Робота над натюрмортом як вид навчальної діяльності на уроках образотворчого мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Підсумкова творча робота

Робота над натюрмортом як вид навчальної діяльності на уроках образотворчого мистецтва

Вальчук О.М. - слухач курсів підвищення кваліфікації

вчителів образотворчого мистецтва та креслення

вчителя КЗ «Лисичанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №29

Лисичанської міської ради Луганської області»



Вступ

Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред'являє високі вимоги до діяльності людини, конкуренто спроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість. Розбудова системи освіти в Україні передбачає відтворення творчого потенціалу народу, підвищення соціальної ролі особистості. З огляду на це, перед школою постало завдання-забезпечити якість освіти учнів, зокрема навчити самостійно здобувати знання і творчо їх застосовувати у розв'язанні практично-творчих завдань. Тому, як слушно зазначається у Національній доктрині розвитку освіти, актуальною є проблема інтенсивного навчання й розвитку учнів, формування в них творчої активності, уміння самостійно оволодівати знаннями.

Одним з найважливіших завдань освіти є всебічний розвиток особистості дитини, в тому числі естетичне виховання підростаючого покоління. Естетичне виховання - це складний і тривалий процес, діти отримують перші художні враження, опановуючи різними видами художньої діяльності. Образотворча діяльність - специфічне, образне пізнання дійсності, яке може йти різними шляхами.

Образотворче мистецтво - унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для духовного саморозкриття, творчого самовтілення, розвитку здатности до життєвого самовизначення, дає змогу розкрити нахили до різних творчих професій: художника, дизайнера, фотографа, модельєра, спеціаліста з комп'ютерної графіки.

Вплив мистецтва на становлення особистості людини, її розвиток дуже значний. Душа дитини схильна до сприйняття прекрасного, дитина здатна тонко відчувати живопис [1, с. 45].

Твори живопису, багаті за своїм ідейним змістом та досконалі за художньою формою, формують художній смак, здатність зрозуміти, розрізнити, оцінити прекрасне не тільки в мистецтві, але і в дійсності, в природі, побуті. Живопис відтворює все багатство і розмаїття світу. Засобами живопису відтворюється реальний світ з просторовою глибиною, об'ємом, кольором, світлом, повітрям.

Зображувальна діяльність школярів як вид художньої діяльності повинна носити емоційний, творчий характер. Педагог повинен створити для цього всі умови: вчитель перш за все повинен забезпечити емоційне, образне сприйняття дійсності, формувати естетичні почуття і уявлення, розвивати образне мислення та уяву, вчити дітей способам створення зображень, засобів їх виразного виконання.

Образотворче мистецтво - один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. “Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням”.

Заняття мистецтвом повинні розвивати творчі здібності учнів, але для цього і педагог повинен бути причетним до художньої (а не тільки педагогічної) творчості.

Одним з видів образотворчого мистецтва є натюрморт - «мертва природа», зображення неживих предметів, об'єднаних в єдину композиційну групу. У своїй роботі я постараюся показати великі потенційні можливості одного з найвиразніших жанрів образотворчого мистецтва - натюрморту для формування творчих здібностей і художнього смаку, роботу над натюрмортом як видом навчальної діяльності на уроках образотворчого мистецтва.

мистецтво натюрморт навчальний



1. Натюрморт як жанр образотворчого мистецтва

1.1 Особливості натюрморту як виду образотворчого мистецтва

Натюрморт (від франц. nature morte- мертва природа) - в образотворчому мистецтві - зображення неживих предметів, на відміну від портретної, жанрової історичної та пейзажної тематики.

Натюрморт - один із жанрів образотворчого мистецтва, присвячений відтворенню предметів побуту, фруктів, овочів, квітів і т. ін. Завдання художника, який зображує натюрморт - передати колористичну красу оточуючих людину предметів, їх об'ємну і матеріальну сутність, а також висловити своє ставлення до зображуваних предметів. Малювання натюрморту особливо корисно в навчальній практиці для оволодіння живописною майстерністю, так як в ньому художник-початківець осягає закони колірної гармонії, набуває технічну майстерність мальовничого моделювання форми [2, с. 71].

Як самостійний жанр в мистецтві натюрморт з'явився на рубежі

XVI - XVII ст. в Голландії і Фландрії і з тих пір використовується багатьма художниками для передачі безпосереднього зв'язку мистецтва з життям і побутом людей.

Натюрморт - найбільш улюблений жанр і в мистецтві багатьох сучасних художників. Натюрморти пишуть на пленері, в інтер'єрі, прості і складні постановки, традиційні і сучасно аранжовані набори предметів повсякденного побуту людини.

У картині-натюрморті художники прагнуть показувати світ речей, красу їх форм, фарб, пропорцій, відобразити своє ставлення до цих речей. При цьому в натюрмортах відображається людина, її інтереси, культурний рівень і саме життя.

Складання натюрморту передбачає вміння зображувати форму різних предметів, використовуючи світлотінь, перспективу, закони кольору.

Основою складання натюрморту є такий підбір предметів, при якому загальний зміст і тема його виражені найбільш чітко.

Існує кілька видів натюрмортів:

* сюжетно-тематичний;

* навчальний;

* навчально-творчий;

* творчий.

Натюрморти розрізняють:

* по колориту (теплий, холодний);

* за кольором (зближені, контрастні);

* по освітленості (пряме освітлення, бічне освітлення, проти світла);

* за місцем розташування (натюрморт в інтер'єрі, у пейзажі);

* за часом виконання (короткостроковий і довготривалий - багатогодинні постановки);

* постановки навчальної задачі (реалістичний, декоративний і т. д.).

Натюрморт у пейзажі (на пленері) може бути двох типів: один - складений у відповідності з обраною темою, інший - природний, «випадковий». Він може бути як самостійним, так і бути складовою частиною жанрової картини або пейзажу. Нерідко пейзаж або жанрова сцена самі лише доповнюють натюрморт.

Натюрморт в інтер'єрі передбачає розташування предметів в оточенні великого простору, де об'єкти натюрморту знаходяться в сюжетній підпорядкованості інтер'єру.

