ІТ та арт-терапевтичний супровід дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в інклюзивному навчанні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

ІТ та арт-терапевтичний супровід дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в інклюзивному навчанні

Кузенко Олександра, Кандидат педагогічний наук, доцент кафедри українознавства і філософії Івано-Франківського національного медичного університету

Чупахіна Світлана, Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики дошкільної і спеціальної освіти, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Summary

Professor National medical university, (Ivano-Frankivsk, Ukraine), Chupakhina Svitlana PHD in Pedagogy, Associate Professor of the department of theory and methodology ofpreschool and special education at Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, (Ivano-Frankivsk, Ukraine)

IT AND ART-THERAPEUTIC SUPPORT FOR CHILDREN WITH COMPLICATIONS OFDEVELOPMENT AND

The article deals with the problem of the art-therapeutic effective methods of improving and harmonizing the development of the individual, which become an important factor in the socio-psychological adaptation of children with special educational needs in an inclusive educational environment.

In order to ensure the quality of inclusive education with information and technological support, the importance of using art therapy in the development of communicative skills of junior pupils has been substantiated. It is proved that all kinds of art with which the child acquaints and works influences its interpersonal behavior, the key meaning of which is the communicative skills.

It is confirmed that the use of art therapeutic techniques and information technologies creates for children with complications of development and socialization processes in inclusive education the favorable situations of communication and motivates them for communication.

The positive influence of fairy-tale therapy, doll-therapy and the manufacture of requisites for the implementation of the selected scenarios has been experimentally tested. It is confirmed that joint work of children is important in the communicative development of all pupils, helps to better understand each other's adult and child, to get realistic knowledge of the association in a common cause, and the use of multimedia support of the activity makes it possible to conduct art-therapeutic exercises fun and interesting.

Keywords: art therapy, inclusive education, children with complications of development and socialization processes, information technologies, communicative skills.

Анотація

інклюзивний навчання особистість адаптація

У статті проаналізовано арт-терапевтичні дієві методи оздоровлення та гармонізації розвитку особистості, які стають важливим чинником соціально-психологічної адаптації дітей із особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного освітнього середовища.

Задля забезпечення якості інклюзивного навчання з інформаційно-технологічною підтримкою обгрунтовано значення використання арт-терапії в розвитку комунікативних здібностей молодших школярів.

Доведено, що усі види мистецтва, з якими дитина знайомиться та працює, впливають на її міжособистісну поведінку, провідне значення в якій належить саме комунікативним умінням.

Підтверджено, що арт-терапевтичні методики та використання інформаційні технології задля їх оптимального наповнення, спроможні створити сприятливі для дитини з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в інклюзивному навчанні ситуації спілкування й вмотивовувати її до комунікації.

Експериментально перевірено позитивний вплив казкотерапії, лялькотерапії та виготовлення реквізиту для реалізації вибраних сценаріїв. Підтверджено, що спільна робота дітей має важливе значення в комунікативному розвитку усіх учнів, допомагає краще пізнати дорослому й дитині один одного, отримати реальний досвіт об'єднання у спільній справі, а використання мультимедійного супроводу діяльності дозволяє провести арт-терапевтичне заняття весело та цікаво.

Ключові слова: арт-терапія, інклюзивне навчання, дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації, інформаційні технології, комунікативні здібності.

Постановка проблеми

В сучасні освіті ІТ стають невід'ємною частиною процесу створення та використання технологій корекційно-розвиткового впливу на особистість. Оновлення підходів до світи в Україні, Нова українська школа та інклюзивне навчання вимагають від педагогів використання інноваційних технологій задля створення сприятливого освітнього середовища й значного спрощення рутинності у діяльності. Водночас ІТ здатні забезпечити підвищену мотивацію та зацікавленість дітей до різних видів діяльності та сприяють створенню позитивного мікроклімату і під час арт-терапевтичних занять.

