Можливості створення міждисциплінарних академічних курсів та гармонізація з європейським простором вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОЖЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ АКАДЕМІЧНИХ КУРСІВ ТА ГАРМОНІЗАЦІЯ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ПРОСТОРОМ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Чорний О.В.,

кандидат філософських наук, доцент кафедри менеджменту та адміністрування, Вінницького фінансово-економічного університету (Україна, Вінниця)

Потреба в сучасній теорії міждисциплінарності є відчутною у більшості країн світу. Дана теорія дозволяє з підвищеною ефективністю вирішувати реальні проблеми. Вона дозволяє забезпечити високу кореляцію між науковим знанням (освітою в університетах) та досвідом в реальному секторі економіки та інших галузях життя країни. Одним з основних кроків до її впровадження є розробка університетського підручника з теорії та методології міждисциплінарності українською мовою. Це забезпечить широкий доступ до теорії міждисциплінарності, а також значно підвищить якість створення міждисциплінарних курсів в Україні. Всьому вищезазначеному значно сприятиме системне вивчення досвіду у цій сфері в розвинених країнах та глобальна співпраця між університетами.

Ключові слова: глобальний досвід, міждисци- плінарність, міждисциплінарні курси, реальні проблеми, Україна.

OPPORTUNITIES FOR INTERDISCIPLINARYACADEMIC COURSES CREATION ANDHARMONIZATION WITH THE EUROPEANHIGHER EDUCATION AREA

Chornyi O.V.,

candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor of the Department management and administration, Vinnytsia University of Finance and Economics (Ukraine, Vinnytsia),

The need for the contemporary theory of interdisciplinarity is felt in most countries. This theory allows to solve real problems with increased efficiency. It provides a high correlation between scientific knowledge (university education) and experience in a real sector of economy, as well as in other areas of country life. One of the main steps towards its implementation is the development of a university textbook on the theory and methodology of interdisciplinarity in Ukrainian language. This will provide wide access to the theory of interdisciplinarity, as well as significantly improve the quality of interdisciplinary courses creation in Ukraine. All of the above will be greatly facilitated by the systematic study of experience in this field in developed countries and by the global cooperation between universities.

Keywords: global experience, interdisciplinarity, interdisciplinary courses, real problems, Ukraine.

Постановка проблеми. Створення міждисциплінарних академічних курсів (університетських навчальних предметів) не є чимось особливим для українських університетів. В останніх дуже поширеними є курси на межі кількох наукових дисциплін. Наприклад, сільське господарство та економіка, автомобілебудування та фізика, лінгвістика та культурологія, медицина та хімія, харчова промисловість та мікробіологія і тому подібне. Звісно, чим ближче ми наближаємось до, власне, міждисциплінарності тим більше зростає міждисциплінарна складність академічного курсу. Зрозуміло, що за останні 30-ть років в розвинутих країнах з'явились нові академічні курси, проблематика яких є інтеграцією, в окремих випадках, більше ніж 10 наукових дисциплін. До таких «новітніх курсів» може належати наступне: сталий розвиток, тендерні студії, міжкультурна комунікація, глобальні релігії, продовольча безпека, екологія, дослідження сучасного міського простору і так далі. Перші з наведених прикладів є дуже поширеними в українських університетах, у той час як останні починають лише з'являтися. До їх впровадження потрібно відноситися обережно, оскільки ефективне їх створення та викладання можливі лише за розуміння самої теорії міждисциплінарності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Оскільки українська вища освіта все більше зазнає міжнародного та глобального впливу, одним з ключових її аспектів стає «трендовість». Одним з найсучасніших глобальних трендів у вищій освіті є міждисциплінарність [5]. Міждисциплінарні дослідження на початку ХХІ століття стали популярними в університетах [3], так само як і викладання міждисциплінарних курсів в межах останніх [4]. Міждисциплінарність потужно пов'язана з набуттям практичного досвіду [2], а отже її використання може значно підсилити українську систему вищої освіти. Початок масової розробки міждисциплінарних освітніх курсів може виявитися досить складною проблемою [8]. Все ж, для тих українських вчених, що володіють англійською мовою більшість проблем усувається опрацюванням релевантної наукової літератури [6; 7]. Рекомендації закордонних експертів допоможуть зробити вивчення складних міждисциплінарних проблем реальності доступним навіть для першокурсників [1]. Ось чому, створення теоретичного підгрунтя для практичної імплементації глобального міждисциплінарного дискурсу в Україні є важливим чинником успіху у цій сфері.

