Методологічні підходи системи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дунайський інститут національного університету «Одеська морська академія»

Методологічні підходи системи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії

Желясков Василь Якович кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін

Даниленко Олександр Борисович кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри навігації і управління судном

Анотація

У статті здійснено аналіз основних методологічних підходів системи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії - системного, компетентнісного, особистісно-орієн- тованого, комунікативного, діяльнісного, професійно орієнтованого, контекстного. Характеризуючи в цілому розглянуті методологічні підходи вітчизняних та зарубіжних вчених щодо навчання іноземної мови, наголошено, що комунікативна взаємодія між членами екіпажу в процесі професійної діяльності має бути бездоганною, оскільки вона може вплинути на хід переговорів та безпеку судноплавства. Саме судноводій покликаний використовувати всі засоби професійного спілкування для формування конструктивної комунікативної взаємодії, яка є основою ефективного управління судном та запорукою безпечного рейсу. Автори дійшли висновку, що для цього треба скерувати професійну мовну підготовку у напрямку взаємодії учасників навчання професійної комунікації для забезпечення оптимального функціонування всіх етапів навчального процесу.

Ключові слова: методологічний підхід, судноводій, професійна комунікативна взаємодія, системний підхід, компетентнісний підхід, особистісно-орієнтований підхід, міжкультурний підхід, професійно-орі- єнтований підхід, контекстний підхід.

Summary

Zheliaskov V.Ya.

Candidate of Pedagogical Sciences, Head of the Department of Humanities, Danube Institute of National University «Odessa Maritime Academy»

Danylenko O.B. Candidate of Pedagogical Sciences, Head of the Department of Navigation and Vessel Control, Danube Institute of National University «Odessa Maritime Academy»

METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE SYSTEM OF FUTURE NAVIGATORS' PREPARATION TO PROFESSIONAL COMMUNICATIVE INTERACTION

In the article the analysis of the main methodological approaches of the system of future navigators' training to professional communicative interaction - systemic, competent, personally oriented, communicative, activity-oriented, professionally oriented, context-based has been conducted. Describing in general the methodological approaches which were discussed by native and foreign scientists regarding the teaching of a foreign language, it is emphasized that communicative interaction between crew members in the course of professional activity should be perfect, as it can influence the negotiations and the safety of navigation. The navigator must use all means of professional communication to form a constructive communicative interaction, which is the basis of effective management of the ship and the guarantee of a safe maritime journey. The authors came to the conclusion that for this purpose, it is necessary to direct professional language training in the direction of the interaction of participants in the training of professional communication in order to ensure the optimal functioning of all stages of the educational process.

Keywords: methodological approach, navigator, professional communicative interaction, system approach, competence approach, person-oriented approach, intercultural approach, professionally oriented approach, context-based approach.

Визначення проблеми

Як відомо, якість науково-педагогічного дослідження значною мірою залежить від визначеної методології - обраних засобів і методів наукового пошуку науковця. Повною мірою це твердження стосується і дослідження морської освіти, зокрема особливостей комунікативної підготовки майбутніх судноводіїв, оскільки методологічні засади найбільш повно визначають способи одержання наукових знань, які у подальшому слугують підгрунтям теоретичного та практичного концептів. Таким чином, нові вимоги до критеріїв відбору продуктивного педагогічного досвіду вимагають конструктивного аналізу досягнень педагогічної науки, а отже - чіткої методології. конструктивний комунікативний професійний спілкування

Аналіз останніх публікацій

Визначення методологічного підґрунтя нашого дослідження є досить складним, оскільки воно зумовлене поліаспек- тністю означеної проблеми, а й звідти неоднозначністю розуміння самого поняття «методологія» у контексті наукового пошуку. Так, у сучасній енциклопедії освіти методологію визначають як «науку про побудову людської діяльності; вчення про методи наукового пізнання і перетворення світу; систему принципів і способів побудови науково-дослідної діяльності» [1, с. 578].

Підтримуючи цю думку, Н. Дюшеєва визначає методологічний підхід як «стратегію, ґрунтовану на основних положеннях відповідної теорії, яка визначає напрями пошуку стосовно предмету дослідження» [2, с. 19].

Таким чином, в основу методологічного концепту стосовно нашого дослідження покладено основні філософські ідеї педагогічної науки. До його змісту мають входити орієнтири, правила та процедури діяльності дослідника; наукові підходи та принципи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії. У дослідженні ми дотримуємося думки, що створювати систему підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії необхідно з урахуванням наукових підходів - системного, компетентнісного, особистісно-орієнтованого, комунікативного, міжкультурного, професійно орієнтованого, контекстного.

