Виховний потенціал інтегрованого курсу "Мистецтво"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, Україна, м. Миколаїв

Виховний потенціал інтегрованого курсу «Мистецтво»

Аристова Людмила Сергіївна

доктор філософії в галузі освіти, доцент

доцент кафедри музичного мистецтва

Анотація

Статтю присвячено питанням визначення виховного потенціалу інтегрованого курсу «Мистецтво». Окреслено роль мистецтва в житті людини, проаналізовано вплив мистецтва на сприйняття людини. Подано аналіз сучасних психологічних та педагогічних теорій розвитку особистості, у яких визначено роль взаємодії людини з цінностями мистецтва. Виховний вплив мистецтва на особистість розглянуто з двосторонньої позиції, який є активною взаємодією художнього твору і особистості. Подано основні функції мистецтва: естетична (оскільки естетична природа самого мистецтва), інформаційно-комунікативна (мистецтво як система знаків і мова естетичного спілкування), виховна, спрямована на формування естетичних та загальнолюдських якостей людини, та творчо-утворювальна, яка полягає у створенні нової художньої реальності.

Ключові слова: мистецтво, музичне мистецтво, ставлення, сприйняття.

Summary

педагогічний мистецтво учень

The article deals with the issues of determining the educational potential of the integrated course "Art". The role of art in human life is outlined, the influence of art on human perception is analyzed. An analysis of modem psychological and pedagogical theories of personality development is given, which defines the role of human interaction with the values of art. The educational influence of art on personality has been analyzed from a two-sided point of view, which is an active interaction between artwork and personality. The main functions of art are presented: aesthetic (since the aesthetic nature of the art itself), information and communication (art as a system of signs and language of aesthetic communication), educational, aimed at shaping the aesthetic and human qualities of man, and creative and creative, which is to create a new artistic reality.

Key words: art, musical art, attitude, perception.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Перетворення, що відбуваються у різних сферах життєдіяльності людини ставлять перед освітою задачу не просто передати знання учням, виробити певні уміння й навички, а сприяти вихованню молодого покоління. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування освітнього процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів, виховання людини з високим рівнем естетичної культури, самостійним мисленням, прилучення її до найвищих досягнень вітчизняної і світової культури та науки, створення умов для її повноцінного розвитку й саморозвитку. У цьому зв'язку особливого значення набуває впровадження інтегрованого курсу «Мистецтво» в Нову українську школу та визначення його виховного потенціалу.

Актуальність поставленої проблеми зумовлюється й тим, що особистісна система цінностей школярів, яка включає естетичне ставлення до світу та мистецтва, впливає на розвиток культури суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Проведений аналіз досліджень - Л. Васильєва, О. Гайдамака, О. Калініченко, О. Колотило, Л. Масол, Н. Миропольська, Г. Падалка, О. Просіна, О. Стріхар, О. Щолокова - дало можливість визначити роль і місце інтегрованого курсу «Мистецтво» у вихованні молоді. У роботах учених осмислюються питання місця мистецтва в системі духовної культури особистості, особливості естетичного сприйняття, образного мислення, розвитку естетичних потреб, інтересів, почуттів, оцінок, суджень.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Соціальна та педагогічна значущість проблеми в умовах реформування системи освіти та її недостатня розробленість у науковій літературі, відсутність чітко накреслених теоретичних і методичних шляхів її вирішення в загальноосвітніх середніх навчальних закладах обумовили вибір теми дослідження.