Постановка завдання. Основною метою роботи є теоретична демонстрація та обгрунтування важливості міждисциплінарної теорії для створення якісних міждисциплінарних курсів. Основні цілі роботи: аналіз потреби в теорії міждисциплінарності; пошук можливих шляхів поширення теорії міждисциплінарності; коротка критика проблеми системності в вивченні закордонного досвіду; опис деяких проблем, що стосуються покращення української системи вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні потреба в теорії міждисциплінарності відчувається усюди в Україні. Це і проблеми державного управління, і складні структурні реформи, і взаємодія між різними міністерствами, і бюджетування, і впровадження інновацій. На рівні суспільства - це розуміння щоденних новин (що стосуються різних наукових галузей), життя за все більш складних та «незрозумілих» умов, проблеми адаптації особистості до умов суспільства, вибір індивідом життєвого шляху тощо. Загалом, перелік проблем в українському суспільстві, що можуть бути ефективно вирішені за допомогою теорії міждисциплінарності є дуже великим. Університет тут постає інституцією, яка повинна підготувати підлітків до дорослого життя. Зрозуміло, що така підготовка не повинна фокусуватися лише на отриманні великої зарплатні, за рахунок високих професійних якостей. Студент повинен розуміти сучасний та складний світ в якому він опиниться після завершення університету. Саме тому, студент повинен розуміти навчальний план, зв'язки всередині нього, а також його міждисциплінарну складність та місце серед різних наукових галузей.

Мабуть, кожен з нас чув про невисоку ефективність української вищої освіти та про те, що випускники українських університетів не працюють за спеціальністю. Підвищити якість українських університетів можна також за рахунок збільшення кореляції між навчальними планами та реальною ситуацією, до якої потрапляють студенти після завершення навчання. Теорія міждисциплінарності тут видається напрочуд корисною, оскільки однією з вимог, пов'язаною з цією теорією, є збільшення рівня відповідності між знаннями та реальними процесами та феноменами. Саме з цієї причини і виникли такі міждисциплінарні сфери знань як сталий розвиток та захист навколишнього середовища. Справа в тому, що реальні феномени, які стосуються цих сфер знань є занадто складними, щоб їх могла описати та вирішити лише одна наукова галузь, наприклад хімія, соціологія чи економіка. Саме тому, для вирішення нагальних проблем, з якими зіштовхується глобальне (і локальне) суспільство ХХІ століття і були створені ці міждисциплінарні курси, які поєднують зусилля десятків фахівців та науковців з різноманітних сфер людської діяльності.

Одним з найважливіших розділів теорії міждисциплінарності є категорія трансдисциплінарності. Остання допомагає розвинути системне, послідовне та логічне наукове мислення, а також повноцінний науковий світогляд. Системне використання трансдисциплінарності, фактично, може взяти до уваги всі без винятку сфери наукової думки та життя людини. Оскільки трансдисциплінарне мислення характеризується всеохопністю та холістичністю, воно є корисним під час ідентифікації та аналізу реальної ситуації. Таким чином, можна, з певною імовірністю, передбачити якість навчального плану (котрий на рівні бакалаврату складається приблизно з 50-ти навчальних дисциплін) та його відповідність реальній ситуації, в якій опиняється випускник університету.