Виділення не вирішеної частки проблеми. Складність підходів до підготовки професійної комунікативної взаємодії виявляється в тому, що одні й ті самі теоретичні підходи трактуються неоднаково вченими різних країн. У нашому дослідженні проаналізовано найбільш значущі та ефективні підходи до навчання цієї дисципліни у вищих морських навчальних закладах.

Мета роботи - проаналізувати основні методологічні підходи системи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії.

Матеріали та методи

У статті застосовано метод аналізу науково-методичних джерел, професійної літератури, документів. На основі аналізу джерел зроблено висновки, які визначили перспективи подальших досліджень.

Викладення основного матеріалу

Провідним методологічним підходом у підготовці майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії, на нашу думку, є системний підхід. У вітчизняній і зарубіжній педагогіці теорію системного підходу розробляли Г. Ананьїн, В. Афанасьєв, В. Беспалько, І. Блауберг, В. Волкова, В. Давидов, А. Дістерверг, Я. Коменський, А. Леонтьєв, А. Урсул, К. Ушинський, П. Щедровицький, Е. Юдін та ін.

У педагогічному словнику С. Гончаренка системний підхід визначено як «напрям у спеціальній методології науки, завданням якого є розробка методів дослідження й конструювання складних за організацією об'єктів як систем; системний підхід в педагогіці спрямований на розкриття цілісності педагогічних об'єктів, виявлення в них різноманітних типів зв'язків та зведення їх у єдину теоретичну картину» [3, с. 305].

М. Антанович зазначає, що відповідно до логіки системного підходу, система не існує ізольовано, а має зв'язки з навколишнім середовищем. Система - це динамічне утворення, вона постійно змінюється й удосконалюється адекватно до змін навколишнього середовища для підтримки свого існування та власних цільових станів. Система здатна сприймати зовнішні впливи, реагувати на них та адаптуватися до оточуючої дійсності [4, с. 6-17].

До основних принципів системного підходу І. Скляров відносить: цілісність, яка визначає відносну незалежність системи від оточуючого середовища й водночас залежність всіх елементів системи один від одного та від їх функцій у системі;

структурність, що дає змогу аналізувати всі елементи системи у їх взаємозв'язку в межах конкретної структури;

ієрархічність, що дає змогу елементам бути системами нижчого або вищого порядку у цілісній системі;

множинність, що зумовлює пізнання системи через побудову великої кількості моделей для опису її окремих елементів і системи в цілому;

системність, що виявляється у властивості будь-якого об'єкта, явища, предмета мати всі ознаки системи [5, с. 47].

Г. Лещенко у своєму дослідженні професійної надійності фахівців з аварійного обслуговування на авіаційному транспорті, розглядає системний підхід як «загальнонауковий рівень діалектичної методології, який передбачає розгляд об'єкта вивчення як цілісної сукупності підсистем та їхніх елементів із певними властивостями і зв'язками в системі та між системою й зовнішнім середовищем» [6, с. 155].

Отже, використання системного підходу у контексті нашого дослідження зумовлено складністю об'єктів, різноманітністю його аспектів і взаємозв'язків. Застосування системного підходу уможливило дослідити окремі елементи системи морської освіти в їх сукупності, взаємозв'язку і вза- ємообумовленості. З позицій системного підходу підготовка майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії вивчалася не лише з огляду на зміни в компонентах цілісної системи, а й з урахуванням змін, що відбувалися всередині системи, у характері відношень, зв'язків та взаємовпливів між ними. Цей підхід надав нам можливість вивчити цілісну систему формування готовності до професійної комунікативної взаємодії з погляду одночасної цілісності та диференційованості її окремих системних компонентів, а також структурувати процес навчання, в основі якого лежить певна мета - формування готовності майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії, що дозволяє розглядати навчальний процес з точки зору його структури, змісту, функцій, методів та системоутворюючих зв'язків.

У підготовці майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії необхідно, на нашу думку, застосовувати компетентнісний підхід, оскільки він є основою для багаторівневої підготовки морських фахівців.