Метою даної статті є визначення виховного потенціалу інтегрованого курсу «Мистецтво», аналіз сучасних психологічних та педагогічних теорій розвитку особистості, у яких визначено роль взаємодії людини з цінностями мистецтва.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. У ХХ-ХХІ столітті педагогами та науковцями були запропоновані різноманітні підходи до використання мистецтва у освітньому процесі закладів загальної середньої освіти. Так, у роботах Н. Волошиної, Н. Дьоміної, К. Лехта, Л. Масол, Н. Мирецької, Н. Миропольської, В. Полуніної, В. Разумного, С. Соломахи та ін. система естетичного виховання розглядається як єдність форм шкільної діяльності й педагогічних прийомів, спрямованих на формування в учнів активно перетворюючого естетичного ставлення до навколишнього світу. У цій системі вагоме місце відводиться знайомству учнів із різними видами мистецтва з наданням переваги одному з них для більш глибокого ознайомлення. Інші науковці, такі як Л. Баженова, Т. Пеня, Г. Шевченко, П. Халабузар віддають перевагу певному об'єднанню деяких видів мистецтва, які обираються педагогом для вирішення завдань естетичного виховання.

О. Щолокова наголошує, що саме творчі здібності учнів активізуються на широкому тлі комплексної взаємодії мистецтва. Вчена стверджує, що естетичний зв'язок комплексу мистецтв, його завдання полягають у посиленні емоційного сприймання художніх творів мистецтва, бо кожне мистецтво має власні зображальні та виражальні засоби художнього відтворення світу [1].

З'явились альтернативні авторські школи зі своїми концепціями, поглядами та підходами до культурологічної освіти й естетичного виховання школярів (В. Біблера, Д. Лебедєва, А. Тубельського, М. Щетиніна та інших). Широко відомою стала «Школа діалогу культур» В. Біблера, яка грунтується на засадах діалогічного спілкування рівноправних партнерів - автора твору та реципієнта, минулого й сучасного.

У 2004 році розпочинається перший етап модернізації змісту мистецької освіти в Україні. У цей період провідним науковим співробітником лабораторії естетичного виховання та мистецької освіти Інституту проблем виховання Національної Академії педагогічних наук України Л. Масол вперше в українській педагогіці було розроблено і обґрунтовано «Концепцію художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах», запропоновано і обґрунтовано цілісну предметно-інтегративну модель мистецького навчання в школі, «Концепцію загальної мистецької освіти учнів», розроблено Державні стандарти, навчальні програми, підручники для учнів та методичні посібники для учителів, уведено інтегрований курс «Мистецтво» за вибором.

Розробники програми інтегрованого курсу «Мистецтво» зазначали, що у змісті курсу інтегруються музична, образотворча та мистецько-синтетична змістові лінії. Метою курсу є «у процесі сприймання та інтерпретації творів мистецтва, практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів комплекс ключових, міжпредметних естетичних і предметних мистецьких компетентностей, який забезпечить здатність до художньо-творчої самореалізації особистості» [2].

Л. Масол, розглядаючи художньо-естетичне виховання як «універсальний засіб особистісного розвитку школярів», ставить за мету «формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні» [3].

У 2018 році розпочався наступний етап модернізації мистецького навчання у загальноосвітніх закладах України, у період якого були розроблені нові Державні стандарти, навчальні програми і уведено інтегрований курс «Мистецтво» як обов'язковий для вивчення в початкових класах.

Поліпредметна основа інтегрованого курсу «Мистецтво» дозволяє дати учням уявлення про мистецтво як носія певного духовного змісту - того образного уявлення, тієї картини і місця в ній людини, що утворилася у різних націях і різних груп. Курс створює умови для комплексного впливу різних видів мистецтва на формування особистості школяра, його естетичних переконань, що знаходять своє вираження у світогляді та життєвій позиції.

Завдяки курсу через призму окремих мистецтв відбувається формування емоційно-ціннісного естетичного ставлення до світу і мистецтва зокрема. Розглядаючи загальні закономірності розвитку мистецтва, звертаючись до різних його видів і взаємозв'язків між ними, мистецтво залучає учнів до тієї специфічної форми людського пізнання, що знаходить своє вираження у художній моделі світу, яка втілюється засобами мистецтва, і як наслідок, уможливлює посилення естетико- виховних можливостей курсу.

