління, їх функції.

Нині структура органів управління та їх функції відображають застарілі уявлення про сутність і організацію навчально-виховного процесу, його поділ на дві слабко пов'язані між собою частини - навчання й виховання. До того ж необхідно додати і те, що управлінська підсистема, особливо у великих загальноосвітніх школах, є недостатньою. Ефективно управляти 30-40 підлеглими одному управлінцю неможливо.

Нерідко трапляються випадки, коли керуюча підсистема висуває перед колективом певні цілі, але реальна діяльність педагогів не відповідає поставленим цілям. Розбіжність цілей роботи і змісту навчально-виховного процесу робить управління формальним.

Саме тому ефективність управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителівтим вища, чим вищий рівень взаємовизначення керуючої й керованої підсистем. Цій закономірності відповідає принцип взаємовизначення керуючої і керованої підсистем.

4. Управління є одним із найскладніших специфічних видів людської діяльності. Для управління промисловими підприємствами характерні багаторівневість структури управління і вузька спеціалізація управлінських функцій. Це звужує коло розв'язуваних управлінських завдань, робить управління більш цілеспрямованим і ефективним. Крім того, промислові підприємства як один з основних своїх компонентів мають технічні об'єкти, що полегшує завдання технологізації виробничих процесів, надає їм характер більш детермінованих систем.

Для управління навчальним закладом характерні дворівнева у школах і чотирьохрівнева у вищих навчальних закладах адміністративна структура і низький рівень спеціалізації управлінської діяльності. У зв'язку з тим, що освітня установа є складною, ймовірнісною системою, такою складністю і багатоплановістю вирізняється й управлінська діяльність. В основі цієї діяльності лежать положення прогностики, педагогіки, психології, теорії управління, шкільної гігієни, юридичної науки, медицини, економічної теорії. навчальний освітній педагогічний управління

У зв'язку з цим ефективність управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів тим вища, чим повніше управлінська діяльність спирається на положення наук, що лежать у її основі. Цій закономірності відповідає принцип науковості управління навчальним закладом.

5. В управлінні школою є два типи завдань. Перші пов'язані зі стабілізацією наявної системи роботи навчального закладу. Таких завдань багато: забезпечення чистоти і порядку в навчальному закладі, своєчасна заміна педагогів, які захворіли, організація контролю за виконанням нормативних вимог до документації, до виконання навчальних програм, правил техніки безпеки. Ці завдання повторюються з року в рік.

Інші завдання пов'язані з розвитком наявної системи роботи. Вони виникають тоді, коли необхідно змінити зміст навчання, використовувати нові технології організації навчально-виховного процесу, змінити тип навчального закладу.

У навчальному закладі може скластися ситуація, коли для вирішення поточних управлінських завдань не розроблені стандартні, технологічні процедури. Тоді на вирішення цих повторюваних завдань витрачається багато сил і часу і, до того ж, названі завдання вирішуються не в повному обсязі. За такого становища поставити і вирішити завдання, пов'язані з розвитком навчального закладу, дуже проблематично.

Уся увага керівників зосереджується на поточних питаннях. Тому ставити й ефективно вирішувати завдання, що пов'язані з розвитком наявної системи роботи, може тільки навчальний заклад, який ефективно вирішує повсякденні управлінські завдання.

Водночас, якщо в навчальному закладі успішно вирішуються поточні завдання, він не може не ставити цільових завдань - стратегічних. Це пов'язано з тим, що навчальний заклад є відкритою, динамічною системою, і якщо вона не буде реагувати на зміни в мікро- і макросередовищі, то це неминуче дестабілізує її роботу.

Як наслідок, ефективність управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів тим вища, чим оптимальніше співвідношення об'єктивно необхідних оперативно-поточних і стратегічних завдань управління. Цій закономірності відповідає принцип оптимального співвідношення оперативно-поточного і цільового стратегічного управління.

6. Для реалізації мети навчального закладу необхідно створення соціально- прогностичних, педагогічних, психологічних, кадрових, організаційних, правових, матеріально-фінансових, медичних і ергономічних умов.

