Неформальна освіта як складова освітньої парадигми сучасності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський державний бізнес-коледж

Неформальна освіта як складова освітньої парадигми сучасності

Боровик Тетяна Михайлівна,

старша викладачка кафедри економіки, підприємництва та маркетингу

Устиченко Світлана Володимирівна,

директорка Мовного центру «Lingua Hab»

Анотація

Узагальнено досвід застосування різних видів освіти в українському освітньому просторі, який спирається на праці вітчизняних та зарубіжних науковці, наведено порівняльну характеристику детермінуючих рис видів освіти.

Обґрунтовано роль неформальної освіти у системі професійного становлення та самовдосконалення особистості.

Досліджено європейський досвід формування концепції <освіта протягом усього життя» та законодавче регулювання освіти дорослих в Україні.

Розглянуто роль провайдерів освітніх послуг в задоволенні потреб в неформальній освіті.

Ключові слова: формальна освіта; неформально освіта; інформ.альна освіта; освіта впродовж життя.; андрагогіка; провайдери освітніх послуг.

Abstract

Borovyk Tatiana,

Senior Lecturer of Economics, Entrepreneurship and Marketing Department,

Cherkasy State Business College

Ustychenko Svitlana,

Head of the Language Center «Lingua Hub»,

Cherkasy State Business College

Non-formal education as a component of the educational paradigm of modernity

Summary. Introduction. The importance of study¬ing different types of education is due to the formation of a new educational environment, in which a significant role is given to non-formal education, that provides conditions for realization of the full potential of an individual throughout life. Modern Ukrainian education is undergoing dramatic changes both in restructuring of the educational paradigm and in search for its new forms and methods. The concept of «lifelong learning» is being formed, the provisions of which are fixed at the legislative level. The analysis of Ukrainian and international experience shows that «non-formal education» as a separate vector of devel¬opment is a logical continuation of formal education and a motivated component of adult education. M. Sh. Knowles, who researched the issue of andragogy, made five as¬sumptions about adult learning, in particular, self-esteem, life experience, professional experience, need for learning and motivation. The authors of this study come to the conclusion that when planning adult learning and teach¬ing the key point is to take into account and estimate the professional activity of an employee for making a decision about necessity and expediency of increasing their level of professionalism. On the basis of the analysis of labour market requirements for a modern specialist, the authors generalize types of education, distinguish their features and determine the place of non-formal education. The article summarizes Ukrainian and world experience and justifies the expediency of non-formal forms of education, their role in professional growth and formation of a com¬petitive specialist demanded in the labour market. The article provides a comparative analysis of the determinant traits of different types of education, and identifies the main feature that differentiates non-formal and informal education from formal education, that is the voluntariness and interest in a subject that is being studied or improved during a person's life. Relying on the scientific researches of V. Davydova, L. Lukyanova, O. Ogienko, L. Sigaeva, O. Lazorenko, N. Pavlyk, Philip H. Coombs and current doc¬uments of the international community of adult education, the authors develop categorical-conceptual framework of the term «non-formal education», which reveals its essence and defines further directions of development. The paper identifies the objective conditions that determine the need for non-formal education, such as the rapid pace of IT - technologies development in society, success strategy changing, requirements of the labour market for profes¬sionals, formation of active life position, awareness of motives for lifelong learning, solving professional, social, life problems.

Non-formal education is provided in various forms: vo¬cational courses, trainings, workshops, seminars, webi¬nars, etc. The network of providers existing in the Ukrain¬ian service market promote public awareness of educa¬tional programs offered in Ukraine, in particular, the online platform of non-formal education in Ukraine «Learn Lifelong» (Learn throughout life), education directory in Ukraine - Education.ua, free online services for training: Prometheus, EdEra, Coursera, VUM (Open University of Maidan), Duolingo, TED (Technology, Entertainment, De¬sign) and more.

The purpose of the article is to summarize Ukrainian and international experience in organizing non-formal education; determine the place and role of the state in formation of information field and the mission of educational service providers in the field of non-formal education.