Сюжетно-тематичний натюрморт передбачає об'єднання предметів темою, сюжетом.

Навчальний натюрморт. У ньому, як у сюжетно-тематичному, необхідно узгодити предмети за розміром, тоном, кольором і фактурою, розкрити конструктивні особливості предметів, вивчити пропорції і виявити закономірності пластики різних форм [3, с. 57]. Навчальний натюрморт носить також назву академічний або постановочний.

Навчальний натюрморт відрізняється від творчого суворою постановкою цілі: дати учням основи образотворчої грамоти, сприяти активізації їх пізнавальних здібностей і залучати до самостійної творчої роботи.

У декоративному натюрморті основним завданням є виявлення декоративних якостей натури, створення загального враження краси «Декоративний натюрморт не є точне зображення натури, а роздуми з приводу даної натури: це добір і відображення самого характерного, відмова від усього випадкового, підпорядкування ладу натюрморту конкретної задачі художника» [4, с. 30].

Основний принцип вирішення декоративного натюрморту є перетворення просторової глибини зображення в умовний площинний простір. У той же час, можливе використання кількох планів, які необхідно розташовувати в межах невеликої глибини. Навчальне завдання, що стоїть перед дитиною в процесі роботи над декоративним натюрмортом полягає в тому, щоб «виявити характерне, найбільш виразну якість і посилити його у декоративній переробці, у декоративному вирішенні натюрморту ви повинні старатися побачити характерне в ньому і на цьому побудувати переробку» [5, с. 69].

Декоративний натюрморт дає можливість розвитку відчуття кольорової гармонії, ритму, кількісну та якісну відповідності колірних площин в залежності від їх інтенсивності, світлоти і фактурності.

1.2. Художні матеріали та техніки, що використовуються при зображенні натюрморту

Для малювання, як правило, не потрібно складних пристосувань. Кожному доводилося малювати олівцями, фломастерами або авторучками на папері, але досягти майстерності в точній передачі руху, характеру фактури непросто.

На початковій стадії навчання малювання натюрморту прийнятним є графітний олівець. [8, с.10]. Він добре лягає, тримається і видаляється гумкою, що важливо при виправленні помилок. Існують олівці різного ступеня твердості і м'якості (твердий, м'який, середній).

Графітний олівець однаково зручний як у навчальних, так і в творчих роботах. Він має приємний сірий тон і деякий блиск, легко стирається гумкою, можна вносити виправлення. Цим олівцем створюють малюнки лінійного, лінійно-штрихового і тонально-мальовничого плями. Для малювання графітний олівець з усіх матеріалів найпростіше і доступне засіб. Графіт в поєднанні з іншими художніми матеріалами таїть величезні можливості для кожного художника. Графіт добре лягає на будь-який папір і не обсипається.

Підбирати олівець і папір слід у відповідності з поставленими завданнями. Спочатку треба навчитися працювати одним олівцем і постаратися використовувати всі його виразні можливості. Лінією й штрихом добре працювати на щільному, гладкому папері, а зернистий папір підійде для роботи тоном. Добре виглядають малюнки олівцем на пожовклому від часу папері [10, с. 69].

При роботі графітним олівцем не слід особливо захоплюватися розтушовуванням, так як може скластися враження затертості та засмальцьованості малюнка. Графітний олівець хороший для малюнків в альбомі, на ватманському аркуші, але якщо треба закрити великі площини, то зазвичай застосовують вугілля. Виразність штриха, його зображальної можливості залежать від прийому роботи олівцем.

Важливе значення при роботі олівцем має гумка. Хороша якість гумки визначається її м'якістю.

Кольоровими олівцями також можна досягти різноманітних графічних або живописних ефектів, особливо це стосується акварельних олівців, які можна розмивати водою.

Вугілля [8, с. 30 ] як рисувальний матеріал використовувався художниками з глибокої давнини, так як він відрізняється великими виразними можливостями, їм малюють пейзажі, портрети, натюрморти та сюжетні композиції. Вугіллям можна працювати двома способами; використовуючи лінії і штрихи і застосовуючи тональну тушовку. Для тонких ліній вугілля заточують косо, так як середня частина (серцевина) жаринок, приготованих з прутиків, більш рихла. При роботі на полотні вугілля самозаточується. Малювальні вуглики повинні бути різними за величиною і формою. Проводити широкі лінії, швидко заштриховувати великі поверхні слід бічною стороною. Вугілля дає глибокий оксамитовий чорний колір і великий діапазон тональних переходів. Їм виконують швидкі начерки, ескізи та тривалі малюнки. Він дуже зручний у роботі і легко переться. Вугілля чітко виявляє форму предмета, дозволяє передати світло і тінь. Їм малюють на папері, картоні, полотні, стінах та інших поверхнях. Краще використовувати шорсткий папір, можна і щільний креслярський, який слід злегка протерти дрібним наждачним папером. Цікаві малюнки вугіллям виходять на кольоровому тлі неяскравих тонів [6, с. 19].

Допускається поєднання вугілля з іншими матеріалами - сангіною, крейдою, пастеллю, кольоровими олівцями, аквареллю, спеціальним вугільним олівцем «Ретуш». Розтирати вугілля рекомендується ганчіркою або спеціальною розтушкою із замші, лайкової шкіри або цупкого паперу у вигляді туго скрученого валика із загостреними кінцями. У цьому разі не слід використовувати гумку, так як після неї вугілля лягає нерівно. Можна полегшити тон, зітерши зайве вугілля ганчірочкою або щетинною щіткою. Освітлені місця форми можливо, опрацювати крейдою. Малюнки вугіллям слід закріплювати спеціальним фіксативом або лаком для волосся. Його розпилюють поступово у кілька прийомів з відстані приблизно в один метр, не допускаючи утворення крапель. Майте на увазі, що навіть саме обережне фіксування робить малюнок темніше.

