Траекторія компетентнісної парадигми в освітньому просторі України

Abstract

Starokozhko O.M. Trajectory competence paradigm in educational space of Ukraine.

Introduction. The social transformations are connected with integration of Ukraine to world educational and informational space, changes of social demands contributed transition of domestic education on innovative algorithm of development. Besides, researchers think that modern education not only corresponds to general innovative tendencies but also stipulates «system transition to innovative behavior in main spheres of social life, show transition of the society to the highest stage». All this needs complex and deep modernization of the system of education, searching of modern technologies of teaching in the light of new paradigm, the centre of which is education that develops as an answer to challenges of civilization and simultaneously as a answer to peoples' demands to find the place and abilities of self-realization in new global space. The competence paradigm in education is given in works of many Ukrainian and polish scientists such as V. Vilchinskaya, O. Vysotskaya, O. Dubasenyuk, E. Ivanchenko, H. Kvyatkovskaya, M. Krul-Fievskaya, V. Lisovaya, T. Lozovetskaya,

N. Nychkalo, M. Novak, O. Ovcharuk, Z. Petrazhinsky, M. Romanovskaya, E. Skibinskaya, B. Sliversky, L. Turosa, V. Furmanenko and others.

The purpose is to define main stages, theoretical and methodological basis of forming of paradigm discourse in the field of education of Ukraine, to research the continuum and perspectives of competence paradigm in education.

Methods of research are: analysis ofphilosophical, psychological and pedagogical, scientific and methodical literature, normative and legal base for determining of direction of research and notion and categorical apparatus, logical generalization and prognostication.

The main results of the research - there have been defined the main stages, theoretical and methodological basis offorming of paradigm discourse in the field of education of Ukraine; there have been researched the continuum and perspectives of competence paradigm in education.

The scientific novelty of the research - for the first time the description «competence» has been researched in the paradigm and polyparadigm format of education of Ukraine.

Conclusions. The main conditions of modernization of the system of training of specialists for the system of management by education on the basis of competence paradigm is implementation of modern managers' approaches; optimization the content and structure of education, developed on the competence basis; using personality-oriented approach to organization of educational process in HEE, on the basis of which it is possible to take into consideration professional needs and abilities of student, stimulate his ambition to mastering of professionally important competences, to realize individual trajectory of professional forming offuture specialist in the sphere of education; provision of humanitarian and effective forms of management monitoring of becoming ofprofessional competence.

Key words: paradigm; research approach; competence; competence paradigm; educational space; trajectory; Ukraine.

Основна частина

Постановка проблеми. Суспільні трансформації, що пов'язані з інтеграцію України до світового освітнього та інформаційного простору, зміни соціальних запитів спричиняють перехід вітчизняної освіти на інноваційний алгоритм розвитку. Більше того, дослідники вважають, що сучасна освіта не просто відповідає загальними інноваційним тенденціям, а, навпаки, зумовлює «системний перехід до інноваційної поведінки в основних сферах суспільного життя, знаменує перехід суспільства на вищу стадію» [1]. Це вимагає комплексної й глибокої модернізації системи освіти, пошуку сучасних технологій навчання у світлі нової парадигми, центром якої є освіта, що розвивається як відповідь на виклики цивілізації й одночасно як відповідь на потреби людини знайти своє місце і можливості самореалізації в новому глобальному просторі.

Останні роки ХХ - початок ХХІ століть ознаменовано значними змінами в соціально-економічному розвитку України, у тому числі в її освітній сфері. Значно активізуються міжнародні зв'язки нашої держави, посилюється її авторитет у світовому і європейському просторі. Усе це стає передумовою для вагомих трансформаційних процесів, які відбуваються у вітчизняній освітній галузі.