Арт-терапія як дієвий метод оздоровлення та гармонізації розвитку особистості за допомогою творчості стає важливим чинником соціально-психологічної адаптації дітей із особливими освітніми потребами (ООП) в соціумі. Ефективність й доцільність використання арт-терапії в роботі з дітьми доведено практикою використання означених технологій у США та Західній Європі. Використання арт-терапії з корекційно-розвитковою метою активно застосовується також і в Новій українській школі (НУШ).

Аналіз досліджень та публікацій. Поняття «арт-терапія» в дослівному перекладі з англійської мови трактується як «лікування, засноване на заняттях художньою творчістю». Його виникнення як методу психокорекції в західноєвропейській науці датується 30-ми роками ХХ ст., починаючи з того часу як термін «арт-терапія» було введено в науковий обіг англійським художником А. Хіллом. Митець використав поняття «арт-терапії» під час опису власного досвіду занять образотворчим мистецтвом з хворими на туберкульоз, які перебували довгий час на лікуванні в спеціалізованих закладах [7].

А. Хілл виявив, що малюванням не лише допомагає пацієнтам відволіктися від хвороби чи травми, а й сприяє звільненню від психічних проблем. У 1942 році А. Хілл вперше застосував термін арт-терапія, а у 1945 р. було опубліковано його ідеї в художній книзі «Мистецтво проти хвороб» [4, с.5]. Згодом художник став президентом Британської асоціації арт-терапевтів. Запропонований А. Хіллом термін розпочав застосовуватися щодо всіх видів терапевтичних занять мистецтвом, а використання з оздоровчою метою образотворчого мистецтва в сучасній науці означується поняттям «ізотерапія».

Важливо зауважити, що цілющі властивості різних видів мистецтва, їх позитивний вплив на душу й тіло використовувалися ще в давні часи, представники давніх культур замислювалися над таємним впливом живопису, театру, рухів, музики, намагаючись визначити їх роль як у відновленні функцій організму, так і у формуванні духовного світу особистості [3].

Обґрунтування значення арт-терапія в українській сучасній науці знаходиться в стадії становлення й активного розвитку. Найбільше наукових досліджень присвячено такій її формі як ізотерапія, танцювально-рухова (хореографічна) терапія та казкотерапія як форма бібліотерапії. [1]. У меншій мірі описана робота українських арт-терапевтів в техніках: кольоротерапії (Л. Волкова, Є. Пінчук), драмотерапії (Є. Вознесенська), музикотерапії (Г. Побережная, М. Полякова), манкотерапії як форми пісочної терапії (В. Шевченко) [3].

Арт-терапія на сучасному етапі набула активного теоретичного вивчення та широкого застосування в психолого-педагогічній практиці, що обгрунтовано в дисертаційних дослідженнях українських учених: Л. Куненко, І. Дмитрієвої, З. Ленів, І. Лисенкової та ін.

Виділення невирішених раніше частин порушеної проблеми. Аналізуючи наукові дослідження учених та освітню діяльність фахівців в умовах інклюзивного освітнього простору школи можемо зауважити, що не вирішеними проблеми активного включення, соціалізації та комунікації дітей з ООП, надання освітніх послуг щодо корекції певних поведінкових девіацій таких дітей.

Формування мети і завдань дослідження. Обґрунтувати та прослідкувати особливості використання ІТ в процесі проведення арт-терапевтичної роботи з дітьми з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації і впливу означених технологій на розвиток їх мовленнєво-комунікативних умінь в умовах інклюзивному навчанні.

Виклад основного матеріалу

В останні роки прослідковується зростання кількості дітей із затримкою психічного розвитку та інтелектуальними порушеннями, що й зумовлює підвищену увагу дослідників до означеної проблеми. А. Фролова наводить інформацію про те, що менше 50 % дітей у 6- річному віці досягають рівня шкільної зрілості, а в кожної десятої дитини шкільного віку спостерігається недорозвиток пізнавальних здібностей.

Запровадження інклюзивного навчання в Україні зумовило низку проблем щодо адаптації, соціалізації й комунікації дітей означеної категорії в умовах закладів освіти. Аналізуючи стан порушеної проблеми можна стверджувати, що діти з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в інклюзивному освітньому просторі посідають перше місце (рис.1).

