Готовність майбутнього педагога до роботи з дитячою агресією

Размещено на http://www.allbest.ru

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Готовність майбутнього педагога до роботи з дитячою агресією

Кононко Олена Леонтіївна, доктор психологічних наук,

професор, завідувач кафедри дошкільної освіти,

Анотація

Уточнено зміст понять «агресія», «агресивна поведінка» і запропонована авторська трактовка «уміння долати агресію». Схарактеризовано типи агресивної поведінки дітей старшого дошкільного віку та рівні сформованості в них уміння її долати. Визначено критерії, показники, особистісні й професійні вміння й типи готовності майбутніх вихователів дошкільного закладу до формування в дітей 5-7 років уміння долати агресію. Розкрито психолого-педагогічні умови оптимізації процесу підготовки студентів до майбутньої педагогічної діяльності з формування в дітей 5-7років уміння долати агресію.

Ключові слова: особистісний розвиток; агресія; агресивна поведінка; уміння дошкільника долати агресію; соціально прийнятні форми поведінки; профілактика та корекція агресії; готовність майбутнього педагога до роботи з дитячою агресією; психолого- педагогічні умови оптимізації освітнього процесу закладу вищої освіти.

агресія дошкільний педагогічний

Abstract

KONONCO Olena Leontiyvna. READY FOR THE FUTURE PEDAGOGUE TO WORK WITH CHILDREN'S AGGRESSION

Introduction. The article explains theoretical and methodological aspects of forming the ability of preschool teachers to face children's aggression. As far as national research is concerned, there is not much attention given to the issue. The scientific novelty lays in the author's treatment of the problem and introduction of the notion `the preschool child's ability to overcome aggression '.

The purpose of the article is to reveal the essence of aggression as a personal phenomenon and to substantiate the author's approach to preparing future educators to work with aggressive children of the senior preschool age

Results. This approach is based on implementing subjectivity principle into teaching practice as a primary one. This makes it possible to assess a future teacher and a preschool aged child as active subjects of educational process, who are able to cooperate constructively and efficiently. The author describes basic characteristics of a person and educational abilities, which testify the student's competence to cooperate with aggressively inclined children at the age of 5-7. Basic characteristics of a future teacher are necessary for healthy communication with preschoolers. The characteristics include apperception, sociability, responsibility, truth, creativity, and flexibility. Such abilities as analytical, predictive, organizational, regulative, p erceptive, communicative, evaluative, and interactive help to improve communication between a preschool teacher and aggressively inclined children.

A new typology of future teachers' readiness to face child's aggression has been suggested. Consciousness and behavior peculiarities of four types have been described. These four types include constructively-harmonious, partially balanced, contextually-unbalanced, and destructive types. The research has revealed that over half of the future teachers have insufficient or low level of knowledge about forms and causes of child's aggression, axiological attitude towards preschoolers, and ability to prevent and to resolve conflicts.

Conclusion. Psychological and pedagogical circumstances which help future teachers to face child's aggression are as following: develop and deepen knowledge about the issue; determine the children's ability to overcome aggression as the highest social and moral principle; master modern educational skills and pedagogical reflection.

Key words: personal development; aggression; aggressive behavior; preschooler's ability to overcome aggression; socially acceptable forms of behavior; prevention and correction of aggression; readiness of the future teacher to work with child aggression; psychological and pedagogical conditions of optimization of educational process of higher educational institutions.

1. Постановка проблеми

Проблема дитячої агресивності та вибору майбутнім педагогом ефективних виховних технологій для роботи з нею є однією з актуальних у дошкільній педагогіці. На жаль, дитяча агресивність перетворилася нині на вельми поширене явище, яке засвідчує складність процесу особистісного зростання в ранньому онтогенезі взагалі, входження дитини в сучасний суперечливий світ, зокрема. На часі посилення уваги науковців та освітян до: різновидів агресивної поведінки сучасної дитини 5-7 років; дослідження причин, що її провокують; розроблення сучасного інструментарію роботи з дитячою агресією; забезпечення належної підготовки студентів до роботи в означеному напрямі.