Деякі аспекти реалізації компетентнісного підходу відображені в роботах зарубіжних і вітчизняних учених: В. Байденка, А. Вербицького, О. Дубі- ної, О. Заболотської, І. Зимньої, Є. Зеєра, І. Іщенка, В. Краєвського, О. Пометун, Л. Петровської, В. Сє- рікова, А. Хуторського, Ю. Татура, В. Шадрікова та ін.

У компетентнісному підході закцентовано увагу на результаті освіти, причому в якості результату розглядається не сума засвоєної інформації, а здатність людини діяти в різних проблемних ситуаціях [7]. Від того, хто навчається потрібна постановка самого завдання, проектування і оцінка нового досвіду, рефлексія і контроль власних дій. Компетентнісний підхід в морській освіті - це опис результатів навчання за допомогою номенклатури компетенцій майбутнього фахівця.

Л. Дудікова зазначає, що компетентнісний підхід тісно пов'язаний з особистісно-орієнтованим підходом та є одним з наріжних каменів підготовки до професійної діяльності, оскільки на засадах цього підходу відбувається трансформація змісту освіти шляхом перетворення на особистісне ставлення до процесів, предметів та явищ навколишньої дійсності, що є необхідними для усвідомлення майбутньої професійної діяльності. Тому компетентності, сформовані в процесі неперервної компетентні- сної освіти, перетворюються на ціннісні орієнтації суб'єктів навчання [8, с. 202].

У. Хатмечер А. НШтаЛег) наводить прийняті Радою Європи п'ять ключових компетен- цій, які повинні мати молоді європейці. Серед них такі:

політичні та соціальні компетенції, такі як здатність приймати на себе відповідальність, брати участь у прийнятті групових рішень, вирішувати конфлікти, брати участь в підтримці і покращенні демократичних інститутів;

компетенції, пов'язані з життям в багатоку- льтурному суспільстві - для того, щоб контролювати прояв расизму і ксенофобії, а також розвитку клімату нетолерантності, освіта повинна «оснастити» молодих людей міжкультурними компетен- ціями, такими як прийняття відмінностей, повага до інших і здатність жити з людьми інших культур, мов і релігій;

компетенції, що відносяться до володіння усною і письмовою комунікацією, що особливо важливо для роботи і соціального життя, з акцентом на те, що тим людям, які не володіють цими компете- нціями, загрожує соціальна ізоляція. У цьому ж контексті комунікації все більшу важливість набуває володіння більш, ніж однією мовою;

компетенції, пов'язані зі зростанням інформатизації суспільства. Володіння сучасними технологіями, розуміння їх застосування, способів критичного мислення стосовно інформації, поширюваної засобами мас медіа та рекламою здатність забезпечити безперервну освіту в контексті особистого, професійного і соціального життя [9, с. 11].

Усі зазначені компетенції є надзвичайно важливими для майбутнього судноводія, зокрема до його готовності здійснювати професійну комунікативну взаємодію. Комунікативна компетентність в педагогіці розглядається як одна із складників професіоналізму, що передбачає знання й навички з іноземної мови, високий рівень культури мови. Для майбутнього судноводія ці знання й навички набувають особливого значення, оскільки вони пов'язані із безпекою судноплавства. Комунікативна компетентність для здійснення професійної комунікативної взаємодії виявляється у вмінні ставити і вирішувати різні типи комунікативних завдань, визначати цілі комунікації, оцінювати ситуацію, враховувати наміри і способи комунікації партнера (партнерів), обирати адекватні стратегії комунікації, бути готовим до осмисленої зміни власної мовної поведінки, здатність брати на себе відповідальність за прийняті рішення, ефективно взаємодіяти із інтернаціональними групами та командами, застосовувати технології конструктивного розв'язання конфліктів через комунікативні стратегії спілкування залежно від ситуації. Комунікативна компетентність виступає інтегральною якістю, яка синтезує в собі загальну культуру і її специфічні прояви в професійній діяльності майбутнього судноводія.

Вимоги роботодавців до судноводіїв також включають володіння іншомовною компетентністю, необхідною для професійної комунікативної взаємодії. Так, в анкетах великих судноплавних компаній, наприклад Maersk Sealand, для претендентів, крім виконання вимог Міжнародної Конвенції ПДМН-78 стосовно основних компетентностей включені питання про роботу в змішаних екіпажах, уточнюються національності, з якими працював фахівець. Компанія «Barber Manning Ltd» вимагає проходження тесту «CES-4.1» і «Marlins» на знання англійської мови. Для компанії «Oldendorff» крім загальної англійської мови потрібні комунікативні навички міжособистісної взаємодії, здатність встановлювати контакти і вести переговори. Від рівня сформованості професійної комунікативної взаємодії залежить успішність функціонування морського фахівця, його кар'єрний рост, забезпечення безпеки судноплавства [10, с. 53].