Головне місце в системі груп умов належить педагогічним. Саме вони визначають необхідні вимоги до всіх інших груп умов. Специфічними для педагогічних умов є взаємовідносини тільки з соціально-прогностичними умовами, що впливають на постановку тих або тих педагогічних і управлінських завдань.

В управлінській практиці нерідко трапляється так, що діяльність керівника навчального закладу зосереджується в одному випадку на створенні педагогічних умов, у другому - організаційних, у третьому - матеріально-фінансових. Проте в жодній із цих ситуацій управління не може бути ефективним. Таким воно стає в тому разі, якщо, з однієї сторони, педагогічна система навчального закладу будується на основі врахування прогностичного фону навчального закладу, досягнутого рівня інших груп умов, а з другої - педагогічні умови визначають спрямованість розвитку інших груп умов у зв'язку з появою нових педагогічних завдань.

Саме тому управління є ефективним, якщо забезпечуються єдність і цілісність усіх груп умов, що необхідні для реалізації мети навчального закладу. Цій закономірності відповідає принцип цілісності умов, що необхідні для реалізації мети навчального закладу.

7. За своєю природою педагогічна діяльність є творчою. Реалізація закладеного в ній потенціалу залежить від особливостей педагогів. Управління навчальним закладом може сприяти, може бути нейтральним, може протидіяти виявленню творчого характеру педагогічної праці.

Несприятливі умови для творчості виникають, якщо управління орієнтується на вплив, на наказ, на регламентацію процесу діяльності педагогів. У такій ситуації педагог стає лише простим виконавцем. Управління сприяє педагогічній творчості, якщо: орієнтує працівника на завдання його діяльності й надає йому самостійність у пошуку і реалізації засобів її здійснення; створює в навчальному закладі систему роботи, що стимулює самоаналіз результатів педагогічної діяльності; використовує як основний стимул розвитку творчості об'єктивне оцінювання результатів педагогічної праці; створює в навчальному закладі умови для своєчасного і якісного підвищення кваліфікації, самоосвіти; орієнтує колектив на вирішення актуальних для навчального закладу педагогічних завдань; формує в педагогічному колективі суспільну думку, яка підтримує творчий пошук педагогів.

Як наслідок, ефективність управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів тим вища, чим повніше реалізується творчий потенціал педагогічної праці. Цій закономірності відповідає принцип спрямованості управління на реалізацію творчого потенціалу педагогічної праці.

8. Тривалий час в освіті не було системи добору і підготовки керівників навчальних закладів. Робота з ними обмежувалася лише підвищенням кваліфікації, якої найчастіше не було. Ця ситуація погіршувалася ще і тим, що в авторитарну епоху до управління навчальним закладом приходили, як правило, люди, які схильні до авторитарного стилю управління. Вони і дотепер переважають серед керівників навчальних закладів.

Зміни уявлень про принципи побудови суспільства, про сутність управління навчальним закладом, що відбуваються останнім часом, зумовлюють зміну уявлень про особистість і діяльність керівника навчального закладу.

Сучасному керівнику, крім професійно-педагогічної спрямованості, необхідна професійно-управлінська спрямованість, крім педагогічних здібностей, - управлінські здібності, крім педагогічної компетентності, - управлінська компетентність. Якщо використовувати положення соціоніки, то необхідно зазначити, що керівник повинен мати розвинені етику і сенсорику, що створює основу для демократичного стилю управління. Переважання у значної кількості сучасних керівників поєднання сенсорики і логіки як головних функцій - інформаційних каналів зв'язку з середовищем є особистісною основою авторитарності в управлінні.

Професіоналізм управлінської діяльності може бути сформований тільки на основі професіоналізму особистості керівника, що припускає створення системи добору керівників та їхньої підготовки. Основою формування професіоналізму особистості та діяльності керівника навчального закладу є уявлення про результати управлінської діяльності - умови, що необхідні для реалізації мети навчального закладу. Саме тому ефективність управлінської діяльності освітнім середовищем професійного розвитку вчителів тим вища, чим вищий рівень професіоналізму особистості й діяльності керівників навчальних закладів. Цій закономірності відповідає принцип професіоналізму особистості та діяльності керівника навчального закладу.