На сучасному етапі розвитку вищої освіти серед базових парадигм щодо підготовки кадрів є компетентнісна парадигма, яка спрямована на формування в майбутніх фахівців різноманітних, у тому числі й професійних компетенцій. Професійна компетентність стає основним показником вибору претендента на посаду в умовах конкурентного ринку праці. Тому подальше дослідження компетентнішого підходу до підготовки кадрів у вищій школі є актуальним і своєчасним. «Філософсько-освітня парадигма» є ключовим поняттям для характеристики сучасного освітнього простору, що включає в себе сукупність принципів, ціннісних настанов і способів організації освітньої діяльності, які визначають погляд на освіту: її мету, модель та освітній ідеал, що адекватний антропологічним і соціокультурним запитам. Нині не існує однозначного підходу до концептуалізації освітніх парадигм. Науковці використовують поняття «авторитарна», «маніпулятивна», «підтримувальна», «знаннєва», «когнітивна» парадигма (В. Болотов, І. Зимня, В. Сєриков). Нову парадигму також називають по-різному: гуманістична, особистісно орієнтована, компетентнісна та ін.

Нові вимоги до системи освіти нині підкреслюють виняткове значення компетентнішої освітньої парадигми. Компетентнісна парадигма в її традиційному значенні постає як компетентнісний підхід, який передбачає вирішення завдань, що пов'язані з поетапним формуванням компетентностей, професійно важливих особистіших якостей, суб'єктивного досвіду, практичну зорієнтованість фахівця.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Компетентнісна парадигма в освіті представлена в роботах багатьох вітчизняних і польських науковців, зокрема В. Вілчиньської, М. Висоцької, О. Дубасенюк, Є. Іванченко, Х. Квятковської, М. Круль - Фієвської, В. Лісової, В. Лозовецької, Н. Ничкало, М. Новак, О. Овчарук, З. Пєтражинського, М. Романовської, Є. Скібінської, Б. Сліверського, Л. Туроса, В. Фурманека та ін.

Мета статті - визначити основні етапи, теоретико-методологічне підґрунтя формування парадигмального дискурсу в царині освіти України, дослідити континуум і перспективи компетентнішої парадигми в освіті.

Виклад основного матеріалу. Як засвідчує аналіз предметного поля сучасної педагогіки, компетентнісна парадигма дедалі більше впливає на розвиток багатьох аспектів педагогічної науки, про що засвідчує аналіз основних аспектів компетентнісної парадигми в освіті як предмета вивчення українських польських науковців, що є метою нашої статті. Компетентнісна парадигма в її традиційному значенні постає як компетентнісний підхід, який у сучасній психолого-педагогічній літературі з теорії професійної освіти реалізується в контексті декількох наукових підходів, зокрема діяльнісного, соціокультурного, контекстно-інформаційного. Розглянемо поняття «дослідницький підхід» і «парадигма» на предмет їх тотожності [3].

Дослідницьких підходів існує безліч і часто вони визначаються довільно, відповідно предмета і галузі дослідження. Коли парадигма втілюється в ті або ті

конкретні теорії або практики, говорять уже про підхід. Таким чином, у практичній освітній діяльності різні підходи взаємодоповнюють один одного, здійснюються в єдності, але при цьому переважає домінантний, системоутворювальний. Його можна визначити як відкриту освітню технологію, котра саморозвивається і заснована на поєднанні сучасних наукових позицій.

Парадигма - поняття загальне, підхід - більш конкретне. Парадигм менше, підходів виокремлюють більше. Про парадигми частіше говорять у теоретичних працях, у практиці частіше говорять про підходи, причому особливо не розрізняють: парадигма або підхід, використовують те або те поняття як узаємозамінне.

Проблемі компетентнісного підходу присвячені дослідження багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, педагогів, які розглядають його в різних контекстах. Українські педагоги О. Пометун і В. Химинець під компетентнісним підходом розуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості [4]. На думку

О. Гулай компетентнісний підхід визначає результативно-цільову спрямованість освіти, що є його безперечною перевагою над іншими традиційними та інноваційними підходами [5]. Спираючись на висловлювання вчених, можемо узагальнити, що компетентнісний підхід у вищій освіті - це комплексний підхід до підготовки кадрів, який забезпечує педагогічне цілевизначення, змістові, інформаційно-предметні й процесуальні аспекти, що спрямовані на засвоєння систематизованих знань, набуття професійних умінь і формування особистісних якостей студентів, що задані цілями навчання. Тобто, компетентнісний підхід є широкоаспектним системним підходом проектування, реалізації та результату процесу професійної підготовки студентів [6].

