Інформаційно-пропагандистське забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в 1992-2014 роках: теоретико-методологічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційно-пропагандистське забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в 1992-2014 роках: теоретико-методологічні аспекти

Підопригора Ігор Іванович

ад'юнкт,

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Анотації

Pydoprihora 1.1.

postgraduate student,

National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi

INFORMATION AND PROPAGANDA SUPPORT IN THE NAVAL FORCES OF THE ARMED FORCES OF UKRAINEIN 1992-2014: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTS

Summary: The article deals with theoretical and methodological aspects of information and propaganda support in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine in 1992-2014.

The essence, content, purpose and tasks are defined, functions are singled out. Based on the specifics of the activity of the Ukrainian fleet, a number of additional functions have been identified, previously unpublished by domestic researchers of information and propaganda support. The features and peculiarities of information and propaganda support as a historical process are also revealed. The affiliation of the informational and propaganda support of the Naval Forces of the Armed Forces to the "eastern" model of informational work in the troops is substantiated.

Анотація. У статті розглянуто теоретико-методологічні аспекти інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України в 1992-2014 роках. Визначено сутність, зміст, мету і завдання, виокремлено функції. Виходячи зі специфіки діяльності українського флоту визначено ряд додаткових функцій, раніше не виділених вітчизняними дослідниками інформаційно-пропагандистського забезпечення. Також розкрито характерні риси і особливості інформаційно-пропагандистського забезпечення як історичного процесу. Обґрунтовано належність інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України до "східної" моделі інформаційної роботи у військах. інформаційний пропагандистський збройний

Key words: Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine, information and propaganda support, functions, regularities, tendencies.

Ключові слова: Військово-Морські Сили Збройних Сил України, інформаційно-пропагандистське забезпечення, функції, закономірності, тенденції.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день Збройні Сили України переживають новий етап свого розвитку. Важливими аспектами військової реформи є створення комунікаційних спроможностей на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях, зміна ментальності (образу мислення) особового складу у відповідності з європейськими цінностями [1].

Відбуваються трансформації інформаційно- пропагандистського забезпечення і в Військово- Морських Силах. Для удосконалення системи комунікацій буде доцільним використання досвіду організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в 1992-2014 роках, який до цього часу не узагальнювався. Ця обставина зумовлює необхідність розгляду теоретико-методологічних аспектів інформаційно-пропагандистського забезпечення українських Військово-Морських Сил в означений період.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Доволі незначна кількість українських науковців зверталася до визначення методологічних засад інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України. В цій царині слід відзначити наукові праці як колективів авторів наукових установ та військових навчальних закладів України, так і окремих науковців [2-7].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на певний інтерес

до теми інформаційно-пропагандистського забезпечення в українському війську, відзначаємо відсутність наукових праць, в яких би розглядалися теоретико-методологічні засади інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України відповідно до специфіки їх діяльності впродовж 1992-2014 років.

Метою дослідження є визначення сутності, змісту, мети, завдань, функцій інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України в 1992-2014 роках.

Виклад основного матеріалу. Виходячи з аналізу нормативно-правової бази у сфері інформування військовослужбовців та характеру інформаційної діяльності, інформаційно-пропагандистське забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України впродовж 1992-2014 років було елементом державної інформаційної політики та основним напрямком (складовою) виховної й ідеологічної роботи, морально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності та ведення операцій (бойових дій), інструментом виховання військовослужбовців флоту на національно-патріотичних традиціях [8-15].

Інформаційно -пропагандистське забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України являло собою спеціально організований інформаційний вплив на свідомість особового складу, спрямований на формування у нього стійкого і керованого морально-психологічного стану, необхідних морально-бойових якостей, адекватного розуміння ним суспільно-політичної обстановки, завдань військової частини (підрозділу, корабля) та умов їх виконання.

Нормативне визначення інформаційно-пропагандистського забезпечення впродовж 1992-2014 років змінювалося відповідно до поглядів керівництва держави та Збройних Сил України на його роль і місце в системі забезпечення військ (сил) [11, 12, 16, 18].