9. Необхідність в управлінні виникає тоді, коли потрібно об'єднати людей навколо загальної мети. Ця особливість припускає використання цілеспрямованих управлінських впливів. У панівній тривалий час парадигмі управління тлумачили як вплив керуючої підсистеми на керовану. Такий вплив не дорівнює впливу на окремих підлеглих, але в реальному житті відбувалася заміна, і велика частина керівних впливів спрямовувалися не на керовану підсистему, а на окремих підлеглих. Так робиться спроба стандартизації, регламентування, контролю всієї службової поведінки людини. При цьому не враховуються об'єктивно властиві навчальному закладу, педагогічному й управлінському процесу особливості.

У педагогічній діяльності, крім завдань, що потребують колективних зусиль, є індивідуальні педагогічні завдання. У здійсненні їх на перший план виходять механізми самоорганізації і саморегулювання. Проте й у вирішенні завдань, що потребують колективних педагогічних зусиль, використання механізмів самоорганізації і саморегулювання - шлях більш ефективний, ніж пряма регламентація діяльності педагога. Як наслідок, ефективність управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів тим вища, чим оптимальніше співвідношення цілеспрямованих управлінських впливів, самоорганізації й саморегулювання.

Характер співвідношення цих механізмів управління визначається панівною парадигмою управління навчальним закладом, особливостями розв'язуваних педагогічних завдань, рівнем розвитку педагогічного колективу. Цій закономірності відповідає принцип оптимального співвідношення цілеспрямованих управлінських впливів, самоорганізації і саморегулювання.

10. На початку XX ст. А. Файоль виділяє основні функції управління: передбачення, планування, організацію, контроль, координацію. Історія розвитку теорії управління підтверджує обґрунтованість виділення таких функцій, як планування, організація, контроль. Багато дослідників, крім цих функцій, виділяють регулювання. У зв'язку з тим, що кожна функція - це необхідний вид управлінської діяльності, без якого не можуть реалізовуватися цілі управління, вони базуються на відповідних закономірностях.

Навчальний заклад і його підсистема - внутрішнє управління - є складними системами. Цей висновок базується на особливостях цілей, які реалізують ці системи. Такі цілі є надзвичайно складними. Для реалізації їх використовуються різноманітні управлінські цикли. Їх реалізація залежить від великої кількості людей - педагогів, батьків, учнів, студентів. У зв'язку з цим однією з найважливіших умов здійснення управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів є його планомірність. Реалізація цієї закономірності припускає, що в усіх управлінських циклах ставляться прогностичні, конкретні цілі, які виконуються за плановий період, що враховують особливості навчального закладу, визначаються шляхи їх здійснення, зміст, терміни, форми майбутньої діяльності.

Не випадково, управління ефективне, якщо здійснюється на основі науково обґрунтованого плану роботи. Цій закономірності відповідає принцип планомірності управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів.

11. План роботи - це модель майбутньої діяльності. Він відповідає на запитання про те, що, хто, коли і для чого повинний робити. У плані подано всі основні компоненти майбутньої діяльності, показано їх взаємозв'язок, послідовність. Але для того щоб розроблена в плані структура управління стала реально функціонувати, необхідно вирішити три основних завдання: ознайомити працівників зі змістом майбутньої діяльності, забезпечити психологічне прийняття поставлених цілей роботи, підготувати працівників до виконання своїх функцій із реалізації запланованого.

Для реалізації цих завдань можуть бути використані численні прийоми. Серед них - залучення педагогів до визначення цілей роботи, планування її змісту, використання різноманітних форм ознайомлення з планом роботи навчального закладу, застосування багатого арсеналу форм методичної роботи з педагогами. Якщо управління будується на основі названої закономірності, зміст і структура управлінської діяльності відповідають поставленим цілям.

