Актуальні питання створення в Україні авторських шкіл

Мартинець Л.А.

Martynets L.

Results. The author's school is an original generally pedagogical, didactic, methodical or educational system, elaborated with due regard for the achievements of psychology, pedagogy, age physiology and other sciences, domestic and foreign pedagogical experience, which is realized under the guidance or with the participation of its author (authors) at least in one educational institution. Author's schools can develop under certain conditions: the presence of an original idea, the selection of highly qualified, professionally trained staff, the development of author's curriculum and educational programme, the preparation of author's manuals, textbooks, classrooms, laboratories, the creation of author's traditions that are characteristic of the given institution.

Педагогічні колективи сучасних загальноосвітніх навчальних закладів різних типів намагаються знайти оригінальні, індивідуальні підходи до навчання і виховання дітей, розробити та впровадити авторські проекти, знайти своє «обличчя». На особливу увагу з огляду на їхню оригінальність і креативність заслуговує діяльність авторських шкіл. Поява нових авторських шкіл, аналіз діяльності вже наявних навчальних закладів цього типу вдосконалюють освітянську практику, збагачують науково-педагогічний дискурс. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 19.01.2017 № 79 в Україні розпочався всеукраїнський експеримент за темою «Теоретико-методологічні засади моделювання розвитку авторських шкіл» [1].

Отже, проблема становлення та розвитку вітчизняних авторських шкіл, визначення їхнього місця в освітньому просторі України, установлення зв'язків з типовими освітніми реаліями сьогодення є актуальною і педагогічно доцільною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчив, що проблема авторських шкіл висвітлюються в працях таких вітчизняних та зарубіжних педагогів, як: О. Адаменко, О. Адамський, В. Алфімов, С. Гончаренко, М. Гузик, Н. Дічек, Н. Островерхова, Т. Перекрьостова, Н. Побірченко, М. Поташник, О. Савченко, О. Саранов, Г. Селевко, О. Сухомлинська, Т. Цирліна, Ю. Юрчонок та ін. Автори наукових праць зауважують, що авторська школа, на відміну від звичайної, обирає свою оригінальну мету та ідею, притримуючись яких розробляє і реалізує оригінальну модель навчання і виховання учнів, що сприяє реалізації поставленої мети та створює відповідні умови для виконання освітніх завдань. Саме тому авторські школи мають свої характерні ознаки, особливості діяльності та є інноваційними навчально-виховними закладами, які функціонують не лише в Україні, а й за її межами.

Мета статті - розкрити сутність та особливості феномену «авторська школа».

Виклад основного матеріалу дослідження. У педагогічному словнику поняття авторська школа - оригінальна загально-педагогічна, дидактична, методична чи виховна система, опрацьована з урахуванням надбань психології, педагогіки, вікової фізіології та інших наук, вітчизняного і зарубіжного педагогічного досвіду, яка реалізується під керівництвом чи за участю її автора (авторів) принаймні в одному навчально-виховному закладі [2].

Н. Островерхова припускає, що авторський заклад освіти в системі інших навчальних закладів виступає як форма реалізації соціальних перетворень та суспільних відносин. Він покликаний забезпечити сприятливі умови для реалізації і самореалізації потенціальних можливостей кожного учня, його інтелектуального, морального емоційного та фізичного розвитку; формування світогляду, гуманних відносин на основі загальнолюдських цінностей [3, с. 26].

Ю. Юрчонок, розглядає авторську школу як гуманістичну, експериментальну навчально-виховну установу, в якій реалізовується оригінальна цілісна інноваційна педагогічна система, суб'єктами діяльності якої стають педагогічний колектив, учні, батьки в тісній взаємодії [4, с. 9].

