Інформаційно-комунікаційна компетентність викладачів системи військової освіти: поняття, зміст і структура
Описуються характерні зміни щодо державотворення та реформування сектору безпеки й оборони України, зокрема системи військової освіти. Звертається увага на роль та важливість викладача системи військової освіти як суб’єкта науково-педагогічної діяльності.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.12.2020 |
| Размер файла | 60,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інформаційно-комунікаційна компетентність викладачів системи військової освіти: поняття, зміст і структура
Кива Владислав Юрійович,
ад'юнкт наукового центру дистанційного навчання,
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
У статті описується характерні зміни щодо державотворення та реформування сектору безпеки й оборони України, зокрема системи військової освіти. Звертається увага на роль та важливість викладача системи військової освіти як суб'єкта науково-педагогічної діяльності. Здійснено аналіз основних методологічних підходів до розуміння поняття <інформаційно-комунікаційна компетентність» фахівців. З'ясовано, що переважна більшість наукових робіт присвячена формуванню/розвитку її у фахівців різних галузей. У більшості з цих робіт вона розглядається, як складова професійної компетентності. Автором враховано складність і багатогранність досліджуваної компетентності та запропоновано визначення <інформаційно-комунікаційна компетентність викладача системи військової освіти». На основі аналізу наукових джерел і дисертаційних робіт визначено її структуру, що містить ціннісно-мотиваційний, інтелектуальний, праксеологічний, інформаційно-технологічний та суб'єктний компоненти.
Ключові слова: інформаційно-комунікаційна компетентність, викладач системи військової освіти, поняття, зміст, структура
INFORMATION AND COMMUNICATION COMPETENCY OF TEACHERS OF THE MILITARY EDUCATION SYSTEM: CONCEPT, CONTENT AND STRUCTURE
KYVA Vladyslav,
adjutant of the scientific center of distance learning,
National defense university of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky
Introduction. The analysis of scientific sources and dissertations towards the information and communication competence of specialists shows that scientific researches on the separation and interpretation of the concept of information and communication competence are conducted by A. Hurzhiy, A. Kocharian, V. Vembre, G. Dehtyariova, G. Fedoruk, I. Tymofeyeva, N. Morse, N. Soroko, O. Ovcharuk, O. Spirin, P. Hrabovsky and others. Despite the significant results of the research of these and other scholars, it has to be noted that today, numerous discussions are ongoing around the definition of "information and communication competence of a specialist" and clarification its structure and content. In this regard, it is important its analysis, refinement, specification and systematization, according to the opinions of scientists in the context of a competent approach for the training of military specialists in the military educational system.
Purpose. To substantiate the concept of "information and communication competence of teachers of the system of military education" and to define its content and structure.
Methods. In the process of research, a complex of theoretical and empirical methods of scientific research were applied. The following theoretical methods are used: analysis and synthesis of monographs, dissertations, scientific articles, materials of scientific conferences, psychological and pedagogical, methodical and professional literature on the research problem. The content of information-analytical activity of teachers of the military education system is determined in a comprehensive manner, and the structure of their information and communication competence as an important component of vocational and pedagogical competence is determined by application of methods of system-activity and system-functional approaches.
Originality. On the basis of analysis of scientific sources and dissertation works the structure of information and communication competence of teachers of the system of military education is determined, which contains value-motivational, intellectual, praxeological, information-technological and subjective components.
Conclusion. Thus, analyzed and substantiated structure of information and communication competence of teachers of the system of military education, the peculiarities of its manifestation which are caused by many factors, among which the subject matter is leading is the subject factor - it is the dependence of its development on the personality of the teacher and his ability to be the subject of scientific and pedagogical activity in the information society and the military environment.
Perspective directions of further research will be directed at determination of criteria and indicators of diagnosing the development of information and communication competence of teachers of the military educational system.
Keywords: information and communication competence; teacher of the system of military education; concept; content; structure.
Постановка проблеми
компетентність викладач військова освіта
Сучасна військово-політична обстановка у світі характеризується кардинальними змінами, що відбуваються в системі міжнародних відносин як на світовому, так і континентальному рівнях. Постійне виникнення нових загроз міжнародній безпеці і стабільності потребує, у свою чергу, значної активізації широкого спектру заходів щодо підвищення обороноздатності України та її Збройних Сил (ЗС).