Як зазначають провідні фахівці, ризики ігнорування серйозності даної проблеми пов'язані з тим, що прояви агресивності, які склалися в дитинстві, з часом можуть перетворитися на стійке особистісне утворення, установку, звичку, сприйматися носієм агресії як природна форма поведінки і реагування на впливи зовнішнього середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сьогодення змушує особистість розв'язувати життєві завдання високої новизни і складності, актуалізує необхідність поводитися компетентно в багатоваріантному світі, диференціювати вчинки людей за ступенем їх значущості, безпеки, корисності. Це актуалізує проблему формування в майбутніх педагогів уміння працювати з дитячою агресією, плекати в них соціально прийнятні форми поведінки, гармонійне спілкування з іншими, базові моральні якості [5, с.148].

Дослідженню феномену «агресії» присвятили свої роботи чимало зарубіжних і вітчизняних психологів і педагогів. Вивченню сутності даного поняття та характеристиці видів агресивної поведінки дитини присвятили свої праці Г. Андрєєва, В. Лебединський, О. Никольська, Л. Семенюк, Г. Широкова, І. Фурман та інші фахівці. Аналізу підходів до агресії як феномену особистісного зростання та особливостям його дослідження зарубіжними фахівцями присвячує своє дослідження Т. Рум'янцева [7].

Нині існують різні трактовки понять «агресія» та «агресивна поведінка» Під першим розуміють: реакцію, що шкодить іншому (А. Басс); нанесення шкоди живому і неживим об'єктам (Е. Фромм); наступальні й насильницькі дії, що спрямовані на населення шкоди або знищення об'єкта (В. Овчаренко); цілеспрямована руйнівна дія, що суперечить суспільним нормам і правилам, шкодять об'єктам нападу, викликають дискомфорт (Л. Семенюк).

Згідно з визначенням М. Алфімової та В. Трубнікова, агресія є складним механізмом із неоднозначною природою. Даними фахівцями поняття «ворожість» і «агресивність» розглядаються в узаємозв'язку, аналізується вплив генетичних і соціальних чинників на характер поведінки особистості. Ними встановлено, що генотип може виступати чинником ризику схильності до агресивної поведінки [1].

Визначаючи зміст поняття «агресивна поведінка», Г. Коджаспирова кваліфікує її як деструктивну, таку, що суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає фізичної шкоди, викликає негативні переживання, стан напруги, страху, пригніченості. Як і більшість фахівців, вона стверджує, що агресія - не природжена біологічна реакція, а форма поведінки, що обумовлена соціальними зв'язками і відносинами [4].

Найпоширенішою в науковій літературі є ідея реалізації профілактичної та корекційної роботи з агресивними дітьми, що спрямована на усунення причин агресивної поведінки, а не лише зняття зовнішніх проявів порушень соціального розвитку. Прибічниками такого підходу до роботи з дитячою агресією є більшість сучасних фахівців, зокрема, М. Арсенова, І. Дубровіна, Т. Лаврентьєва, Н. Микляєва, Т. Марцинковська, Н. Суворова, Т. Чиркова та інші.

Продуктивними для нашого дослідження є положення такого відомого дослідника зазначеної проблеми в ранньому онтогенезі, як Н. Барченкова, яка вивчала особливості агресивної поведінки дітей дошкільного віку і визначала змістові аспекти її профілактики [2]. Для нас становлять інтерес висновки А. Реана, згідно з якими важливу роль у вихованні соціально прийнятних форм поведінки дитини відіграє мотивація успіху, яка орієнтує її на досягнення чогось конструктивного, позитивного. Водночас автор зазначає, що боязнь невдачі проявляється в невпевненій поведінці, безініціативності, недостатній відповідальності, схильності до агресії [6].