Рисунок 1 - Кількість учнів з ООП в інклюзивних класах шкіл м. Івано-Франківська та області за нозологією

Означений стан визначається як порушення темпу психічного розвитку, коли окремі психічні функції (пам'ять, увага, мислення, емоційно-вольова сфера) відстають від вікової норми розвитку. Саме таке порушення темпу психічного розвитку діагностується у дітей здебільшого у старшому дошкільному чи молодшого шкільного віку (перед вступом дитини школи чи під час першого року навчання). Наявність ознак недорозвитку психічних функцій після закінчення цього вікового періоду свідчать про конституційний інфантилізм чи інтелектуальні порушення (розумову відсталість) [2, с.5].

Використання арт-терапії в розвитку комунікативних здібностей дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку стає важливим чинником їх емоційного налаштування на доброзичливе, відкрите й уважне ставлення до інших, оскільки всі види мистецтва, з якими дитина знайомиться та працює, впливають на ознайомлення її з етикою міжособистісної поведінки, провідне значення в якій належить саме комунікативним умінням.

Отож учні у яких діагностовано затримку психічного розвитку, інтелектуальні порушення та труднощі у розвитку зі збереженим інтелектом становлять найбільшу групу. Відтак означена група це діти з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації, які потребують спеціально організованого супроводу і стали об'єктом започаткованого нами дослідження.

Затримка психічного розвитку характеризується як межовий стан між нормою та порушенням онтогенезу, якому властиві певні проблеми розвитку інтелектуальної та емоційно-вольової сфери, що виявляється в зниженні навчально-пізнавальної діяльності та соціальної адаптації дитини.

Арт-терапевтичні методики спроможні створити оптимально сприятливі для дитини із ООП ситуації спілкування й вмотивовувати її до комунікації. Задля досягнення корекційно-розвиткової мети застосовуються окремі арт-терапевтичні технології такі як ізотерапія, казкотерапія, ігрова терапія, пісочна терапія, музична терапія, фототерапія, хромотерапія здебільшого інтегруються і можуть також доповнювати одна дну [9].

Фахівці стверджують малювання є дієвим засобом зняття напруги, «за рахунок повернення до примітивних форм функціонування і задоволення несвідомих бажань. Здійснюється це шляхом свідомої творчої діяльності і відбувається в процесі сублімації через вираз у символічному виді внутрішніх конфліктів і неусвідомлених прагнень» [5].

Ізотерапія представлена комплексом малюнкових технік, зокрема хаотичний малюнок (каракулі, плями), діагностичний (домалюй картинку), сюжетний (наприклад, техніка «моя сім'я»), тематичний (ким я хочу бути у майбутньому), довільний (мій настрій в даний момент) і багато інших. Означені напрямки мають певну специфіку та рекомендовані способи проведення та використання матеріалів. Проте, спільне правило застосування для всіх ізотерапевничних технік, це забезпечення максимально комфортних умов для творчого процесу, передусім те, що дитина не повинна непокоїтись тим, що може забруднитися чи щось зіпсувати [8].

У ізотерапії використовуються всі види художніх матеріалів: матеріалів: 1) фарби, олівці, воскова крейда, пастель; 2) покидькові матеріали - журнали, газети, шпалери, паперові серветки, кольоровий папір, фольга, коробки від цукерок, поштові картки, текстиль, кольорові стрічки, тасьма для створення колажів або об'ємних композицій; 3) природні матеріали - кора, листя і насіння рослин, квіти, пір'я, гілки, мох, камінці; 4) глина, пластилін, солоне тісто для ліплення; 5) папір і картон різних форматів і відтінків для малювання, 6) пензлі різних розмірів, губки для зафарбовування, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч [9].