За наявності теорії міждисциплінарності (а це, перш за все, україномовний підручник з теорії та методології міждисциплінарності) науковці та викладачі, що займаються розробкою навчальних планів та робочих програм освітніх дисциплін, можуть розробляти високоефективні навчальні матеріали для студентів. Таким чином, викладач, ознайомлений з теорією міждисциплінарності може сам обирати в якій робочій програмі більше потрібна дисциплінарність, а в якій - полідисциплінар- ність, міждисциплінарність або, навіть, трансдисциплінарність. Варто зауважити, що описане вище є лише верхівкою можливостей згаданої тут теорії. За більш-менш грунтовного ознайомлення з останньою, науковець зможе ідентифікувати у тексті різні поняття і терміни, що належать до різних наук.

Якщо ж згадати «українську ситуацію», що стосується поширення міждисциплінарності, то зазначимо, що українські підручники та монографії характеризуються широким використанням складної міждисциплінарної термінології. В той самий час, використання методології та положень теорії міждисциплінарності є майже винятковим. Наприклад у підручнику з соціології часто можна зустріти тексти на межі, власне, соціології, культурології, історії, тендерних студій, історії. Проте, в тому ж підручнику лише кілька разів згадується термін «міждисциплінарність», зовсім не пояснюючи його конкретне значення та специфіку застосування. Про те, щоб розділити сфери дисциплінарної компетенції різних наук (і навчальних предметів) тут взагалі не йдеться. Отже, українській науці потрібна міждисциплінарність саме для того, щоб на належному рівні внормувати відносини між різними сферами наукового знання.

Основною проблемою, яку має вирішувати українська система університетської освіти - це висока кореляція між науковим знанням, що циркулює всередині університетів та діяльністю всередині галузі народного господарства, з якою пов'язаний окремий університет.

Наприклад, наявний слабкий зв'язок між навчальним планом студента та функціональними обов'язками, які він повинен виконувати на робочому місці, після завершення університету - це ознака низької ефективності вищої освіти. Подібні випадки в сучасній Україні далеко не одиничні. Саме тому, аналіз та поширення теорії міждисциплінарності (включно з її концептуальними положеннями та напрацювання) має стати одним з пріоритетів розвитку української науки та освіти.

Всім українським вченим відомо про кореляційні зв'язки, що існують між українською університетською системою та галузями промисловості України. Ось кілька прикладів: освітня галузь - педагогічні університети, медична галузь - медичні університети, сільське господарство - аграрні університети, повітряний транспорт - авіаційні університети. Відповідно, як правило кожен з галузевих університетів повинен володіти повною інформацією про стан галузі, можливості її розвитку та потребу в конкретних знаннях, вміннях та компетенціях своїх випускників. Проблема в тому, що реальна ситуація в конкретній галузі потребує більшого, ніж просто дисциплінарного знання. Часто необхідним є розуміти різні управлінські, політичні, економічні, фінансові і навіть етичні особливості в роботі кожної галузі. Відтак, міждисциплінарна складність реального світу часто перевищує можливості навчального плану, якщо тільки міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки не будуть взяті до уваги. Саме пильна увага до останніх може компенсувати розрив між університетськими знаннями та реальним станом справ у відповідній галузі.

Інновації в навчальних планах та робочих програмах навчальних дисциплін є необхідною складовою діяльності академічних працівників. У цьому відношенні, знання теорії міждисциплінарності може бути, з високою ефективністю, поєднане з теорією зацікавлених сторін. Налагодження зв'язків між українськими університетами з реальними секторами економіки може значно підвищити якість навчання українських студентів. Викладач, який має можливість пояснити складність реального світу, складність навчального плану та зв'язок між ними, надасть студентам не лише цінні знання, але й розуміння того як правильно діяти та скільки реально може коштувати така професійна діяльність.

