Ризики переривання студентом освітнього процесу: оцінювання на рівні користувача освітньої послуги

Постановка проблеми. Питання підтримки студента у процесі здобуття вищої освіти все більше набувають значення нагальної проблеми, що відповідає запитами сучасності. Поступово відходять у минуле історично складені форми підтримки студента, які опиралися на патерналістичний підхід, згідно якого студент розглядався в дефіцитарній позиції з фіксацією його потреби в піклуванні та настановах щодо урегулювання майже всіх питань його життєдіяльності: від соціально-побутових до навчально- освітніх. Натомість, в умовах розбудови інформаційного суспільства та процесів глобалізації, студенту відкривається доступ до широких освітніх просторів, в яких він має орієнтуватися і самостійно вирішувати напрямки свого розвитку. Таким чином самодостатність студента все більше виступає умовою його освітнього зростання. Тож заклад вищої освіти (далі ЗВО) має змінити підходи щодо позиції студента, яку не слід розглядати логічним продовження позиції учня у школі. Студент ЗВО має виступати самостійним суб'єктом, який традиційно опирається як на підтримку власної родини, так і на нові ресурси, які надає йому ЗВО та чинне законодавство для його освітнього зростання та соціалізації. Видається, що саме розробка цих ресурсів має бути покладена в основу навчання у ЗВО, що буде активізувати процеси дорослішання студентської молоді а в умовах неперервної освіти розширювати уявлення про вищу освіту як таку, що триває впродовж життя.

Таким чином питання розвитку самостійності студента в освітньому процесі ми розглядали таким, що відноситься до пріоритетних завдань ЗВО, що тим самим ініціює створення арсеналу засобів щодо його реалізації та створення адекватної системи підтримки, яку отримує сучасний студент під час навчання у ЗВО. На поверхню також виходять питання обсягу затрат ЗВО для надання такої підтримки студентові і її відповідності завданням дорослішання молодих людей та опанування ними життєвою самостійністю. В цьому контексті набуває ваги питання уточнення запитів сучасного студента під час його навчання у ЗВО та типових способів щодо їх вирішення, а також ризиків, які можуть призвести або до ініціації переривання вже розпочатого процесу здобуття освіти або ризиків пасивно- споживацької позиції. Нами вже був проведений аналіз запитів та потреб студентів, який показав, що студентський вік більш орієнтований на процеси само- реалізації та пошуку способів самостійного життя, де здобуття вищої освіти займає суто практичну позицію. Переважно студенти лише за наявності підтримки, як правило родини, виказують зусилля в напрямку здобуття вищої освіти [1-3]. Аналіз інших досліджень показав, що позиція студента у ЗВО розглядається із патерналістичної позиції, що потребує різних програм його супроводу задля його адаптації до нових умов життя та навчання (Н. Мирончак, А. Першина) [4; 5], щодо його стану здоров'я (В. Олексенко, В. Овчарук) [6], посилення здатності щодо негативної конкурентної поведінки у студентському довкіллі (Н. Голярдик) [7], подолання проблем першого року навчання у закладі вищої освіти (Т. Рогачова) [8], навчання студентів, які мають функціональні обмеження (І. Іванчук) [9] а також в контексті здобуття певної професії, зокрема педагогічної (К. Бабак) [10]. Натомість вказуючи на труднощі студента в цьому процесі в дослідженнях не вистачає аналізу фактів не завершення навчання студентами у ЗВО та їх причин. Таким чином ми поставили перед собою мету: визначити вагу ризиків переривання студентом розпочатого у ЗВО процесу навчання і можливостей ЗВО впливу та підтримки студента в цьому процесі на основі розвитку його самостійності.

Згідно мети були визначені наступні завдання:1) визначити відсоток тих студентів, які призупинили навчання у ЗВО України та здійснити аналіз задекларованих ними причин; 2) здійснити аналіз ситуацій студентів і визначити потенційні можливості щодо завершення ними розпочатого процесу здобуття вищої освіти; 3) згідно вище отриманих даних здійснити аналіз ймовірних чинників, які слід враховувати у організаційному процесі ЗВО.