Розвиток комунікативних здібностей дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в інклюзивному навчанні засобами зображувальної діяльності забезпечується завдяки створенню затишної атмосфери, активізації фантазії, забезпеченню здатності продуктивно використовувати, контролювати і керувати своїми моторними імпульсами; розвитку мислення, сприймання, концентрації уваги. Виконання творчої роботи підвищує мотивацію, гарантує визнання оточуючих, підвищуючи самооцінку, оскільки переживання успіху розвивають у дитини впевненість у собі. Завдання на зразок: «Намалюй подарунок, який тобі хотілося б отримати. Хто міг би тобі його подарувати? Як би ти його хотів використати? А який подарунок тобі хотілось би подарувати? Кому б ти міг це подарувати? Чи сподобались би твої подарунки? Як ти їх вибирав?» спрямовані на розв'язання комплексу корекційних завдань, важливе місце серед яких посідає розвиток комунікативних здібностей [9].

Музична терапія, першочергово, забезпечує створення дітям особливої форми естетичного й художньо-образного довкілля, яке стає важливим чинником розвитку комунікативних умінь. Завдяки музиці створюється гуманістичне середовище, позитивний соціально-психологічний клімат у дитячому інклюзивному середовищі. Практика свідчить, що формування комунікативних умінь під час музично-ігрової діяльності дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в інклюзивному навчанні реалізується за кількома напрямками. Перший із них спрямовано на формування в дитини усвідомлення своєї рівноправності із своїм партнером у процесі спілкування. Педагогічний досвід доводить, що метою означеної діяльності стає саме розвитку уважного ставлення до партнера в процесі спілкування, а також «відпрацьовується здатність до узгодженості рухів, орієнтації на дії партнерів і підлаштування до них, занурення дітей у спільні для всіх переживання - як радісні, так і тривожні, надання один одному допомоги і підтримки у «важких» ігрових ситуаціях» [8]. Спільна, не вимушена діяльність дітей підкріплена музичним супроводом сприяє формуванню здатності позитивно сприймати однолітків, діловому партнерству та реалізації спільних ігрових інтересів.

Інший напрямок характеризується розвитком у дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації здатністю сприймати й застосовувати такі комунікативні засоби як візуальні, емоційні, мімічні, пантомімічні, вербальні. Третій напрям, водночас, сприяє формуванню у вихованців соціальних уявлень, які виникають у результаті усвідомлення та відтворення в музично-ігровій діяльності різних видів соціальних стосунків, що сприяє позитивному включенню дитини з освітнє середовище.

Для розвитку комунікативних здібностей дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації відповідно до конкретних корекційно-розвиткових завдань застосовують наступні види музичної арт- терапії: музично-сенсорні, музично-ритмічні, музично-дидактичні, музично-розвивальні. Використання музичної арт-терапії поруч із розвитком музично-сенсорних здібностей, оптимально забезпечує психолого-педагогічні умови для формування особистості дитини загалом та розвитку її вміння спілкуватися [1].

Необхідно відзначити, що сутність та зміст музичної арт-терапевтичної діяльності визначає можливості реалізації основних завдань інклюзивного навчання із формування комунікативних умінь дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації. Музично-ігрова діяльність виступає засобом формування у дітей усіх компонентів комунікативних умінь. Завдяки застовуванню музичної арт-терапевтичної методики відбувається формування в комунікативних вмінь, які передбачають інформаційно-комунікативний компонент, котрий уможливлює обмін інформацією в художній формі на основі товариських, партнерських міжособистісних взаємин дитячого колективу, що надважливо саме в інклюзивному освітньому середовищі. Реалізацію означених умінь пов'язано із музичною арт-терапевтичною діяльністю, котра проводиться із групою дітей, оскільки інформаційно-комунікативні вміння формуються у процесі спільної роботи. Саме під час колективної взаємодії діти опиняються в таких умовах, коли необхідно узгоджувати власні думки, наміри, знання - всі ті внутрішні ресурси, що стають запорукою їх вдалого партнерства. Отож вже на початковому етапі учасники музично-ігрової діяльності є партнерами у спілкуванні [7].

Музично-ігрова діяльність спонукає дітей застосовувати різноманітні засоби спілкування, що дозволяє їм реалізувати комунікативні потреби - експресивно-мімічні (погляд, посмішка, міміка, виразні вокалізації, виразні рухи тіла), предметно-дієві (локомоторні і предметні - руху, пози, використовувані для цілей спілкування) та вербальні (мовленнєві).