Автор роботи, сам провівши більше 12- ти років у 5-ти різних університетах, може з впевненістю стверджувати, що часто засвоєння лекцій, підручників та науково-освітнього знання є надскладним. Тексти, які містять знання з двох та більше наукових дисциплін часто є малозрозумілими саме через міждисциплінарну складність конкретної теми. Гіпертро- фоване нагромадження термінів, понять та теорії з кількох наукових галузей часто викликає спантеличення. Натомість, знання теорії міждисциплінарності дозволяє «розставити на місця» конкретні елементи тексту та робить понятійно-категоріальний апарат конкретного вченого більш ясним та зрозумілим. Враховуючи те, що теорія міждисциплінарності (для усередненого науковця, викладача чи студента) присутня, в більшості випадків, у формі англомовних наукових текстів, то не кожний індивід має доступ до неї. Така сама ситуація склалася і з випускниками українських університетів та працівниками реального сектору економіки.

Доступність теорії міждисциплінарності є однаково важливою як для академічної спільноти, так і для інших зацікавлених сторін (державних установ, бізнесу, громадських об'єднань, конкретних підприємств). Академічній спільноті ця теорія дозволяє наблизитися до реальних проблеми кожної галузі промисловості, а зацікавленим сторонам зрозуміти цінність наукових знань та організувати спільні зусилля навколо вирішення проблем реального світу.

Основним завданням, що стосується засвоєння теорії міждисциплінарності є те, щоб зробити розуміння складних реальних міждисциплінарних проблем доступним для всіх. І для працівників університетів, і для бізнесу, і для галузевих спеціалістів, і для громадянського суспільства, і для органів управління та влади.

Відомо, що наукова та освітня діяльність - це різні, але споріднені явища. В сучасних умовах ХХІ століття надається особлива вага кореляції між науковою роботою та освітніми потребами галузі. Науковець повинен мати обширні знання певної проблематики, а якщо він є викладачем, він повинен спеціалізуватися на предметі, який він викладає в університеті. Таким чином, науковець-викладач постає у ролі експерта, який поєднує обширні знання теорії, розуміння сфери реальності (з якою співвідноситься теорія), а також унікальність того освітнього продукту, який уможливлює його академічний досвід.

Якщо зробити короткий лінгвістичний відступ, ми мусимо задати питання: чи є різниця між «науковими дисциплінами» та «навчальними дисциплінами»? Відповісти на це питання, краще за все, підібравши синоніми цих наукових понять: галузі наукового знання та університетські навчальні предмети. Отже, коли ми говоримо про міждисциплінарність - ми маємо на увазі перше поняття, коли ж ми говоримо про міжпредметність - друге поняття. Таке розмежування потрібне, з тієї причини, що в академічному світі ці поняття співпадають дуже не часто. Наприклад, якщо взяти «фізику» як наукову галузь, то на рівні освіти їй буде відповідати такий навчальний предмет як «вступ до фізики». Крім того, оптика, термодинаміка, класична механіка, квантова механіка, матеріалознавство, електромагнетизм як навчальні університетські предмети, також є частиною фізики як галузі наукового знання. Отож, перш за все, мусимо пам'ятати про різницю між міжпредметністю та міждисциплінарністю.

Відповідно, постає чергове питання: чи відрізняється розуміння міждисциплінарності в межах освітнього процесу і наукової діяльності? Окремим студентам і навіть вченим може здатися, що відповідь на це питання є дуже простою. Інші можуть стверджувати, що це питання вже давно є вирішеним і не варто жодної уваги. Проте це не так. Йому варто надавати посилену увагу і тепер, і у майбутньому, адже конкретні приклади переплетіння зв'язків між навчальними предметами та науковими галузям, переважно, є дуже складними та унікальними. Досить згадати лише використання економічних знань у різних галузях життя країни і відповідні для цих міждисциплінарних полів навчальні предмети.