У контексті нашого дослідження заслуговують на увагу дані О. Смирнової, яка підкреслює, що ті чи ті форми агресивності притаманні більшості дітей дошкільного віку. Вона, зокрема, зазначає, що з дорослішанням і засвоєнням основних моральних правил і норм поведінки в багатьох дітей 5-7 років прояви агресивності поступаються просоціальним формам поведінки [8].

Однією з відправних у нашому дослідженні слугувала теза В. Татенка, згідно з якою першопричиною поведінкових відхилень поведінки може слугувати специфіка особистісного розвитку дитини на ранніх етапах онтогенезу. Автор підкреслює, що поведінкові вади виникають під впливом внутрішніх і зовнішніх протиріч, збільшуючи негативний потенціал індивідуальності, породжуючи більш серйозні помилки на наступних вікових етапах [9, с. 85].

Досліджуючи феномен агресивності, І. Фурманов наголошує на тому, що в певної кількості дітей дошкільного віку агресія як форма поведінки не лише зберігається, але й трансформується у стійку негативну якість особистості. Автор підкреслює: наслідком цього є зниження продуктивного потенціалу, звуження повноцінного спілкування, деформація особистісного розвитку [10].

З огляду на актуальність проблеми дитячої агресії та її недостатнє розроблення вітчизняною наукою необхідно посилити увагу до неї у процесі підготовки майбутніх педагогів. З урахуванням тенденції до зростання агресивності соціуму підготовка майбутніх фахівців у закладах вищої освіти педагогічного профілю має передбачати формування в них уміння працювати з агресивною поведінкою, оснащення сучасними технологіями виховання в дітей дошкільного віку соціально схвалюваної та прийнятної поведінки, уміння утримуватися від агресії.

Наукова новизна матеріалів дослідження полягає у визначенні змісту поняття «уміння дошкільника долати агресію»; розробленні концептуальних засад, що засновані на визнанні пріоритету суб'єктного підходу в організації освітнього процесу; створенні комплексу педагогічних умінь, що необхідні для роботи з агресивними дітьми; визначенні критеріїв, показників і розробленні типології готовності майбутніх вихователів до роботи з даною категорією дітей.

Мета статті - розкрити сутність агресії як особистісного феномену та обґрунтувати авторський підхід до підготовки майбутніх вихователів до роботи з агресивними дітьми старшого дошкільного віку.

2. Виклад основного матеріалу

У дослідженні під агресією ми розуміємо цілеспрямоване нанесення дитиною 5-7 років фізичної або психологічної шкоди іншій особі, а під агресивною поведінкою - спосіб дій, у яких проявляється її агресія. На відміну від традиційного ми пропонуємо нашу позицію, згідно з якою дошкільник сприймається як свідома особистість, активний суб'єкт виховного процесу, здатний за певних умов мобілізувати свій потенціал, актуалізувати внутрішні сутнісні сили, виявити довіру власним можливостям, утриматися від негативних проявів. Йдеться про доцільність упровадження у процес підготовки майбутніх педагогів до роботи з дитячою агресією принципу суб'єктності (К. Абульханова-Славська, Є. Ісаєв, В. Слободчиков, В. Татенко) як важливої умови його оптимізації.

Орієнтуючись на принцип суб'єктності як основний, ми пропонуємо ввести в обіг поняття «уміння дошкільника долати агресію», під яким розуміємо здатність дитини 5-7 років свідомо аналізувати, більш-менш об'єктивно оцінювати негативні наслідки своєї агресивної поведінки, докладати вольових зусиль для утримання від неї та долання негативних спонук, компетентно і гідно виходити зі скрутної ситуації. Орієнтуючись на запропонований підхід, майбутні педагоги акцентуватимуть увагу не лише на звичній практиці організації профілактичної та корекційної роботи, але й актуалізують для себе значення власної активності вихованця.