Можемо стверджувати, що комунікативні вміння дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації особливо ефективно формуються у музичних іграх з елементами драматизації та у музично-рухливих іграх, побудованих на злагодженій взаємодії дітей. Музичні ігри-драматизації створюють умови для апробації дитиною на собі різних (залежно від ролі) способів взаємодії з людьми, які теж виконують певні ролі, тобто осягти сутність саме рольової поведінки. Необхідність узгоджувати власні дії, розігруючи сценки, стимулює дітей до уважного стеження за діями партнерів, також, що не менш важливо, усі учасники мають вчасно й влучно відповідати на репліки і дії. Під час засвоєння ігрових ролей, діти вчаться діяти за певним прикладом-роллю, яку у музичних іграх- драматизаціях визначено досить чітко. Відповідно, якщо хоча б один виконавець буде виходити за визначені межі ролі, то задуманий зміст гри-драма- тизації не буде втілено. Варта зауважити, що саме порушення правил негативно сприймається товаришами, отож кожна дитина вчиться діяти у межах певної ролі [5].

У музичній арт-терапії важливе місце належить власне музиці, оскільки вона виконує функцію регулювання й структурування корекційного процесу. Створюючи невимушену атмосферу, музика, водночас, організовує весь процес, забепечуючи передумови для педагогічного впливу. Музичний супровід налаштовує дітей на виконання завдань, дотримання правил гри, допомагає налагодити взаємодію між вихованцями й дорослим.

Розвиток перцептивно-експресивних умінь дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації засобами музично-ігрової діяльності перебувають у безпосередньому взаємозв'язку з емоційними переживаннями учасників комунікації. Важливе місце в змісті музичної арт-терапії як дієвого засобу впливу на розвиток у дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації комунікативних здібностей посідають сюжети музичних казок. У них демонструються правила спілкування людей між собою на прикладі персонажів, які згодом можуть перенестися на власну комунікацію з оточуючими.

Використання казок та корекційний вплив їх на особистість дитини з ООП виокремлено як засіб окремої арт-терапевтичної техніки - казкотерапії.

Казкотерапія розглядається фахівцями як метод соціалізації та інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з оточуючим світом. Оскільки казкотерапія забезпечує передачу в зрозумілій і доступній для дітей формі знань про життя, зокрема яким чином люди спілкують, як налагоджують спільні дії, яким чином знаходять спільні рішення, як будувати стосунки між людьми тощо, що забезпечує розвиток саме комунікативних здібностей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в умовах інклюзивного освітнього середовища.

На думку фахівців, «казкотерапія дає позитивні результати в корекційній діяльності з дітьми, які мають різноманітні емоційні та поведінкові порушення, труднощі у сприйнятті своїх відчуттів (сорому, провини, обману і т. д.), в комунікативно-рефлексивних процесах (Т. Вохмяніна, Т. Зінкевич- Євстігнєєва, О. Петрова, Д. Соколова). Сучасні дослідженнях щодо застосування казкотерапії у корекційно-виховній роботі з дітьми, котрі мають важкі мовленнєві порушення, доводять сприятливий вплив означеної терапії на розвиток зв'язного мовлення, подоланню порушень звуковимови, логофобій, сприяє впевненості у власних силах (Г. Беденко, Т. Голубцова, А. Красікова, Г. Чебанян)» [6].

З урахуванням терапевтичного впливу казки класифікують на діагностичні, коригувальні та психотерапевтичні.

На початковому етапі казкотерапії застосовуються діагностичні казки для визначення дозволяють особистісних якостей дитини, її рівня розвитку, стану психічних процесів та ступеня розвитку комунікативних здібностей. Для наступного етапу казкотерапії властиве проведення корекційних заходів. Із цією метою використовуються такі види казок, що стимулюють зміни в розвитку особистості, формують позитивний стиль поведінки та розвивають комунікативні здібності. Психотерапевтичні казки, можуть застосовуватися і на завершальному етапі казко терапії, так і замість діагностичних чи коригувальних. Провідна функція психотерапевтичних казок - вплив на спосіб мислення дитини та її поведінку. Недаючи чітких інструкцій стосовно алгоритму дій дитини, готових відповідей на запитання, казки спрямовують на актуальні для її стану висновки чи дії [1].