При малюванні фломастером треба враховувати його можливості. Фломастер легко ковзає по паперу і залишає красиву плавну лінію, яку не можна стерти, тому працювати їм треба твердою і впевненою рукою. Фломастери бувають тонкі і товсті, різних кольорів, це характеризує їхні художні можливості. Малюнок виконують, використовуючи лінії, штрихи або декоративні плями. Гарні фломастери для начерків з натури, замальовок краєвидів, декоративно-оформлювальної роботи.

Сангіну, матеріал червоно-коричневого кольору, використовував у малюнку ще Леонардо да Вінчі. Інша назва цього матеріалу - червона крейда.[8, с.50]. Сангіна виробляється у вигляді круглих або квадратних паличок різних відтінків. Малюнки сангіною бувають лінійні, штрихові і тонові. Вона добре розтушовується на шорсткому папері, картоні, ґрунтованому полотні. Часто художники поєднують сангіну з вугіллям, крейдою, олівцем. Працювати сангіною рекомендується тим, хто вже має навички в малюнку. Освоювати техніку роботи цим матеріалом слід починати з начерків, а продовжувати у більш тривалих малюнках з натури або за уявою.

Твори видатних майстрів - Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Рубенса, Мікеланджело, Рембрандта, Тиціана, Шардена і багатьох інших, створені сангіною, різноманітні за технічними прийомами [6, с. 63].

Соус - це матеріал для малювання у вигляді товстих паличок-олівців з пресованих барвників з клеєм, загорнутих у фольгу. Він застосовується у великих і тривалих малюнках, в начерках і замальовках. Соус дає багату можливість в тональному малюнку, має глибокий оксамитово-чорний колір (іноді сірий або коричневий), добре розтушовується; наноситься на папір штрихом, розтушовуванням (сухий соус) або розмивається пензлем з водою. Аналогічно акварелі (мокрий соус). Малюнки, виконані технікою сухого соусу, краще фіксувати або зберігати, накривши тонким папером, а також під склом.

Соус як графічний матеріал став відомий в кінці 18 - початку 19 ст. Особливо широкого поширення він отримав в Росії. У цій техніці любили працювати І. Крамськой, І. Рєпін, О. Саврасов та інші. Соус добре поєднується з вугіллям, тушшю та іншими матеріалами. Це відкриває нові виразні можливості малюнка.

«Мокрий» спосіб полягає в наступному: натертий порошок соусу розводиться водою до необхідної консистенції. Спочатку розчином середньої насиченості пензлем покриваються власні і падаючі тіні. Потім слабким розчином покриваються більші частини форми і навколишнє середовище. Потім приступають до детального опрацювання предмета. Таким чином, спосіб роботи «мокрим» соусом по-своєму близький до техніки роботи аквареллю (гризайль). Працювати соусом можна і комбінованим способом.

Використання при малюванні вугільних матеріалів, соусу і сангіни дає дітям можливість творчо підійти до вирішення образної характеристики натурної постановки [7, с. 80].

Малювання пером є чудовою школою виховання руки і ока. Пера бувають різних розмірів і з різних матеріалів. Перо - інструмент художника. Його використовують для написання гарного шрифту в каліграфії і для графічних малюнків,

У старовину малювали пташиними перами (гусячими, лебединими, воронячими, павичів та ін). Наприклад, А. С. Пушкін робив начерки на полях своїх рукописів гусячим пером. Малювання пташиними перами досі не втратило свого значення. Гнучкість та еластичність такого пір'я дозволяють робити лінії різної товщини, однак цей інструмент дуже швидко виходить з ладу, а приготування нового пера досить трудомістке і вимагає певної майстерності. Кінець пера зрізають навскіс гострим ножем і потім надрізають уздовж на кілька міліметрів.

Значне поширення для малювання тушшю [8, с. 70] в минулому і зараз має дерев'яна паличка. Приготування її дуже просте- звичайна тонка паличка на кінці заточується на зразок пера так, як це потрібно самому художнику.

Натюрморт може виконуватися разом із графічними матеріалами, також і живописними.

Реалістичне зображення не є дзеркальним відображенням природи. Мета його - створення художнього образу, вірно передає зміст явища природи і життя. Живопис, як і малюнок, базується на певних закономірностях побудови реалістичної форми. Навчання живопису - шлях вивчення способів, прийомів і засобів побудови живописної форми кольору. До чинників, що впливають на зміну кольору, відносяться світлоповітряна середа, колірне оточення, джерела освітлення.

У школярів потрібно розвивати здатність бачити предмети в навколишньому середовищі, дивитися на натюрморт як на гармонійну групу предметів, що мають рефлексні і просторові зв'язки. Єдиний метод, що дозволяє успішно створювати зоровий образ натури - це метод відносин. Процес розвитку зорового сприйняття йде паралельно з накопиченням знань і умінь [7, с. 73].

Кольори поділяються на ахроматичні кольори (білі і чорні). Вони розрізняються по світлоті. Всі кольорові фарби називаються хроматичними. Кольори можуть бути теплими або холодними. Також при роботі з натюрмортом ми стикаємося з явищем - контраст. Всякий ахроматичний колір в оточенні більш темного- світлішає, в оточенні більш світлого- темніє. Це світлотний контраст. Зміна колірного тону залежно від сусіднього кольору називається колірним контрастом.

Колірний тон - це ознака кольоровості, за яким один колір відрізняється від іншого. Світлота - відмінність по світлоті, насиченість - ступінь вираженості того чи іншого колірного тону. Півтон - проміжна частина форми між світлом і тінню.

Робота над натюрмортом виконується різними мальовничими матеріалами. Одним з таких матеріалів є акварель.

Акварельний живопис: акварель - водяні фарби, від французького aguarell, від латинського agua - вода. Буває тверда - в плитках, напівм'яка в чашечках, м'яка - в тюбиках. Основна властивість акварелі - прозорість шару що краситься. Цю властивість слід враховувати і при накладанні одного кольору на інший.

В акварелі використовується два способи роботи:

Лесування - накладання одного прозорого шару фарби на інший, при цьому перший шар просушується.

Алла прима - всі кольори беруться відразу потрібної сили, кожна колірна деталь починається і закінчується в один прийом. Також називається «робота по сирому».