Виступаючи як відносно самостійний процес інформаційного впливу на особовий склад Військово-Морських Сил, інформаційно-пропагандистське забезпечення в період 1992-2014 років мало чітко визначені мету і завдання. Метою інформаційно-пропагандистського забезпечення було формування у військовослужбовців громадянської свідомості і патріотизму; формування та підтримання морально-психологічного стану особового складу, необхідного для виконання поставлених завдань; задоволення інформаційних, культурних, соціально-правових та духовних потреб особового складу.

Завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення були: виховання в особового складу почуття патріотизму, вірності Військовій присязі та флотським традиціям, дисциплінованості, готовності до самопожертви в ім'я Батьківщини;

мобілізація (мотивація) військовослужбовців на безумовне виконання поставлених завдань;

формування взірцевості командирів (начальників) у виконанні обов'язків військової служби та культури поведінки поза її умовами;

доведення рішень керівництва держави та Збройних Сил України, роз'яснення наказів командувача Військово-Морських Сил, командирів (начальників), формування в особового складу впевненості в правильності прийнятих командуванням рішень;

оцінювання суспільно-політичної обстановки в регіоні (районі виконання завдань за призначенням) з метою роз'яснення особовому складу та врахування її впливу на виконання поставлених завдань;

організація занять з гуманітарної (воєнно-ідеологічної) підготовки особового складу;

організація інформаційного забезпечення (інформаційної роботи) з метою всебічного та систематичного інформування особового складу;

організація спілкування посадових осіб органів військового управління, командирів (начальників) з особовим складом (індивідуально-виховна робота) з метою формування необхідних переконань та відповідної моделі поведінки;

формування в особового складу впевненості у надійності та ефективності штатного озброєння і військової техніки;

формування у військовослужбовців високої культури, забезпечення культурологічних потреб особового складу шляхом проведення культурно- освітніх заходів;

військово-патріотичне виховання особового складу;

пропаганда здорового способу життя серед військовослужбовців і цивільного персоналу;

формування високої правової свідомості військовослужбовців, доведення до особового складу інформації стосовно соціально-правових, фінансових, матеріально-технічних, кадрових питань;

сприяння в організації забезпечення релігійних потреб (душпастирської опіки) військовослужбовців;

участь у заходах з протидії негативному інформаційно-психологічному впливу противника;

забезпечення військовослужбовців періодичними виданнями;

використання в інформаційній роботі технічних засобів пропаганди;

здійснення методичного забезпечення інформаційної роботи з особовим складом;

участь у військово-патріотичному вихованні допризивної молоді;

інформаційне забезпечення (рекламування) військової служби за контрактом;

участь в історичній та історіографічній роботі з'єднань і військових частин (кораблів);

участь в розробленні та впровадженні національної військово-морської символіки.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення являло собою систему занять, інформувань та впливу через засоби масової інформації. Основ ними складовими інформаційно-пропагандистського забезпечення були гуманітарна (воєнно-ідеологічна) підготовка, інформаційне забезпечення (інформаційна робота), інформаційний вплив на особовий склад за допомогою військових засобів масової інформації. Також до складових інформаційно-пропагандистського забезпечення доцільно віднести індивідуальний інформаційний вплив командирів на своїх підлеглих, який у вказаний період існував у вигляді індивідуально-виховної роботи [19].

Система інформаційно-пропагандистського забезпечення вітчизняного флоту являла собою підсистему нижчого рівня в системі інформаційно - пропагандистського забезпечення Збройних Сил України та основну складову морально-психологічного забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України, й функціонувала на усіх нижчих рівнях (у з'єднаннях, військових частинах (кораблях) та підрозділах). Ця система включала в себе сили, засоби, форми і методи інформаційного впливу на особовий склад.