Майже завжди ситуація є такою, що під важливий розділ дисциплінарної галузі створюється окремий навчальний предмет. Так само під важливе міждисциплінарне поле знань створюються відповідні навчальні предмети. Відтак, у студентів виникає фрустрація, а міждисциплінарна проблематика виявляється доступною, у певній мірі, лише окремим вченим-викладачам. Ба більше того, без дієвих інструментів теорії міждисциплінарності, навіть викладачам-науковцям не вдається в повній мірі наблизити освіту до реальності. Адже часто складність реальності перевищує можливості окремого науковця.

Те, що повинно бути зроблено в межах української університетської освіти - це наближення університетського навчання до реальності і до Європейського простору вищої освіти. Розуміння ефективності вищої освіти в Європі є запорукою запровадження академічних цінностей, доброчесності та справедливої конкуренції. «Оздоровлення» української вищої освіти стосується також створення справжнього академізму, що прийде на заміну імітації, корупції, дилетантизму та гіпертрофованій бюрократії. Звісно, ми це згадали тут лише тому, що подібні явища далеко не одиничні в Україні. Проте, мусимо наголосити, що українська система вищої освіти є розвинутою, сильною, потужною та продуктивною, хоча і потребує численних нововведень та елімінації рудиментів минулого.

Зовсім неприйнятною є така ситуація, коли школяр старших класів зовсім не уявляє, що являє собою внутрішнє життя університету, хто такі вчені або що вони роблять. Абітурієнт, потрапляючи до університету вважає, що він потрапив у цілком новий світ, а це лише продовження того, що він добре вміє - навчання. Отже, треба нормалізувати відносини як всередині самої освітньої системи, так і освітньої системи із «зовнішнім середовищем». Зв'язок між школою, університетом та робочим місцем має бути зрозумілим навіть школярам. Завдання ж академічних працівників, роботодавців та управлінців потурбуватися про те, щоб життєвий шлях школярів-студентів приводив їх до певної мети - корисної для суспільства роботи, з гідною заробітною платнею.

На сьогодні для української академічної спільноти важливим є усвідомлення того, що Україна є країною учасницею болонського процесу, а також, у перспективі - повноцінним членом Європейського освітнього простору. Саме тому, варто системно підійти до вивчення освітнього процесу в університетах Європейського союзу. Розробка сучасних міждисциплінарних академічних курсів є лише однією невеликою частиною оновлення української системи університетської освіти і науки. Тому, ми б хотіли побіжно розглянути можливість зближення між українською та європейською системами університетської освіти.

Для того аби знати у якому напрямку потрібно модернізуватися, українським управлінцям та вченим варто перейти до системного вивчення досвіду університетської освіти у країнах Євросоюзу, яке поки є спорадичним. Під системністю тут мається на увазі вивчення університетської освіти у всіх країнах Європейського союзу та за всіма найважливішими показниками. Це означає, що університетська освіта Центральної, Північної, Західної, Південної та Східної Європи становить предмет особливого зацікавлення. Увагу варто звернути на такі показники як розміри університетської системи у кожній країні, рівні вищої освіти, історія університетів кожної країни, сучасний стан університетської освіти і науки, фінансування університетської системи, матеріально-технічне забезпечення університетів, особливості наукових та освітніх програм, університетські відділи та департаменти, навчальні та наукові дисципліни тощо. Проблематика є доволі об'ємною, а тому роботи у цій сфері ще багато.

Окремого місця в діяльності науковців, що працюють в педагогічних університетах вимагає дослідження навчальних планів (за окремими спеціальностями) в університетах країн Європейського Союзу. Вивчення навчальних планів європейських університетів пришвидшить процеси визнання українських дипломів в Європейському Союзі. А дослідження робочих програм навчальних дисциплін європейських університетів дозволить підвищити конкурентоспроможність української університетської освіти на Європейському ринку вищої освіти та у глобальному вимірі. Отже, потрібно звернути увагу як на формальні характеристики освіти та науки, так і на зміст і наповнення академічних курсів. Зрозуміло, що праць відносно вищої освіти в Україні є чимало, оскільки подібні дослідження проводяться ще з часів отримання Україною незалежності. Майже за три десятиліття було чимало зроблено у цій сфері. Проте, потрібно систематизувати усі намагання та праці за попередні роки, а також вивчити сучасний стан вищої освіти у більшості країн Євросоюзу.