Отже, для реалізації системи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії компетентнісний підхід може по праву вважатися провідним і стрижневим, оскільки від наявності (або відсутності) комунікативної компетентності залежить рівень професіоналізму морського фахівця в аспекті здійснення професійної комунікативної взаємодії.

В організації навчального процесу нам імпонує особистісно орієнтований підхід. Формування готовності майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії на засадах особистісно - орієнтованого підходу передбачає спрямованість на формування студента як особистості, реалізації внутрішніх ресурсів через взаємодопомогу, співпрацю, спільну творчість суб'єктів навчально-виховного процесу.

Дослідженням особистісно-орієнтованого підходу в педагогіці присвячені наукові роботи М. Акопова, Ш. Амонашвілі, Є. Бондаревської, М. Вакуліної, Н. Клюєвої, В. Серікова, В. Сласте- ніна, С. Смирнов, О. Степанової, І. Якіманської, Є. Яковлев та ін.

В межах особистісно орієнтованого підходу особистість розглядається вченими як свідомий суб'єкт, що володіє стійкою системою індивідуальних рис, а індивідуальність розуміється як неповторна своєрідність кожної людини, що здійснює свою життєдіяльність як суб'єкта розвитку протягом життя. Як слушно зазначає С. Смирнов, «індивід стає особистістю, лише включаючись в систему існуючих суспільних відносин, тобто набуває нову системну якість, стаючи елементом більшої системи - суспільства [11, с. 66].

Особистісно орієнтований підхід спирається на такі основні положення:

побудова навчальної діяльності учасників освітнього процесу на основі поваги до особистості, довіри до неї, цілісного погляду на учня та вчителя, концентрації уваги на розвитку особистості, створення ситуацій успіху;

надання управлінню процесом освіти координуючого і мотиваційного характеру в цілому;

зміна погляду суб'єктів освіти на свою роль і місце в навчально-виховному процесі та управлінні ним [12, с. 98].

Отже, у контексті дослідження ми розглядаємо особистісно орієнтований підхід як методологічну основу дослідження у трьох площинах - створення оптимальних умов для самовдосконалення та осо- бистісної реалізації студента, налагодження суб'єкт-суб'єктних відносин в освітньому середовищі морського університету, а також ставлення до студента як до цілісної особистості.

Наступним підходом є міжкультурний підхід до навчання іноземної мови, підґрунтям якого є ідея про необхідність підготовки студентів до ефективного здійснення міжкультурної комунікації. Це нове розуміння культури знайшло своє втілення у навчальному процесі. Цей підхід має професійно- орієнтований характер, він переважно спрямований на створення ситуацій професійної міжкультурної взаємодії із урахуванням міжкультурних відмінностей та спільних рис, і відповідно, готує до цієї взаємодії майбутніх фахівців [13, с. 96]. На нашу думку, цей підхід є логічним продовженням всіх вищезазначених культорологічних підходів. Наш авторський досвід свідчить, що здатність аналізувати і порівнювати різні культури стає особливо значущою при підготовці майбутнього фахівця-су- дноводія. Цей підхід не потребує внесення істотних змін в існуючі програми навчання. На відміну від вищезазначених підходів він не потребує постійного розширення культурологічного лексикону і тезаурусу студентів, адже він обмежений тільки середовищем міжкультурної професійної взаємодії. Тобто можна сказати, що міжкультурний підхід є оптимальним для навчання іноземної мови судноводіїв.

З-поміж сучасних методів навчання іноземних мов у ВНЗ провідне місце посідає комунікативний підхід. Варто зазначити, що цей підхід не є варіантом раніше розроблених методів. Він характеризується потужною науково-теоретичною базою з урахуванням психолінгвістичного складника та особи- стісно-діяльнісного підходу до навчання.

Навчання мови за комунікативним методом дозволяє сформувати іншомовну комунікативну компетентність - «здатність користуватися мовою залежно від конкретної ситуації» [14, с. 303]. Це означає, що оволодіння вміннями говоріння, читання, аудіювання та письма здійснюється через їхню реалізацію в умовах моделювання ситуації реального спілкування. Спілкування має предметний і цілеспрямований характер. Між учасниками комунікації встановлюються певні взаємовідносини, які є предметом комунікації і викликають потребу в чомусь, що сприяє встановленню взаємодії - мотиву діяльності. Метою комунікації є розв'язання завдань, пов'язаних з цими взаємовідносинами.