Так імплементована нова Концепція підготовки ЗС України, яка визначає її мету, принципи і складові. Відповідно у системи військової освіти (СВО) слід планувати та проводити підготовку фахівців за досвідом передових країн світу. Відтак, поступовий рух України до європейських стандартів освіти, нові умови економічного, політичного й соціального життя держави, актуальні питання національної безпеки та намагання стати членом НАТО вимагають модернізації СВО, особливо в сучасному інформаційному суспільстві [12-14].
СВО складається з організованої сукупності закладів освіти, що реалізують військову освіту згідно з освітніми й освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до законів, указів, постанов, наказів, керівних і нормативних документів органів державної влади.
Сучасний період характеризується серйозними змінами щодо реформування сектору безпеки й оборони України, зокрема й щодо СВО. Слід наголосити, що її характерною властивістю у період модернізації є те, що вона виступає як об'єктом, так і суб'єктом реформування сектору безпеки й оборони України. Саме, рівень розвиненості СВО є головним показником й одним із головних завдань при розвитку сектору безпеки й оборони, оскільки від професійної підготовленості військових, їх військово-професійної компетентності виконувати військовий обов'язок відповідно до загроз, які виникають, залежить боєготовність і боєздатність ЗС України, і забезпечення територіальної цілісності та суверенітету України.
Так, основним суб'єктом СВО щодо формування військового фахівця є викладач. Відповідно наскільки він буде мати багатогранний компетентністний функціонал, настільки буде й ефективна результативність всього процесу підготовки військових фахівців для ЗС України. А отже, викладачам необхідно постійно підвищувати свою кваліфікацію відповідно до змін, які відбуваються в науково-технічній галузі, зокрема інформаційній. Звертаємо увагу на те, що динамічні зміни в сучасному світі відповідають етапам переходу до інформаційного суспільства, які «диктують» необхідність пошуку нових методологічних підходів до теорії та практики формування і розвитку компетентності фахівців у сфері ІКТ у всіх сферах людського буття, у т.ч. й педагогічної діяльності викладачів СВО.
Виходячи з вищесказаного, одним із головних педагогічних проблем постає здатність викладачів використовувати ІКТ відповідно до вимог сьогодення та системи освіти в цілому, а отже викладач повинен мати відповідний рівень професійної компетентності, складовою якої є ІКК.
Професійна компетентність викладачів СВО інтегрує в собі різні складові, які розкривають їх загальні здатності в різні види науково-педагогічної діяльності. Мова йде про пізнавально-інтелектуальну, проектувальну, організаторську, прогностичну, ІК, стимулювальну, методичну, аналітичну, психологічну, комунікативну, рефлексивну, діагностичну, контрольно-оціночну, дослідницьку компетентність.
У межах нашого дослідження зосереджуємося на розвитку саме ІКК викладачів системи військової освіти. Ми звертаємо увагу, що розв'язання проблемного питання щодо розвитку їх ІКК залежить від розуміння визначення суті поняття та знання змісту її структури. Тому у своєму дослідженні ми зосередили увагу на них. Слід наголосити, що нині досі не існує єдиного тлумачення поняття, змісту і структури компетентності в галузі використання ІКТ. Спробуємо здійснити аналіз трактувань зазначених дискусійних понять і запропонувати найбільш доречне, на нашу думку, визначення поняття, зміст і структуру ІКК викладачів СВО.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Аналіз наукових джерел і дисертацій щодо ІКК фахівців показує, що науковими дослідженнями щодо виокремлення та трактування цього поняття ведуть А. Гуржій, А. Кочарян, В. Вембр, Г. Дегтярьова, Г. Федорук, І. Тимофєєва, Н. Морзе, Н. Сороко, О. Овчарук, О. Спірін, П. Грабовський та ін. Незважаючи на вагомі результати дослідження цих та інших науковців, доводиться констатувати, що нині навколо визначення поняття «ІКК фахівця», з'ясування його структури та змісту тривають численні дискусії. У зв'язку з цим є важливим її аналіз, уточнення, конкретизація та систематизація згідно з думками науковців у контексті компетентнісного підходу щодо підготовки військових фахівців у СВО.
Метою статті є обґрунтування поняття «інформаційно-комунікаційна компетентність викладача СВО» та визначення її змісту та структури.