За визначенням О. Дубасенюк і О. Вознюка, компетентнісний підхід є узагальненим проявом професіоналізму, у якому поєднуються елементи професійної й загальної культури, досвіду, що конкретизується в певній системі знань, умінь і готовності до професійної діяльності [7]. Зауважимо, що поняття «компетентність», «компетенція» у науковій літературі суттєво відрізняються [8], тому їх доцільно вивчати як різнорівневі й окреслювати по-різному.

Професійна компетентність може розумітися як один із структурних компонентів професійної готовності до конкретного виду діяльності. Окремі дослідники розглядають професійну компетентність як потенційну готовність розв'язання предметних завдань із «знанням справи». Натомість польська дослідниця У. Новацька [9] розглядає компетентність педагога як збалансовану діалектичну єдність когнітивного і чуттєвого, раціонального і практичного (готовність до професійної діяльності), соціального й індивідуального.

Як бачимо, поняття «компетентність» розглядається як результат постійного переходу від сприйняття інформації до її використання (процес прийняття рішення). Щодо впровадження в національну систему освіти європейського досвіду, то слід зазначити, що нині виникають нові інструменти й ініціативи, які сприяють реалізації цілей формування загального європейського простору вищої освіти. У результаті запроваджуються проекти «Створення спільних (подвійних) дипломів», «Настроювання освітніх структур у Європі» (2000 р.), які створюють підґрунтя для розроблення університетами певних параметрів, які б забезпечили узгодженість, сумісність і прозорість освітніх програм. За рекомендаціями проектів зазначені параметри формулюються в термінах результатів навчання й компетенцій. У рамках методології проекту результати навчання визначаються через компетенції, яких набуває студент. Компетенції визначаються як динамічні поєднання знання, розуміння, навичок, здібностей і поділяються на загальні (ключові, життєві) та специфічні для конкретних напрямів навчання [10].

Так, головна мета і завдання Програми розвитку ООН у сфері освіти - створення такої моделі сучасної освіти, яка б сприяла формуванню в молоді ключових компетентностей. В офіційних документах ЮНЕСКО («Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні», «Конвенція про технічну та професійну освіту») окреслюється коло тих компетенцій, які повинні стати обов'язковим результатом освіти. У доповіді Міжнародної комісії з освіти для XXI століття наголошується на необхідності вдосконалення будь-якої професії, зокрема в контексті набуття компетентностей, що дасть можливість молодому фахівцю справлятися з різними виробничими ситуаціями, багато з яких неможливо передбачити [11]. Програмою «DeSeCo» [12] закладено спробу систематизувати й узагальнити досвід багатьох країн у визначенні та відборі ключових компетентностей. На думку експертів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), створення умов для набуття необхідних компетентностей протягом усього життя сприятиме: продуктивності й конкурентоздатності на ринку праці; скороченню безробіття завдяки розвитку гнучкої (адаптивної) і кваліфікованої робочої сили; розвиткові середовища для інноваційних перетворень в умовах глобальної конкуренції. З огляду на перспективу, набуття особистістю необхідних життєвих (ключових) компетентностей важливе для особистості, оскільки вони сприятимуть [13]: участі у формуванні демократичних засад суспільства; соціальному взаєморозумінню й справедливості; дотриманню прав людини й автономії всупереч глобальній нерівності й нерівним можливостям, індивідуальній маргіналізації. Питання формування компетентності стають пріоритетними і в державних документах у галузі освіти в нашій країні. Зокрема, вони знайшли відображення в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі вищої освіти України, Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки.

Спроба систематизувати й узагальнити досвід багатьох країн здійснена у програмі «Визначення та відбір ключових компетентностей: теоретичні й

концептуальні засади», що запропонована групою європейських експертів. Як методологічна основа забезпечення цілей, змісту та якості вищої освіти компетентнісний підхід розглядається ряом зарубіжних дослідників, серед яких найвідоміші А. Бермус, Дж. Боуден, М. Лейтер, С. Маслач, А. Мейхью, М.Дж. Равен, Е. Тоффлер, Р. Уайт, Р. Хайгерті, Е. Шорт та ін. Ними визначено поняття «компетентність» як здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на поєднанні взаємовідповідних пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, усього того, що можна мобілізувати для активної дії [14].