Висвітлення насиченого тону відбувається шляхом розбавлення акварелі водою. Живопис акварелі побудований на тому технічному прийомі, що спочатку на папір наносять світлі тони фарб, залишаючи відблиски не закритими, потім поступово вводять насичені кольори.

Таким мальовничим матеріалом є гуаш - французьке слово gouache - непрозорі акварельні фарби. Гуаш за технологією виробництва близька до м'яких сортів акварелі, а відрізняється від неї непрозорістю. Володіє гарною криючою властивістю. Завдяки цьому можна наносити один колір на інший. Висвітлення кольору досягається шляхом додавання білил. Отримання похідних кольорів здійснюється попереднім змішуванням фарб на палітрі. Після висихання гуашеві фарби світлішають. Знайомство з технікою гуаші слід починати з натюрморту, в якому ясно намічені колірні відносини [8, с. 28].

Таким чином, натюрморт як вид образотворчого мистецтва має свої особливості. У навчанні молодших школярів мистецтва натюрморту, для більш доступного, систематичного розуміння ними цього питання, необхідно застосовувати спеціальні методи і прийоми навчання, які розроблялися багатьма педагогами раніше, розвиваються і оновлюються і в даний час.



2. Натюрморт як засіб розвитку художньо-образотворчих навичок у школярів

Формування ціннісних орієнтацій школярів у мистецтві сприяє розумінню ними того, наскільки правильно використані художником виразні засоби того чи іншого його виду; взаємозв'язок мистецтва з особистістю, її духовними запитами, емоційними уподобаннями і практичним досвідом.Як відомо, важливим компонентом формування естетичного ставлення до дійсності є форма його прояву - спонукання до чуттєвих переживань, осмисленню творів мистецтва.Найбільш характерною формою спонукання є художній інтерес, ціннісна орієнтація в галузі художньої культури та естетична потреба, форми осягнення мистецтва - художнє сприйняття, естетична оцінка і творча інтерпретація.

Уроки образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі покликані розвивати здібності дітей до самовираження, розкривають їх творчий потенціал, загострюють почуття прекрасного. Для підвищення інтересу молодших школярів до художньої творчості необхідно, на мій погляд, розвивати у них, поряд з наявними здібностями, емоційно-творче ставлення до того чи іншого виду діяльності, сприяти радісному очікуванню цікавої роботи і можливості продемонструвати свою точку зору, показати своє «я».

Крім того, художня творчість, як відомо, розвиває у школярів гнучкість та продуктивність мислення, дає можливість побачити їхні природні задатки до того чи іншого виду діяльності, створює умови для їх реалізації. Як відомо, всякий художньо-творчий процес передбачає оволодіння предметним середовищем певними засобами. Ось чому необхідність формування інтересу підлітків до художньої творчості продиктована тим, що плідне їх залучення до мистецтва можливе тільки на основі справжньої їх обізнаності в галузі художньої культури. Залучення дітей до зображальної творчої діяльності є неодмінною стороною виховного процесу.

Відомо, що практика залучення до образотворчої діяльності спирається на традиційну народну творчість, в якій синтезовано всі види образотворчого мистецтва. При такому підході виховання набуває універсальний характер, стає доступним та ефективним засобом розвитку молодшого школяра, розкриває його творчі здібності, формує художні вміння і навички. Особливістю художньо-образотворчої діяльності є, на мій погляд, її творчий характер, спонтанність фрагментів уроку, імпровізація вчителя і учнів. Все це сприяє розвитку творчих здібностей дітей в кожній ситуації, в якій актуалізуються уяву, творчість, спостережливість. Придумуючи, уявляючи, фантазуючи, вони роблять відкриття, розкриваючи для себе безмежний світ мистецтва.

2.1 Організація педагогічної роботи по ознайомленню дітей з натюрмортом

Вибравши з жанрів живопису натюрморт, розглянемо, як можна навчити дітей розуміти мову мистецтва. Світ мистецтва влаштований так, що дитина не може увійти в нього без допомоги дорослого, який відкриє зростаючій людині сенс і закономірності мистецтва, вчить мови різних мистецтв. Методичний пошук педагога буде успішним за умови, якщо він сам виконує практичну роботу, в результаті чого оволодіває засобами зображення та долучається до світу мистецтва. Тому мені представляється значимим розкриття творчої діяльності вчителя з образотворчого мистецтва, де поряд з емоційно-образним сприйняттям світу мистецтва розкривався б методичний пошук засобів його зображення [9, с. 8].

Натюрморт - перший жанр живопису, з яким, як показують дослідження педагогів і психологів, потрібно знайомити навіть молодших школярів. Він не тільки викликає найбільший емоційний відгук у дітей вже з 3-4 років, асоціації з їх власним життєвим досвідом, але і привертає увагу дітей до засобів виразності живопису, допомагає їм пильніше вдивлятися в красу зображених предметів і милуватися ними. Експеримент Н.М. Зубарєвої показав, що найбільшу увагу дітей привернула жанрова побутова картина і натюрморт. Мотив вибору дітьми цих жанрів живопису зрозумілий: вони співзвучні їх досвіду, так як з багатьма предметами, зображеними, наприклад, в натюрморті, діти щодня зустрічаються в побуті. Н.М. Зубарєвої були встановлені рівні естетичного сприйняття дітьми живописного натюрморту.

На першому, найнижчому, дитина радіє зображенню знайомих предметів, які вона впізнала на картині. На цьому рівні стоять діти трирічного віку, але якщо з ними не ведеться педагогічна робота, то на цьому ж рівні вони залишаються і в 6, і в 7, і більше років.

На другому рівні діти починають усвідомлювати елементарно-естетичні якості твору - можуть оцінити в картині красиве- і колір і колірні поєднання зображених предметів і явищ, рідше - форму і композицію.

На третьому рівні дитина здатна вловити внутрішню характеристику художнього образу. Це ще часткове, не повне осягнення художнього образу, але воно дозволяє дитині естетично переживати хоча б частину задуму художника.