За комунікативно-діяльнісного підходу навчальна діяльність організовується з урахуванням вікових, психологічних і національних особливостей, а в центрі навчання знаходиться студент. В межах цього підходу ті, хто навчаються мають змогу розв'язати конкретні навчальні завдання в межах читання, перекладу, слухання та говоріння, а головне - зорієнтувати заняття на оволодіння спілкуванням. При цьому особливу увагу приділено колективним формам роботи, розв'язанню проблемних завдань. Цей підхід вивчення іноземних мов віддзеркалено в таких сучасних методах навчання, як підхід, зорієнтований на учня («student-centered approach») та навчання у співробітництві («learning together approach»). Сутність першого підходу полягає в тому, що ініціатива в навчанні мови передається студенту, а завдання викладача полягає в тому, щоб допомогти обрати правильну стратегію для виконання окремого завдання та таким чином максимально розкрити потенціал студента. Другий підхід ґрунтований на створенні малих груп студентів з різним рівнем володіння іноземною мовою, у яких створюються умови спільної діяльності. За такого підходу кожний студент бере відповідальність за всю групу, а не тільки за себе, та має можливість для власного висловлювання.

Наступним підходом у контексті формування професійної комунікативної взаємодії ми вважаємо професійно орієнтований. Новий прогресивний напрямок навчання професійної англійської мови, який став популярним в останні роки - «Англійська мова для спеціальних цілей» (ESP). Суть цього підходу полягає в професійній спрямованості навчання іноземної мови, що дозволяє оволодіти іншомовними знаннями й уміннями в специфічній сфері: у програмуванні, медицині, інженерії, судноплавстві, авіації та ін. Навчання англійської мови у морському вищому навчальному закладі має специфічний характер, оскільки рівень володіння нею є одним із вирішальних чинників, що потенційно впливають на безпеку судноплавства. З використанням англійської мови в морі пов'язано три фактори, які виявляються в діях судноводіїв і впливають на безпеку судноплавства: використання загальної англійської мови; використання стандартної фразеології радіообміну; «переключення кодів» - використання більше, ніж однієї мови при веденні радіообміну.

Володіння іноземною мовою є одним із ключових компонентів успішної професійної діяльності сучасного, конкурентоспроможного фахівця-суд- новодія для ефективного вирішення професійних завдань в динамічних умовах морської діяльності. Проте, ці реалії такі, що студенти немовних напрямів демонструють неоднозначне ставлення до предмету «Іноземна мова» та «Професійна англійська мова». У значної частини студентів з'являється мотиваційний дефіцит щодо іноземної мови, який починає формуватися ще в школі і переноситься в подальшому на процес її навчання у ВНЗ, оскільки ця дисципліна часто не пов'язана безпосередньо з життєвими планами студентів. Нерідко у студентів переважає негативне ставлення до цієї дисципліни як до чогось важкого, нудного, до того, що практично не піддається засвоєнню. З цією метою дуже практичним і ефективним є новий напрям у вивченні іноземної мови - ESP.

Т. Хатчінсон (T. Hutchinson) та А. Уотерс (А. Waters) виокремлюють три головні причини появи ESP «англійської мови для спеціальних цілей»:

Вимоги сучасного світу. По мірі того, як англійська мова стала загальновизнаною міжнародною мовою технологій і торгівлі, сформувалося нове покоління тих, хто навчається - тих, хто точно знає, чому і навіщо вони вивчають мову: наприклад, бізнесмени, які хочуть продати свій товар; інженери, яким було необхідно перевести інструкції по використанню технічних засобів; лікарі, які повинні бути в курсі нових досліджень у своїй галузі, студенти, яким мають користуватися навчальною літературою, доступною тільки англійською мовою. Для всіх цих категорій необхідна іноземна (англійська) мова, і, що найважливіше, вони усвідомлюють навіщо вона їм потрібна.

Революція в лінгвістиці. Традиційно метою лінгвістики був опис граматичних правил використання англійської мови. Проте, нові методики перенесли акцент з формальних рис мови на її конкретне використання в певних ситуаціях спілкування [15, с. 7].