Виклад основного матеріалу
У науковій літературі можна зустріти поняття, які дуже часто вживаються як синоніми і якими намагаються назвати компетентність у галузі використання ІКТ: інформаційна, інформатична, ІК, інформацінокомунікаційно-технологічна, інформаційно-технологічна, інформаційно-комунікаційна грамотність, інформаційна грамотність. Зрозуміло, що етимологія складових цього поняття вносить певні відтінки в їх визначення. Ми здійснимо аналіз тільки деяких із них.
Тлумачення понять «інформаційний» та «інформатичний» у сукупності з поняттям «компетентність» подавали вітчизняні та закордонні науковці у своїх працях (З. Сейдаметова, Л. Пєтухова, М. Головань, М. Жалдак, Н. Баловсяк, Н. Бібік, О. Спірін, С. Белов, С. Зайцева, та ін.).
Хочемо спочатку звернути увагу на тлумачення понять «інформаційний» та «інформатичний», різницю яких у сукупності з поняттям «процес» ретельно досліджував А. Фрідланд. Інформаційний процес він розглядає як «сукупність інтелектуальних процесів, що відбуваються в апаратах мислення людей, і процесів прийому, збереження, опрацювання й передачі даних, що ініціюють відповідну інформацію» [11, с. 132]. Він вважає, що до інформаційних процесів можна віднести процеси пізнання, навчання, управління. Поняття «інформатичний процес» він тлумачить як «сукупність дій (введення, виведення, збереження, оброблення), які виконуються над даними в межах інформаційного процесу» [11, с. 133]. Саме від цих двох тлумачень відштовхувалися науковці, даючи поняття «інформаційна» або «інформатична» компетентність.
Так, представники першої групи (П. Грабовський, І. Власюк, М. Бондаренко, Н. Бабій, Н. Баловсяк, Н. Васаженко, О. Барановська, О. Васенко, О. Новак, С. Балакірова, С. Сисоєва) інформаційну компетентність відносять до однієї з ключових компетентностей, а А. Коломієць, М. Жалдак, Р. Гуревич розглядають її у взаємозв'язку з такими категоріями, як «комп'ютерна грамотність», «інформаційна культура», які, за їх твердженням, характеризують рівень розвиненості особистості. Усі вони наголошують на тому, що інформаційна компетентність посідає пріоритетне місце серед ключових компетентностей.
Так, С. Сисоєва та Н. Баловсяк виділяють поняття «інформаційна компетентність», вважаючи, що остання забезпечує три функції професійної діяльності фахівця: інформаційно-пошукову (ефективна роботи з інформацією в усіх її формах); комп'ютерно-технологічну (здатність роботи з сучасними комп'ютерними засобами та програмним забезпеченням); процесуально-діяльнісну (здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних технологій) [5, с. 106].
Слід наголосити, що поняття «ІКТ-компетентності вчителя (викладача)» було вперше введено в проекті ЮНЕСКО «Стандарти ІКТ-компетентності для вчителів» (ICT Competency Standards for Teachers, ICT-CST), синонімами якого, на думку О. Спіріна , є «компетентність учителя у сфері ІКТ», «інформаційно-комунікаційно-технологічна компетентність», «інформаційно-комунікаційна компетентність», «комп'ютерна компетентність», «інформаційно-комп'ютерна компетентність», «інформаційно-технологічна компетентність» [7, с. 8].
О. Овчарук підкреслює, що ІК- компетентність - це «ключова категорія, що розглядається як комплексне поняття, а саме як сукупність знань і розуміння, умінь, навичок, а також особистісних ставлень і ціннісних орієнтацій людини у галузі ІКТ і здатність автономно та відповідально демонструвати їх для практичної, професійної діяльності та навчання впродовж життя» [4, с. 1].
На думку О. Спіріна, для визначення терміна «ІКК» як похідного від поняття інформаційної компетентності потрібно скористатися розумінням терміна «інформаційно-комунікаційні технології», враховуючи, що це технології розробки інформатичних систем і побудови комунікаційних мереж, а також технології формалізації і розв'язання задач у певних предметних галузях з використанням таких систем і мереж [7, с. 7].
Саме він уточнив і розширив визначення, дане М. Жалдаком, і запропонував розуміти під ІКК «підтверджену здатність особистості автономно і відповідально використовувати на практиці ІКТ для задоволення власних індивідуальних потреб і розв'язування суспільно значу
Отже, ми можемо виокремити такі основні характеристики загального визначення поняття ІКК:
1. ІКК визначається як основний елемент інформаційної культури (Н. Гендіна).