Методами дослідження виступати: аналіз документів ЗВО на предмет відрахування студентів із ЗВО чи їх переведення на заочну/вечірню форму навчання впродовж трьох років (2015-2017рр.); інтервіювання студентів та викладачів на предмет їх ставлення до ситуацій відрахування студента із ЗВО та аналізу можливих причин; ведення випадку як метод оцінки ситуації студента та його підтримки в умовах дефіцитарності та соціальних труднощів. Дослідження проводилося в трьох ЗВО України, зокрема, «Університет менеджменту освіти» (м. Київ); Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка (м. Суми), Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки (м. Луцьк).

Основні результати дослідження.

Проведений нами аналіз документів ЗВО на предмет відрахування студентів чи їх переведення на заочну/вечірню форму навчання показав, що більший відсоток відрахувань студентів відмічається у ситуаціях навчання студента на приватній основі. У цьому випадку причиною може слугувати:

1) нижчий обсяг оплати за навчання (50% від обсягу студентів, які перевелися на заочну/вечірню форму навчання у цьому ж ЗВО), влаштування на роботу (60%), або переїзд в інший населений пункт, що робить неможливим щоденне навчання у ЗВО (2%) та інші питання (10%). Інколи ці причини накладаються, що, особливо, стосується двох перших. Ситуація відрахування, як правило, наступає після численних пропусків студентом занять, попереджень та заяв куратора про запізнення чи відсутність студента на заняттях, пояснювальних записок самого студента про наміри уладнати ситуацію і відновити відвідування занять та відпрацювати пропущені. Натомість остаточною межею прийняття рішення (ЗВО, студентом, чи обоюдним) виступає сесія, до якої студента не допускають через чисельні пропуски занять. Типовою картиною для всіх ЗВО виявилася ситуація відрахування студента після 1-2 сесії. Викладачі та представники адміністрації називають наступні причини відрахування студентів із ЗВО: внаслідок відсутності коштів у ситуації навчання студента за власні кошти чи кошти родини (10%), пропуски занять і, як наслідок - відставання у навчанні (60%), зміна сімейній ситуації (20%), розчарування і перегляд власних інтересів щодо напрямку здобуття вищої освіти (10%).

Натомість практика показала, що студенти рідно завчасно (до виникнення критичної ситуації щодо успішності у навчанні) усвідомлюють свою ситуацію і свої наміри. Як правило усвідомлення наявності певних труднощів, які роблять неможливим продовження навчання, приходить неочікувано для студента і прогнозовано для адміністрації, де фіксується процес навчальних успіхів студента. У такому разі для студента звичний ритм життя переривається сесією, де всі причини проясняються в накопиченому вигляді. Слід відмітити, що інколи вирішенням такої ситуації студента виступає його переведення на вечірню/заочну форму навчання, що, зазвичай проявляється у рівній мірі у всіх ЗВО, незалежно від форми оплати навчання і становить біля 10%. Як правило, можливість переведення на заочну/вечірню форму навчання уточнюється на етапі, коли студент самостійно ініціює відрахування, чи опосередковано, через його родину та друзів у ситуації надмірних пропусків занять. у При цьому студенти, як правило, уникають пояснень свого наміру залишити навчання у ЗВО і прагнуть не розголошувати причини власних рішень. У такій поведінці студента може проявлятися деякий тиск соціуму щодо здобуття вищої освіти саме у юнацькому віці людини, понижуючи тим самим можливість студента відрефлексувати причини відмови від подальшого навчання чи його відрахування. Це також пояснюю, що рішення про переведення на вечірню/заочну форму навчання найчастіше приймається на основі довірливої бесіди куратора групи, або працівника деканату на предмет пошуку вирішення ситуації, що склалася у студента.