Змістове наповнення курсу свідчить про наявність художнього шляху пізнання, тобто предметом пізнання є не реальність, а ставлення до неї, інструментом пізнання - не поняття, а художній образ, спосіб пізнання - не вивчення, а проживання змісту, результатом пізнання - ціннісне ставлення учня до світу, і мистецтва зокрема.

Естетико-виховна направленість курсу має прояв в усвідомленні художніх цінностей, діалогу культур, місця і ролі мистецтва у життєдіяльності людини. Сприйняття творів мистецтва пов'язано з узагальненням, самостійними судженнями і висновками учнів.

Естетико-виховні можливості інтегрованого курсу «Мистецтво» пов'язані передусім з його світоглядним характером, зі специфікою мистецтва створювати цілісну картину світу в яскравих чуттєвих образах, спрямованих на почуття і емоції людини. Внаслідок освоєння курсу відбувається залучення учнів до етичних і естетичних цінностей національної і світової культури, формуються вищі естетичні цінності, розвивається толерантне ставлення до світу, актуалізуються здібності сприймати свою національну культуру як невід'ємну складову світової культури і у результаті більш якісно оцінювати її унікальність і неповторність.

Сучасні психологічні та педагогічні теорії розвитку особистості стверджують, що при взаємодії людини з цінностями мистецтва виникає головне - «розуміння», тобто фіксування факту події «зустрічі з самим собою», саморозумінням, яке історично закладено в природі людини. Факт отримує статус події в умовах співпричетності до явища, його переживання людиною.

Основним зберігачем і джерелом інформації є твір мистецтва. Він цінний своїм пізнавальним, духовним, морально-естетичним впливом на людину, збагачує її досвід, розвиває емоції, інтуїцію, уяву, сприяє формуванню естетичного смаку, вихованню ідеалів. Д. Леонтьєв у своїй праці «Введення в психологію мистецтва» розкриває взаємодію мистецтва та особистості через сприйняття художнього твору: життя (подія) - письменник (художник, митець) - твір - читач (глядач, слухач) - життя (подія). Перший крок у процесі сприйняття художнього твору - побачити в зображенні світу образ конкретної людини і прийняти по відношенню до неї зрозуміло - діалогічну позицію, що дає можливість подальшого руху від образу світу до світу самого глядача. Таке сприйняття художнього твору формує подію в житті людини [4]. Зауважимо, що естетичне переживання може виникнути лише у тих випадках, якщо певний вид мистецтва внутрішньо близький тій чи іншій людині.

Концепції світу кожного митця є значущими й унікальними як безпосередні оригінальні емоційні відбиття часів, близьких нам або далеких. Входячи у світ, створений художником, людина здатна збагнути художній досвід сходження духу в усіх його колізіях, мінливостях, успіхах та невдачах. У цьому процесі стосунки між твором мистецтва і тим, хто його сприймає, завжди суб'єктивно значущі, тому що художні цінності спрямовані на особистісне переживання, розум та почуття людини.

Виховний вплив мистецтва на особистість - акт двосторонній. Він являє собою активну взаємодію художнього твору і особистості. Якщо потреби людини не відповідають інформативній значимості мистецтва, а їх сприйняття неадекватне його природі, то вплив мистецтва на духовний розвиток особистості виявляється нереалізованим.

На думку О. Щолокової, провідними функціями мистецтва (художньої культури) є естетична (оскільки естетична природа самого мистецтва), інформаційно-комунікативна (мистецтво як система знаків і мова естетичного спілкування), виховна, спрямована на формування естетичних та загальнолюдських якостей людини, та творчо-утворювальна, яка полягає у створенні нової художньої реальності [5, с. 17].