У матеріалах ЮНЕСКО окреслено коло ключових компетентностей, що дають змогу особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і які роблять внесок у поліпшення якості суспільства, сприяють особистому успіхові, що може бути застосовано до багатьох життєвих сфер. Ключові компетентності потрібно трансформувати в комплекс знань, умінь, навичок, цінностей і відношень за навчальними галузями і життєвими сферами. Отже, вони повинні розглядатися як кінцевий результат навчання й професійної підготовки фахівця. Так, у доповіді міжнародної комісії з освіти (доповідь Ж. Делора) окреслені чотири основні компетенції (навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити разом, навчитися саморозвитку), що дозволяє розв'язувати різні життєві проблеми [15].

На думку В. Лозовецької, професійна компетентність є інтегрованою якістю, що включає «рівень оволодіння професійними знаннями, уміннями і навичками, а також особистісну компетентність, яка виявляється, перш за все, у комунікативності, творчості і креативності» [15]. У цьому самому контексті поняття професійної компетентності представлене в концепції «інтегрованого розвитку компетентності», яка розроблена спільно шведськими й американськими вченими (Г. Вайлер, Я. Лефстед, В. Чинапанах) [16]. Автори цієї концепції застосовують системний підхід, визначають компетентність фахівця як інтегративну якість особистості, що включає в себе знання й уміння з різних сфер життєдіяльності людини і потребує розвитку інтелектуальних, соціальних, естетичних, політичних аспектів знань і вмінь.

Ю. Лебеденко на основі власних досліджень уважає, що в компетентнісному підході відображається зміст освіти, який не ґрунтується на компоненті знань, умінь і навичок, а передбачає виконання важливих ключових функцій, які стосуються різних сфер [17]. У наукових дослідженнях Н. Нагорної компетентісний підхід передбачає такий вид змісту освіти, який не зводиться до знаннєво орієнтованого компонента, а до цілісного досвіду розв'язання життєвих проблем, виконання ключових функцій, соціальних ролей, компетенцій [18].

Спираючись на визначення вчених, можемо узагальнити, що компетентнісний підхід у вищій освіті - це комплексний підхід до підготовки кадрів, який забезпечує педагогічне цілевизначення, змістові, інформаційно-предметні та процесуальні аспекти, що спрямовані на засвоєння систематизованих знань, набуття професійних умінь і формування особистісних якостей студентів, що задані цілями навчання. Тобто, компетентнісний підхід є широкоаспектним підходом до проектування, реалізації та результату процесу професійної підготовки студентів.

На думку українських науковців (І. Бабин, П. Бачинський, Н. Бібік, Г. Гаврищак,

І. Гудзик, Н. Дворнікова, І. Драч, Я. Кодлюк, О. Локшина, С. Ніколаєнко, О. Овчарук, Л. Пильгун, О. Пометун, І. Родигіна, К. Савченко, О. Садівник, Л. Сень, С. Сисоєва,

О. Ситник, Т. Смагіна, Г. Терещук, С. Трубачева, Н. Фоменко та ін.), професійна компетентність передбачає високий рівень загального розвитку людини (розуміння певних соціально-політичних і економічних перетворень, науково-філософський світогляд, глибокі знання, висока загальна професійна культура, соціальна активність, зрілі етичні погляди); професійне покликання (творче ставлення до роботи, потреба в одержанні знань, у формуванні вмінь і навичок професійної діяльності); професійно важливі якості (готовність до особистісно-професійного саморозвитку, гуманістична спрямованість діяльності, уміння швидко орієнтуватися в ситуації) [19].