Мистецтво пробуджує у дітей молодшого шкільного віку емоційно-творчий початок. За допомогою живопису молодших школярів вчать розуміти гармонію природи. Коли ми розглядаємо ряд натюрмортів різних художників, ми бачимо, наскільки вони різноманітні за змістом, за засобами виразності і за індивідуальної творчої манери кожного художника. Наприклад: П. Кончаловський «Персики»; В. Рєпін «Яблука і листя»; В. Левітан «Бузок»; Ст. Стожаров «Хліб. Квас»; П. Кончаловський «Сухі фарби» та інші. Якщо на картині представлені різнорідні предмети (овочі і фрукти, квіти і плоди, посуд, овочі та інші), умовно визначаємо такий натюрморт як змішаний за змістом, наприклад: І. Хруцький «Квіти і фрукти»; В. Михайлов «Овочі і фрукти»; К. Петров-Водкін «Келих і лимон». До сюжетного натюрморту можна віднести натюрморти із зображенням живих істот: птахів, тварин, людини - або натюрморти з включенням в них пейзажу, наприклад: Ф. Толстой «Букет квітів, метелик і пташка»; В. Серебрякова «За сніданком»; П. Крилов «Квіти на вікні» та інші.

У початкових класах слід показувати дітям різноманітність натюрмортів. На додаток, до однопорядкових і змішаних натюрмортів, дітям пропонуємо натюрморти сюжетного характеру, а також написані в узагальнено-реалістичній, деталізованій і декоративній манері, у теплій, холодній і контрастній гамі, ліричні, урочисті та інші. Натюрморти підбираються різноманітними по композиції [6, с. 56].

У відборі творів за формою враховується принцип різноманітності використовуваних художником засобів виразності та манери виконання. Для розглядання з дітьми відбираються картини, в яких художні образи розташовані в коло, трикутник, асиметрично, симетрично, в центрі, статично, динамічно... Враховують також і принцип концентричності, суть якого полягає в поверненні до раніше сприйнятим картинам, але на більш високому рівні пізнання. Одна і та ж картина протягом навчального року неодноразово пропонується для розглядання дітьми. Але увагу учнів направляють на різні цілі: виділити окремі образи, назвати колір, визначити настрій, проаналізувати логічні зв'язки картини, встановити взаємозв'язок між змістом і засобами виразності.

Твори живопису, натюрморти повинні реалістично відображати знайомі дітям явища суспільного життя і природи. У картині повинна бути чітко виражена ідея, задум художника. Відбираючи натюрморти для розглядання, необхідно чітко уявляти, про що картина, яку основну думку висловив художник, для чого він створив даний твір, як передав зміст (які художні засоби використав). Тема натюрморту повинна бути близька соціальному досвіду дитини, його життєвим враженням. Відбираючи натюрморти для ознайомлення школярів, враховують індивідуальне творче бачення реальної дійсності в подібних темах натюрмортів. Учнів знайомлять з натюрмортами, створеними різними художниками на одну й ту ж тему. Сприймаючи ці натюрморти, діти набувають уміння порівнювати різну манеру виконання одного і того ж явища різними художниками, виділяти їх ставлення до зображеного.

Педагогічна робота з ознайомлення дітей з мистецтвом, що вимагає створення матеріальних умов і особливої творчої, радісної атмосфери, душевного контакту між дорослими і дітьми. Ознайомлення молодших школярів з живописом, зокрема, з натюрмортом, широко використовуються пояснення, порівняння, прийом акцентування деталей, метод викликання адекватних емоцій, тактильно-чуттєвий метод, метод пожвавлення дитячих емоцій з допомогою літературних і пісенних образів, прийом «входження в картину, метод музичного супроводу, ігрові прийоми. Єдність прийомів і методів, що використовуються в роботі з дітьми на заняттях, забезпечує формування у молодших школярів стійкого інтересу до мистецтва, глибини, яскравості вражень, емоційності їх відносин до змісту живопису. «Дитина за своєю природою - допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках, у казці, грі, у власній творчості, в красі» - так говорив В.О. Сухомлинський [9, с. 45].

2.2 Етапи роботи над натюрмортом як вид навчальної діяльності на уроках образотворчого мистецтва. Правила складання натюрморту

Спочатку треба розглянути натюрморт з різних точок зору і вибрати найбільш вдалу, звернувши увагу на ефекти освітлення, тобто з якої точки зору більш цікаво виглядають форми предметів. Зазвичай більш цікаво і виразно вони виглядають при бічному освітленні. Сідати проти світла не рекомендується.

Слід продумати, який вибрати формат паперу і як краще скомпонувати натюрморт на аркуші - вертикально або горизонтально. Наприклад, якщо потрібно включити в композицію кут столу, то аркуш паперу краще покласти вертикально.

Альберті писав: «Ніколи не берись за олівець чи пензель, поки ти як слід не обдумав, що тобі належить зробити і як це повинно бути виконано, бо, воістину, простіше виправляти помилки в розумі, ніж зіскоблювати їх з картини» [10, с. 72].

Починати малюнок завжди потрібно з композиційного розміщення зображення. Дуже важливо скомпонувати всю групу предметів так, щоб аркуш паперу був рівномірно заповнений. Для цього подумки об'єднуємо всю групу предметів в одне ціле і продумуємо її розміщення у відповідності з форматом аркуша паперу.

Вчитель повинен пояснити учням, що зверху треба залишати більше місця, ніж знизу - тоді у глядача складеться враження, що предмети міцно стоять на площині. Разом з тим треба стежити, щоб зображувані предмети не упиралися в краї аркуша паперу і, навпаки, щоб не залишалося багато порожнього місця.

Композиційне завдання не завжди вирішується просто. Іноді учневі доводиться витрачати багато сил і часу, щоб домогтися успіху. А якщо постановка дуже складна, то без допомоги педагога не обійтися. Пояснюється це тим, що крім розміщення зображення на аркуші паперу, учневі необхідно ще знайти композиційний центр на картинній площині.