На шляху виявлення і пізнання ефективності мистецтва виникають серйозні теоретичні та практичні труднощі, пов'язані передусім з самою природою його впливу: воно опосередковане досить складними процесами розвитку духовного світу людини, участю в них значної кількості інших соціальних факторів і тому не завжди піддається точним оцінкам. Більш того, соціальні умови визначили належність людини до різних соціальних груп з притаманною їм субкультурою. Маючи обмежену естетично-художню підготовку в офіційних субкультурах різних типів навчальних закладів, люди прилучаються до групових субкультур з переконаністю їхньої достатності для власного життя. Фактично зупиняється процес саморозвитку людської духовності, відбувається відмежовування людини від світових художніх надбань, що негативно позначається не лише на творчих спроможностях окремої особистості, але й суспільства в цілому, як у певно визначених історичних умовах, так і в умовах його власного самовідтворення.

Сьогодні виникло і певне розуміння естетико - виховних завдань інтегрованого курсу «Мистецтво»: духовний розвиток особистості, формування і задоволення її духовних потреб, збагачення її діяльності. Цей курс розвиває цілісно особистість школяра, його духовний світ, світосприйняття, естетичне ставлення, духовні потреби та творчі здібності.

На думку В. Адорно, твори мистецтва живуть тому, що вміють говорити тією мовою, якої позбавлені як природні об'єкти, так і люди, які їх створили. Вони спілкуються завдяки комунікації усіх окремих елементів, які містять у собі [6, с. 10]. Через мистецтво людина виражає своє розуміння світу, своє ставлення до нього. Моделюючи світ, воно дає можливість виявити різні співвідношення й взаємозв'язки цього світу, що стимулює особистість до творчості, розвитку власних здібностей. Саме творча особистість - найважливіша мета процесу навчання й виховання, естетичного зокрема.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших пошуків у даному напрямку. Отже, естетико-виховний потенціал курсу «Мистецтво» містить у собі вміння засвоювати класичну спадщину і сучасну культуру, що дозволить учню з успіхом адаптуватися у сучасному світі, вибрати індивідуальну модель культурного розвитку, організовувати власне дозвілля і самостійну творчість. На нашу думку, естетико-виховні можливості курсу спрямовані насамперед на розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів; завдяки естетичному відгуку збагачується досвід вражень щодо естетичного перетворення світу. Твори мистецтва, що складають основу змісту курсу через художньо-образну форму допомагають учням краще сприймати й розуміти загальнолюдські цінності й ідеали.

Специфіка інтегрованого курсу «Мистецтво», його безпосередній вихід на художньо-творчу діяльність потребує діяльнісного і особистісно орієнтованого підходу як у змісті, так і у технологіях освоєння змісту.

Подальшого дослідження потребують дослідження розробки сучасних освітньо-виховних технологій, які б максимально повно сприяли формуванню у учнів ціннісного ставлення до мистецтва, перевірка методики, яка забезпечить системність та ефективність у вирішенні даної проблеми.

Список літератури

1. Щолокова О. Система професійної підготовки студентів педагогічних вузів до художньо-естетичної освіти школярів: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01; 13.00.04 / Київський ун-т ім. Т. Шевченка. К., 1996. 394 с.

2. Масол Л.М., Гайдамака О.В., Очеретяна Н.В., Дмитренко О.М. Програма інтегрованого курсу «Мистецтво» (1-4 кл.). 2011.

3. Масол Л. Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. №10. К.: «Педагогічна преса», 2004. URL https://zakon. rada. gov.ua/rada/show/ru/v1_11290-04.

4. Леонтьєв Д. Введення в психологію мистецтва. М.: Вид-во МДУ, 1998. 111 с.

5. Світова художня культура: Від первісного суспільства до початку середньовіччя: Навч. посібник / О. Щолокова, С. Шип, О. Шевнюк, О. Семашко. К.: Вища шк., 2004. 175 с.

6. Адорно Теодор. Теорія естетики / Пер. з нім. П. Терешук. К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи». 2002. 518 с.

Размещено на Allbest.ru