2. Поєднання понять ІКК й інформаційна грамотність (S. Webber, Y. William, М. Hepworth).
3. Деякі науковці ототожнюють поняття ІКК і комп'ютерну компетентність, медіакомпетентність (А. Семенов, Д. Андерсон, Н. Аллен,), а саме, ІКК розуміється як система здатностей і вмінь у сфері користування комп'ютерною технікою та інформаційними технологіями (Д. Беке, Е. Хвілон, М. Патру,).
4. Здатність демонструвати знання, вміння, навички і ставлення у сферах інформаційної грамотності і комп'ютерної грамотності (К. Спітцер, I. Patricia, L. Kathleen,).
Відповідно до аналізу наукових джерел та останніх досліджень розглянемо розуміння ІКК різними авторами (табл. 1).
Таблиця 1 Розуміння ІКК різними науковцями
|
Прізвище автора |
Трактування |
|
|
П. Грабовський |
«здатність і готовність на основі динамічної комбінації знань, умінь та практичних навичок використовувати інформаційні технології, передусім ІКТ та електронні освітні ресурси, для підтримки професійної діяльності з навчання учнів шкільних природничо-математичних предметів» [1, с. 35]; |
|
|
Г. Дегтярьова |
«важлива складова професійної компетентності, яка є складним динамічним цілісним інтегративним утворенням особистості, синтезом предметно- спеціальних знань, умінь, навичок, котрі відбивають реально досягнутий рівень підготовки в галузі використання засобів ІКТ; сукупність мотивів, що виражаються в прагненні постійного вдосконалення набутих ІКТ- компетенцій, особливим типом організації предметно-спеціальних знань, котрий дозволяє правильно оцінювати інформацію та навчальні ситуації і приймати ефективні рішення в професійно-педагогічній діяльності, використовуючи ІКТ» [2, с. 132]; |
|
|
І. Тимофеева |
«складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміється сукупність знань, умінь, навичок, а також досвіду, що разом дає змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв'язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виду діяльності» [9, с. 36] |
|
|
Г. Федорук |
«динамічна характеристика, що визначає здатність особистості орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію, оперувати нею, володіти відповідним рівнем ЗУН стосовно ІКТ» [10, с. 40] |
|
|
А. Кочарян |
«здатність автономно та відповідально застосовувати набуті НПП теоретичні та фактологічні знання, вміння та навички в галузі ІКТ для задоволення власних потреб, розв'язування суспільно важливих завдань, зокрема професійних» [3, с. 58] |
|
|
Н. Сороко |
«складова їхньої інформаційної культури, що полягає в теоретичних і фактологічних знаннях у галузі ІКТ, відповідних навичках і вміннях, здатності індивідуально/колективно застосовувати інструменти, ресурси, системи для розв'язання завдань опанування учнями мовами і вивчення літератури, формування загального інформаційного світогляду» [6, с. 28] |
Відповідно до аналізу наукових досліджень щодо ІКК та викладені вище міркування дають нам підстави визначити поняття ІКК викладачів системи військової освіти, як інтегральний показник теоретичної підготовленості (знання) та практичної здатності (уміння, навички, досвід і психологічна готовність), що забезпечує та відображає успішне функціонування як соціального і професійного суб'єкта в суспільстві.
Слід наголосити, що для дослідження розвитку ІКК викладачів важливою є проблема визначення її структурних компонентів, під якими розуміємо сукупність важливих характеристик викладача, що дають йому можливість виконувати професійні завдання (обов'язки) в процесі науково-педагогічної діяльності.
Огляд наукової літератури свідчить про різноплановість підходів до трактування змісту й структури ІКК. Розглянемо загальні тенденції, які мають місце у визначенні її структури. Кожен дослідник виділяє свої основні елементи ІКК викладача. Проте, враховуючи, що існують різні підходи до визначення суті ІКК, хочемо звернути увагу на те, що в наукових дослідженнях останніх десятиліть у науковців (В. Адольф, А. Кочарян, В. Брежнев, Г. Дегтярьова, Г. Федорук, І. Тимофєєва, Н. Баловсяк, Н. Сороко, О. Бойцова, П. Грабовський) має місце неоднозначність у розкритті її структури щодо педагога. Об'єднує ці дослідження те, що всі наголошують на її багатоком- понентності.