The methods of analysis, comparison, explication, abstraction are used in the study.

Results. The results of the study demonstrate that non-formal education cannot be considered as an alternative to formal education, it is its complement, continuation of the existing formal education systems and is aimed at meeting a person's needs for self-development, selfimprovement, self-realization of personal and professional potential. The introduction of the concept of «non-formal education» has become one of the principles of government education policy and has expanded the age boundaries securing the right to education. A growing demand for non-formal education is becoming increasingly popular through providers of educational services that simplify the search and expand areas of self-improvement.

Originality. The authors summarize the experience of using various types of education in the Ukrainian educational space, describe the role of non-formal education in professional formation and self-improvement of an individual, the legal regulation of adult education in Ukraine, and consider the role of educational service providers in meeting the needs for non-formal education.

Conclusions: The further research prospects include the analysis of adult education legislation, which requires substantial improvement and integration into the coun¬try's general system of education; establishing the relationship between educational service and consumer satisfaction.

Keywords: formal education; non-formal education; informal education; lifelong learning; andragogy; educational service providers.

Основна частина

Постановка проблеми. Процеси глобалізації, входження у міжнародний простір на сьогодні є типовими для українського суспільства та вимагають докорінних змін у всіх сферах суспільно-політичного буття країни та побудови нової освітньої парадигми. Кардинальні зміни, що торкнулися освітнього простору: змінюються підходи, вимоги як до суб'єктів освітніх послуг, їх споживачів, так і до формування ринкового середовища, де роботодавці змагаються за конкурентоздатного фахівця, що має необхідні компетентності та компетенції й відповідає системі цінностей організації. Традиційна освіта дещо відстає від темпів суспільного розвитку, зокрема надмірний потік інформації через глобальну мережу Інтернет виступає альтернативою, а подекуди - і конкурентом формальної освіти, та відкриває додаткові можливості для інноваційного навчання, їх швидкої адаптації й застосування. Зазвичай формальну освіту здобуває молодь віком 17-25 років для опанування базових (фундаментальних) знань у тій чи іншій галузі, але для кар'єрного росту цього недостатньо, оскільки повністю не задовольняється освітня потреба з урахуванням специфіки діяльності роботодавця. Саме в такий момент у фахівця і виникають потреби в набутті нових компетентностей, самовдосконаленні, саморозвитку, задоволення яких відбувається через неформальну освіту.

Актуальність дослідження різних видів освіти зумовлене формуванням нового освітнього середовища, в якому значна перевага надається неформальній освіті, що бере на себе роль створення умов для всебічної реалізації потенціалу особистості впродовж всього життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання неформальної освіти як складової концепції «освіта впродовж всього життя» знайшли своє відображення в працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців як О. Василенко, Н. Горук, В. Давидової, Л. Лук'янової, О. Огієнко, О. Шапочкіної, Л. Сігаєвої, В. Горленко, О. Лазоренко, Н. Павлик та ін., а також у зарубіжних науковців М. Ноулза, К. Куллена, П. Ходкінсона, А. Роджерса, П. Джарвіса, Філіпа Х. Кумбса тощо.

Мета статті. Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду організації неформальної освіти; визначення місця та ролі держави у формуванні інформаційного поля та місії суб'єктів, що надають освітні послуги в сфері неформальної освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження. Одним із перших хто приділив значну увагу неформальній освіті (як прототипу сучасної) був датський священник, філософ Н.Ф.С. Грундтвіг [1], який ініціював створення так званих «народних університетів» - шкіл для дорослих, де можна було здобути освіту в багатьох галузях освіти, яке дало поштовх підвищенню рівня культури населення країни, що стало прикладом наслідування для європейських країн. У 1833 році в науковому обігу з'являється новий термін «андрагогіка», введений німецьким істориком педагогіки Олександром Каппом [1], як розділ теорії навчання, що розкриває специфічні закономірності опанування знань та вмінь дорослим суб'єктом навчальної діяльності, а також особливості керівництва цією діяльністю зі сторони професійного педагога. За майже сторічну історію дослідження цього питання формуються наукові школи, створюються кафедри андрагогіки, підрозділи науково-дослідних інститутів, розробляються дієві механізми практичного застосування набутих знань тощо. Особливістю навчання дорослих є потреба врахування та оцінки ділової активності, що є відправною точкою для прийняття рішення про необхідність та доцільність підвищення рівня професіоналізму працівника. (див. рис. 1).