Важливо зауважити, що організація психолого-педагогічного арт-терапевтчного супроводу з метою розвитку комунікативних здібностей дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації покладається на вимоги, які випливають із закономірностей корекційно-розвиткової роботи - принципах, котрі визначають стратегію арт-терапевтичної методики, її зміст і методи, окреслюють напрямки практичного застосування. Першочергово важливим є дотримання принципу системності корекційних, профілактичних й розвиткових завдань, котрий відображає взаємозв'язок розвитку комунікативних здібностей дитини зі змістом арт-терапевтичної техніки. Відповідно програма арт-терапевтичного впливу на розвиток комунікативних здібностей вихованців має спрямовуватися не лише на корекцію порушень у їх розвитку, а й пропедевтику загалом. Також важливим аспектом означеного принципу організації педагогічного супроводу арт-терапії є забезпечення сприятливих умов для найповнішої реалізації потенційних можливостей комунікативного розвитку особистості.

З огляду на вищеозначене, мета й завдання педагога в процесі застосування арт-терапевтичної методики визначається певним комплексом, який супроводжено ІТ (рис.2).

Рисунок 2 - Вплив арт-терапевнитчних методик з ІТ супроводом на розвиток комунікації дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації

Сучасні дослідження стверджують, що у дітей з ООП здебільшого виникають труднощі взаємодії з середовищем, саме комунікативного характеру, з різними проявами і ступінем вираженості. ІТ в означеному випадку, може успішно використовуватись як «посередник», засіб встановлення комунікативного контакту, що здатний за потреби виключати особисті чинники. Водночас, комп'ютер уможливлює вибір оптимального способу взаємодії дитини з середовищем (через пристрій) з урахуванням особливостей прояву, характеру, ступеня вираженості порушення.

Із метою доведення ефективності використання ІТ під час проведення арт-терапії задля розвитку комунікативних здібностей дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації нами було проведено експериментальне дослідження на базі загальноосвітніх навчальних закладів м. Івано-Франківська та області. До нього було залучено учнів 1-4-х інклюзивних класів, всього 150 учнів з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації.

Теоретичною основою організації експериментального підтвердження ефективності використання арт-терапії в розвитку комунікативних здібностей дітей став комунікативно-діяльнісний підхід до формування комунікативних умінь та принципи мовленнєвого й розвитку психічних процесів особистості засобами художньої творчості з використанням можливостей ІТ, зокрема, принципи комунікативної, когнітивної, адаптивної спрямованості, принцип контролю, мисленнєво-мовленнєвої активності, ситуативності, індивідуалізації, новизни матеріалу та лінгводидак- тичні принципи (А. Богуш, В. Скалкін, Л. Федоренко).

Експериментальна робота проводилася у двох напрямах (рис.3).

Рисунок 3 - Напрямки експериментального дослідження

У результаті, проведеного спостереження, за рівнем розвитку комунікативних здібностей дітей з ООП уніфіковано особливості означеного аспекту. Можемо стверджувати, що більшість дітей не вміли звертатись із проханнями й запитаннями; під час арт-терапевтичних занять їхнє активне мовлення здебільшого було звернене до вчителя, асистента чи іншого дорослого; вони не дотримувались правил мовленнєвого етикету; не могли взаємодіяти з ровесниками з метою виконання групового завдання. Без особистого звернення та налагодження з зорового контакту, учні з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації не проявляли реакції на мовлення педагога. Діти з наявними порушеннями мовленнєвого розвитку, продемонстрували не здатність сприймати й відтворювати складні інструкцій. Здебільшого їм вдавалося засвоїти першу чи ж останню частину інструкції дорослого.