У більшості випадків зоровий центр не збігається з композиційним, залежних від розташування головного предмета, навколо якого групуються інші. Адже просторове положення предметів відносно один одного в зображенні залежить і від вибору точки зору, яка неодмінно впливає на компонування натюрморту в задуманому форматі.

Щоб навчальна робота йшла успішно, педагогу потрібно все це заздалегідь врахувати і вчасно надати допомогу учням. На класній дошці вчитель повинен продемонструвати послідовність лінійної побудови малюнка натюрморту, приділяючи особливу увагу визначенню композиційного розташування всієї групи предметів натюрморту на аркуші паперу. Вчителеві слід також показати правильне і неправильне компонування малюнка на аркуші. Потім учитель стирає зображення з класної дошки, і учні приступають до роботи.

Спочатку, легко торкаючись олівцем паперу, намічаємо загальний характер форми предметів, їх пропорції, розташування в просторі. Короткими відрізками ліній учні обмежують загальне просторове розташування всієї групи предметів натюрморту.

Тим учням, у яких не виходить визначення в малюнку загальної композиції групи предметів натюрморту, можна дозволити малювати кожен предмет окремо, починаючи, однак, з приблизної оцінки розмірів кожного з них. Далі потрібно уточнити величину кожного предмета окремо.

Побудову форми предметів ведемо тим же способом, як і в завданнях з малювання окремих предметів. Намічаємо поверхні кожного предмета, як видимі, так і невидимі. Таким чином, на малюнку виходить як би зображення дротяних моделей.

Вимальовувати і уточнювати контур предметів відразу не варто, головне - визначити розміри і пропорції кожного з предметів (по висоті, ширині, глибині).

Виявляючи конструктивну основу форми предметів, необхідно уважно перевірити перспективу. Тут же, в лініях, слід намітити і межі світла і тіні, щоб потім їх не шукати на кожний предмет окремо [11, с. 82].

Окремо потрібно сказати про зображення драпірування, яка спускається зверху і покриває предметну площину. При зображенні драпірування спочатку визначаємо горизонтальну і вертикальну площину, а вже потім приступаємо до малювання складок. Світла по тону і тонка по своїй структурі і матеріалу тканина утворює на вертикальній площині виразні за пластикою і світлотіньовому моделюванні складки. На предметній площині складки драпіровок злегка намічені. При побудові об'ємних складок можна використовувати метод узагальнення форми (обрубовки). Учень повинен гранично узагальнити складну форму складок до прямолінійних геометричних форм. Цей метод допоможе зрозуміти форму складок і правильно вирішити тонові завдання малюнка драпірування.

Потім більш детально промальовували всі предмети натюрморту, прибравши лінії побудови.

В процесі навчання малюванню з натури учні повинні навчитися бачити і розуміти взаємозв'язок конструкції предмета з явищами світлотіні, володіти засобами світлотіньового малюнка. Не знаючи законів розподілу світла на формі предмета, вони будуть пасивно копіювати з натури світлі й темні плями, але не досягнуть переконливості і правдоподібності зображення.

У процесі навчання педагог повинен докладніше зупинитися на світлотіньовий і тонової теорії в малюнку.

Приступаючи до виявлення об'єму предметів, насамперед треба визначити саме світле і найтемніше місце в натюрморті. Встановивши ці два полюси, слід звернути увагу на півтіні. Для цього уважно простежуємо напрям світлових променів і визначаємо, на яку площину предмета промені світла падають прямо, тобто де буде світло, а на яку не падають зовсім, тобто де буде тінь. Потім намічаємо тіні, що падають від кожного предмета.

Спочатку, легко торкаючись олівцем на папері, прокладаємо тоном тіньові місця на кожному предметі: на чайнику, яблуці, драпіровці. Це допоможе ясніше побачити масу кожного предмета, а отже, ще раз перевірити пропорції і загальний стан малюнка.

Потім прокладаємо півтіні, посилюючи тон в тіньових місцях і нарешті, тіні, що падають від предметів. Саме такий порядок виявлення об'єму предметів тоном усіма художниками вважається обов'язковим. Леонардо да Вінчі писав: «Наклади спочатку загальну тінь на всю заповнену частину, яка не бачить світла, потім поклади півтіні і головні тіні, порівнюючи їх один з одним. І таким же чином наклади заповнююче світло, витримане у півсвітлі, а потім клади середні і головні світла, також їх порівнюючи».

Коли загальний малюнок натюрморту намічений вірно, можна підсилити натиск олівця на папір і прокласти тон, приступаючи до детального промальовування кожного предмета.

В кінці уроку педагог повинен організувати повторення і закріплення теоретичного матеріалу з образотворчого мистецтва.

При детальній промальовуванні форми треба уважно спостерігати за усіма відтінками і переходами світлотіні, за всіма деталями форми. Але, працюючи над деталлю, не можна забувати порівнювати її з тією,що поруч знаходиться. П. П. Чистяков рекомендував: «Працювати над деталлю довго не слід, так як зникає гострота сприйняття, краще перейти до іншої частини, що знаходиться поруч. Коли повернешся до виконаної спочатку роботи, легко побачити недоробки. Отже, в процесі всієї роботи, переходячи з одного місця на інше, тримай в оці всю фігуру, не намагайся відразу до загального, а вникай в деталі, не бійся первісної строкатості, узагальнити її не так важко, було б що узагальнювати» [12, с. 74].

При опрацюванні форм предметів натюрморту повинна проходити серйозна аналітична робота. Треба уважно промальовувати кожну деталь предмета, виявити її структуру, передати характерні особливості матеріалу, простежити, як ув'язуються складові елементи між собою і з загальною формою, наприклад ручка, носик чайника, фактура і форма яблука, чим відрізняються відблиски на різних предметах один від одного.

Уважно промальовуємо тіні, що падають від деталей, - тінь від чайника, яблука. Таке опрацювання форми допоможе зробити малюнок переконливим і виразним.