Отже, ефективність управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів тим вище, чим повніше в структурі управлінської діяльності реалізується науково спланований зміст діяльності в тому або іншому управлінському циклі. Цій закономірності відповідає принцип оптимальної структури управління.

12. Оскільки результати управлінської діяльності дуже рідко цілком збігаються з поставленими цілями, то для зближення їх необхідна зворотна інформація від керованої підсистеми до керуючої підсистеми. У зв'язку з тим, що керована підсистема включає навчально-виховний процес, матеріальні об'єкти, людей, інформація про її стан значна за обсягом і різнопланова. Проте для забезпечення процесу реалізації поставлених цілей управління необхідні передусім два види інформації - про відхилення результатів управління від поставлених цілей і про причини відхилень, які виникли.

Необґрунтоване розширення зворотної інформації може вести не до підвищення, а до зниження ефективності керування. Це пов'язано з тим, що на збирання інформації, яка не пов'язана з поставленими цілями, витрачається багато часу і сил. І якщо навіть така інформація аналізується, узагальнюється і на її основі приймаються рішення, то, оскільки вони не пов'язані з поставленими цілями, реалізація їх веде до розпилення сил, знижує цілеспрямування управління. Така інформація є надлишковою і створює інформаційний шум.

Таким чином, управління ефективне, якщо забезпечене достатньою інформацією про реалізацію прийнятих у тому або тому управлінському циклі управлінських рішень. Цій закономірності відповідає принцип зворотного зв'язку.

13. На педагогічний процес і управління впливають численні внутрішні й зовнішні чинники, що можуть дестабілізувати функціонування навчального закладу, протидіяти реалізації поставлених цілей управління, збільшувати міру розмаїтості педагогічного й управлінського процесу. Зростання рівня ентропії - міри, ступеня непевності (хаотичності) ймовірнісних систем може істотно впливати на ефективність їх функціонування. Управління спрямоване на зменшення рівня ентропії, зменшення рівня розмаїтості навчально-виховного управлінського процесу до меж, що дають змогу забезпечити реалізацію поставлених цілей.

На реалізацію названого закону спрямовані функції управління школою. Так, планування встановлює міру розмаїтості шкільних підсистем, організація - забезпечує підготовку працівників до зменшення розмаїтості, контроль передбачає з'ясовування рівня розмаїтості, а регулювання - це функція, що цілком спрямована на зменшення розмаїтості керованих процесів, зближення проміжних і запланованих результатів діяльності.

На зменшення рівня розмаїтості спрямована більшість документів навчального закладу - концепція діяльності, устав навчального закладу, плани роботи, накази, положення, пам'ятки, кваліфікаційні характеристики, посадові обов'язки. Крім того, рівень розмаїтості керованих процесів значною мірою залежить від рівня їх технологічності. При цьому чим вища технологічність, тим нижчий рівень розмаїтості цієї системи. Проте в соціальних системах, головний компонент яких - людина, є межа зменшення розмаїтості параметрів системи. Перевищення цієї межі веде частіше всього до заперечення цілей системи. Найважливішим чинником, що визначає міру необхідної розмаїтості, є науково обґрунтована ціль у тому або тому управлінському циклі.

Як результат, ефективність управління тим вища, чим повніше забезпечується рівень необхідної розмаїтості підсистем навчального закладу. Цій закономірності відповідає принцип необхідної розмаїтості.

14. Кожна з функцій управління є об'єктивно необхідним видом управлінської діяльності. Реалізація кожної наступної функції значною мірою залежить від того, наскільки повно реалізується попередня функція. Так, якщо в ході планування поставлено неконкретні цілі, то настільки ж неконкретною буде методична робота з підготовки педагогів до їх здійснення. У такій ситуації настільки ж неконкретними і формальними будуть контроль і регулювання керованого процесу.

Не дає результату і гіпертрофіювання тієї або тієї функції управління. Протягом десятиліть основний зміст управлінської діяльності, особливо в загальноосвітніх школах, становив контроль. Проте в умовах, коли питання цілепокладання в управлінській діяльності, планування роботи були розроблені недостатньо, контроль не міг дати суттєвих результатів.