Акцент на користь того, хто навчається. Нові дослідження в галузі педагогіки і психології теж внесли свій внесок у викладання ESP. Особливого значення набула особистість студента, його запити, інтереси, відношення до процесу навчання. Мотивація стала підґрунтям ефективності навчального процесу. Все це визначило методичні та дидактичні принципи, згідно з якими відповідність змісту навчання вимогам та інтересам учня має найважливіше значення [16, с. 68-69].

Британські фахівці з методики викладання ESP Т. Дадлі-Івенс (T. Duddley-Evans), та М. Сейнт Джон (M. St John) класифікують два види ESP: англійську мову для академічних цілей та англійську мову для професійних цілей. Вони виокремлюють абсолютні та варіативні характеристики ESP. До абсолютних ознак ESP належать: 1) відповідність специфічним потребам студентів; 2) обгрунтування методики та видів діяльності тієї дисципліни, для якої вона розроблена; 3) сфокусованість на тих мовних особливостях та дискурсах, які характерні для цієї діяльності. Варіативними ознаками ESP є: 1) конструювання курсу ESP у відповідності до конкретної дисципліни; 2) використання іншої методики від тієї, яка застосовується при вивченні загальної англійської мови; 3) розробка програм та курсів навчання для працівників певної галузі; 4) передбачає, що студенти вже оволоділи базовими знаннями з англійської мови [17, с. 6].

Узагальнюючи викладене, фіксуємо, що навчання ESP на судноводійських факультетах потребує якісно нового підходу до відбору змісту навчального матеріалу. Він має бути зорієнтований на останні досягнення в певній галузі та відображати наукові досягнення в інших сферах, які мають відношення до професійних інтересів студентів-суд- новодіїв і надають їм можливості для професійного розвитку. Авторський досвід свідчить, що актуальним і доцільним є створення навчального курсу чи факультативу ESP для студентів-судноводіїв. Також додаткового вивчення потребують зв'язки між загальною англійською мовою і ESP в циклі професійної підготовки майбутніх фахівців морської галузі, аналіз зарубіжних стандартів до викладання дисциплін «Іноземна мова» та «Професійна англійська мова».

Контекстний підхід до навчання є також популярним у сучасній методиці викладання іноземних мов. У сучасній педагогіці феномен «контекстне навчання» розуміють як навчальний процес, в якому моделюються предметний і соціальний зміст професійної діяльності, що забезпечує динамічні умови трансформації навчальної діяльності у професійну діяльність майбутнього фахівця [18]; як форму активного навчання, призначену для застосування у вищому навчальному закладі, зорієнтовану на професійну підготовку студентів та, яка реалізується через засоби поступового використання професійного контексту, насичення навчального процесу елементами майбутньої професійної діяльності; як реалізацію динамічної моделі руху студентів від навчальної діяльності через квазіпрофе- сійні та навчально-професійні методи навчання до безпосередньої професійної діяльності, в якій динамічно узгоджуються предметний і соціальний контент майбутньої професії. Контекст - це те, що аналізують як ціле, яке зв'язує й пояснює певні явища, факти.

Фундатором контекстного підходу у науці вважається А. Вербицький, який наголошує на залученні різних елементів майбутньої професійної діяльності в навчальний процес. Здійснювати це включення науковець пропонує у три етапи. До першого етапу навчальної діяльності автор відносить інформаційну лекцію. На цьому етапі навчання визначаються предметний та соціальний контексти змісту професійної діяльності фахівців: обговорюються теоретичні питання, моделюються дії та проблеми фахівців. Другий етап - квазіпрофе- сійна діяльність - передбачає створення умов, змісту і динаміки майбутньої професійної діяльності, відбувається розподіл ролей. У ході третього етапу навчально професійної діяльності студент виконує різні види дослідної роботи, вдосконалює професійні компетенції через інтелектуальні методи та завдання у поєднанні з традиційними за рахунок трансформації навчальної діяльності в професійну. Вагоме місце у контекстному навчанні посідають проміжні види навчальної діяльності, серед яких проблемна лекція, семінари-дискусії, групові практичні заняття, тренінги, аналіз ділових відносин, спецкурси. Створені педагогічні умови надають отриманим знанням, умінням й навичкам системності, цілісної організованості та особистісного смислу.