Вже близько 15-ти років українські університети намагаються реформувати вищу освіту в країні відповідно до положень Болонського процесу. Мусимо зазначити, що здобутки у цій сфері є досить значними: це і стобальна система, і кількість кредитів ЄКТС і дипломи європейського зразка. Це дозволяє суттєво спростити отримання роботи в Євросоюзі. Така ситуація видається напрочуд сприятливою, оскільки подібні процеси позитивно впливають на імідж України як європейської держави. Особливо цінним видається європейський досвід у сфері збільшення практичної частини навчання, підвищення її якості, впровадження стажування у різних компаніях, а також відповідності освіти та реальної ситуації у бізнесі та на ринку праці. болонський освіта міждисциплінарностий мова

Ще одним видом позитивних зрушень у співпраці між українськими та європейськими університетами є програми мобільності та академічних обмінів. Обов'язковою вимогою до отримання звання доцента є наявність стажування в університетах Євросоюзу. Все це позитивно позначається на рівні та солідності української вищої освіти. Загалом, в Євросоюзі та країнах Північної Америка міждисциплінарність стала досить популярною за останні два десятиліття. Отже, зі збільшенням співпраці між європейськими та українськими університетами можемо очікувати також і зростання цікавості українських освітян до міждисциплінарних академічних курсів та міждисциплінарних досліджень.

Посилення академічної культури в українських університетах є невіддільним від посилення інтеграції до Європейського освітнього простору. Крім того, з часом українська освіта повинна зайняти гідне місце на глобальній карті вищої освіти. В такому разі, українським вченим та освітянам варто шукати гармонійні шляхи порозуміння між національною університетською традицією, європеїзацією та глобалізацією. В такій перспективі, вивчення міждисциплінарних освітніх курсів та проведення міждисциплінарних досліджень є неуникними, оскільки міждисциплінарність за останні 30-ть років стала глобальним освітнім і науковим трендом. Зростання компетентності відносно міждисциплінарної проблематики може бути каталізоване за рахунок зростання лінгвістичної компетентності. У цьому відношенні, особливої уваги заслуговує зростання уваги до англійської мови як мови глобального спілкування.

На цьому етапі впровадження положень Болонського процесу та реформування української системи освіти, варто звернути увагу на глобальні освітні тренди та інструменти освітньої політики. Україна може і повинна використовувати щедрий досвід розвинутих країн.

Коли ми пишемо «використовувати досвід», ми маємо на увазі не сліпо копіювати університетські системи інших країн, а швидше звернути увагу на глобальні та європейські політичні дискурси у сфері університетської освіти. Відомо, що існує ціла низка трендів, а також напрямків думки відносно покращення університетської освіти. Українським вченим варто системно вивчати ці дискурси та обирати ті з них, що можуть з успіхом бути реалізованими в українських умовах.

Отже, варто брати до уваги сучасну реальність та вміти думати про майбутнє. Україна володіє досить солідними ресурсами у сфері університетської освіти. Дослідження, що можуть бути проведені з урахуванням функціонування новітніх інформаційних та комп'ютерних технологій відкривають нові можливості для покращення освіти і науки. Це і кількісні, і якісні дослідження. Наприклад, можна вивчати окрему галузь наукового знання за допомогою аналізу кількості та змісту навчальних предметів, що викладаються на конкретних кафедрах галузевих університетів. Потрібно зауважити, що до створення сайтів університетів та до розміщення освітньої інформації на них такий аналіз видавався дуже проблематичним.