Спостереження за вербальною комунікацією за типом «педагог-учень» засвідчило наявність проблем у встановленні вербального контакту учнів між собою, оскільки діалог розпадався після кількох реплік (учні розказували кожний своє, а надалі конфліктувати). Компенсація відсутності адекватних форм вербальної комунікації відбувалася за допомогою мультимедіа - застосуванню ІТ задля демонстрації етапів виконання завдання та музичного супроводу.

На означеному етапі експериментального дослідження було встановлено, що міжособистісне спілкування дітей в умовах інклюзивного класу на ранніх етапах арт-терапевтичної корекції їх комунікативних здібностей практично реалізується через педагога-перекладача. У дітей чітко простежується комунікативна некомпетентність, що виникла внаслідок порушення комунікативної діяльності. Означені порушення стосуються соціопрагматичних, комунікативно-інформаційних та емоційно-виразних груп комунікативних умінь і мають комплексний характер. Закономірно, що виявлений негативний стан розвитку комунікативних умінь зумовлюють необхідність проведення відповідної корекційної роботи, важливе місце в якій займає арт-терапія.

Задля діагностики рівнів сформованості комунікативних здібностей учнів з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації у нашому експериментальному дослідженні використано загальновідомі методи, що підтвердили свою ефективність та передують арт-терапевтичній роботі, оскільки базуються на керованій спонтанній творчості дитини. Це - методика дослідження особистості «Будинок - дерево - людина» Дж. Бука, тести «Неіснуюча тварина», проективний графічний тест «Школа тварин» С. Панченко, задля спрощення пояснення та мотивації учнів до їх виконання створили мультимедійні презентації.

Використання вищеозначених методик сприяло вивченню закладених у свідомість дитини цінностей соціальної взаємодії та їх прояви у ставленнях до оточуючих, оцінках та поведінці.

Зміст арт-терапевтичної роботи на наступному етапі дослідження зосередили на результатах досліджень щодо застосування театральної діяльності у розвитку комунікативних умінь дітей з інтелектуальними порушеннями та використання ІТ задля створення сприятливого, творчого середовища й спрощення процесу пояснення пропонованої роботи [5]. Методика включала такі напрями: пальчиковий театр, ляльковий театр, ігри-драматизації, виготовлення театрального реквізиту. Означені напрямки впроваджувались послідовно, підпорядковувались єдиній меті, завданням та засобам реалізації. Усі заняття будували за принципом «від простого до складного».

Застосування пальчикового театру мало безпосередній вплив на розвиток мовленнєво-комунікативних умінь та дрібної моторики усіх учнів. Використання лялькового театру як другого напрямку арт-терапетичної корекції забезпечувала розвиток мовленнєво-комунікативних умінь на основі літературного матеріалу навчальної програми. Результатом проведеної роботи стало збагачення словника, моральне виховання, ознайомлення з соціальними правилами й нормами поведінки та міжособистісна взаємодія; залучення до колективної діяльності.

Важливого значення під час експерименту набула пальчикова лялькотерапія, яка послуговувалась певними функціями важливими в процесі формування комунікації дітей з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації (рис. 4).

Рисунок 4 - Функції пальчикової лялько терапії

Особливого значення в організації лялькотерапії набував процес виготовлення пальчикової ляльки. Означено методику відносять до проективних діагностичних, оскільки, створюючи власну ляльку (за власним бажанням та задумом), дитина часто відображає в ній себе, свої проблеми. Іноді така лялька візуально буває схожою на свого маленького автора, що підтверджує проективний характер означеної методики [1].

Процес виготовлення ляльок має певну корекційна спрямованість та впливає на розвиток особистості загалом (рис. 5).

Рисунок 5 - Ровиткові завдань в процесі виготовлення ляльок

Під час арт-терапевтичного заняття, в процесі «оживлення» та знайомства з лялькою діти опановують механізмом саморегуляції: на образному рівні вчаться контролювати себе та адекватно виражати власні емоції й почуття, що є важливою умовою міжособистісної комунікації. Саме через емоційну децентрацію дитина легко вступає у комунікативну діяльність.