Закінчуючи малюнок, учні під керівництвом педагога уважно аналізують тонові відношення предметів натюрморту, визначаючи загальний тон чайника, яблука, драпірування, різні відтінки тону на світлі, в тіні, півтіні: на передньому і задньому плані. Треба ретельно простежити за тим, щоб окремі предмети не були занадто сильні по тону (чорними) і не випадали (не виривалися) з малюнка. Для цього потрібно подивитися на малюнок здалеку примруженими очима і порівняти силу рефлексів з натурою. При цьому необхідно пам'ятати, що рефлекси не повинні бути дуже яскравими або тими, що сперечаються зі світлом, з напівтінями. І коли малюючий дивиться на них примруженими очима, вони повинні пропадати, зливатися з тінями.

Рекомендується після виконання завдання виставити роботи учнів і запропонувати їм самим порівняти і оцінити їх переваги і недоліки. [Дод.1,2]



Висновки

Твори живопису, багаті за своїм ідейним змістом та досконалі за художньою формою, формують художній смак, здатність зрозуміти, розрізнити, оцінити прекрасне не тільки в мистецтві, але і в дійсності, в природі, побуті. Живопис відтворює все багатство і розмаїття світу. Засобами живопису відтворюється реальний світ з просторовою глибиною, об'ємом, кольором, світлом, повітрям.

Натюрморт для навчання малювання школярів - дуже зручна в усіх відношеннях натура: вона нерухома, на тривалий час зберігає свій зовнішній вигляд, натюрмортним предметам можна надати будь-яке положення і отримати цікаве поєднання форм, рухів, фактур, розмірів і забарвлень. Натюрморт вчить вирішувати основні навчальні завдання, а разом з ними і творчі завдання.

Емоційне сприйняття художніх образів, що розкривають красу оточуючого світу, сприяє формуванню світогляду і духовної культури людини.

Завдання естетичного виховання школярів успішно реалізується на уроках з образотворчого мистецтва. Вони дають можливість ефективно розвивати почуття прекрасного, формувати естетичні смаки, вміння розуміти і цінувати твори мистецтва, пам'ятники історії та архітектури, красу і багатство рідної природи. Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розв'язків. Вони дають можливість виявити неповторність особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Образотворче мистецтво розвиває зорову пам'ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

Змістовні і цікаві уроки вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.

Естетичне виховання - це глибокий, багаторічний педагогічний процес, в результаті якого формується естетичне ставлення дитини до оточуючого її світу, трудової діяльності, природи, мистецтва; формується культура відносин з людьми. Важливо, щоб у процесі естетичного виховання діти самі стали творцями прекрасного - не тільки вміли бачити і розуміти його, але й творити красу навколо себе. Мистецтво, діючи на емоційну сферу людини, стає могутнім засобом морального виховання, насичення духовного життя.



Список використаної літератури

1.Алехин А.Д. Когда начинается художник. Москва: Просвещение, 1993.175с.

2.Алехин А.Д. Изобразительное искусство. Художник. Педагог. Школа: книга для учителя.Москва: Просвещение, 1984.160 с.

3.Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. 3-е изд.Москва: Просвещение, 1991.93с.

4.Герчук Ю.Я. Основы художественной грамоты. Москва: Учебная литература, 1998.208с.

5.Кузин В.С. Основы обучения изобразительному искусству в школе. Москва: Просвещение, 1977.208с.

6.Костерин Н.П. Учебное рисование. Москва: Просвещение, 1984.272с.

7.Комарова Т.С. Как научить ребенка рисовать. Москва: Столетие, 1998.141 с.

8.Максимов Ю.В. У истоков мастерства. Москва: Просвещение, 1983.184с.

9.Неменский Б.М. Изобразительное искусство и художественный труд 1 - 4 классы. Москва: Просвещение, 1991.135с.

10.Пенова В. П. Рисуем натюрморт. Харьков. Белгород, 2011. 80 с.

11.Пучков А.С., Триселев А.В. Методика работы над натюрмортом. - Москва: Просвещение, 1982.86с.



Додаток 1

Изобразительное искусство, 6 класс

Урок № 22

Тема урока. Натюрморт

Цель: обучающая: познакомить учащихся с многообразием изображения мира вещей в истории искусства; расширить знания учащихся о жанре натюрморта, об особенностях его композиционного решения; учить составлять натюрморты, продолжать формировать навыки работы с красками, умение анализировать природные формы; углублять знания учащихся о линии симметрии, этюде, композиции, светлоте, тени, полутени;

развивающая: развивать воображение, память, творческое мышление; самостоятельность, умения работать по образцу; ассоциативное гибкое образное мышление; внимательность в планировании практических действий относительно содержания практической работы; стимулировать творческую мысль;

воспитательная: воспитывать эстетическую восприимчивость, эстетический вкус; интерес к художественному видению красоты окружающего мира.

Оборудование: ТСО, репродукции картин Микеланджело Меризи да Караваджо. «Корзина с фруктами», Виллем Кальф. «Натютморт с наутилусом», К.Белокур «Завтрак», В.Шишко. «Фиалки» и т. пр.; рисунки - примеры композиционного расположения предметов в натюрморте, рисунки натюрмортов.

Материалы и инструменты: альбом для рисования, простой карандаш, ластик, краски (акварельные), кисти, емкость для воды, салфетки, палитра.

Методы и методические приемы: беседа, объяснение; сравнение образов; демонстрации, анализ.

Тип урока: комбинированный урок.

Ход урока

I. Организационный момент

1. Проверка готовности класса к уроку

2. Приветствие

II. Мотивация учебной деятельности

Учитель. Сегодняшний урок хочется начать с замечательных строк, зовущих к упорству, трудолюбию, радости жизни, творчеству. Пусть они станут и вашим девизом:

Не можешь - узнай,

Не знаешь - узнай,

Пробуй, ищи, делай, достигай.

III. Актуализация опорных знаний и умений

Учитель. -Какие вы знаете основные выразительные средства в изобразительном искусстве? (рисунок , композиция , колорит ) .

- Какие вы знаете виды рисунка ? (рисунок, эскиз, этюд ).

- Что такое композиция? (система правил и приемов расположения частей картины в единое целое, умение точно разместить изображение на листе ).

- Какие главные средства композиции вы знаете? ( композиционный центр, контраст, ритм, цвет, фон или пространство).