Під силами розуміються органи (структури) та посадові особи, які безпосередньо організовували інформаційно-пропагандистсье забезпечення. До них відносилися командири і штаби усіх рівнів, структури морально-психологічного забезпечення, військові засоби масової інформації, а також штатні підрозділи й установи (клуби військових частин, будинки офіцерів та військові музеї). Впродовж 1992-2014 років інформаційно-пропагандистське забезпечення (інформаційна робота, інформаційне забезпечення) вважалося основним напрямом діяльності структур морально-психологічного забезпечення. Ці структури попри однакові завдання в різні моменти мали різні назви: структури соціально-психологічної служби, органи виховної роботи, органи з гуманітарних питань, органи з виховної та соціально-психологічної роботи, органи по роботі з особовим складом) [20-25]. Саме вони виступали суб'єктами інформаційного впливу.

Напрямками діяльності вказаних структур були інформаційно-аналітичний (оцінювання інформаційного середовища навколо Військово- Морських Сил), інформаційний (своєчасне доведення необхідної інформації до особового складу), медійний (інформаційний вплив через засоби масової інформації Військово-Морських Сил на особовий склад і цивільне населення) та контрпропагандистський (захист військ від негативного інформаційно-психологічного впливу противника).

До засобів інформаційно-пропагандистського забезпечення слід віднести усю сукупність каналів і засобів доведення інформації до особового складу (радіо і телебачення, кіновідеофільми та відеоро- лики, друковані видання (газети, журнали, блискавки, бойові аркуші, бюлетені, пам'ятки), Інтернет-ресурси, технічні засоби пропаганди, наочна агітація, матеріально-технічна база для проведення занять з гуманітарної (воєнно-ідеологічної) підготовки.

Об'єктами інформаційного впливу виступав особовий склад Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військовослужбовці й цивільний персонал), а також цивільне населення в пунктах дислокації та районах виконання завдань військовими частинами флоту.

Для інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України характерними були змістовні (лекції, розповіді-бесіди, виступи, доповіді, семінари, повідомлення, покази, огляди, перегляди, читання і обговорення, обмін досвідом роботи) та організаційні форми (заняття, інформування, дні інформування, Дні відкритих дверей, єдині дні право- виховної роботи, декади та тематичні тижні, відкриті судові засідання тощо).

Основними методами інформаційно-пропагандистського забезпечення були методи прямого (агітаційні за характером методи переконання, обґрунтування, особистого прикладу, емоційного зараження) та непрямого (пропагандистські за характером методи інформування та роз'яснення) інформаційного впливу.

Більш повному та цілісному розумінню місця системи інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в загальній системі морально-психологічного забезпечення сприяє визначення функцій - сталої сукупності заходів ідеологічного та інформаційного впливу, спрямованих на формування відповідної громадянської поведінки, національно - патріотичної свідомості та професійної етики військовослужбовців.

Функціями інформаційно -пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України в 1992-2014 роках були:

функція управління, яка передбачала узгоджені дії командирів усіх рівнів та їх заступників щодо планування та проведення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення, їх мотивацію щодо якісного проведення цих заходів і контроль відповідності запланованим результатам, а також діяльність щодо нормативно-правового забезпечення інформаційної роботи;

світоглядна (генетична) функція полягала у формуванні цілісного світогляду військовослужбовців та базових цінностей військової служби, створенні відповідних ідей та поглядів щодо збройного захисту Батьківщини;

комунікативна функція передбачала здійснення обміну інформацією між командирами та підлеглими задля формування взаємної довіри, згуртування військових колективів, а також здійснення інформаційного впливу на індивідуальну та колективну свідомість військовослужбовців;

інформаційна (пропагандистська) функція реалізовувалася у вигляді постійної діяльності командирів та їх заступників щодо своєчасного надання інформації, необхідної для виконання бойових завдань та повсякденної життєдіяльності підлеглих

(бойової, суспільно-політичної, соціально- правової), а також щодо впливу на емоційно-вольову сферу військовослужбовців шляхом поширення ідей, цінностей, переконань та поглядів;

роз'яснювальна функція полягала у детальному поясненні військовослужбовцям у доступній формі внутрішньої і зовнішньої політики України, рішень керівництва держави та Збройних Сил, командування Військово-Морських Сил, вимог військових статутів, наказів командирів (начальників), особливостей соціально-правового захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей;