Так, П. Грабовський виокремлює три компоненти в її структурі: мотивація і психологічна готовність до розвитку інформаційної компетентності; формування користувальних умінь у галузі інформаційних технологій; вміння здійснювати адекватну самооцінку розвитку цієї інформаційної компетентності [1, с. 60].
На думку Г. Дегтярьової, структурними компонентами ІКК викладача є її самооцінка власних можливостей у використанні інформаційних технологій; система знань у галузі ІКТ; знання нормативно-правових документів щодо використання цифрових освітніх ресурсів; вміння викладачем орієнтуватися в інформаційному середовищі; позитивні і негативні наслідки використання ІКТ та дидактичні можливості при викладанні предметів; особистісна готовність до змін, яка створює умови для активного застосування викладачем інформаційних технологій, прояв ним інтересу до оволодіння ІКТ [2, с. 153].
А. Кочарян розробив модель розвитку ІКК науково-педагогічних працівників гуманітарних спеціальностей, у якій виокремив такі компоненти: мотиви використанні ІКТ для професійної діяльності та задоволенні індивідуальних потреб; система знань у галузі ІКТ; процесуальна сутність використання ІКТ для вирішення професійних та індивідуальних потреб; вміння й навички виконувати науково-педагогічний пошук з експериментальною перевіркою наукової гіпотези відповідно до предмета дослідження [3, с. 68]. Аналогічні підходи до виокремлення структурних компонентів використовують Г. Федорук, І. Тимофєєва, Н. Сороко.
Отже, аналізуючи наведені вище структурні компоненти, ми погоджуємося низкою думок науковців. Але, водночас також зазначимо, що їх необхідно узагальнити, систематизувати та уточнити відповідно до специфіки ІКК викладачів СВО.
Таким чином, можна стверджувати, що у науковців ще не існує однозначного підходу до визначення структури ІКК викладачів, у т.ч. викладачів СВО. Відповідно враховуючи цілі та специфіку їх науково-педагогічної діяльності виокремимо структуру їхньої ІКК в єдності таких функціональних компонентів:
1. Ціннісно-мотиваційний (цілі, мотиви, потреби, інтереси, настанови, цінності науково-педагогічної діяльності та реалізації її інформаційно-комунікаційної функції, прагнення до професійного вдосконалення в сфері застосування ІКТ).
2. Інтелектуальний (знання про ІКТ взагалі).
3. Праксеологічний (способи та прийоми застосування ІКТ; інформаційно-комунікаційні вміння, навички та здатності).
4. Інформаційно-технологічний (активне застосування ІКТ у професійній діяльності, зокрема науково-педагогічній).
5. Суб'єктний (усвідомлення себе суб'єктом науково-педагогічної діяльності і суб'єктне ставлення до себе як до професіонала - педагога).
Ціннісно-мотиваційний компонент ІКК викладачів характеризують дві складові: 1) цінності (особистісно позитивне ставлення викладачів до ІКТ, сформованість аксіологічної сфери їхнього свідомості та самосвідомості на основі обізнаності з концептуальними положеннями теорії ІКТ, їх природи серед категоріальних понять світобудови, трансформації їхніх сутнісних характеристик в умовах становлення інформаційного суспільства: ціннісні орієнтації і творче спрямування щодо буття в інформаційному суспільстві; усвідомлення викладачами ціннісних аспектів інформаційно-комунікаційної діяльності та особливостей практичного застосування її результатів у своїй науково-педагогічній діяльності);
2) мотивації (мотиваційне ставлення викладачів до науково-педагогічної діяльності, яке включає настанову на розвиток інтересу до застосування ІКТ, прагнення до збагачення власного ІК потенціалу).
Інтелектуальний компонент включає комплекс знань теоретичного характеру щодо використання ІКТ; синтезування різних технологій для впровадження у науково-педагогічних процес; комплекс уявлень про ІКТ, зокрема специфіка, механізми, способи й технологію їх функціонування.
Праксеологічний компонент визначає розвиненість практичних умінь застосовувати ІКТ та виражає досвід прояву ІКК у різних стандартних і нестандартних ситуаціях.