Для вивчення ситуацій студентів з високим ризиком переривання навчання у ЗВО ми обрали методику ведення випадку, щоб окреслити ймовірні можливості підтримки студента у його процесі здобуття освіти та зменшити ризик відрахування [2]. Коротко опишемо типове та відмінне у веденні випадків студентів. Всього було проведено 9 випадків по три у кожному із названих ЗВО. Учасниками дослідження були обрані студенти першого/другого року навчання, в який були чисельні пропуски занять та заборгованості по оплаті навчання, що ставило їх під ризик відрахування із ЗВО. Ці студенти, як правило, проживали в гуртожитку і їхні родини не мали змоги забезпечувати в достатній мірі їхні життєві потреби в період навчання, що постійно ініціювало у студента бажання або взагалі «покинути» навчання, або перейти на вечірню/заочну форму і влаштуватися на роботу, щоб самостійно себе утримувати під час навчання у ЗВО. На момент вступу до ЗВО всі студенти виказували зацікавленість у студентському житті і майбутній професії. Натомість ця зацікавленість суттєво знизилася вже після першого семестру, що проявилося у пропусках занять та відставанні по предметах. Студенти так пояснювали своє небажання регулярно відвідувати заняття і виконувати навчальні завдання: не цікаво; багато треба вчити того, що легко можна дістати за запитом із інтернет- джерел; важко зрозуміти мову викладача, а зубрити я не буду, бо зубрять тільки «ботаніки»; я хочу жити, а не «коптіти» і користуватися всіма принадами великого міста; зараз я влаштувався на роботу, бо батьківських грошей замало для життя у великому місті і тепер треба поєднувати і навчання і працю, але це не завжди мені вдається і я вибираю роботу; треба рано вставати, бо пари починаються о 8 ранку, а я пізно приходжу з роботи і не можу вчасно проснутися; вчитися нудно, а працювати - цікаво; я не думав, що інститут це продовження школи: думав, що далеко буду жити від батьків і ніхто мене не смикатиме, але тут більше тих, хто контролює моє навчання, ніж це було вдома: всі прагнуть мене контролювати: і староста, і куратор, і деканат, і методисти і, навіть, викладачі; мені не подобається, що мене, як маленького примушують ходити на пари: телефонують, контролюють тощо.

Таким чином, на початку ведення випадку у студентів були зафіксовано: 1) неготовність студента до навчання в умовах, які не співпадають із його уявленнями про навчання у ЗВО; 2) надмірний «нав'язливий» контроль щодо присутності студента на заняттях зі сторони викладачів та працівників ЗВО, що стало несподіванкою для студентів, які очікували для себе більшої свободи і волевиявлення; 3) навчальні перевантаження; 4) орієнтація на «доросле життя» на основі спонтанності; 5) відсутність звичних умов навчання, що були у шкільній навчальній ситуації та неготовність їх створювати самостійно (немає інтернету в гуртожитку, що викликає обурення, а не поштовх до самостійного вирішення власного забезпечення інтернет-послугою тощо). Можна сказати про виявлений при веденню випадку студентів низький рівень їхньої самоорганізації, що обмежує можливості студентів поєднувати різні форми активностей, однією з яких може бути працевлаштування. Видається, що «потреби молодого віку» студентів та принади великого міста виявилися більш вагомими, ніж рутинний ритм навчання, що призвело до надання переваг веселощам над рутиною навчальних завдань. Також деякі студенти в цей період захопилися алкоголем, що створило додаткові проблеми щодо їх поведінки та дотримання правил проживання у гуртожитку тощо. Водночас було встановлено низький рівень обізнаності студента із підтримкою, яку вони можуть отримати під час навчання, що стосується знань законодавчих актів, переліку послуг служб підтримки, які розміщенні в місті поза межами ЗВО, відсутність навиків самостійного планування часу та не сформованість потреби щодо здорового образу життя (більшість студентів палять а також не проявляють цікавості щодо занять фізичним спортом, культурним дозвіллям тощо). Аналіз організаційних заходів ЗВО показав, що, як правило, на початку навчання студентам надається інформація про різні види підтримки у ЗВО, організовується екскурсія по території ЗВО, пояснюються правила поведінки. Однак час проведення таких заходів припадає на переживання «ейфорії» вступу до закладу і не сприймається студентами як важлива для них інформація. Про цей період вони так говорять:... розповідали, але я не чув...тоді це було не важливо...