виховна функція передбачала цілеспрямовану діяльність командирів, їх заступників щодо виховання військовослужбовців на національно-історичних і військових традиціях українського народу, формування та підтримання у особового складу морально-психологічного стану на рівні, що забезпечував виконання завдань, покладених на Військово-Морські Сили Збройних Сил України, правового виховання та підвищення рівня військової дисципліни;

мобілізаційна (спонукальна) функція полягала у мотивації особового складу до виконання конкретних завдань (бойових, навчальних, спеціальних, службових тощо) та формування особистої відповідальності за якість їх виконання, збереженні стійкості і керованості підрозділів, спроможності військовослужбовців витримувати нервово-психологічні навантаження і реалізувалася у вигляді діяльності, що спонукала військовослужбовців до конкретних дій;

захисна (контрпропагандистська) функція передбачала здійснення діяльності, спрямованої на зниження або усунення наслідків негативного інформаційно-пропагандистського впливу противника на особовий склад, включала в себе упереджувальні та захисні дії;

логіко-гносеологічна функція полягала у формуванні здатності критичного мислення у військовослужбовців, сприянні розумінню ними сутності, причинно-наслідкових та функціональних зв'язків між воєнно-політичними явищами і процесами, зменшенні наслідків негативного інформаційно- пропагандистського впливу противника;

правовиховна функція передбачала зосередження головних зусиль у правовому вихованні і правовій підготовці на військово-правовій пропаганді, поширенні сучасних ідей і знань про право, роз'ясненні чинного законодавства України, доведенні інформації про вчинені правопорушення та умов, які сприяли їх здійсненню, пропаганді здорового способу життя;

культурологічна (відновлююча) функція полягала у приведенні (поновленні) морально-психологічного стану особового складу до рівня, необхідного для подальшого успішного виконання завдань за призначенням шляхом зняття негативних і утвердження позитивних емоційних станів, відновлення духовних, моральних, психічних та фізичних сил, а також формування загальної, професійної та особистої культури військовослужбовців, їх долучення до культурних цінностей українського народу, формування військових традицій та ритуалів;

функція задоволення духовних потреб військовослужбовців реалізовувалася шляхом надання їм можливості задовольняти свої релігійні потреби та через діяльність священнослужителів у військових частинах (на кораблях). Вона сприяла відновленню морально-психологічного стану в умовах виконання навчально-бойових завдань у складних бойових умовах;

соціально-правова функція передбачала проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед військовослужбовців і членів їх сімей з питань пільг, прав та соціальних гарантій, механізмів та шляхів їх набуття й отримання;

функція моніторингу полягала в оцінюванні суспільно-політичної обстановки в пунктах постійної дислокації та районах виконання завдань за призначенням;

функція забезпечення передбачала укомплектування військових частин (підрозділів) технічними засобами пропаганди та забезпечення особового складу періодичними друкованими виданнями;

методична функція полягала у здійсненні професійної підготовки фахівців з інформаційно-пропагандистського забезпечення, формуванні у командирів комунікативних компетентностей та навичок проведення інформування з підлеглими, а також підготовці та доведенні методичних матеріалів для проведення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення;

функція консолідації з місцевим населенням знаходила прояв у залученні військовослужбовців Військово-Морських Сил до спільних заходів військово-патріотичного спрямування та надання допомоги місцевому населенню, а також участь фахівців з інформаційно-пропагандистського забезпечення у військово-патріотичному вихованні допризовної молоді;

рекламна функція передбачала використання потенціалу інформаційно-пропагандистського забезпечення в інтересах комплектування Військово- Морських Сил Збройних Сил України військовослужбовцями служби за контрактом;

символоутворююча (геральдична) функція проявлялася у залученні фахівців з інформаційно - пропагандистського забезпечення до розроблення військово-морської символіки;

історіографічна функція здійснювалася шляхом залучення фахівців з інформаційно-пропагандистського забезпечення до написання історії Військово-Морських Сил Збройних Сил України, збереження та примноження історії кораблів (військових частин).

Враховуючи те, що імідж Військово-Морських Сил Збройних Сил України формується в тому числі й цілеспрямованим інформаційним впливом на свідомість військовослужбовців і членів їх сімей, а одним з результатів інформаційно-пропагандистського забезпечення є позитивне уявлення цивільного населення про військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України, доцільно виділити також іміджеутворюючу функцію.