Особливе місце серед усіх функцій керування займає планування, оскільки якщо план роботи навчального закладу не відповідає наявним вимогам, наступні за плануванням функції управління не можуть бути ефективними. У свою чергу, навіть правильно складений план роботи не вплине на функціонування навчального закладу, якщо не буде підкріплений відповідною йому організацією, що задає структуру управління, контролем і регулюванням.

Саме тому управління ефективне, якщо забезпечується цілісність усіх функцій управління в кожному з управлінських циклів. Цій закономірності відповідає принцип цілісності функцій управління.

Висновки

Здійснення управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів відповідно до вимог, що випливають із розроблених закономірностей і принципів, цілком залежить від управлінської діяльності керівників навчальних закладів. У зв'язку з цим виникає проблема підготовки керівників навчальних закладів до науково обґрунтованої управлінської діяльності.

Розв'язати цю проблему шляхом ознайомлення адміністраторів освітніх установ із номенклатурою розглянутих закономірностей неможливо. Цього явно недостатньо, тому що кожна із закономірностей - це висновок, який базується на аналізі й узагальненні численних фактів і положень. Глибоке засвоєння системи закономірностей можливе лише як результат цілісного оволодіння всіма складовими теорії управління навчальними закладами.

Список використаної літератури

1. Хриков Є. М. Управління навчальним закладом : навч. пос. / Є. М. Хриков. - Київ : Знання, 2006. - 365 с.

2. Конаржевский Ю. А. О некоторых проблемах управления школой / Ю. А. Конаржевский // Советская педагогика. - 1985. - № 2. - С. 50-53.

3. Орлов А. А. Управление учебно-воспитательной работой в общеобразовательной школе общества развитого социализма : автореф. дис. ... докт. пед. наук : 13.00.01 / А. А. Орлов. - Москва, 1985. - 32 с.

4. Коротяев Б. И. Педагогика как совокупность педагогических теорий / Б. И. Коротяев. - Москва : Просвещение, 1986. - 208 с.

5. Пикельная В. С. Теоретические основы управления (школоведческий аспект) / В. С. Пикельная. - Москва : Высшая школа, 1990. - 175 с.

6. Бондарь В. И. Управленческая деятельность директора школы : дидактический аспект / В. И. Бондарь. - Киев : Радянська школа, 1987. - 160 с.

7. Хрыков Е. Н. Теория и практика внутришкольного управления / Е. Н. Хрыков. - Луганск, 1997. - 118 с.

8. Щоголєва Л. Стратегічне управління освітнім закладом як соціальною системою [Електронний ресурс] / Л. Щоголєва, В. Вознюк // Нова педагогічна думка. - 2014. - № 2. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npd_2014_2_70.

9. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури ; пер. с англ. Л. И. Евенко. - Москва : Дело, 1997. - 704 с.

10. Вознюк Т. Г. Менеджмент навчально-виховного процесу : навч.-метод. посібник [для керівників структур. ланок вищ. мед. навч. закладів I-II рівнів акредитації] / Т. Г. Вознюк. - Київ : Здоров'я, 2002. - 127 с.

References

1. Hrykov, E. M. (2006). Management schools: teach. guidance's. Kyiv: Znannya (in Ukr.)

2. Konarzhevskiy, Yu. A. (1985). On some problems of school management. Sovetskaya pedagogyka ( Soviet pedagogy), 2, 50-53 (in Russ.)

3. Orlov, A. A. (1985). Management of educational work in the general education school of the society of developed socialism: the author's abstract of the dissertation of the doctor of pedagogical sciences. Moscow

4. Korotyaev, B. I. (1986). Pedagogy as a set of pedagogical theories. Moscow: Prosveschenie (in Russ.)

5. Pikelnaya, V. S. (1990). Theoretical bases of management (school-research aspect). Moscow: Soviet school (in Russ.)

6. Bondar, V. I. (1987). Managerial activity of the principal: didactic aspect. Kyiv: Soviet school (in Ukr.)

7. Hryikov, Ye. N. (1997). Theory and practice of in-school management. Lugansk (in Russ.)

8. Shchoholieva, L. (2014). Strategic management of the basic mortgage of the social system. Nova pedahohichna dumka (New pedagogical thought), 2. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npd_2014_2_70. (in Ukr.)