Інформаційно-технологічний компонент ІКК викладачів характеризує практичну діяльність в інформаційному середовищі, а також їх інформаційну і комп'ютерну грамотність як суб'єкта науково-педагогічної діяльності; здатність і готовність до пошуку й аналізу інформації, її синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення та конкретизації за допомогою ІКТ зі врахуванням специфіки викладання конкретних загальновійськових і військово-спеціальних дисциплін; гнучкість і критичність практичного - водночас і військово-професійного, і фахового - мислення, наявність навичок, умінь, а в ідеалі здатностей щодо роботи з апаратно-програмним забезпеченням і його використання у науково-педагогічній діяльності; випереджальний характер практичного застосування ІКТ у педагогічному середовищі СВО.
Суб'єктний компонент визначається свідомою активністю викладачів, як креативних суб'єктів науково-педагогічної діяльності, функція самосвідомості яких полягає в самодетермінації, саморегулюванні й самоуправлінні власною поведінкою і науково-педагогічною діяльністю, створенні неповторного, індивідуального, творчого стилю цієї діяльності на основі усвідомлення, аналізу та оцінювання власної поведінки і діяльності в педагогічному середовищі, а також їхніх результатів, самоідентифікації себе як суб'єкта фахової діяльності, носія системи професійних і фахових цінностей як викладача. Він є інтегральним компонентом ІКК, який забезпечує актуалізацію всіх інших її компонентів.
Висновки
Таким чином, ми проаналізували та обґрунтували ІКК викладача системи військової освіти, особливості прояву якої зумовлені багатьма чинниками, серед яких провідним є суб'єктний чинник - залежність її розвиненості від особистості викладача та його здатність бути суб'єктом науково-педагогічної діяльності в інформаційному суспільстві та військовому середовищі.
Перспективні напрями подальших досліджень будуть спрямовані на визначення критеріїв і показників діагностування розвиненості ІКК викладачів системи військової освіти.
Список бібліографічних посилань
1. Грабовський П. П. Розвиток інформаційної компетентності вчителів природничо-математичних предметів у післядипломній педагогічній освіті: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. Житомир, 2016. 250 с.
2. Дегтярьова Г. А. Теоретичні і методичні основи розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічних дисциплін у системі післядипломної освіти : дис. .док. пед. наук: 13.00.04. Харків, 2017. 794 с.
3. Кочарян А. Б. Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності науково-педагогічних працівників гуманітарних спеціальностей класичних університетів : дис. .канд. пед. наук: 13.00.10. Київ, 2016. 280 с.
4. Овчарук О. В. Компетентність як ключ до оновлення змісту освіти. Освіта.иа. 2007. URL: http://ru.osvita.ua/school/method/381 /. (Дата звернення: 12.01.2019).
5. Сисоєва С.О. Баловсяк Н.В. Інформаційна компетентність фахівця: технології формування. Чернівці: Технодрук, 2006. 208 с.
6. Сороко Н. В. Розвиток інформаційно - комункаційної компетентності вчителів філологічної спеціальності в умовах комп'ютерно орієнтованого середовища : дис. .канд. пед. наук: 13.00.10. Київ, 2012. 256 с.
7. Спірін О. М. Інформаційно-комунікаційні та інформатичні компетентності як компоненти системи професійноспеціалізованих компетентностей вчителя інформатики. Інформаційні технології і засоби навчання. 2009. №5(13). URL: https://joumal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/ download/183/169. (Дата звернення: 12.01.2019).
8. Спірін О. М. Основні підходи до визначення понять. Основи стандартизації інформаційно- комунікаційних компетентностей в системі освіти України: [метод. реком.] / В.Ю. Биков, О.В. Білоус, Ю.М. Богачков та ін. Київ: Атіка, 2010. 88 с.
9. Тимофєєва І. Б. Формування інформаційно- комунікаційної компетентності майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. Київ, 2017. 255 с.
10. Федорук Г. М. Формування інформаційно- комунікаційної компетентності майбутніх учителів технологій у процесі професійної підготовки : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Вінниця, 2015. 259 с.
11. Фридланд А. Я. Основные ресурсы информатики. М.: Астрель-АСТ-Профиздат, 2005. 284 с.
12. Ягупов В.В., Ягупова Г.В. Вища військова освіта України та інформаційне суспільство. Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2010. № 28. С. 299-305.
13. Ягупов В. В. Інформаційно-комунікаційні технології в дистанційному навчанні майбутніх кваліфікованих робітників. Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: довід, проблеми, перспективи: зб. наук. пр. Львів, 2015. Вип. 4, Ч. 2. С. 202-205.