Широке використання військовослужбовцями мережі Інтернет, необхідність формування медіаграмотності особового складу вказує на доцільність виокремлення інформаційно-гігієнічної функції.

Інформаційно-пропагандистському забезпеченню у Військово-Морських Силах Збройних Сил України як історичному процесу були притаманні певні закономірності - сукупність стійких, неодноразово повторюваних найбільш суттєвих зв'язків і відносин між суб'єктами та об'єктами інформаційного впливу.

Серед них слід виділити:

залежність мети і завдань інформаційно-пропагандистського забезпечення від завдань, які виконували Військово-Морські Сили;

залежність ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення від цілеспрямованості (змістовно-тематичне наповнення, спрямоване на досягнення цілей чи формування моделей поведінки) та систематичності і тривалості проведення інформаційних заходів, а також від наявності і підготовленості сил і засобів інформаційно-пропагандистського забезпечення;

залежність ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення від стану соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

залежність ефективності інформаційно-пропагандистського забезпечення від відповідності поширюваної інформації реальному стану справ у Військово-Морських Силах.

Характерними особливостями інформаційно - пропагандистського забезпечення у Військово- Морських Силах Збройних Сил України в 19922014 роках були:

схожість системи інформаційно-пропагандистського забезпечення з аналогічними системами у збройних силах Російської Федерації та Республіки Білорусь, тобто збереження усіх ознак "східної" моделі інформаційної роботи у військах [26, с. 112-116];

спрямованість в організації інформаційного впливу не лише на внутрішню (особовий склад флоту і цивільний персонал), а й на зовнішню аудиторію (цивільне населення в пунктах дислокації Військово-Морських Сил) через наявність флотських засобів масової інформації - газети "Флот України", журналу "Морська держава", телерадіо- компанії "Бриз".

Тенденціями інформаційно -пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України були:

використання інформаційно-пропагандистського забезпечення як компенсаційного фактору недоліків інших видів забезпечення, перш за все соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей;

зосередження уваги командирів, штабів, структур морально-психологічного забезпечення на проблемах підтримання військової дисципліни, що було характерним для більшості колишніх радянських республік, які зберегли ознаки "східної" моделі інформаційної роботи у військах. На це спрямовувалися й зусилля інформаційно-пропагандистського забезпечення;

відображення в нормативно-правовій базі з інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Сил лише окремих положень керівних документів, які діяли в той час у Збройних Силах України, виключно з метою уточнення окремих моментів інформаційної роботи відповідно до специфіки діяльності флоту;

активна участь структур морально-психологічного забезпечення флоту в розробленні військово- морської символіки, виробленні пропозицій щодо присвоєння почесних найменувань кораблям і військовим частинам, історичній роботі;

вивчення та впровадження в систему інформаційно-пропагандистського забезпечення Військово-Морських Силах Збройних Силах України досвіду участі українських контингентів в миротворчих операціях;

спроби впродовж 1992-2014 років трансформувати інформаційно-пропагандистське забезпечення зі "східної" у "західну" модель інформаційної роботи у військах, що дає підстави вважати систему інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України перехідною.

Висновки і пропозиції

Результатом дослідження стало з'ясування сутності, змісту, мети та завдань, характерних рис і тенденцій інформаційно-пропагандистського забезпечення у Військово-Морських Силах Збройних Сил України впродовж 1992-2014 років.

Визначення теоретико-методологічних аспектів інформаційної роботи в українському флоті є важливим етапом комплексного історичного дослідження цього процесу та можуть стати основою для дослідження розвитку інформаційно-пропагандистського забезпечення інших видів Збройних Сил України.

Перспективним напрямом подальших досліджень також може стати визначення місії, функцій та завдань системи інформаційно-пропагандистського забезпечення з урахуванням сучасних тенденцій інформаційно-психологічної боротьби.

Список джерел

1. Стратегічний оборонний бюлетень України: Указ Президента України від 06 червня 2016 року № 240/2016. URL:

https ://zakon.rada. gov.ua/laws/show/240/2016.