Стосовно конкретних ситуацій, то в слід сказати про приватні аспекти випадків студентів із високим ризиком відрахування. Однією із них було нерозділена закоханість, що привело до усамітнення та уникання дівчиною контактів із спільними знайомими, пошук «зцілення» засобом вживання алкоголю та «відволікання» через влаштування на роботу, що повністю захопило увагу дівчини і «не залишило» їй часу на навчання. В другому випадку - складна ситуація дома позбавила студента отримувати фінансову та моральну від них підтримку, що понизило його загальний стан і зумовило теж пропуски занять через його постійні поїздки додому. Ще один випадок був об- тяжений чисельними обманами студентки та історіями щодо ситуації її пересилання із зони антитерористичної операції на тимчасово окупованій території України (АТО) та актуального стану її родини: вона попускала заняття вигадуючи щоразу якісь історії, які здавалися їй важливими і могли виправдати її неприсутність на заняттях і мали «викликати у викладачів» співчуття і прояви додаткової турботи про неї. Ще в одному випадку хлопець демонстрував нездатність бути тривалий час на заняттях та фокусувати увагу на предметі лекції чи практичного заняття: він постійно відволікався на переписку у телефоні, домашні завдання виконував у проміжках між заняттями, які швидко здавав, а потім не мів пригадати, про що були ті завдання.

На другому етапі ведення випадку для всіх студентів був складений план вирішення його ситуації, що мав посилювати їхню самоорганізацію в питаннях вирішення різних завдань життєзабезпечення та навчання. Щодо виявлених у процесі ведення випадку загальних труднощів студентів заклад ухвалив рішення щодо підписання угод з організаціями про надання послуг студентам ЗВО загалом і конкретно щодо бенефіціарів ведення випадку. У межах цих угод студентам було надана низка індивідуальних консультації як в силами працівників ЗВО, так і поза закладом засобом використання ресурсів середовища. Також були узгоджені терміни та форми зустрічей із кейс-менеджерами студентів і окреслені шляхи вирішення студентом поставлених завдань. Кейс-менеджери були підготовлені до відповідної роботи і однієї із форм підтримки студента у реалізації виробленого плану був формат міжособистісної довіри, що була сформована на перших зустрічах та на етапі створення плану дій. Важливим було те, що реалізація цього плану покладалася повністю на студента як самостійного суб'єкта. Метою подальших зустрічей студента і кейс-менеджера було уточнення аспектів певних заходів та наснаження студента до дій на вирішення своєї ситуації. Роль кейс-менеджера у кожному із ЗВО виконували різні співробітники, які пройшли спеціальне навчання та стажування в Університеті Яна Длугоша (УЯД) у Ченстохові. Підготовлені працівники ЗВО зазначали, що практично вони виконують всю цю роботу зі студентами, тільки вони не називають її як «кейс- менеджмент». Спершу при підготовці фахівців до виконання ролі кейс- менеджера їм було важно охопити в цілому цю роботу, як таку, що відома їм у деталях, як-то: емпатія до студента та співпереживання щодо його ситуації, довіра та довірлива бесіда, прагнення полегшити ситуацію студента, опікування по аналогії материнського чи батьківського тощо.... Переломним моментом в опанування роллю «кейс-менеджера» був етап оцінювання результатів та важливість фінансового його забезпечення. Наразі в нашому експерименті другий етап був лише частково реалізований з причини відсутності в Україні відповідного законодавчого забезпечення цього процесу.