Дітям пропонували познайомити присутніх із своєю лялькою, сказати: «Як звати ляльку?», «Що полюбляє?», «Як рухається?» та ін. відповіді дітей записували на диктофон і з допомогою спеціальної програми змінювали голос. Відтак розвивали мовлення дитини й, водночас, здійснюємо вплив на їх емоційну та моторну активність і створюємо позитивну атмосферу на занятті.

Отриманий досвід засвідчив, що спільна робота має важливе значення в комунікативному розвитку усіх дітей, допомагає краще пізнати дорослому й дитині один одного, отримати реальний досвіт об'єднання у спільній справі, а використання мультимедійного супроводу діяльності дозволяє провести арт-терапевтичне заняття весело та цікаво.

Окремим напрямом формувального експерименту став напрям - виготовлення театрального реквізиту для театралізації казки. Власноруч виготовлені дітьми маски та елементи театрального реквізиту сприяють розвитку дрібної моторики, збагачують словник дитини, активізує пам'ять, увагу та уяву дітей. Таке спільне рукоділля має заспокійливий ефект та сприяє міжособистісній комунікації усіх дітей, водночас створює дружню атмосферу та зміцнює їхні стосунки.

Висновки та перспективи. Результати запропонованого дослідження засвідчили, що запропонований нами комплексний підхід щодо використання ІТ в проведенні арт-терапевтичних методик дала позитивні результати (рис. 6).

Рисунок 6 - Показники розвитку комунікаційних умінь учнів з ускладненнями процесів розвитку і соціалізації в загальноосвітніх школах м. Івано-Франківську та області

Необхідно відзначити, що високого рівня розвитку мовленнєво-комунікативних умінь досягли лише 10% учнів з порушеннями у розвитку, що пояснюється специфікою освітніх можливостей досліджуваної категорії дітей. Середнього рівня розвитку мовленнєво-комунікативних умінь досягли 65,3% дітей, на низькому рівні залишилися 24,7% дітей. Діти з «нормо-типовим» розвитком практично 100 % досягли високого рівня комунікації в умовах інклюзивного середовища, стали менш емоційними та толерантнішими у міжособистісних стосунках.

Означене дослідження не вичерпує усі аспекти порушеної проблеми. Наукові пошуки можуть бути продовжені в наступних напрямках: особливості проведення уроків в інклюзивних класах з використанням ІТ, особливості запровадження навально-методичного програмного забезпечення інклюзивного освітнього середовища закладу, особливості використання навчальних програмних продуктів у роботі з дітьми з ускладненнями процесів розвитку та соціалізації в інклюзивному навчанні.

Список літератури

1. Вознесенська О.Л., Мова Л. В. Арт-терапія в роботі практичного психолога: використання арт- технологій в освіті // О. Л. Вознесенська, Л. В. Мова - К.: Шкільний світ, 2007. - 120 с.

2. Войтко В. В. Психолого-педагогічний супровід дітей з затримкою психічного розвитку: [навчально-методичний посібник] // В. В. Войтко. -

3. Кропивницький : КЗ «КОІММО імені Василя Сухо- млинського», 2017. - 48 с.

4. Витак Г. Й. Особливості становлення арт- терапії в Україні / Г. Й. Витак // Гуманітарний вісник ЗДІА. - № 56.- 2014.- С. 43-51

5. Головатюк І. Г. Теоретичні основи застосування артотерапії у процесі професійної підготовки фахівців / І. Г. Головатюк // Молодий вчений - № 7 (47).- 2017.- С. 276-279.

6. Клименюк Н. В. Використання інтегрованої арт-терапії в процесі соціокультурної реабілітації дітей з особливими потребами.

7. Концептуальні засади застосування арттерапії в корекційній педагогіці.

8. Рыбакова С. Г. Арт-терапия для детей с ЗПР: Учебное пособие / С. Г. Рыбакова - СПб. Речь, 2007. - 144 с.

9. Садова І. І. Використання арт-терапевтичних технологій корекції здоров'я у роботі з учнями початкової школи // Електронний ресурс.

10. Хребтова Н. Використання інноваційних корекціно-компесаційних технологій у логопедичній роботі з дітьми.

Размещено на Allbest.ru