2. Актуальні питання ідеології та ідеологічної роботи в українському війську: монографія / під заг. ред. В.Ф. Баранівського. Київ: Золоті ворота, 2014. 282 с.

3. Виховна робота у Збройних Силах України: підручник / під заг. ред. Б.П. Андресюка. Київ: НУОУ, 2010. 450 с. Зонь В.В., Кубіцький С.О., Слонімський В.Г., Великожон М.В. Організація інформаційно- пропагандистського забезпечення особового складу Збройних Сил України: начальний посібник. Київ: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. 225 с.

4. Чорний В.С. Сутність та основні завдання ідеологічної роботи у Збройних силах України на сучасному етапі. Військова освіта. 2013. № 2. С. 196-204.

5. Шевченко М. Феномен ідеологічної роботи в Збройних Силах: соціально-філософський аналіз. Схід. 2016. № 3 (143). С. 115-120.

6. Шевченко М. Філософсько-методологічні основи визначення принципів інформаційно-пропагандистського забезпечення в Збройних Силах. Схід. 2016. № 5 (145). С.114-120.

7. Про оборону України: Закон України від 06 грудня 1991 року № 1932-XП. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.

8. Про Збройні Сили України: Закон України від 06 грудня 1991 року № 1934-XП. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934-12.

9. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XП. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.

10. Концепція соціально-психологічної служби Збройних Сил України. Народна армія. 1992. 22 грудня.

11. Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України: Указ Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981/98.

12. Наказ Міністра оборони України від 5 травня 1999 року № 142 "Про затвердження Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 41936. Спр. 24. Арк. 235-242.

13. Про Концепцію гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України: Указ Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/28/2004.

14. Наказ Міністерства оборони України від 05 лютого 2013 року № 78 "Про затвердження Концепції ідеологічної роботи у Збройних Силах України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 1П. Спр. 237. Арк. 32-45.

15. Наказ Міністра оборони України від 10 листопада 2010 року № 583 "Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 1П. Спр. 67. Арк. 88-105.

16. Про затвердження Інструкції з організації воєнно-ідеологічної підготовки у Збройних Силах України: Наказ Міністерства оборони України від 20 березня 2013 року № 188. URL: http://www.mil.univ.kiev.ua/files/162_362923550.pdf.

17. Наказ Міністерства оборони України від 14 червня 2013 року № 401 "Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 1П. Спр. 272. Арк. 29-80.

18. Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Силах України: Наказ Міністра оборони України від 19 квітня 1997 року № 11. URL: http://www.mil.univ.kiev.ua/files/162_362923550.pdf.

19. Наказ Міністра оборони України від 25 лютого 1994 року № 49 "Про введення в дію Тимчасового положення про органи виховної і соціально - психологічної роботи Збройних Сил України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 22540. Спр. 24. Арк. 226-240.

20. Директива Міністра оборони України від 13 травня 1994 року № Д-25 "Про перейменування структур соціально-психологічної служби Збройних Сил України в органи виховної роботи". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 22540. Спр. 37. Арк. 1-2.

21. Директива Міністра оборони України від 05 травня 1994 року № Д-24 "Про створення органів виховної роботи у Збройних Силах України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 22540. Спр. 36. Арк. 74-75.

22. Наказ Міністра оборони України від 05 липня 2005 року № 377 "Про затвердження Положення про органи з гуманітарних питань у Збройних Силах України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 55199. Спр. 21. Арк. 76-97.

23. Наказ Міністра оборони України від 25 січня 2012 року № 44 "Про затвердження Положення про органи з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 1П. Спр. 130. Арк. 38-102.

24. Наказ Міністерства оборони України від 17 липня 2013 року № 491 "Про затвердження Положення про органи по роботі з особовим складом Збройних Сил України". ГДА МО України. Ф. 3697. Оп. 1П. Спр. 284. Арк. 163-211.

Підопригора І.І., Хайрулін О.М. Інформаційно-пропагандистське забезпечення в збройних силах іноземних держав у кінці ХХ - на початку ХХІ століття: збірник наукових статей. Київ: ЦП "Компринт", 2018. 128

Размещено на Allbest.ru

...