На сьогодні, уваги вимагає не лише матеріально-технічна база університетів чи зміст навчання, але також і різні етичні елементи освітньо-наукового процесу. Наприклад, у сучасних українських університетах досить контрастно проявляється протистояння авторитарності з плюралізмом та співпрацею. Подібне протиставлення є особливо гострим сьогодні. Авторитарна система управління університетами та жорстке підпорядкування вважалися нормальним явищем за радянських часів. На щастя, три десятиліття реформування вищої освіти змінили також і академічну культуру всередині університетів. І хоча сьогодні все ще відчуваються залишки старої радянської і ригідної системи, вони все більше поступаються співпраці, взаємному порозумінню, а також дружній атмосфері. Наприклад використання суб'єкт-суб'єктного методу навчання перетворює студента з «об'єкту освіти» на повноцінного учасника освітнього процесу. Тому цілком нормальною є ситуація, коли і викладач може чогось навчитися у своїх студентів.

За своєю глибокою суттю, освіта є також міждисциплінарним явищем. Адже університет не лише надає знання, але й прищеплює культурні норми та етику поведінки. Отже, можна вести мову про психологічні, етичні, культурні та лінгвістичні проблеми вивчення освіти. Вивчення цих деталей у європейських ЗВО допоможе краще зрозуміти академічну спільноту певної країни. Тому ми мусимо говорити не лише про запровадження міждисциплінарних курсів та міждисциплінарних досліджень, але й про вивчення різних міждисциплінарних особливостей, що стосуються університетської освіти та науки в Україні та Євросоюзі.

Висновки. Створення таких сучасних міждисциплінарних курсів як сталий розвиток, продовольча безпека, чиста енергетика, дослідження майбутнього сьогодні є суперакту- альним для українських ЗВО. Хоча в науковій сфері і існують численні праці, все ж доступність цієї проблематики для широкого загалу студентів залишається проблематичною. Подібні теми є складними, через те, що їхня проблематика є інтеграцією знань та методів з багатьох академічних дисциплін (чи наукових галузей). Для того, аби створити справді ефективні освітні курси, а не сліпо копіювати наявні закордонні ресурси, українській спільноті варто звернути увагу на глобальну теорію міждисциплінарності. Українські фахівці в сфері сучасної теорії міждисциплінарності зможуть значно підсилити та підвищити якість сучасних міждисциплінарних курсів. Поява останніх, у великій мірі залежить від вивчення академічного досвіду країн Західної Європи та Північної Америки.

Список використаних джерел

1. Bordelon D., Sexton C., Vendrely A. (2019). Designing for students: Creating a robust interdisciplinary first year course. Journal of the Scholarship of Teaching and Learning, 19(1). A (21.10.2020).

2. Chen Y., Daamen T. A., Heurkens E. W. T. M. et al. (2019). Interdisciplinary and experiential learning in urban development management education. International Journal of Technology and Design Education.

3. Guenwald O. (2014). The promise of interdisciplinary studies: Re-imagining the uiversity. Journal of Interdisciplinary Studies, 26(1-2), p. 1-28.

4. Interdisciplinary Courses and Majors in Higher Education (2020). Encyclopedia of Education. (21.10.2020).

5. Jacob J. W. (2015). Interdisciplinary trends in higher education. Palgrave Commun, 1. (21.10.2020).

6. Lindvig K., Lyall C., Meagher L. R. (2019). Creating interdisciplinary education within monodisciplinary structures: The art of managing interstitiality. Studies in Higher Education, 44(2), p. 347-360.

7. Newell W. H. (1994). Designing interdisciplinary courses. New directions for teaching and learning, 58, p. 35-51.

8. Rash A. M. (2003). Creating an interdisciplinary course a primer. PRIMUS: problems, resources, and issues in mathematics undergraduate studies, 1, p. 3846.

Размещено на Allbest.ru