- Что такое композиционный центр? (главное в изображении, выделяется цветом, размером, освещением, но не всегда может быть в центре картины- зависит от расположения предмета и точки зрения).

- Какие жанры живописи вы знаете? (портрет, пейзаж, натюрморт, анималистический, бытовой, исторический, сказочно - былинный, батальный).

IV. Мотивация учебной деятельности

Учитель. Посмотрите на эти репродукции картин. Художники просто изображают обычные предметы быта, цветы, продукты. Далеко не все угадывают, что кроется за этим.

- К какому жанру живописи можно отнести эти картины? ( натюрморт ).

- Послушайте стихотворение - загадку:

V. Объявление темы и цели урока

Учитель. Сегодня на уроке вы познакомитесь с одним из красивейших жанров изобразительного искусства - натюрмортом, узнаете об особенностях его композиционного решения, выполните этюд натюрморта с натуры красками.

Этюд -- в изобразительном искусстве -- подготовительный набросок для будущего произведения.

VI. Изучение нового материала

Из истории натюрморта.

Учитель. «Натюрморт» - от французского «мертвая натура» - жанр изобразительного искусства, изображение различных предметов обихода, вещей, продуктов (овощи, фрукты хлеб и т. д.), цветов и прочего. В голландском и немецком языках суть натюрморта выражается как тихая жизнь вещей, полная своих внутренних событий жизни, которое мы так редко замечаем. Возник этот жанр около 400 лет назад в Голландии и Испании.

Задача художника в области натюрморта состоит не только в передаче вещей самих по себе, а в том, чтобы выразить отношение к ним человека данной эпохи, а через них и к окружающему миру. Вот почему голландский натюрморт 17 века появился отражением голландского быта.

Натюрморт так же может просто радовать глаз игрой красок, давать душевный отдых. В русском искусстве натюрморт появился в 18 веке, а время расцвета - конец 19 начало 20 века. Это, прежде всего работы Грабаря и Коровина. Яркие натюрморты создали художники Машков, Куприн и др.

Работа с учебником. («Изобразительное искусство.6 класс. С.Н.Железняк, О.В.Ламонова.- К. : Генеза, 2014.- 193с.

Стр. 106-111 (читаем цепочкой, анализируем прочитанное)

Последовательность и правила работы над натюрмортом.

- Чтобы работа над натюрмортом была по - настоящему интересной и полезной, натюрморт должен быть хорошо составлен и правильно поставлен. А это начало творчества и не так просто, как может показаться. Здесь уже проявляется вкус и композиционное чутье художника .

В искусстве жестких рекомендаций нет. Но определенные правила в натюрморте все же есть (схемы натюрморта, но не следует думать, что предметы натюрморта надо обязательно располагать по схемам ).

Набор предметов не может быть случайным, их должно что-то объединять, в них должна быть заложена определенная идея, тема. Например, предметы труда, растения, плоды или блюда, старинные или бытовые вещи и т. д.

Постановка натюрморта.

Учитель. -Если рассматривать предметы слишком далеко друг от друга в композицию может войти пустота, если слишком сближать - натюрморт может получиться слишком тяжелым, громоздким. Одинаковые предметы, расположенные по одной линии, создадут впечатление скучного однообразия. Хорошо, когда чередуются светлые и темные предметы, тяжелые и более изящные по форме.

Натюрморт должен иметь композиционный центр - предмет или самый большой, или самый яркий или самый выразительный. Но композиционный центр не обязательно должен совпадать с геометрическим центром.

Предметы должны быть сгруппированы так, чтобы уже ничего не хотелось убрать, передвинуть или добавить.

Большую роль в натюрморте играет фон. Помещенный вплотную за натюрмортом фон не позволяет взгляду рассеиваться, уходить от постановки.

Свободный, легкий передний план. Наиболее тяжелые, крупные предметы должны находиться где-то сзади; легкие - перед нами, а первый план должен быть совсем свободным, открытым.

Практическая работа

Учитель. - Мы на уроке передадим только общее настроение, цвет, форму натюрморта. Предлагаю вам нарисовать этот натюрморт (показывается). Рассмотрите внимательно все предметы, определите их форму, размер, цвет, расположение.

- Какую геометрическую форму вам напоминает перец? Тыква? Патиссон? (Перец - треугольник (овал), тыква- круг, патиссон-овал.)

- Насколько меньше перец чем тыква?

- А какие цвета мы будем использовать? Какая это гамма?

-А теперь, когда мы рассмотрели наш натюрморт, мы разберем поэтапность выполнения нашего рисунка (учитель рисует на доске):

- сначала, едва нажимая на карандаш, намечаем линию плоскости;

- компонуем предметы общими линиями, определяем их расположение на листе относительно друг друга (перцы и патиссон ближе).

- едва нажимая на карандаш уточняем форму предметов, постоянно сравнивая рисунок с натуры.

- для построения тыквы проводим линию симметрии, которая разделяет её на две одинаковые части.

(работа над наброском натюрморта)

Выполнив рисунок карандашом, начинаем работу цветом. Работая с красками не забываем, что одна сторона ближе к окну, поэтому более освещена. Условно разделяет свет, тень, полутень. Это поможет передать объем предметов.

Индивидуальная творческая работа.

Рисование натюрморта (контроль правильности выполнения приемов работы; оказание помощи учащимся, которые испытывают трудности ).

VIII. Итог урока

Интерактивное упражнение «Интервью».

Учитель. - Над каким изображением на картинах вы сегодня работали? (над натюрмортом ).

- Что такое натюрморт? Учебник с. 106

-Натюрморт может многое рассказать зрителю, напомнить про солнце, про лето или другое время года, пробудить радость или грусть.

Оценивание работ учащихся.

Выставка детских рисунков.



Додаток 2

(Натюрморт. Акварель.) Блік від фотоспалаху

Рис.1



Додаток 3

(Натюрморт у холодних тонах. Акварель)

Рис.2

мистецтво натюрморт навчальний



Флористика

Рис.3

Размещено на Allbest.ru

...