14. Jagupow Wasyl. Zawodowa edukacja technichna Ukrainy a spoleczenswo informacyjne / Wasyl Jagupow // Prace Naukowe Akademii im. Jana Dlugosza w Czestochowie : Seria Edukacja Techniczna i Informatyczna / pod red. Aliny Gil. Czestochowa, 2010. Tom V. S. 143-154.
References
1. Grabovsky, G. G. (2016). Development of informational competence of teachers of natural and mathematical subjects in postgraduate pedagogical education (PhD dissertation). Zhytomyr (in Ukr.).
2. Degtyareva, G. A. (2017). Theoretical and methodological foundations of the development of information and communication competence of teachers of philological disciplines in the system of postgraduate education (Doctor of Science Dissertation). Kharkiv (in Ukr.).
3. Kocharyan, A. B. (2016). Development of information and communication competence of scientific and pedagogical workers of the humanities of classical universities (PhD Dissertation). Kyiv (in Ukr.).
4. Ovcharuk, O. V. (2007). Competence as a key to updating the content of education. Retrieved March 16, 2019, from http://en.osvita.ua/school/method/381 /
5. Sysoeva, S.O., & Bolsovyak, N.V. (2006). Information competence of a specialist: Technology of formation: Teaching method. Manual. Chernivtsi (in Ukr.).
6. Soroko, N.V. (2012). Development of Information and Communicative Competence of Teachers of the Philological Specialty in a Computer-Oriented Environment (PhD Dissertation). Kyiv (in Ukr.).
7. Spirin, O.M. (2009). Information-communication and informational competencies as components of the system of professionally specialized competences of the teacher of informatics. Information Technologies and Means of Training. 5(13), 1-16. Retrieved March 16, 2019, from https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/ download/ 183/169
8. Spirin, O.M., Bykov, V.Y., Belous, O.V., & Bogach- kov, Y.M. (2010). Basic approaches to the definition of concepts. Kyiv. (in Ukr.).
9. Timofeeva, I.B. (2017). Formation of information and communication competence of future teachers of pre-school educational institutions (PhD dissertation). Kyiv. 255 p. (in Ukr.).
10. Fedoruk, G.M. (2015). Formation of information and communication competence of future technology teachers in the process of professional training (PhD Dissertation). Vinnytsya (in Ukr.).
11. Friedland, A.Y. (2005). Basic Informatics Resources. Moscow, Russia: Astrel-AST-Profizdat. (in Russ.)
12. Yagupov, V.V. (2010). Higher Military Education of Ukraine and Information Society. Collection of Scientific Works of the Military Institute of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. 28. 299305. (in Ukr.).
13. Yagupov, V.V. (2015). Information and communication technologies in distance learning of future skilled workers. Information and Communication Technologies in Modern Education: Evidence, Problems, Perspectives. 4(2). 202-205.
14. Yagupov, V.V. (2010). Professional Education of Ukraine and Information Society. A Series of Technical and Informational Education. 5. 143-154 (in Pol.).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Експертна оцінка освіти Італії на рівнях дошкільної, шкільної і вищої системи освіти. Напрями вдосконалення і розвитку системи освіти Італії: негативні і позитивні тенденції. Вплив і значення розвитку італійської освіти для освіти України.
реферат [14,3 K], добавлен 10.02.2011Болонський процес - процес перебудови вищої освіти, який є складовою історичного розвитку Європейського Союзу. Введення у навчання системи переведення і накопичення кредитів. Гармонізація системи європейської вищої освіти. Реформування освіти України.
контрольная работа [99,7 K], добавлен 16.02.2011Специфіка освіти як соціального інституту. Болонський процес та реформування вищої освіти в Україні: ризики та перспективи. Якість освіти як мета реформування в контексті демократизації освітнього простору. Розширення масштабів підготовки спеціалістів.
дипломная работа [814,9 K], добавлен 23.10.2011Історія розвитку системи освіти, вплив організації англійської системи освіти на економічний розвиток країни. Реформи освіти другої половини ХХ століття, запровадження новий принципів фінансування. Значення трудової підготовки учнів у системі освіти.
реферат [24,1 K], добавлен 17.10.2010Питання забезпечення фінансування вищої освіти США. Наявні проблеми у сфері фінансування і доступності вищої освіти. Пропозиції щодо реформування системи фінансування вищої освіти США. Фінансова доступність вищих навчальних закладів для їх студентів.