9. Meskon, M. (1997). Fundamentals of management. Moscow: Delo (in Ukr.)

10. Voznyuk, T. G. (2002). The management of the educational process. Kyiv: Zdorov'ya (in Ukr.)

Abstract

Laws and principles of educational environment management of teachers'professional development

Martynets L. A.

Introduction. Today, the modern school stands before one of the difficult tasks: to prepare a new generation of teachers for work in new conditions. Recent changes in education lead to reform of the entire educational system respectively other professional competence of the teacher are mobilized, other values and a new vision of oneself in the profession are actualized. The teacher should be able to make decisions and must be responsible for them. Undoubtedly, nowadays there is the necessity of new approaches to training, the most important features of which are erudition, communicative competence, independence, professional mobility, educational skills, professional maturity, professional development, creativity, self-organizing, self-development, life-long education.

Purpose. Disclosure of laws and principles of educational environment management of teachers ' professional development.

Results. During the research the laws and principles of educational environment management of teachers' professional development were singled out: 1) effectiveness of educational environment management of teachers ' professional development depends on how many peculiarities of impact of environment in its activity are taken into account - the principle of predictability; 2) management is effective if it provides the highest possible level of implementation of the c onditions provided by the state for the functioning of the institution - the principle of unity of state and internal control mechanisms; 3) the higher the inter-definition level of control and manageable subsystems, the greater is the effectiveness of edu cational environment management of teachers ' professional development - the principle of inter-definition control and manageable subsystems; 4) the fuller management activities are based on the theorems of science lying at its base the greater is the effectiveness of educational environment management of teachers ' professional development is higher, - the principle of scientific management of institution; 5) the higher the optimal ratio of objectively necessary operational and current and strategic objectives of management, the greater is the effectiveness of educational environment management of teachers' professional development - the principle of optimal ratio of operational and current and target strategic management ; 6) management is effective if it is provided with the unity and integrity of all groups of the conditions necessary for the realization of the institution goals - the principle of the integrity of conditions necessary for the realization of the institution goals; 7) the more fully the creative potential of pedagogical workers is realized the higher the effectiveness of educational environment management of teachers' professional development - the principle of orientation management on the creative potential of pedagogical work; 8) the higher the level of personality professionalism of the leaders of educational institutions the greater the effectiveness of educational environment management of teachers' professional development, - the principle of personality professionalism of the head of the institution; 9) the more optimal is the ratio of purposeful management influences, self-organization and self-regulation the higher is the effectiveness of educational environment management of teachers' professional development - the principle of best ratio of focused management actions, self-organization and self-regulation; 10) management is effective if it is based on scientifically grounded work plan - the principle of educational environment management of teachers' professional development planning; 11) the fuller the scientifically planned content of activity in a given cycle of management is realized in the structure of management activity the higher is the effectiveness of educational environment management of teachers' professional development - the principle of optimal management structure; 12) management is effective if it is provided with sufficient information about the implementation of administrative decisions accepted in a given cycle of management - the principle of feedback; 13) the fuller the level of the necessary diversity of the institution subsystems is provided the higher is the effectiveness - the principle of necessary diversity; 14) management is effective if it is provided with the integrity of all management functions in each management cycle - the principle of the integrity of management functions.

Originality. Laws and principles of educational environment management of teachers ' professional development are generalized.

Conclusion. Realization of management of educational environment management of teachers' mprofessional development in accordance with the requirements resulting from designed laws and principles completely depends on the management activity of the heads of educational institutions. In connection with this arises the problem of preparing the heads of educational institutions to science- based management activity.

Key words: management; professional development; educational environment; law; principle management; professional development; educational the middle; legitimacy; principle; educational system; teachers; management of an educational institution.

Размещено на Allbest.ru