Етап реалізації плану ведення випадку в кожному із випадків тривав від 4-х до 8-тижнів. У їх реалізації були задіяні такі ресурси: пошук законодавчих актів щодо підтримки внутрішньо-переселених осіб та надання соціальної підтримки у складних життєвих ситуаціях; лобіювання інтересів студента в організаціях соціальної підтримки міста засобом написання листів підтримки та інформування про систему отримання послуг, організація консультацій у психолога, юриста та соціального працівника згідно територіального розташування ЗВО, організація консультацій щодо працевлаштування та підтримка в узгодженні розкладу занять та вимог працевлаштування; посилення потенціалу студента засобом його включення у студентське життя (один із студентів став активним учасником студентського самоврядування); допомога у складанні бюджету та плануванні часу тощо. На рівні ЗВО були заключні договори із Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді міста а також іншими організаціями, послуги яких можуть були корисними для вирішення задач життєзабезпечення студентів, переглянуті заходи ЗВО щодо студентів та внесені зміни щодо активізації студентів в напрямку розширення програм наукового та освітньо-навчального просування студентів в тому числі програмах міжнародної мобільності, зокрема, студентсько-викладацьких обмінів. Один із студентів - учасників дослідження взяв участь у написанні проекту щодо підтримки програм мобільності; один - був працевлаштований як працівник відділу комп'ютерно-технічного забезпечення ЗВО.

На третьому етапі ведення випадку на рівні бенефіціарів був проведений аналіз роботи із планом і оцінка досягнень зі визначенням форми підтримки подальших контактів студента із кейс- менеджером. Всі дев'ять студентів продовжили навчання на стаціонарній формі: навіть завершили другий курс навчання з позитивними оцінками. Проведена робота надала можливість зафіксувати затрати кейс-менеджера (фінансові, матеріальні, часові, кваліфікаційно- психологічні та фізичні) по веденню випадку у ЗВО і розділити повноваження на рівні конкретної роботи і внесення необхідних змін на рівні організації. Досвід показав, що введення кейс- менеджмент у освітніх процес ЗВО надає можливість підтримувати студента без знецінення його потенціалу щодо самостійності. Натомість технологія кейс- менеджменту є затратною і вимагає, зокрема, фінансовий та часових вкладень, що має реалізуватися професійно підготовленими працівниками. Видається, що врахування принципів кейс-менеджменту в організаційній структурі ЗВО щодо роботи з клієнтом - користувачем освітніх послуг є доцільним і несе перспективи у розбудову системи підтримки студента на основі збереження та підтримки його самостійності. Створення служб по роботі із студентами може поєднати два напрямки такої роботи: на рівні управління ЗВО і на рівні користувача освітніх послуг засобом. В першому випадку постають питання перегляду структури ЗВО та внесення відповідних організаційних змін, а в другому - професійне опанування працівниками цього підрозділу технологією кейс-менеджменту задля його реалізації не з патерналістичної позиції підтримки, а з позиції ствердження та посилення самостійності студента як дорослої людини та громадянина.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у представлені 1) даних щодо обсягу ризиків відмови студентів від завершення розпочато кого навчання у закладі вищої освіти; 2) методу ведення випадку як двостороннього процесу оцінки та підтримки студента в процесі його навчання, що може послугувати завчасним змінах в управлінні організації як дієвого способу щодо охоплення більшої кількості користувачів освітньої послуги та наснаження їх в напрямку розвитку та посилення його самостійності. студент навчальний адаптація

Висновки та конкретні пропозиції автора. Процеси сучасного суспільства роблять виклик сучасній університетській системі вимагаючи від неї не лише передачі знань, а й більшої уваги до самого користувача освітньої послуги як самостійно суб'єкта освітнього процесу. Врахування ризиків переривання освітнього процесу студентом на момент його вступу у ЗВО та їх врахування в управлінській системі ЗВО може бути вагомим у посиленні потенціалу студента щодо завершення ним навчання у ЗВО. Розширення системи стимулювання студента щодо опанування ним знаннями системи вищої освіти, надання більшої уваги щодо його потреб та запитів, створення простору для саморозвитку та самоорганізації виступають перспективними питаннями розвитку ЗВО в умовах становлення інформаційного суспільства.

Список бібліографічних посилань

1. Міровська М. Потреби та запити студента закладу вищої освіти України в умовах сучасності. Адаптивне управління: теорія і практика. Серія «Педагогіка».2018.№ 4 (7).