статья [23,7 K], добавлен 27.08.2017Зміст, форми і методи підвищення рівня компетентності педагогічних кадрів національної системи вищої освіти у рамках магістерського курсу “Педагогіка вищої школи” в університеті “ХПІ”. Вплив Болонського процесу на реформування освітньої системи України.
курсовая работа [62,0 K], добавлен 04.03.2011Запровадження Болонських принципів як важливий крок на шляху до євроінтеграції України та засіб полегшення доступу громадян до якісної освіти. Знайомство з особливостями процесу реформування системи вищої освіти України та Росії у пострадянський період.
статья [29,0 K], добавлен 11.09.2017Зміст та головні принципи Болонського процесу та відповідність вищої освіти України його вимогам з огляду на перспективу інтеграції її системи в європейський освітній і науковий простір. Основні напрямки структурного реформування вищої освіти України.
реферат [210,1 K], добавлен 08.04.2012Вивчення першочергових завдань освітньої політики держави. Дослідження механізму сталого розвитку системи освіти. Аналіз особливостей розвитку освіти з урахуванням сучасних вимог. Аналіз парадигмальних аспектів модернізації системи освіти в Україні.
статья [22,6 K], добавлен 22.02.2018Концептуальні основи і державні пріоритети розвитку освіти в Україні. Основні шляхи і реалізація програми реформування системи освіти. Приєднання України до Болонського процесу та участь у формуванні Загальноєвропейського простору вищої освіти.
реферат [18,0 K], добавлен 18.01.2011Вдосконалення змісту освіти як актуальна педагогічна проблема. Державний стандарт базової і повної середньої освіти, структура профільного навчання. Основні напрями реформування змісту освіти. Перехід на новий зміст освіти при вивченні іноземної мови.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 31.03.2014Реформування освітньої системи в незалежній Україні. Нова законодавча і нормативна бази національної освіти. Проблеми наукової діяльності, управління освітою. Посилення гуманітарного компоненту освіти, пріоритетні напрями державної політики в її розвитку.
реферат [41,5 K], добавлен 09.02.2011Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Характерні особливості системи ЕСТS. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ України.
курс лекций [291,5 K], добавлен 21.12.2009Аналіз системи управління вищою освітою в Україні. Основні завдання Міністерства освіти і науки України: сприяння працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів, здійснення державного інспектування. Характеристика системи стандартів вищої освіти.
реферат [49,1 K], добавлен 30.09.2012Історія та основні етапи виникнення та розвитку американської системи освіти, її специфіка та відмінні риси порівняно з українською системою. Реформи освіти в США другої половини ХХ століття. Цілі та форми реалізації сучасної освітньої стратегії США.
реферат [15,1 K], добавлен 17.10.2010Реформування системи вищої освіти в Україні та розробка перспективних моделей підготовки фахівців з кібербезпеки для розвитку вітчизняної системи вищої освіти. Організаційно-педагогічні засади навчання бакалаврів з кібербезпеки в університетах США.
статья [26,4 K], добавлен 18.07.2017Розвиток системи навчання в нинішніх умовах та необхідність безперервної, гнучкої, модульної, самостійної, випереджаючої, розподіленої освіти. Принципи, ідеї і інструменти відкритого навчання. Рівноправна альтернатива існуючої класичної системи освіти.
эссе [13,8 K], добавлен 23.03.2014Характеристика системи освіти в Канаді. Історія розвитку Канадської системи освіти. Реформи освіти другої половини 20 сторіччя. Система освіти в Канаді 21 сторіччя. Роль федеративних органiв влади. Система освiти окремих провiнцiй. Дистанційне навчання.
реферат [20,9 K], добавлен 12.10.2010Ступневість професійно-технічної освіти України, її концепція, сучасний стан, державне регулювання, проблеми та необхідність удосконалення. Суть та структура системи професійно-технічної освіти України, її адаптація в європейський освітній простір.
курсовая работа [149,0 K], добавлен 20.04.2011Дослідження стану системи фінансування сфери вищої освіти, а також системи кредитування навчання. Оцінка проблеми відсутності комплексної системи забезпечення якості освіти в Україні. Шляхи досягнення ефективної міжнародної академічної мобільності.
статья [24,3 K], добавлен 22.02.2018