Даний концептуальний підхід потребував чіткого визначення сутності провідного поняття нашого дослідження - «готовність майбутнього педагога до роботи з дитячою агресією». Під готовністю розуміємо сукупність особистісних і професійних якостей студента, яка вможливлює ефективне розв'язання означеної педагогічної проблеми. Готовність засвідчується здатністю майбутнього фахівця сприймати, кваліфікувати, аналізувати, об 'єктивно оцінювати і конструктивно реагувати на різні форми дитячої агресії. Структуру досліджуваної готовності склали когнітивний, мотиваційний, технологічний і рефлексивний компоненти. Поєднання особистісного та операційного аспектів у підготовці майбутнього педагога до роботи з дитячою агресією забезпечить йому дієвість і конструктивність.

Когнітивний компонент визначає ступінь поінформованості студента, оперування основними поняттями, знаннями закономірностей розвитку агресивної поведінки в ранньому онтогенезі; фіксує єдність теоретичних, практичних і методичних знань; акцентує увагу майбутніх педагогів на необхідності поглиблення, розширення і систематизації знань про форми дитячої агресії, її причини; про критерії та показники сформованості в дошкільників уміння долати агресію та чинники їх розвитку; про сучасні технології виховання в ранньому онтогенезі соціально схвалюваних і прийнятних форм поведінки; про власні особистісні та професійні якості, які вможливлюють або гальмують процес ефективного формування в дошкільників уміння долати агресію, сприяють осмисленню виховних завдань та інструментарію їх розв'язання.

Мотиваційний компонент засвідчує ступінь зацікавленості студента у виховній роботі, що спрямована на формування в дошкільників уміння долати агресію; усвідомлення важливості для конструктивних і гармонійних узаємин дітей 5 -7 років уміння поводитися соціально прийнятно, не вдаватися до асоціальної поведінки; повага до себе та інших соціально компетентних людей, які здатні утримуватися від імпульсивної поведінки, негативних емоцій; ціннісне ставлення до себе і вихованців, об'єктивне оцінювання дій, вчинків, результатів, якостей (власних і дошкільників); прагнення до особистісного і професійного самовдосконалення.

Технологічний компонент характеризує процес реалізації студентом свого педагогічного потенціалу; його відкритість інноваціям, уміння застосовувати в педагогічній практиці сучасні виховні технології; здатність удосконалювати свої педагогічні вміння та особистісно-професійні якості; уміння поєднувати алгоритмічний і творчий компоненти виховної роботи з агресивними дошкільниками; здатність виявляти педагогічну культуру і налагоджувати суб'єкт-суб'єктну взаємодію з дошкільниками; спроможність обирати оптимальні для конкретної ситуації рішення та відповідати за їх наслідки.

Рефлексивний компонент засвідчує ступінь сформованості в майбутніх педагогів уміння аналізувати себе (стани, дії, здібності, поведінку, якості), сфокусуватися на своєму внутрішньому світі, порівнювати, робити висновки, виявляти самокритичність; здатності до самопізнання та адекватного оцінювання себе як особистості, професіонала, суб'єкта виховного процесу, що спрямований на формування в дошкільників уміння долати агресію; уміння подивитися на себе знеособленим поглядом, збоку, очима інших людей; переоцінити свої досягнення і прорахунки, ефективність виховних впливів, конкретних виховних дій та їх наслідків; спроможності вносити необхідні корективи у свої педагогічні дії. Означений вище комплекс структурних компонентів готовності майбутнього педагога до роботи з агресивними дошкільниками презентований такими базовими якостями, як емоційна сприйнятливість, аналітичність, комунікабельність, відповідальність, справедливість, мобільність, креативність, педагогічна рефлексія. Вони притаманні студентам, які володіють необхідними для ефективної роботи з дитячою агресією вміннями. Авторський комплекс схарактеризовано в таблиці 1:

Таблиця 1 Уміння майбутнього педагога, необхідні для роботи з дитячою агресією