2. Mirowska M. Case management (zarzqdzanie przypadkiem) jako technologia przyszlosci w szkole wyzszej. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: наук. журнал / голов. ред. А. А. Сбруєва. Суми: СумДПУ імені А. С. Макаре- нка, 2017. № 6(70). С. 108-116.

3. Міровська М. Гаранти і ризики здобуття сучасним студентом вищої освіти в Україні та Польщі. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: наук. журнал / голов. ред. А. А. Сбруєва. Суми: СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2018. №6 (80). С. 36-45

4. Мирончук Н. М. Особливості адаптації студентів вищих навчальних закладів до змінених умов життєдіяльності. Нові технології навчання: наук.- метод. зб. Київ, 2013. Вип. 79. С. 82-85.

5. Першина А.В. Психологічні чинники адаптації студентів до навчання у ВНЗ. Соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент: Міжнародний науковий форум. 2011. Вип. 5. С. 124-135.

6. Овчарук В.Г., Овчарук В.В. Формування здоров'язберігаючого середовища для студентів

7. Голярдик Н.А. Практичні рекомендації щодо психологічної підтримки студентів, які потерпають від негативної конкурентної поведінки у студентському довкіллі. Збірник наукових праць Національної академії державної прикордонної служби України. Серія Психологічні науки. 2015. №1. С. 43-55.

8. Рогачова Т. Психологічні проблеми студентів на першому році навчання у ВНЗ: причини виникнення та можливості подолання. Психологія і особистість. 2016. № 2 (10). Ч. 2. С. 228-236.

9. Іванюк І.Я. Адаптація студентів з обмеженими можливостями в умовах інтегрованого навчання. Збірник наукових праць. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. 2009.№ 6(8). С. 24-32.

10. Бабак К.В. Психологічних супровід професійного розвитку студентів педагогічних ВНЗ. Проблеми сучасної психології. 2015. №2(8). С. 28-33.

Referenses

1. Mirovskaya, M. (2018). Requirements and inquiries of a student of a higher education establishment in Ukraine in the present. Adaptive management: theory and practice. Series "Pedagogy". 4(7).

2. Mirowska M. (2017). Case management (zarzqdzanie przypadkiem) jako technologia przszlosci w szkole wyzszej. Pedagogical sciences:theory, history, innovative technologies: scientific journal. In A.A. Sbrueva (Ed.). Sumy: Sumy SPU named after A.S. Makarenko. No. 6 (70). 108-116.

3. Mirovskaya, M. (2018). Guarantees and risks of obtaining a modern student of higher education in Ukraine and Poland. Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies: scientific journal. In A.A. Sbrueva (Ed.). Sumy: Sumy SPU named after A.S. Makarenko. No. 6 (80). 36-45.

4. Myronchuk N.M. (2013). Features of adaptation of students of higher educational institutions to changed conditions of life. New technologies of teaching: scientific and methodological rescue. Kyiv. Issue 79. 82-85.

5. Pershyna A.V. (2011). Psychological factors of adaptation of students to study at universities. Sociology, Psychology, Pedagogy, Management: International Scientific Forum. Issue 5. 124-135.

6. Ovcharuk V.Gh., Ovcharuk V.V. (2012). Formation of healthcare environment for students of higher education. 7.

7. Gholjardyk N.A. (2015). Practical recommendations on psychological support for students suffering from negative competitive behavior in the student environment. Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine. Series Psychological Sciences. 1. 43-55.

8. Roghachova T. (2016). Psychological problems of students in the first year of study at universities: the reasons of occurrence and possibility of overcoming. Psychology and personality. 2 (10). Part 2. 228-236.

9. Ivanjuk I.Ja. (2009). Adapting students with disabilities in an integrated learning environment. Collection of scientific works. Actual problems of training and education of people with special needs. 6(8).24-32.

10. Babak K.V. (2015). Psychological support of professional development of students of pedagogical universities. Problems of modern psychology. 2 (8). 28-33.

Размещено на Allbest.ru