Проте, нині важливо бути не лише кваліфікованим фахівцем, а, передусім, компетентним. Компетентний фахівець відрізняється від кваліфікованого тим, що він реалізує у своїй роботі професійні знання, уміння й навички; завжди саморозвивається і виходить за межі своєї спеціальності, уважає свою професію великою цінністю. Отже, компетентність більш повно розкриває аспекти професійних здатностей і вмінь людини, допомагає фахівцеві ефективно вирішувати різноманітні завдання, які стосуються його професійної діяльності

Висновки. Основними умовами модернізації системи підготовки кадрів для системи управління освітою на основі компетентнісної парадигми є запровадження сучасних менеджерських підходів; оптимізація змісту і структури освіти, що розроблені на компетентнісній основі; запровадження особистісно орієнтованого підходу до організації навчально-виховного процесу у вищій школі, на основі якого можливо враховувати професійні потреби і здібності студента, стимулювати його прагнення до оволодіння професійно значущими компетенціями, тобто прагнути реалізувати індивідуальну траєкторію професійного формування майбутнього фахівця у сфері освіти; забезпечення гуманних та ефективних форм управлінського моніторингу становлення професійної компетентності.

Список використаної літератури

1. Скубашевська О. Освіта в системі інноваційного розвитку суспільства: до постановки проблеми / О. Скубашевська // Нова парадигма. - Випуск 60. Філософія. - 2009. - С. 77-84.

2. Андрущенко В. Філософія освіти ХХІ століття: пошук пріоритетів / В. Андрущенко // Філософія освіти. - 2005. - №1. - С. 5-18.

3. Горобець С. Компетентнісна парадигма в освіті: світовий досвід, здобутки українських і польських науковців / С. Горобець // Українська полоністика. - 2014. - Вип. 11. - С. 226-233.

4. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. - Київ: «К.І.С.», 2004. - 112 с.

5. Гулай О. І. Компетентнісний підхід як основа нової парадигми освіти / О. І. Гулай // Педагогічні науки. - 2009. - №4. - С. 45.

6. Степанець Н.П. Компетентнісна парадигма в підготовці кадрів для сфери туризму / Н.П. Степанець // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб. статей. - Ялта: РВВ КГУ, 2013. - Вип. 39. - Ч. 3. - С. 262-271.

7. Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: монографія / за ред. О.А. Дубасенюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. - 564 с.

8. Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України: метод. рекомендації / [В.Ю. Биков, О.В. Білоус, Ю.М. Богачков та ін.]; за заг. ред. В.Ю. Бикова, О.М. Спіріна, О.В. Овчарук. - Київ: Атіка, 2010. - 88 с.

9. Kompetencje kluczowe w nowoczesnej szkole. - Retrieved from http://www.covena.com.pl/ nauczyciel/matenaly/index. htm

10. Настройка образовательных структур в Европе. Вклад университетов в Болонский процесс [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.unideusto.org/tuningeu/images/stories/documents/General_brochure_R ussian_version.pdf, с. 4

11. Образование: сокрытое сокровище (Learning: The Treasure Within) Основные положения Доклада Международной комиссии по образованию для XXI века. - Москва: ЮНЕСКО, 1997.

12. Definition and Selection of Competencies. Theoretical and Conceptual Foundations (DESECO). Strategy Paper on Key Competencies. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program - OECD (Draft)

13. Laura H. Salganik, Dominique S. Rychen, Urs Moser, & John W. Konstant. (1999). Projects on Competencies in the OECD Context: Analysis of Theoretical and Conceptual Foundations, SFSO, OECD, ESSI, Neuchbtel

14. The Definition and Selection of Key Competencies: Theoretical and Conceptual Foundations: Executive Summary. (2005). - Retrieved from http://www.oecd.org/dataoecd/47/61/35070367.pdf, с. 5

15. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму: навч.-метод. пос. / В.Т. Лозовецька, Л.Б. Лук'янова, Л.В. Козак та ін.]; за заг. ред. В.Т. Лозовецької. - Київ: Вид-во Інституту професійно-технічної освіти АПН України, 2010. - 382 с.

16. Чинапах В. Развитие людских ресурсов и планирование образования / В. Чинапах, Я.И. Лефстедт, Г. Вайлер // Перспективы. - 1990. - №1. - С. 9-26.

17. Лебеденко Ю.М. Компетентнісний підхід в системі вищої освіти [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006/txt/06lumsvo.pdf

18. Нагорна Н.В. Формування у студентів понять компетентності й компетенції / Н.В. Нагорна // Виховання і культура. - 2007. - №1-2 (11-12). - С. 266-268.

19. Вознюк О.В. Відповідальність у структурі компетентності педагога / О.В. Вознюк,

М.В. Левківський // Педагогічні науки: зб. наук. пр. Ч. 1. - Суми: СумДПН, 2002. - С. 179-186.