Рис. 1. Етапи ділової активності працівника

У 80-х роках минулого століття американський педагог Малкольм Шепард Ноулз [1], зробив п'ять припущень про особливості навчання дорослих (в межах теорії андрагогіки):

- самооцінка, як здатність оцінювати власні професійні можливості незалежно від суджень оточуючих;

- накопичення життєвого, професійного досвіду, що є потужним ресурсом для навчання;

- назріла необхідність, як прагнення до професійного розвитку та опанування нових знань;

- орієнтація на навчання, що криється в переході від суб'єктно-орієнтованих до проблемно-орієнтованих знань;

- мотивація до навчання, яка разом із здобуттям професійного досвіду стає внутрішньою.

Навчання дорослих (професійний розвиток), з погляду сьогодення, покладається на організацію-роботодавця, що вимагає врахування певних постулатів при розробленні програм навчання, таких як: потреба в обґрунтуванні (де здобуті знання можуть застосовуватися), їхня практична спрямованість, врахування життєвого і професійного досвіду, та вплив на навчання соціальних, побутових та часових факторів.

На початку ХХІ століття європейська наукова спільнота прийшла до спільного усвідомлення важливості освіти протягом всього життя на розвиток людського капіталу, та в рамках модернізації європейської політики у сфері освіти в березні 2000 року на Лісабонському саміті Ради Європи було прийнято «Меморандум освіти протягом життя» (A Memorandum of Lifelong Learning). У Меморандумі зазначено, що безперервна освіта повинна стати головною політичною програмою громадянського суспільства, соціальної єдності й зайнятості. Визначення безперервної освіти включає: отримання ступенів та дипломів у вільний час; професійні курси, в тому числі з метою підвищення кваліфікації персоналу; освіта для дорослих; друга освіта [2].

Прийняття Меморандуму дало поштовх до розробки концепції «освіта протягом усього життя», що стало актуальним і для України: розпочинаються наукові дослідження, формування понятійно-категорійного апарату, визначено нові напрями державної політики у галузі освіти. Зокрема з прийняттям Закону України «Про освіту», статтями 8 і 18 якого регламентовано право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та ін - формальної освіти [3], задано новий вектор розвитку освітнього середовища, що має відповідати викликам сьогодення. Даний закон визначає наступні види освіти:

- формальна - здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою;

- неформальна - здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій;

- інформальна - самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов'язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

У професійній діяльності види освіти поєднуються, так, на думку С. Клімова, неформальна освіта посідає проміжну позицію між плюсами формальної та інформальної освіти й на відміну від останньої є усвідомленою, певною мірою організованою й керованою (рис. 2).

освіта неформальний професійний

Рис. 2. Поєднання видів освіти в структурі освіти впродовж життя [4].

Проведений аналіз видів освіти говорить про те, що після здобуття формальної освіти та працевлаштування розпочинається новий етап - становлення конкурентоздатного фахівця через формування компетентностей та компетенций. На цьому етапі професійного розвитку вступають в дію механізми вмотивованого опанування знань, які відповідають потребам особистісного розвитку. Найпростішим способом, який не вимагає жодних фінансових вкладень, є самоосвіта. Недоліком є те, що фахівець не завжди може самостійно визначити найбільш ефективні та придатні для такого навчання джерела інформації, освоєння яких вимагає докладати значних зусиль, Таке навчання не регламентує кінцевого терміну здобуття освіти та визначеного результату, може розтягуватися у часі на тривалий період і не бути закінченим.

Наведемо порівняльний аналіз детермінуючих рис різних видів освіти в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняльний аналіз детермінуючих рис видів освіти (складено за [3; 5])