Як правило, авторські школи створюються на базі існуючих навчальних закладів, та, на думку дослідниці Н. Побірченко, виконують низку важливих функцій: поширення гуманістичних цінностей і пріоритетів особистісно орієнтованої педагогіки; забезпечення більш високого, порівняно з традиційним, рівня виховання, що визначається взаємовідносинами співробітництва і партнерства всіх суб'єктів навчально-виховного процесу; змістове нарощування і реальне опредмечування обраних домінантних цінностей в педагогічному процесі; спрямованість на творчий пошук і професійне зростання, а також постійне стимулювання механізму, що сприяє трансформації існуючої педагогічної практики і розвитку інноваційного мислення, виконуючи при цьому роль «ключової школи»; опредмечення вже самим фактом свого існування нового футурологічного простору, який випереджає педагогічні традиції сучасності й виводить педагогів зі школи в інші часові поля, створюючи основи для формування «школи майбутнього» [5, с. 34].

Основними ознаками авторської школи є:

- інноваційність та концептуальність навчально-виховного процесу - в моделі авторської школи використовуються ті чи ті філософські, психічні, соціально-педагогічні ідеї, на основі яких побудований освітній простір;

- альтернативність - авторська школа має унікальну філософію і місію, логіку навчально-виховного процесу, що кардинально відрізняє її від традиційних масових шкіл;

- функціонування авторської школи як пізнавально-розвивального дидактичного середовища, чутливого до особистості учня;

- соціально-педагогічна доцільність - відповідність завдань школи соціальному замовленню, а компетенцій випускника - вимогам сучасного життя;

- злагодженість роботи педколективу внаслідок того, що педагоги поділяють авторську концепцію, мають відповідні професійно-особистісні особливості та ідентифікують себе із системою сформованих в школі цінностей;

- ставлення до учнів та їхніх батьків як до суб'єктів реалізації авторської концепції;

- стабільно стійкі і тривалі позитивні результати діяльності.

У педагогічній літературі приділяють чимало уваги системі авторських шкіл, таких як школа М. Гузика, В. Дурдуківського, О. Захаренка. Розглянемо деякі з них.

У педагогічній системі М. Гузика суть духовно-християнської гуманістичної філософсько-світоглядної основи, на якій вибу- дувана Концепція виховної роботи та її теоретичний і практичний контекст, викладено автором у семи фундаментальних постулатах.

1. Дитина є свідомим творінням Божим, посланим Ним на землю для виконання певної місії згідно з Його планом світобудови. Із цього постулату випливає, що діти, яких Він доручає нам для виховання, мають при нашій допомозі адаптуватися до того завдання, яке вони мають поступово виконувати кожної хвилини свого життя.

2. Кожна дитина народжується з певними задатками основного таланту, які при правильному їх розвитку мають перерости в могутній інструмент для виконання її певного життєвого призначення. Із цього випливає, що основним завданням шкільного виховання дитини є відкриття усіх ключових задатків її основного таланту, створення умов для їх повної реалізації й динамічного розвитку в тих галузях діяльності, в яких вона має працювати, виконуючи свою життєву місію.

3. Для розуміння своїх можливостей щодо реалізації себе відповідно до плану та волі Божої дитина має знати, що вона - унікальне Боже творіння, яке має фізичне тіло, нематеріальну душу і нематеріальний дух.

Нематеріальна душа - це й є неповторна, вічна особистість дитини, в якій утілені всі її бажання, емоції, воля, розум та інші якості. Нематеріальний вічний дух - це глибинна сутність дитини, призначена для управління душею й тілом від імені Бога. У ньому втілені її совість, інтуїція й механізми, що допомагають їй спілкуватися з духовним світом та розуміти його.

4. Для усвідомлення дитиною її сутності, призначення та можливостей правильного функціонування її тіла, душі й духу їй першочергово потрібно відкрити Триєдиного Бога - Отця, Сина і Святого Духа.

Без знання й розуміння свого Небесного Творця дитина не здатна пізнати Його волю щодо свого життя, відкрити й розвинути в собі потрібний природний талант. Результатом цього є нещастя й горе, відчуття незатребуваності й безцільності свого існування на Землі.

5. Дитина може прийти до пізнання свого Небесного Отця тільки через Його

Сина - Ісуса Христа. Тому дуже важливо в першу чергу відкрити їй Особистість Сина Божого і Його прагнення брати кожну дитину під свій захист.

Дух дитини має бути постійно

Висновки