Отже, розвиваючи ідею контекстного навчання, ми активізуємо мотиваційний компонент навчання курсантів, що призводить до отримання більш високого рівня знань, умінь й навичок для професійної комунікативної взаємодії судноводіїв. У межах контекстного підходу важливим стає концепція викладання загальноосвітніх дисциплін у світлі професійно спрямованої діяльності. Проектуючи контекстний підхід на професійну підготовку майбутніх судноводіїв, варто пов'язати викладання фахових дисциплін англійською мовою, що сприятиме засвоєнню мови у професійних контекстах. Навчити студента-судноводія мислити та діяти як справжній фахівець можна в активному навчанні контекстного типу.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, ми здійснили аналіз основних методологічних підходів системи підготовки майбутніх судноводіїв до професійної комунікативної взаємодії - системного, компетентнісного, особистісно-орієнтованого, комунікативного, між- культурного професійно орієнтованого, контекстного. Характеризуючи в цілому розглянуті методологічні підходи вітчизняних та зарубіжних вчених щодо навчання іноземної мови, можна зробити висновок, що комунікативна взаємодія між членами екіпажу в процесі професійної діяльності має бути бездоганною, оскільки вона може вплинути на хід переговорів та безпеку судноплавства. Перспективи подальших досліджень полягають у спрямуванні професійної мовної підготовки у напрямку взаємодії учасників навчання професійної комунікації для забезпечення оптимального функціонування всіх етапів навчального процесу.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія освіти / Академія пед, наук України; головний редактор В. Г. Кремінь. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

2. Дюшеева Н. К. Методологические подходы к профессионально-личностному формированию будущего учителя. Педагогическое образование и наука. 2008. № 9. С. 16-23.

3. Український педагогічний словник / авт.- упоряд. С. У. Гончаренко. Київ: Либідь, 1997. 376 с.

4. Антанович Н. А. Теория политических систем: учеб.пособ. / Н. А. Антанович. - Минск: Тер- раСистемс, 2008. - 208 с.

5. Скляров И. С. Система - системный подход - теории систем / И. С. Скляров. - М.: Книжный дом «Либроком», 2011. - 152 с.

6. Лещенко Г. А. Теоретичні і методичні засади формування професійної надійності фахівців з аварійного обслуговування та безпеки на авіаційному транспорті: дис, д-ра пед, наук: 04 / Класичн, приватн, ун-т. Запоріжжя, 2016. 494 с.

7. Иванов Д.А., К.Г. Митрофанов, О.В. Соколова. Компетентностный подход в образовании. Проблемы, понятия, инструментарий. Учебно-методическое пособие. - М.: АПКиПРО, 2003. - 101с.

8. Дудікова Л. В. Теоретичні та методичні основи формування професійно-етичної компетентності майбутніх лікарів у медичних закладах вищої освіти Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2018. 563 с.

9. Hutmacher W. Key competencies for Europe // Report of the Symposium Berne, Switzezland 27-30 March 1996. Council for Cultural Co-operation (CDCC) // Secondary Education for Europe Strasburg, 1997.

10. Ступина Л.Г. Формирование иноязычной профессионально-коммуникативной компетентности морских специалистов в учебном комплексе «морской лицей - морской вуз». Дисс. ... канд. пед. н. ФГБОУ ВПО «Балтийская государственная академия рыбопромыслового флота». Калинингдад, 2012. 174 с.

11. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб, пособие для студентов высш, пед, учеб, заведений. - М.: Издат, центр «Академия», 2001. - 304 с.

12. Яковлев Е. В. Педагогическая концепция: методологические аспекты построения / Е.В. Яковлев, Н.О. Яковлева. - М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2006. - 239 с.

13. Сафонова В. В. Изучение языков международного общения в контексте диалога культур и цивилизаций / В.В. Сафронова. -- Воронеж: Истоки, 1996. -- 237 с.

14. Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе / Зимняя И. А. - М.: Просвещение, 1991. - 221с.

15. Бадмаева Е.С., Семенова М.В. Метод ана

16. лиза потребностей обучаемых при изучении иностранного языка в вузе. Интернет-журнал «Мир науки». 2017, Том 5, №2.

17. Hutchinson T., Waters А. English for Specific Purposes. - Cambridge University Press, 2006. - Р. 9 15.

18. Brown J. The elements of language curriculum: A systematic approach to program development. - New York: Heinle & Heinle Publishers, 1995. - 262 p.

19. Попова О.В. Контекстний підхід як детермінанта професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх перекладачів китайської мови Наука і освіта, №9, 2015. С. 156-166

Размещено на Allbest.ru