References

1. Skubashevska, O. (2009). The education in the system of innovative development of the society: to the problem. Nova paradyhma (New paradigm, Philosophy), 60, 77-84 (in Ukr.)

2. Andruschenko, V. (2005). The philosophy of the education of the XXI century: search of priorities. Fylosofyia osvyty (Philosophy of education), 1, 5-18 (in Ukr.)

3. Horobets, S. (2014). Competence paradigm in the education: world experience, achievements of Ukrainian and polish scientist. Ukrayns'ka polonystyka (Ukrainian polonistics), 11, 226-233 (in Ukr.)

4. Pometun, O.I. (2004). The discussion of Ukrainian teachers about questions of using the competence approach in the Ukrainian education. The competence approach in modern education: world experience and Ukrainian perspectives. Kyiv: «K.I.S.» (in Ukr.)

5. Hulay, O.I. (2009). The competence approach as a basis of new paradigm of education. Pedahohychny nauky (Pedagogical sciences), 4, 45 (in Ukr.)

6. Stepanets, N.P. (2013). The competence paradigm in training of specialists for sphere of tourism. Problemy suchasnoy pedahohychnoy osvyty (The problem of modern pedagogical education. Series: Pedagogy and psychology), 39, part 3, 262-271 (in Ukr.)

7. The professional pedagogical education: competence approach: monograph / edited by Dubaseniuk, O.A. (2011). - Zhitomir: Publishing house ZSU named after I. Franco (in Ukr.)

8. The basis of standardization of informative - communicative competences in the system of education of Ukraine: method. recommendations / [Bykov, V. Yu., Bilous, O.V., Bogachkov, Yu. M. & others]; edited by Bykov, V. Yu., Spirin, O.M., & Ovcharuk, O.V. (2010). Kyiv: Atika (in Ukr.)

9. Kompetencje kluczowe w nowoczesnej szkole. Retrieved from http://www.covena.com.pl/nauczyciel /matenaly/index.htm (in Engl.)

10. Setting up structures in Europe. The Distribution of universities in Bologna process. - Retrieved from http://www.unideusto.org/tuningeu/images/stories/documents/General_brochure_R ussian_version.pdf, P. 4 (in Engl.)

11. Education: hidden treasure (Learning: The Treasure Within). The main statements of the Report of International commission in education for the XXI century. (1997). Moscow: UNESCO (in Russ.)

12. Definition and Selection of Competencies. Theoretical and Conceptual Foundations (DESECO). Strategy Paper on Key Competencies. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program - OECD (Draft) (in Engl.)

13. Laura H. Salganik, Dominique S. Rychen, Urs Moser, John W. Konstant (1999), Projects on Competencies in the OECD Context: Analysis of Theoretical and Conceptual Foundations, SFSO, OECD, ESSI, NeuchBtel (in Engl.)

14. The Definition and Selection of Key Competencies: Theoretical and Conceptual Foundations: Executive Summary. (2005). Retrieved from http://www.oecd.org/dataoecd/47/61/35070367.pdf (in Engl.)

15. The forming of professional competence of specialists in services and tourism: text book / [V.T. Lozovetska, L.B. Lukyanova, L.V. Kozak and others]; edited by Lozovetska V.T. (2010). - Kyiv: Publishing house of the institute of professional and technical education of APS of Ukraine (in Ukr.)

16. Chinapakh, V., Lefstedt, Ya. I., & Vayler, G. (1990). The development of human resources and planning of education. Perspektyvy (Perspectives), 1, 9-26 (in Russ.)

17. Lebedenko, Yu. M. The competence approach in the system of higher education. - Retrieved from http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006/txt/06lumsvo.pdf (in Ukr.)

18. Nahorna, N.V. (2007). The forming at students the notion of competence and its competitions. Osvyta y kul'tura (Education and culture), 1-2 (11-12), 266-268 (in Ukr.)

19. Vozniuk, O.V., & Levkivsky, M.V. (2002). The responsibility in the structure of teacher's competence. Pedahohychny nauky (Pedagogical sciences: coll. scientific articles), 1, 179-186 (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru